ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2021 р. Справа№ 910/10080/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі Пнюшкову В.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 10.03.2021.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 08.10.2020 (повний текст складено 09.10.2020)

у справі №910/10080/20 (суддя Бабкіна В.М.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Фінлекс-Інвест"

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" (далі - позивач, скаржник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Фінлекс-Інвест" (далі - відповідач).

Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Фінлекс-Інвест" передати на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" документи, перекладені на українську мову, підпис та повноваження перекладача завірено нотаріально, щодо всіх юридичних та/або фізичних осіб, у власності яких знаходяться наступні компанії: КОМПАНІЯ "МЕЙТЕКС ІНВЕСТМЕНТ (ГРУП) ЛІМІТЕД" (Китай), а саме копію свідоцтва про реєстрацію КОМПАНІЯ "МЕЙТЕКС ІНВЕСТМЕНТ (ГРУП) ЛІМІТЕД" (Китай), копію виписки з торгового реєстру юридичних осіб Китаю КОМПАНІЯ "МЕЙТЕКС ІНВЕСТМЕНТ (ГРУП) ЛІМІТЕД" (Китай), копію свідоцтва про розмір статутного фонду, копії сертифікатів акцій, якими визначено власників/акціонерів компаній КОМПАНІЯ "МЕЙТЕКС ІНВЕСТМЕНТ (ГРУП) ЛІМІТЕД" (Китай), копію паспорту ОСОБА_1 (Китайська народна республіка, місто Гонконг, вулиця Хенесі Роад, будинок 16) (або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаний на території України для укладення правочинів), в тому числі копію сторінки паспорту в якій зазначено дату видачі та орган, що його видав, громадянство, відомості про місце проживання або місце тимчасового перебування в Україні, копію унікального номеру запису в Єдиному державному демографічному реєстрі ОСОБА_1 (Китайська народна республіка, місто Гонконг, вулиця Хенесі Роад, будинок 16); стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Фінлекс-Інвест" на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Позовна заява мотивована тим, що відповідач своєю бездіяльністю та ненаданням необхідних документів позивачу, порушує права та охоронювані інтереси останнього, що в свою чергу призведе до притягнення керівника юридичної особи або особу, уповноважену діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), до адміністративної відповідальності в порядку ст. 166-11 Кодексу про адміністративні правопорушення, за неподання або несвоєчасне подання державному реєстратору передбаченої Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" інформації про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи або докуме6нтів для підтвердження відомостей про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, та до блокування господарської діяльності товариства.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.10.2020 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2020 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач своєю бездіяльністю та ненаданням необхідних документів позивачу, порушує права та охоронювані інтереси останнього, що в свою чергу призведе до притягнення керівника юридичної особи або особу, уповноважену діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), до адміністративної відповідальності за неподання або несвоєчасне подання державному реєстратору передбаченої Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" інформації про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи або докуме6нтів для підтвердження відомостей про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, та до блокування господарської діяльності товариства.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2020 апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2020 у справі №910/10080/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів Шаптали Є.Ю., Яковлєва М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2020 у справі №910/10080/20 - залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

28.12.2020 від скаржника через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

17.12.2020 по 31.12.2020 суддя Шаптала Є.Ю. перебував на лікарняному, а з 04.01.2021 по 06.01.2021 у щорічній відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 задоволено клопотання Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" про поновлення строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2020 у справі №910/10080/20. Відновлено Відкритому акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2020 у справі №910/10080/20. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2020 у справі №910/10080/20. Призначено справу до розгляду на 10.03.2021.

11.02.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2020 у справі №910/10080/20 без змін.

В судовому засіданні 10.03.2021 представники відповідача заперечили проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням пояснень на апеляційну скаргу поданих під час апеляційного провадження, та просили відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2020 у справі №910/10080/20 залишити без змін.

Позивач в судове засідання не з`явився. Про поважність неявки в судове засідання не повідомив.

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судові засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення позивача про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вирішив розглядати дану справу за відсутності позивача та його повноважених представників за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 10.03.2021 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" має статутний капітал, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Фінлекс-Інвест" є одним з акціонерів позивача, якому належить 32,924705 % акцій товариства, що підтверджується інформаційною довідкою Національного депозитарію України від 07.02.2020 №6528.

Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" від 14.10.2014 було передбачено ідентифікацію, верифікація та вивчення клієнтів, а саме суб`єкт первинного фінансового моніторингу відповідно до законодавства зобов`язаний на підставі поданих клієнтом (представником клієнта) офіційних документів або засвідчених в установленому порядку їх копій (якщо інше не передбачено цим Законом) здійснювати верифікацію клієнта (представника клієнта), та з метою встановлення кінцевого бенефіціарного власника (контролера) суб`єкт первинного фінансового моніторингу витребовує у клієнта - юридичної особи інформацію та/або документи, що підтверджують наявність структури власності такого клієнта.

