ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3666/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 )

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "СНЕЙК" (код ЄДРПОУ 31643401; 61140, м. Харків, пр. Гагаріна, 48)

до Фізичної особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ідент. код НОМЕР_2 )

про визнання права власності на корпоративні права

за участю представників:

позивача - Ставров С.Ю., ордер серії АХ № 1038738 від 02.02.2021, договір № 02-02/2021 про надання правничої допомоги від 02.02.2021,

відповідача - не з`явився,

представник 3-ї особи - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа ОСОБА_1 (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи ОСОБА_2 (відповідач) про визнання права власності позивача на 51% у статутному капіталі (в подальшому - предмет застави) Товариства з обмеженою відповідальністю "Снейк" (код ЄДРПОУ: 31643401), статутний капітал якого складає 6734693,88 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3666/20, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено проведення підготовчого засідання на 16.12.2020.

У підготовчому засіданні 16.12.2020 у справі постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу підготовчого засідання про відкладення підготовчого засідання на "13" січня 2021 р. об 11:00 год., в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України.

У підготовче засідання 13.01.2021 р. сторони своїх повноважних представників не направили, про день, час та місце проведення підготовчого засідання були повідомлені належним чином.

Разом з тим, 13.01.2021 р. від відповідача на адресу суду надійшла заява (вх. 592) в якій ОСОБА_2 просить суд перенести судове засідання з 13.01.2021 р. на іншу дату після 26.01.2021 р. та продовжити строк проведення підготовчого судового засідання та поновити строк на подання відзиву на позовну заяву з посиланням на встановлення в Україні жорсткого карантину та запровадження обмежувальних проти епідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 у період з 08.01.2021 по 26.01.2021 та враховуючи вік заявника та з метою сприянню реалізації відповідачем її конституційного права на захист.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.01.2021 було задоволено клопотання відповідача (вх. 592) про відкладення розгляду справи та про продовження строку для надання відзиву; продовжено відповідачу строк на подання відзиву на позов до 02.02.2021 р.; залучено до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "СНЕЙК"; продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів до 15.02.2021 р. включно; підготовче засідання у справі відкладено на "02" лютого 2021 р. о 10:30.

У підготовчому засіданні 02.02.2021 у справі задоволено клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання та постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу підготовчого засідання, про відкладення підготовчого засідання в порядку ч. 2 ст. 183 ГПК України до 10 лютого 2021 р. об 11:30 год.

09 лютого 2021 р. до канцелярії суду в межах проведення підготовчого провадження відповідачем надано відзив на позовну заяві (вх. 3301), який було прийнято судом та долучено до матеріалів справи, враховуючи необхідність всебічного та повно з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. У наданому відзиві відповідач, заперечуючи проти вимог позивача, визнає факт укладення 28 лютого 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договору застави частки в розмірі 51% у статутному капіталі ТОВ "СНЕЙК", укладеного з метою забезпечення виконання зобов`язання, що виникло у заставодавця за договором позики, укладеним у простій письмовій формі 30.09.2018 року, згідно з яким заставодавець зобов`язувався виплатити (повернути) заставодержателю грошові кошти в сумі 15 000 000,00 грн. не пізніше 30 грудня 2020 року включно при умові поновлення товариством з обмеженою відповідальністю "СНЕЙК" (ідентифікаційний код юридичної особи 31643401) будівельних робіт з будівництва багатоповерхового житлового будинку за адресом: АДРЕСА_3, в разі не поновлення будівельних робіт та відсутності фінансування достатнього для добудову багатоповерхового житлового будинку за адресом: АДРЕСА_3 та здачі його в експлуатацію заставодавець зобов`язувався виплатити (повернути) заставодержателю грошові кошти в сумі 15 000 000,00 грн. не пізніше 16 квітня 2020 року, а також визнає, що відповідачем було отримано повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, складене 29.04.2020 року та підписане ОСОБА_1, проте в цьому повідомленні вказано про порушення зобов`язань за договором від 20.07.2018 року, а не за договором позики від 30.09.2018 року. У зв`язку з чим відповідач зазначає, що скільки відповідачем жодних повідомлень про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання за договором позики від 30.09.2018 року не було отримано, то на день звернення з позовом до суду жодного зобов`язання зазначеного у договорі позики, який укладений у простій письмовій формі 30.09.2018 року та договору застави від 28.02.2020 р. порушено не було. Крім того, у відзиві вказано на зловживання позивачем своїми процесуальними правами та здійснення дій щодо маніпуляцією з реєстром та автоматизованою програмою розподілу судових справ між суддями.

