Початок та закінчення опалювального сезону у м. Сєвєродонецьку регулюється рішеннями виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради про початок/закінчення опалювального сезону №449 від 08.09.2015, №140 від 05.04.2016, №537 від 11.10.2016, №184 від 06.04.2017, №516 від 18.10.2017, №217 від 06.04.2018, №752 від 10.10.2018, №379 від 26.03.2019, №1093 від 18.10.2019, №212 від 03.04.2020 (а.с. 15-20).

Позивач постачав теплову енергію на централізоване опалення в опалювальні періоди 2015-2016, 2016-2017, 2017-2018, 2018-2019 років за адресою: м.Сєвєродонецьк Луганської області, за адресою АДРЕСА_2, що підтверджується актами про включення теплоустановок від 22.10.2015 №0507, від 22.10.2016 №0507, від 29.10.2017 №0507, від 12.11.2018 №0507, від 30.10.2019 №0507, які підписані представником КПЖ «Світанок» та представником обслуговуючої організації (а.с.21-22).

Судом з`язовано і підтверджено представником відповідача, що нежитлове приміщення магазину промислових товарів за адресою: АДРЕСА_2, куди поставлялась теплова енергія за вказаним договором, знаходиться на першому поверсі житлового будинку, а система теплопостачання нежитлового приміщення відповідача, є невід`ємною частиною централізованого опалення житлового будинку.

За надані послуги з централізованого опалення, у період з жовтня 2015 року по квітень 2020 року, відповідачу щомісяця були направлені рахунки-акти пріоритетними листами з описом вкладення, які є одночасно актами передавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на адресу, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_1 (а.с.23-98) на загальну суму 259570,46 грн.

З метою досудового врегулювання спору, відповідачу неодноразово надсилалися претензії щодо оплати заборгованості за спожиту теплову енергію: №08-14-21 від 10 лютого 2015 року, №08-14-33 від 14 березня 2017 року, №08-14-131 від 06 червня 2017 року, №08-14-43 від 29 січня 2018 року, №08-14-203 від 18 травня 2018 року, №08-14-38 від 06 лютого 2019 року, №08-14-113 від 05 червня 2019 року, №08-14-33 від 22 січня 2020 року, №08-14-180 від 26 травня 2020 року (а.с.103-113).

ФОП Работілов направляв позивачу лист від 14.09.2010 б/н, в якому просив розірвати договір від 15.10.2007 №496 та припинити постачання теплової енергії в нежиле приміщення за адресою: 93400, м.Сєвєродонецьк, АДРЕСА_2 (а.с.121).

Заявою від 28.12.2012 відповідач повідомляв позивача, що теплова мережа через яку поставляється теплова енергія нежитлове приміщення демонтована, а спірний договір не існує (а.с.122).

У відповідь листами від 21.01.2014 №08-06-56 (а.с.99) та від 22.01.2013 №08-6-108 (зворотна сторінка а.с.122) року, ФОП Работілов С.В. повідомлявся про неможливість самовільного відключення від мережі централізованого опалення та зазначалось, що для перегляду договірних відносин, відповідачу необхідно надати докази про відсутність централізованого опалення у приміщенні, а саме, акт про відключення приміщення від ЦО і ГВП затверджений комісією, що передбачено «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» від 21.07.2005 №630.

Позивач в листах зазначав: оскільки самовільне відключення від мереж централізованого опалення заборонено, а ФОП Работілов С.В. не надав позивачу документів, які б підтверджували відключення нежитлового приміщення за адресою: Луганська обл., АДРЕСА_2 від мереж централізованого опалення із дотриманням Правил від 21.07.2005 №630, то підстав для перегляду умов надання послуг з централізованого теплопостачання не виникло. Відтак нарахування плати за централізоване опалення ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» не припинено.

У зв`язку з неналежним виконанням умов договору у відповідача перед позивачем за період з листопада 2015 року по квітень 2020 року утворилась заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води в загальному розмірі 259570,46 грн.

Відповідач надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у спірний період не оплатив, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

За несвоєчасну сплату послуг з централізованого опалення та на підставі ч.6 ст. 232 ГК України та ст.625 ЦК України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з 3% річних у сумі 19834,46 грн за період з 27.11.2015 по 31.08.2020, інфляційні втрати у сумі 47381,87 грн за період з 27.12.2015 по 31.08.2020.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що господарським судом Луганської області вже була розглянута справа про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію в гарячій воді у приміщенні за адресою: АДРЕСА_2, за період з грудня 2011 року по квітень 2012 року, у розмірі 45228 грн 03 коп. на підставі договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 15.10.2007 №496, за підсумками якої судом постановлено ухвалу від 17.10.2012 №19/5014/2130/2012 про закриття провадження у справі у зв`язку з відмовою позивача від позову.

