- службовою запискою державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Південно-Західного округу.

Додаково заявник вказав, що факт перебування судна в акваторії Чорноморської філії ДП «Адміністрація морських портів України» підтверджується загальною декларацію судна ТANAIS DREAM, IMO 9283899.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

В свою чергу іншим заходом забезпечення позову, відповідно до п.9 ч. 1 ст.137 ГПК України, є арешт морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги.

Отже, арешт морського судна є окремим видом забезпечення позову у вигляді накладення арешту, відмінність якого полягає у специфіці об`єкту такого накладення.

Суд відзначає, що інститут забезпечення морської вимоги є особливим в Україні як за своєю суттю, так і за своїм регулюванням. Основною метою цього інституту є стимулювання судновласника до виконання наявних у нього зобов`язань перед кредиторами щодо морських вимог. Особливості процедури регулювання арешту морського судна в Україні встановлено нормами Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна від 10.05.1952р.

Положенням п.2 ст.1 Міжнародної конвенції встановлено, що "арешт" означає затримання судна за ухвалою суду для забезпечення морської вимоги, але не включає конфіскацію судна на виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 1 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна від 10.05.1952р. морська вимога означає вимогу, що виникає на підставі одного чи більше із зазначених нижче пунктів: збитку, завданого будь-яким судном у результаті зіткнення або в інший спосіб; загибелі людей або тілесного ушкодження, що заподіяні будь-яким судном або пов`язані з його експлуатацією; рятування судна або вантажу; договору, що стосується використання або здачі будь-якого судна в наймання за договором про фрахтування або інакше; договору, що стосується перевезення вантажів будь-яким судном за договором про фрахтування або інакше; втрати вантажу або шкоди, завданої вантажу, в тому числі багажу, який перевозиться будь-яким судном; загальної аварії; морської позики; буксирування; лоцманства; поставок товарів або матеріалів, що здійснюються для судна з метою його експлуатації або технічного обслуговування, незалежно від того, де ці поставки здійснюються; будування, ремонту або спорядження судна чи докових зборів; заробітної плати капітанів, офіцерів чи екіпажу; витрат капітана, у тому числі витрат вантажовідправників, фрахтувальників чи агентів, що здійснені за дорученням судна або його власника; спорів, що стосуються права власності на морське судно; спорів між співвласниками будь-якого судна стосовно права власності на це судно, його експлуатації або доходів від його експлуатації; іпотеки або морської застави будь-якого судна.

Відповідно до ст.3 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна від 10.05.1952р. з урахуванням положень пункту 4 цієї статті й статті 10, позивач може накласти арешт або на конкретне судно, щодо якого виникла морська вимога, або на будь-яке інше судно, власником якого є особа, яка була в момент виникнення морської вимоги власником конкретного судна, навіть якщо заарештоване судно готове до відплиття, але жодне судно, за винятком окремого судна, щодо якого виникла морська вимога, не може бути заарештоване стосовно будь-якої з морських вимог, перелічених у підпунктах "o", "p" або "q" пункту 1 статті 1. Судна вважаються такими, що мають того самого власника, коли всі частки власності належать тій самій особі або тим самим особам.

Також, якщо у випадку наявності договору оренди судна з передачею володіння фрахтувальнику фрахтувальник, а не зареєстрований власник, несе відповідальність щодо морської вимоги, яка стосується цього судна, може бути накладено арешт на таке судно чи на будь-яке інше судно, що належить такому фрахтувальникові, з дотриманням положень цієї Конвенції, але жодне інше судно, що належить зареєстрованому власникові, не може бути піддано арештові у зв`язку з такими морськими вимогами.

Наведене свідчить про можливість накладення арешту на конкретне судно, щодо якого виникла морська вимога, або інше судно власника чи фрахтувальника, які є відповідальними особами за морською вимогою і в момент виникнення вимоги були власниками чи фрахтувальниками конкретного судна.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 20 Кодексу торговельного мореплавства України власником судна є суб`єкт права власності або особа, яка здійснює відносно закріпленого за нею судна права, до яких застосовуються правила про право власності.

При цьому, судновласником у цьому Кодексі визнається юридична або фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чи є вона власником судна, чи використовує на інших законних підставах.

Фрахтувальником, в свою чергу, за змістом положень ст.203 Кодексу торговельного мореплавства України та ст. 912 Цивільного кодексу України є особа, що на підставі договору фрахтування набуває права володіння та користування судном від власного імені, тобто фактично є орендарем судна.

Тобто, саме фрахтувальник, за змістом положень Кодексу торговельного мореплавства України, після укладання договору фрахтування, фактично набуває права судновласника щодо користування судном від свого імені.

Як встановлено судом, Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) має морську вимогу, що виникла у зв`язку з спричиненням збитків у розмірі 38 807,97 доларів США державі Україна, заподіяних в результаті порушення природоохоронного законодавства, а саме, скиду судном TANAIS DREAM (IMO 9283899) зворотних вод з перевищенням нормативів гранично допустимих концентрацій завислих речовин та заліза.

Відповідно до ст.304 Кодексу торговельного мореплавства України власник судна відповідає за шкоду від забруднення, заподіяну внаслідок витоку з його судна або скиду з нього нафти або інших речовин, шкідливих для здоров`я людей або живих ресурсів моря (далі - забруднюючі речовини), за винятком випадків, передбачених статтею 305 цього Кодексу. Шкода від забруднення - це шкода, заподіяна за межами судна забруднюючими речовинами морському середовищу, узбережжю або будь-яким іншим об`єктам (суднам, рибопромисловим знаряддям тощо). Вона включає також вартість розумних заходів, вжитих будь-якою особою після події, що могла спричинити або спричинила витік чи скид забруднюючих речовин, для відвернення або зменшення шкоди від забруднення, а також збитки, заподіяні внаслідок вжиття таких заходів.

Відповідно до ст.43 Кодексу торговельного мореплавства України судно, стосовно якого виникли морські вимоги, може бути арештовано тільки за наявності хоча б однієї з таких умов: а) вимога входить до категорії привілейованих вимог згідно з пунктами 1, 2, 3-5 і 7 статті 358 цього Кодексу; б) вимога ґрунтується на зареєстрованій заставі судна; в) вимога стосується права власності на судно або володіння ним; г) вимога, не зазначена у пунктах "а", "б", і "в" цієї статті, але якщо особа, якій судно належить на праві власності на час виникнення вимоги, несе відповідальність за цією вимогою і є його власником на момент початку процедури, пов`язаної з арештом судна; фрахтувальник судна за бербоут-чартером несе відповідальність за цією вимогою і є фрахтувальником судна за бербоут-чартером або власником його на момент початку процедури, пов`язаної з арештом судна. Будь-яке судно або судна можуть бути арештовані, якщо на момент початку процедури, пов`язаної з арештом судна або суден, вони перебувають у власності особи, яка несе відповідальність за морською вимогою і яка на час виникнення вимоги була власником судна, стосовно якого морська вимога виникла, або фрахтувальником такого судна за бербоут-чартером, тайм-чартером або рейсовим чартером. Це правило не застосовується до вимог про право власності на судно чи володіння ним.

Так, обов`язковою умовою для арешту судна є те, щоб особа, якій належить судно в момент виникнення вимоги і яка несе відповідальність за цією вимогою, залишалася власником судна і на момент пред`явлення вимог про його арешт.

Однак, з наданих до заяви документів неможливо встановити судновласника (фрахтувальника) судна TANAIS DREAM (ІМО 9283899). Так, вимоги щодо арешту судна, заявлені до компанії ELOCIN LTD (Adress: 18/2, South Street, Vlt 1102, Valletta, Malta; Республіка Мальта, м. Валетта, Південна вулиця, буд.18/2), ґрунтуються на тому, що компанію ELOCIN LTD було визнано винною у забрудненні вод акваторії морського порту Чорноморськ, про що було зазначено в претензії №100034 від 21.06.2019р. При цьому, жодних доказів того, що компанія ELOCIN LTD є судновласником (фрахтувальником) відповідного судна матеріали заяви не містять.

Щодо загальної декларації, на яку посилається заявник.

Заявник вказав, що звернувся до компанії LLC «Maritime Agency Altair» з листом від 17.03.2021р. про повідомлення інформації щодо судновласника судна TANAIS DREAM та вимогою про надання копій відповідних документів. У відповідь отримав лист під назвою «Лист суднового агента TANAIS DREAM», з яким було надіслано Інспекції копію загальної декларації.

Посилаючись на Порядок оформлення приходу суден у морський порт, надання дозволу на вихід суден у море та оформлення виходу суден із морського порту, затверджений Наказом Міністерства інфраструктури України від 27.06.2013р. №430 (далі - Порядок), заявник відзначив, що загальна декларація є офіційним документом, який подається капітаном судна або морським агентом портовим властям, містить достовірні дані про судновласника судна, морського агента, капітана судна, технічні характеристики судна.

Проте, згідно з п.2.2. Розділу ІІ Порядку портовим властям подається капітаном судна (або морським агентом), зокрема, Загальна декларація (General Declaration) (додаток 1) з поміткою «Прихід/Arrival».

Суд встановив, що Додаток 1 згідно з Порядком має містити наступні реквізити для заповнення:

1.1 Назва та тип судна (Name and type of ship).

1.2 Номер ІМО (IMO num ber).

1.3 Позивний (Call sign).

1.4 Номер рейса (Voyage number).

2. Порт приходу/виходу (Port of arrival/departure).

3. Дата та час приходу/виходу (Date and time of arrival/departure).

4. Прапор держави судна (Flag State of ship).

5. Прізвище, ім`я по батькові капітана ( Name of master ).

6. Останній порт заходу/Наступний порт призначення (Last port of call / Next port of call).

7. Свідоцтво про реєстрацію (порт; дата; номер) (Certificate of registry (Port; date; number)).

8. Прізвище та контактні дані морського агента (Name and contact details of ship's agent).

9. Валовий тонаж (Gross tonnage).

10. Чистий тонаж (Net tonnage).

11. Короткі відомості про рейс (попередній і наступні порти призначення; підкреслюють, де залишиться вантаж) (Brief particulars of voyage (previous and subsequent ports of call; underline where remaining cargo will be discharged)).

12. Короткий опис вантажу (Brief description of the cargo).

13. Кількість членів екіпажу (Number of crew).

14. Кількість пасажирів (Number of passengers).

15. Примітки (Remarks).

Додані документи (вказати кількість примірників) Attached documents (indicate number of copies).

16. Вантажна декларація (Cargo Declaration).

17. Декларація суднових припасів (Ship's Stores Declaration).

18. Список членів екіпажу (Crew List).

19. Список пасажирів (Passenger List).

20. Вимоги судна щодо обладнання прийому відходів та залишків (The ship's requirements in terms of waste and residue reception facilities).

21. Декларація про особисті речі членів екіпажу (тільки на прихід судна) (Crew's Effects Declaration (only on arrival)).

22. Морська декларація здоров`я (тільки після приходу) (Maritime Declaration of Health (only on arrival)).

23. Дата та підпис уповноваженого агента чи посадової особи (Date and signature by master, authorized agent or officer).

Таким чином, суд враховує, що Загальна декларація згідно з порядком не має містити інформації про судновласника (фрахтувальника) судна.

Отже, Загальну декларацію, додану до заяви, суд не може розцінювати належним доказом того, що компанія ELOCIN LTD є власником судна TANAIS DREAM.

Крім того, відповідно до Порядку Загальна декларація подається саме портовим властям, якими є адміністрація порту, що є відповідальною за ефективну експлуатацію порту, ведення господарської діяльності, організацію та забезпечення безпеки мореплавства в акваторії порту, та капітан морського порту (служба капітана морського порту), що здійснює нагляд (контроль) за безпекою мореплавства (п. 1.2. Розділу І Порядку).

Заявник повідомив, що 17.03.2021р. звертався з листом до капітана Чорноморського морського порту, Чорноморської філії ДП «АМПУ» та Одеського прикордонного загону з вимогою направити на адресу Інспекції інформацію про судновласника судна TANAIS DREAM з наданням підтверджуючих документів.

Однак, Чорноморська філія ДП «АМПУ» листом від 17.03.2021р. повідомила, що судно TANAIS DREAM станом на 17.03.2021р. перебуває в акваторії морського порту Чорноморськ. Документи, які підтверджують право власності на судно та загальна декларація в Адміністрації порту відсутні.

Відповіді від капітана Чорноморського морського порту матеріали заяви не містять.

Так, судом встановлено, що матеріали заяви не містять офіційної інформації від портових властей про те, що Загальна декларація була їм надана, в той час як судно TANAIS DREAM ще з 03.03.2021р. перебуває на території морського порту Чорноморськ Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України".

Таким чином, на підставі наданих Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) документів неможливо встановити, що ELOCIN LTD є судновласником (фрахтувальником) TANAIS DREAM (ІМО 9283899), тобто особою, яка має щодо вказаного судна відповідне речове право станом на даний час, та що компанія ELOCIN LTD була судновласником (фрахтувальником) TANAIS DREAM (ІМО 9283899) станом на 21.06.2019р.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку, що вимоги щодо арешту судна TANAIS DREAM (ІМО 9283899) шляхом його затримання та заборони виходу з акваторії морського порту Чорноморськ Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" не підлягають задоволенню.

Керуючись ч.6 ст.140, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви (вх.№4-24/21 від 19.03.2021р.) Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) (65058, м. Одеса, проспект Шевченка, буд. 12, код ЄДРПОУ 43879780) до ELOCIN LTD (Adress: 18/2, South Street, Vlt 1102, Valletta, Malta; Республіка Мальта, м. Валетта, Південна вулиця, буд.18/2) про забезпечення позову у вигляді арешту морського судна TANAIS DREAM (ІМО 9283899), яке знаходиться в акваторії морського порту Чорноморськ Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Праці, 6) шляхом його затримання та заборони виходу з акваторії морського порту Чорноморськ Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" - відмовити.

Ухвалу складено та підписано 22.03.2021р.. Ухвала набирає чинності 22.03.21 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Суддя Р.В. Волков