У підготовчому засіданні 10.02.2021 у справі постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу підготовчого засідання, про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України до 15 лютого 2021 р. о 12:00 год.

У підготовчому засіданні 15.02.2021 р., на якому були присутні повноважні представники позивача та відповідача, було постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в порядку передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України на 15.02.2021 р. о 12:15.

У судовому засіданні 15.02.2021 суд перейшов до розгляду справи по суті.

Відповідно до частин 1,2,3 статті 216 ГПК України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Про відкладення розгляду справи або перерву в судовому засіданні, місце, дату і час нового судового засідання або продовження судового засідання суд повідомляє під розписку учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, які були присутніми в судовому засіданні. Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не прибули або яких суд вперше залучає до участі в судовому процесі, повідомляються про судове засідання ухвалами.

У судовому засіданні 15.02.2021 р. в якому були присутні повноважні представники позивача та відповідача, було постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 02.03.2021 р. о 10:30, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.

У судовому засіданні 02.03.2021 р. було постановлено протокольну ухвалу: про відмову у задоволенні заяви представника відповідача (вх. 4879) про відкладення розгляду справи на 24 календарних днів, оскільки строк розгляду справи є присічним - тридцять днів з дня початку розгляду справи по суті; про оголошення перерви у судовому засіданні до 04.03.2021 р. о 10:30, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.03.2021 р. було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про повернення справи до підготовчого засідання; відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про витребування доказів; відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі № 922/3666/20; задоволено клопотання представника відповідача (вх. № 5162) про відкладення розгляду справи по суті № 922/3666/20 та відкладено розгляд справи по суті на "11" березня 2021 р. о 12:00.

Разом з тим, 11.03.2021 представником відповідача подано до канцелярії суду:

- зустрічну позовну заяву (вх. 5680), відповідно до якої заявлено вимогу про визнання недійсним договір застави від 28 лютого 2018 року, складений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо частини частки в розмірі 51% у статутному капіталі ТОВ "СНЕЙК", ідентифікаційний код юридичної особи 31643401, статутний капітал якою складає 6734693,88 (шість мільйонів сімсот тридцять чотири тисяч шістсот дев`яносто три гривні 00 копійок), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріальною округу Малахова Галина Іванівна.

- заяву про долучення документів (вх. 5681), до якої додані докази надіслання відзиву на позовну заяву ТОВ "СНЕЙК".

- клопотання, зареєстроване за вх. № 5682, в якому просить повернутись до розгляду справи у підготовчому провадженні, посилаючись на ту обставину, розгляд справи по суті у справі ще не розпочато та 11.03.2021 р. через канцелярію суду подано зустрічну позовну заяву. При цьому наголошено, що договір про надання правової допомоги № 29-01/1 було укладено між фізичною особою ОСОБА_2 та адвокатом Розумовським Олександром Сергійовичем 29 січня 2021 року.

- клопотання, зареєстроване за вх. № 5683, в якому просить судове засідання, призначене на 11.03.2021 р. відкласти на інший день та час, причину неявки вважати поважною та розглянути клопотання про повернення до стадії підготовчого засідання, у зв`язку з поданням зустрічної позовної заяви.

Суд зауважує, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 180 ГПК України, відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Провадження у справі було відкрито 17.11.2020 року. Відзив на позов відповідачем подано до матеріалів справи з порушенням строку встановленого судом, а саме 09.02.2021 р., проте прийнято до розгляду та враховано правову позицію відповідача викладену у ньому.