Позивач зазначає, що протягом 2015 року звертався до керівництва відповідача про розкриття інформації щодо кінцевих бенефіціарних власників.

22.12.2015 відповідач направив на адресу позивача лист №22/12, яким повідомив, що бенефіціарним власником товариства є ОСОБА_1, громадянка Китайської народної республіки, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Пунктом 22 розділу Х Прикінцевих та перехідних положень закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" визначено, що юридичні особи зобов`язані підтримувати інформацію про кінцевого бенефіціарного власника та структуру власності в актуальному стані, оновлювати її та повідомляти державного реєстратора про зміни протягом 30 робочих днів з дня їх виникнення, та подавати державному реєстратору документи, що підтверджують ці зміни. Якщо зміни у структурі власності та інформації про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи відсутні, юридичні особи зобов`язані повідомляти державного реєстратора про відсутність таких змін при проведенні державної реєстрації будь-яких змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі.

ВАТ "Кіровоградгаз" неодноразово звертався до відповідача з листами про надання відповідних документів (листи від 16.09.2019 №13/3207, від 31.01.2020 №ВИХ 13/547, від 18.03.2020 №ВИХ 13/1235, від 15.04.2020 №ВИХ 13/1523), проте вказані листи залишені без відповіді.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався на те, що відповідач своєю бездіяльністю та ненаданням необхідних документів позивачу, порушує права та охоронювані інтереси останнього, що в свою чергу призведе до притягнення керівника юридичної особи або особу, уповноважену діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), до адміністративної відповідальності в порядку ст. 166-11 Кодексу про адміністративні правопорушення, за неподання або несвоєчасне подання державному реєстратору передбаченої Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" інформації про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи або докуме6нтів для підтвердження відомостей про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, та до блокування господарської діяльності товариства

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції керувався тим, що Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" було передбачено ідентифікацію, верифікація та вивчення клієнтів, а саме суб`єкт первинного фінансового моніторингу відповідно до законодавства зобов`язаний на підставі поданих клієнтом (представником клієнта) офіційних документів або засвідчених в установленому порядку їх копій (якщо інше не передбачено цим Законом) здійснювати верифікацію клієнта (представника клієнта), та з метою встановлення кінцевого бенефіціарного власника (контролера) суб`єкт первинного фінансового моніторингу витребовує у клієнта - юридичної особи інформацію та/або документи, що підтверджують наявність структури власності такого клієнта.

Пунктом 22 розділу Х Прикінцевих та перехідних положень закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" визначено, що юридичні особи зобов`язані підтримувати інформацію про кінцевого бенефіціарного власника та структуру власності в актуальному стані, оновлювати її та повідомляти державного реєстратора про зміни протягом 30 робочих днів з дня їх виникнення, та подавати державному реєстратору документи, що підтверджують ці зміни. Якщо зміни у структурі власності та інформації про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи відсутні, юридичні особи зобов`язані повідомляти державного реєстратора про відсутність таких змін при проведенні державної реєстрації будь-яких змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі.

Вказані норми закону регулюють взаємовідносини між позивачем, державним реєстратором і суб`єктом первинного фінансового моніторингу, та не покладають обов`язку на відповідача, як акціонера позивача, щодо надання документів чи інформації будь-кому з них, у зв`язку із чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права. Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Звертаючись з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який відповідає змісту права, що порушене й бути здатний таке право поновити; обраний спосіб захисту має бути передбачений приписами статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами договором. Законодавчі обмеження матеріально правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

При цьому, частиною 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулась до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Право кожної особи на захист свого порушеного права, його невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Конституційний принцип доступності правосуддя реалізується через статтю 4 Господарського процесуального кодексу України. Так, до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено право людини на доступ до правосуддя, а відповідно статтею 13 Конвенції на ефективний спосіб захисту прав. З наведеного слідує, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. У кінцевому результаті ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного на момент звернення до суду права позивача. При цьому слід ураховувати і те, що у резолютивній частині судового рішення остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача і судове рішення має бути виконано в процесі виконавчого провадження у справі, адже, як уже зазначалося, ефективний засіб зрештою повинен забезпечити поновлення порушеного права.

Таким чином, існує певний порядок реалізації прав суб`єктів господарювання та способи захисту порушених прав. Неналежність чи невідповідність обраного способу судового захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та зумовлює відмову у задоволенні означених позовних вимог.

