ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 року

м. Київ

справа № 360/4354/19

адміністративне провадження №К/9901/29905/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Губської О.А.,

суддів: Білак М.В., Жука А.В.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 360/4354/19

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луганського апеляційного суду про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Луганського апеляційного суду на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року (головуючий суддя Басова Н.М.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року (колегія суддів: головуючий суддя Гайдар А.В., судді Геращенко І.В., Казначеєв Е.Г.),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1.Позивач звернулася до суду з позовом до Луганського апеляційного суду, у якому просила:

1.1.визнати протиправним та скасувати наказ Луганського апеляційного суду про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу з режимно-секретної роботи від 04.09.2019 № 96-ос/а та поновити її на посаді;

1.2.стягнути з Луганського апеляційного суду на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду, завдану незаконним рішенням відповідача, у розмірі 50000,00 грн.

1.3.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку позивача, вона не перевищувала службових повноважень, діяла відповідно до норм Закону України «Про державну таємницю», Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 №939, а також в межах своїх повноважень, передбачених Положенням про відділ з режимно-секретної роботи Луганського апеляційного суду. Окрім того, вважає застосований до неї вид дисциплінарного стягнення занадто суворим. Також позивач звертає увагу, що є учасником бойових дій, внутрішньо переміщеною особою та не має власного житла у м. Сєвєродонецьку, за високу ціну для неї винаймає житло, тому відсутність заробітної плати призвело до суттєвого зменшення її життєвого та майнового рівня, а також її родини. Внаслідок звільнення позивач стала непрацевлаштованою, а визначений розмір допомоги по безробіттю за час перебування на обліку Сєвєродонецького міського центру зайнятості за 2 місяці у розмірі 263,00 грн не зміг задовольнити її життєві потреби. Позивач також зазначала про те, що незаконне звільнення з посади грубо порушило її конституційні права, а саме: право на працю, на своєчасне отримання винагороди, на достатній рівень життя для неї та її родини як на час звільнення, так і в подальшому, оскільки запис у трудовій книжці про звільнення «за статтею» викликав у потенційних роботодавців сумніви щодо професійності, компетенції та надійності, у зв?язку з чим вона неодноразово отримувала відмови у прийнятті на іншу роботу, що вказує на неможливість реалізувати закріплені у Конституції України трудові права.

1.4.Визначаючи розмір моральної шкоди, позивач просила суд врахувати незворотність наслідків, які настали внаслідок протиправних та незаконних дій відповідача, а саме: характер та обсяг тривалих величезних душевних страждань, приниження честі, гідності та репутації позивача внаслідок незаконного звільнення за статтею, неможливість подальшого працевлаштування та реалізації своїх конституційних прав, докладання зусиль для відновлення життєвих відносин та законного відновлення своєї репутації у суді.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2.Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року, позов задоволено частково.

2.1.Визнано протиправним та скасовано наказ Луганського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року №96-ос/а «Про звільнення ОСОБА_1 ».

2.2.Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу з режимно-секретної роботи Луганського апеляційного суду з 04 вересня 2019 року.

2.3.Стягнуто з Луганського апеляційного суду на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05 вересня 2019 року по 29 травня 2020 року у загальному розмірі 161366,16 грн з відрахуванням обов`язкових податків та зборів.

2.4.В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

2.5.Задовольняючи позов частково суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що посадовими особами Луганського апеляційного суду не взяті до уваги вимоги спеціальних нормативно-правових актів, які підлягали застосуванню під час проведення службового розслідування та прийнятті відповідного рішення за результатами розгляду висновку про службове розслідування стосовно начальника відділу з режимно-секретної роботи Луганського апеляційного суду.

ІІІ. Касаційне оскарження

2.Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

2.1.Підставою звернення з касаційною скаргою відповідач зазначив пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України (якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 КАС України).

2.2.На обґрунтування підстави оскарження зазначає про те, що перед спірним дисциплінарним стягненням позивач протягом року двічі притягалась до дисциплінарної відповідальності і застосовані до неї стягнення (догана, попередження про неповну службову відповідність) на день винесення оспорюваного наказу не буди скасовані. Вказане, на думку скаржника, є безальтернативною підставою для звільнення позивача. Також відповідач вказує, що попередні накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності скасовані з процедурних підстав, що не виключає наявності факту вчинення позивачем протиправних дій.

2.3.Крім іншого, скаржник наголошує, що ОСОБА_1 зарекомендувала себе як недисциплінована та особа, яка схильна до порушень трудового розпорядку, несвоєчасно та неякісно виконує доручення, не може належним чином організувати виконання своїх обов`язків, у колективі не користується авторитетом та повагою.

2.4.Скаржник наголошує, що позивач як державний службовець відповідно до підпункту 13 пункту 14 Положення про апарат Луганського апеляційного суду підпорядковується безпосередньо керівнику державної служби у державному органі керівнику апарату Луганського апеляційного суду, а тому є помилковим висновок судів попередніх інстанцій про те, що в спірних правовідносинах ініціатива службового розслідування стосовно позивача належить виключно голові суду.

2.5.Також відповідач вважає хибним посилання судів попередніх інстанцій на норми Закону України «Про державну таємницю», Порядку організації забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених постановою КМУ від 18.12.2013 №939дск (далі Порядок №939), оскільки Луганським апеляційним судом ініційовано проведення дисциплінарного провадження за порушення вимог Закону України «Про державну службу» щодо перевищення позивачем службових повноважень, а не службового розслідування відповідно до Закону України «Про державну таємницю» та Порядку №939. Предметом дисциплінарного провадження було з`ясування обставин щодо правомірності ініціювання розробки та погодження Правил пропускного режиму осіб до приміщення Луганського апеляційного суду та на його територію транспортних засобів і ці обставини не підпадають під ознаки порушення у сфері охорони державної таємниці. Дисциплінарна комісія не інкримінувала позивачу порушення охорони державної таємниці чи витоку секретної інформації і за цими фактами не проводилось дисциплінарне провадження.

