ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
23.03.2021Справа № 910/19837/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С., за участю секретаря судового засідання Терещенко Л.С., розглянув у відкритому судовому засіданні
позовну заяву фізичної особи-підприємця Ручка Ростислава Юрійовича
до Державного підприємства «НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ «КВАНТ»
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державного концерну «УКРОБОРОНПРОМ»
про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди
За участі представників:
позивача - не з`явився,
відповідача - не з`явився,
третьої особи - не з`явився,
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Фізична особа-підприємець Ручко Ростислав Юрійович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ «КВАНТ», в якому просить визнати укладеною з 23 вересня 2020 року Додаткову угоду № 1 до Договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 23 від 31 липня 2019 року в запропонованій редакції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21 грудня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
05 січня 2021 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому останній заперечує проти вимог позову та просить відмовити у його задоволенні.
Від третьої особи 05 січня 2021 року до суду надійшли пояснення щодо позову, в яких третя особа просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
13 січня 2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача, в додатках до якої міститься клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
27 січня 2021 року позивачем подано заяву про зміну позовних вимог, в якій він просив змінити з 23 вересня 2020 року договір оренди індивідуально визначеного майна згідно із запропонованою ним редакцією Додаткової угоди № 1.
29 січня 2021 року від третьої особи до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, в яких третя особа просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 23.02.21.
12.02.2021 від третьої особи надійшли пояснення щодо зміни позовних вимог.
В підготовчому засіданні 23.02.2021 суд прийняв до розгляду заяву про зміну предмету позову, ухвалив закрити підготовче засідання та призначити справу до розгляду по суті в цьому ж судовому засіданні. Зрештою судом оголошено перерву в судовому засіданні на 23.03.2021.
В судове засідання 23.03.2021 учасники судового процесу не з`явились, хоча були повідомлені належним чином.
22.03.2021 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано наявністю підозри у нього гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. В підтвердження неможливості бути присутнім в судовому засіданні 23.03.2021, представник позивача надає копію електронного замовлення на проведення ПЛР дослідження.
Розглянувши подане клопотання, суд вважає викладені у ньому обставини не поважними, оскільки з наданих доказів неможливо встановити дату проведення дослідження. Більше того, явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, у зв`язку з чим суд не вбачає перешкод для розгляду справи.
Згідно ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
ВСТАНОВИВ:
31 липня 2019 року між Державним підприємством «НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ «КВАНТ» (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Ручко Ростиславом Юрійовичем (орендар) укладено договір № 23 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: нежиле приміщення площею 221, 9 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Івана Федорова, 4, підвальний поверх корпусу № 21.
Згідно п. 1.2 Договору майно передається в оренду з метою розміщення ресторану з нічним режимом роботи.
Пунктом 3.1 Договору визначено, що орендна плата перераховується орендарем щомісячно у строк не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.
Орендна плата визначається на підстав Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - травень 2019 року 189 425, 49 грн (п. 3.2 Договору).
Відповідно до п. 3.7 Договору, розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики розрахунку, істотної зміни стану орендованого майна з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.
Згідно п. 10.1 Договору, його укладено строком на 2 роки 11 місяців з 31.07.2019 по 30.06.2022 включно.
Відповідно до п. 10.3 Договору, зміни до умов цього Договору допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни, які пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.
У день укладення договору, сторонами підписано акт приймання-передачі орендованого майна.
В подальшому, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 була прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, якою з 12 березня до 3 квітня 2020 року на усій території України установлено карантин.
В подальшому, Урядом Постановою від 16 березня 2020 року № 215 внесено зміни до Постанови № 211, шляхом заборони з 00 год. 01 хв. 17 березня 2020 р. до 3 квітня 2020 р. роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв`язку, провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту.
Діяльність закладів громадського харчування була відновлена 22.06.2020 відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 500. Однак, з прийняттям постанови № 392 від 20.05.2020 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 500 від 08.07.2020) на період дії карантину заборонено роботу після 23-ї та до 7-ї години розважальних закладів (нічних клубів), а також суб`єктів господарської діяльності з надання послуг громадського харчування з організацією дозвілля або без нього (ресторанів, кафе, барів, закусочних, їдалень, кафетеріїв, буфетів тощо), закладів культури, крім кінотеатрів та крім діяльності з надання послуг громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень та замовлень на винос.
11 червня 2020 року ФОП Ручко звернувся до відповідача з листом № 11/06, в якому просив звільнити його від сплати орендних платежів, надавши при цьому сертифікат Торгово-промислової палати № 3100-20-0633, яким засвідчено форс-мажорні обставини.
