ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" березня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3257/20

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

При секретарі судового засідання Свічкар В.В.,

розглядаючи справу №916/3257/20

за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури (вул.Пушкінська, 3, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі:

1) Одеської обласної державної адміністрації (проспект Шевченка, будинок 4, місто Одеса, 65032, код ЄДРПОУ 00022585);

2) Державного агентства лісових ресурсів України (вулиця Шота Руставелі, будинок 9-А, місто Київ, 01023, код ЄДРПОУ 37507901);

до відповідачів:

1) Фізичної особи-підприємця Саченко Сергія Петровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

2) Державного підприємства "Саратське лісове господарство" (вулиця Котовського, будинок 1, селище міського типу Сарата, Саратський район, Одеська область, 68200, код ЄДРПОУ 00992585);

за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Національного природного парку "Тузловські лимани" (вулиця Партизанська, будинок 2, місто Татарбунари, Татарбунарський район, Одеська область, 68100, код ЄДРПОУ 37197893);

про визнання недійсною додаткової угоди

Представники сторін:

Від прокуратури: Лянна О.А.;

Від Одеської обласної державної адміністрації: не з`явився;

Від Державного агентства лісових ресурсів України: не з`явився;

Від ФОП Саченка С.П.: Клименко С.Ю.;

Від ДП «Саратське лісове господарство»: не з`явився;

Від НПП «Тузловські лимани»: Попов М.М., Вихристюк І.М.; Русєв І.Т.

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, Державного агентства лісових ресурсів України до Фізичної особи-підприємця Саченко Сергія Петровича, Державного підприємства "Саратське лісове господарство", в якому просив:

- визнати недійсною додаткову угоду №4 «Про внесення змін до Договору про право тимчасового користування лісами від 01.04.2008», укладену 31.05.2008 між Державним підприємством «Саратське лісове господарство» та фізичною особою-підприємцем Саченком Сергієм Петровичем;

- зобов`язати фізичну особу-підприємця Саченка Сергія Петровича звільнити земельну ділянку лісогосподарського призначення державної форми власності, площею 28,8 га, розташовану у 6 кварталі лісового урочища «Лебедівка» на території національного природного парку «Тузловські лимани» Тузлівської об`єднаної територіальної громади Татарбунарського району Одеської області.

Разом із позовом було подано клопотання (вх.№30448/20) про витребування у Головного управління Держгеокадастру в Одеській області завірених належним чином копій наявних матеріалів перевірки дотримання вимог земельного законодаства, за результатами якої складено акт перевірки від 22.03.2019 № 109-ДК/171/АП/09/01/19, у тому числі копії листа Національного парку "Тузлівські лимани" від 08.01.2019 №10/01/29-19, наказу ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 11.02.2019 № 109-ДК, акту обстеження від 20.03.2019 № 109-ДК/214/АО/10-01, акту перевірки від 22.03.2019 №109-ДК/171/АП/09/01/19, припису про усунення порушень земельного законодавства від 29.03.2019 №109-ДК/0064Пр/03/01/-19, договору від 01.04.2009 № 90 та усіх укладених додаткових до нього угод.

Ухвалою від 26.11.2020 відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.12.2020, залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Національний природний парк «Тузловські лимани», запропоновано відповідачам подати відзив на позов до 16.12.2020, запропоновано третій особі надати пояснення по суті спору до 16.12.2020.

Цією ж ухвалою клопотання (вх.№30448/20 від 13.11.2020) заступника керівника Одеської обласної прокуратури про витребування доказів було задоволено, витребувано у Головного управління Держгеокадастру в Одеській області завірені належним чином копії наявних матеріалів перевірки дотримання вимог земельного законодаства, за результатами якої складено акт перевірки від 22.03.2019 № 109-ДК/171/АП/09/01/19, у тому числі копії листа Національного парку "Тузлівські лимани" від 08.01.2019 №10/01/29-19, наказу ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 11.02.2019 № 109-ДК, акту обстеження від 20.03.2019 № 109-ДК/214/АО/10-01, акту перевірки від 22.03.2019 №109-ДК/171/АП/09/01/19, припису про усунення порушень земельного законодавства від 29.03.2019 №109-ДК/0064Пр/03/01/-19, договору від 01.04.2009 № 90 та усіх укладених додаткових до нього угод.

16.12.2020 від ГУ Держгеокадастру в Одеській області надійшла заява (вх.№33567/20) із доданими копіями документів на виконання ухвали суду від 26.11.2020.

18.12.2020 Державним підприємством «Саратське лісове господарство» подано клопотання (вх.№33898/20) про закриття провадження у справі, де вказує, що додаткова угода №4 від 31.05.2018 є розірваною, а спірна земельна ділянка звільнена ФОП Саченком С.П. та повернута законному користувачу - ДП «Саратське лісове господарство».

21.12.2020 від ГУ Держгеокадастру в Одеській області надійшла заява (вх.№34133/20), до якої додано копії витребуваних ухвалою суду від 26.11.2020 документів.

23.12.2020 від Державного агентства лісових ресурсів надійшли письмові пояснення (вх. №34374/20).

23.12.2020 представником ФОП Саченка С.П. подано заяву (вх.№34385/20) про вступ у справу.

Також 23.12.2020 представником ФОП Саченка С.П. подано клопотання (вх. №34389/20) про закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмету спору.

23.12.2020 представником ФОП Саченка С.П. подано заяву (вх. №34389/20), сформовану в системі «Електронний суд», в якій також просить про закриття провадження у справі.

23.12.2020 представником ФОП Саченка С.П. також подано клопотання (вх. №34392/20) щодо розгляду заяви про закриття провадження у справі за відсутності Саченка С.П. або його представника.

23.12.2020 протокольно відкладено підготовче засідання на 20.01.2021, частково задоволено клопотання третьої особи про визнання явки керівника відповідача-2 обов`язковою та визнано обов`язковою явку представника Держлісагентства у судове засідання 20.01.2021, запропоновано сторонам надати пояснення щодо повернення земельної ділянки.

18.01.2021 заступником керівника Одеської обласної прокуратури подано заяву (вх..№1158/21), в якій просить повернути надмірно сплачений судовий збір, звертаючи увагу на те, що судовий збір сплачено, виходячи із нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Однак, вимога про зобов`язання звільнити земельну ділянку є немайновою.

18.01.2021 представником Держлісагентства подано клопотання (вх. №1172/21), де вказано, що Держлісагентство не має можливості направити представника до участі у судовому засіданні, просить здійснювати судовий розгляд справи 20.01.2021 без участі представника.

19.01.2021 представником ДП «Саратське лісове господарство» подано клопотання (вх. №1445/21) про долучення документів.

20.01.2021 представником НПП «Тузловські лимани» подано заперечення щодо клопотання відповідача про закриття провадження.

20.01.2021 заяву Одеської обласної прокуратури про повернення надмірно сплаченого судового збору задоволено, повернуто надмірно сплачений судовий збір.

Ухввалою від 20.01.2021 клопотання представників відповідачів про закриття провадження у справі задоволено частково, закрито провадження в частині вимог про зобов`язання звільнити земельну ділянку. Протокольно ухвалено продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 10.02.2021.

22.01.2021 представником третьої особи подано заяву (вх. №1918/21) про вступ у справу як представника.

25.01.2021 представником прокуратури подано клопотання про повернення судового збору (вх.№2112/21) у зв`язку із закриттям провадження у справі в частині зобов`язання звільнити земельну ділянку, яке задоволено ухвалою від 01.02.2021.

10.01.2021 судом протокольно відмовлено у задоволенні клопотання про закриття провадження в частині визнання недійсною додаткової угоди. Закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 23.02.2021.

22.02.2021 представником ДП «Саратське лісове господарство» подано заяву (вх. №4993/21) про вступ у справу.

23.02.2021 оголошено перерву до 10.03.2021.

09.03.2021 представником НПП «Тузловські лимани» подано пояснення щодо позову (вх. №6345/21), які також містять клопотання про визнання поважними причин пропуску строку для подання пояснень та доданих до них доказів та поновлення третій особі процесуального строку на подання пояснень щодо позову разом із доказами.

Ухвалою суду від 10.03.2021 у задоволенні клопотання представника Національного природного парку "Тузловські лимани" про визнання поважними причин пропуску строку для подання пояснень щодо позову та доданих до них доказів та поновлення строку для подання пояснень щодо позову разом із доказами було відмовлено. Залишено без розгляду пояснення представника Національного природного парку "Тузловські лимани" (вх.№6345/21 від 09.03.2021) та додані до них докази.

10.03.2021 представником ДП «Саратське лісове господарство» подано заяву (вх. №6639/21) про розгляд справи без його участі, у вказаній заяві просить відмовити у задоволенні позову.

10.03.2021 від представника Саченка С.П. надійшли пояснення від 09.03.2021 (вх. №6650/21), в якому також міститься клопотання про визнання поважними причин пропуску строку для подання пояснень відносно позову прокурора та доданих доказів, поновлення Саченку С.П. процесуального строку на подання пояснень та доданих доказів.

Ухвалою суду від 10.03.2021 у задоволенні клопотання представника Саченка С.П. про визнання поважними причин пропуску строку для надання пояснення відносно позову прокурора та доданих до нього доказів та поновленні Саченку С.П. строку для надання пояснень та доданих до них доказів, - відмовлено. Цією ухвалою також залишено без розгляду пояснення представника Саченка С.П. від 09.03.2021 (вх.№ 6650/21 від 10.03.2021) та додані до нього докази.

10.03.2021 представником відповідача - ФОП Саченка С.П. також подано відзив на позовну заяву (вх.№6586/21). Відзив містить також клопотання про визнання поважними причин пропуску строку для його подання та поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву та доданих документів.

Ухвалою від 10.03.2021 у задоволенні клопотання (вх.№6586/21) про визнання поважними причин пропуску строку для подання відзиву на позовну заяву та доданих до нього доказів та поновленні строку для надання відзиву на позовну заяву та доданих до нього доказів, - відмовлено. Цією ж ухвалою залишиено без розгляду відзив на позовну заяву (вх.№ 6586/21 від 10.03.2021) та додані до нього докази.

10.03.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В обґрунтування вимог позову заступником керівника прокуратури зазначено, що між ДП «Саратське лісове господарство» та ФОП Саченко С.П. 01.04.2008 було укладено Договір №90 на право тимчасового користування лісами, а саме лісовою ділянкою загальною площею 28,8 га згідно з картою-схемою для використання корисних властивостей лісів з метою рекреаційного розвитку і створення відповідного обслуговуючого підприємства - наметового туристсько-оздоровчого містечка кемпінгового типу для організації відпочинку населення, сприянню і рекламуванню туризму та проектів оздоровчо-спортивного напрямку в регіоні.

Згідно з актом приймання-передачі від 01.04.2008 та картою-схемою від 01.04.2008 ДП передало, а ФОП прийняв в платне строкове тимчасове використання лісову ділянку, а саме ділянки №№ 10,11,12,13,14,15,16,17,18,19 в кварталі 6 загальною площею 28,8 га урочища Лебедівка Тузлівського лісництва.

Вказує, що у подальшому строк дії договору продовжувався на підставі додаткових угод.

Зазначає, що згідно з Указом Президента України від 01.01.2010 №1/2010 утворено національний природний парк «Тузловські лимани». Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України віл 07.09.2011 №320 затверджено положення «Про національний природний парк «Тузловські лимани» (далі - Положення). Відповідно до Положення територія парку становить 27865 гектарів земель державної власності: 2022 гектара земель запасу (у т.ч.316,831 гектара земель Піщаної коси Чорного моря та 1705,169 гектара земель водного фонду (частина озер Шагани, Алібей та Бурнас), що надаються парку у постійне користування, і 25843 гектара земель (у т.ч. 3233,18 гектара земель запасу, 541 гектара земель, що перебувають у постійному користуванні Державного підприємства «Саратське лісове господарство», 21186,03 гектара земель водного фонду (частина озер Шагани, Алібей, Бурнас, а також озера Солоне, Хаджидер, Карачаус, Будури, Мартаза, Магалевське, Малий Сасик, Джаншейське) та 882,79 гектара прилеглої акваторії Чорного моря шириною 200 метрів), що включаються до складу парку без вилучення.

Вказує, що згідно з актом приймання-передачі територій від 13.12.2011 проведено прийом-передачу вказаних земель, у тому числі 541 га земель ДП «Саратське лісове господарство».

Посилається на нормативно-правові акти, відповідно до яких погоджено включення земельних ділянок державної власності, розпорядником яких є Одеська обласна державна адміністрація, що ввійшли до складу парку, до заповідної зони, зон регульованої та стаціонарної рекреації відповідно до схеми функціонального зонування парку.

З 13.12.2011 541 га земель лісового фонду, постійним користувачем якого є ДП «Саратське лісове господарство», відноситься до земель природно-заповідного фонду та входять до складу парку.

Посилається на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2020 у справі №420/5079/19, в якій досліджувались картки-схеми, додані до Договору, карти-схеми, розроблені до проекту організації території парку та схеми функціонального зонування парку. Судом встановлено, що земельна ділянка, якою користується ФОП Саченко С.П., є частиною земель лісового фонду та знаходиться у 6 кварталі урочища Лебедівка, розташована в зоні регульованої рекреації та входить до складу парку.

Зазначає, що Додаткова угода №4 від 31.05.2018 до Договору укладена з порушенням вимог чинного законодавства. Так, земельна лісова ділянка у межах 6 кварталу урочища «Лебедівка» Тузлівського лісництва, якою користується ФОП Саченко С.П., відноситься до лісів природоохоронного призначення, оскільки входить до складу національного природного парку. Статтею 22 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» визначено, що рекреаційна діяльність на території національних природних парків організовується спеціальними підрозділами адміністрації парків, а також іншими підприємствами, установами та організаціями на підставі угод з адміністрацією парку. Пунктом 4.2.2. Положення заборонено організацію масових спортивних та туристичних заходів, розміщення наметових таборів, які не погоджені з адміністрацією Парку на території зони регульованої рекреації. При цьому п.12.1. Положення також визначено, що рекреаційна діяльність на території Парку організовується адміністрацією Парку.

Вказує, що Додаткова угода №4 укладена всупереч вимог ст. 22 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», п.4.2.2. Положення, п.1.8 Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.08.2012 №502 «Про затвердження Правил використання корисних властивостей лісів», а саме - без погодження з адміністрацією НПП «Тузловські лимани».

Крім того, всупереч вимог ст.77 Лісового кодексу України та ст. 256 Податкового кодексу України додатковою угодою не передбачено сплату рентної плати за спеціальне користування лісовими ресурсами загальною площею 28,8 га.

Зазначає, що ГУ Держгеокадастру в Одеській області було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства щодо вказаної земельної ділянки, на підставі акту перевірки від 20.03.2019 видано припис про усунення ФОП Саченком С.П. порушень земельного законодавства, а саме порушень ст. 77 Лісового кодексу України, ст. 256 Податкового кодексу України, п.4.2.2. Положення, п.1.8 Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.08.2012 №502 «Про затвердження Правил використання корисних властивостей лісів», допущених під час укладання додаткових угод до Договору №90. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.03.2020 у справі №420/5079/19, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2020, відмовлено у задоволенні позовної заяви ФОП Саченка С.П. про визнання протиправним та скасування припису від 23.09.2019.

Вказує, що лісова земельна ділянка, яка перебуває у користуванні ФОП Саченка С.П., є земельною ділянкою державної форми власності, а Одеська обласна державна адміністрація є уповноваженим органом державної влади, який здійснює право власності від імені Українського народу на підставі ст.13 Конституції України, ст.ст. 7, 8, 31 Лісового кодексу України та ст. 122 Земельного кодексу України.

Зазначає, що ДП «Саратське лісове господарство» з 13.12.2011 (з часу включення земель до складу національного природного парку) не мало права одноособово укладати додаткові угоди до договору. Враховуючи, що строк додаткових угод №№1,2,3 до Договору на теперішній час закінчився, у позовній заяві не ставиться вимога про визнання їх недійсними, водночас, ДП «Саратське лісове господарство» не дотримано строку, передбаченого п.6 Договору, щодо повідомлення ФОП Саченка С.П. про припинення дії Договору. Отже, ефективним способом захисту інтересів держави є визнання недійсною додаткової угоди №4.

Також вказує, що відповідно до акту обстеження території (6 кварталу Тузлівського лісництва) від 15.05.2020, на території виявлено самовільні порубки, які були заклеймовані, увійшли до весняної ревізії та передані до правоохоронних органів. Хаотично розкидане сміття, частина території забудована тимчасовими спорудами, вириті полу підвали в землі, огороджена територія під пейнтбольну площадку, є урни під сміття, територія розбита на сектори для відпочинку тощо. Листом від 25.05.2020 ДП повідомило ФОП Саченка С.П. про необхідність звільнення території. Також 10.06.2020 складено Акт Державною екологічною інспекцією в Одеській області, а також Акт НПП «Тузловські лимани» №58 від 26.09.2020 про обстеження території. Із зазначеного вбачається невиконання ФОП Саченком С.П. припису щодо звільнення земельної ділянки.

У письмових поясненнях Державне агентство лісових ресурсів вказує, що додаткова угода, яку прокуратура просить визнати недійсною, припинила свою дію 01.06.2019. Повідомляє, що 15.10.2020 Держлісагентство отримано листа від прокуратури щодо представництва інтересів, 09.11.2020 надано відповідь, якою повідомлено, що згідно з наданою інформацією від Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства ДП «Саратське лісове господарство» не укладало договір на довгострокове тимчасове користування земельними ділянками з ФОП Саченко С.П. Строк дії додаткової угоди №4 закінчився 01.06.2019.

Вказує, що ДП «Саратське лісове господарство» неодноразово зверталося до ФОП Саченка С.П. щодо незаконного використання лісових ресурсів, крім того, за фактом незаконного використання території до Татарбунарської прокуратури та Татарбунарського відділу поліції лісогосподарським підприємством направлено листа від 01.07.2020 №79. Разом з тим Держлісагентство зобов`язало Одеське обласне управління лісового та мисливського господарства та ДП «Саратське лісове господарство» вжити передбачених законодавством заходів щодо повернення земельної ділянки, строк користування якою закінчився.

Зазначає, що листом від 03.12.2020 Одеське обласне управління лісового та мисливського господарства повідомило Держлісагентство, що Саченко С.П. розпочав роботу зі звільнення території, станом на 01.12.2020 вимоги в основному виконані та долучено Акт від 24.11.2020. Капітальні та тимчасові споруди демонтовані, робота з очищення та звільнення території триває та наближається до завершення та підписання акту приймання-передачі.

Вказує, що Одеська обласна прокуратура, не дочекавшись відповіді Держлісагентства на свій лист від 09.10.2020, звернулась із відповідним позовом. Зазначає, що позовна заява є безпідставною та необґрунтованою і підстави для її задоволення відсутні. Також посилається на те, що визнавати одним із відповідачів ДП «Саратське лісове господарство» з позовними вимогами про зобов`язання звільнити земельну ділянку є недоречним, оскільки ДП є постійним користувачем земельної ділянки і дана земельна ділянка не вилучалась під час створення НПП «Тузловські лимани». Вважає необґрунтованою суму позову у розмірі 654336000,00 грн.

У клопотанні ДП «Саратське лісове господарство» про закриття провадження у справі заявник вказує, що на даний час предмет спору перестав існувати. Так, посилається на Акт обстеження території - 6 кварталу Тузлівського лісництва ДП «Саратський лісгосп», Додаткову угоду від 10.12.2020 про розірвання Договору від 01.04.2008, Акт від 10.12.2020 прийому-передачі (повернення) об`єкта тимчасового використання, а саме лісової ділянки за договором від 01.04.2008. Вказує, що додаткова угода є розірваною, а спірна земельна ділянка звільнена та повернута законному власнику.

У клопотанні про закриття провадження представник ФОП Саченко С.П. вказує, що 10.12.2020 між відповідачами укладено Додаткову угоду, якою розірвано Договір від 01.04.2008 та додаткові угоди до нього, сторони не мають претензій одна до одної. Крім того, 10.12.2020 укладено Акт прийому-передачі об`єкта тимчасового використання, а саме лісової ділянки за Договором, відповідно до якого Саченко С.П. передав ділянку 28,8 га, а ДП «Саратське лісове господарство» прийняло земельну ділянку. Сторони підтвердили, що ділянка звільнена від тимчасового користування, на території відсутні тимчасові споруди, сміття, об`єкти, які можливо використовувати з метою надання рекреаційних послуг.

У клопотанні ДП «Саратське лісове господарство» від 19.01.2021 знов наголосило, що предмет спору перестав існувати, а також просило долучити до матеріалів справи уточнюючі документи: картосхему звільненої території, таксаційні описи звільненої ділянки. Зазначає, що вказані документи підтверджують, що ФОП Саченко С.П. звільнив саме лісову ділянку площею 28,8 га, яка розташована за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, Тузлівська сільська рада, ДП «Саратське лісове господарство», Тузлівське лісництво, квартал 6, виділи 10,11,12,13,14,15,16,17,18,19.

Заперечуючи проти закриття провадження, представник третьої особи зазначав, що розірвання договору не є перешкодою для визнання його недійсним у судовому порядку. Щодо звільнення земельної ділянки вказав, що воно відбулось не у повній мірі, посилався на акт обстеження території від 24.11.2020. Надалі у судовому засіданні погодився із тим, що земельну ділянку звільнено у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд встановив наступне.

Щодо повноважень прокуратури на представництво суд зазначає, що згідно з положеннями ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересу держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

«Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17).

Позов подано Одеською обласною прокуратурою в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації та Державного агентства лісових ресурсів України.

Відповідно до ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

В обґрунтування позову прокурор посилається на порушення законодавства при укладанні оспорюваної додаткової угоди до договору, зазначаючи, що розпорядження лісами (земельними лісовими ділянками) на незаконних підставах не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави як гаранта дотримання принципу верховенства права в країні.

Відповідно до ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з положеннями ст.7 Лісового кодексу України (далі також - ЛК України) ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.

Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Відповідно до ст.8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Статтею 31 ЛК України встановлено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території

1) забезпечують реалізацію державної політики у сфері лісових відносин;

2) беруть участь у розробленні та забезпеченні виконання регіональних (місцевих) програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

3) здійснюють контроль за додержанням законодавства у сфері лісових відносин;

4) передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території;

6) приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст обласного та республіканського (Автономної Республіки Крим) значення;

7) обмежують або тимчасово припиняють діяльність підприємств, установ та організацій у разі порушення ними лісового законодавства в порядку, передбаченому законодавством;

8) забезпечують здійснення заходів щодо охорони і захисту лісів, ліквідації наслідків стихійних явищ, лісових пожеж, залучають у встановленому порядку до цих робіт населення, транспортні та інші технічні засоби та обладнання, забороняють відвідування лісів населенням і в`їзд до них транспортних засобів у період високої пожежної небезпеки в порядку, передбаченому законодавством;

9) встановлюють ліміт використання лісових ресурсів при заготівлі другорядних лісових матеріалів та здійсненні побічних лісових користувань;

10) встановлюють максимальні норми безоплатного збору дикорослих трав`яних рослин, квітів, ягід, горіхів, грибів тощо;

11) вирішують інші питання у сфері лісових відносин відповідно до закону.

Згідно з ч.5 ст. 122 Земельного кодексу України (далі також - ЗК України) обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Підпунктом г) пункту 4 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» встановлено, що у державній власності залишаються усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу (земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій).

Відповідно до п.1 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» визначено, що цей Закон набирає чинності з 1 січня 2013 року, а п.7 цього розділу встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Таким чином, органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах щодо земельної ділянки державної форми власності, яка відноситься до земель лісового фонду, є Одеська обласна державна адміністрація, яка має право вимагати усунення порушення прав на землю.

Зазначаючи про порушення прав Державного агентства лісових ресурсів, прокуратура посилається на ст.18 ЛК України.

Так, частиною 4 ст.18 ЛК України встановлено, що довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Згідно з п.1 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого Постановою КМУ від 08.10.2014 №521 Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.

Підпунктами 5, 30 п.4 цього Положення визначено, що Держлісагентство відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює державне управління територіями та об`єктами природно-заповідного фонду в лісах підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління; здійснює управління об`єктами державної власності, які належать до сфери управління Держлісагентства.

Відтак, Держлісагентство здійснює управління територіями та об`єктами природно-заповідного фонду.

Отже, суд погоджується із позицією прокуратури з приводу того, що Держлісагентство є органом, уповноваженим на здійснення функцій держави у виниклих правовідносинах.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Так, прокуратурою Одеської області було направлено лист до Одеської обласної державної адміністрації (від 09.10.2020 №15/3/1-67вих-20) (т.1 а.с.160-161), в якому зазначено про укладення договору та додаткових угод до нього всупереч вимогам законодавства.

Одеською обласною державною адміністрацією надано відповідь від 22.10.2020 за вих.№9518/201-46/7711/2-20 (т.1 а.с.162), де зазначено, що Одеською обласною державною адміністрацією розпоряджень щодо передачі земельних ділянок лісового фонду ФОП Саченко С.П. не видавалось. Вказано, що про факт укладання договору та додаткових угод до нього стало відомо з листа прокуратури.

Отже, до моменту подання позову Одеською обласною державною адміністрацією не було вжито заходів, направлених на захист інтересів держави у виниклих правовідносинах.

09.10.2020 прокуратурою також було направлено лист № 15/3/1-65вих-20 до Держлісагентства (т.1 а.с.159). У вказаному листі повідомлялось про укладення договору та додаткових угод до нього між відповідачами, до моменту подання позову Держлісагентством не було вжито заходів, направлених на захист інтересів держави у виниклих правовідносинах.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №912/2385/18 від 26.05.2020.

З урахуванням зазначеного вище, суд вважає доведеною наявність підстав для подання прокуратурою позову саме в інтересах держави в особі позивачів.

Щодо пояснень Держлісагентства стосовно безпідставності залучення ДП «Саратський лісгосп» в якості відповідача суд зазначає, що ДП є стороною оспорюваної додаткової угоди, а тому є належним відповідачем у даній справі.

Відносно доводів щодо наявності підстав для звернення прокурора в інтересах держави в особі Держлісагентства, судом зазначено відповідне обґрунтування вище.

Щодо відсутності підстав для закриття провадження у справі в частині визнання недійсною додаткової угоди суд зазначає наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі №905/1227/17 зазначено: «законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. І відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. За таких обставин, оскільки предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, укладення сторонами додаткової угоди про припинення такого договору та повернення майна не може розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення). Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову. Звідси апеляційний суд обґрунтовано розглянув позов прокурора про недійсність договору оренди спірних приміщень, незважаючи на те, що ця угода припинена за домовленістю сторін. За таких обставин Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленій постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року у справі № 918/144/15 (провадження № 3-1143гс15), оскільки розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним».

Такий висновок узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/1227/17 (провадження № 12-112гс18) про те, що відповідно до положень цивільного та господарського законодавства розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним.

Аналогічну правову позицію також викладено у Постанові Верховного Суду від 04.02.2021 по справі № 688/3010/19, постанові Верховного Суду від 23.09.2020 по справі № 234/19519/16-ц, постанові Верховного Суду від 25.02.2021 по справі № 910/800/19.

Так, оскільки правові наслідки розірвання договору та визнання його недійсним є різними, суд дійшов висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі в частині визнання додаткової угоди недійсною з підстав припинення її дії.

Щодо суті спору суд зазначає наступне.

Між Державним підприємством «Саратське лісове господарство» (далі також - ДП) та ФОП Саченко С.П. (далі також - ФОП) укладено Договір №90 на право тимчасового користування лісами (далі - також Договір) (т.1 а.с.29-31), а саме лісовою ділянкою загальною площею 28,8 га згідно з картосхемою для використання корисних властивостей лісів з метою рекреаційного розвитку і створення відповідного обслуговуючого підприємства - наметового туристсько-оздоровчого містечка кемпінгового типу для організації відпочинку населення, сприянню і рекламуванню туризму та проектів оздоровчо-спортивного напрямку в регіоні (п.1 Договору).

Згідно з актом приймання-передачі від 01.04.2008 (т.1 а.с.32-33) та картою-схемою від 01.04.2008 (т.1 а.с.34), ДП передало а ФОП прийняв в платне строкове тимчасове використання лісову ділянку, а саме - ділянки №№ 10, 11, 12 , 13 , 14 , 15 , 16 , 17 , 18, 19 в кварталі 6 загальною площею 28,8 га урочища Лебедівка Тузлівського лісництва.

Відповідно до п.6 Договору він набуває чинності з моменту його підписання та діє з дня підписання 1 рік. У цьому випадку після закінчення строку Договору тимчасовий лісокористувач має переважне право поновлення його на новий строк. Якщо будь-яка зі сторін не повідомить письмово іншу сторону щодо припинення дії Договору за 30 днів до його завершення, договір автоматично пролонгується ще на один рік. У разі дострокового розірвання договору сторону у семиденний термін повинні виконати всі розрахунки за цим Договором.

Пунктом 7 Договору було встановлено плату за тимчасове користування лісами.

Так, до Договору №90 від 01.04.2008 року укладено додатки, зокрема:

- Додаток - погодження №193 від 01.09.2009 року (т.1 а.с.35-36), відповідно до якого тимчасовий лісокористувач зобов`язується до 1 листопада внести на рахунок постійному лісокористувачеві кошти в розмірі орендної плати за 2009 та 2010 роки, а також додає різноманітну спонсорську допомогу в розмірі 5000.00 грн., ДП надає можливість використовувати технічні та матеріальні потужності на базі Тузловського лісництва; тимчасовий користувач споруджує 3 ґрунтові ємності по 10 куб.м запасу прісної води; на ділянці 18 6-го кварталу тимчасовий лісокористувач обладнує спортивні майданчики; на ділянці 13, 6-го кварталу площею 0,8 га тимчасовий лісокористувач встановлює тимчасові споруди, необхідні для ведення господарської діяльності.

- Додаткова угода № 1 від 28.03.2012 року (т.1 а.с.37), відповідно до умов якої, сторони дійшли до взаємної згоди з 2012 року внести зміни до договору на право тимчасового користування лісами від 01 квітня 2008 року, а саме: надалі загальна річна плата за надання виконавцем обумовлених договором послуг буде складати 3000 (три тисячі) гривень. Даний договір вступає в дію з 28 березня 2012 року та діє до 28 березня 2013 року.

- Додаткова угода № 2 від 04.09.2012 року (т.1 а.с.38), відповідно до якої сторони дійшли до взаємної згоди з 12.09.2012 року внести зміни до Договору на право тимчасового користування лісами від 01 квітня 2008 року, надалі загальна річна плата за надання власником лісів обумовлених договором послуг буде складати 4000 (три тисячі) гривень.

- Додаткова угода № 3 від 20.11.2013 року про внесення змін до Договору про право тимчасового користування лісами від 01.04.2008 року (а.с.39-43) (Погодження), відповідно до якої, зокрема, постійний лісокористувач надає в короткострокове користування користувачеві ділянку лісового фонду для здійснення рекреаційного розвитку і організації відпочинку населення в лісокористуванні та для додаткової протипожежної охорони й захисту від незаконних рубок зелених насаджень. На ділянці лісового фонду передбачається розміщення та розвиток тимчасового кемпінгу для відпочинку туристів - наметового містечка, яке обслуговується і знаходиться під охороною тимчасового користувача цілодобово і на протязі року. Також виключено з Договору щорічну плату за оренду лісової ділянки. Відповідно до вказаної додаткової угоди ділянка лісового фонду, яка розташована в чітких і відокремлених межах 6 кварталу урочища Лебедівка відповідно карти-схеми та акту приймання-передачі, передається в користування на термін до 31.12.2014 року, передбачається реєстрація договору у відповідних органах для довгострокового користування (Т. 1 а.с. 35-39).

- Додаткова угода №4 від 31.05.2018 року про внесення змін до Договору про право тимчасового користування лісами від 01.04.2008 - продовжено строк дії Договору до 01.06.2019.

31.05.2019 ДП направило ФОП Саченко С.П. лист №96 (а.с.48-49), в якому зазначено, що строк додаткової угоди №4 закінчується 01.06.2019, а також міститься прохання щодо приведення договору в належний стан, зокрема, вказано, що за умови усунення вказаних пунктів можливе продовження або укладання договору на тимчасове використання лісами: ст.77 ЛК України, ст. 256 ПК України, п.4.2.2 Положення про НПП «Тузловські лимани», п.1.8 Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.08.2012. Вказано, що до виконання вказаних пунктів договір продовжуватись не буде, на період виконання перелічених пунктів будь-яка діяльність буде вважатися незаконною.

25.05.2020 ДП також направляло листа за №55 ФОП Саченко С.П. (т.1 а.с.50-51), в якому повторно зазначено про порушення умов користування земельною ділянкою. Наголошено на необхідності звільнення території.

10.12.2020 між ДП та ФОП укладено Додаткову угоду (т.2 а.с.8) про розірвання Договору на право тимчасового користування лісами від 01.04.2008. У вказаній угоді зазначено, що строк дії Договору, Додатку-погодження віж 01.09.2009 та Додаткових угод №1 від 28.03.2012, №2 від 04.09.2012, №3 від 20.11.2013, №4 від 31.05.2018 припиняється 10 грудня 2020 року внаслідок розірвання даного Договору.

Також 10.12.2020 між сторонами укладено Акт прийому-передачі (повернення) об`єкта тимчасового використання, а саме лісової ділянки за договором від 1 квітня 2008 №90 (т.2 а.с.9). Відповідно до вказаного Акту тимчасовий лісокористувач передає об`єкт тимчасового використання лісову ділянку площею 28,8 га, яка розташована за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, Тузлівська сільська рада, ДП «Саратське лісове господарство», Тузлівське лісництво, квартал 6, виділи №10,11,12,13,14,15,16,17,18,19, а власник ДП «Саратське лісове господарство» приймає вищевказану територію.

Указом Президента України від 01.01.2010 №1/2010 «Про створення національного природного парку «Тузловські лимани» було створено на території Татарбунарського району Одеської області національний природний парк «Тузловські лимани» (далі також - Парк).

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 07.09.2011 №320 затверджено Положення про національний природний парк «Тузловські лимани» (далі також - Положення).

Пунктом 1 Указу Президента та п. 1.6 Положення встановлено, що загальна площа Парку становить 27865 гектарів земель державної власності, а саме: 2022 гектара земель запасу (у тому числі 316,831 гектара земель Піщаної коси Чорного моря та 1705,169 гектара земель водного фонду (частина озер Шагани, Алібей та Бурнас), що надаються національному природному парку в постійне користування, і 25843 гектара земель (у тому числі 3233,18 гектара земель запасу, 541 гектара земель, що перебувають у постійному користуванні державного підприємства «Саратське лісове господарство», 21186,03 гектара земель водного фонду (частина озер Шагани, Алібей, Бурнас, а також озера Солоне, Хаджидер, Карачаус, Будури, Мартаза, Магалевське, Малий Сасик, Джаншейське) та 882,79 гектара прилеглої акваторії Чорного моря шириною 200 метрів), що включаються до складу національного природного парку без вилучення.

На землях, які передаються Парку без вилучення, може здійснюватись традиційна господарська діяльність відповідно до Проекту організації території парку.

Згідно з матеріалами проекту створення національного природного парку «Тузловські лимани» на території Татарбунарського району Одеської області, який розроблений ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», НПП «Тузловські лимани» розташовано на півдні Татарбунарського району. Розміри, місце розташування і межі національного парку показані на плані, встановлені і погоджені.

Так, до проекту надані листи погодження, зокрема, і ДП «Саратське лісове господарство». А саме, листом від 16.07.2009 року №167 директор ДП «Саратське лісове господарство» повідомив начальнику Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області, що ДП «Саратське лісове господарство» погоджує включення лісового урочища «Лебедівка» площею 541 га до НПП «Тузловські лимани», без вилучення та зі збереженням умов здійснення господарської діяльності відповідно до загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища.

В свою чергу, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських об`єднань, національний природний парк «Тузловські лимани» (код ЄДРПОУ 37197893) зареєстровано 27.09.2011 року за №15491020000001137. Засновник - Міністерство екології та природних ресурсів України.

Згідно з актом приймання-передачі територій під охорону проведення першочергових природоохоронних заходів НПП «Тузловські лимани» від 13.12.2011, затвердженого Міністром екології та природних ресурсів України (т.1 а.с.124-125), комісією, в складі якої був присутній також і керівник ДП, було проведено прийом-передачу земель національному природному парку «Тузловські лимани» загальною площею 27865 га земель державної власності, у тому числі 541 га земель ДП (без вилучення).

Відповідно до розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 07.11.2017 №1053/А-2017 «Про погодження включення земельних ділянок, що ввійшли до складу національного природного парку «Тузловські лимани» (т.1 а.с.126-127), відповідно до пунктів 4,7 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», Закону України «Про природно-заповідний фонд України», статей 6, 13, 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», Указу Президента України від 01.01.2010 №1/2010 «Про створення національного природного парку «Тузловські лимани», пункту 2.2. Положення про Проект організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 06.07.2005 №245 (у редакції наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 21.08.2014 №273), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.07.2005 за №831/11111, розглянувши лист Міністерства екології та природних ресурсів України від 08.08.2017 №02/02-31/492, погоджено включення земельних ділянок, розпорядником яких є Одеська обласна державна адміністрація, що ввійшли до складу НПП «Тузловські лимани», до заповідної зони, зон регульованої та стаціонарної рекреації відповідно до схеми функціонального зонування НПП «Тузловські лимани».

Таким чином, з 13.12.2011 541 га земель лісового фонду, постійним користувачем яких є ДП, відноситься до земель природного заповідного фонду та входять до складу Парку.

Відповідно до карти-схеми, доданої до договору №90 від 01.04.2008 року, карти-схеми, розробленої до проекту організації території національного природного парку «Тузловські лимани» та схеми функціонального зонування національного природного парку «Тузловські лимани», земельна ділянка, яку орендував ФОП Саченко С.П., є частиною земель лісового фонду та знаходиться в 6 кварталі урочища Лебедівка, розташована в зоні регульованої рекреації і входить до складу НПП «Тузловські лимани».

Зазначені обставини встановлені П`ятим апеляційним адміністративним судом у Постанові від 23.09.2020 у справі №420/5079/19 за позовом ФОП Саченка С.П. до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національний природний парк «Тузловські лимани», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - «Саратське лісове господарство», про визнання протиправним та скасування припису №109-ДК/0064Пр/03/01-19 від 29.03.2019 року про усунення порушення земельного законодавства, винесеного державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель в Арцизькому, Саратському, Тарутинському районах управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеської області Чебан К.І., на ім`я Саченка С.П.

Частиною 4 ст.75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У позові заявлено вимогу про визнання недійсною Додаткової угоди №4 від 31.05.2018 «Про внесення змін до Договору про право тимчасового користування лісами від 01.04.2008» як такої, що укладена з порушенням вимог законодавства.

Відповідно до ст.1 ЛК України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.

Земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.16 ЛК України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

Статтею 39 ЛК України визначено, що ліси України за екологічним і соціально-економічним значенням та залежно від основних виконуваних ними функцій поділяються на такі категорії:

1) захисні ліси (виконують переважно водоохоронні, ґрунтозахисні та інші захисні функції);

2) рекреаційно-оздоровчі ліси (виконують переважно рекреаційні, санітарні, гігієнічні та оздоровчі функції);

3) ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення (виконують особливі природоохоронні, естетичні, наукові функції тощо);

4) експлуатаційні ліси.

Поділ лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій проводиться в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою КМУ від 16.05.2007 затверджено Порядок поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок. Пункт 2 цього Порядку встановлює аналогічні положення, як і ст.39 ЛК України.

Пунктом 5 вказаного Порядку встановлено, що до лісів природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення відносяться лісові ділянки, що виконують природоохоронну, естетичну функцію, є об`єктами науково-дослідних робіт на довгочасну перспективу, сприяють забезпеченню охорони унікальних та інших особливо цінних природних комплексів та історико-культурних об`єктів, зокрема:

1) розташовані в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду;

2) розташовані в межах історико-культурних заповідників, меморіальних комплексів, місць, пов`язаних з важливими історичними подіями, охоронних зон пам`яток історії, археології, містобудування та архітектури, монументального мистецтва.

Згідно з ч.2 ст. 7 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до складу природно-заповідного фонду України входять державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам`ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва, заповідні урочища.

Отже, земельна лісова ділянка у межах 6 кварталу урочища Лебедівка Тузлівського лісництва, яка була передана ФОП Саченко С.П. у користування, відноситься до лісів природоохоронного призначення, оскільки входить до складу НПП «Тузловські лимани».

Законом України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що цей Закон визначає правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів. Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. У зв`язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Згідно з ч.3 ст.7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Відповідно до ст. 20 цього Закону національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України.

До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів.

На національні природні парки покладається виконання таких основних завдань: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об`єктів; створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об`єктів; проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного використання природних ресурсів; проведення екологічної освітньо-виховної роботи.

Згідно зі ст. 21 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на території національних природних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів, їх особливостей встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання згідно з функціональним зонуванням:

заповідна зона - призначена для охорони та відновлення найбільш цінних природних комплексів, режим якої визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників;

зона регульованої рекреації - в її межах проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам`ятних місць; у цій зоні дозволяється влаштування та відповідне обладнання туристських маршрутів і екологічних стежок; тут забороняються рубки лісу головного користування, промислове рибальство, мисливство, інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних комплексів та об`єктів заповідної зони;

зона стаціонарної рекреації - призначена для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, інших об`єктів обслуговування відвідувачів парку; тут забороняється будь-яка господарська діяльність, що не пов`язана з цільовим призначенням цієї функціональної зони або може шкідливо вплинути на стан природних комплексів та об`єктів заповідної зони і зони регульованої рекреації;

господарська зона - у її межах проводиться господарська діяльність, спрямована на виконання покладених на парк завдань, знаходяться населені пункти, об`єкти комунального призначення парку, а також землі інших землевласників та землекористувачів, включені до складу парку, на яких господарська та інша діяльність здійснюється з додержанням вимог та обмежень, встановлених для зон антропогенних ландшафтів біосферних заповідників.

На території зони регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарської зони забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території національного природного парку.

Зонування території національного природного парку, рекреаційна та інша діяльність на його території провадяться відповідно до Положення про національний природний парк та Проекту організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Забороняється проведення рубок головного користування та всіх видів поступових та суцільних рубок, вирубування дуплястих дерев, а також добування піску та гравію в річках та інших водоймах у заповідній зоні національних природних парків.

Відповідно до ст.22 цього Закону рекреаційна діяльність на території національних природних парків організовується спеціальними підрозділами адміністрації парків, а також іншими підприємствами, установами та організаціями на підставі угод з адміністрацією парку.

Згідно зі ст.29 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» заповідними урочищами оголошуються лісові, степові, болотні та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне і естетичне значення, з метою збереження їх у природному стані.

Оголошення заповідних урочищ провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів.

Відповідно до ст.30 цього Закону на території заповідних урочищ забороняються всі види рубок, у тому числі санітарні, рубки формування і оздоровлення лісів, видалення захаращеності та будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах, включених до їх складу, відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників. Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заповідними урочищами, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Пунктом 1.8. Правил використання корисних властивостей лісів, які затверджені Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.08.2012 №502 визначено, що використання корисних властивостей лісів на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду здійснюється з дотриманням їх режиму відповідно до вимог чинного природоохоронного законодавства та цих Правил.

Відповідно до охоронного зобов`язання, зареєстрованого в Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в Одеській області у квітні 2012 року за №НПП-1-569 (т.1 а.с.132), НПП «Тузловські лимани» дав зобов`язання, що територія національного природного парку «Тузловські лимани», утвореного Указом Президента України від 01.01.2010 №1/2010, загальною площею 27865 га, у тому числі 2022 га, що надаються йому у постійне користування, буде охоронятися та утримуватися в належному стані згідно з вимогами Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та встановленим режимом відповідно до Положення про національний природний парк «Тузловські лимани».

Відповідно до охоронного зобов`язання, зареєстрованого в Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в Одеській області у квітні 2012 року за №НПП-3-569, ДП дало зобов`язання, що територія національного природного парку «Тузловські лимани», утвореного Указом Президента України від 01.01.2010 №1/2010, буде охоронятися та утримуватися на площі 541 га в належному стані згідно з нормами Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та відповідно до Положення про національний природний парк «Тузловські лимани».

Пунктом 4.2.2. Положення (станом на дату укладення Додаткової угоди №4) встановлено, що в межах зони регульованої рекреації проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам`ятних місць.

На території цієї зони забороняється:

проведення рубок головного користування, прохідних рубок, суцільних санітарних рубок;

будівництво промислових, господарських і житлових об`єктів, не пов`язаних з діяльністю Парку;

розробка корисних копалин, кар`єрів, порушення грунтового покриву;

промислове рибальство;

мисливство;

промислова заготівля лікарських рослин;

проїзд та стоянка стороннього автомобільного та гужового транспорту, пересування човнами з двигунами, організація масових спортивних та туристичних заходів, розміщення наметових таборів, човнових станцій, які не погоджені адміністрацією Парку;

розведення вогнищ поза відведеними для цього місцями, застосування хімічних засобів боротьби з шкідниками та хворобами дикорослих рослин і лісу;

порушення режиму прибережних смуг та водоохоронних зон;

інша діяльність, що може негативно вплинути на стан природних комплексів та об`єктів або зменшити природну, екологічну чи рекреаційну цінність території Парку.

У зоні регульованої рекреації дозволяється в установленому порядку:

проведення заходів, пов`язаних із збереженням, відтворенням і ефективним використанням природних комплексів та об`єктів згідно з Проектом організації території;

збір грибів, ягід, плодів дикорослих плодових рослин із дотриманням природоохоронного законодавства;

облаштування туристичних та екологічних стежок, організація природоохоронної пропаганди, короткотривалий відпочинок населення;

любительське та спортивне рибальство на спеціально відведених ділянках відповідно до вимог законодавства;

використання в установленому порядку природних ресурсів для задоволення потреб працівників Парку та громадян, які постійно проживають на його території у сінокосах, випасах, городах і паливі, відповідно до діючих нормативів на спеціально відведених для цього земельних ділянках.

Згідно з п.12.1. Положення рекреаційна діяльність на території Парку організовується адміністрацією Парку та здійснюється, у тому числі на підставі договорів/угод з підприємствами, установами, організаціями, а також фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до п.12.2. Положення підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, а також фізичні особи - підприємці, які розташовані на території Парку, (надалі - суб`єкти господарювання) здійснюють господарську діяльність на території Парку з урахуванням обмежень, визначених Законами України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про природно-заповідний фонд України», іншими нормативно-правовими актами, Проектом організації території, а також цим Положенням.

Пунктом 12.3. Положення встановлено, що з суб`єктами господарювання, які здійснюють свою діяльність на території Парку, адміністрацією можуть укладатися відповідні угоди.

Системний аналіз вищезазначених положень свідчить про те, що будь-яка діяльність на території НПП «Тузловські лимани» може здійснюватись виключно за погодженням з адміністрацією Парку.

Оспорювана додаткова угода №4 укладена без погодження з адміністрацією Парку, що суперечить вимогам ст. 22 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», п.п.4.2.2. Положення, п.1.8 Правил використання корисних властивостей лісів, які затверджені Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.08.2012 №502.

Крім того, ст.77 ЛК України встановлено, що спеціальне використання лісових ресурсів, крім розміщення пасік, є платним. Рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів встановлюється Податковим кодексом України.

П.14.1.217 підпункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі також - ПК України) встановлено, що рентна плата - загальнодержавний податок, який справляється за користування надрами для видобування корисних копалин; за користування надрами в цілях, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин; за користування радіочастотним ресурсом України; за спеціальне використання води; за спеціальне використання лісових ресурсів; за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України.

Статтею 256 ПК України визначено, що платниками рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів є лісокористувачі - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, фізичні особи (крім фізичних осіб, які мають право безоплатно без видачі спеціального дозволу використовувати лісові ресурси відповідно до лісового законодавства), а також фізичні особи - підприємці, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів на підставі спеціального дозволу (лісорубного квитка або лісового квитка) або відповідно до умов договору довгострокового тимчасового користування лісами.

При цьому, об`єктом оподаткування рентною платою за спеціальне використання лісових ресурсів є, зокрема, використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт.

