Справа № 545/3530/20

Провадження № 2/545/354/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2021 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Шелудякова Л.В.

за участю секретаря Лабовкіної Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про дострокове розірвання договору внаслідок односторонньої відмови користувача в процесі надання послуги та про пропорційне зменшення і повернення шляхом стягнення з відповідача на користь позивача надлишку попередньо оплаченого паушального платежу (авансу) як безпідставно набутого майна,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , посилаючись на те, між відповідачем ФОП ОСОБА_2 , якому належить авторське право на твір «ІНФОРМАЦІЯ_1 » (постачальником), з однієї сторони та ним, фізичною особою ОСОБА_1 (користувачем), з іншої сторони, 24.12.2019 року на відстані укладено договір №2412-У/19 надання прав на користування комп`ютерною програмою «ІНФОРМАЦІЯ_1». У п.1.1 вказаного договору зазначено, що постачальник поступається, а користувач приймає виключне право на використовування одного екземпляра комп`ютерної програми «ІНФОРМАЦІЯ_2», а саме Головного робочого місця на два підключення та модулю Розкладу кабінетів.

Комп`ютерні програми відповідно належать до об`єктів права інтелектуальної власності. Таким чином відповідачу згідно із ст.ст. 423, 438 ЦК України, на дату укладення вказаного договору належали особисті немайнові права інтелектуальної власності, а згідно із ст.440 ЦК України - майнові права інтелектуальної власності. Предметом договору №2412-У/19 стали права користувача (ліцензіата) на використання об`єкта права інтелектуальної власності - комп`ютерної програми « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Пункти 3.1-3.2 договору № 2412-У/19 надання прав на користування комп`ютерною програмою дозволяють класифікувати плату за договором, зроблену 25.12.2020 року в розмірі 19800 грн. без ПДВ, як авансовий паушальний платіж (погоджена ціна ліцензії в укладеному на відстані авторському договорі), щодо часткового повернення якого внаслідок дострокового розірвання договору шляхом односторонньої відмови підписати акт в процесі надання послуги, і він як користувач, звернувся до постачальника комп`ютерної програми «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Кожен ліцензійний (авторський) договір повинен містити об`єктивні та суб`єктивні істотні умови.

Зауважив, що строк дії договору №2412-У/19 60 місяців і вартість попереднього оплаченого паушального платежу склало 19800 грн.

Повідомленням від 26.02.2020 року, надісланим ним відповідачу, ним проінформовано відповідача про припинення співпраці, тобто про дострокове розірвання договору №2412-У/19 шляхом односторонньої відмови в процесу надання послуги, що передбачено п.1 ч.1 ст.611 та ст.907 ЦК України. Від дати вказаного повідомлення постачальником не проводиться виконання зобов`язання, а користувач для потреб медичної практики використовує іншу комп`ютерну програму.

Також було виставлено претензії щодо невідповідності вимогам медичної практики програми «ІНФОРМАЦІЯ_1»: постійна помилка з`єднання з сервером та, як наслідок припинення роботи програмної продукції; нефункціональна система системи деревовидних шаблонів;необхідність використання НТМL-редактора.

Підстави дострокового розірвання договору (припинення співпраці) викладені в повідомленні від 26.02.2020 року.

Отже, повна та достовірна інформації про товар ним, як користувачем, не була одержана та/або ж постачальником передано товар неналежної якості.

Вважає, що належними доказами передання товару неналежної якості та/чи ненадання інформації про товар є скриншопи помилок, що вимикали при користування комп`ютерною програмою «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Зазначив, що додатковим джерелом доказів може стати висновок експерта після проведення судової експертизи комп`ютерної техніки і програмного продукту відповідно до ч.1 ст.102 ЦПК України.

Як наслідок дострокового розірвання договору №2412-У/19 шляхом односторонньої відмови в процесі надання послуги, ним запропоновано постачальнику комп`ютерної програми повернути оплачений авансом паушальний платіж, зроблений 25.12.2020 року в розмірі 19800 грн. без ПДВ. Натомість, у листі-відповіді від 19.03.2020 року ФОП ОСОБА_2 стверджував, що договір був укладений на відстані, а тому до відповідно до п.8 ч.1 ст.18, ч.5 ст.13 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач не має право розірвати вказаний договір.

З вказаним він не погоджується, оскільки він придбав вказану програму як найманий працівник і використовує її для підприємницької діяльності.

Таким чином, вважає, що на дію спірного договору на його дострокове розірвання поширюються норми статей 258, п.1 ч.1 ст.611, ч.3 ст.651, ч.ч.2, 3, 5 ст.653, 654, 681, ч.1 ст.901, 905 ч.1 ст.907, 1110 та інших статей ЦК України.

Листом від 07.02.2020 року ним було запропоновано відповідачу вжити заходи для досудового врегулювання спору та надіслано проект Додаткової угоди №1 до договору №2412-У/19 надання прав на користування комп`ютерною програмою від 24.12.2019 року.

Відповідач у листі-відповіді від 08.11.2020 року на його пропозицію дострокового розірвання договору та повернення оплаченої грошової суми продовжував стверджувати, що претензії є необґрунтованими, немає підстав для розірвання договору та повернення коштів, зазначивши, що претензія виникла в результат мережевих збоїв обладнання, що не пов`язане з роботою програми.

Враховуючи вказане, просив достроково розірвати договір №2412-У/19, укладений між постачальником і користувачем, з моменту набрання рішенням суду законної сили.

В наслідок дострокового розірвання договору №2412-У/19 просив пропорційно зменшити розмір попередньо оплаченого паушального платежу, визначеного пунктом 3.1. договору №2412-У/19 від 24.12.2019 року, до розміру 1980 грн. без ПДВ, що приблизно відображає вартість користування програмою «ІНФОРМАЦІЯ_1» у строк фактичного виконання постачальником зобов`язання, зустрічного до авансового платежу від 25.12.2019 року; застосувати правові наслідки розірвання договору, встановлені ч.1 ст.1212 ЦК України, відповідно до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (з припиненням дії договору №2412-У/19 така грошова сума в розмірі 19800 грн. втрачає ознаки авансового платежу та стає майном (грошовими коштами), набутими постачальником без достатньої правої підстави). Грошові кошти віднесені до рухомих речей, тобто рухомого майна, у тому числі ч.4 ст.181 та ч.1 ст.718 ЦК України.

Також просив стягнути з відповідача на користь позивача як безпідставно набуте майно надлишок в сумі 17820 грн. без ПДВ, паушального платежу, попередньо оплаченого користувачем на виконання пункту 3.1 договору №2412-У/19 від 24.12.2019 року, за невикористаний період дії авторського права (ліцензії) після дострокового розірвання договору в судовому порядку, з огляду на п`ятирічний строк такого ліцензійного договору, передбачений ч.3 ст.1110 ЦК України.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.611 ЦК України внаслідок порушення зобов`язань постачальника передати користувачеві товар належної якості (ч.1 ст.678 ЦК України) та надати повну та достовірну інформацію про товар (ч.3 ст.700 ЦК України), просив відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

В клопотанні про уточнення позовних вимог від 05.01.2021 року представник позивача просив визнати нікчемним правочин або достроково розірвати спірний договір, і внаслідок недійсності або дострокового розірвання договору пропорційно зменшити розмір попередньо оплаченого паушального платежу до 1980 грн. без ПДВ та застосувати правові наслідки визнання нікчемного правочину недійсним або дострокового розірвання договору. Також просив тягнути з відповідача на його користь безпідставне набуте майно надлишок в сумі 17820 грн. без ПДВ, паушального платежу попередньо оплаченого ним та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 5000 грн. (а.с.85-91).

В заяві від 21.01.2021 року представник позивача уточнив позовні вимоги та просив достроково припинити правовідносини між позивачем ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 . Мотивуючи позовну вимогу тим, що відповідачем передано позивачу товар неналежної якості та ненадання достовірної інформації про товар. Також просив стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно набуте майно в сумі 17820 грн. без ПДВ, надлишок паушального платежу попередньо оплаченого користувачем, за невикористаний період дії авторського права (ліцензії) та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 5000 грн., заподіяну внаслідок ненадання повної інформації про товар та передання товару належної якості (а.с.131-138).

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 22.01.2021 року у справі відкрито провадження та призначено провадження у справі за правилами загального позовного провадження (а.с.198, 199).

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, виходячи з мотивів, що наведені у позовній заяві, та просив достроково припинити правовідносини між ним та позивачем, оскільки йому передано товар неналежної якості та не надано достовірної інформації про товар. Також просив стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно набуте майно в сумі 17820 грн. без ПДВ, надлишок паушального платежу попередньо оплаченого користувачем, за невикористаний період дії авторського права (ліцензії) та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 5000 грн., заподіяну внаслідок ненадання повної інформації про товар та передання товару належної якості.

Відповідач в судове засідання не з`явився, суду надіслав відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із тим, що одностороннє розірвання договору не передбачений договором, а причини, зазначені в позові є надуманими і необґрунтованими. Вважає, що твердження позивача, що відповідачем було порушено його право щодо отримання повної і достовірної інформації про товар, що позивачу не був запропонований демонстраційний режим показу роботи програми і що програма призначена переважно для оптики (окуляри та лінзи), а не для медичної офтальмологічної практики не відповідають дійсності.

До того часу як позивач звернувся до відповідача, з його власних слів, позивач ознайомився з програмою «ІНФОРМАЦІЯ_1» на конференції Офтальмологічного Центру МЦ «Офтальміка» м. Харків, де позивачу розповіли про використання програми «ІНФОРМАЦІЯ_1» в своїй медичній офтальмологічній практиці.

В МЦ «Офтальміка» користуються програмою з 2012 року і по теперішній час. Раніше програма мала назву «ІНФОРМАЦІЯ_3» В 2018 році був проведений ребрендинг програми і програма отримала назву «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Програму «ІНФОРМАЦІЯ_1» використовують в своїй медичній офтальмологічні практиці безліч центрів і не від кого не надходило скарг не те, що програма не призначена для медичної офтальмологічної практиці і що програма непрацездатна.

Переговори з придбанням ПЗ велися протягом декількох місяців. За цей час позивач неодноразово заходив на сайт відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 для перегляду презентації програми « ІНФОРМАЦІЯ_1 » і отримання іншої докладної інформації про ПЗ, його функціонал, зовнішнього вигляду і можливості.

20.12.2019 року відповідачем для позивача проведена персональна презентація програми. Де були показні можливості програми, її зовнішній вигляд. Під час презентації позивачем були одержані відповіді на всі його питання.

Постійна помилка з`єднання з сервером, як стверджує позивач, може відбуватись внаслідок недотримання позивачем системних вимог до обладнання, на яке проводитиметься установка ПЗ.

Претензії з приводу незручності роботи є суб`єктивними і необґрунтованими. При роботі з будь-якими комп`ютерними офісними програмами користувач повинен навчитися певним комп`ютерними навичкам. З програмою «ІНФОРМАЦІЯ_1» працює безліч офтальмологічних клінік, і ні від однієї з них не надходили претензії на незручність або неможливість роботи з ПЗ.

Вислухавши пояснення позивача, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Судом встановлено, що відповідно до офіційного бюлетеню №51 «Авторське та суміжні права» Міністерства економічного розвитку та торгівлі України відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали 31.10.2018 року свідоцтво № НОМЕР_1 про реєстрацію авторського права на твір «ІНФОРМАЦІЯ_1 », який використовується платниками ПДВ при складанні податкових накладних, відповідно до пп.2 п.16 наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 року №1307 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», програмна продукція визначається як товар, що має умовний код 00502, і складається з комп`ютерних програм, без даних, тощо (а.с.19).

Між відповідачем ФОП ОСОБА_2 , діючим на підставі свідоцтва про реєстрацію підприємця НОМЕР_2 від 07.11.2018 року, в якості постачальника, з однієї сторони та ним, фізичною особою ОСОБА_1 , в якості користувача, з іншої сторони, 24.12.2019 року на відстані укладено договір №2412-У/19 надання прав на користування комп`ютерною програмою «ІНФОРМАЦІЯ_1». У п.1.1 вказаного договору зазначено, що постачальник поступається, а користувач приймає виключне право на використовування одного екземпляра комп`ютерної програми «ІНФОРМАЦІЯ_2», а саме Головного робочого місця на два підключення та модулю Розкладу кабінетів (а.с.77, 78).

Згідно з п.3 частини першої статті 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» та п.2 ч.1 ст.433 ЦК України комп`ютерні програми є творами - об`єктами авторського права.

Комп`ютерні програми відповідно до ч.1 ст.420 ЦК України належать до об`єктів права інтелектуальної власності. Право на використання твору згідно з п.1 ч.1 ст.440 ЦК України є майновим правом інтелектуальної власності на твір. Комп`ютерні програми охороняються як твори, відповідно до пп.2 та пп.1 та п.4 ст.433 ЦК України. Таким чином ОСОБА_2 та ОСОБА_4 згідно із ст.ст. 423, 438 ЦК України, на дату укладення на відстані договору №2412-У/19 належали особисті немайнові права інтелектуальної власності, а згідно із ст.440 ЦК України - майнові права інтелектуальної власності. Предметом договору №2412-У/19 стали права користувача (ліцензіата) на використання об`єкта права інтелектуальної власності - комп`ютерної програми « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Майнові права на такі об`єкти права інтелектуальної власності як комп`ютерні програми оцінюються відповідно до Національного стандарту №4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності», який визначив, що ліцензійною продукцією є «продукція, виготовлена з використанням об`єкта права інтелектуальної власності (далі - ліцензійний договір»).

Ліцензійний договір відповідно до п.2 ч.1 ст.1107 ЦК України є одним з видів договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності шляхом передачі невиключного (за обсягом прав) майнового права. Пунктом 2 ст.32 Закону України від 23 грудня 1993 року №3792-ХІІ «Про авторське право і суміжні права» визначено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених ст.ст.21-25 цього Закону. У визначенні цієї статті, також як і у цивільному законодавстві загалом, авторський договір за своєю юридичною природою є синонімом (тотожністю) ліцензійному договору, попри те, що у спеціальному законодавстві про інтелектуальну власність існує розмежування між авторським правом та об`єктами промислової власності.

Також Національний стандарт №4 визначив, що платою за надання прав на використання об`єкта права інтелектуальної власності, що є предметом ліцензійного договору, є ліцензійний платіж.

Пп. 3.1-3.2 договору № 2412-У/19 надання прав на користування комп`ютерною програмою дозволяють класифікувати плату за договором, зроблену 25.12.2020 року в розмірі 19800 грн. без ПДВ, як авансовий паушальний платіж (погоджена ціна ліцензії в укладеному на відстані авторському договорі), щодо часткового повернення якого внаслідок дострокового розірвання договору шляхом односторонньої відмови підписати акт в процесі надання послуги.

Позивач, як користувач, звернувся до постачальника комп`ютерної програми «ІНФОРМАЦІЯ_1». Податок на додану вартість на попередньо оплачений паушальний платіж не нараховувався, оскільки відповідно до п.26-1 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України операції з постачання програмної продукції звільнені від оподаткування ПДВ тимчасово, а саме з 01.01.2013 року до 01.01.2023 року.

Кожен ліцензійний (авторський) договір повинен містити об`єктивні та суб`єктивні істотні умови.

Що стосується об`єктивних істотних умов, то в ч.3 ст.1109 ЦК України визначено, що у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Відповідно до ч.4 ст.1109 ЦК України за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Таким чином, питання умов розірвання ліцензійного (авторського) укладеного на відстані договору можна вважати суб`єктивними істотними умовами. Також у пп.4.11-4.12 договору №2412-У/19 обидві сторони визнали, що за даним договором надаються послуги, що підтверджуються Актом приймання-здачі наданих послуг.

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 907 ЦК України визначила, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Тож попри пп. (в) статті 4.1 договору №2412-У/19, відповідно до якого дане програмне забезпечення (ПЗ) не обмежено будь-яким чином за часом використання, ч.2 ст.1110 ЦК України визначено, що у разі відсутності у ліцензійному договорі умови про строк договору він вважається укладеним на строк, що залишився до спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об`єкт права інтелектуальної власності, але не більше ніж на п`ять років. Якщо за шість місяців до спливу зазначеного п`ятирічного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на невизначений час.

Строк дії договору №2412-У/19 60 місяців і вартість попереднього оплаченого паушального платежу склало 19800 грн.

Повідомленням від 26.02.2020 року, надісланим ним відповідачу, ним проінформовано відповідача про припинення співпраці, тобто про дострокове розірвання договору №2412-У/19 шляхом односторонньої відмови в процесу надання послуги, що передбачено п.1 ч.1 ст.611 та ст.907 ЦК України. Від дати вказаного повідомлення постачальником не проводиться виконання зобов`язання, а користувач для потреб медичної практики використовує іншу комп`ютерну програму.

Також було виставлено претензії щодо невідповідності вимогам медичної практики програми «ІНФОРМАЦІЯ_1»: постійна помилка з`єднання з сервером та, як наслідок припинення роботи програмної продукції; нефункціональна система системи деревовидних шаблонів;необхідність використання НТМL-редактора.

Підстави дострокового розірвання договору (припинення співпраці) викладені в повідомленні від 26.02.2020 року.

Отже, повна та достовірна інформації про товар ним, як користувачем, не була одержана та/або ж постачальником передано товар неналежної якості. Обидва вказані випадки врегульовано ч.3 ст.700 та ч.1 ст.678 ЦК України.

Тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст.213 ЦК України за приписами ч.1 ст.637 ЦК України. Що стосується п.4.7. договору №2412-У/19, яким визначено, що ПЗ постачається за принципами «AS IS» («як є») з усіма своїми перевагами і недоліками; п.4.12. вказаного договору визначено, що постачальник має право скласти односторонній акт приймання-здачі наданих послуг і відправляє його користувачеві, на які посилається відповідач у листах-відповідях ФОП ОСОБА_2 від 19.03.2020 року та від 08.11.2020 року, Верховний Суд при розгляді справи №910/1121/19 про стягнення коштів, зазначив, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій ст.213 ЦК України, слід застосовувати принцип contra proferentem.

Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою.

Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, а тому виходячи із загальних засад цивільного законодавства, у разі невизнання постачальником права користувача на припинення зобов`язання повністю або частково таке право підлягає захисту судом за позовом користувача шляхом припинення правовідношення повністю або частково на підставі пункту 7 частини 2 статті 16 ЦК України.

Позивачем пред`явлено вимогу про дострокове розірвання договору №2412-У/19. Потім уточнив позивні вимоги та просив визнати нікчемним правочин або достроково розірвати спірний просив визнати нікчемним правочин або достроково розірвати спірний договір. В заяві від 21.01.2021 року представник позивача уточнив позовні вимоги та просив достроково припинити спірні правовідносин.

Під час розгляду справи просив достроково припинити правовідносини між ним та позивачем, оскільки йому передано товар неналежної якості та не надано достовірної інформації про товар. Вважав, що належними доказами передання товару неналежної якості та/чи ненадання інформації про товар є скриншопи помилок, що вимикали при користування комп`ютерною програмою «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Однак, суд вважає, що наведені обставини для припинення правовідносин між сторонами є такими, що не ґрунтується на вимогах закону, та обґрунтованих підстав та доказів, з якими закон пов`язує можливість визнання правовідносин між сторонами припиненими, зокрема, внаслідок передання товару неналежної якості, - стороною позивача не наведено, та судом в ході розгляду справи не встановлено.

Як зазначає Європейський суд з прав людини в своїй усталеній практиці, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи не було встановлено підстав, з якими закон пов`язує можливість припинення правовідносин між сторонами за договором №2412-У/19, позивачем не належних доказів щодо дослідження комп`ютерної техніки і програмного продукту, суд вважає, що в задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити.

Оскільки позовні вимоги щодо застосування правових наслідків припинення правовідносин; стягнення з відповідача на користь позивача 17820 грн. без ПДВ, надлишку паушального платежу попередньо оплаченого користувачем, за невикористаний період дії авторського права (ліцензії) та відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн. є похідними від першої, в їх задоволенні слід також відмовити.

Розподіляючи судові витрати суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України, якими передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про дострокове розірвання договору внаслідок односторонньої відмови користувача в процесі надання послуги та про пропорційне зменшення і повернення шляхом стягнення з відповідача на користь позивача надлишку попередньо оплаченого паушального платежу (авансу) як безпідставно набутого майна - відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22 березня 2021 року.

Суддя: Л. В. Шелудяков