ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/2857/21

Провадження №: 3/755/2196/21

"12" березня 2021 р.

м. Київ

суддя Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В. розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення, встановив :

згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 26.01.2021 серії ААБ № 120881 ОСОБА_1 (далі - особа, що притягається до адміністративної відповідальності) 26.01.2021 о 09:00 год. керуючи автомобілем марки «КІА», н.з. НОМЕР_1 , по Дарницькій площі у м. Києві, при виїзді з другорядної дороги на головну не дотрималася безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого сталося зіткнення з ТЗ «Mercedes», н.з. НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження автомобілів, заподіяння матеріальних збитків і порушення п. 13.1 Правил дорожнього руху України.

У судовому засіданні особа, що притягається до адміністративної відповідальності пояснила, що складений протокол вважає таким, що не відповідає вимогам КУпАП, враховуючи відсутність доказів, які в контексті положень ст. 251 КУпАП, регламентують відомості, що можуть бути належними доказами в ході підтвердження тих чи інших обставин, у зв"язку з чим її вина ґрунтується на припущеннях, що прямо суперечить ст. 62 Конституції України, а тому справа підлягає закриттю на підставі ст. 247 того ж Кодексу.

Так, у цій ситуації він під час руху, дотримувався ПДР, враховуючи інтенсивність руху, стан проїзної частини та обстановку, що склалася на дорозі, по всяк час переконуючись, що це буде безпечним і не створить перешкод та небезпеки іншим учасникам руху.

З безпосереднім дотриманням вимог п. 13.1 вказаних Правил, а тому дана пригода між ними сталася через не дотримання цих же Правил іншим водієм, а саме те, що 26.01.2021 о 09:00 год. водій ТЗ «Mercedes», д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись по Дарницькій площі в м. Києві, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого сталося зіткнення з її ТЗ «КІА», д.н.з. НОМЕР_1 .

Зі свого боку вона не мала змоги уникнути ДТП з об`єктивних причин.

А тому, уважає, що її вини у вчиненні ДТП немає, у зв`язку з чим, просила закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, оскільки її дії були вимушеними у наслідок дій іншого водія, які були учинені з порушенням ПДР.

З пояснень іншого учасника ДТП ОСОБА_2 від 26.01.2021 слідує, у цій ситуації, він керуючи своїм ТЗ дотримувався ПДР, а ДТП сталося через не дотримання Правил у т.ч. п. 13.1 з боку водія КІА.

Суд, проаналізувавши доводи осіб, що беруть участь у справі про адміністративне правопорушення, як усні, так і письмові, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.

Відповідно до загальних положень ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306, правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

З п.п. 2.3б), 13.1 ПДР України слідує, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: … б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу, відповідно.

Згідно вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

У відповідності з положеннями ст. 280 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАПвисновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і обєктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно ст. 251 КУпАП,доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, беручи до уваги рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року про те, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази в справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог законодавства, а перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі, вважає за необхідне вказати на таке.

Системний аналіз змісту положень КУпАП в поєданні з вказаною позицією КСУ та ЄСПЛ свідчить, що у такого роду провадженнях належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у справі передбачені ст. 280, та інших обставин, які мають значення для неї, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК України.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні рішення.

Проаналізувавши, у цьому провадженні наявні у ньому фактичні дані суддя установив, що вина особи, що притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП не є дійсною, у розрізі такого.

Наявна у провадженні схема ДТП сама по собі указує на те, що сталася пригода за участю ТЗ.

Однак, з указаної схеми, яка складена за місцем пригоди та містить графічно зображені та зафіксовані об`єкти про обставини дорожньої пригоди (ділянка дороги, де сталася дорожньо-транспортна пригода, сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив`язка об`єктів, транспортні засоби, причетні до ДТП, координати їх розміщення відносно елементів проїзної частини та інше), таблицю дорожніх умов, в якій зазначені назви об`єктів, зображених на схемі, на зворотному боці схеми зазначено характеризуючі дані транспортних засобів та відомості про їх пошкодження, не убачаться у діях ТЗ КІА, порушення вимог п. 13.1 ПДР.