До розгляду справи по суті суд перейшов у судовому засіданні 15.02.2021 р., яке було проведено за участю як представника позивача, так і представника відповідача, а відтак представник відповідача був достеменно обізнаний про закриття підготовчого засідання та перехід до розгляду справи по суті. Ані у строк визначений ст. 180 ГПК України, ані під час проведення підготовчого провадження, яке тривало 90 днів, представником відповідача не було подано зустрічний позов та не повідомлено про намір реалізувати таке право, а також не наведено підстав, які б перешкодили своєчасному вчиненню таких дій.

І лише 11.03.2021 року подано зустрічну позовну заяву, що суперечить приписам ч.1 ст. 180 ГПК України. Крім того повторно заявлено клопотання про повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні за відсутності аргументів щодо виключності обставин, які перешкодили відповідачу реалізувати свої права протягом проведення підготовчого провадження, яке тривало 90 днів.

За приписами ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. (стаття 119 Господарського процесуального кодексу України)

Відповідно до статті 207 Господарського процесуального кодексу України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Однак, суд звертає увагу, що відповідачем не було подано заяви про продовження процесуального строку, встановленого судом, на вчинення процесуальних дій (подання зустрічного позову), а також не обґрунтовано поважності причин пропуску встановленого законом строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (див. рішення Суду у справі Мусієнко проти України, no. 26976/06, від 20.01.2011).

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Господарський процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.

Таким чином, подача зустрічного позову на стадії розгляду справи по суті (вх. 5680) з метою повторного подання заяви (вх. 5682) ідентичної розглянутій заяві про повернення до стадії підготовчого засідання, як і заявлені клопотання про відкладення розгляду справи, розцінюється судом як дії, що направлені на необґрунтоване затягування розгляду справи та свідчать про зловживання процесуальними правами учасника справи.

Згідно з ч. 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про необхідність залишення без розгляду: поданий ОСОБА_2 на стадії розгляду справи по суті зустрічного позову, клопотання про повернення до стадії підготовчого засідання та клопотання про відкладення розгляду справи, на підставі п. 1 ч. 2 та ч. 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

У призначене судове засідання 11.03.2021 з`явився представник позивача, який посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та докази додані до позову, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач та третя особа явку своїх повноважних представників у судове засідання не забезпечили.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача та третіх осіб не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 11.03.2021, на підставі статті 217 ГПК України суд закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів ст. 218 ГПК України.

Дослідивши докази, заслухавши представника позивача, після судових дебатів, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, заслухавши доводи представника позивача та враховуючи заперечення відповідача викладені у відзиві на позов, оцінивши надані докази, судом встановлено наступне.

Як вбачається зі змісту позовних вимог 30.09.2018 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір позики у простій письмовій формі.

У подальшому, 28.02.2020 року між ОСОБА_2 (заставодавець, відповідач) та ОСОБА_1 (заставодержатель, позивач) було укладено договір застави, відповідно до п. 1.1 якого сторонами узгоджено, що з метою забезпечення виконання зобов`язання, що виникло у заставодавця (надалі - боржник) за договором позики, укладеним у простій письмовій формі 30.09.2018 року (далі Договір), згідно з яким заставодавець зобов`язується виплатити заставодержателю грошові кошти в сумі 15 000 000,00 грн. (П`ятнадцять мільйонів гривень 00 копійок) не пізніше 30 грудня 2020 року включно при умові поновлення Товариством з обмеженою відповідальністю "СНЕЙК", місцезнаходження якого: 61140, Харківська обл., місто Харків, проспект Гагаріна, будинок 48; ідентифікаційний код юридичної особи 31643401 будівельних робіт з будівництва багатоповерхового житлового будинку за адресом: АДРЕСА_3 ), в разі не поновлення будівельних робіт та відсутності фінансування достатнього для добудову багатоповерхового житлового будинку за адресом: АДРЕСА_3 ) та здачі його в експлуатацію заставодавець зобов`язувався виплатити (повернути) заставодержателю грошові кошти в сумі 15 000 000,00 грн. (Пятнадцять мільйонів гривень 00 копійок) не пізніше 16 квітня 2020 року, заставодавця надав заставодержателю в заставу частку в розмір 51 % (П`ятдесят один відсоток) у статутному капіталі (в подальшому - предмет застави) Товариства з обмеженою відповідальністю "СНЕЙК", місцезнаходження якого: 61140, Харківська обл., місто Харків, проспект Гагаріна, будинок 48; ідентифікаційний код юридичної особи 31643401, (далі - Товариство), статутний капітал якого складає 6734693,88 грн. (шість мільйонів сімсот тридцять чотири тисячі шістсот дев`яносто три гривні 00 копійок).

