ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2021 р. м. Київ Справа № 911/2827/20

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Манілець А.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовом Бориспільської місцевої прокуратури Київської області, м. Бориспіль Київської області, в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, м. Київ,

до відповідачів: 1) Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області, м. Переяслав-Хмельницький Київської області,

2) товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерциклон», м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - державне підприємство «Переяслав-Хмельницький агролісгосп», с. Циблі Переяслав-Хмельницького району Київської області,

про визнання недійсними та скасування розпорядження, договору оренди земельної ділянки, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення

за участю представників:

прокурор: Івашин О.Є., посвідчення від 21.02.2020 № 055461;

від позивача: Пільчевська Ю.В., в порядку самопредставництва, витяг з ЄДР;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: Гречко Д.В., адвокат, ордер АА №1058442 від 02.11.2020;

від третьої особи: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

Керівник Бориспільської місцевої прокуратури Київської області, м. Бориспіль Київської області (далі - прокурор), звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 15.09.2020 № 40/03-1695вих-20 в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, м. Київ (далі по тексту - Київська ОДА), до Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області, м. Переяслав-Хмельницький Київської області (далі по тексту - Переяслав-Хмельницька РДА), та товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерциклон», м. Київ (далі по тексту - ТОВ «Інтерциклон»), в якій просить суд:

визнати недійсним та скасувати розпорядження Переяслав-Хмельницької РДА від 09.12.2008 № 1677, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди ТОВ «Інтерциклон» для організації риболовецького стану та передано на умовах довгострокової оренди земельну ділянку загальною площею 0,99 га, розташовану на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області;

визнати недійсним договір оренди землі від 22.12.2008, укладений між Переяслав-Хмельницькою РДА та ТОВ «Інтерциклон» щодо земельної ділянки загальною площею 0,9007 га (кадастровий номер 3223388200:02:014:0025), для організації риболовецького стану на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області,

усунути перешкоди у здійснені Київською ОДА права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3223388200:02:014:0025, шляхом її витребування (повернення) на користь Київської ОДА з незаконного користування ТОВ «Інтерциклон».

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що 22.12.2008 між Переяслав-Хмельницькою РДА та ТОВ «Інтерциклон» на підставі розпорядження Переяслав-Хмельницької РДА від 09.12.200 № 1677, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,9900 га, що розташована на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, для організації риболовецького стану. Проте, земельна ділянка з кадастровим номером 3223388200:02:014:0025 знаходиться на землях лісогосподарського призначення, які як на час видачі спірного розпорядження, так і на даний час перебувають у користуванні державного підприємства «Переяслав-Хмельницький агролісгосп», який дозволу на вилучення з постійного користування підприємства вказаної земельної ділянки з лісового фонду не надавав. Надання земельної ділянки для риболовецького стану відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 122 Земельного кодексу України не відносилось до повноважень районної державної адміністрації. Прокурор стверджує, що розпорядження від 09.12.2008 № 1677 прийнято з порушенням ст. ст. 20, 21, 56, 57, 59, 93, 122, 141, 142, 149 Земельного кодексу України та ст. 57 Лісового кодексу України, оскільки передача земельної ділянки в оренду проведена неуповноваженим органом, за відсутності рішення компетентного органу державної влади про вилучення лісових земель, без згоди землекористувача, в порушення порядку зміни цільового призначення та надання у користування ТОВ «Інтерциклон» земель, передача яких заборонена законом. Таким чином, спірне розпорядження підлягає визнанню недійсним в порядку, визначеному ст. ст. 152, 155 Земельного кодексу України, ст. ст. 16, 21, 393 Цивільного кодексу України. Оскільки спірний договір оренди земельної ділянки від 22.12.2008 укладений на підставі незаконного розпорядження, відповідно до ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України договір також належить визнати недійсним.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №1/2827/20, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні із повідомленням сторін, підготовче судове засідання призначено на 02.11.2020. Цією ж ухвалою суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача державне підприємство «Переяслав-Хмельницький агролісгосп», с. Циблі Переяслав-Хмельницького району Київської області (далі - ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп»).

23.10.2020 до господарського суду Київської області від відповідача 2 ТОВ «Інтерциклон» надійшла заява від 19.10.2020 про відвід судді Конюх О.В. від розгляду справи №911/2827/20. Ухвалою господарського суду Київської області від 23.10.2020 (суддя Конюх О.В.) визнано необґрунтованою заяву ТОВ «Інтерциклон» про відвід судді у справі № 911/2827/20 та постановлено передати заяву ТОВ «Інтерциклон» від 19.10.2020 про відвід судді до відділу автоматизованого документообігу для визначення складу суду згідно вимог ч. 1 ст. 32, ч. 3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2020, по розгляду заяви про відвід судді Конюх О.В. у справи № 911/2827/20 визначено суддю Антонову В.М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.10.2020 (суддя Антонова В.М.) у задоволенні заяви ТОВ «Інтерциклон» від 19.10.2020 про відвід судді Конюх О.В. відмовлено.

02.11.2020 до господарського суду Київської області надійшли письмові пояснення Київської ОДА без номеру та дати, в яких представник позивача у повному обсязі підтримав позовні вимоги прокурора, вважаючи їх такими, які належить задовольнити, оскільки Переяслав-Хмельницькою РДА прийнято оспорюване розпорядження в порушення вимог статей 6, 14, 19 Конституції України, статей 20, 21, 56, 59, 93, 122, 141, 142, 149 Земельного кодексу України та статті 57 Лісового кодексу України, а саме земельна ділянка передана ТОВ «Інтерциклон» за рахунок земель, передача яких заборонена законом, за відсутності рішення компетентного органу державної влади - Київської ОДА про вилучення лісових земель, без згоди землекористувача - ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп», із порушенням порядку зміни цільового призначення.