2.6.Крім цього, відповідач наводить висновки Акту спеціальної перевірки-експертизи №78/3/26-6570дск, за змістом якого відсутні факти витоку секретної інформації та дій, що могли привести до такого витоку. Скаржник звертає увагу, що створювані за ініціюванням ОСОБА_1 . Правила містять гриф документа «Для службового користування», а не документа, що містить державну таємницю. Також на супровідному листі до Правил міститься резолюція голови суду, якою він доручив керівнику апарату з`ясувати обставини створення цих правил і єдиною законною підставою перевірки цього є ініціювання питання відкриття та здійснення дисциплінарного провадження.

2.7.Окрім вказаного, зазначає, що Закон України «Про судоустрій та статус суддів» не передбачає наявність у голови суду повноважень щодо притягнення посадових осіб та працівників апарату суду до дисциплінарної відповідальності, тому судження судів попередніх інстанцій щодо вказаного є помилковим.

2.8.Скаржник вказує, що у діях позивача не виявлено ознак злочину чи адміністративного проступку, натомість встановлено склад діяння, що полягає у перевищенні службових повноважень, а саме: самовільному ініціюванні підготовки, розробки і створенні Правил пропускного режиму осіб до приміщення Луганського апеляційного суду та на його територію транспортних засобів. Відповідно до оригіналу Правил пропускного режиму ОСОБА_1 погодила ці правила, під час чого не зверталась до голови суду чи його заступника для узгодження своїх дій. Водночас, у тексті Правил відсутнє місце для затвердження їх керівником установи головою суду.

2.9.Також відповідачем поза межами строку, встановленого статтею 337 КАС України, подано 27.11.2020 доповнення до касаційної скарги, 21.12.2020 уточнену касаційну скаргу та 23.12.2020 уточнену-доповнену касаційну скаргу.

3.Позивач подала відзив на касаційну скаргу відповідача, за змістом якого висловила свої доводи, якими заперечила щодо висловлених у скарзі обґрунтувань щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову, та просила залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу без задоволення.

3.1.Вказала, що оскільки голова суду безпосередньо контролює роботу режимно-секретного органу та відповідальний за організацію охорони державної таємниці в суді, тому тільки він чи відповідний його заступник має повноваження ініціювати проведення службового розслідування з питань, що стосуються охорони державної таємниці, стосовно начальника відділу режимно-секретної роботи. Оскільки Правила пропускного режиму стосуються безпосередньо заходів щодо збереження державної таємниці у суді, тобто режимно-секретної роботи, тому керівник апарату не мав повноважень проводити перевірку щодо ініціювання та розробки цих Правил.

3.2.Звертає увагу, що за наслідками дисциплінарного провадження відповідач лише припустив настання негативних наслідків, пов`язаних з введенням в дію вказаного Порядку, однак не довів їх існування. Вважає, що суди попередніх інстанцій правильно врахували, що ці наслідки є необґрунтованими, оскільки такі події не відбулись, розроблений документ не введений в дію, не оприлюднений, не доведений нікому до відома.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

4. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус учасника бойових дій, з 08.08.1998 по 06.11.2015 проходила службу в органах внутрішніх справ, з 05.11.2015 по 07.04.2016 в Національній поліції.

5.З 08.04.2016 позивач призначена на посаду головного спеціаліста відділу діловодства та обліку звернень громадян Апеляційного суду Луганської області та прийняла присягу державного службовця.

6.24.10.2016 позивач переведена на посаду головного спеціаліста з режимно-секретної роботи, 02.10.2017 переведена на посаду начальника відділу з режимно-секретної роботи.

7.08.01.2019 відповідно до статті 41 Закону України «Про державну службу» та пункту 5 статті 36 КЗпП України звільнена за власним бажанням із займаної посади за переведенням для подальшої роботи в Луганському апеляційному суді.

8.09.01.2019 позивач призначена на посаду начальника відділу з режимно-секретної роботи Луганського апеляційного суду в порядку переведення з Апеляційного суду Луганської області; 04.09.2019 звільнена з займаної посади за перевищення службових повноважень відповідно до пункту 4 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», що підтверджується матеріалами особової справи державного службовця №77 ОСОБА_1 .

9.Комісією Головного управління СБУ в Донецькій та Луганській областях проведено перевірку наявності умов, необхідних для провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею в Луганському апеляційному суді, про що складений Акт №78/3/26-13170 від 24.09.2018, в якому серед іншого зазначено про необхідність виконання вимог пунктів 233, 234 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених постановою КМУ від 18.12.2013 № 939, розробити правила пропускного режиму в Луганському апеляційному суді.

10.Наказом від 04.10.2018 № 1 голови Луганського апеляційного суду затверджено «Правила пропуску осіб до приміщення Луганського апеляційного суду та на його територію транспортних засобів».

11.Для функціонування роботи Луганського апеляційного суду відповідно до вимог Закону України «Про державну таємницю», Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 № 939, 04.12.2018 відділом з режимно-секретної роботи з діючого наказу голови Луганського апеляційного суду № 1 від 04.10.2018 розроблений витяг № 36 «Правила пропускного режиму осіб до приміщення Луганського апеляційного суду та на його територію транспортних засобів», якому присвоєний гриф «Для службового користування» та який погоджений командиром військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, затверджений в.о. голови суду ОСОБА_2 . Перший примірник вказаного витягу зберігається у відділі з режимно-секретної роботи Луганського апеляційного суду, другий у військовій частині НОМЕР_1 .

12.У березні 2019 року Комісією Головного управління СБУ в Донецькій та Луганській областях проведено планову тематичну перевірку стану охорони державної таємниці в Луганському апеляційному суді, про що складений Акт № 78/3/26-2202 дск від 15.03.2019.

13.Під час вказаної перевірки виявлені недоліки щодо порушень розробки порядку «Правил пропускного режиму в Луганському апеляційному суді № 36 дск, а саме: не погоджено з РСО, не ознайомлено відповідальних осіб.

14.Суди встановили, що, за твердженням позивача, після обговорення з головою суду виявлених під час вказаної перевірки порушень вона приступила до їх усунення та в телефонному режимі зі старшим помічником начальника штабу (з ОС КЕОП) військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_3 обговорила всі необхідні питання для того, щоб привести Правила пропускного режиму у відповідність до пунктів 232-235 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених постановою КМУ від 18.12.2013 № 939.

15.Крім цього, встановлено, що Правила пропускного режиму осіб до приміщення Луганського апеляційного суду та на його територію транспортних засобів розроблені військовою частиною НОМЕР_1 , нею ж відповідно до підпункту 2 пункту 10.2 розділу ІІ наказу МВС України від 26.12.2016 №1351 «Про затвердження Переліку відомостей, що становлять інформацію в системі МВС України» присвоєно гриф «Для службового користування». Також вказані Правила направлені у двох примірниках спецзв`язком вих. від 19.04.2019 №40/35/24-85 дск.

16.Ці документи надійшли до Луганського апеляційного суду 13.05.2019, зареєстровані в суді 15.05.2019 за №59/19 дск вх.

17.На першому аркуші обох примірників Правил пропускного режиму осіб до приміщення Луганського апеляційного суду та на його територію транспортних засобів у графі «Погоджую» стоїть особистий підпис начальника відділу з режимно-секретної роботи Луганського апеляційного суду ОСОБА_1 , дата погодження 12 квітня 2019 року. У графі «Затверджую» особистий підпис командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_4 , дата затвердження 18 квітня 2019 року.

18.На супровідному листі військової частини НОМЕР_1 від 19.04.2019 голова Луганського апеляційного суду поставив резолюцію: «З`ясувати обставини створення документу та доповісти з пропозиціями».

19.22.05.2019 з метою з`ясування цих обставин т.в.о. керівника апарату Луганського апеляційного суду Савчук О.І. направив лист на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 полковнику ОСОБА_4 №5/838/2019.

20.Листами від 07.06.2019 №40/35/24-1022 та від 25.06.2019 №40/35/24-1166 т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 та командир військової частини НОМЕР_1 надали відповіді, в яких вказали, що ініціатором розробки Правил є ОСОБА_1 . Проект Правил розроблений на підставі Правил пропуску осіб до приміщення Луганського апеляційного суду та на його територію транспортних засобів, затверджених наказом голови Луганського апеляційного суду від 04.10.2019 №1. В телефонній розмові з начальником відділу з режимно-секретної роботи Луганського апеляційного суду ОСОБА_1 та старшим помічником начальника штабу (ОС КЕОП) майором ОСОБА_3 було обговорено погодження цих Правил. Документи від голови Луганського апеляційного суду з приводу погодження на адресу військової частини НОМЕР_1 не надходили. Переписка між військовою частиною НОМЕР_1 та Луганським апеляційним судом з питань погодження Правил не здійснювалась

21.19.06.2019 керівник апарату Луганського апеляційного суду видав наказ №65-ос/а «Про відкриття дисциплінарного провадження стосовно начальника відділу з режимно-секретної роботи ОСОБА_1 ».

22.Підставою для проведення дисциплінарного провадження стали листи військової частини НОМЕР_1 від 19.09.2019 №40/35/24-85дск та від 07.06.2019 №40/35/24-1022. Метою проведення дисциплінарного провадження є визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку. Дисциплінарній комісії з розгляду дисциплінарних справ Луганського апеляційного суду наказано провести службове розслідування з метою з`ясування обставин щодо правомірності ініціювання розробки та погодження «Правил пропуску режиму осіб до приміщення Луганського апеляційного суду та на його територію транспортних засобів» начальником відділу з режимно-секретної роботи ОСОБА_1 .

23.З вказаним наказом позивач ознайомлена 19.06.2019, що підтверджується її особистим підписом.

24.Під час проведення службового розслідування ОСОБА_1 надавала особисті пояснення 01.07.2019 та 07.08.2019.

25.27.08.2019 Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ Луганського апеляційного суду складений висновок за результатами службового розслідування, згідно з яким відомості, що стали підставою для проведення службового розслідування щодо правомірності ініціювання розробки та погодження «Правил пропуску режиму осіб до приміщення Луганського апеляційного суду та на його територію транспортних засобів» начальником відділу з режимно-секретної роботи ОСОБА_1 , вважати такими, що підтвердилися. В діях начальника відділу з режимно-секретної роботи ОСОБА_1 наявні ознаки дисциплінарного проступку. Службове розслідування закінчити.

26.В подальшому 02.09.2019 Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ Луганського апеляційного суду складений висновок про наявність чи відсутність в діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, за змістом якого у діях начальника відділу з режимно-секретної роботи Луганського апеляційного суду ОСОБА_1 наявні ознаки дисциплінарного проступку передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», а саме: перевищення службових повноважень, в зв`язку з цим є підстави для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Згідно із частиною п`ятою статті 66 Закону України «Про державну службу» видом дисциплінарного стягнення обрано звільнення з посади.

27.З вказаним висновком позивач ознайомлена 02.09.2019, про що свідчить її підпис.

28.02.09.2019 секретарем та членами Дисциплінарної комісії складений акт про те, що під час ознайомлення ОСОБА_1 з цим висновком зауважень до нього, клопотань про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, додаткових пояснень та додаткових документів і матеріалів, що стосуються зазначених обставин справи, від ОСОБА_1 не надійшло.

29.02.09.2019 за №3479/19 вх на ім`я в.о. керівника апарату Луганського апеляційного суду Беззубенка К.Ю. надійшло подання від Дисциплінарної комісії Луганського апеляційного суду про звільнення ОСОБА_1 з посади за вчинення дисциплінарного проступку передбаченого пунктом 7 статті 65 Закону України «Про державну службу», а саме перевищення службових повноважень.

30.03.09.2019 позивач надала свої пояснення.

31.Наказом в.о. керівника апарату Луганського апеляційного суду Беззубенка К.Ю. від 04.09.2019 №96-ос/а ОСОБА_1 начальника відділу з режимно-секретної роботи звільнено з 04.09.2019 за перевищення службових повноважень на підставі пункту 4 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу». Вирішено питання щодо виплати компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки.

32.З наказом про звільнення позивач ознайомлена 04.09.2019, про що свідчить її підпис.

33.Визначаючи наявність у діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, який полягав у перевищенні службових повноважень, відповідач виходив з того, що начальник відділу з режимно-секретної роботи Луганського апеляційного суду ініціювала розроблення військовою частиною НОМЕР_1 «Правил пропуску режиму осіб до приміщення Луганського апеляційного суду та на його територію транспортних засобів» з грифом «Для службового користування», керувала розробкою та погодила вказані Правила, які були затверджені командиром військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 , які суперечать чинним «Правилам пропуску осіб до приміщення Луганського апеляційного суду та на його територію транспортних засобів», затвердженим наказом голови Луганського апеляційного суду від 04.10.2018 №1. Ініціювання розробки, затвердження вказаних Правил та присвоєння їм грифу «Для службового користування» належить виключно до повноважень голови Луганського апеляційного суду, як наслідок останньою порушено порядок ініціювання розробки та затвердження вказаних Правил, що призвело до підриву авторитету судової установи, як державного органу.

34.Видаючи наказ від 04.09.2019 №96-ос/а «Про звільнення ОСОБА_1 », відповідач керувався статтями 66-68, 75, 83, пунктом 4 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», статтями 147-149 Кодексу законів про працю України, поданням Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Луганського апеляційного суду від 02.09.2019 №3479/19 вх, висновком Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Луганського апеляційного суду від 02.09.2019 про наявність чи відсутність в діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, поясненнями ОСОБА_1 від 03.09.2019 №3482/19 вх.

35.Вважаючи цей наказ та своє звільнення протиправними, позивач звернулася до суду з цим адміністративним позовом.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

36.Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

37.Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

38.У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

39.Відповідно до частин другої та третьої статті 5 Закону України «Про державну службу» відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

40.Згідно із пунктом 10 частини першої статті 7 Закону державний службовець має право на оскарження в установленому законом порядку рішень про накладення дисциплінарного стягнення, звільнення з посади державної служби, а також висновку, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання його службової діяльності.

41.Керівник державної служби приймає у межах наданих повноважень рішення про заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В» (пункт 10 частини другої статті 17 Закону.

42.Згідно із частинами першою та другою статті 69 Закону для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія). Дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», утворює керівник державної служби у кожному державному органі.

43.Згідно із частиною першою статті 64 Закону за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

44.Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення (частина перша статті 65 Закону).

45.Пунктом 7 частини другої статті 65 Закону визначено, що дисциплінарним проступком є перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення.

46.Частиною першою статті 66 Закону встановлено, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

47.Дисциплінарні стягнення, передбачені пунктами 2-4 частини першої цієї статті, накладаються виключно за пропозицією Комісії, поданням дисциплінарної комісії (частина шоста статті 66 Закону).

48.Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку (частина одинадцята статті 69 Закону).

49.Частиною першою статті 74 Закону встановлено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

50.Відповідно до частини першої статті 67 Закону дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

51.Частинами першою та другою статті 77 Закону визначено, що рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформлюється відповідним актом суб`єкта призначення. У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

VI. Позиція Верховного Суду

52.Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

53.Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

54.Підставою звернення з касаційною скаргою відповідачем зазначено пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України (якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 КАС України).

55.Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв?язку із прийняттям Луганським апеляційним судом наказу від 04.09.2019 № 96-ос/а про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу з режимно-секретної роботи.

56.Указаний наказ прийнятий у зв`язку з встановленням за результатами дисциплінарного провадження факту наявності в її діях складу дисциплінарного проступку, який виразився у перевищенні позивачем службових повноважень.

57.Цей наказ оскаржується позивачем з тих підстав, що, на її думку, є таким, що прийнятий з порушенням процедури, оскільки службове розслідування ініційоване керівником апарату суду, а не головою суду, зазначає про помилковість висновків останнього щодо наявності в її діях складу дисциплінарного проступку, також вважає, що відповідач безпідставно під час вказаної процедури не з`ясував наявність в її діях складу злочину або адміністративного правопорушення.

58.Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи питання щодо правильності застосування цими судами норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого.