Аналогічна правова позиція щодо відповідності обраного способу захисту змісту порушеного права, в тому числі в частині ефективності обраного способу захисту, який має забезпечити поновлення порушеного права, наведено Верховним Судом у постанові від 07.05.2018 у справі № 927/522/17.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який має довести обставини на підставі яких він звернувся до суду з позовними вимогами.

Відповідно до даних, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінлекс-Інвест" є компанія "МЕЙТЕКС ІНВЕСТМЕНТ (ГРУП) ЛІМІТЕД" - ОСОБА_1, К02851025, Китайська народна республіка, м. Гонконг, вул. Хенеси Роад, буд. 16".

Вказана інформація також зазначена і в листі відповідача від 22.12.2015 №Вих. 22/12, надісланого на вимогу позивача, щодо запиту про розкриття інформації про бенефіціарних власників.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено, що витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - витяг) - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

Статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, перелік засновників (учасників) юридичної особи: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), серія та номер паспорта, якщо засновник - фізична особа; найменування, країна резидентства, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа; відмітка про закінчення повноважень засновника громадського формування у зв`язку з державною реєстрацією; інформація про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника (контролера) її засновника, якщо засновник - юридична особа (крім громадських формувань, адвокатських об`єднань, торгово-промислових палат, об`єднань співвласників багатоквартирних будинків, релігійних організацій, державних органів, органів місцевого самоврядування, їх асоціацій, державних та комунальних підприємств, установ, організацій): прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства, серія та номер паспорта громадянина України або паспортного документа іноземця, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), дата народження, а також повне найменування та ідентифікаційний код (для резидента) засновника юридичної особи, в якому ця особа є кінцевим бенефіціарним власником (контролером). У разі відсутності в юридичної особи кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника (контролера) її засновника, якщо засновник - юридична особа, вноситься відмітка про причину його відсутності.

Статтею 10 цього ж Закону передбачено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Таким чином, з урахуванням положень Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", відомостей, що містяться у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Фінлекс-Інвест" та листа відповідача від 22.12.2015 №Вих. 22/12, судова колегія дійшла висновку про відсутність у позивача будь-яких підстав вважати, що відповідачем було надано недостовірну інформацію про кінцевого бенефіціарного власника (контролера), та вимагати надання додаткових доказів на підтвердження такої інформації.

Пунктом 19 частини 1 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що для державної реєстрації створення юридичної особи подаються, зокрема, нотаріально засвідчена копія документа, що посвідчує особу, яка є кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи, - для фізичної особи-нерезидента та, якщо такий документ оформлений без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, - для фізичної особи-резидента.

Отже, згідно цієї норми закону, вказаний обов`язок може виникнути у позивача під час державної реєстрації створення іншої юридичної особи.

Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" було передбачено ідентифікацію, верифікація та вивчення клієнтів, а саме суб`єкт первинного фінансового моніторингу відповідно до законодавства зобов`язаний на підставі поданих клієнтом (представником клієнта) офіційних документів або засвідчених в установленому порядку їх копій (якщо інше не передбачено цим Законом) здійснювати верифікацію клієнта (представника клієнта), та з метою встановлення кінцевого бенефіціарного власника (контролера) суб`єкт первинного фінансового моніторингу витребовує у клієнта - юридичної особи інформацію та/або документи, що підтверджують наявність структури власності такого клієнта.

Пунктом 22 розділу Х Прикінцевих та перехідних положень закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" визначено, що юридичні особи зобов`язані підтримувати інформацію про кінцевого бенефіціарного власника та структуру власності в актуальному стані, оновлювати її та повідомляти державного реєстратора про зміни протягом 30 робочих днів з дня їх виникнення, та подавати державному реєстратору документи, що підтверджують ці зміни. Якщо зміни у структурі власності та інформації про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи відсутні, юридичні особи зобов`язані повідомляти державного реєстратора про відсутність таких змін при проведенні державної реєстрації будь-яких змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі.

Колегія суддів зазначає, що вказані норми закону регулюють взаємовідносини між позивачем, державним реєстратором і суб`єктом первинного фінансового моніторингу, та не покладають обов`язку на відповідача, як акціонера скаржника, щодо надання документів чи інформації будь-кому з них.

Доводи скаржника щодо ймовірного притягнення його керівника або уповноваженої особи до адміністративної відповідальності в результаті бездіяльності відповідача, на переконання колегії суддів, є безпідставними припущеннями скаржника.

Зважаючи на вищенаведене в сукупності, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо того, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" необґрунтовані та задоволенню не підлягають повністю.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2020 у справі №910/10080/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи. Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2020 у справі №910/10080/20 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2020 у справі №910/10080/20 - залишити без змін.

Матеріали справи №910/10080/20 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено 19.03.2021.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді М.Л. Яковлєв

Є.Ю. Шаптала