Також відповідач стверджує, що в приміщенні за адресою: АДРЕСА_2, відсутня центральна система опалення і відповідач не споживає теплову енергію від позивача за договором від 15.10.2007 №496, а договір про постачання теплової енергії в гарячій воді від 15.10.2007 №496, який укладений сторонами по справі, розірвано на вимогу споживача (відповідача по справі). У зв`язку з чим, представник відповідача вважає, що правовідносини сторін по споживанню теплової енергії, в тому числі і за договором від 15.10.2007 №496, відсутні.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об`єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, оцінивши надані позивачем докази своїх вимог до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Правове регулювання правовідносин, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання здійснюється Законом України "Про теплопостачання".

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 16 вказаного Закону комунальні послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв на міжопалювальний період для систем опалення, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних місцевих рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов згідно з правилами та іншими нормативними документами.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч.1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм ч. 6 та ч. 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Пунктом 5 ч. 3 ст. 20 Закону "Про житлово-комунальні послуги", встановлено, що споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договором про постачання теплової енергії в гарячій воді від 15.10.2007 №496, укладеним сторонами по справі, визначено порядок виконання відповідачем зобов`язань по сплаті вартості фактично наданих послуг споживачами, що не мають приладів обліку - не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п.6.6.договору).

Позивач надав відповідачу послуги, передбачені договором, що належним чином - в порядку ст.ст.73-79 ГПК України - підтверджено матеріалами справи, зокрема, актами про включення тепло установок з централізованого опалення за період опалювальних сезонів 2015-2016, 2016-2017, 2017-2018, 2018-2019 та за 2019-2020 років на суму 259570,46 грн за адресою відповідача (а.с.23-98).

Тарифи, початок та закінчення опалювального сезону у м. Сєвєродонецьку підтверджуються рішеннями виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради про початок/закінчення опалювального сезону №449 від 08.09.2015, №140 від 05.04.2016, №537 від 11.10.2016, №184 від 06.04.2017, №516 від 18.10.2017, №217 від 06.04.2018, №752 від 10.10.2018, №379 від 26.03.2019, №1093 від 18.10.2019, №212 від 03.04.2020 (а.с. 15-20).

Так, згідно рахунків на оплату, виставлених позивачем, надані позивачем послуги за вказаний період дорівнюють сумі 259570,46 грн (а.с.23-98). Відповідач послуги не оплатив, на підставі чого у позивача виникло право на стягнення боргу з відповідача в заявленій сумі - 259570,46 грн, у відповідності до умов договору та вимог закону.

За таких підстав позов в частині стягнення боргу в сумі 259570,46 грн за період опалювальвальних сезонів протягом листопада 2015 - квітня 2020 років за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді від 15.10.2007 №496, укладеним сторонами по справі, підлягає до задоволення.

За несвоєчасну сплату послуг з централізованого опалення та на підставі ч.6 ст. 232 ГК України та Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 45270,20 грн за загальний період з 19.11.2019 по 31.08.2020.

Відповідно до п.п. 7.2.3 договору споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію, нараховується пеня за 1 рік в розмірі 1 % належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 23 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, за несвоєчасну оплату послуг споживач сплачує пеню в установлених законом та договором розмірах.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач протягом опалювальних сезонів за період з 2015 по 2020 роки не сплатив вартість послуг по постачанню теплової енергії, у зв`язку з чим позивач має право стягнути пеню на підставі умов договору та вищевказаного закону.

Судом перевірено розрахунок пені, наданий позивачем, та встановлено, що він відповідає приписам закону, умовам договору та фактичним обставинам правовідносин сторін, є арифметично вірним.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення пені в сумі 45270,20 грн за загальний період з 19.11.2019 по 31.08.2020 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 19834,46 грн за період з 27.11.2015 по 31.08.2020 та інфляційних втрат у сумі 47381,87 грн 28 за період з грудня 2015 року по червень 2020 року, господарський суд зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3 % річних за період з 27.11.2015 по 31.08.2020 в сумі 19834,46 грн, судом встановлено, що позивачем арифметично невірно визначено розмір 3 % річних за заявлений період.

За розрахунком суду, зробленим за допомогою програми «Законодавство», в межах заявленого позивачем періоду розмір 3 % річних складає 19793,25 грн.

Позов в частині 3% річних за вказаним договором слід задовольнити на підставі ст.625 ЦК України частково - на суму 19793,25 грн за загальний період з 27.11.2015 по 31.08.2020

Позов в частині заявлених до стягнення інфляційних нарахувань у сумі 47381 грн 87 коп. за період з 27.11.2017 по 31.08.2020 слід задовольнити повністю, керуючись ст.625 ЦК України та фактичними правовідносинами сторін по поставці та не оплаті відповідачем боргу за теплову енергію у розмірі 259570 грн 46 коп. за період з жовтня 2015 року по квітень 2020 року.

Відносно доводів відповідача з приводу тотожності предмету та підстав позову у справах №19/5014/2130/2012 та №913/659/20, суд зазначає, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

При розгляді господарським судом Луганської області справи №19/5014/2130/2012 позивач - Сєвєродонецька ТЕЦ - звертався до суду з вимогою про стягнення з відповідача ФОП Работілова С.В. заборгованості за поставлену теплову енергію в гарячій воді у приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 за період з грудня 2011 року по квітень 2012 року у розмірі 45228 грн 03 коп. на підставі договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 15.10.2007 №496.

При зверненні до суду з даним позовом 03.12.2020 позивачем заявлено вимогу до відповідача про стягнення заборгованості у розмірі 372 056 грн 99 коп., в тому числі основного боргу на суму 259570 грн 46 коп. за період з жовтня 2015 року по квітень 2020 року .

З наведеного вбачається, що заявлена позивачем вимога про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію в гарячій воді за період з жовтня 2015 року по квітень 2020 року, у справі №19/5014/2130/2012 не розглядалась, а тому відсутні підстави вважати, що позов подано про той самий предмет та з тих самих підстав.

На підставі викладеного зазначені доводи відповідача судом відхиляються.

Відносно доводів відповідача про те, що в нежитловому приміщенні відповідача за адресою: 93400, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, АДРЕСА_2 відсутня центральна система опалення, а тому, відповідач не споживає теплову енергію позивача за спірним договором суд зазначає наступне.

Пунктом 26 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (із змінами), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила №630) передбачено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України Про теплопостачання схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Відповідно до п.1.1 розділу 1 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року №4 (далі - Порядок №4), який діяв до 16.09.2019, цей Порядок визначає процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (далі - ЦО і ГВП) житлового будинку при відмові споживачів від послуг ЦО і ГВП.

Розділом 2 Порядку №4 визначено порядок розгляду та прийняття рішення про відключення окремого житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання.

Відповідно до п.2.1 розділу 2 Порядку №4 для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП. У заяві про відключення від мереж ЦО і ГВП власник (власники) будинку зазначає причини відключення. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку.

Згідно з п.п.2.5, 2.6, 2.7 Порядку №4 відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи. Роботи з відключення будинку від мереж ЦО і ГВП виконуються у міжопалювальний період. По закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП (додаток 4) і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.

Тобто, єдиною законною підставою для відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення є відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води.

Вказаним Порядком №4 не передбачена можливість відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяється таке відключення лише щодо будинку в цілому.

Відповідачем не надано суду доказів дотримання положень Правили №630 та Порядку №4 в частині відключення радіаторів опалення від центральної системи теплопостачання будинку, доказів на підтвердження факту правомірного відключення приміщень від мережі централізованого опалення. Матеріали справи не містять відповідної проектної документації, яка б засвідчувала факт відключення відповідача від мережі централізованого теплопостачання. інших з дотриманням вимог чинного законодавства відповідачем не надано.

На підставі викладеного зазначені доводи відповідача судом відхиляються.

Доводи відповідача про те, що договір про постачання теплової енергії в гарячій воді від 15.10.2007 №496, який укладений сторонами по справі, розірвано на вимогу споживача (відповідача по справі) і договірні відносини сторін за цим договором відсутні, також не підтверджені матеріалами справи.

Відсутні докази розірвання договору у встановленому законом порядку (ст.188 ГК України, ст.651,654 ЦК України), як і відсутні докази внесення сторонами змін у договір. З матеріалів справи вбачається, що відповідач листом від 14.09.2010року (а.с.121) запропонував позивачеві розірвати договір про постачання теплової енергії в гарячій воді від 15.10.2007 №496, але позивач не погодився з пропозицією відповідача і в подальшому сторони не врегулювали дане питання у встановленому законом порядку.

Враховуючи приписи ст.651 ЦК України та умови п.10, 2 договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 15.10.2007 №496, договір не містить умов про право однієї сторони для його розірвання. Одна зі сторін договору наділена правом надіслати пропозицію про його припинення, на підставі чого сторони мають право укласти письмову угоду про його розірвання (ст.654 ЦК України).

За відсутності вірогідних, належних та допустимих доказів про розірвання у встановленому законом порядку сторонами договору та доказів про те, що відповідач не користується тепловою енергією, поставленою позивачем, у своєму приміщенні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи викладене позовні вимоги підлягає задоволенню частково.

Судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 73, 74, 86, 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Работілова Сергія Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства Сєвєродонецька теплоелектроцентраль (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Промислова, буд. 17, ідентифікаційний код 00131050) заборгованість в сумі 259570 грн 46 коп. за період з жовтня 2015 року по квітень 2020 року, пеню в сумі 45270 грн 20 коп. за період з 19.11.2019 по 31.08.2020, 3% річних в сумі 19793 грн 25 коп. за період з 27.11.2015 по 31.08.2020, інфляційні втрати в сумі 47381 грн 87 коп. за період з 27.11.2015 по 31.08.2020, судовий збір в сумі 5580 грн 23 коп., видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено і підписано 22.03.2021.

Суддя Р. Шеліхіна