Справа № 344/2112/20

Провадження № 2/347/20/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 року м. Косів

Косівський районний суд, Івано-Франківської області в складі:

Головуючої -судді: Крилюк М.І.,

секретаря: Лазорик Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", Управління реєстраційних процедур виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, третьої особи на стороні відповідача - ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації права власності на предмет іпотеки та припинення права власності , -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", Управління реєстраційних процедур виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, третьої особи на стороні відповідача - ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації права власності на предмет іпотеки та припинення права власності мотивуючи свої вимоги тим, що 22.06.2006 року між нею, ОСОБА_1 та ЗАТ "ТАС-ІНВЕСТБАНК» було укладено іпотечний договір для забезпечення зобов`язань позичальника ОСОБА_2 , що випливають із кредитного договору № 1/12-Ф між останнім та "ТАС-ІНВЕСТБАНК».

Згідно кредитного договору на споживчі потреби ОСОБА_2 було надано грошові кошти в іноземній валюті 45170 доларів США. Предметом договору іпотеки став об`єкт нерухомого майна стало будинковолодіння, що розташоване по АДРЕСА_1 , яке не було придбано за кредитні кошти та належало їй у частці Ѕ на праві спільної часткової власності із ОСОБА_2 . Предмет іпотеки на час укладення договору іпотеки був розташований на земельній ділянці комунальної власності Кутської селищної ради площею 1166 кв. м., що орендована згідно договору від 25.01.2005 року. Заставна вартість згідно договору іпотеки становила 67756,76 доларів США в еквіваленті до курсу НБУ 342171,64 грн.

Кредитні грошові кошти в іноземній валюті частково повернуті кредитору боржником. Згодом кредитори змінювалися правонаступниками, змінювали викуп боргових зобов`язань між банками. Права вимоги та Іпотекодержателя ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» відступлені за договором факторингу від 28.11.2012 року ТОВ «Кредитні ініціативи». Правомірність передачі прав вимоги позивачці не відомі. Після ліквідації банку ЗАТ "ТАС-ІНВЕСТБАНК», склалася така ситуація, що неможливо було визначити ні банку чи фінансової установи з правом вимоги боргу, ні рахунки для сплати боргів. Суми заборгованості постійно змінювалися. ОСОБА_2 був поставлений в умови при яких був неспроможний виконувати свої кредитні зобов`язання по споживчому кредиту в іноземній валюті через стрімкий зріст курсу, фінансову кризу, відсутність доходів, які б могли покрити боргові зобов`язання. Вона не могла також повернути таких грошей, так як утримувала двох дітей.

За рішенням Косівського районного суду від 02.02.2012 року у справі № 910/2- 1303/2011 було задоволено позов щодо боржника ОСОБА_2 , поручителів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором кредиту № 1/12-Ф. В якій частині відбулося стягнення з боржників (і чи відбувалося взагалі) їй достовірно не відомо.

В житловому будинку у АДРЕСА_1 , що було предметом іпотеки із 28.02.2012 було зареєстровано дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що залишено без уваги при переуступці боргу.

ТОВ «Кредитні ініціативи», набуваючи прав кредитора, іпотекодежателя чи інших прав в порядку переуступлення мав бути обізнаним про обтяження у вигляді наявності осіб, які зареєстровані та проживають у житловому приміщенні. Претензій з цього приводу до первинного чи іншого кредитора, іпотекодержателя не пред`являлося.

ТОВ «Кредитні ініціативи» 09.12.2019 року за рішенням Косівського районного суду від 09.12.2019 у справі № 347/1073/19 у позовних вимогах про виселення позивачки та та неповнолітньої дитини із житла, що по АДРЕСА_1 відмовлено. В даній справі вона вперше дізналася про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Кредитні ініціативи».