Є дійсними ці є обставини і розрізі пояснень, як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та з урахуванням того, що відповідно до постанови даного місцевого суду від 25.02.2021 у справі № 755/2855/21 було установлено, що ОСОБА_2 26.01.2021 о 09:00 год. керуючи транспортним засобом «Mercedes», д.н.з. НОМЕР_2 , по Дарницькій площі в м. Києві, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого сталося зіткнення з ТЗ «КІА», д.н.з. НОМЕР_1 , що призвело до пошкодження транспортних засобів, завдання матеріальних збитків та порушення вимог п. 13.1 ПДР.

Тим самим, є дійсним факт, що дана пригода між ними сталася через не дотримання ПДР, а саме водієм ТЗ Mercedes.

Разом з тим, об`єктивна сторона складу порушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, включає три обов`язкові ознаки: суспільно небезпечне діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху), суспільно небезпечні наслідки (спричинення ушкоджень), причинний зв`язок між діянням і наслідками. За практикою Верховного Суду (справа № 175/358/16-к, провадження №51-1819км18), зважаючи на орієнтири, викладені у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у постанові цього Суду від 20 листопада 2014 року (справа № 5-18кс14), у випадку виникнення ДТП за участю декількох водіїв наявність чи відсутність у їх діях складу порушення ПДР, потребує встановлення причинного зв`язку між діяннями (порушенням ПДР) кожного з них та наслідками, що настали, тобто з`ясування ступеня участі (внеску) кожного з них у спричиненні злочинного наслідку. Для правильного застосування норми закону про у таких випадках особливого значення набуває дослідження характеру та черговості порушень, які вчинив кожен із водіїв. За певних умов виключається відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, котра керувала транспортним засобом.

В цій справі суддя ураховуючи те, що виникнення ДТП має місце за участю декількох водіїв (2 ТЗ), ураховує те, що наявність чи відсутність у їх діях складу порушення ПДР, потребує встановлення причинного зв`язку між діяннями (порушенням ПДР) кожного з них та наслідками, що настали, тобто з`ясування ступеня участі (внеску) кожного з них у спричиненні злочинного наслідку, а тому суд для правильного застосування норми закону дослідивши характер та черговість дій, які вчинив кожен із водіїв, уважає що першочерговим було те, що водій ТЗ Mercedes порушив вимоги ПДР.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду, які вказували «поза розумним сумнівом» про порушення особою ПДР здобуто не було та суду не надано.

Сам обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З урахуванням того, що такі докази мають випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто бути такими, що не залишать місце сумнівав, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Так, як стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях

У цій ситуації зібрані матеріали, як докази, уповноваженою на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, особою, за своєю суттю залишать місце сумнівам, як наслідок, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», з огляду на наведене вище.

Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Підстав для направлення справи на дооформлення суд не убачає з огляду на норми ст. 284 КупАП.

За таких обставин, враховуючи вище викладене суд вважає, що у діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений ст. 124 КУпАП, так як її вину УПП не доведено належним чином, а не обґрунтовано на припущеннях, що є неприйнятим та суперечить, як нормам національного законодавства, так і міжнароджного.

Згідно п. 1) ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністі події і складу адміністративного правопорушення.

У зв`язку з чим, дане адміністративне провадження, з урахуванням вимог п. 1 ст. 247 КУпАП, підлягає закриттю, а судовий збір не підлягає стягненню з особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у зв`язку з встановленням обставин визначених п. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 6, 33-35, 124, 245, 247, 251, 252, 268, 272, 280, 321 Кодексу України про адміністративне правопорушення, суддя постановив:

провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1) ст. 247 даного Кодексу.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки визначені КодексомУкраїни про адміністративне правопорушення, з урахуванням норм статтею 287-291 даного Кодексу, і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

С у д д я Оксана БІРСА