Заставодавець є учасником Товариства та володіє часткою у розмірі 100% статутного капіталу Товариства, що складає 6734693,88 грн. (шість мільйонів сімсот тридцять чотири тисячі шістсот дев`яносто три гривні 00 копійок), згідно відомостей ЄДРЮО ФО-П та ГФ.

Згідно з домовленістю сторін заставна вартість предмету застави складає суму 15 000 000,00 грн.

Згідно із п. 2.1.6, 2.1.7. Договору застави, заставодавець зобов`язався:

- у разі звернення стягнення на предмет застави не чинити перешкод при його реалізації; у разі звернення стягнення на предмет застави -

- забезпечити в строк до 15 квітня 2020 року поновлення та належне фінансування Товариством з обмеженою відповідальністю "СНЕЙК", місцезнаходження якого: 61140, Харківська обл., місто Харків, проспект Гагаріна, будинок 48; ідентифікаційний код юридичної особи 31643401 будівельних робіт з будівництва багатоповерхового житлового будинку за адресом: АДРЕСА_3, про що в письмовій формі повідомити заставодержателя з наданням відповідного документального підтвердження на суму що дорівнює або перевищую 50 000 000 (п`ятдесят мільйонів гривень). Таким документальним підтвердженням є: кредитний договір, або банківська гарантія, або виписка з розрахункового рахунку ТОВ "СНЕЙК" про наявність коштів на рахунку.

У відповідності до п.п. 2.4 Договору застави, заставодержатель має право:

- звернути стягнення на предмет застави у разі порушення боржником (заставодавцем) будь-якої з вимог договору позики та/або порушення заставодавцем (Боржником) будь-якої з вимог цього договору застави (п. 2.4.1);

- задовольнити за рахунок предмету застави всі свої вимоги у повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання, необхідні витрати на утримання предмету застави, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Згідно п. 3.1 договору застави, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Положеннями п. 3.7, 3.8 Договору застави сторонами унормовано, що у разі виникнення у заставодержателя права звернути стягнення на предмет застави, заставодержатель може прийняти рішення про прийняття предмету застави у свою власність, про що письмово повідомляє заставодавця. В зазначеному повідомленні мають міститися: підстави звернення стягнення на предмет застави, ціна за якою предмет застави переходить у власність заставодержателя, суть та розмір вимог за договором позики припиняються в результаті переходу до заставодержателя права власності на предмет застави.

Зазначене застереження, яке вважається договором про задоволення вимог заставодержателя, є правовою підставою для реєстрації права власності заставодержателя на предмет застави.

Відповідно до п. 4.1 Договору застави, право застави виникає у заставодержателя з моменту підписання сторонами цього договору, а також нотаріального посвідчення та діє до повного виконання зобов`язання по договору позики.

Договір застави, укладений 28.02.2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було посвідчено 28.02.2020 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. та зареєстровано в реєстрі за № 696.

28.02.2020 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. зареєстровано приватне обтяження (застава корпоративних прав) (номер реєстрації обтяження 696), підстава обтяження - договір застави корпоративних прав від 28.02.2020р., об`єкт обтяження: 51% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "СНЕЙК", ідентифікаційний номер 31643401.

Як зазначає позивач, відповідач основного зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим, позивач 29 квітня 2020 року звернувся до відповідача з письмовим повідомленням про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, та у відповідності до ч.1 ст. 27 ЗУ "Про забезпечення вимог кредитора", повідомив про реєстрацію в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження та намір набуття права власності на предмет застави, якщо зобов`язання не буде виконано протягом 30 днів з моменту отримання повідомлення відповідачем. Дане повідомлення було направлено на адресу відповідача поштою, що підтверджується поштовою квитанцією та описом вкладення у поштове відправлення від 22.05.2020 року.

Таким чином, оскільки строк виконання забезпечених заставою зобов`язань настав та ОСОБА_2 взяті на себе зобов`язання не виконані, позивач зазначає, що набув право звернути стягнення на предмет застави, шляхом визнання права власності на предмет застави тобто способом, що визначений Цивільним кодексом України та Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", яке позивач у даному разі реалізовує за рішенням суду, шляхом набуття права власності на предмет застави.

Наведені обставини стали причиною звернення позивача з позовом до суду та є предметом спору у даній справі.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір позики, укладений у простій письмовій формі 30.09.2018 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 Цивільного кодексу України унормовано, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Факт отримання відповідачем позики у розмірі 15000000,00 грн. відповідачем у відзиві на позов не заперечується.

Суд констатує, що до матеріалів справи не надано договору позики, укладеного між сторонами 30.09.2018 р., разом з тим у п. 1.1 договору застави сторонами зафіксовано, що у заставодавця ( ОСОБА_2 , боржник) виникло зобов`язання за договором позики, укладеним у простій письмовій формі 30.09.2018 року (далі Договір), згідно з яким заставодавець зобов`язується виплатити заставодержателю грошові кошти в сумі 15 000 000,00 грн. не пізніше 30 грудня 2020 року включно при умові поновлення Товариством з обмеженою відповідальністю "СНЕЙК", будівельних робіт з будівництва багатоповерхового житлового будинку за адресом: АДРЕСА_3, в разі не поновлення будівельних робіт та відсутності фінансування достатнього для добудови багатоповерхового житлового будинку за адресом: АДРЕСА_3 та здачі його в експлуатацію заставодавець зобов`язувався виплатити (повернути) заставодержателю грошові кошти в сумі 15 000 000,00 грн. не пізніше 16 квітня 2020 року.

Таким чином, факт передання відповідачу грошових коштів та строк повернення вказаних коштів позикодавцю підтверджується пунктом 1.1 договору застави від 28.02.2020 р., який посвідчено нотаріально, та який в порядку приписів ч. 2 ст. 1047 ЦК України, визнається документом, який посвідчує передання позикодавцем визначеної грошової та в якому зафіксовано порядок повернення грошових коштів позичальником.

За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем належними та достатніми доказами виникнення заборгованість за договором позики від 30.09.2018 р. не спростована.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, укладений між сторонами 28.02.2020 р. договір застави, в якому зафіксовано наявність зобов`язання заставодавця ( ОСОБА_2 ) виплатити (повернути) грошові кошти у розмірі 15000000,00 грн. заставодержателю ( ОСОБА_1 ) визнається більш вірогідними доказом на підтвердження факту отримання позики, ніж доводи викладені відповідачем.

Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доказів того, що ОСОБА_2 виконані взяті на себе зобов`язання щодо поновлення Товариством з обмеженою відповідальністю "СНЕЙК", будівельних робіт з будівництва багатоповерхового житлового будинку за адресом: АДРЕСА_3, а також доказів виконання зобов`язання виплатити (повернути) ОСОБА_1 (заставодержателю) грошових коштів в сумі 15 000 000,00 грн. не пізніше 16 квітня 2020 року до матеріалів справи не надано.

У відповідності до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Застава це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами (ст. 1 Закону України Про заставу).

Статтею 572 ЦК України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ст. 574 ЦК України).

Статтею 3 Закону України Про заставу визначено, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання.

У разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (ст. 589 ЦК України).

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 590 ЦК України).

Стаття 19 Закону України "Про заставу" передбачає, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором (абз. 1 ст. 20 Закону України Про заставу).

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави (абз. 6 ст. 20 Закону України Про заставу).

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" вбачається, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження. Особливості звернення стягнення на об`єкт права довірчої власності встановлюються законом.

Частиною 1 статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено, обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Статтею 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а саме: обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання в порядку, встановленому цим Законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші, майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, або цінні папери.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов`язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Повідомлення повинно містити таку інформацію: 1) зміст порушення, вчиненого боржником; 2) загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги; 3) опис предмета забезпечувального обтяження; 4) посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов`язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувачу; 5) визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач; 6) вимогу до боржника виконати порушене зобов`язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Згідно до ч. 2 ст. 28 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов`язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов`язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов`язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону.

Аргументуючи позовні вимоги позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору позики від 30 вересня 2018 року, що забезпечений договором застави від 28 лютого 2020 року, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І.

В якості доказів вказаних обставини суду надано копію нотаріально посвідченого договору застави від 28.02.2020 р.; копії витягів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 28.02.2020 р. та від 29.04.2020 р. та копію повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання від 29.04.2020 р.

На підставі вказаних доказів судом встановлено, а саме: факт виникнення між сторонами договірних відносин по договору позики; факт виникнення між сторонами договірних відносин по договору застави частки у статутному капіталі ТОВ "СНЕЙК"; факт неналежного виконання договірних зобов`язань по поверненню отриманих грошових коштів; факт виникнення у позивача права звернення стягнення на предмет застави.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відповідач володіє часткою в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "СНЕЙК" (код ЄДРПОУ 31643401) в розмірі 100% статутного капіталу, що складає 6734693,88 грн.

Судом встановлено, що на час розгляду справи договір застави від 28 лютого 2020 року та договір позики від 30.09.2018 року є чинними, доказів протилежного відповідачем та третьою особою суду не надано.

Суд зазначає, що 28 лютого 2020 року за ОСОБА_2 зареєстровано обтяження № 27538318 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується витягом № 65078690 від 28 лютого 2020 року, в якому з посиланням на договір застави від 28.02.2020 р. № 696, зафіксовано розмір основного зобов`язання ОСОБА_2 у сумі 15000000,00 грн., строк виконання зобов`язання - 16.04.2020, об`єкт обтяження - частка в розмір 51 % (п`ятдесят один відсоток) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "СНЕЙК", місцезнаходження якого: 61140, Харківська обл., місто Харків, проспект Гагаріна, будинок 48; ідентифікаційний код юридичної особи 31643401.

Щодо тверджень відповідача, на які останній посилається як на підставу своїх заперечень, суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу, що у наданому відповідачем зустрічному позові та заява з процесуальних питань, залишених судом без розгляду, оскільки вони подані з порушенням процесуального строку встановленого законом та визнані зловживанням процесуальними правами, відповідач вказує, що грошові кошти в сумі 15000000,00 визнані основним зобов`язанням не отримував, договір позики є фіктивним та позивач ввів в оману відповідача, а нотаріально посвідчений договір застави від 28.02.2020 р. був потрібний позивачу для можливості декларування корпоративних прав і зовнішнього значення для пред`явлення третім особам доказів нібито наявності грошових коштів у великій сумі та наявності забезпечення вкладення цих грошових коштів договором застави. Проте вищезазначені обставини суперечать відзиву на позов (а.с 84-85), поданому до матеріалів справи 09.02.2021, тобто поданому раніше, в якому відповідач не заперечує факт отримання грошових коштів у розмірі зазначеному у позові та договорі застави, визнає факт укладення 28 лютого 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договору застави частки в розмірі 51% у статутному капіталі ТОВ "СНЕЙК", укладеного з метою забезпечення виконання зобов`язання, що виникло у заставодавця за договором позики, укладеним у простій письмовій формі 30.09.2018 року, а також визнає, що відповідачем було отримано повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, складене 29.04.2020 року та підписане ОСОБА_1 А заперечення стосувались того, що в цьому повідомленні вказано про порушення зобов`язань за договором від 20.07.2018 року, а не за договором позики від 30.09.2018 року, у зв`язку з чим відповідач наголошував, що ним жодних повідомлень про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання за договором позики від 30.09.2018 року не було отримано, то на день звернення з позовом до суду жодного зобов`язання зазначеного у договорі позики, який укладений у простій письмовій формі 30.09.2018 року та договору застави від 28.02.2020 р. порушено не було.

