КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 756/3609/20

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2288/2021

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Мостової Г.І., Кирилюк Г.М.,

за участю секретаря судового засідання Верес Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами адвоката Поляк Інни Василівни в інтересах приватного акціонерне товариства «Рівнеазот» та ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 вересня 2020 року у складі судді Андрейчука Т.В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерне товариства «Рівнеазот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

В С Т А Н О В И В :

У березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" (далі - ПрАТ "Рівнеазот") про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 працював директором департаменту управління ризиками представництва ПрАТ "Рівнеазот" в м. Києві.

03 квітня 2018 року позивач був звільнений з роботи за власним бажанням у зв`язку з невиконанням власником законодавства про працю на підставі за ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Вказано, що при звільненні роботодавець не виплатив позивачу заробітну плату у повному обсязі.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26 вересня 2019 року та постановою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року у справі №756/8954/18 з ПрАТ "Рівнеазот" на користь ОСОБА_1 було стягнуто невиплачену заробітну плату у сумі 100 264 грн. 01 коп., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати у розмірі 12 428 грн. 51 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 187 839 грн. 75 коп.

Заборгованість з виплати заробітної плати була сплачена ПрАТ "Рівнеазот" 27 грудня 2019 року, а компенсація втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати у розмірі 12 428 грн. 51 коп. відповідачем виплачена не була.

З цих підстав ОСОБА_1 з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив суд стягнути з ПрАТ "Рівнеазот" на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 червня 2019 року до 28 квітня 2020 року у сумі 376 027 грн. 66 коп.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18 вересня 2020 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнуто з ПрАТ "Рівнеазот" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 40 000 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі адвокат Поляк І.В. в інтересах ПрАТ «Рівнеазот» посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить змінити рішення районного суду зменшивши розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до 3 000 грн.

Вказано, що компенсація втрати частини заробітної плати не входила до структури належних позивачу виплат при звільненні, тобто не відноситься до таких сум в контексті ч. 1 статті 116 КЗпП України, а тому твердження суду першої інстанції, що компенсація втрати частини доходів повинна бути виплачена в день звільнення є необґрунтованою. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні повинен розраховуватись до дати здійснення виплати заборгованості із заробітної плати 27.12.2019 року, а не до дати виплати компенсації втрати частини заробітної плати 28.04.2020 року.

Зазначено, що на момент ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, позивачем вже стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку по 11.12.2019 року, а тому кількість днів затримки за період з 12.12.2019 року по 26.12.2019 року становила 11 робочих днів (11 роб, днів х 1 663,83грн.) =18 302 грн. 13 коп.

Суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення врахував постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі №761/9584/15-ц та зменшив середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні до 40 000 грн. Однак, враховуючи, що судом першої інстанції не вірно здійснено розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то таке зменшення повинно було бути здійснене з 18 302 грн. 13 коп., а не з 154 737 грн. 05 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм цивільно процесуального закону, роз`яснень Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року, не повне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення районного суду в частині стягнення з ПрАТ "Рівнеазот" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 40 000 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Вказано, що задовольняючи частково позовні вимоги в сумі 40 000 грн. при заявлених позовних вимогах 376 027 грн. 66 коп., районний суд не навів розрахунків та посилань на норми права, відповідно до яких було задоволено саме таку суму.

Також, зазначено, що судом першої інстанції не проведено всебічне, повне, об`єктивне дослідження наявних у справі доказів та в оскаржуваному рішенні помилково зазначено, що постановою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року у справі №756/8954/18 начебто стягнуто з відповідача середній заробіток по день винесення вказаної постанови, проте в її резолютивній частині відсутнє посилання на період, за який стягується середній заробіток та не розглядались позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку по день винесення судом рішення.

Окрім того, судом не досліджене питання, яким чином було виплачено заробітну плату позивачу, якщо на банківські рахунки відповідача накладений арешт, не досліджене питання, чому заробітну плату було виплачено з банківського рахунку третьої особи - ТОВ "Хім Трейд", не надано мотивовану оцінку тому факту, що маючи чистий прибуток за 2018 рік в сумі 230 987 грн. та за 2019 рік в розмір 4 073 490 грн., відповідач півтора роки не виплачував позивачу суми, належні останньому при звільненні.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 адвокат Поляк І.В. в інтересах ПАТ «Рівнеазот» просить залишити її без задоволення, як таку, що є безпідставною та необґрунтованою.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з`явилися, були сповіщені належним чином, про що у справі є докази (а.с. 34 т. 2).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Як убачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 працював директором департаменту управління ризиками представництва ПрАТ "Рівнеазот" в м. Києві.

03 квітня 2018 року позивач був звільнений з роботи за власним бажанням у зв`язку з невиконанням власником законодавства про працю на підставі за ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26 вересня 2019 року у справі №756/8954/18 частково задоволено позов ОСОБА_1 до ПрАТ "Рівнеазот" та стягнуто з відповідача на користь позивача невиплачену заробітну плату у сумі 100264 грн. 01 коп., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати у розмірі 12428 грн. 51 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 47000 грн (а. с. 75-77 т.1).

Постановою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року у справі №756/8954/18 змінено рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнуто з ПрАТ "Рівнеазот" на користь ОСОБА_1 указану компенсаційну виплату у сумі 187839 грн (а. с. 78-80 т.1).

При цьому суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, вказав, що стягнення цієї компенсаційної виплати здійснюється по день винесення постанови Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року (а. с. 79т. 1).

27 грудня 2019 року ПрАТ "Рівнеазот" у повному обсязі сплатило ОСОБА_1 заборгованість з виплати заробітної плати (а. с. 42-46 т.1).

Компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати у розмірі 12 428 грн 51 коп. було сплачено відповідачем позивачеві лише 28 квітня 2020 року (а. с. 102 т.1).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 та стягуючи на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 40 000 грн., районний суд виходив з того, що сума, яку просить стягнути позивач є неспівмірною з заявленою до стягнення сумою середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача.

Сума яку стягнуто судом не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про заробітну плату» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до частини 1 статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до приписів статей 1,2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Положенням частини 1 статті 83 КЗпП України передбачено обов`язок роботодавця у разі звільнення працівника виплатити грошову компенсацію за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Під час апеляційного перегляду колегією суддів встановлено, що постановою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року у справі №756/8954/18 на користь позивача стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день винесення постанови суду.

ПрАТ "Рівнеазот" сплатило позивачеві у повному обсязі належні при звільненні суми лише 28 квітня 2020 року, а тому останній має право на компенсацію середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12 грудня 2019 року до 27 квітня 2020 року включно.

Так, середній заробіток для виплати працівникові компенсації за час затримки розрахунку при звільненні визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок).

Згідно п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. П. 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Відповідно до п. 5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку при звільненні, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка відповідно до п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Убачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 154 737 грн. 05 коп., тобто 93 робочі дні з 12 грудня 2019 року до 27 квітня 2020 року включно х 1 663 грн. 84 коп. - середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 (68217 грн. 41 коп. (34052 грн. 32 коп. + 34165 грн. 09 коп. = 68217 грн. 41 коп.) - заробітна плата за лютий-березень 2019 року/41 фактично відпрацьований день = 1 663 грн. 84 коп.) = 154 737 грн. 05 коп.).

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так всупереч наведеним законодавчим приписам відповідачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б засвідчували відсутність вини ПрАТ "Рівнеазот" у невиплаті належних ОСОБА_1 сум при звільненні.

Разом з тим, Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Разом з тим, колегія суддів погоджується посиланням районного суду на висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, відповідно до якого якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Таким чином, висновок районного суду, про визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 40 000 грн є справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, оскільки є очевидна неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, зокрема виконанням останнім судового рішення про стягнення заборгованості по заробітній платі у сумі 100264 грн.01 коп. до пред`явлення позову та сплатою ОСОБА_1 компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати у розмірі 12428 грн. 51 коп. у ході розгляду справи.

Доводи апеляційних скарг зводяться до переоцінки доказів, незгоди скаржників з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду, а тому не підлягають задоволенню.

Отже, рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновки суду не спростовують.

Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Враховуючи наведені обставини та вимоги ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Поляк Інни Василівни в інтересах приватного акціонерне товариства «Рівнеазот» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без змін.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 18 березня 2021 року.

Суддя-доповідач:

Судді: