Справа №:755/3462/21

Провадження №: 1-кп/755/823/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" березня 2021 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100040000183 від 20.01.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сумгаїт Республіки Азербайджан, громадянина Республіки Азербайджан, офіційно не працюючого, із середньою освітою, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

перекладача ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И В:

З Київської місцевої прокуратури № 4 до Дніпровського районного суду м. Києва надійшов для розгляду обвинувальний акт у вищевказаному кримінальному провадженні № 12021100040000183 від 20.01.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор доповів про можливість призначення вказаного обвинувального акту до розгляду, оскільки дотримано норм кримінально-процесуального законодавства.

Захисник заперечував щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду, оскільки прокурор не мав повноважень для підписання обвинувального акту. Обвинувачений підтримав свого захисника.

Крім того, прокурор у підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про те, що до ОСОБА_3 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки він, будучи обізнаним з покаранням за вчинений ним злочин, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також виїхати за межі Україні; незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні; може вчинити інше кримінальне правопорушення. Захисник ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, оскільки воно не було письмово перекладено на рідну мову обвинуваченого, прокурором на підтвердження судимостей обвинуваченого не надано судових рішень, обгрунтовуючи підозру прокурор не надав відповідних доказів. Щодо ризиків, зазначених прокурором у клопотанні, вважає їх не обгрунтованими. Вказував, що у клопотанні не наведено обгрунтування щодо неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, крім тримання під вартою. Захисник просив врахувати, що обвинувачений має постійне місце проживання та працює не офіційно продавцем фруктів, тому просив суд застосувати до обвинуваченого запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку свого захисника.

Заслухавши думки учасників кримінального провадження, оглянувши клопотання, вивчивши обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, суд вважає, що є достатні підстави для призначення його до судового розгляду, оскільки згідно з наданим до суду обвинувальним актом, складеним слідчим, відповідно до вимог КПК України, прокурором дотримані вимоги територіальної підсудності та підстав для його повернення прокурору не встановлено.

У підготовчому судовому засіданні будь-яких клопотань, які б перешкоджали призначенню судового розгляду, не заявлено.

Судовий розгляд необхідно здійснювати у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.

Кім того, згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Так, відповідно до ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.

Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 185 КК України. Під обґрунтованою підозрою на стадії судового розгляду суд розуміє існування фактів та інформації, які здатні переконати неупередженого спостерігача в тому, що певна особа (група осіб) могла вчинити злочин, у такому випадку наявні докази об`єктивно пов`язують цю особу (групу осіб) із певним злочином. При цьому, критерій обґрунтованості підозри зовсім не вимагає того, щоб ці докази були достатніми для того, щоб визнати особу винуватою та забезпечити її засудження, але мають бути достатніми (вагомими) для того, щоб виправдати подальше існування заходів забезпечення судового розгляду. Такий стандарт доказування є найнижчим і не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою злочину. Як вбачається з розділів І, ІІ реєстру матеріалів досудового розслідування №12021100040000183 обґрунтованість підозри ОСОБА_3 на стадії судового розгляду, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 185 КК Україниґрунтується на: повідомленні про підозру від 21.01.2021 року, протоколах оглядів місця події від 20.01.2021 року та 21.01.2021 року, протоколі допиту підозрюваного від 20.01.2021 року, протоколі допиту представника потерпілого від 20.01.2021 року, протоколах допиту свідків від 21.01.2021 року та 22.01.2021 року, протоколі перегляду відеозапису від 21.01.2021 року, протоколі проведення слідчого експерименту від 28.01.2021 року. Крім того, у засіданні судом було оглянуто надану прокурором вимогу, яка підтверджує наявність судимостей у обвинуваченого.

Перелік вище зазначених матеріалів, а також виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, зазначений в обвинувальному акті, на даний момент, у своїй сукупності є вагомим та здатен переконати неупередженого спостерігача у тому, що обвинувачений ОСОБА_3 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3ст. 185 КК України. При цьому суд не вдається у тонкощі кримінально-правової кваліфікації та вирішення питання доведеності його вини, оскільки дослідження зібраних стороною доказів здійснюватиметься під час судового розгляду - у судовому засіданні, а їх оцінка - в нарадчій кімнаті.

Щодо обґрунтованості ризиків неналежного виконання обвинуваченим ОСОБА_3 покладених на нього процесуальних обов`язків, то слід зазначити таке. Суд вважає обґрунтованим стороною обвинувачення ризик, передбачений п. 1 ч. 1ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, покарання за вчинення якого передбачає позбавлення волі на строк від 3 до 6 років, обвинувачений не зареєстрований на території України, є громадянином Республіки Азербайджан, тому може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Даний ризик є цілком реальним.

Суд вважає, що стороною обвинувачення обґрунтовано і ризик передбачений п. 3 ч. 1ст. 177 КПК України, зважаючи на те, що згідно чинного законодавства суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. А тому, враховуючи характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 та обставини їх вчинення, ризик впливу останнього на свідків та потерпілого незаконними способами є досить реальним. Суд вважає, що стороною обвинувачення обґрунтовано і ризик передбачений п. 5 ч. 1ст.177КПК України зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_3 не має стабільного джерела прибутку, бо офіційно не працює, тому може вчинити інші кримінальні правопорушення, зокрема майнового характеру, оскільки раніше судимий за анологічні злочини. Слід зазначити, що розумність тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку в залежності від особливостей конкретної справи та причин, про які йдеться у рішеннях національних судів. Тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_3 , відповідно дост. 178 КПК України, суд враховує, крім іншого, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі доведеності його вини в інкримінованому злочині, його вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, той факт, що він громадянин Республіки Азербайджан, місце проживання (хостел), майновий стан обвинуваченого, те, що він раніше на території України судимий.

Заслухавши учасників кримінального провадження, суд вважає, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України наявні, з огляду на специфіку кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_3 у разі визнання його винуватим у вчиненому кримінальному правопорушенні, а також на конкретні обставини кримінального провадження, його особу та схильність до скоєння нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так, що стосується питання доцільності обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то при вирішенні даного питання суд враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних інтересів та потребує від суду більшої суворості в оцінці порушених цінностей суспільства.

Питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, відповідно до п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини «Харченко проти України» (Заява № 40107/02) від 10 лютого 2011 року, набуло статус остаточного 10 травня 2011 року, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (серед інших джерел, рішення у справі «Лабіта проти Італії» (980_009) (Labita v. Itali), [GC], № 26772/95, п. 153, ЕСНR 2000-IV.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», заява № 34578/97, п. 93).

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином. Обвинувачений є особою раніше неодноразово судимою, зокрема, за злочин проти власності, офіційно ніде не працює, що може свідчити про його схильність до скоєння нових кримінальних правопорушень, може ухилятися від суду, впливати на потерпілого та свідків.

Враховуючи наведене, суд на даному етапі розгляду обвинувального акту, приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про обрання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки є ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбаченим цим Кодексом, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 181, 183, 194, 369 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021100040000183 від 20.01.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, до розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва за адресою: м. Київ, вул. І.Сергієнка, 3, на 10 год. 30 хв. 26 березня 2021 року.

Судовий розгляд необхідно здійснювати у відкритому судовому засіданні суддею одноособово за участю прокурора, представника потерпілого, захисника обвинуваченого та обвинуваченого.

Клопотання прокурора про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Обрати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах 60 днів, тобто до 13 травня 2021 року включно.

Визначити ОСОБА_3 заставув розмірі40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 90800 грн, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва (Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р № UA128201720355259002001012089), у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на обвинуваченого у разі внесення застави наступні обов`язки: не відлучатись за межі м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора, суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання.

Визначити 2-місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі порушення ним обов`язків, покладених на нього в цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.

Будь-які твердження чи заяви обвинуваченого, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, або у будь-якому іншому правопорушенні.

Ухвала судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1