Доказів направлення цього звернення, так саме, як і доказів його розгляду, матеріали справи не містять.
23.09.2020 позивач звернувся до ДП «НДІ «КВАНТ» з листом № 24/09 щодо внесення змін до Договору, в якому містилась пропозиція про укладення Додаткової угоди № 1 до Договору оренди від 31.07.2019 № 23.
Так, позивачем запропоновано укласти додаткову угоду в наступній редакції:
"Додаткова угода № 1
до Договору оренди № 23 індивідуально визначеного нерухомого
майна, що належить до державної власності від 31.07.2019 р.
м. Київ « 23» вересня 2020 р.
Ми, що нижче підписалися:
Державне підприємство «Науково-дослідний інститут «Квант», ідентифікаційний код ЄДРПОУ 14308138, місцезнаходження якого: 03150, м. Київ, вул. Івана Федорова, 4, (далі - «Орендодавець») в особі директора Положенцева В`ячеслава Васильовича, що діє на підставі Статуту, з одного боку, та
Фізична особа-підприємець Ручко Ростислав Юрійович, реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 , місцезнаходження якого: 03061, м. Київ, вул. Паустовського, 20-А (далі - «Орендар») в особі Ручка Ростислава Юрійовича, яка діє на підставі Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з іншого боку що разом іменуються Сторони, у зв`язку з впровадженням на території України карантину на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 року № 211 з відповідними змінами та доповненнями, керуючись статтею 286 Господарського кодексу України, статтею 762 Цивільного кодексу України, уклали цю Додаткову угоду, якою домовилися внести Договору оренди № 23 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.07.2019 р. (далі - Договір оренди) наступні зміни та доповнення :
1. Пункт 3.2. Договору оренди викласти в наступній редакції:
«Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10 1995 року № 786 (зі змінами ) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - травень 2019 р. 189 425, 49 гривень.
В разі введення державними органами обмежень, які впливають на цільове використання орендованого майна, орендна плата за використання орендованого майна встановлюється у відповідності до Методики розрахунку та фактичного цільового використання Орендарем фактичної площі нерухомого майна».
2. Внести до розділу 3 «Орендна плата» пункт 3.11, виклавши його в наступній редакції:
« 3.11. Сторони погодилися, що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 (з наступними змінами та доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку Орендар:
- в період з 17.03.2020 р. до 21.06.2020 р. звільняється від сплати орендної плати;
- в період з 22.06.2020 р. до 07.07.2020 р. сплачує орендну плату у повному обсязі;
- в період з 08.07.2020 р. до моменту укладення цієї Додаткової угоди - сплачує 50% від встановленої Договором орендної плати за користування майном.
За неповний місяць користування приміщенням орендна плата сплачуться пропорційно кількості днів користування».
2. Внести до Договору оренди № 23 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.07.2019 р. розділ 10 «Форс-мажор», виклавши його в наступній редакції:
« 10.1. Сторони звільняються від відповідальності за невиконання умов Договору, якщо таке є наслідком обставин непереборної сили, які настали після укладання Договору незалежно від волі Сторін (далі - форс-мажор).
10.2. Форс-мажорними обставинами є обставини, які навіть сумлінна Сторона не могла передбачити і запобігти (наприклад, але не виключно: воєнні дії, техногенні катастрофи, диверсії, безлади, землетруси, повені, пожежі, епідемія, карантин, масові заворушення, інші стихійні лиха або події надзвичайного характеру). Сторона, для якої склались форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зобов`язана інформувати іншу Сторону про настання таких обставин та про їх наслідки. Разом з письмовим повідомленням така Сторона зобов`язана надати іншій Стороні документ, виданий Торгово-промисловою палатою України, яким засвідчене настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)».
3. Розділ 10 «Строк чинності, умови зміни та припинення Договору» Договору оренди № 23 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.07.2019 р. вважати розділом 11.
4. Розділ 11 «Додатки» Договору оренди № 23 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.07.2019 р. вважати розділом 12.
5. Продовження компетентними органами строків дії карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 (з наступними змінами та доповненнями), на відміну від встановлених на момент укладення цієї Додаткової угоди, не потребує внесення змін до Договору в частині строку дії цієї Додаткової угоди. В даному випадку строк дії цієї Додаткової угоди автоматично пролонгується необмежену кількість разів та діє до останнього дня дії карантину включно.
