Провадження № 2/235/378/21

Справа № 235/8288/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2021 року м.Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі головуючого судді Хмельової С.М.

за участю секретаря судового засідання Лебеденко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Ільющенко Ю.А., до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінлайф» про припинення трудових відносин,

ВСТАНОВИВ:

До Красноармійського міськрайонного суду Донецької області звернулась ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Ільющенко Ю.А., з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінлайф» про припинення трудових відносин. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з відповідачем по справі позивачка перебувала у трудових відносинах, з 01.09.2010 року на посаді менеджера з повним робочим днем на підставі наказу № 34 від 01.09.2010 року, про що було зроблено відповідний запис у трудову книжку.

З грудня 2010 року позивачка знаходилась у декретній відпустці у зв`язку з її вагітністю, пологами та у подальшому догляду за дитиною до досягнення трьох років.

У 2014 році позивачка звернулась до ТОВ «Грінлайф» з заявою про надання їй декретної відпустки до досягнення дитиною 6 років, у зв`язку з тим, що дитина потребувала домашнього догляду.

У 2017 році позивачка вирішила знову приступити до роботи, звернулась за юридичною адресою відповідача, але відповідача там не було. У телефонному режимі їй було повідомлено, що діяльність ТОВ «Грінлайф» призупинена та у подальшому буде оголошено простій. Позивачка періодично телефонувала на підприємство для з`ясування ситуації. Але з жовтня 2019 року вона втратила зв`язок з відповідачем.

Позивачка намагалася звернутися до керівництва ТОВ «Грінлайф» з метою розірвання трудових відносин між нею та відповідачем, але за юридичною адресою відповідача нікого не має. У зв`язку з тим, шо вона не мала можливості звернутися до ТОВ «Грінлайф» особисто, у листопаді 2019 року звернулась до відповідача з заявою про звільнення, яку надіслала поштою на юридичну адресу. Конверт з заявою про звільнення було повернуло.

У січні 2020 року позивачка знову звернулася до відповідача з заявою про звільнення, яку надіслала поштою на юридичну адресу, але конверт з заявою про звільнення було повернуто.

Відповідно до відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Грінлайф» не перебуває у стадії закриття або ліквідації.

На теперішній час позивачка не має можливості офіційно працевлаштуватися на будь-яку роботу, у зв`язку з тим, що її трудові відносини з відповідачем по справі досі не були припинені, трудової книжки у неї на руках не має.

Вважає, що вказані обставини порушують її право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вільно погоджується (ст. 43 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

З урахуванням положень частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського Суду з прав людини необхідно зробити висновок, що наявність запису у трудовій книжці, щодо позивачки як про менеджера ТОВ «Грінлайф» відноситься до професійної діяльності позивача та охоплюється поняттям "приватне життя".

Порушення права на припинення трудових відносин проявляється в тому, що об`єктивно не може бути прийнято рішення про звільнення позивачки з посади менеджера з огляду на те, що по суті ТОВ «Грінлайф» фактично не здійснює будь-якої діяльності, та їй не відомо фактичне місцезнаходження відповідача по справі, місцезнаходження директора ТОВ «Грінлайф». Вважає, що обраний спосіб захисту направлений на відновлення трудових прав, гарантованих Конституцією України.

За встановлених в справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає. Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

Відповідно до вимог частини другої статті 5 ЦПК України, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між позивачкою та ТОВ «Грінлайф», вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносин сторін на підставі ч. 1 статті 38 КЗпП України (розірвання трудового договору, звільнення з посади менеджера з дня набрання рішенням законної сили).

Позивачка просить суд припинити трудові відносини між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грінлайф» ЄДРПОУ 34828023 з ініціативи працівника (за власним бажанням) на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України. Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 звільненою з посади менеджера Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінлайф» ЄДРПОУ 34828023.

Ухвалою суду від 23.12.2020 року позовну заяву залишено без руху та надано час позивачці для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 11.01.2021 року позов прийнято до розгляду, визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду цивільної справи шляхом направлення на його адресу судових повісток, а також розміщено інформацію про судові засідання на сторінці Красноармійського міськрайонного суду Донецької області офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет. Однак, представник відповідача в судове засідання не прибув, про наявність поважних для цього причин суд не повідомив, відзив на позов не подав.