Згідно Інформаційної довідки за № 143751421 від 02.11.2018 підставою для виникнення права власності на це майно є повідомлення про стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового регулювання від 27.05.2018. Рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень 1400039457433 та 1400039457425. Одночасно як підстави для виникнення права власності значиться договір факторингу від 28.11.2012, кредитний-договір від 22.06.2006, іпотечний договір від 22.06.2006, договір про передачу прав за іпотечним договором від 28.11.2012. На підставі поданих документів, державним реєстратором Поповичем Віталієм Васильовичем виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради прийнято Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 43801576 від 01.11.2018 року.

Всупереч п. 4.3.3 договору іпотеки від 22.06.2006, Іпотекодержатель протягом 3 робочих днів після реєстрації за ним права власності на предмет іпотеки не надав Іпотекодавцю ( ОСОБА_1 ) завіреної копії документу, що свідчить про перехід права власності. Відповідні повідомлення про стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового регулювання їй не надавалися та не вручалися.

Предмет іпотеки - будинок АДРЕСА_1 , знаходиться на земельній ділянці під кадастровим номером 2623655400:01:0096 площею 0,1166 га. за цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд і перебуває у власності ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності із ОСОБА_2 з часткою Ѕ . Від часу укладення договору іпотеки відбувся перехід права власності на земельну ділянку на якій розташовано предмет іпотеки із комунальної власності у приватну. Сформовано земельну ділянку шляхом присвоєння кадастрового номера. Відповідні відомості повинні бути надані державному реєстратору заявником щодо реєстрації переходу права власності чи витребувані реєстратором. Оскільки є невідповідність між договором іпотеки та даними щодо права власності на земельну ділянку на якій розташовано будівлі і споруди.

Право власності на земельну ділянку за ТОВ «Кредитні ініціативи» на якій розташовано предмет іпотеки не зареєстровано та не припинено в порядку ст. 378 ЦК України. Від часу укладення іпотечного договору у 2006 році предмет іпотеки (будинок, будівлі і споруди) зазнав істотних покращень та змін і змінилася його вартість. Позивачка повністю утримувала і утримує житло, господарські будівлі у належному стані, веде догляд за прибудинковою територією, дотримується правил добросусідства, самостійно сплачує комунальні платежі.

Вона фактично проживає у житловому будинку з дітьми, користується будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 з 2004 року. Цей будинок, будівлі, споруди були подаровані їй та колишньому чоловіку ОСОБА_2 згідно договору дарування за № 2994 від 31.12.2004 року. Вказаний житловий будинок є житлом її дітей та й ОСОБА_2 , яке використовується як постійне місце проживання, придбаний не за рахунок позичених кредитних коштів. Просить позов задоволити .

Позивачка, ОСОБА_1 та її представник адвокат Козар Т.В. в судове засідання не з`явились, подали суду заяву про розгляд справи без їх участі. Вимоги позову підтримують в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві , просили позов задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» в судове засідання не з`явився, подав суду письмовий відзив про заперечення позовних вимог та відмову в повному обсязі у задоволенні позову.

Представник відповідача Управління реєстраційних процедур виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в судове засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву не подавав, причина неявки суду невідома.

Третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, подав суду письмове пояснення за вимогами якого визнає позовні вимоги ОСОБА_1 та просить позов задоволити.

Таким чином, судом прийнято рішення про розгляд справи у відсутності сторін на підставі наявних доказів у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що не суперечить та відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд вивчивши матеріали справи вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення виходячи із наступних підстав:

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1 і 5 статті 81 ЦПК України).

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтями 77, 78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено в судовому засіданні, 22.06.2006 року між позивачкою в справі, ОСОБА_1 та Закритим Акціонерним Товариством "ТАС-ІНВЕСТБАНК» було укладено іпотечний договір для забезпечення зобов`язань позичальника ОСОБА_2 , що випливають із кредитного договору № 1/12-Ф між останнім та "ТАС-ІНВЕСТБАНК» - а.с.16-17

Вказаний іпотечний договір був укладений на забезпечення зобов`язань позичальника - ОСОБА_2 , якому за кредитним договором від 22.06.2006 р на споживчі потреби було надано грошові кошти в іноземній валюті 45170 доларів США. Предметом договору іпотеки став об`єкт нерухомого майна: житловий будинок А, площею 111, 4 кв. м., сарай Б, сарай В, вбиральня Г, літня кухня Д, огорожа, 1, 2, 3, що розташований по АДРЕСА_1 . Даний житловий будинок, будівлі, споруди були подаровані позивачці в справі - ОСОБА_1 та її колишньому чоловіку ОСОБА_2 згідно договору дарування за № 2994 від 31.12.2004 р. (а.с.14-15) чим підтверджено, що дане будинковолодіння - предмет іпотеки не були придбані за кредитні кошти. Предмет іпотеки на час укладення договору іпотеки був розташований на земельній ділянці комунальної власності Кутської селищної ради площею 1166 кв. м., що орендована згідно договору від 25.01.2005 року.

За час дії кредитного договору, та договору іпотеки, кредитори змінювалися правонаступниками. Права вимоги та Іпотекодержателя ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» відступлені за договором факторингу від 28.11.2012 року ТОВ «Кредитні ініціативи».

В будинковолодінні за адресою АДРЕСА_1 , що було предметом іпотеки, із 28.02.2012 р було зареєстровано дітей позивачки : ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Попередньо діти фактично проживали там же. Переуступаючи борг ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» повинна була повідомити про наявність зареєстрованих неповнолітніх осіб за житлом, що було предметом іпотеки. 26.09.2016 року ОСОБА_7 тимчасово знято з реєстрації за житловим будинком у зв`язку із вибуттям до місця навчання.

Встановлено, що рішенням Косівського районного суду від 20.12.2012 у справі № 0910/2730/2012 (а.с.26) шлюб між сторонами в справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано а двох неповнолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишено на проживання з позивачкою, ОСОБА_1 , що сторонами не заперечується.

Правочини укладені батьками (в тому числі іпотечний нотаріально посвідчений договір від 22.06.2006), що стосуються майнових та житлових прав дітей здійснюються з дозволу органів опіки і піклування.

ТОВ «Кредитні ініціативи», набуваючи прав кредитора, іпотекодержателя чи інших прав в порядку переуступлення мав бути обізнаним про обтяження у вигляді наявності осіб, які зареєстровані та проживають у житловому приміщенні. Претензій з цього приводу до первинного чи іншого кредитора, іпотекодержателя не пред`являлося.

В справі 347/1073/19 за позовом ТОВ «Кредитні ініціативи» судом прийнято рішення суду від 09.12.2019 року яким відмовлено у виселенні позивачки ОСОБА_1 та неповнолітньої дитини із житла, що по АДРЕСА_1 . Вказане рішення суду залишено без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 05.05.2020 року (а.с.64-69).

В силу вимог ст. 82 ч.4 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Представник відповідача ТОВ «Кредитні ініціативи» в заперечення позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що у зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_2 взятих за Кредитним договором зобов`язань, утворилась заборгованість, яка станом на 01.03.2018 року становила 160 902.60 дол. США. Враховуючи наявний розмір простроченої заборгованості за кредитним договором, у кредитора виникло право вимоги, а у позичальника - обов`язок виконання зобов`язань за кредитним договором. Укладеним між сторонами іпотечним договором визначено право у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником основного зобов`язання, задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги переважно перед іншими кредиторами, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб визначений Іпотекодержателем самостійно. Вважає, що при проведенні реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки за Іпотекодержателем державним реєстратором не було порушено жодних норм чинного законодавства. Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, та передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем. Окрім того представник відповідача посилається на неналежність обраного позивачкою способу захисту своїх прав.

Суд звертає увагу, що здійснючи державну реєстрацію права власності за ТзОВ Кредитні ініціативи не було дотримано процедури державної реєстрації щодо отримання відповідачкою повідомлення, з`ясування кола осіб, які зареєстровані та проживають у спірному будину, в тому числі неповнолітніх.

Реєстація майна за новим власником відбулася без з`ясування належності права власності земельної ділянки, на якій розміщений предмет потеки. Земельна ділянка не була предметом іпотеки та перебуває на праві часткової власності позивачки та її колишнього чоловіка в рівних частках. Оскільки майно, що було предметом іпотеки розташоване на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_1 , то вона вважає, що має право користуватись майном, яке розташоване на її земельній ділянці, щодо якої немає обтяжень.

За вимогами ч.ч.1, 6 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.

За ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Так, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за умови додержання ст.35 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до статті 11 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У частині другій статті 26 Закону № 1952 (у редакції, чинній до 16 січня 2020 року, яка діяла на час звернення з позовом у цій справі) унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування.

За змістом зазначеної норми, у разі скасування на підставі рішення суду, рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується. Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству , який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України № 1952 викладено у новій редакції.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України № 1952 (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

За змістом наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

У пункті 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству встановлено, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом цієї норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України № 1952.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 03 лютого 2021 року у справі №278/3367/19 (провадження №61-13586св20).

З урахуванням істотної зміни з 16 січня 2020 року і на час розгляду судом справи по суті матеріально-правового регулювання спірних реєстраційних відносин, суд дійшов висновку, що обраний позивачкою спосіб захисту про скасування державної реєстрації права власності на предмет іпотеки на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі, відповідає вимогам закону та є ефективним.

Суд звертає увагу, що фактично відповідачами не надано документів щодо підтвердження законності державної реєстрації.

Окрім того слід звернути увагу, що відповідно до Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України Про заставу та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України Про іпотеку , якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно загальна площа житлового будинку, який є предметом іпотеки, становить 111,4 кв.м. іншого нерухомого майна у власності позивачка немає, згоди на відчуження предмета іпотеки остання не надавала. Жодних поштових відправлень із повідомленнями про звернення стягнення на предмет іпотеки від ТОВ «Кредитні ініціативи» в порядку ст.ст. 35-37 Закону України «Про іпотеку» ОСОБА_1 фактично не отримувала і особисто в поштових повідомленнях не підписувалась.

Також встановлено, що після розірвання шлюбу між позивачкою в справі та ОСОБА_2 , який являється основним боржником за кредитним договором, двоє неповнолітніх дітей за рішенням суду від 20.12.2012 року (а.с.26) залишено на проживання із позивачкою. Між колишнім подружжям реального розподілу майна спільної сумісної власності не було проведено. У вказаному житловому будинку, АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають двоє неповнолітніх дітей позивачки.

Згідно ч.1 статті 3 Конвенції ООН про права дитини, ратифікованої Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися згідно із законом, воно повинне мати легітимну мету та бути необхідним у демократичному суспільстві. Якраз необхідність у демократичному суспільстві і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу мають бути відповідними і достатніми ; для такого втручання має бути нагальна суспільна потреба , а втручання - пропорційним законній меті.

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, як дотримання справедливого балансу між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття майно в першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

У рішенні від 07 липня 2011 року у справі Сєрков проти України (заява № 39766/05), яке набуло статусу остаточного 07 жовтня 2011 року, ЄСПЛ зазначив, що пункт 2 статті 1 Першого протоколу до Конвенції визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом уведення в дію законів .

У статті 6 Конвенції проголошено принцип справедливого розгляду справи, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Окрім того судом встановлено, що житловий будинок що по АДРЕСА_1 , власником якого в Ѕ частині являлась позивачка повністю підпадає під вимоги ЗУ Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , отже на нього не може бути звернено стягнення.

Так, Законом України «Про мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» запроваджено мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, а саме : не може бути згоди без примусово стягнуто (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно ст. 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України «Про іпотеку», ящцо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позивальника та майнового поручителя)за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами-резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/ майнового поручителя, або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позивальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництвом нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м. для квартири та 250 кв.м. для житлового будинку. Також всупереч п. 4.3.3 договору іпотеки від 22.06.2006. Іпотекодержатель протягом 3 робочих днів після реєстрації за ним права власності на предмет іпотеки не надав Іпотекодавцю (позивачці) завіреної копії документу, що свідчить про перехід права власності. Невиконання умов договору є однією з підстав для скасування державної реєстрації.

Також всупереч п. 4.3.3 договору іпотеки від 22.06.2006 року, Іпотекодержатель протягом 3 робочих днів після реєстрації за ним права власності на предмет іпотеки не надав Іпотекодавцю завіреної копії документу, що свідчить про перехід права власності. Невиконання умов договору є ще однією підставою для скасування державної реєстрації.

В ході розгляду справи по суті не здобуто належних доказів, що підтверджують наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання позивачкою в справі , як іпотекодавцем за договором іпотеки, повідомлення ТОВ «Кредитні ініціативи» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання спору, а також обізнаність про намір банку задовольнити свої вимоги шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

Позивачка посилається на те, що відповідні повідомлення про стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового регулювання їй не надавалися та не вручалися. У рекомендованих поштових відправленнях вона не розписувалася. Вона ще в 2007 році змінила прізвища із ОСОБА_1 на ОСОБА_1 , та з 2012 року зареєстрована у АДРЕСА_1 . Фактично із 2004 року вона не проживає по АДРЕСА_2 , яка перейменована на вул. Плав`юка. Державний реєстратор не переконався у тому, що таке повідомлення позивачкою не отримано і не відмовив у реєстрації таким чином здійснив неправомірну перереєстрацію права власності за юридичною особою. Документами, що підтверджують надсилання таких повідомлень є повідомлення про вручення цінного листа із вимогою та правильно зазначена адреса іпотекодавця та його анкетних даних. Вказаний наведених позивачкою фактів не спростовано відповідачами жодними належними доказами, поясненнями.

Предмет іпотеки - будинок АДРЕСА_1 , знаходиться на земельній ділянці під кадастровим номером 2623655400:01:0096 площею 0,1166 га. за цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд і перебуває у власності ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності із ОСОБА_2 з часткою Ѕ . Від часу укладення договору іпотеки відбувся перехід права власності на земельну ділянку на якій розташовано предмет іпотеки із комунальної власності у приватну. Сформовано земельну ділянку шляхом присвоєння кадастрового номера. Відповідні відомості повинні бути надані державному реєстратору заявником щодо реєстрації переходу права власності чи витребувані реєстратором. Оскільки є невідповідність між договором іпотеки та даними щодо права власності на земельну ділянку на якій розташовано будівлі і споруди.

За відсутності документів, необхідних для державної реєстрації права власності на спірне будинковолодіння за ТОВ «Кредитні ініціативи», така реєстрація проведена з порушенням вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до положень ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону чи рішення суду.

За вищенаведених підстав суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 підставними і такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

На підставі наведеного, ст. 47 Конституції України, ст. ст. 24, 26, 37 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 156 ЖК України, ст. ст. 16, 321, 325 ЦК України та керуючись ст.ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов задоволити.

Скасувати державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер : 43801576 від 01.11.2018 державного реєстратора Поповича Віталія Васильовича, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Івано- Франківської області щодо реєстрації права власності за ТОВ «Кредитні ініціативи» об`єкту нерухомого майна: житлового будинку А, сараю Б, сараю В, вбиральні Г, літньої кухні Д, огорожі, 1, 2, 3, за реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна 1681974826236, що за адресою: АДРЕСА_1 та припинити право власності на зазначений об`єкт нерухомого майна за ТОВ «Кредитні ініціативи».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Косівський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: М.І. Крилюк