Позивач вказує, що 06.02.2019 прокурор направив Київській ОДА запит, в якому вказав на факти порушень земельного та лісового законодавства під час відведення ряду земельних ділянок, у тому числі і спірної земельної ділянки (кадастровий номер 3223388200:02:014:0025), за рахунок земель лісогосподарського призначення. Однак, Київська ОДА як орган, до компетенції якого віднесено забезпечувати захист державних інтересів зі спірних питань, була позбавлена можливості самостійно звернутись до суду з позовом про повернення земельної ділянки через відсутність коштів для сплати судового збору (згідно інформації відділу фінансового забезпечення апарату Київської ОДА), про що було інформовано місцевого прокурора. Відтак, прокурор обґрунтовано звернувся з позовом в інтересах Київської ОДА з метою захисту інтересів держави у сфері розпорядження та охорони земель лісового призначення.

02.11.2020 до господарського суду Київської області надійшло клопотання представника ТОВ «Інтерциклон» від 02.11.2020 про відкладення розгляду справи.

У підготовче судове засідання 02.11.2020 з`явились прокурор та представник позивача, відповідачі та третя особа своїх повноважних представників у підготовче судове засідання не направили та про причини нез`явлення суд належним чином не повідомили.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.11.2020 підготовче судове засідання відкладено на 16.11.2020.

05.11.2020 до господарського суду Київської області надійшло клопотання представника Київської ОДА (позивача) без номеру та дати про долучення документів.

16.11.2020 на електронну адресу господарського суду надійшов відзив ТОВ «Інтерциклон» від 16.11.2020 на позовну заяву, в якому відповідач 2 проти позову заперечує та просить суд у позові прокурору відмовити.

Відповідач 2 твердить, що ТОВ «Інтерциклон» у 2006 році звернулось із клопотанням про отримання земельної ділянки у користування, погодило місце розташування земельної ділянки. Проект землевідведення був погоджений в тому числі Київською ОДА в особі Управління культури і туризму Київської ОДА, крім того, проект отримав позитивний висновок державної землевпорядної експертизи. Оскільки спірна земельна ділянка площею 0,9900 га, яка знаходиться за межами території Циблівської сільської ради, відноситься до земель державної власності, розпорядження нею здійснює Переяслав-Хмельницька РДА.

Розпорядженням Переяслав-Хмельницької РДА від 09.12.2008 № 1677 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди для організації риболовецького стану ТОВ «Інтерциклон» було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди ТОВ «Інтерциклон» та надано відповідно до договору оренди землі від 22.12.2008 (зареєстрований в Державному реєстрі земель за № 040833200005 у Переяслав-Хмельницькому відділі № 19 Київської регіональної філії державного підприємства «Центр ДЗК при державному комітеті України по земельних ресурсах») в оренду ТОВ «Інтерциклон» земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,9900 га, яка знаходиться на території Циблівської сільської ради для облаштування риболовецького стану.

Відповідач 2 твердить, що на момент прийняття спірного розпорядження Переяслав-Хмельницької РДА від 09.12.2008 № 1677 земельна ділянка з кадастровим номером 3223388200:02:014:0025 не знаходилась на землях лісогосподарського призначення. За доводами представника відповідача 2, спірна земельна ділянка, так само які і інші земельні ділянки колишнього ПОСГП ім. Т. Шевченка, вкриті лісовою рослинністю, були віднесені до земель запасу і за рішенням уповноваженого органу надавались у користування недержавним підприємствам. При цьому, представником відповідача 2 зазначено, що обставини щодо правового режиму земельних ділянок та не належності їх до земель лісогосподарського призначення вже були встановлені при розгляді господарськими судами справи № 10/032-12 за позовом заступника Дніпровського екологічного прокурора в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства у Київській області та Державного агентства земельних ресурсів України до Переяслав-Хмельницької РДА та ТОВ «Інтерциклон» про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки, а також справи № 2/063-12 за позовом заступника Дніпровського екологічного прокурора в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства у Київській області та Державного агентства земельних ресурсів України до Переяслав-Хмельницької РДА та фізичної особи - підприємця Кравченка С.М. про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки.

У підготовче судове засідання 16.11.2020 з`явились прокурор, представники позивача та відповідача 2. Представники відповідача 1 та третьої особи в судове засідання не з`явились.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні подав клопотання про витребування доказів, у якому просив витребувати у третьої особи ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп»:

копію рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання в постійне користування ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» земельної ділянки на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району загальною площею 333 га;

копію акту приймання-передачі у постійне користування ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» земельної ділянки на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району загальною площею 333 га;

копію акту на право постійного користування ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» земельної ділянки на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району загальною площею 333 га;

копію всіх документів лісовпорядкування, в тому числі планово-картографічних ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» за 2000 - 2002 роки, у випадку значного обсягу документів - надати можливість ознайомитися та зробити фотокопії;

копії інших документів, на підставі яких ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» користується земельною ділянкою на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району загальною площею 333 га.

Також представник відповідача 2 просив суд витребувати у Переяслав-Хмельницької ДПІ Бориспільського управління ГУ ДПС у Київській області:

копії документів, підтверджуючих сплату земельного податку ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп», в тому числі Декларацій з плати за землю за період 2001-2020 роки;

копії витягів (довідки) з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп».

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.11.2020 підготовче судове засідання відкладено на 07.12.2020, а клопотання представника ТОВ «Інтерциклон» від 16.11.2020 про витребування доказів (в частині витребування документів від Переяслав-Хмельницької ДПІ Бориспільського району ГУ ДПС у Київській області) залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 19.11.2020 залишено без задоволення клопотання представника ТОВ «Інтерциклон» про витребування доказів від 16.11.2020 (в частині витребування документів від ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп») з мотивів, наведених в ухвалі.

У підготовче судове засідання 07.12.2020 з`явились прокурор, представники позивача та відповідача 2. Відповідач 1 та третя особа своїх уповноважених представників в судове засідання повторно не направили та про причини нез`явлення суд не повідомили.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.12.2020 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.12.2020

У судове засідання 22.12.2020 з`явились прокурор, представники позивача та відповідача 2. Представники відповідача 1 та третьої особи не з`явились та про причини не з`явлення суд не повідомили.

У судовому засіданні 22.12.2020 представник відповідача 2 - ТОВ «Інтерциклон» подав клопотання від 18.12.2020, в якому просить залучити до матеріалів справи копію листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 14.12.2020 № 0.222-15960/2-20, який не міг бути поданий раніше, оскільки був отриманий після судового засідання 07.12.2020.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.12.2020 оголошено перерву у судовому засіданні до 19.01.2021.

22.12.2020 після завершення судового засідання представник відповідача 2 - ТОВ «Інтерциклон» подав до господарського суду вступне слово, викладене письмово, від 22.12.2020, в якому представник відповідача 2 просить суд відмовити у задоволенні позову. Представник відповідача 2 твердить, що земельна ділянка з кадастровим номером 3223388200:02:014:0025, як і інші землі у кварталі 30, виділ 3, що входять до 330 га, про які зазначає прокурор у позові ніколи не були у постійному користуванні ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» та не знаходяться у такому користуванні і сьогодні.

ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» було створено Управлінням агропромислового розвитку Переяслав-Хмельницької РДА 26.03.2001. Представник відповідача 2 твердить, що ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» не підпадає під дію пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, оскільки дане підприємство створювалося як комунальне, а не державне; державним воно стало шляхом зміни назви у 2012 році. Так, відповідно до даних Державної служби статистики України за кодом 31383632 був взятий 07.05.2001 на облік до ЄДРПОУ з назвою юридичної особи «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» та кодом організаційно-правової форми господарювання 150 «комунальне підприємство» за класифікацією організаційно-правових форм господарювання, однак 25.09.2012 відповідно до реєстраційної дії щодо виправлення помилки про юридичну особу код організаційно-правової форми господарювання 150 «комунальне підприємство» змінено на 140 «державне підприємство».

На підставі викладеного відповідач 2 спростовує твердження прокурора про те, що спірна земельна ділянка належить до земель лісового фонду та знаходиться у постійному користуванні ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп». Також представник відповідача 2 твердить, що подані прокурором копії витягів з проекту організації і розвитку лісового господарства Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу Київської області та перспективного плану ведення лісового господарства Майстерської дільниці № 1 Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу Київської області викликають сумніви щодо їх достовірності та не підтверджують викладені прокурором обґрунтування.

Представник відповідача 2 твердить, що прокурором не надано суду оригінали планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, передбачені пунктом 5 розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України, положеннями яких визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Натомість прокурором надано лише копії витягів з проекту організації і розвитку лісового господарства Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу Київської області, перспективного плану ведення лісового господарства Майстерської дільниці № 1 Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу Київської області та проекту організації і розвитку лісового господарства Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу Київської області та державний акт від 21.03.1996 № 002231 на право постійного користування землею КСП ПОСГП ім. Т. Шевченка, який, зокрема спростовує твердження щодо постійного користування ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» з 2001 року, оскільки право постійного користування КСП ПОСГП ім. Т. Шевченка діяло до моменту припинення останнього, а саме до 2005 року.

Представник відповідача 2 зазначив, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3223388200:02:014:0025, так само як й інші земельні ділянки колишнього КСП ПОСГП ім. Т. Шевченка, у тому числі 30 кварталу 30, виділу 3, на момент вирішення питання передачі у користування землі відповідно до розпоряджень відповідача 1 не були землями лісогосподарського призначення. Вказані обставини щодо правового режиму земельних ділянок на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області та неналежності їх до земель лісогосподарського призначення були встановлені господарськими судами при вирішенні спорів у справах № 10/032-12 та № 2/063-12.

За доводами представника відповідача 2, прокурором у справі не надано належним чином оформлених згідно з вимогами Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затверджених Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11.12.1986, оригіналів планшетів, а державні акти на спірні земельні ділянки державним лісогосподарським підприємством не отримані, відповідно враховуючи Прикінцеві положення Лісового кодексу України, документи що підтверджують право постійного користування земельними лісовими ділянками ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» у матеріалах справи відсутні і іншими доказами не підтверджені, відповідно і не підтверджено право постійного користування ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» спірною земельною ділянкою та віднесення її до земель лісового фонду.

Натомість, як зазначає представник відповідача 2, із довідки Київського обласного головного управління земельних ресурсів районного відділу земельних ресурсів від 13.06.2007 № 64/2 вбачається, що станом на 01.06.2007 загальна площа земельної ділянки, що відводиться в оренду ТОВ «Інтерциклон» на території Циблівської сільської ради (за рахунок земель колишнього КСП ПОСГП ім. Т. Шевченка) становить 0,99 га і відноситься до земель інших недержавних сільськогосподарських підприємств, за видом - чагарники.

У судове засідання 19.01.2021 з`явилися прокурор, представники позивача та відповідача 2. Представники відповідача 1 та третьої особи повторно не з`явились та про причини не з`явлення суд не повідомили. У судовому засіданні закінчено з`ясування обставин справи та дослідження доказів та оголошено про перехід до судових дебатів у судовому засіданні на 25.01.2021.

У судове засідання 25.01.2021 з`явились прокурор, представники позивача та відповідача 2. Представники відповідача 1 та третьої особи у судове засідання не з`явились та про причини не з`явлення суд не повідомили.

У судовому засіданні 25.01.2021 після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши позов прокурора в інтересах держави в особі Київської ОДА до Переяслав-Хмельницької РДА та ТОВ «Інтерциклон», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп», про визнання недійсним та скасування розпорядження, договору оренди земельної ділянки, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

Розпорядженням Переяслав-Хмельницької РДА від 08.06.2007 № 381 «Про погодження місця розташування та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Інтерциклон» погоджено ТОВ «Інтерциклон» місце розташування риболовецького стану на земельній ділянці орієнтовною площею 0,99 га за рахунок земель, розташованих на березі Канівського водосховища, на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, та надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди строком на 49 років, для організації риболовецького стану.

Розпорядженням Переяслав-Хмельницької РДА від 09.12.2008 № 1677 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди для організації риболовецького стану ТОВ «Інтерциклон» затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди строком на 49 років для організації риболовецького стану ТОВ «Інтерциклон» в межах Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області; надано ТОВ «Інтерциклон» земельну ділянку загальною площею 0,99 га на умовах довгострокової оренди строком на 49 років для розміщення риболовецького стану на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

На підставі вказаного розпорядження 22.12.2008 між Переяслав-Хмельницькою РДА (орендодавець) та ТОВ «Інтерциклон» (орендар) було укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,9900 га, яка знаходиться на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, для організації риболовецького стану за рахунок земель державної власності несільськогосподарського призначення в межах Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки 233872,0699 грн. (пункт 1.3).

Договір оренди землі укладений на 49 років, набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (пункти 2.1., 16.1. Договору).

Земельна ділянка передається в оренду для організації риболовецького стану. Цільове призначення земельної ділянки: землі несільськогосподарського призначення (пункти 4.1. та 4.2. Договору).

Вказаний договір зареєстровано у Переяслав-Хмельницькому відділі № 19 Київської регіональної філії державного підприємства «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22.12.2008 за № 040833200005.

Однак, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3223388200:02:014:0025 розташована на землях лісогосподарського призначення ДП «Переяслав-Хмельницького агролісгоспу» (державний агролісгосп).

Так, згідно державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002231, який виданий Циблівською сільською радою народних депутатів 21.03.1996 на підставі рішення 3 сесії 22 скликання Циблівської сільської ради від 27.06.1995, що зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 21, для КСП ім. Шевченка передано 403,7 га земель згідно з планом землекористування. Зазначений державний акт на право постійного користування для КСП ім. Шевченка був виданий на підставі розробленої у 1995 році Київським відділенням Інституту землеустрою Української академії аграрних наук науково-технічної документації по виготовленню державних актів на право колективної власності та постійного користування землею КСП ім. Шевченка Переяслав-Хмельницького району Київської області.

За доводами прокурора, згідно пояснювальної записки до науково-технічної документації станом на 01.01.1995 у користуванні КСП ім. Шевченка знаходилося 2 676,9 га земель, з них 2 176,6 га сільськогосподарських угідь, у т.ч. 2 058,3 га ріллі. За вказаним проектом згідно вимог Земельного кодексу України роздержавленню і приватизації не підлягали землі: природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, лісового фонду, водного фонду. На території КСП ім. Шевченка виділено землі лісового фонду площею 333,4 га. Рішенням 3сесії 33 скликання Циблівської сільської ради народних депутатів від 27.06.1995 передано у постійне користування КСП ім. Шевченка 403,7 га земель у складі: резервного фонду 55,3 га, водного фонду 8,0 га, лісового фонду 333,4 га та історико-культурного призначення 7,0 га. Відповідно до експлікації земель КСП ім. Шевченка у державній власності (у постійному користуванні) перебувають 333,4 га земель лісового фонду, з них: 326,7 га лісових площ, 0,9 га боліт, 4,7 га під шляхами та 1,1 га інших угідь.

Згідно картографічних матеріалів до державного акта на право постійного користування земельна ділянка № 39, на якій розташовані лісові масиви, займає загальну площу 192,2 га.

Відповідно до проекту встановлення меж Циблівської сільської ради народних депутатів та населених пунктів станом на 1995 рік за КСП ім. Шевченка обліковується 341,3 га земель лісових площ, а зокрема на спірному земельному масиві згідно зазначеного проекту розташовані лісові насадження загальною площею 192,2 га (166,3 га+24 га+1,9 га).

Прокурор вважаючи, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду третьої особи у складі Майстерської дільниці № 1 кварталу 30, виділ 3 ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп», де розташовані культури сосни звичайної та дубу звичайного, що порушує права та інтереси держави, звернувся до суду в інтересах держави в особі Київської ОДА.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з частиною 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Частинами 1, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 з`ясовуючи поняття «інтереси держави» визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Сама по собі обставина не звернення позивача/позивачів з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом/органами своїх функцій із захисту інтересів держави.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права» передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

При цьому, на сьогодні однозначною є практика Європейського суду з прав людини, яка відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.

Отже, з урахуванням вище викладеного, у розумінні положень статей 73, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

Господарський суд звертає увагу на те, що саме лише посилання прокурора у позовній заяві на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження захисту державних інтересів, не достатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абз. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (відповідний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», пункту 5 частини 1 статті 31 Лісового кодексу України до повноважень державних адміністрацій у сфері лісових відносин належить, зокрема, передання у власність земельних лісових ділянок площею до 1 га, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

З огляду на викладене, Київська ОДА, як орган уповноважений розпоряджатись землями лісогосподарського призначення у даному випадку є уповноваженим державою органом здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах в інтересах держави.

Згідно зі статтею 28 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право, зокрема, звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений конституцією та законами України.

Враховуючи повноваження, надані Київській ОДА у земельних відносинах щодо захисту земель лісового фонду, при здійсненні цих повноважень вони повинні дотримуватись принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та у належний та якомога послідовніший спосіб, зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізувати ризик помилок, сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (пункт 70 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України»). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» покладає на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (пункт 69 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Москаль проти Польщі»).

Незважаючи на передачу в оренду земельних ділянок лісогосподарського призначення, всупереч встановленого законом порядку, що істотно суперечить інтересам держави, Київська ОДА жодних заходів щодо усунення перешкод у користуванні землями лісогосподарського призначення самостійно не вживає.

Так, у ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42019111100000034 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 Кримінального кодексу України за фактом незаконного вилучення земель лісового фонду, місцевою прокуратурою встановлено за матеріалами лісовпорядкування ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» порушення інтересів держави на території Циблівської сільської ради у межах кварталів 29 та 30 Майстерської дільниці № 1.

Прокурор зазначає, що з моменту звернення Бориспільською місцевою прокуратурою до Київської ОДА з листами від 06.02.2019, 15.04.2019, 10.06.2019 про надання інформації щодо вжитих Київською ОДА цивільно-правових заходів щодо захисту інтересів держави, остання повідомила про неможливість звернутись до суду із позовом у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору за подання позовної заяви. Надалі, після спрямування місцевою прокуратурою повідомлення від 04.08.2020 № 40-03-1667вих20 про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави, Київська ОДА, усвідомлюючи наявність порушень інтересів держави, жодних дій з метою їх захисту самостійно не вжила.

Зазначене свідчить про невжиття Київською ОДА будь-яких заходів з метою усунення порушень вимог законодавства та ігнорування свого обов`язку щодо поновлення порушеного права держави, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для звернення Бориспільської місцевої прокуратури з позовом у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», аби відповідні інтереси держави у сфері розпорядження та охорони земель лісогосподарського призначення не залишились не захищеними.

Враховуючи вищенаведене, суд встановив, що вимоги Закону України «Про прокуратуру» та Господарського процесуального кодексу України щодо підстав звернення з позовом до суду прокурора були дотримані.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Положення статей 13, 14 Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Констиуцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (ч. 2 ст. 1 Лісового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства (ст. 5 Лісового кодексу України).

Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (ч. 2 ст. 3 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За основним цільовим призначенням передбачено виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт «е» ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Згідно зі статтею 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (ст. 57 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

Разом із тим, відповідно до частини 4 статті 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Статтею 8 Лісового кодексу України визначено, що у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами.

Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР по лісовому господарству 11.12.1986, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Отже, підсумовуючи вищеописані норми діючого законодавства України, суд констатує, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України.

Прокурором надані копії планшетів, а також витягів з проекту організації і розвитку лісового господарства Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу Київської області та перспективного плану ведення лісового господарства Майстерської дільниці № 1 Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу Київської області.

ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп» (31.03.2020 найменування змінено на ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп») створений на підставі розпорядження голови Переяслав-Хмельницької РДА від 26.03.2001 № 152 при управлінні сільського господарства та продовольства райдержадміністрації.

Відповідно до пояснювальної записки Комплексної експедиції Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання Державного комітету лісового господарства України до Проекту організації і розвитку лісового господарства Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу Київської області останній розташований у східній частині Київської області на території Переяслав-Хмельницького адміністративного району.

Згідно з пункту 1.1.1 вказаного проекту структура міжгосподарського лісгоспу складається у тому числі з Майстерської дільниці № 1, до складу якої входять, зокрема, землі лісового фонду на території Циблівської сільської ради площею 333 га.

Відповідно до розділу 1.2 вказаного проекту державний агролісгосп організований у 2000 році на базі лісів колгоспів Переяслав-Хмельницького району. Попереднє лісовпорядкування колгоспних лісів, на базі яких утворений агролісгосп, було проведено у 1990 році Українською експедицією.

У 2001 році Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням «Укрдержліспроект» розроблено матеріали лісовпорядкування державному агролісгоспу.

За протоколом другої лісовпорядної наради від 12.03.2002 у відповідності до ст. 94 Лісового кодексу України ухвалено рішення про затвердження основних положень і заходів проекту організації та розвитку лісового господарства на наступний ревізійний період. Вказаний протокол у березні 2002 року погоджено Державним управлінням екології та природних ресурсів в Київській області та затверджено обласним управління АПК в Київській області. За цим протоколом нарадою зроблено загальний висновок за результатами минулої господарської діяльності держлісгоспу про те, що в цілому, лісове господарство велось ціленаправлено і всебічно з діючими правилами ведення лісового господарства в лісах України.

Також, матеріали лісовпорядкування в частині розрахунку лісосік у 2002 році погоджено з Київським державним лісогосподарським об`єднанням «Київліс», Державним управлінням екології та природних ресурсів в Київській області та Київською ОДА.

Таким чином, спірна земельна ділянка в силу положень ст. ст. 19, 57 Земельного кодексу України та ст. 5 Лісового кодексу України, відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення та повинна використовуватись для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України.

Окрім того, за інформацією виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання Державного агентства лісових ресурсів України, наданого листом від 14.01.2019 № 23 разом з фрагментом з Публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталів 29 та 30 і меж їх таксаційних виділів ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2001 року та межами земельних ділянок, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3223388200:02:014:0025 знаходиться (фактично накладається) на землі лісогосподарського призначення, які перебували на час видачі спірного розпорядження Переяслав-Хмельницькою РДА та укладання спірного договору оренди землі, та так само на даний час перебувають у користуванні ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» у кварталі 30, виділі 3.

У даному листі акцентується увага на наявність матеріалів лісовпорядкування, що спростовує твердження відповідача 2 про відсутність в юридичній природі (зокрема й в матеріалах даної справи) таких документів як матеріали лісовпорядкування, які засвідчують право постійного користування даними земельними ділянками лісового фонду третьої особи.

Крім того, відповідно до приписів частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судом враховано правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16-ц, предметом розгляду якої, як і у даній справі, є встановлення того, чи входить спірна земельна ділянка до земель лісового господарства, які перебувають постійному користуванні.

Верховний Суд у вищезазначеній постанові вказав, що ВО «Укрдержліспроект» створене з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, яке включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту, раціонального використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства. ВО «Укрдержліспроект» здійснює комплекс лісовпорядних робіт для всіх лісокористувачів, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості за єдиною системою в порядку, встановленому Державним агентством лісових ресурсів України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища, тобто володіє інформацією про лісовпорядкування.

У відповідності до статті 45 Лісового кодексу України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Відповідно до статті 47 Лісового кодексу України лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства.

Статтею 48 Лісового кодексу України визначено, що у матеріалах лісовпорядкування надається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Як визначено статтею 54 Лісового кодексу України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування. Ведення обліку лісів забезпечується постійним підтриманням в актуалізованому стані характеристик кожної лісової ділянки, їх змін, спричинених господарською діяльністю, стихійним лихом або іншими причинами. Громадяни та юридичні особи мають право на отримання у встановленому законодавством порядку інформації про облік лісів. Порядок ведення обліку лісів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку ведення державного лісового кадастру та обліку лісів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2007 № 848, Державний лісовий кадастр та облік лісів ведеться Державним агентством лісових ресурсів України за єдиною для усіх лісів системою за рахунок коштів державного бюджету з метою забезпечення ефективної організації охорони і захисту лісів, їх раціонального використання та відтворення, здійснення постійного контролю за якісними і кількісними змінами в лісовому фонді України.

Отже, надана виробничим об`єднанням «Укрдержліспроект» Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання (яке засноване на державній власності, створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 30.09.1991 № 119 та належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України) інформація з доданим викопіюванням з Публічної кадастрової карти України є допустимим доказом у розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки надана уповноваженим суб`єктом, який безпосередньо володіє необхідними знаннями та технічними можливостями для обробки інформації з державних лісового та земельного кадастрів, а матеріали лісовпорядкування 2001 року є наслідком інвентаризації земель лісового фонду, що перебувають у постійному користуванні вказаного державного лісогосподарського підприємства.

Також, з фрагменту з Публічної кадастрової карти України із нанесенням місць розташування спірної земельної ділянки та земель, належних на праві постійного користування ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» вбачається, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3223388200:02:014:0025 накладається на землі Майстерської дільниці №1 ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп», а саме - виділ 3 кварталу 30 за матеріалами лісовпорядкування 2001 року, з відображенням їх взаємного розміщення (перетину у просторі) у межах земель ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп».

При цьому, відповідно до Книги 4 «Таксаційний опис, поквартальні суми площ загальних запасів насаджень» Перспективного плану ведення лісового господарства Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу від 2001 року та вказаних матеріалів лісовпорядкування земельна ділянка з кадастровим номером 3223388200:02:014:0025 перебуває у складі Майстерської дільниці №1 кварталу № 30, у виділі 3, на площі 26,0 га розташована лісові культури - сосни звичайної та дубу звичайного, віком 51 рік, висотою від 19 метрів та діаметром 18 см; за типом лісу вказана ділянка відноситься до свіжого дубово-соснового субору.

Враховуючи викладене та надані прокурором матеріали лісовпорядкування 2001 року, у тому числі копії планшетів, слід дійти висновку про те, що матеріалами справи підтверджено право постійного користування третьої особи ДП «Переяслав-Хмельницького агролісгоспу» лісовими ділянками. Твердження відповідача про невідповідність планшетів встановленій формі матеріалами справи иакож спростовується.

Відтак на переконання суду право користування третьої особи лісами площею 330 га в правовому полі дії пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України підтверджується матеріалами лісовпорядкування та інформацією ВО «Укрдержліспроект», що спростовує твердження відповідача 2 про відсутність в матеріалах справи матеріалів лісовпорядкування, які відносяться за ознаками приналежності до правовстановлюючих документів, що підтверджують право постійного користування лісовими ділянками.

Таким чином, спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення та повинна використовуватись для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України.

Порядок вилучення земельних ділянок визначає стаття 149 Земельного кодексу України, за приписами якої ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень (частини 1, 2 Земельного кодексу України).

За інформацією ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп», надане листом від 13.02.2019 № 7, останнє упродовж 2003-2019 року погодження на вилучення з постійного користування підприємства та передачу земельної ділянки лісового фонду у межах 30 кварталів Майстерської дільниці № 1 з кадастровим номером 3223388200:02:014:0025 для подальшого використання зазначеної земельної ділянки для сільськогосподарських потреб не надавало.

Відповідно до частини 5 статті 149 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті.

Частина 6 статті 149 Земельного кодексу України встановлює, що обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті.

Тоді як частиною 9 цієї статті визначено, що Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Отже, відповідно до наведених приписів земельного законодавства вилучення для нелісогосподарських потреб спірної земельної ділянки державної власності, що віднесена до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп», і передання у користування на умовах оренди таких ділянок належало та належить виключно до повноважень Київської ОДА.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц та від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц.

Однак, Київська ОДА дозволу на вилучення з постійного користування підприємства земельних ділянок лісового фонду у межах 30 кварталу Майстерської дільниці № 1 для подальшого використання земельної ділянки з кадастровим номером 3223388200:02:014:0025 для організації риболовецького стану не надавало.

Крім того, в порушення вимог статей 20, 21 Земельного кодексу України та статті 57 Лісового кодексу України, фактично незаконно змінено цільове призначення спірної земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення на землі водного фонду.

Так, відповідно до частин 1, 4 статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Згідно із частинами 1, 3 статті 57 Лісового кодексу України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

Натомість, Київським обласним та по місту Києву управлінням лісового та мисливського господарства упродовж 2003-2019 погодження на вилучення та зміну цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3223388200:02:014:0025 для використання в цілях не пов`язаних з веденням лісового господарства, які перебувають у постійному користуванні ДП «Переяслав-Хмельницький державний лісгосп», не надавалось, що підтверджується листом від 06.02.2019 № 04-48/249.

Крім того, уповноваженим органом рішення про зміну цільового призначення земельних ділянок не приймалось, відповідний проект зміни цільового призначення не розроблявся.

Однак, оспорюваним розпорядженням Переяслав-Хмельницької РДА від 09.12.2008 № 1677 фактично прийнято рішення про зміну цільового призначення земель лісогосподарського призначення з подальшою передачею в оренду як земель водного фонду із порушенням ч. ч. 1, 4 ст. 20 Земельного кодексу України, а саме - без прийняття уповноваженим органом рішення про зміну цільового призначення земель лісового фонду, без дотримання встановленого законом порядку отримання згоди на вилучення земельної ділянки у постійного користувача, без розроблення відповідного проекту землеустрою та без отримання висновку органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Оспорюваним розпорядженням Переяслав-Хмельницької РДА затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди на 49 років для організації риболовецького стану, передано в оренду ТОВ «Інтерциклон» земельну ділянку загальною площею 0,99 га для організації риболовецького стану за відсутності наявних для цього в райдержадміністрації повноважень, оскільки розпорядження землями лісового фонду згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України відноситься до повноважень Київської ОДА.

Відповідно до статті 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Зважаючи на те, що спірна земельна ділянка вкрита сосново-дубовим лісом віком від 50 років та знаходиться в межах земель державного агролісгоспу, зміна її цільового призначення та передача в оренду для організації риболовецького стану є незаконним та суперечить матеріалам лісовпорядкування.

Отже, з огляду на те, що уповноважені органи згоди на зміну цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3223388200:02:014:0025 як земельної ділянки лісогосподарського призначення не надавали, процедура зміни цільового призначення лісових земель не проводилась, прийняття Переяслав-Хмельницькою РДА розпорядження про передачу в оренду спірної земельної ділянки суперечить вимогам законодавства, оскільки районна державна адміністрація не наділена повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками лісового фонду.

Таким чином, спірне розпорядження Переяслав-Хмельницькою РДА порушує приписи ст. ст. 20, 21, 56, 57, 59, 93, 122, 141, 142, 149 Земельного кодексу України, ст. 57 Лісового кодексу України, а саме: розпорядження земельною ділянкою вчинене поза межами компетенції Переяслав-Хмельницької РДА, за відсутності рішення уповноваженого органу державної влади про вилучення лісових земель, без згоди землекористувача, із порушенням процедури зміни цільового призначення; за рахунок земель, передача яких для нелісогосподарських потреб законом заборонена.

Стосовно посилання відповідача 2 на те, що за формою 6-зем землекористувач ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» не обліковується, слід зазначити, що така обставина не свідчить про відсутність земель лісогосподарського призначення на території Циблівської сільської ради та їх використання згідно матеріалів лісовпорядкування ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп».

Довідка форми 6-зем на яку посилається відповідач 2, і яка на його думку засвідчує приналежність земельної ділянки до тієї чи іншої категорії земель відхиляється господарським судом як неналежний доказ оскільки: по-перше, є лише формою статистичної звітності і не встановлює цільове призначення земельної ділянки, в розумінні статті 20 Земельного кодексу України; по-друге, не містить інформації, на підставі яких документів до неї заносяться дані про землевласників, землекористувачів та до складу яких угідь має відноситися земельна ділянка; по-третє, 01.01.2016 наказ Державного комітету статистики України від 05.11.1998 № 377 «Про затвердження форми державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції із заповнення», яким затверджена форма №6-зем, втратив чинність на підставі наказу Державної служби статистики від 19.08.2015 № 190.

Відтак, даний доказ не можна використовувати як такий, що засвідчує цільове використання спірних земельних ділянок та не потребує доказування та встановлення, оскільки інформація занесена до довідки може бути не підтверджена.

Дана правова позиція стосовно застосування довідки форми 6-зем, висвітлена у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 по справі № 920/691/18.