Частина 1 статті 280 ЦПК України передбачає, що у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, про поважність причин неявки не повідомив, відзиву на позов не подав, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. З огляду на це, суд вважає за можливе здійснювати заочний розгляд цивільної справи за правилами глави 11 розділу ІІІ ЦПК України.

Частиною 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до копії трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_1 01.09.2010 року прийнята до ТОВ «Грінлайф» на посаду менеджер, наказ № 34 від 01.09.2010 року (а.с.3-4).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Особа вільна у виборі способу способі захисту цивільних прав судом.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Відповідно д остатті 3 КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Стаття 36 КЗпП України визначає підстави припинення трудового договору якими, крім іншого, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41).

Так, згідно ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Трудовий договір припиняється тільки за наявності підстав для його припинення. Підставою припинення договору є юридичний факт або сукупність юридичних фактів, закріплених у законі та необхідних для припинення трудового договору. Вони поділяються на два види: 1) дії (життєві ситуації, що відбуваються за волею людей; вольові акти їх поведінки) сторін трудового договору або осіб, які не є його сторонами; 2) події (життєві обставини, настання яких не залежить від волі та свідомості людей: закінчення строку трудового договору; смерть працівника або роботодавця - фізичної особи тощо).

У законодавстві про працю України встановлено вичерпний перелік підстав розірвання трудового договору з метою охорони трудових прав громадян. Так, підстави припинення трудового договору окреслені у ст.36 та інших статтях КЗпП України й залежно від того, хто є ініціатором припинення трудового договору, підстави поділяються на такі групи:

- припинення трудового договору за спільною (взаємною) ініціативою сторін трудового договору (наприклад, угода сторін, закінчення строку);

- розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39 КЗпП України);

- розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця (статті 40, 41 КЗпП України);

- розірвання трудового договору з ініціативи осіб, які не є його стороною (третіх осіб) (пункти 3, 7 ст. 36, ст. 45 КЗпП України та ін.).

Отже, розірвання трудового договору стосується лише випадків, коли трудовий договір припиняється з ініціативи будь-якої з його сторін.

За будь-яких умов припинення трудового договору є правомірним за одночасної наявності таких умов: 1) передбаченої законодавством підстави припинення трудового договору; 2) дотримання порядку звільнення; 3) юридичного факту припинення трудового договору (наказу чи розпорядження роботодавця, заяви працівника, відповідного документа особи, уповноваженої вимагати розірвання договору).

З матеріалів цивільної справи вбачається, що ОСОБА_1 виявила бажання розірвати трудовий договір з власної ініціативи. З цією метою направила засновнику ТОВ «Грінлайф» заяву з проханням звільнити її з посади менеджера а власним бажанням 26.11.2019 р. на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України. Заява направлена рекомендованим листом. Відповідачем не отримана та конверт повернуто позивачці (а.с.22).

Таким чином, позивачкою висловлено бажання бути звільненою за ч. 1 ст. 38 КЗпП України заявою від 13.11.2019 року. Оскільки ч. 1 ст. 38 КЗпП України передбачено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні, то в такому випадку суд вважає, що трудові відносини повинні бути припинені не пізніше 27 листопада 2019 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулась до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи, може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

На думку суду, в даній справі потрібно визначити такий спосіб захисту, який не суперечить закону, а саме визнати, що трудові відносини припинені з 27.11.2019 року.

Щодо позовної вимоги про визнання ОСОБА_1 звільненою, суд зазначає, що оскільки трудові відносини припинені 27.11.2019 року, то з наступного дня вона і вважається такою, що звільнена. Закони не вимагає додаткового уточнення про те, що після розірвання трудового договору, особа повинна визнаватися звільненою, вона є такою в силу закону.

Враховуючи викладене, суд частково задовольняє позовні вимоги.

Керуючись статтями 5, 12, 13, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Ільющенко Ю.А., до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінлайф» про припинення трудових відносин - задовольнити частково.

Вважати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грінлайф» з ініціативи працівника за власним бажанням на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України з 27 листопада 2019 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду або через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України, а також відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Представник позивача: ОСОБА_2 . Адреса: АДРЕСА_2 . Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4498 від 05.09.2012 року. ІПН НОМЕР_3 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінлайф», код ЄДРПОУ 34828023, місцезнаходження: м. Покровськ, м-н Южний, буд. 30, кв. 75.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення виготовлено 19.03.2021 року.

Суддя: