Справа № 219/10584/20

Провадження № 2/219/737/2021

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 березня 2021 року м. Бахмут Донецької області

Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Шевченко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Брагіної М.В.,

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бахмут в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» в особі Артемівського управління по газопостачанню та газифікації до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за постачання природного газу, -

В С Т А Н О В И В:

18.11.2020 позивач в особі начальника Артемівського управління по газопостачанню та газифікації Бондар В.Д. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми основного боргу в розмірі 5 938,97 грн., яка утворилась в період з 01.06.2013 по 30.09.2020 внаслідок несплати за надані послуги з постачання природного газу, а також інфляційних витрат у сумі 5 535,34 грн., 3% річних у сумі 901,17 грн., а також витрат по оплаті судового збору. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між позивачем та відповідачем відбулись цивільно-правові відносини щодо надання та споживання житлово-комунальних послуг з газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчать виставлені на оплату рахунки за спожитий природний газ, відомості про їх оплату та наявність у відповідача ОСОБА_1 особового рахунку № НОМЕР_1 , а розрахунки за надані послуги з газопостачання здійснювались відповідно до норм споживання та встановлених цін на газ. Так, Артемівським управлінням по газопостачанню та газифікації забезпечується постачання природного газу відповідачу своєчасно, безперервно та якісно відповідно з Правилами надання населенню послуг по газопостачанню, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 1999 року № 2246, та Правилами постачання природного газу, затвердженими Постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496. Позивач вказує, що відповідачем здійснювалось фактичне споживання природного газу, а згідно особового рахунку № НОМЕР_1 заборгованість станом на 01 жовтня 2020 року складає 5 938,97 грн. за період з 01 червня 2013 року по 30 вересня 2020 року. У порушення вимог закону (п. 4 ст. 29 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 1999 року № 2246, згідно яких споживач зобов`язаний своєчасно вносити плату за надані послуги з газопостачання), відповідач не вживає заходів до погашення заборгованості, чим спричиняє значну шкоду позивачу, у зв`язку з чим останній вимушений звернутися до суду. Також у відповідності до ч. 1 ст. 625 ЦК України, окрім суми основного боргу, позивач просить стягнути інфляційні витрати за період з 11 січня 2015 року по вересень 2020 року в сумі 5 535,34 грн., а також 3% річних в сумі 901,17 грн. з 11.01.2015 по 11.10.2020 року.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 22.01.2021 за вказаною цивільною справою було відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті, відповідачу був наданий строк для подання відзиву на позовну заяву. В строк, встановлений судом, відзиву на позовну заяву відповідачем подано не було.

Представник позивача за довіреністю Лєфтєр А.С. , будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, 04.02.2021 надіслав на електрону адресу заяву (вх. № ЕП-1142) про розгляд справи за його відсутності. В заяві вказав, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити у повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою, у якій просив застосувати строк позовної давності та провести судове засідання у його відсутність (а..с.23)

На підставі ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» в особі Артемівського управління по газопостачанню та газифікації є постачальником послуг з постачання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить обліковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 (а.с.3).

Відповідно до довідки про наявність заборгованості за спожитий природний газ відповідач має заборгованість перед позивачем за надані послуги з газопостачання за спожитий природний газ за період з 01.06.2013 по 30.09.2020, яка складає 5 938,97 грн. (а.с.6).

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» в особі Артемівського управління по газопостачанню та газифікації надавало відповідачу послуги з постачання природного газу. Проте, доказів оплати вартості наданих позивачем послуг з водопостачання та водовідведення відповідач не надав. За таких обставин при вирішенні справи суд виходить з обсягу прав і обов`язків сторін відповідно до чинного законодавства, яке регулює взаємовідносини осіб, що надають послуги із споживачами цих послуг.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Пунктом № 20 Правил постачання природного газу, затвердженого Постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496 передбачено, що боржник повинен забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договору та відповідно до пункту 22 розділу IV Правил постачання природного газу.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 68 Житлового кодексу України відповідач зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги, в тому числі за послуги з газопостачання. Однак, виходячи з досліджених доказів, які маються в матеріалах справи, вбачається, що відповідач не виконує цих зобов`язань у повному обсязі, у зв`язку з чим станом на 01.10.2020 утворилась заборгованість внаслідок несплати за надані послуги з постачання природного газу в сумі 5 398,97 грн., що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості (особовим рахунком), який суд приймає до уваги та вважає таким, що проведений вірно, з підстав зазначених вище. При цьому, відповідачем не надано відповідних доказів, якими спростовувався б наданий позивачем розрахунок, або з якого вбачалось би, що розмір заборгованості за надані йому послуги з постачання природного газу є меншим, ніж зазначено позивачем.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.

Закріплена у частині 1 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Позивач надав розрахунки, відповідно до яких інфляційні витрати за період з 11 січня 2015 року по 11 жовтня 2020 року складають 5 535,34 грн., а 3% річних за вказаний період - 901,17 грн. Суд бере до розгляду та вважає такими, що проведені вірно.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 1, 3 ст.261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

При цьому, правило частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення строку, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Відповідно до ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Частина 3 ст.267 ЦК України передбачає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Частина 4 вищевказаної статті зазначає, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У особовому рахунку НОМЕР_1 позивач вказує у графі 9 «оплата» щодо проведення оплати в сумі 4326,50, з яких на 226, 10 грн. за розпорядженням в квітні-травні 2020 року за розподіл газу зменшено борг (арк.с.4), а також у довідці (арк.с.6) про оплату в період з 01.06.2013 по 30.09.2020 - в сумі 4100,40, що відповідає розрахунку (4326,50-226,10).

Згідно даного особового рахунку остання оплата була здійснена відповідачем в сумі 200 грн. у лютому 2016 року (арк.с.3). Також зазначається, що контрольний кран опломбований на вводі 18.02.2015 за показаннями лічильника 29552 куб. м 26.12.2018 року здійснено перевірку та контрольні показання залишились такими ж -29552 куб. м.

Таким чином, суд приходить висновку, що позивач про наявність заборгованості відповідача в сумі 5938,97 грн. дізнався ще станом на 01.03.2016, а звернувся до суду 18.11.2020, при цьому позов не містить доказів звернення до суду з приводу отримання судового наказу.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Про це, зокрема визначено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 51)).

З огляду на викладене вище, суд вважає, що є всі підстави для застосування строку позовної давності та відмови в задоволенні позову щодо стягнення як основного боргу в сумі 5938,97 грн., так і інфляційних втрат і 3 % річних.

Крім того, позивачем під час подання до суду позовної заяви були сплачені витрати по сплаті судового збору у сумі 2 102 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на позивача у разі відмови в позові.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 1, 9, 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» в особі Артемівського управління по газопостачанню та газифікації до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за постачання природного газу - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

позивач: Публічне акціонерне товариство «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» в особі Артемівського управління по газопостачанню та газифікації, адреса місцезнаходження: Донецька область, м. Бахмут, вул. Носакова, буд. 3, код ЄДРПОУ 20317035;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Л.В. Шевченко

18.03.2021