Щодо посилання відповідача на зазначення позивачем у повідомленні про порушення зобов`язань за договором від 20.07.2018 року, а не за договором позики від 30.09.2018 року, суд вважає безпідставним, оскільки відповідачем не доведено наявності інших зобов`язальних правовідносин, ніж ті на які посилається позивач та які визнані в межах даної справи більш вірогідними доказами, наданими до матеріалів справи. При цьому, позивачем наголошено, що при складанні вказаного повідомлення (а.с. 17) було допущено описку в даті укладення договору позики, проте чітко та у повному обсязі вказано вимогу щодо порушеного зобов`язання про повернення грошових коштів в сумі 15000000,00 грн. та запропоновано повернути борг або передати у володіння предмет забезпечувального обтяження, визначеного в договорі застави, посвідченого ПН ХМНО Галиною Малаховою 28.02.2020 за № 696.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами, однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач виконав взяті на себе зобов`язання та не надано належних доказів на спростування обставин доведених матеріалами справи.

Суд зазначає, що договір застави частки в статутному капіталі на час розгляду справи є чинним, а тому відповідно до ст. 629 ЦК України є обов`язковим до виконання.

Отже, зважаючи на викладені вище обставини з правовою позицією та аргументами відповідача суд не погоджується та не приймає останні.

З аналізу статей Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" вбачається, що згаданий закон розрізняє декілька процедур звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а саме: на підставі рішення суду; виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом; в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Стаття 26 ЗУ "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" унормовує, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання в порядку, встановленому цим Законом.

За приписами статті 27 ЗУ "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов`язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Так, позивачем було зареєстровано в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження та виникнення права звернення після спливу 30-денного строку .

Відповідно до ч. 2-3 ст. 28 ЗУ "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов`язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов`язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов`язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону.

Якщо боржник, у володінні якого знаходиться предмет забезпечувального обтяження, не виконує обов`язок щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідачем повідомлення про порушення зобов`язання, забезпеченого обтяженням, було отримано 30.05.2020 р., проте жодних дій (зокрема, погашення заборгованості або висловлення заперечень проти вимог позивача або визнання правочинів недійсними або вчинення дій про передачі у власність предмету застави) станом на час звернення позивача з даним позовом до суду вчинено не було.

Таки чином, суд, за результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, визнає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, а тому приходить до висновку про їх задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем по справі у якості судових витрат заявлено сплату судового збору в розмірі 51015,30 грн.

У зв`язку із задоволенням позову, та враховуючи, що в результаті неправомірних дій відповідача, які призвели до необхідності позивача звертатись до суду та нести додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір в сумі 51015,30 грн. покладає на відповідача.

Керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати право власності ОСОБА_1 на 51% у статутному капіталі (в подальшому - предмет застави) Товариства з обмеженою відповідальністю "Снейк" (код ЄДРПОУ: 31643401), статутний капітал якого складає 6734693,88 грн.

3. Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ідент. код НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) 51015,30 грн. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "22" березня 2021 р.

Суддя М.І. Шатерніков