Справа № 415/3190/20

Провадження № 2/415/355/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2021 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого - судді Луньової Д.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Жукової Д.Д.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лисичанську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лисичанської міської ради, правонаступником є Лисичанська міська військо-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , суд,

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/3 частину належної їй квартири за адресою: АДРЕСА_1 та на 3/4 частини житлового будинку з надвірними побудовами за адресою: АДРЕСА_2 .

Позовні вимоги вмотивувала тим, що вона є спадкоємицею за законом після смерті її матері ОСОБА_4 , у визначений законом шестимісячний строк звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірне нерухоме майно з тих підстав, що неможливо отримати інформацію з Луганського обласного нотаріального архіву про наявність заведеної спадкової справи після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловіка ОСОБА_4 ОСОБА_5 у зв`язку з тим, що місто Луганськ є непідконтрольною українській владі територією, а тому не має можливості отримати необхідну інформацію щодо кола спадкоємців, які подавали заяви про прийняття спадщини. Позивачка зазначає, що після смерті батька вона подала заяву про прийняття спадщини, отримала свідоцтво про право на спадщину, та вважала, що й мати також отримала. Однак, як з`ясувалалось після смерті матері, остання не оформила свої спадкові права. Водночас мати на час смерті була зареєстрована з померлим чоловіком - ОСОБА_5 , а тому прийняла спадщину.

Позивач подала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце відповідач повідомлявся належним чином.

З наданих доказів встановлені такі обставини:

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.9) ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.12) ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с. 8), свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 (а.с.8) встановлено, що батьками ОСОБА_6 є ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

З свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_5 від 08.11.2012 р. (а.с.13) квартира за адресою - АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 1/3 частка, ОСОБА_2 1\3 частка та ОСОБА_3 1/3 частка.

З договору купівлі-продажу від 21.05.1993 р. (а.с 19-20) ОСОБА_5 купив житловий будинок з надвірними побудовами, що знаходиться у АДРЕСА_2 .

З свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 10.11.2004 р. державним нотаріусом Лисичанської державної нотаріальної контори (а.с.11) ОСОБА_1 успадкувала після померлого батька ОСОБА_5 1\4 частини житлового будинку АДРЕСА_3 .

З технічного паспорту на домоволодіння АДРЕСА_2 (а.с.16-18) власниками зазначеного домоволодіння є ОСОБА_5 (3/4 частини) та ОСОБА_1 (1/4 частина).

Згідно інформаційної довідки ЛКП «БТІ» від 08.11.2019 р. № 965 (а.с.23) згідно даних Лисичанського комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» станом на 01.03.2013 р. право приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_2 зареєстровано: 3/4 частини за ОСОБА_5 згідно договору купівлі-продажу від 21.05.1993 р., посвідченого нотаріусом Лисичанської державної нотаріальної контори за реєстровим № 2-3270 та 1/4 частина за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, видане 10.11.2004 р. нотаріусом Лисичанської нотаріальної державної контори за реєстром 2-1289.

З матеріалів спадкової справи № 82/2017, заведеної відносно майна ОСОБА_4 (а.с. 54-71), встановлено, що спадкоємиця за законом першої черги - донька померлої - ОСОБА_1 , позивач у справі, прийняла спадщину після матері, подавши протягом шести місяців з дня відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Постановою вих № 430/02-31 від 27.11.2019 р. (а.с.15) приватний нотаріус Лисичанського міського нотаріального округу Топчий Н.В. відмовила ОСОБА_1 в видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, у зв`язку з неможливістю отримати необхідну для оформлення спадщини інформацію, а саме при вивченні документів було виявлено, що є необхідність у отримані інформації з Луганського обласного нотаріального архіву про наявність заведеної спадкової справи після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , у зв`язку з тим, що м. Луганськ є непідконтрольною українській владі територією, тому немає можливості отримати необхідну інформацію щодо коло спадкоємців, які подавали заяви про прийняття спадщини.

З відповіді на запит суду від Лисичанської міської ради від 09.06.2020 р. № 1977/01-16 (а.с.34) місце проживання ОСОБА_5 станом на 04.07.2000 року було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; місце проживання ОСОБА_4 станом на 10.12.2018 р. було зареєстровано: АДРЕСА_1 . За зазначеною адресою на дату смерті ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) було зареєстровано проживання осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Відповідно до постанови пленумуВСУ №7від 30травня 2008«Про судовупрактику усправах проспадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст.549ЦК УРСР спадкоємець є таким, що прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Спадкоємець вважається таким, що фактично прийняв спадщину, якщо він довів, що вступив в управління або користування спадковим майном.

Згідно ст.529ЦК УРСР при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти, дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Нормами статті 548ЦК УРСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Згідно з положеннями ст.549ЦК УРСР визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Таким чином після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відкрилась спадщина, а саме на 3/4 частини будинку АДРЕСА_2 . Дружина померлого ОСОБА_4 була зареєстрована з померлим за однією адресою та продовжила там проживати до своєї смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тобто дружина померлого прийняла спадщину на підставі п. 1 ст. 549 ЦК УРСР, однак не оформила у встановленому законом порядку.

Згідно із ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1217ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із ст.1218ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1223ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, не прийняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У відповідності до ст.1261ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, хто його пережив та батьки.

Відповідно до ч. 1 ст.1268ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Статтею 328ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У ст.392ЦК України визначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Таким чином, встановлено, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , успадкувала після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловіка ѕ частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 на підставі п. 1 ст. 549 ЦК СРСР. Тому даний будинок увійшов до майна, на яке відкрилась спадщина після її смерті і воно було успадковане за законом її донькою позивачкою.

Таким чином позивачка прийняла спадщину після матері і набула право власності на ѕ будинку за адресою: АДРЕСА_2 та 1/3 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , тобто з законних підстав.

З огляду на позицію, висвітлену у п. 2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 №24-753/0/4-13, відповідно до ст.67Закону України«Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

З огляду на вказане та те, що позивач прийняла спадщину за законом після смерті її матері, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 набула у власність в порядку спадкування 1/4 частини квартири АДРЕСА_4 та 3/4 частини житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_2 .

Суд визнає, що оскільки позивач вичерпала можливості оформити свої спадкові права у нотаріальному, позасудовому, порядку, її невизнане право на частину спадкового майна слід захистити та визнати за нею право власності на вищезазначене нерухоме майно.

Оскільки нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину щодо вказаного нерухомого майна з законних підстав, то позивач має право на судовий захист.

Таким чином, позов в обґрунтований і підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 529, 548, 549 ЦК УСРСР, ст.ст. 328, 1216-1218, 1223, 1261, 1267, 1268 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», керуючись ст. 12, 13, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Лисичанської міської ради, правонаступником є Лисичанська міська військо-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ), в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_4 , право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_4 .

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ), в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_4 , право власності на 3/4 частини житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Луганського апеляційного суду безпосередньо, або - згідно п.15.5Перехідних положень ЦПК України- до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - через суд першої інстанції, який розглянув справу.

Повний текст рішення виготовлено 12.03.2021 р.

Суддя: Д.Ю. Луньова