ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 березня 2021 року Справа № 903/828/20

Суддя Господарського суду Волинської області Костюк С. В., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом Сільськогосподарського приватного підприємства Дружба

до відповідача: Воютинської сільської ради

про визнання недійсним та скасування рішення, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: Багіров Р. А., ордер № 1011294 від 11.11.2020;

від відповідача: н/з;

від прокуратури: Мацюк С. Я., посвідчення № 057397 від 09.10.2020.

Права та обов`язки учасникам судового процесу роз`яснені відповідно до ст. ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу Діловодство суду.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

В с т а н о в и в:

Позивач Сільськогосподарське приватне підприємство Дружба звернулося до господарського суду з позовом до Воютинської сільської ради в якому просить:

- визнати недійсним та скасувати рішення Воютинської сільської ради Луцького району Волинської області Про продовження дії договорів оренди земельних ділянок з СГПП Дружба № 37/4 від 17.12.2019 року в частині відмови у продовженні на наступний термін дії договору оренди, укладеного між СГПП Дружба та Воютинською сільською радою на земельну ділянку із кадастровим номером 0722881500:04:000:0135;

- визнати укладеною додаткову угоду № 02 до договору оренди землі від 25.12.2009 в редакції зазначеній в прохальній частині позову.

При обґрунтуванні позову вказує, що між позивачем та відповідачем 25.12.2009 було укладено договір оренди землі, на підставі якого позивачу передано в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 86,4048 га, в тому числі: землі природоохоронного призначення 66,4189 га, землі державного резерву 19,9859 га, з них сіножаті 66,4189 га, рілля 19,9859 га, яка розташована на території Воютинської сільської ради Луцького району Волинської області в межах населеного пункту, кадастровий номер 0722881500:04:000:0135; 02.11.2010 проведено реєстрацію даного договору; строк дії договору 5 років; додатковою угодою № 01 від 30.09.2015 продовжено строк дії договору до 10 років. Позивач 21.11.2019 листом № 139 повідомив відповідача про намір продовжити дію договору на наступний термін та надав проект додаткової угоди до договору оренди землі; відповідач листом від 18.12.2019 № 515/1.9.1. повідомив, що згідно рішення сесії сільської ради від 17.12.2019 № 37/4 позивачу відмовлено у продовжені дії договору оренди на наступний термін; як правову підставу поновлення договору оренди землі посилається на норми ст. 33 Закону України «Про оренду землі», положення статей 626,627,777,792 ЦК України.

Ухвалою суду від 10.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.12.2020, запропоновано відповідачу надати відзив на позов, позивачу відповідь на відзив.

11.11.2020 на адресу суду за вх.№ 01-60/28/20 надійшла заява Сільськогосподарського приватного підприємства Дружба від 10.11.2020 про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою суду від 12.11.2020 заяву Сільськогосподарського приватного підприємства Дружба від 10.11.2020 року про забезпечення позову задоволено частково, а саме: до набрання рішенням законної сили у справі № 903/828/20 заборонено суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії щодо внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення права оренди СГПП Дружба щодо земельної ділянки кадастровий № 0722881500:04:000:0135 загальною площею 82,0644 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 855852607228.

08.12.2020 заступник керівника Луцької місцевої прокуратури подав заяву № 33-8407вих20 від 07.12.2020 про вступ у справу на стороні відповідача Воютинської сільської ради.

Ухвалою суду від 08.12.2020 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 12.01.2021.

Прокурор 05.01.2021 через відділ документального забезпечення та контролю подав відзив на позовну заяву № 33-8832вих20 від 30.12.2020 в якому просить в задоволенні позову відмовити, при цьому вказує, що рішення Воютинської сільської ради № 37/4 від 17.12.2019 «Про продовження дії договорів оренди земельних ділянок з СГПП «Дружба» прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Ухвалою суду від 12.01.2021 відкладено підготовче засідання на 25.01.2021; ухвалою суду від 25.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.02.2021.

Позивач 21.01.2021 подав заперечення на заяву прокурора про вступ у справу та відповідь на відзив, в якому заперечує представництво прокурора з підстав недоведеності представництва інтересів відповідача. В запереченні посилається на правову позицію Верховного Суду, що стосується представництва прокурора (а.с.119-122).

Згідно довідки про неможливість проведення судового засідання від 11.02.2021 судове засідання по справі № 903/828/20, призначене на 11.02.2021 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Костюк С. В. у відпустці.

Ухвалою суду від 15.02.2021 повідомлено сторін про проведення розгляду справи по суті 16.03.2021.

Відповідач Воютинська сільська рада відзиву на позов не подав, його представник в судове засідання жодного разу не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належно був повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідно до ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на викладене суд розглядає справу за відсутності відзиву відповідача за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві, запереченні на відзив, наданий прокурором та просить позов задоволити, прокурор позов заперечив з підстав викладених у відзиві та зазначив, що Воютинська сільська рада є неналежним відповідачем у справі, оскільки з грудня 2020 повноваження щодо розпорядження спірною землею перейшли до Торчинської ОТГ.

Дослідивши наявні у справі докази, господарський суд встановив наступне.

25 грудня 2009 року між Орендодавцем - Воютинською сільською радою Луцького району Волинської області та Орендарем - Сільськогосподарським приватним підприємством Дружба було укладено договір оренди землі відповідно до п.п. 1, 2 якого (з урахуванням додаткової угоди № 01 від 30.09.2015 року), орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 86,4048 га в тому числі: землі природоохоронного призначення 66,4189 га, землі державного резерву 19,9859 га, з них сіножаті 66,4189 га, рілля 19,9859 га, яка розташована на території Воютинської сільської ради Луцького району Волинської області за межами населеного пункту. Кадастровий номер земельної ділянки: 0722881500:04:000:0135.

В пункті 41 вищевказаного договору передбачено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір підписаний сторонами та зареєстрований в Луцькому районному відділі Волинської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель внесено запис - 02.11.2010 за № 041007600015.

Пунктом 20 договору визначено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом приймання передачі, акт приймання-передачі земельної ділянки підписаний сторонами 25.12.2009 (а.с.13).

Згідно пункту 41 договір набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Суд зауважує, що за змістом статей 18 та 20 Закону про оренду землі, які підлягають застосуванню до договору оренди земельної ділянки згідно з вимогами статті 792 ЦК України, укладений договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації та набирає чинності після такої реєстрації. Набранням договором чинності є момент у часі, коли починають діяти права та обов`язки по договору, тобто коли договір як підстава виникнення правовідносин, виражена (оформлена) у письмовій формі, в якій зафіксовані умови договору, породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні цього договору.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду 532/384/16-ц від 15.08.2018.

Тобто, враховуючи дату реєстрації договору 02.11.2010 та строк його продовження згідно додаткової угоди, договір оренди діяв від 25.12.2009 до 02.11.2020.

Право власності на земельну ділянку кадастровий номер 0722881500:04:000:0135 площею 82,0644 га за Воютинською сільською радою підтверджено інформацією з Державного земельного кадастру про право власності на речові права на земельну ділянку (а.с.17).

З матеріалів справи вбачається, що 18.12.2019 позивачем від Воютинської сільської ради було отримано лист № 515/1.9.1. від 18.12.2019 про те, що згідно із рішенням сесії сільської ради від 17.12.2019 року за № 37/4 СГПП Дружба відмовлено у продовженні на наступний термін дії договору оренди на вищезазначену земельну ділянку та надано витяг із рішення сесії.

Підставою для відмови у продовжені строку дії договору на наступний термін вказана виробнича необхідність безоплатної передачі земельних ділянок із земель комунальної власності у власність жителям сільської ради, учасникам АТО з метою дотримання їх конституційного права на землю.

Листом від 30.01.2020 року за № 41/1.9,1, на запит представника позивача, Воютинська сільська рада повідомила, що заяви від жителів сільської ради та від учасників АТО та ООС перебувають на розгляді сільської ради постійно. Також зазначено, що до сільської ради надійшло 13 письмових та 82 усних заяв від фізичних осіб про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність із земель комунальної власності. Додатково повідомила, що земельну ділянку, яка перебуває в оренді позивача, сільська рада планує передати у приватну власність, виконуючи вищезазначене рішення сесії.

Згідно з ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Спеціальним законом, що регулює питання оренди землі, є Закон України "Про оренду землі", яким встановлено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною першою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється, зокрема, шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 8 договору оренди землі від 25.12.2009 визначено, що після закінчення його строку дії, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Це положення договору узгоджується із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України та статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

Так, у частині першій статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Зокрема, згідно статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції діючій на момент винесення оспорюваного рішення 17.12.2019) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При укладені договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, в разі відсутності заперечень, укладає договір оренди. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач 21.09.2019, тобто більш як за рік до закінчення строку дії договору, направив відповідачу - Воютинській сільській раді лист із повідомленням про намір укладення (продовження) договору на новий строк, до листа долучив підписаний ним проект додаткової угоди.

Тобто, позивач у порядку та строки, визначені п. 8 договору та ст. 33 ЗУ Про оренду землі повідомив Воютинську сільську раду про бажання (намір) укласти (продовжити) договір оренди на новий строк.

Предметом спору у справі є визнання недійсним рішення Воютинської сільської ради від 17.12.2019 № 37/4 в частині відмови позивачу у продовженні договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 0722881500:04:000:0135 та визнання укладеною угоди № 02 до договору оренди від 25.12.2009, проєкт якої направлявся СГПП «Дружба» листом-повідомленням про намір продовжити договір оренди.

Розглядаючи дану справу судом враховано наступне.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частини восьма статті 33 цього Закону).

Аналізуючи законодавчі положення ст. 33 Закону України «Про оренду землі», Велика Палата Верховного Суду у постановах від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18 дійшла висновку, що статтею 33 Закону України "Про оренду землі" було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проєкт додаткової угоди. Мета такого повідомлення запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проєкту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний строк таке повідомлення і проєкт додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі").

У зв`язку із внесенням 05.12.2019 змін до законодавства, яке, у тому числі, регулює правовідносини, пов`язані з поновленням договорів оренди землі, Закон України "Про оренду землі" було доповнено статтею 32-2, а частину шосту його статті 33 було виключено у зв`язку із додаванням до Глави 19 Земельного кодексу України статті 126-1.

Так, відповідно до статті 32-2 зазначеного Закону поновлення договорів оренди землі здійснюється в порядку, передбаченому статтею 126-1 Земельного кодексу України.

Згідно зі статтею 126-1 Земельного кодексу України договором оренди землі, договором про встановлення земельного сервітуту, договорами про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови може встановлюватися умова щодо поновлення таких договорів. Умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою. Якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

У свою чергу із внесенням вказаних змін (виключення частини шостої) було змінено і назву статті 33 Закону України "Про оренду землі", а саме з "Поновлення договору оренди землі" на "Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк".

Таким чином, внаслідок внесення 05.12.2019 змін до нормативно-правових актів, які регулюють поновлення договорів оренди землі, відбулося розмежування понять "переважне право на укладення договору оренди землі" та "поновлення договору оренди землі" вже на законодавчому рівні, що підтверджує відмінність як зазначених понять так і закріплених за ними правових механізмів реалізації.

Про розмежування зазначених понять додатково свідчать зміни, які було внесено 05.12.2019 до статті 134 Земельного кодексу України.

Відповідно до норм чинного на той час законодавства, зокрема статті 116 Земельного кодексу України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з частиною другою статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем була порушена процедура реалізації позивачем права відповідно до ст.33 Закону України "Про оренду землі" на поновлення договору оренди землі та укладення додаткової угоди до договору на той самий строк і на тих самих умовах. Матеріали справи свідчать, що відповідач безпідставно позбавив позивача права скористатись правом на поновлення договору, шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах.

Суд враховує висновки, викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини: за обставинами справи "Стретч проти Сполученого Королівства" вирішуючи питання про те, чи був дотриманий сторонами справедливий баланс між інтересами суспільства та правами заявника Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 24.06.2003р. відзначив, що місцева влада отримала узгоджену з заявником орендну плату і не стояло питання про те, що дії органу були спрямовані проти інтересів суспільства чи що порушувалися інтереси якоїсь третьої сторони, або що продовження терміну оренди могло бути всупереч з якою-небудь передбаченою законом функцією органу влади. Оскільки сама місцева влада при укладенні договору вважала, що вона має право продовжити терміни його дії, то заявник міг на розумних підставах сподіватися на виконання цих умов. Він не тільки мав право законного очікування отримання майбутніх доходів від зроблених ним капіталовкладень, але можливість продовження терміну дії договору оренди була важливим елементом його підприємницької діяльності з огляду на зобов`язання, взяті ним на себе, і взагалі періоду часу, що скоротився, за який він міг розраховувати на відшкодування своїх витрат; у рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.2003р. у справі "Стретч проти Об`єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії" встановлено, що особа (орендар) мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження договору оренди і в цілях ст. 1 Першого протоколу таке сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих їй муніципалітетом за орендним договором.

Розглядаючи вимогу позивача про визнання протиправним та скасування рішення сесії Воютинської сільської ради від 17.12.2019 року за № 37/4, яким СГПП Дружба було відмовлено у продовженні на наступний термін дії Договору оренди на вищезазначену земельну ділянку, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

В силу положень ст.12 Земельного кодексу України, ст. 140 Конституції України Воютинська сільська рада, як орган місцевого самоврядування, розпоряджається земельними ділянками комунальної власності. В той же час, таке розпорядження землями комунальної власності не є безумовним та повинно здійснюватися із дотриманням вимог діючого законодавства.

Судом встановлено, що позивач виконав всі передбачені ст. 33 Закону України "Про оренду землі" дії, необхідні для оформлення права подальшого користування земельною ділянкою на умовах оренди.

Як слідує з оспорюваного рішення відповідача підставою для відмови у продовжені строку дії договору на наступний термін стала виробнича необхідність безоплатної передачі земельних ділянок із земель комунальної власності у власність жителям сільської ради, учасникам АТО з метою дотримання їх конституційного права на землю.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної Інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Однак, всупереч вимогам ст. 59 вищезазначеного Закону, не було оприлюднено та опубліковано на офіційному веб-сайті сільської ради чи у будь-якому Іншому засобі масової інформації результати поіменного голосування депутатів сільської ради за вищезазначене рішення № 37/4 від 17.12.2019 року.

Відповідно до ст. 50 вищезазначеного Закону, секретар сільської ради забезпечує своєчасне доведення рішень ради до виконавців і населення, організовує контроль за їх виконанням, забезпечує оприлюднення рішень ради відповідно до Закону України Про доступ до публічної інформації, забезпечує офіційне оприлюднення рішень ради, які відповідно до закону є регуляторними актами, а також документів, підготовлених у процесі здійснення радою регуляторної діяльності, та інформації про здійснення радою регуляторної діяльності.

Статтею 15 Закону України Про доступ до публічної інформації передбачено, що розпорядники публічної інформації зобов`язані оприлюднювати, зокрема, нормативно-правові акти та акти Індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), ухвалені розпорядником. Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, підлягає обов`язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайта така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.

Крім того, Закон України Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації визначає порядок всебічного та об`єктивного висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування засобами масової інформації і захисту їх від монопольного впливу органів тієї чи іншої гілки державної влади або органів місцевого самоврядування і є складовою частиною законодавства України про інформацію.

Згідно зі статтею 5 вказаного Закону порядок фінансування засобів масової інформації з висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, засновниками чи співзасновниками яких є ці органи, визначається в договорах між органами державної влади, органами місцевого самоврядування і редакціями засобів масової інформації, а також у статутах редакцій цих засобів масової інформації.

Недержавні засоби масової інформації висвітлюють діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування на умовах, передбачених в укладеній між цими органами і редакціями засобів масової інформації угоді. Якщо така угода не укладена, то редакція недержавного засобу масової Інформації має право самостійно, відповідно до законодавства України, висвітлювати діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, визначаючи у своєму статуті джерела фінансування витрат на це висвітлення.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування у своїх кошторисах зобов`язані передбачати витрати на висвітлення своєї діяльності засобами масової Інформації.

Статтею 22 Закону України Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації передбачено, що рішення органів місцевого самоврядування публікуються в офіційних виданнях (відомостях, бюлетенях, збірниках, інформаційних листках тощо) та друкованих засобах масової інформації відповідних органів місцевого самоврядування.

Отже, усі рішення органів місцевого самоврядування (у т.ч. сільських рад) мають бути в обов`язковому порядку оприлюдненні в офіційних виданнях (відомостях, бюлетенях, збірниках, інформаційних листках тощо) та друкованих засобах масової інформації відповідних органів місцевого самоврядування.

Всупереч цьому, вищезазначене рішення Воютинської сільської ради не було опубліковано (оприлюднено) в жодному з офіційних виданнях та засобах масової Інформації, а тому порушено порядок його прийняття, розміщення оспорюваного рішення на офіційному сайті сільської ради не свідчить про його оприлюднення у спосіб визначений Законом України «Про доступ до публічної інформації»

Як встановлено судом під час розгляду цієї справи, прийняття спірного рішення Воютинською сільською радою відбулось із порушенням цілої низки нормативно-правових актів, зокрема Цивільного, Господарського кодексів України, Закону України "Про оренду землі". Отже, критерій законності у цьому контексті не дотримано.

Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Одностороння безпідставна відмова відповідача від продовження договору оренди землі у даному випадку нівелює правомірні, гарантовані законом та умовами договору сподівання позивача на продовження дії договору та фактично є втручанням у право власності останнього, оскільки відсутність правової підстави користування земельною ділянкою унеможливлює реалізацію позивачем правомочностей мирного володіння та користування розташованим на ній нерухомим майном.

За встановлених судом обставин спірне рішення було прийнято відповідачем з перевищенням наданих статтею 12 Земельного кодексу України та статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" повноважень щодо розпорядження землями комунальної власності.

У контексті зазначеного правомірним є застосування судом практики Європейського суду з прав людини стосовно захисту законного сподівання особи на реалізацію передбаченого договором права на продовження терміну оренди як додаткової частини майнового права в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду 923/410/16 від 07.03.2018р.

Отже, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що в даній справі не дотримано жодного критерію, які дають право суду на втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями, наданими статтею 1 Першого протоколу.

Матеріалами справи підтверджено, позивач з моменту укладення договору належним чином виконував його умови, своєчасно та в повному обсязі вносив орендну плату, використовував земельну ділянку за її цільовим призначенням тощо.

Доказом цього факту є відсутність будь-яких претензій з цього приводу зі сторони Воютинської сільської ради протягом строку дії договору.

Крім зазначеного вище, суд зауважує, що у рішенні Воютинська сільська рада від 17.12.2019 визначено, що орендована позивачем земельна ділянка виробничо необхідна для безоплатної передачі земельних ділянок із земель комунальної власності у власність жителям сільської ради, учасникам АТО з метою дотримання їх конституційного права на землю, створення умов для можливості реалізації забезпечення пріоритету сільськогосподарського землеволодіння, не зазначив дані про особу (осіб), яким така земельна ділянка має передаватись у власність та умови такої передачі.

Враховуючи належне виконання орендарем обов`язків за договором, своєчасного звернення до орендодавця із листом-повідомленням про продовження дії договору з наданням проекту додаткової угоди орендодавець порушив право позивача на встановлений законом порядок розгляду питання про поновлення договору оренди на новий строк, а отже і на укладення додаткової угоди до договору.

З підстав викладених вище, господарський суд дійшов висновку про визнання недійсним та скасувати рішення Воютинської сільської ради Луцького району Волинської області Про продовження дії договорів оренди земельних ділянок з СГПП Дружба №37/4 від 17.12.2019 в частині відмови у продовженні на наступний термін дії договору оренди, укладеного між СГПП Дружба та Воютинською сільською радою на земельну ділянку із кадастровими номерами 0722881500:04:000:0135 та визнати укладеною додаткову угоду № 02 до договору оренди землі від 25.12.2009, зареєстрованого в Луцькому районному відділі Волинської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель 02.11.2010 вчинено запис №041007600015.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Пунктом 2 відповідної статті передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування.

Позивач, реалізовуючи своє право відповідно до зазначених норм законодавства, звернувся в суд з даним позовом.

Твердження прокурора в частині того, що Воютинська сільська рада є неналежним відповідачем у справі, оскільки з грудня 2020 року повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою перейшли до Торчинської ОТГ, суд вважає необґрунтованими виходячи з наступного.

Так, за змістом ст.48 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом.

З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача (співвідповідача) у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

З матеріалів справи слідує, що позов до суду було подано 06.11.2020, ухвала суду про відкриття провадження винесена 10.11.2020, в період підготовчого провадження та розгляду справи зі сторони відповідача та прокурора не було подано належних доказів в підтвердження того, що повноваження Воютинської сільської ради в частині розпорядження спірною земельною ділянкою передано Торчинській ОТГ.

Надаючи оцінку твердженням позивача щодо неналежного представництва прокурором інтересів відповідача суд враховує наступне.

Частиною 1, 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Ч. 4 ст. 23 цього ж Закону встановлює, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи виключну правову проблему щодо наявності підстав для представництва інтересів Держави органами прокуратури, у Постанові від 26.05.2020 оку по справі № 912/2385/18 зробила наступні правові висновки щодо застосування норм ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», які викладені у пунктах 79-81 вказаної постанови:

1.Прокурор звертаючись до суду в інтересах держави повинен обов`язково дотриматись порядку встановленого абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а саме: а) направити попередньо, до звернення до суду до відповідного суб`єкта владних повноважень лист про намір звернутися до суду, б) дочекатися протягом розумного строку реакції або відсутності реакції відповідного органу на отриманий лист прокурора, в) і вже тільки потім подати відповідний позов до суду за наявності бездіяльності компетентного органу.

В даній справі такі докази прокурором суду не були надані, його вступ у справу обґрунтовується неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань, що стосується розгляду справи в суді, зокрема, не подачею відзиву, пояснень тощо.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.129 ГПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути 4204,00 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд-

в и р і ш и в :

1. Позов задоволити.

2. Визнати недійсним та скасувати рішення Воютинської сільської ради Луцького району Волинської області Про продовження дії договорів оренди земельних ділянок з СГПП Дружба №37/4 від 17.12.2019 в частині відмови у продовженні на наступний термін дії договорів оренди, укладених між СГПП Дружба та Воютинською сільською радою на земельну ділянку із кадастровим номером 0722881500:04:000:0135.

3. Визнати укладеною Додаткову угоду № 02 до Договору оренди землі від 25 грудня 2009 року, зареєстрований в Луцькому районному відділі Волинської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель 02.11.2010 року вчинено запис № 041007600015, у наступній редакції:

Додаткова угода № 02

до договору оренди землі від 25 грудня 2009 року

листопада 2019 року село Воютин, Луцький район, Волинська область

Воютинська сільська рада, в особі сільського голови Іщука Валентина Олександровича, що діє на підставі Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (надалі за текстом іменовано - орендодавець), з однієї сторони, та Сільськогосподарське приватне підприємство Дружба, (надалі за тестом іменоване - орендар), в особі директора підприємства Здрилюк Валентини Степанівни, що діє на підставі Статуту, з іншої сторони, разом надалі Іменовані - Сторони, а кожна окремо Сторона, уклали цю додаткову угоду (надалі за текстом іменована - Угода) до Договору оренди землі від 25 грудня 2009 року, що зареєстрований 02 листопада 2010 року у Луцькому районному відділі Волинської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 041007600015 (надалі за текстом іменований - Договір) про наступне:

1. Викласти пункт 2 Договору в наступній редакції: «В оренду передається земельна ділянка загальною площею 82,0644 га в тому числі: землі природоохоронного призначення 62,0785 га, землі державного резерву 19,9859 га, з них сіножаті 62,0785 га, рілля 19,9859 га».

2.Викласти речення перше пункту 8 Договору в наступній редакції: Договір укладено строком на 25 років до 25 грудня 2034 року.

3.У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України Про захист персональних даних, Сторони, які підписали цей Договір дають повну та безумовну згоду на використання персональних даних, зазначених в цьому Договорі, з метою забезпечення реалізації цивільно - правових, господарсько - правових, адміністративно - правових; земельних, податкових відносин та відносин у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, а також виконання положень цього Договору та пов`язаних з цим дій, зокрема, але не обмежуючись наступним: проведення розрахунків, здійснення бухгалтерського обліку, надсилання кореспонденції, дій, пов`язаних із захистом прав сторони за Договором.

4.Сторони беруть на себе зобов`язання не розголошувати комерційну таємницю (Конфіденційну інформацію) одна одної, яка стала відома в зв`язку з виконанням цього Договору. А також, ні одна із сторін не має права передавати права і обов`язки за цим Договором третім особам без письмової згоди іншої сторони.

5.Дана угода вважається укладеною з моменту її підписання Сторонами та набирає чинності з моменту внесення на її підставі відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про речове право оренди.

6.Дана угода є невід`ємною частиною Договору та складена у трьох автентичних примірниках по одному для кожної із Сторін та один - для державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ, РЕКВІЗИТИ І ПІДПИСИ СТОРІН

Орендодавець Воютинська сільська рада Місцезнаходження: село Воютин, Луцький район, Волинська область, Україна, поштовий індекс: 45645; Ідентифікаційний код юридичної особи: (код Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України): 04332229. ______________В.О. Іщук Орендар Сільськогосподарське приватне підприємство Дружба в особі директора Здрилюк Валентини Степанівни, яка діє на підставі статуту, затвердженого Луцькою РДА 23.04.2003 № 040514251000407; село Воютин, Луцький район, Волинська область. Ідентифікаційний код: 03737284 _______________________В.С. Здрилюк

4. Стягнути з Воютинської сільської ради (45645, Волинська обл., Луцький район, с. Воютин, вул. Центральна, 1 код ЄДРПОУ 39767861) на користь Сільськогосподарського приватного підприємства Дружба (45645, Волинська область, Луцький район, с. Воютин, код ЄДРПОУ 03737284 ) 4204,00 грн витрат по сплаті судового збору.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення

складено та підписано

24.03.2021.

СуддяС. В. Костюк