-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2021 року Справа № 916/1689/17м.Одеса, пр-т Шевченка, 29
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді М.А. Мишкіної
суддів О.Ю. Аленіна, Я.Ф. Савицького
(склад судової колегії змінений відповідно до розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи №1 від 12.01.2021р. та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2021р.)
секретар судового засідання Кияшко Р.О.
за участю представників учасників справи:
від прокуратури - Тунік В.М. - прокурор відділу Одеської обласної прокуратури;
від Фонду державного майна України - не з`явився;
від Підприємства Федерації професійних спілок України "Проектно-вишукувальний інститут "Укркурортпроект"- Багатченко Ю.В. - за ордером.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Одеської області від 24 вересня 2020 року
у справі №916/1689/17
за позовом прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України
до Підприємства Федерації професійних спілок України "Проектно-вишукувальний інститут "Укркурортпроект"
про витребування майна з чужого незаконного володіння
суддя суду першої інстанції Н.В. Рога
час і місце ухвалення рішення: 24.09.2020р., 16:10год, м.Одеса, господарський суд Одеської області, зала судових засідань №16
повне рішення складене 05.10.2020р.
Учасники процесу належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
У судових засіданнях 02.02.2021р. та 02.03.2021р. оголошувались перерви згідно ст.216 ГПК України.
В судовому засіданні 15.03.2021р. згідно ст.ст.233, 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У липні 2017 року прокурор Одеської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі - позивач) до Підприємства Федерації професійних спілок України "Проектно-вишукувальний інститут "Укркурортпроект" (далі - відповідач) про витребування майна з чужого незаконного володіння, в якому просив витребувати з незаконного володіння відповідача на корить держави в особі Фонду державного майна України 61/100 часток нежитлового приміщення загальною площею 1996,2 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Одеса, АДРЕСА_1, приміщення 101.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що спірне нерухоме майно є державною власністю, а тому не могло бути передано у будь-яку іншу власність (зокрема, у власність Відповідача) без згоди на те Позивача, оскільки передача спірного майна у власність Відповідача відбулася з порушенням законодавства, тому Прокурор вважає, що Позивач, в інтересах якого заявлено позов, має право витребувати зазначене майно у Відповідача.
Прокурор зазначав, що за результатами розгляду звернення ГО „ПТ „Співдружність прокуратурою Одеської області встановлено, що 09.06.2008 року в рамках господарської справи №20/59-08-999 (з врахуванням ухвали суду про виправлення описки від 06.02.2009 року) затверджено мирову угоду від 27.03.2008 року між Федерацією професійних спілок України та Підприємством Федерації професійних спілок України „Проектно-вишукувальний інститут „Укркурортпроект, за якою останньому передано у власність нежитлові приміщення за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_1 загальною площею 1996,2 кв.м, внаслідок чого відбулись відповідні реєстраційні дії, встановлені чинним законодавством, що в свою чергу позбавило поза волею держави в особі Фонду державного майна України права власності на зазначений нерухомий об`єкт, зважаючи на затвердження зазначеної вище мирової угоди за відсутністю згоди титульного власника спірного майна. В подальшому, 01.04.2015 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі продажу відповідачем здійснено відчуження 39/100 частки вище зазначеного спірного нерухомого майна на користь ОСОБА_1 .. Того ж дня спірне нерухоме майно було зареєстровано за вказаною вище фізичною особою на праві власності. Зважаючи на викладені обставини, заступник прокурора Одеської області звернувся до місцевого господарського суду з позовом в якому, посилаючись на приписи ст. ст. 261, 317, 319, 339, 346, 388 ЦК України, ст. ст. 1, 4 ЗУ „Про Фонд державного майна» наголошував про позбавлення держави державної власності поза її волею.
03.08.2017 року до місцевого господарського суду від відповідача надійшла заява про застосування до позову строків позовної давності, в якій ПВІ «Укркурортпроект» зазначає, що право у позивача виникло з моменту прийняття постанов Верховної Ради України від 10.04.1992 року №2268-ХІІ «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього союзу РСР».
03.08.2017 року до місцевого господарського суду від прокуратури Одеської області надійшли письмові пояснення, з доказами направлення позивачу повідомлення про звернення прокуратури до суду з позовом ..
05.09.2017 року до місцевого господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі з мотивів його безпідставності та необґрунтованості, а також наголошує на пропуску позивачем строку позовної давності.
07.09.2017 року від Фонду Державного майна України надійшли пояснення по справі, в яких позивач зазначає, що підтримує позицію прокурора, а щодо заяви про пропуск позовної давності, то Фонду про обставини вибуття з державної власності спірного об`єкту стало відомо з позовної заяви прокурора в червні 2015 року , а прокуратурі 17.04.2015 в результаті отриманого звернення ГО «Правозахисне товариство «Співдружність». Про продаж частини нерухомого майна прокуратурі стало відомо з інформації розміщеної в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 20.05.2015 року. На переконання Фонду, такі обставини є поважною причиною пропуску позовної даності.
13.09.2017 року від ПВІ «Укркурортпроект» надійшли додаткові пояснення у справі, в яких відповідач наполягає на пропуску позивачем строку позовної давності, зазначаючи, що на ФДМУ покладено обов`язок з управління державним майном та про порушення права власності мав дізнатися ще у 1992 році після прийняття постанов Верховної Ради України від 10.04.1992 року №2268-ХІІ «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього союзу РСР» та №3943-ХІІ «про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього союзу РСР». Також Фонд міг дізнатися про ймовірність порушення свого права із судових рішень у справах №№16/509-05-11699, 30/276-06-8252А, 20/59-08-999, а також з державного реєстру прав з моменту реєстрації за інститутом права власності - з 2014 року.
03.10.2017 року від ФДМ України надійшли додаткові пояснення, в яких позивач зазначає, що посилання відповідача на справи №№16/509-05-11699, 30/276-06-8252А, 20/59-08-999 як на обставину того, що ФДМ міг дізнатися про вибуття спірного майна із державної власності є безпідставним, оскільки відповідно до ч.1 ст. 7 ЗУ «Про доступ до судових рішень» в відкритому доступі реєстраційні відомості реєстрів нерухомого майна змінюються літерними або цифровими позначеннями та не підлягають розголошенню. Ні прокуратура ні ФДМ не були стороною у справі № 20/59-08-999, а відтак дізнатися про вибуття нерухомого майна з державної власності не могли.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.02.2018, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.04.2018, позов задоволено у повному обсязі.
Постановою Верховного Суду від 20.02.2019 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.04.2018 та рішення Господарського суду Одеської області від 12.02.2018 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду Одеської області від 26.06.2019 в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2019 рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2019 залишено без змін.
Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.06.2020р. постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2019р. та рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2019р. у справі №916/1689/17 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
11.08.2020 року від прокуратури надійшла заява про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності, в якій прокурор зазначає, що 17.04.2015р. до прокуратури Одеської області надійшло звернення Громадської організації "Співдружність", за результатами розгляду якого прокуратурою було встановлено, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.06.2008р. у справі №20/59-08-999 затверджено мирову угоду за якою Федерація професійних спілок України передала у власність Підприємству Федерації професійних спілок України "Проектно-вишукувальний інститут "Укркурортпроект" вбудоване виробниче приміщення проектного інституту "Укркурортпроект" у цокольному та на першому поверхах будинку гуртожитку МОП в м. Одесі по АДРЕСА_1 площею 1830 кв.м, яке належить Федерації професійних спілок України на праві власності відповідно до договору про закріплення прав володіння, користування та розпорядження профспілковим майном від 18.11.1990р., укладеного між Загальною конфедерацією профспілок СРСР та Федерацією незалежних профспілок України та затвердженого постановою Президії Загальної конфедерації профспілкових союзів СРСР від 18.11.1990р. №2-1а. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.02.2009р. виправлено описку в описовій та резолютивній частинах ухвали суду від 09.06.2008р. в частині площі нежитлових приміщень, а саме: 1996,2 кв.м замість 1830,00 кв.м. На підставі зазначених ухвал суду, довідки з адресного реєстру м.Одеси від 30.12.2013р. за №356421/1, відповідної заяви Підприємства Федерації професійних спілок України "Проектно-вишукувальний інститут "Укркурортпроект" державним реєстратором прав на нерухоме майно Сидорчук А.В. Державної реєстраційної служби України 13.03.2014р. було прийнято рішення №11577503 про державну реєстрацію приватного права власності Підприємства Федерації професійних спілок України "Проектно-вишукувальний інститут "Укркурортпроект" на нежитлове приміщення загальною площею 1996,2 кв.м, що розташоване за адресою: м.Одеса, АДРЕСА_1, приміщення 101. У подальшому, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 01.04.2015р. Підприємство Федерації професійних спілок України "Проектно-вишукувальний інститут "Укркурортпроект" продало 39/100 частин зазначеного приміщення ОСОБА_1, право власності якої зареєстроване належним чином. Таким чином, як зазначає прокурор, нежитлове приміщення загальною площею 1996,2 кв.м, що розташоване за адресою: м.Одеса, АДРЕСА_1, приміщення 101, перебувало у спільній частковій власності Підприємства Федерації професійних спілок України "Проектно-вишукувальний інститут "Укркурортпроект" та ОСОБА_1 .
У червні 2015р. прокурор Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до Підприємства Федерації професійних спілок України "Проектно-вишукувальний інститут "Укркурортпроект" та ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння. Постановою Верховного суду України від 12.04.2017р. у справі №522/11951/15-ц провадження у справі у частині позовних вимог до Підприємства Федерації професійних спілок України "Проектно-вишукувальний інститут "Укркурортпроект" закрито у зв`язку з тим, що у цій частині судом було прийнято до розгляду позовні вимоги прокурора у порушення ст.16 ЦПК України.
За таких обставин, прокурор Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до господарського суду з позовом до Підприємства Федерації професійних спілок України "Проектно-вишукувальний інститут "Укркурортпроект" про витребування з незаконного володіння відповідача на користь держави в особі Фонду державного майна України 61/100 часток нежитлового приміщення загальною площею 1996,2 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , адже, вважає, що зазначена частина нежитлового приміщення є державною власністю, у зв`язку з чим не могло бути передане Федерацією професійних спілок України будь-кому без згоди Фонду державного майна України.
Прокурор також зауважив, що фактично Фонду державного майна України стало відомо про порушення матеріального права на спірне майно лише після звернення прокурора до суду та отримання копії позовної заяви з відповідними додатками у справі №522/11951/15-ц, про що зазначено у постанові Верховного Суду України від 12.04.2017р. у цій справі.
При цьому, прокурор зазначив, що вказане судове рішення фактично виконане 01.02.2017р. шляхом реєстрації права власності на спірний об`єкт за державою в особі Фонду державного майна України. Таким чином, починаючи з 22.06.2016р. (дата прийняття постанови апеляційним судом Одеської області) та до прийняття Верховним судом України постанови від 12.04.2017р. (закриття провадження у справі у частині вимог до Підприємства Федерації професійних спілок України "Проектно-вишукувальний інститут "Укркурортпроект") порушене право Фонду державного майна України на 61/100 часток нежитлового приміщення загальною площею 1996,2 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_1, приміщення 101, було поновлено, оскільки право власності на цей об`єкт було зареєстроване за позивачем, що, на думку прокурора, безумовно свідчить про поважність причин пропущення позовної давності, так як спір було вирішено по суті.
З урахуванням зазначеного, прокурор вважає, що наявні підстави для визнання судом поважними причин пропуску строку позовної давності.
24.09.2020 року від відповідача надійшов відзив на позов , в якому відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.06.2020р. у справі №916/1689/17 судом було зазначено, що, виходячи з фактичних обставин справи, під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід надати оцінку всім зібраним у справі доказам, в тому числі, судовим рішенням у справі №522/11951/15-ц з урахуванням вимог чинного законодавства та усталеної судової практики, з точки зору наявності або відсутності підстав, пов`язаних з поважністю причин для поновлення строку позовної давності для звернення до суду прокурора за захистом порушеного права позивача та при вирішенні вказаного питання всебічно, повно та об`єктивно дослідити матеріали справи в їх сукупності, дати вірну юридичну оцінку обставинам справи, наявним у справі доказам і доводам учасників справи щодо наявності підстав для поновлення строку позовної давності та захисту порушеного права позивача. У зазначеній постанові Верховний Суд також підтвердив висновки попередніх судів про те, що подання позову з недодержанням правил підвідомчості /підсудності не перериває перебігу позовної давності.
Відповідач зазначив, що в матеріалах справи містяться належні докази того, що саме факт державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а тому саме з 24.02.2014р. - дати державної реєстрації за Підприємством Федерації професійних спілок України "Проектно-вишукувальний інститут "Укркурортпроект" права власності на спірний об`єкт, були порушені права Фонду державного майна України, та з цього моменту почав відліковуватися трирічний строк позовної давності.
За таких обставин, відповідач вважає, що строк позовної давності сплив 24.02.2017р., натомість, прокурор звернувся з позовом до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України у липні 2017р.
При цьому, як зазначив відповідач, прокурор не звертався з клопотанням про поновлення пропущеного строку позовної давності із зазначенням поважних причин пропуску такого строку. Наведені у заяві, що надана прокурором до суду 11.08.2020р., причини пропуску позовної давності відповідач не вважає поважними, у зв`язку з чим просить суд застосувати строки позовної давності, про що було заявлено відповідачем ще у заяві від 03.08.2017р., та відмовити у позові.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.09.2020р. відмовлено у задоволенні позову прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Підприємства Федерації професійних спілок України "Проектно-вишукувальний інститут "Укркурортпроект" про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Рішення обґрунтоване посиланням на норми ст..ст. 261, 264, 267, 319, 326 ЦК України та вмотивоване наступним:
- у постанові від 20.02.2019р., Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду було встановлено, що право власності на спірний об`єкт нерухомого майна набула держава і розпорядження ним повинно здійснюватися Фондом державного майна України, а також наявність підстав для витребування майна від відповідача, як добросовісного набувача у відповідності до положень ст.388 ЦК України, оскільки мирова угода, затверджена ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.06.2008р. у справі №20/59-08-999, жодним чином не свідчить про правомірність виникнення права власності у Підприємства Федерації професійних спілок України "Проектно-вишукувальний інститут "Укркурортпроект", доказів набуття Підприємством права власності на спірне майно з якихось інших підстав судами не встановлено. Однак Верховний Суд зазначив, що суди мають встановити момент, коли саме право позивача було порушено та відповідно від якого має відліковуватися початок перебігу строку позовної давності та визначити, з урахуванням правових позицій Верховного Суду та Верховного Суду України, чи пропущено позивачем такий строк.
- при зверненні прокурора з позовом у червні 2015 року ним не було дотримано вимог процесуального закону щодо правил суб`єктної юрисдикції та об`єднано в одному позові вимоги, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, у зв`язку з чим постановою Верховного Суду України від 12.04.2017р. у справі №522/11951/15-ц провадження в частині позовних вимог до відповідача - Підприємства Федерації професійних спілок України "Проектно-вишукувальний інститут "Укркурортпроект" було закрито з підстав порушенням вимог ст. 16 ЦПК України. Втім подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності (навіть у разі наступного закриття провадження у справі, а не відмови в позові або повернення позову), не перериває перебігу позовної давності.
-позивачем не обґрунтовано неможливість самостійно звернутися до суду за захистом порушеного права, про що йому мало стати відомо з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, до якого ще 13.03.2014р. було внесено інформацію про реєстрацію за відповідачем права власності на спірний об`єкт нерухомості.
- Фонд державного майна починаючи з 1992 року був зобов`язаний безпосередньо здійснювати контроль за майном громадських організацій колишнього Союзу РСР, які розташовані на території України, а тому суд критично ставиться до посилань позивача про те що він про обставини вибуття з державної власності спірного об`єкту нерухомості дізнався лише з позовної заяви прокуратури у справі №522/11951/15-ц, тобто у червні 2015 року.
28.10.2020р. до Південно-західного апеляційного господарського суду через надійшла апеляційна скарга заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення від 24.09.2020р., в якій скаржник просить суд скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначає, що вказане судове рішення ухвалено при невірному застосуванні норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 256, 257, 261 ЦК України та порушенням норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 13, 86, 236 ГПК України, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Скаржник зазначає, що у постанові Верховного Суду у справі № 522/11951/15-ц зазначено, що прокуратурою позов заявлено з дотриманням позовної давності з огляду на час, коли зацікавленим особам стало відомо про порушення своїх прав. Разом з цим судом зазначено, що позовні вимоги прокуратури до юридичної особи - підприємства Федерації професійних спілок України "Проектно-вишукувальний інститут "Укркурортпроект" віднесено до юрисдикції господарських судів. Тобто, Верховним Судом встановлено, що Фонду державного майна України стало відомо про порушення матеріального права на спірне майно лише після звернення прокурора до суду та отримання копій позовної заяви з відповідними додатками у справі № 522/11951/15-ц.
Крім того, прокурор вказує, що починаючи з 22.06.2016 (дата ухвалення постанови апеляційного суду Одеської області у справі № 522/11951/15-ц) та до прийняття Верховним Судом України постанови від 12.04.2017 (час закриття провадження у справі № 522/11951/15-ц в частині вимог до підприємства Федерації .· професійних спілок України "Проектно вишукувальний інститут "Укркурортпроект") порушене право держави в особі Фонду державного майна України на спірне нерухоме майно було поновлено, оскільки право власності на спірний об`єкт нерухомості зареєстровано за позивачем. Зазначене, на переконання скаржника, безумовно свідчить про поважність причин пропуску позовної давності, так як спір було вирішено по суті судом на користь Фонду державного майна України.
03.12.2020 року від підприємства Федерації професійних спілок України "Проектно-вишукувальний інститут "Укркурортпроект" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач зазначає, що заперечує проти доводів апеляційної скарги та підтримує висновки Господарського суду Одеської області, викладені в рішенні від 24.09.2020 . Відповідач неодноразово в письмових поясненнях наголошував, що ФДМУ, як державний орган з спеціальним статусом наділений не правом, а обов`язком по виконанню трьох основних напрямків діяльності: обліку, контролю, ефективного використання державного майна. А відповідно до Постанови ВРУ №3943-ХІІ від 04.02.1994 «тимчасово, до законодавчого визначення суб`єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю», на ФДМУ був покладений й обов' язок щодо здійснення обліку й контролю за майном громадських організацій колишнього Союзу РСР, які розташовані на території У країни.
Крім того, на переконання відповідача, позиція прокурора є суперечливою. Прокурор зазначає, що в період з 22.06.2016 по 12.04.2017 порушене право ФДМУ в рамках виконання судового рішення у справі №522/11951/15-ц було поновлено, право власності на цей об`єкт було зареєстроване за позивачем, однак на переконання відповідача прокуратура суперечить сама собі, адже в поданому нею позові єдиною вимогою є витребування від відповідача майна.
В судовому засіданні скаржник підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги .
Представник Підприємства Федерації професійних спілок України "Проектно-вишукувальний інститут "Укркурортпроект" проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував.
Представник Фонду державного майна України в судові засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази стосовно фактів, наведених сторонами, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Приморської районної ради народних депутатів від 28.12.1979 №661 прийнято в експлуатацію 9-ти поверховий будинок за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_1, з промисловими приміщеннями Проектного інституту "Укркурортпроект", які з того же року знаходяться на його балансі.
18.11.1990 між Всезагальною Конфедерацією Профспілок СРСР та Федерацією незалежних профспілок України було укладено договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном.
Згідно з Постановою Президії Секретаріату Всесоюзної центральної ради профспілок "Про структуру Союзного проектного інституту "Союзкурортпроект" Центральної ради по управлінню курортами професійних спілок" від 19.08.1966 №21 "Союзкурортпроект" належав до відання Центральної ради професійних спілок з управління курортами.
Постановою Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.1990 №506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форм власності та власника державного майна до введення у дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.
Постановою Верховної Ради України "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, що розташовані на території України" №2268-ХІІ від 10.04.1992 передбачено, що майно розташованих на території республіки підприємства, установи та об`єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР, тимчасово передано до Фонду державного майна України, який здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна та виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.
Як вбачається з Постанови Верховної Ради України №3943-ХІІ від 04.02.1994, у зв`язку з тим, що до цього часу правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР законодавчо не визначено та з метою його збереження в інтересах громадян України Верховна Рада України постановила встановити, що тимчасово, до законодавчого визначення суб`єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.
У постанові від 20.02.2019р. у справі №916/1689/17 Верховний Суд вказав, що судами попередніх інстанцій вірно констатовано наявність підстав для витребування майна від відповідача, як добросовісного набувача у відповідності до положень статті 388 зазначеного Кодексу, оскільки мирова угода, затверджена ухвалою в рамках господарської справи №20/59-08-999, жодним чином не свідчить про правомірність виникнення права власності у Підприємства Федерації професійних спілок України «Проектно-вишукувальний інститут «Укркурортпроект». Доказів набуття Підприємством права власності на спірне майно з якихось інших підстав судами не встановлено.
Поряд з тим, скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що при новому розгляді справи суди мають встановити момент, коли саме право позивача було порушено та відповідно від якого має відліковуватися початок перебігу строку позовної давності та визначити, з урахуванням правових позицій Верховного Суду та Верховного Суду України, чи пропущено позивачем такий строк.
За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду Одеської області від 26.06.2019р., залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2019р. в задоволенні позову відмовлено.
У постанові Верховного Суду від 17.06.2020р. у справі №916/1689/17, якою справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Одеської області, суд касаційної інстанції зазначив, що з метою недопущення порушення права особи на доступ до правосуддя, визначеного статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, а також принципи справедливості, добросовісності і розумності, судам попередніх інстанцій, виходячи з фактичних обставин справи, слід надати оцінку всім зібраним у справі доказам, в тому числі, судовим рішенням у справі №522/11951/15-ц з урахуванням вимог чинного законодавства та усталеної судової практики, з точки зору наявності або відсутності підстав, пов`язаних з поважністю причин для поновлення строку позовної давності для звернення до суду прокурора за захистом порушеного права позивача та при вирішенні вказаного питання всебічно, повно та об`єктивно дослідити матеріали справи в їх сукупності, дати вірну юридичну оцінку обставинам справи, наявним у справі доказам і доводам учасників справи щодо наявності підстав для поновлення строку позовної давності та захисту порушеного права позивача.
За наслідками нового розгляду справи, господарський суд відмовив у задоволенні позову прокурора Одеської області, поданого в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Підприємства Федерації професійних спілок України "Проектно-вишукувальний інститут "Укркурортпроект" про витребування з незаконного володіння відповідача на користь держави в особі Фонду державного майна України 61/100 часток нежитлового приміщення загальною площею 1996,2 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Одеса, АДРЕСА_1, приміщення 101 з підстав спливу позовної давності. При цьому, на переконання господарського суду, зазначені прокурором у клопотання про поновлення строку позовної давності обставини жодним чином не свідчать про наявність поважних причин для поновлення такого строку, адже, не підтверджують наявність обставин, які зробили своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.
Колегія суддів погоджується з такими висновками господарського суду , з огляду наступного.
Згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до частин 2, 3 статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Виходячи з аналізу наведених норм перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися у разі звернення позивача до суду, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Однак подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності (навіть у разі наступного закриття провадження у справі, а не відмови в позові або повернення позову), не перериває перебігу позовної давності. Аналогічний висновок щодо застосування частини 2 статті 264 ЦК України викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19.
У постанові від 20.02.2020р. Верховний Суд вказав, що подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності не перериває перебігу позовної давності, але, разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути поважною причиною для поновлення строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права.
Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства». (Правова позиція Верховного Суду України від 16.09.2015р. у справі №6-68цс15).
Статтею 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Частиною п`ятою статті 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
В обґрунтування наявності поважних причин пропуску позовної давності, у заяві від 11.08.2020р прокурор зазначив, що Фонду державного майна України стало відомо про порушення матеріального права на спірне майно лише після звернення прокурора до суду та отримання копії позовної заяви з додатками, тобто у червні 2015р., а прокуратурі про вказані обставини стало відомо лише 17.04.2015р. При цьому, судове рішення у справі №522/11951/15-ц фактично виконане 01.02.2017р. шляхом реєстрації права власності на спірний об`єкт за державою в особі Фонду державного майна України. Таким чином, прокурор вважає, що починаючи з 22.06.2016р. та до прийняття Верховним судом України постанови від 12.04.2017р. про закриття провадження у справі в частині вимог до Підприємства Федерації професійних спілок України "Проектно-вишукувальний інститут "Укркурортпроект", порушене право Фонду державного майна України на 61/100 часток нежитлового приміщення загальною площею 1996,2 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Одеса, АДРЕСА_1, приміщення 101 було поновлено, оскільки право власності на цей об`єкт було зареєстроване за позивачем.
Втім на переконання колегії суддів, вказані обставини не є поважними для поновлення пропуску позовної давності для звернення до суду.
Так, закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до дискреції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.
До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі.
В Рішенні Верховного суду України від 13.09.2006 року по справі № 6-26370кс04 (№ в ЄДРСРУ 135558) вказане наступне: «Поважними причинами пропуску строку позовної давності вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред`явлення позову стає неможливим або утрудненим».
Матеріалами справи підтверджується, що у червні 2015 року прокуратурою Одеської області подано позовну заяву в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Підприємства Федерації професійних спілок України "Проектно-вишукувальний інститут "Укркурортпроект" та ОСОБА_1 до Приморського районного суду м. Одеси про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 22.06.2016, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ відповідно від 22.09.2016, позовні вимоги прокуратури задоволено у повному обсязі. Витребувано з незаконного володіння підприємства Федерації професійних спілок України "Проектно-вишукувальний інститут "Укркурортпроект" на користь держави в особі Фонду державного майна України 61/100 часток нежитлового приміщення загальною площею 1996,2 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_1, приміщення 101, та витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Фонду державного майна України 39/100 часток вказаного нежитлового приміщення.
Постановою Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі №522/11951/15-ц провадження в частині позовних вимог прокуратури до Підприємства Федерації професійних спілок України "Проектно-вишукувальний інститут "Укркурортпроект" закрито у зв`язку з порушенням вимог ст.16 ЦПК України. У зазначеній постанові Верховний Суд України вказав, що прокуратурою позов заявлено з дотриманням позовної давності з огляду на час, коли зацікавленим особам стало відомо про порушення своїх прав. Разом з цим судом зазначено, що позовні вимоги прокуратури до юридичної особи Підприємства Федерації професійних спілок України "Проектно-вишукувальний інститут "Укркурортпроект" віднесено до юрисдикції господарських судів.
В той же час, Верховний Суд у постанові від 17.06.2020р. по справі №916/1689/17 погодився з висновками суду апеляційної інстанції, що строк позовної давності на момент звернення прокурора до суду з позовом в інтересах ФДМУ сплив у лютому 2017 року, оскільки, згідно з доданим прокурором до позовної заяви витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №18967271 від 13.03.2014, право приватної власності на нежитлове приміщення загальною площею 1996,2 м2 (спірне майно), зареєстровано за Відповідачем 24.02.2014р., а тому саме з 24.02.2014р. (дата державної реєстрації за відповідачем права власності на спірний об`єкт нерухомості) прокурор та позивач у даній справі могли, відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України, довідатися про порушення прав останнього на вказаний об`єкт. Проте, прокурор звернувся з позовом у даній справі лише у липні 2017 року, тобто, з пропуском цього строку.
Отже, при зверненні прокурора з позовом у червні 2015 року ним не було дотримано вимог процесуального закону щодо правил суб`єктної юрисдикції та об`єднано в одному позові вимоги, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства.
Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
При цьому, саме на позивача покладено обов`язок доказування, що строк було пропущено з поважних причин, проте, у даному випадку позивачем не доведено, а судом не встановлено обставин, що вказували б на поважність причин пропуску позовної давності, які б не залежали від волевиявлення позивача.
В свою чергу, позивач, в інтересах якого подано позов, не навів обставин, які б давали підстави для висновку про наявність об`єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, обставин, які б зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду (т.1, а.с. 203-206), після того, як право власності 24.02.2014р. було зареєстроване за відповідачем.
Позивач, будучи достеменно обізнаним про порушення його прав, не звернувся до суду за встановленою підсудністю з позовом про захист своїх порушених прав.
Отже, господарський суд вірно зазначив, що позивачем не обґрунтована неможливість самостійно звернутися до суду за захистом порушеного права, про що йому мало стати відомо з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, до якого ще 24.02.2014р. було внесено інформацію про реєстрацію за відповідачем права власності на спірний об`єкт нерухомості.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини» зазначено, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом апеляційної інстанції в даному випадку не вбачається поважності причин пропуску строку позовної давності для звернення з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України.
Отже, ураховуючи відсутність обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову з підстав пропуску позовної давності.
Доводи апеляційної скарги як окремо, так і у своїй сукупності не спростовують обґрунтованості висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності .
В процесі апеляційного розгляду справи колегією суддів не встановлено порушення норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права для виходу за межі доводів апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги відхилені судом апеляційної інстанції, тому оскаржуване рішення господарського суду Одеської області залишається без змін як ухвалене у відповідності до норм матеріального та процесуального права відповідно до ст.276 ГПК України.
Відповідно до ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
В даному випадку витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги), покладаються на скаржника, оскільки вимоги апеляційної скарги відхилені у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 24.09.2020р. у справі №916/1689/17 залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Одеську обласну прокуратуру.
Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.
Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст.ст.287,288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 22 березня 2021 року.
Головуючий суддя М.А. Мишкіна
Суддя О.Ю. Аленін
Суддя Я.Ф. Савицький
скопійовано
-
скопійовано
-