59.Предметом судового контролю в цій справі є наказ про звільнення позивача, який належить оцінити на предмет його відповідності вимогам частини другої статті 2 КАС України, а саме: чи прийнятий він 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

60.Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

61.Указана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

62.«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

63.«У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

64.«У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

65.Суди попередніх інстанцій встановили, що спірний наказ про звільнення позивача прийнято на підставі висновків службового розслідування, здійсненого у межах дисциплінарного провадження.

66.Це дисциплінарне провадження відкрите наказом керівника апарату суду від 19.06.2019 №65-ос/а як керівника державної служби у цьому державному органі відповідно до статті 69 Закону України «Про державну службу».

67.Надаючи відповідь на питання щодо правомірності відкриття дисциплінарного провадження стосовно позивача вказаною посадовою особою та на підставі норм Закону України «Про державну службу» Верховний Суд звертає увагу на таке.

68.Виходячи зі змісту статті 29 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» вбачається, що у голови суду відсутні повноваження щодо притягнення посадових осіб та працівників апарату суду до дисциплінарної відповідальності.

69.Водночас, частиною п`ятою статті 155 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначені повноваження керівника апарату.

70.Цією статтею встановлено, що керівник апарату суду призначає на посаду та звільняє з посади працівників апарату суду, застосовує до них заохочення та накладає дисциплінарні стягнення.?

71.Статтею 63 Закону України «Про державну службу» передбачені обов`язки керівника державної служби щодо забезпечення службової дисципліни. З метою забезпечення належного рівня службової дисципліни керівник державної служби зобов`язаний здійснювати контроль за виконанням державними службовцями посадових обов`язків; забезпечувати виконання державними службовцями своїх посадових обов`язків, у тому числі шляхом застосування дисциплінарних стягнень.

72.Відповідно до підпункту 13 пункту 14 Положення про апарат Луганського апеляційного суду, затвердженого рішенням зборів суддів Луганського апеляційного суду 15 березня 2019 року, керівник апарату відповідно до наданих повноважень забезпечує реалізацію єдиної державної політики у сфері державної служби, є керівником державної служби в апараті суду.

73.Крім того, згідно із підпунктом 1 пункту 14 Положення про апарат Луганського апеляційного суду керівник апарату суду здійснює безпосереднє керівництво апарату суду, забезпечує організацію роботи структурних підрозділів суду, працівників суду, їх взаємодію у виконанні завдань покладених на апарат суду.

74.Відповідно до підпункту 16 пункту 14 Положення керівник апарату здійснює контроль за дотриманням виконавської та службової дисципліни працівниками апарату суду, без винятку щодо того, які посадові обов`язки виконують державні службовці.

75.Водночас, вимоги спеціальних нормативно-правових актів, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, свідчать про таке.

76.Так, відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про державну таємницю» (далі Закон №3855) відносини у сфері охорони державної таємниці регулюються Конституцією України, законами України «Про інформацію» та «Про доступ до публічної інформації», цим Законом, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України та іншими нормативно-правовими актами.

77.Дія Закону №3855 поширюється на органи законодавчої, виконавчої та судової влади, органи прокуратури України, інші державні органи (частина 1 статті 3).

78.Відповідно до частини першої статті 21 Закону №3855 в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, що провадять діяльність, пов`язану з державною таємницею, з метою розроблення та здійснення заходів щодо забезпечення режиму секретності, постійного контролю за їх додержанням створюються на правах окремих структурних підрозділів режимно-секретні органи (далі РСО), які підпорядковуються безпосередньо керівнику державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації.

79.Згідно з пунктом 35 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 №939 дск (далі Порядок №939), РСО підпорядковується безпосередньо керівнику підприємства, установи, організації, який організовує та контролює його діяльність.

80.Крім цього, відповідно до Положення про відділ з режимно-секретної роботи Луганського апеляційного суду, затвердженого наказом т.в.о. керівника апарату Луганського апеляційного суду №13-од/а від 05.04.2019 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), відділ з РСР Луганського апеляційного суду підпорядковується керівнику апарату суду, а з питань організації роботи відділу та забезпечення режиму секретності в суді безпосередньо голові суду (а в разі його відсутності заступнику голови, на якого покладено забезпечення режиму секретності), який організовує та контролює його діяльність (пункт 2 розділу І та підпункт 1.4 розділу ІІІ вказаного Положення).

81.Отже, зі змісту вказаних норм права висновується таке.

82.Начальник відділу РСО є державним службовцем і з питань проходження державної служби, в тому числі і щодо звільнення, підпорядковується керівнику апарату суду.

83.Водночас, враховуючи особливості здійснюваної начальником цього відділу діяльності та специфіку діяльності відділу РСО в цілому, зокрема з питань організації роботи відділу, такий відділ та, відповідно, його начальник підпорядковуються безпосередньо голові суду.

84.Отже, розпорядчий акт про початок такої процедури видається керівником апарату суду як керівником державної служби апарату суду відповідно до Закону України «Про державну службу». Проте, ініціювання такої процедури належить до виключних повноважень голови суду як керівника установи, якому згідно з пунктом 35 Порядку №939 безпосередньо підпорядковується РСО та, відповідно і його начальник.

85.Як уже зазначалось, суди попередніх інстанцій встановили, що наказ від 19 червня 2019 року №65-ос/а «Про відкриття дисциплінарного провадження стосовно начальника відділу з режимно-секретної роботи ОСОБА_1 » виданий керівником апарату суду.

86.Водночас, суди встановили, що цей наказ виданий відповідно до статті 69 Закону України «Про державну службу», на підставі листів військової частини НОМЕР_1 від 19.04.2019 №40/35/24-85дск та від 07.06.2019 №40/35/24-1022, з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку.

87.Отже, суди встановили, що головою суду як керівником установи, якому безпосередньо підпорядковується начальник відділу РСО з питань організації роботи відділу, не ініціювалося службове розслідування стосовно позивача.

88.Також суди встановили, що супровідний лист від 19.04.2019 №40/35/24-85дск, яким військова частина НОМЕР_1 надіслала голові Луганського апеляційного суду Правила пропускного режиму осіб до приміщення Луганського апеляційного суду та на його територію транспортних засобів, містить резолюцію голови суду такого змісту: «З`ясувати обставини створення документу та доповісти з пропозиціями».

89.Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що проставлення резолюції голови суду на супровідному листі Військової частини НОМЕР_1 від 19.04.2019 №40/35/24-85дск не може бути розцінене як розпорядчий документ щодо ініціювання проведення службового розслідування стосовно дій позивача.

90.Таким чином, Верховний Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем порушено процедуру призначення дисциплінарного провадження.

91.Проте, Верховний Суд вважає помилковими мотиви, з яких суди дійшли такого висновку з огляду на таке.

92.Суди попередніх інстанцій задовольнили вимоги позову саме з посиланням на спеціальні норми права та враховуючи, що за цими нормативно-правовими актами розроблення Правил пропускного режиму, погодження, затвердження та їх виконання підпадає під дію законодавства у сфері охорони державної таємниці, оскільки Луганський апеляційний суд є режимним об`єктом, який провадить діяльність в тому числі й пов`язану з державною таємницею, для забезпечення такої діяльності в суді створено структурний підрозділ відділ РСО. При цьому суди врахували, що виключно голова суду контролює ефективність діяльності відділу РСО та виключно голова суду має право ініціювати питання щодо призначенні службового розслідування за фактами інших порушень законодавства у сфері охорони державної таємниці, до яких відноситься і розроблення, погодження та затвердження Правил пропускного режиму.

93.Проте, Верховний Суд вважає такі твердження судів помилковими з тих підстав, що у спірних правовідносинах питанням, якому надавалась оцінка в межах дисциплінарного провадження та по суті спору в цілому, є виключно питання наявності у позивача службових повноважень щодо ініціювання розроблення та затвердження локального акту Правил пропускного режиму, а також беззаперечний факт наявності повноважень щодо його затвердження у голови суду.

94.При цьому Верховний Суд враховує встановлені судами попередніх інстанцій обставини про те, що фактично зміст цих Правил не є предметом спору і не впливає на наявність чи відсутність у діях позивача складу порушення, яке, на думку відповідача, полягає у перевищенні останньою наявних у неї службових повноважень.

95.Отже, в спірних правовідносинах надавалась оцінка таким діям позивача, які не підпадають під ознаки порушень у сфері охорони державної таємниці, оскільки її дії оцінювались виключно як дії державного службовця, а не дії начальника РСО чи посадової особи, діяльність якої пов`язана з питаннями охорони державної таємниці.

96.Вказане виключає можливість регулювання цих правовідносин нормами Закону України «Про державну таємницю» та Порядку №939.

97. Також Верховний Суд вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про те, що вчинене позивачем порушення є порушенням законодавства у сфері охорони державної таємниці, оскільки, крім іншого, суди встановили, що означені правила мають гриф «ДСК», а не гриф документа, що містить державну таємницю.

98.Враховуючи це, Верховний Суд констатує правильність дій відповідача у спірних правовідносинах, зокрема щодо питання правового регулювання здійснення стосовно позивача дисциплінарної процедури відповідно до Закону України «Про державну службу», а не на підставі норм Закону України «Про державну таємницю» та Порядку №939.

99.Отже, протилежні висновки судів попередніх інстанцій є помилковими.

100.Вказане свідчить про неправильне застосування судами норм матеріального права, оскільки застосовано закон, який не підлягає застосуванню, та відповідно до правил статті 351 КАС України є підставою для зміни оскаржуваних судових рішень.

101.Щодо висновків судів попередніх інстанцій про наявність/відсутність підстав для застосування до позивача дисциплінарного стягнення.

102.Суди попередніх інстанцій встановили, що 27.08.2019 Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ Луганського апеляційного суду складений висновок за результатами службового розслідування.

103.Згідно зі змістом цього висновку відомості, що стали підставою для проведення службового розслідування щодо правомірності ініціювання розробки та погодження «Правил пропуску режиму осіб до приміщення Луганського апеляційного суду та на його територію транспортних засобів» начальником відділу з режимно-секретної роботи ОСОБА_1 , вважати такими, що підтвердилися. В діях начальника відділу з режимно-секретної роботи ОСОБА_1 наявні ознаки дисциплінарного проступку. Службове розслідування закінчити.

104.Також суди встановили, що 02.09.2019 Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ Луганського апеляційного суду складений висновок про наявність чи відсутність в діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, за змістом якого у діях начальника відділу з режимно-секретної роботи Луганського апеляційного суду ОСОБА_1 наявні ознаки дисциплінарного проступку передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», а саме: перевищення службових повноважень, в зв`язку з цим є підстави для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Згідно із частиною п`ятою статті 66 Закону України «Про державну службу» видом дисциплінарного стягнення обрано звільнення з посади.

105.Окрім того, згідно із змістом подання від 02.09.2019 за результатами дисциплінарного провадження встановлено, що позивач ініціювала розроблення військовою частиною НОМЕР_1 Правил пропускного режиму, керувала розробкою та погодила Правила, які були затверджені командиром військової частини НОМЕР_1 . Ініціювання розробки, затвердження вказаних Правил та присвоєння їм грифу «ДСК» належить виключно голові Луганського апеляційного суду, як наслідок порушено порядок ініціювання розробки та затвердження вказаних Правил, що призвело до підриву авторитету судової установи як державного органу.

106.Водночас, суди встановили, що у цій дисциплінарній процедурі дотримано право позивача надати пояснення по суті виявлених порушень, її ознайомлено з вказаним висновком та складено акт про відсутність у останньої клопотань, зауважень додаткових пояснень чи матеріалів, які мають значення для справи.

107.Згідно із частиною першою статті 64 Закону за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

108.Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення (частина перша статті 65 Закону).

109.Відповідно до пункту 42 Порядку №939 РСО, серед інших покладених на них завдань, розробляють на основі вимог законодавства і здійснюють разом з іншими структурними підрозділами підприємства, установи, організації заходи щодо охорони державної таємниці під час проведення всіх видів секретних робіт, користування секретними документами та виробами, іншими матеріальними носіями секретної інформації, відвідування підприємства, установами, організації іноземними делегаціями, групами чи окремими іноземцями; організовують і забезпечують здійснення контролю за виконанням на підприємстві, в установі, організації вимог законодавства у сфері охорони державної таємниці, у тому числі за дотриманням установленого порядку поводження з матеріальними носіями секретної інформації, станом пропускного і внутрішньооб`єктового режиму.

110.Пунктом 232 Порядку №939 передбачено, що на підприємствах, в установах, організаціях, які проводять діяльність, пов`язану з державною таємницею, запроваджується пропускний та внутрішньооб`єктовий режим.

111.Відповідно до пункту 233 Порядку №939 правила пропускного режиму розробляються підрозділом, що охороняє підприємство, установу, організацію, погоджуються з РСО і затверджуються керівником підприємства, установи організації .

112.Отже, організація і забезпечення здійснення контролю за виконанням на підприємстві, в установі, організації вимог законодавства у сфері охорони державної таємниці належить відділу РСО.

113.У зв`язку з цим Верховний Суд зауважує, що до посадових обов`язків позивача як начальника відділу РСО належить організація та контроль за створенням, в тому числі і оновленням відповідно до змін у законодавстві, зокрема та не виключно, локальних нормативно-правових актів суду у сфері охорони державної таємниці.

114.При цьому повноваження щодо створення акту правила пропускного режиму та основні етапи цього процесу чітко окреслені у пункті 233 Порядку №939. З його змісту висновується, що у спірних правовідносинах розроблення правил пропускного режиму належить до компетенції військової частини НОМЕР_1 як підрозділу, що охороняє суд, погодження належить до компетенції позивача як начальника відділу РСО суду, затвердження цих правил може здійснити виключно голова Луганського апеляційного суду як керівник цього суду.

115.Разом з цим суди попередніх інстанцій встановили, що Правила пропускного режиму, ініціювання розробки та затвердження яких ставиться відповідачем у вину позивачу, ОСОБА_1 погоджено , а не затверджено.

116.Також суди встановили, що ці Правила надійшли до Луганського апеляційного суду 13.05.2019 та зареєстровані у суді 15.05.2019 за №59/19дск.

117.З огляду на це Верховний Суд наголошує, що після такої реєстрації голова суду як керівник установи мав можливість вчинити дії, що пов`язані з затвердженням/не затвердженням цих Правил.

118.Таким чином Верховний Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про безпідставне застосування до позивача дисциплінарного стягнення, оскільки правові підстави для цього відсутні.

119.Однак, до такого висновку суди першої та апеляційної інстанції дійшли з інших мотивів, описаних раніше, що також свідчить про необхідність зміни оскаржуваних судових рішень.

120.Щодо доводів касаційної скарги про безпідставне врахування судами попередніх інстанцій тих обставин, що попередні накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності скасовані у судовому порядку Верховний Суд зазначає, що правилами частини п`ятої статті 66 Закону України «Про державну службу» можливість застосування до державного службовця дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади державної служби поставлено у залежність виключно до виду вчиненого ним дисциплінарного проступку, а також у випадку вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону (прогул без поважних причин).

121.Отже, обов`язкова ознака систематичного (повторно протягом року) вчинення дисциплінарного проступку передбачена законодавцем як можливість застосування виняткового виду дисциплінарного стягнення (звільнення) виключно у разі притягнення до відповідальності за прогул без поважних причин.

122.Оскільки в межах цього спору вказаний вид дисциплінарного стягнення застосований до позивача за вчинення дисциплінарного проступку у виді перевищення службових повноважень, тому питання того чи притягалась позивач до дисциплінарної відповідальності до цього не має правового значення та не впливає на наявність підстав для обрання саме цього виду стягнення.

123.За цих обставин Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги про безпідставне врахування судами попередніх інстанцій тих обставин, що судовими рішеннями у справах №360/2732/19 та №360/2911/19 визнані протиправними та скасовані накази №56-ос/а від 28.05.2019 та №68-ос/а від 26.06.2019 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

124.Також Верховний Суд вважає хибним твердження судів попередніх інстанцій про те, що обов`язковою умовою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності за вчинення проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 Закону (перевищення службових повноважень), є відсутність в такому перевищенні повноважень складу злочину або адміністративного правопорушення.

125.У зв`язку з викладеним Верховний Суд акцентує увагу на наступному.

126.Вчинення державним службовцем діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.

127.Притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення на підставі судового рішення, що набрало законної сили, у визначених законом випадках є підставами для звільнення з державної служби.

128.Проте це є інші підстави, які не слід ототожнювати із підставами для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.

129.Види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до державного службовця, установлені статтею 66 Закону України «Про державну службу».

130.Підставою для застосування цих стягнень є вчинення державним службовцем дій, які містять склад дисциплінарного проступку.

131.Ці обставини як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини державного службовця з`ясовуються під час дисциплінарного провадження, за наслідками якого вирішується питання щодо наявності чи відсутності у його діях складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, питання щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. При цьому таке рішення повинно бути обґрунтоване у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення серед установлених законом.

132.В свою чергу, адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.

133.Водночас, Верховний Суд наголошує, що адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо прямої чи опосередкованої оцінки правильності/наявності підстав для кримінально-правової кваліфікації діяння особи чи інших аспектів кримінального чи адміністративного провадження.

134.Правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна перевірятися судами насамперед в контексті приписів частини другої статті 2 КАС України, а також з урахуванням наявності доведених у діях особи встановлених законом підстав для застосування до неї дисциплінарного стягнення та чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим особою діянням.

135.Аналогічний висновок Верховний Суд висловив у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 1340/6258/18.

136.При цьому Верховний Суд наголошує, що слід ураховувати, що вирішення питання про правомірність притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ці ж самі діяння отримали (чи отримають) у рамках кримінального провадження та яких наслідків у результаті зазнала (зазнає) така особа.

137.Однією із загальних рис дисциплінарної відповідальності, якою вона відрізняється від інших видів юридичної відповідальності, є можливість її застосування без рішення суду на підставі встановленого у визначеному законом порядку факту вчинення дисциплінарного проступку.

138.Водночас, Верховний Суд враховує, що у межах цього спору позивачем при зверненні до суду з цим позовом не ставилось питання правомірності дій/висновків чи бездіяльності відповідача щодо встановлення чи не встановлення обставин того, що вчинене позивачем діяння не містить складу злочину або адміністративного правопорушення.

139.За цих обставин Верховний Суд констатує порушення судами попередніх інстанцій принципу диспозитивності.

140.Також Верховний Суд вважає помилковим висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що Дисциплінарна комісія безпідставно зазначила у висновку, що ознак злочину чи адміністративного правопорушення під час проведення службового розслідування не виявлено, оскільки до повноважень членів дисциплінарної комісії не віднесено кваліфікацію дій службовця на предмет наявності в останніх ознак злочину чи адміністративного правопорушення і висновок про відсутність підстав для відкриття кримінального провадження або притягнення до адміністративної відповідальності компетентного правоохоронного органу в матеріалах дисциплінарного провадження відсутній.

141.Втім, зміст Закону України «Про державну службу» і, зокрема та не виключно, його норми, які визначають особливості дисциплінарного провадження для державних службовців, а також підзаконні нормативно-правові-акти, які регулюють вказану процедуру, свідчить про те, що у разі виявлення за результатами розгляду дисциплінарної справи ознак злочину чи адміністративного правопорушення суб`єкт призначення зобов`язаний протягом трьох календарних днів передати відповідну заяву та копію матеріалів справи до відповідного правоохоронного органу (частина четверта статті 77 Закону).

142.Отже, виявлення ознак злочину чи адміністративного правопорушення належить до компетенції суб`єкта призначення за результатами розгляду дисциплінарної справи.

143.Крім цього, Верховний Суд вказує на безпідставність висновків судів попередніх інстанцій про те, що діями позивача, які були предметом оцінки в межах дисциплінарного провадження не завдано шкоди та вони не потягли будь-яких негативних наслідків, а відповідач не довів протилежного.

144.Верховний Суд звертає увагу на те, що ці обставини не стосуються предмету доказування, оскільки Закон України «Про державну службу» не ставить у залежність право суб`єкта призначення щодо застосування до державного службовця дисциплінарного стягнення, в тому числі і у виді звільнення, від наявності такої шкоди чи негативних наслідків.

145.За цих обставин Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення цього позову частково, однак цього висновку суди дійшли з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

146.Протилежні доводи касаційної скарги Верховний Суд вважає помилковими та не приймає їх як належні.

147.Підсумовуючи наведене, Верховний Суд уважає доводи касаційної скарги щодо порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень такими, що не спростовують висновки судів попередніх інстанцій.

148.Втім, доводи касаційної скарги свідчать лише про власне тлумачення відповідачем норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини та вказують на наявність у нього власного бачення щодо результату вирішення цієї справи.

149.Крім цього, у контексті оцінки решти доводів касаційних скарг щодо бґрунтованості судових рішень Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

150.Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, оскільки за правилами Кодексу адміністративного судочинства України об?єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги.

151.Отже, доводи касаційної скарги, які були підставою відкриття касаційного провадження, знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду.

152.Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи рішення, повно встановили обставини справи.

153.Водночас, враховуючи викладені Судом висновки за результатами касаційного перегляду, Верховний Суд звертає увагу на неправильне застосування судами норм матеріального права, що полягає у застосуванні закону, який не підлягав застосуванню до спірних правовідносин, а також порушення норм процесуального права.

154.Приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

155.За правилами частин першої, другої статті 351 указаного Кодексу неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права є підставою для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині.

156.Відповідно до повноважень, наданих статтею 349 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд вважає необхідним змінити вказані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в їх мотивувальній частині.

VIІ. Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Луганського апеляційного суду на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року задовольнити частково.

2.Рішення Луганського апеляційного суду на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року (головуючий суддя Басова Н.М.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року в цій справі змінити, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

3.В іншій частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М.В. Білак

А.В. Жук