Статтею 18 ЛК України встановлено, що тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - терміном від одного до п`ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року.

Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Довгострокове тимчасове користування лісами приватної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок шляхом укладення між власником лісів та тимчасовим лісокористувачем договору, який підлягає реєстрації в органі виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Крім цього, суд зазначає, що на підставі акту перевірки Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 20.03.2019 року №109-ДК/214/АО/10/01 було видано припис про усунення ФОП Саченком С.П. порушень земельного законодавства від 29.03.2019 року №109-ДК/0064Пр/03/01/-19 (т.1 а.с. 232-233), а саме порушень ст. 77 Лісового кодексу України, ст. 256 Податкового кодексу України, п.4.2.2. Положення про НПП «Тузловські лимани», затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 07.09.2011 №320, п.1.8 Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.08.2012 №502 «Про затвердження Правил використання корисних властивостей лісів», допущених під час укладання додаткових угод до договору №90 від 01.04.2008.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.03.2020 у справі №420/5079/19, яке було залишено без змін Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2020, було відмовлено у задоволенні позовної заяви ФОП Саченка С.П. про визнання протиправним та скасування припису №109-ДК/0064Пр/03/01/-19 від 29.03.2019.

Як встановлено судами у справі №420/5079/19, посадовими особами Головного управління Держгеокадастру в Одеській області проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться на території НПП «Тузловські лимани» Тузлівської об`єднаної територіальної громади Татарбунарського району Одеської області, про що складений акт обстеження від 20.03.2019 року №109-ДК/214/АО/10/01. В акті зазначено, що обстеження земельної ділянки проведено в зв`язку з необхідністю здійснення державного контролю за використанням земельної ділянки. Площа, на якій вчинено правопорушення (чи яку необхідно обстежити) 28,8 га. Форма власності державна, категорія земель землі лісогосподарського призначення. Відповідно до зазначеного акту інспекторами встановлено, що земельна ділянка площею 28,8 га використовується, як наметове містечко (кемпінг), а саме на земельній ділянці розміщенні: спортивний майданчик (волейбол, теніс), душові, туалети, сміттєві баки, ємкості запасу прісної технічної води. Доступ вільний. Ознак зняття та перенесення ґрунтового покриву не виявлено.

У постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2020 зазначено, що інспектори дійшли обґрунтованого висновку, що договір №90 від 01.04.2008 року на право тимчасового користування лісами, укладений між позивачем та Державним підприємством «Саратське лісове господарство» та додаткові угоди до нього не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки додаткові угоди укладені з порушенням процедури укладення та всупереч чинного законодавства, а саме статті 77 Лісового кодексу України, статті 256 Податкового кодексу України, пункту 4.2.2 Положення про Національний природний парк «Тузловські лимани», затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 07.09.2011 року №320, пункту 1.8 Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.08.2012 року №502 «Про затвердження Правил використання корисних властивостей лісів». На підставі акту перевірки від 22.03.2019 року №109-ДК/171/АП/09/01/19 посадовою особою ГУ Держгеокадастру в Одеській області виданий припис від 29.03.2019 року №109-ДК/0064Пр/03/01/-19, яким зобов`язано ФОП Саченко С.П. усунути порушення земельного законодавства, а саме здійснити вичерпні заходи щодо приведення договору №90 від 01.04.2008 року у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом укладання нової додаткової угоди до нього відповідно до вимог чинного законодавства у 30-денний термін з дня отримання припису.

Судами у вищезазначеній справі також встановлено, що, як вбачається з наявних в матеріалах справи додаткових угод до договору №90 від 01.04.2008 року, укладених в березні 2012 року, в вересні 2012 року, в листопаді 2013 року, в травні 2018 року, з адміністрацією національного природного парку «Тузловські лимани» останні не погоджувались.

У cтатті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як захист права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положенням ч.1 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оспорювана додаткова угода підлягає визнанню недійсною з урахуванням того, що на момент її вчинення вона не відповідала вимогам ст. 77 Лісового кодексу України, ст. 256 Податкового кодексу України, ст. 22 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», п.п.4.2.2. Положення, п.1.8 Правил використання корисних властивостей лісів, які затверджені Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.08.20212 №502, оскільки не була погоджена з адміністрацією парку, а також не містить відомостей щодо розміру рентної плати.

Згідно з ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

На підставі викладеного та керуючись ст. 13 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 11, 15, 16, 203, 204, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 7, 8, 16, 18, 31, 39, 77 Лісового кодексу України, ст. 122 Земельного кодексу України, ст.ст. 14, 256 Податкового кодексу України, ст. 7 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 7, 20, 21, 22, 29, 30 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», розділом ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», п. 1 Указу Президента України від 01.01.2010 №1/2010 «Про створення національного природного парку «Тузловські лимани», п.п.1, 4 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, п.п.1.6., 4.2.2., 12.1., 12.2, 12.3. Положення про національний природний парк «Тузловські лимани», затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 07.09.2011 №320, п.п.2, 5 Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2007, , п. 1.8. Правил використання корисних властивостей лісів, які затверджені Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.08.2012 №502, ст.ст. 4, 53, 73, 74, 75, 77, 79, 86, 91, 98, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов заступника керівника Одеської обласної прокуратури (вул.Пушкінська, 3, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації (проспект Шевченка, будинок 4, місто Одеса, 65032, код ЄДРПОУ 00022585); Державного агентства лісових ресурсів України (вулиця Шота Руставелі, будинок 9-А, місто Київ, 01023, код ЄДРПОУ 37507901) до Фізичної особи-підприємця Саченко Сергія Петровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ); Державного підприємства "Саратське лісове господарство" (вулиця Котовського, будинок 1, селище міського типу Сарата, Саратський район, Одеська область, 68200, код ЄДРПОУ 00992585) за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Національного природного парку "Тузловські лимани" (вулиця Партизанська, будинок 2, місто Татарбунари, Татарбунарський район, Одеська область, 68100, код ЄДРПОУ 37197893) про визнання недійсною додаткової угоди, - задовольнити.

2. Визнати недійсною Додаткову угоду №4 «Про внесення змін до Договору про право тимчасового користування лісами від 01.04.2008», укладену 31.05.2018 між Державним підприємством "Саратське лісове господарство" (вулиця Котовського, будинок 1, селище міського типу Сарата, Саратський район, Одеська область, 68200, код ЄДРПОУ 00992585) та фізичною особою - підприємцем Саченком Сергієм Петровичем ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Саченко Сергія Петровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Одеської обласної прокуратури (вул.Пушкінська, 3, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 03528552) 1051,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

4. Стягнути з Державного підприємства "Саратське лісове господарство" (вулиця Котовського, будинок 1, селище міського типу Сарата, Саратський район, Одеська область, 68200, код ЄДРПОУ 00992585) на користь Одеської обласної прокуратури (вул.Пушкінська, 3, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 03528552) 1051,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту з урахуванням положень п.4 розділу Х ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частина рішення проголошені в судовому засіданні 10.03.2021. Повний текст рішення складений та підписаний 22 березня 2021 р.

Суддя Р.В. Волков