Сторони встановили, що умови цієї Додаткової угоди застосовуються до відносин щодо зобов`язань Орендаря по сплаті орендної плати з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 (з наступними змінами та доповненнями), і діють до його завершення в установленому законодавством порядку.
6. Всі інші умови Договору оренди № 23 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.07.2019 р. залишаються незмінними.
7. Ця Додаткова угода є невід`ємною частиною Договору оренди № 23 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.07.2019 р., складена у 2-х примірниках, що мають однакову юридичну силу, для кожної із Сторін, вступає в силу з моменту підписання і дії протягом всього строку дії Договору оренди.
Платіжні та поштові реквізити Сторін:
Орендодавець:
Державне підприємство «Науково-дослідний інститут «Квант»
код ЄДРПОУ 14308138
03150, м. Київ, вул. Івана Федорова, 4 п/р НОМЕР_2 в відділенні № 7 АБ «Укргазбанк»
тел. (044) 284 39 59
Директор _____ В.В. Положенцев
Орендар:
Фізична особа-підприємець Ручко Ростислав Юрійович
Реєстровий номер облікової картки платника податку НОМЕР_1
АДРЕСА_1 р/р НОМЕР_3 в AT «Таскомбанк» м. Києва, МФО 339500
тел. (093) 569 01 21
ФОП _____ Р.Ю. Ручко
« 23» вересня 2020 року"
У зв`язку з вищезазначеним, ДП «НДІ «Квант» звернулось до ДК «Укроборонпром» з листом від 24.09.2020 № 125-661 (вхідний від 24.09.2020 № 13241), в якому просило Концерн погодити пропозиції ФОП Ручко Р.Ю. щодо укладання Додаткової угоди № 1 до Договору оренди від 31 липня 2019 року № 23, або надати роз`яснення відносно зменшення розміру орендної плати шляхом внесення додатковою угодою змін до вищезазначеного договору.
У своїй відповіді від 25.11.2020 № UOP 4.5-11904, ДК «Укроборонпром» повідомив підприємство, що на період дії карантину розмір орендної плати за державне майно, яке використовується для діяльності ресторану з нічним режимом роботи, становить 50% суми, розрахованої відповідно до методики орендної плати, починаючи з дати встановлення карантину, і тому пропозиції звільнення орендаря, в певний період, від сплати орендної плати, або зменшення розміру орендної плати нижче 50% є необґрунтованими.
У зв`язку з відсутністю згоди ДК «Укроборонпром», Державним підприємством «Науково дослідний інститут «Квант» не була підписана Додаткова угода № 1 до Договору оренди від 31 липня 2019 року № 23, про що ФОП Ручко Р.Ю. був повідомлений листом від 02.12.2020 № 125-504ф.
Вважаючи свої права порушеними внаслідок такої відмови, та вказуючи на порушення терміну розгляду його пропозиції, позивач вважає, що запропоновані ним зміни до договору є погодженими за принципом «мовчазної згоди», у зв`язку з чим просить суд змінити Договір згідно із запропонованою ним редакцією Додаткової угоди № 1.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором найму (оренди).
Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За змістом частин 1, 4, 5 та 6 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.
Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Так, 11.03.2020 з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 була прийнята постанова Кабінету Міністрів України № 211, якою з 12 березня 2020 року на усій території України установлено карантин.
На момент постановлення цього рішення карантинні заходи продовжено до 30 квітня 2021 року згідно постанови Уряду від 17 лют ого 2021 року № 104.
З урахуванням цього 30.03.2020 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX, яким, зокрема доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктами 12-14.
Так, пунктом 14 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України (в редакції Закону № 692-IX від 16.06.2020) установлено, що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.
У випадку, визначеному абзацом першим цього пункту, розмір плати за користування майном не може перевищувати сукупний (пропорційно до орендованої площі) обсяг витрат, які наймодавець здійснив або повинен буде здійснити за відповідний період для внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг.
Зазначені витрати покладаються на наймача як плата за користуванням майном за відповідний період пропорційно площі нерухомого майна, яку він наймає відповідно до договору, якщо договором не передбачений обов`язок наймача самостійно сплатити ці витрати повністю або частково.
Ця норма не поширюється на суб`єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді.
Позивачем було реалізоване право на звільнення від сплати орендних платежів шляхом звернення до відповідача з листом № 11/06 від 11.06.2020, проте доказів направлення вказано листа, та його розгляду відповідачем матеріали справи не містять.
Згідно ч. 2 ст. 759 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Так, майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим врегульовано Законом України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-IX (далі - Закон № 157-IX).
За змістом пункту другого Перехідних та прикінцевих положень Закону № 157-IX договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше:
набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.
Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.
Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
Статтею 16 Закону № 157-IX врегульовані питання укладення договору оренди та внесення змін до нього.
За змістом пунктів 4, 5 цієї статті, порядком передачі майна в оренду встановлюються особливості внесення змін до умов договорів оренди та підстав для внесення таких змін, зокрема щодо: зміни площі орендованого приміщення; зміни графіка використання приміщення, яке перебуває у погодинній оренді; зміни строку оренди, у разі якщо договір був укладений на строк, менший ніж мінімальний строк оренди, передбачений частиною третьою статті 9 цього Закону; зміни цільового призначення, за яким орендар повинен використовувати об`єкт оренди, у разі якщо орендар не має права використовувати майно за будь-яким цільовим призначенням; інших змін.
Внесення змін до договору оренди здійснюється з урахуванням установлених цією статтею та Порядком передачі майна в оренду обмежень за згодою сторін до закінчення строку його дії, з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач.
Не допускається внесення змін до договору оренди в частині зменшення суми орендної плати протягом строку його дії, крім випадків, визначених законодавством, з урахуванням вимог, передбачених Порядком передачі майна в оренду.
Частина 4 статті 17 Закону № 157-IX визначає, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03 червня 2020 року № 483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна» затверджено Порядок передачі в оренду державного та комунального майна (далі - Порядок).
Відповідно до п. 122 Порядку внесення змін до договору оренди здійснюється з урахуванням обмежень, установлених статтею 16 Закону та цим Порядком, за згодою сторін до закінчення строку його дії.
За приписами пунктів 127-129 Порядку не допускається внесення змін до договору оренди в частині зменшення суми орендної плати (призупинення її нарахування тощо) протягом строку його дії, крім:
випадків, передбачених пунктами 123 і 124 цього Порядку;
випадку, коли можливість користування майном істотно зменшилася через обставини, за які орендар не відповідає (істотного пошкодження об`єкта оренди внаслідок дії обстави непереборної сили, які настали після підписанням сторонами акта приймання-передачі об`єкта, за умови, що відновлення об`єкта до того стану, в якому він перебував до настання таких обставин, потребуватиме капітального ремонту об`єкта оренди). У такому випадку зменшення орендної плати або тимчасове (на період здійснення капітального ремонту) звільнення орендаря від сплати орендної плати здійснюється в порядку, встановленому законодавством.
Внесення змін до договору оренди в частині збільшення суми орендної плати протягом строку його дії допускається за згодою сторін.
Не допускається внесення інших змін до договору оренди в частині умов, додаткових умов (у разі наявності) оренди майна, що були затверджені згідно з цим Порядком.
Для внесення змін до договору оренди орендар звертається до орендодавця із заявою, де зазначаються положення договору, які він пропонує змінити, та пояснення необхідності внесення таких змін.
Частиною 3 статті 3 Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку» від 06.09.2012 № 5213-VI встановлено, що передача в оренду нерухомого майна, загальна площа якого перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, здійснюється безпосередньо підприємствами оборонно-промислового комплексу за погодженням з Державним концерном «Укроборонпром», крім випадків передачі в оренду цілісних майнових комплексів підприємств оборонно-промислового комплексу, щодо яких орендодавцем є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.
Відповідно до п. 130 Порядку, орендодавець протягом десяти робочих днів з моменту отримання заяви орендаря про зміни до договору оренди:
приймає рішення про задоволення заяви або про відмову у задоволенні заяви у випадках, передбачених цим пунктом Порядку;
надсилає заяву для погодження уповноваженому органу управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, відповідно до вимог законодавства, статуту або положення балансоутримувача.
Уповноважений орган управління протягом 40 робочих днів надає погодження або відмову у погодженні на внесення змін до договору оренди. Відсутність погодження або відмови у погодженні уповноваженого органу управління протягом 40 робочих днів з дати отримання заяви вважається погодженням уповноваженого органу управління рішення про задоволення заяви про внесення змін до договору оренди.
Орендодавець протягом п`яти робочих днів з дати отримання погодження уповноваженого органу управління на внесення змін до договору оренди приймає рішення про задоволення заяви орендаря.
Орендодавець протягом п`яти робочих днів з дати прийняття рішення про задоволення заяви орендаря готує проект додаткової угоди до договору оренди.
Орендодавець надсилає орендарю і балансоутримувачу лист про відмову у внесенні змін до договору оренди, що обов`язково містить обґрунтування та підстави прийнятого рішення, якщо:
орендодавець в межах своєї компетенції прийняв мотивоване рішення про відмову в задоволенні заяви орендаря про внесення змін до договору оренди;
уповноважений орган управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, прийняв рішення про відмову у внесенні змін до договору оренди.
За встановленими обставинами справи, 23.09.2020 позивач звернувся до ДП «НДІ «КВАНТ» з листом № 24/09 щодо внесення змін до Договору, в якому містилась пропозиція про укладення Додаткової угоди № 1 до Договору оренди від 31.07.2019 № 23.
У зв`язку з вищезазначеним, ДП «НДІ «Квант» звернулось до ДК «Укроборонпром» з листом від 24.09.2020 № 125-661 (вхідний від 24.09.2020 № 13241), в якому просило Концерн погодити пропозиції ФОП Ручко Р.Ю. щодо укладання Додаткової угоди № 1 до Договору оренди від 31 липня 2019 року № 23, або надати роз`яснення відносно зменшення розміру орендної плати шляхом внесення додатковою угодою змін до вищезазначеного договору.
У своїй відповіді від 25.11.2020 № UOP 4.5-11904, ДК «Укроборонпром» повідомив підприємство, що на період дії карантину розмір орендної плати за державне майно, яке використовується для діяльності ресторану з нічним режимом роботи, становить 50% суми розрахованої відповідно до методики орендної плати, починаючи з дати встановлення карантину і тому пропозиції звільнення орендаря, в певний період, від сплати орендної плати, або зменшення розміру орендної плати нижче 50% є необгрунтованими.
У зв`язку з відсутністю згоди ДК «Укроборонпром», Державним підприємством «Науково дослідний інститут «Квант» не була підписана Додаткова угода № 1 до Договору оренди від 31 липня 2019 року № 23, про що ФОП Ручко Р.Ю. був повідомлений листом від 02.12.2020 № 125-504ф.
Відповідно до статті 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
Зі змісту зазначеної статті вбачається, що переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. Отже, передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов`язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов`язкового для виконання акта планування. В інших випадках спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв`язані зобов`язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського № 61/341 від 25.05.2018.
В спірному випадку позивач пропонував внести зміни до договору в частині зменшення розміру орендної плати, а також додати положення щодо форс-мажорних обставин.
Разом з цим, пункт 127 Порядку містить вичерпний перелік підстав для внесення змін до договору оренди в частині зменшення суми орендної плати й обставини, на які посилається позивач, до нього не входять.
При цьому, на переконання суду, положення абзацу 3 п. 127 Порядку не передбачають множинного тлумачення та їх слід розуміти як єдину підставу, а саме випадок, коли можливість користування майном істотно зменшилася через обставини, за які орендар не відповідає, внаслідок істотного пошкодження об`єкта оренди внаслідок дії обстави непереборної сили, які настали після підписанням сторонами акта приймання-передачі об`єкта, за умови, що відновлення об`єкта до того стану, в якому він перебував до настання таких обставин, потребуватиме капітального ремонту об`єкта оренди.
Таким чином, запровадження карантинних обмежень не може мати наслідком зміну договору оренди всупереч положень Порядку та Закону № 157-IX, а відтак, суд погоджується з доводами третьої особи, що очікування позивача щодо зміни договору виходять за межі правомірних.
В контексті викладеного доводи позивача, щодо порушення уповноваженим органом сорокаденного терміну, як того вимагає п. 130 Порядку, на надання погодження або відмову у погодженні на внесення змін до договору оренди, суд відхиляє, оскільки заявлені вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, а тому виключається можливість застосування принципу «мовчазної згоди».
Згідно із ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Приписами ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, вказана норма встановлює об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 ГПК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зауважити, що пункт 128 Порядку фактично дозволяє сторонам вносити будь-які зміни до Договору (з огляду на те, що Договір було укладено до затвердження цього Порядку), проте, враховуючи спрямованість змін, які пропонує внести позивач, вони виходять за межі правомірних.
Отже, з огляду на положення 14 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, належним способом захисту для позивача, з метою зменшення розміру орендної плати на час дії карантину, є звернення до наймодавця з вимогою про зменшення плати за користування нерухомим майном в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 2020 року № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину».
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги є не обґрунтованими у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Витрати зі сплати судового збору за подання позову покладаються на позивача у відповідності до вимог статті 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Рішення в повному обсязі складено 24.03.2021.
Суддя О.С. Комарова