Господарський суд аналізуючи норми діючого законодавства України щодо розпорядження земельними ділянками та їх захисту, зауважує, що відповідно до статті 162 Земельного кодексу України охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Статтею 163 Земельного кодексу України визначено, що завданням охорони земель є забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель.

При цьому, в порушення вимог законодавства щодо раціонального використання земель відповідачем 1 було відведено у користування для рибогосподарських потреб частину земельної ділянки лісогосподарського призначення, вкриту багаторічними лісовими насадженнями.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно зі статтею 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Відповідно до статті 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Положення статті 152 Земельного кодексу України визначають, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням прав володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Частиною 2 статті 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» визначено, що місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством. Проекти розпоряджень нормативно-правового характеру погоджуються з керівниками відповідних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій.

За статтею 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Крім того, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 № 610-р «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок (далі - ділянки) Мінприроди, Мінагрополітики, Міноборони, Держкомлісгоспу та Держкомзему до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері, зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Відтак, розпорядження Переяслав-Хмельницької РДА від 09.12.2008 № 1677 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди для організації риболовецького стану ТОВ «Інтерциклон», прийняте в порушення вимог статтей 6, 14, 19 Конституції України, статей 3, 12, 20, 56, 57, 84, 122, 141, 142, 149 Земельного кодексу України, статей 31, 33, 57 Лісового кодексу України, розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 № 610 належить визнати незаконним та скасувати.

Щодо вимоги прокурора про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 22.12.2008 між Переяслав-Хмельницькою РДА та ТОВ «Інтерциклон» щодо земельної ділянки загальною площею 0,9900 га (кадастровий номер 3223388200:02:014:0025) для організації риболовецького стану на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, суд зазначає таке.

За змістом статті 792 Цивільного кодексу України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Спеціальним законом, що регулює питання оренди землі, є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною 2, 3 статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду; до відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 2 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України.

Стаття 215 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а правочин - бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Отже, відповідно до положень чинного законодавства України, визнання правочину недійсним ставиться в залежність від його відповідності вимогам чинного законодавства.

Зважаючи на те, що розпорядження Переяслав-Хмельницької РДА від 09.12.2008 № 1677 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди для організації риболовецького стану ТОВ «Інтерциклон» на підставі якого й було укладено договір оренди землі, було скасовано, відповідно спірний договір, що в подальшому був укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2 (на виконання незаконного розпорядження) належить визнати недійсним.

Прокурор також просить суд усунути перешкоди у здійсненні Київською ОДА права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення із кадастровим номером 3223388200:02:014:0025 шляхом її витребування (повернення) на користь Київської ОДА з незаконного користування ТОВ «Інтерциклон».

Щодо вказаної вимоги суд зазначає таке.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

На негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існує провідносини та правопорушення.

Отже, зайняття земельної ділянки лісового фонду з порушенням ЗК України та ЛК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку необхідно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц; Постанови Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц).

Власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18)).

З огляду на викладене, вимога про усунення перешкод у здійсненні Київською ОДА права користування спірною земельною ділянкою є такою, яку належить задовольнити.

Крім того, вимоги прокурора у справі №911/2827/20 є такими, на які не поширюється позовна давність.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, суд задовольняє позов керівника Бориспільської місцевої прокуратури повністю, ухвалює рішення про 1) визнання незаконним та скасування розпорядження Переяслав-Хмельницької РДА від 09.12.2008 № 1677 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди для організації риболовецького стану товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерциклон»; 2) визнання недійснім договору оренди землі від 22.12.2008, укладеного між Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією Київської області (код 24219983) та товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерциклон»; 3) усунунення перешкод у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення кадастровий номер 3223388200:02:014:0025 шляхом її витребування (повернення) на користь Київської обласної державної адміністрації з незаконного користування товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерциклон».

Прокурор просить покласти на відповідачів витрати по сплаті судового збору в сумі 7712,08 грн. (1,5% від нормативної грошової оційки земельної ділянки (233872,06 грн.) 3508,08 грн. за майнову вимогу про повернення земельної ділянки, по одному розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2102,00 грн. за дві немайнові вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження та про визнання недійсним договору).

Згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак у зв`язку із задоволенням позову, суд покладає відшкодування прокуратурі судового збору порівну на відповідачів, а саме по 3856,04 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області від 09.12.2008 № 1677 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди для організації риболовецького стану товариству з обмеженою відповідальністю «Інтерциклон».

3. Визнати недійсним договір оренди землі від 22.12.2008, укладений між Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією Київської області (код 24219983) та товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерциклон» (код 21606540) щодо земельної ділянки загальною площею 0,9007 га, кадастровий номер 3223388200:02:014:0025, для організації риболовецького стану на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, що зареєстрований у Переяслав-Хмельницькому відділі №19 Київської регіональної філії державного підприємства «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №040833200005.

4. Усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією (код 00022533) права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення кадастровий номер 3223388200:02:014:0025 шляхом її витребування (повернення) на користь Київської обласної державної адміністрації з незаконного користування товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерциклон» (код 21606540).

5. Стягнути з Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області (08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Б. Хмельницького , буд. 53, ідентифікаційний код. 24219983) на користь Прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 27/2, ідентифікаційний код 02909996) 3 856,04 грн. (три тисячі вісімсот п`ятдесят шість гривень чотири копійки) судового збору.

6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерциклон» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 3, ідентифікаційний код 21606540) на користь Прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 27/2, ідентифікаційний код 02909996) 3 856,04 грн. (три тисячі вісімсот п`ятдесят шість гривень чотири копійки) судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 22.03.2021.

Суддя О.В. Конюх