Єдиний унікальний номер: 379/1292/20

Провадження № 2/379/265/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2021 року Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Зінкіна В.І.,

за участю секретаря судового засідання Гопкало О.Ю.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Тараща цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Кирданівської сільської ради Таращанського району Київської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з даним позовом, в якому зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх мати ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер їх батько ОСОБА_4 . Під час шлюбу ними було побудовано житловий будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами, який у відповідності з вимогами КпШтС України та в подальшому на підставі СК України став належати їм, як подружжю на праві спільної сумісної власності в рівних частках по 1/2 частині. Даний будинок входить до складу спадщини. Позивач ОСОБА_2 є спадкоємцем матері за заповітом, в тому числі і на 1/2 частину спадкового житлового будинку, а позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем батька за заповітом, в тому числі і на 1/2 частину спадкового житлового будинку, яка належала кожному із батьків в спільному майні подружжя, але право власності на яку не було оформлено кожним з них за життя та виділено в натурі.

В зв`язку з відсутністю у позивачів документів, що посвідчують право власності спадкодавців на згадану частку, і як наслідок, неможливості отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, останні звернулися до суду з даним позовом.

Позивачі в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Через канцелярію суду кожен з них подав заяву з проханням розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі і просять їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, через канцелярію суду подав заяву, в якій просить розглядати справу без його участі.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши матеріали справи, матеріали спадкової справи № 44/2020 та №104/2018, оцінивши надані докази, у їх сукупності з увагою на їх належність, допустимість та достатність, проаналізувавши доводи, які викладені в позовній заяві і, співставивши їх з матеріалами справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 17 лютого 1963 року між батьками позивачів - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у сільському ЗАГСІ с. Кирдани Таращанського району Київської області було зареєстровано шлюб, актовий запис № 4.

Під час шлюбу ними за адресою: АДРЕСА_1 в 1969 році було побудовано житловий будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами, який у відповідності з вимогами КпШтС України та в подальшому на підставі СК України став належати їм, як подружжю на праві спільної сумісної власності в рівних частках по 1/2 частині.

23 травня 2017 року мати позивачів - ОСОБА_3 зробила заповідальне розпорядження, відповідно до якого належне їй право на земельну частку (пай), кадастровий номер земельної ділянки: 3224481500:02:003:0103, площею 1,6545 га, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 031785, виданий 05 квітня 2008 року, земельна ділянка розташована на території Кирданівської сільської ради, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства і взагалі все те, що буде належати їй за законом на день її смерті, заповіла синові, позивачу по справі, - ОСОБА_2 . Даний заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету Кирданівської сільської ради Таращанського району Київської області та зареєстрований в реєстрі за № 11.

Окрім того, 31 травня 2017 року батько позивачів - ОСОБА_4 також зробив заповідальне розпорядження, відповідно до якого належне йому право на земельну частку (пай), кадастровий номер земельної ділянки: 3224481500:02:003:0101, площею 1,6546 га, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 031784, виданий 05 квітня 2008 року, земельна ділянка розташована на території Кирданівської сільської ради, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства і взагалі все те, що буде належати йому за законом на день його смерті, заповів синові, позивачу по справі, - ОСОБА_1 . Даний заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету Кирданівської сільської ради Таращанського району Київської області та зареєстрований в реєстрі за № 12.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла. На момент її смерті заповіт від 23 травня 2017 року не був скасований. Після її смерті залишилося спадкове майно, зокрема і 1/2 частка житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами, які розташовані в АДРЕСА_1 , яку (частку) вказаний спадкодавець за життя не виділила із спільного майна подружжя.

В установлений законом (ст.ст. 1169, 1270 ЦК України) шестимісячний строк з дня відкриття спадщини, а саме 11 червня 2018 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Таращанського районного нотаріального округу Овраменко Л.В. по питанню прийняття спадщини. На частину спадщини, а саме на земельну ділянку площею 1,6545 га, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, вказаним нотаріусом 26 вересня 2018 року було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом. А у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частку спадкового будинку позивачу було відмовлено постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 27.12.2018, в зв`язку, з тим, що частка спадкодавця не була визначена і на вказаний житловий будинок відсутні належні правовстановлюючі документи та рекомендовано звернутися до суду.

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько позивачів - ОСОБА_4 .. На момент його смерті заповіт від 31 травня 2017 року не був скасований. Після його смерті залишилося спадкове майно, зокрема і 1/2 частка житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами, які розташовані в АДРЕСА_1 , власником якого в цілому згідно погосподарського обліку (головою двору) був він, однак належні правовстановлюючі документи на вказаний житловий будинок не виготовлялися та на 1/2 частку якого його дружина, а позивачів мати - ОСОБА_3 за життя не виділила із спільного майна подружжя.

В установлений законом (ст.ст. 1169, 1270 ЦК України) шестимісячний строк з дня відкриття спадщини, а саме 29 лютого 2020 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Таращанського районного нотаріального округу Овраменко Л.В. по питанню прийняття спадщини, подавши відповідну заяву.

На частину спадщини, а саме на земельну ділянку площею 1,6546 га, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, вказаним нотаріусом 24 липня 2020 року позивачу було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом. А у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частку у праві власності на житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , було відмовлено постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 01.08.2020, в зв`язку, з тим, що частка спадкодавця не була визначена і на вказаний житловий будинок відсутні належні правовстановлюючі документи та рекомендовано звернутися до суду.

Інших спадкоємців за заповітом чи законом, які претендують на вищевказане спадкове майно спадкодавця (житловий будинок) немає.

Через неможливість оформлення своїх спадкових прав як спадкоємців після померлих батьків та отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку в спадковому житловому будинку (кожному по 1/2 його частині), позивачі звернулися до суду з даним позовом.

Рівність часток подружжя у майні набутому за час шлюбу визначено ст.ст.60,70 СК України, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Крім того, згідно п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 „Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" з наступними змінами та доповненнями передбачено, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є майно, нажите подружжям за час шлюбу (?т. 16 Закону України «Про власність», ст. 22 КпШтС) і саме вказані норми діяли на момент виникнення права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_6 .

Ч.2 ст.372 ЦК України передбачено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Порядок спадкування частки померлого у спільній власності з іншими особами визначений Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року.

Так, на підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя, що є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності.

Тобто, із вказаного Порядку вбачається, що поділ частки померлого у спільному сумісному майні можливий лише за умови наявності згоди іншого з подружжя. Будь-якої іншої процедури даний порядок не передбачає. В свою чергу норма Цивільного кодексу України, яка регулює дане питання, особливо нічого не зазначає, окрім того, як право спадкоємців на частку у спільному сумісному майні (ст. 1226 ЦК України).

Той факт, що вищевказаний житловий будинок належав на праві спільної сумісної власності спадкодавцю ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , та спадкодавцю ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , підтверджується випискою з погосподарської книги Кирданівської сільської ради № 1 за 2016-2020 р.р., копіями довідок виконавчого комітету Кирданівської сільської ради Таращанського району Київської області №№ 305, 306 від 11.06.2018 року та довідкою № 308 від 11.06.2018, копією свідоцтва про одруження НОМЕР_1 , виданого 17 лютого 1963 року.

Відповідно до статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Таким чином, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Зважаючи на те, що вказаний вище спадковий житловий будинок було побудовано під час шлюбу батьків позивачів, він у відповідності з вимогами КпШтС України та в подальшому на підставі СК України став належати їм, як подружжю на праві спільної сумісної власності в рівних частках по 1/2 частині, тому кожен із позивачів має право, як спадкоємець за заповітом одного із батьків на його 1/2 частину, як на частку кожного із них (матері/батька) в спільному майні подружжя.

Рік побудови вказаного житлового будинку - 1969, вартість будинку за даними Звіту про оцінку майна, виконаного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «АГЕНТСТВО ЕКСПЕРТНОЇ ОЦІНКИ УКРАЇНИ» м. Київ, від 07 серпня 2020 року становить 64060 гривень, загальна площа - 60,7 кв. м., житлова площа - 27,2 кв. м..

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або її не прийняти.

Відповідно до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

За ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, тобто зміна власника майна, що підлягає державній реєстрації, неможлива без перереєстрації права власності. Тому свідоцтво про право на спадщину є обов`язковим, коли об`єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов`язковій державній реєстрації .

Для підтвердження наявності спадкового майна, яке підлягає державній реєстрації та місця його знаходження, нотаріусу слід подати документ, що підтверджує право власності спадкодавця на майно з відміткою органу, що проводить реєстрацію, або реєстраційного посвідчення, яке є невід`ємною частиною правовстановлюючого документа.

Згідно зі статтею 68 Закону України «Про нотаріат» та підпункту 4.15 пункту 4 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно проводиться нотаріусами після надання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві. В разі відсутності таких документів нотаріус відмовляє у видачі свідоцтва про право на спадщину, в зв`язку з чим особа, яка претендує на зазначене майно повинна встановлювати право власності в судовому порядку.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб ( спадкоємців).

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення суду, що набрало законної сили є однією з підстав для реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна.

Враховуючи дані обставини, та, виходячи з того, що відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оскаржується або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, суд вважає за необхідне задовольнити даний позов.

Керуючись статтями 3, 4, 12, 13, 19, 81, 206, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354-355 ПК України, статтями 182, 392, 1216, 1218, 1223, 1268, 1270, 1297 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 на спадкове майно, що складається з однієї другої частки житлового будинку з відповідними господарськими спорудами та будівлями, загальною площею - 60,7 кв. м. (житловою площею - 27,2 кв. м.), який розташований по АДРЕСА_1 , як на її частку в спільному майні подружжя.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 на спадкове майно, що складається з однієї другої частки житлового будинку з відповідними господарськими спорудами та будівлями, загальною площею - 60,7 кв. м. (житловою площею - 27,2 кв. м.), який розташований по АДРЕСА_1 , як на його частку в спільному майні подружжя.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду і через Таращанський районний суд Київської області.

Головуючий:В. І. Зінкін