Справа № 947/7430/20

Провадження № 2/947/738/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2021 року

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,

за участю : секретаря судового засідання Молодова В.С.,

представника Міністерства юстиції України Чітак Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України, Прокуратури Івано-Франківської, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконним кримінальним переслідуванням, що полягає в заподіянні збитків у вигляді втраченої вигоди із-за завідомо незаконного арешту майна слідчим суддею, -

ВСТАНОВИВ:

1.Стислий виклад вимог і заперечень (аргументів) учасників справи

1.1 Позивач просить суд відшкодувати йому матеріальну шкоду, завдану незаконним кримінальним переслідуванням, що полягає в заподіянні збитків у вигляді втраченої вигоди у розмірі 9941 400,5 гривень із-за завідомо незаконного арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 квітня 2016 р. по справі № 344/4147/16-к.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані незаконністю ухвали слідчого суді про накладення арешту на майно позивача, що встановлено як рішенням апеляційної інстанції яким скасована дана ухвала так і постановою суду про повернення обвинувального акту з підстав відсутності у ОСОБА_1 статусу підозрюваного; не можливістю використання нерухомого майна, яке є власністю позивача, під час дії ухвали про накладення арешту у тому числі укладання відносно даного майна правочинів; доведеністю розміру майнової шкоди завданої внаслідок неможливості отримання доходу від використання зазначеного майна під час дії ухвали про накладення арешту.

1.3 В якості правового обґрунтування позову зазначені положення ст. 56 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 22, 170, 174, 393, 623, 1166, 1167, 1169, 1170, 1171, 1173, 1176, 1187, 1192, 1193 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України « Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст. 49 Закону України « Про судоустрій і статус суддів», ст. 23 Закону України « Про прокуратуру», п.3 Положення про Міністерство юстиції України.

1.4 У судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та надав додаткові письмові пояснення в обґрунтування розміру майнової шкоди.

1.5 Представник Міністерства юстиції України у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову посилаючись на обґрунтування заперечень які викладені у письмовому відзиві.

1.6 У відзиві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ( м. Одеса), який надійшов до суду 19.05.2020 року, викладена позиція про безпідставність залучення Міністерства юстиції України як представника Держави України по даної справи яка стосується кримінального переслідування; завчасність звернення позивача з даним позовом так як кримінальне провадження продовжується; порушення порядку звернення до суду із вимогами про відшкодування шкоди завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду; крім того надані позивачем докази у підтвердження факту понесених збитків не є належними та достовірними , враховуючи відсутність нотаріального посвідчення правочинів.

1.7 Представник прокуратури Одеської області , яка за дорученням представляла у судовому засіданні інтереси прокуратури Івано-Франківської області, заперечувала проти задоволення позову посилаючись на обґрунтування заперечень які містяться у відзиві на позов.

1.8 У відзиві прокуратури Івано-Франківської області, який надійшов до суду 05.06.2020 року, викладена позиція про те що позовні вимоги є такими що не відповідають вимогам закону так як лише за наявності обставин передбачених Законом України « Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у особи виникає право на відшкодування шкоди у порядку статей 2-3 вказаного Закону а у даному випадку судовими рішеннями, навіть яким була скасована ухвала про накладення арешту незаконність вказаної ухвали не зазначена як не встановлена і протиправність поведінки органів прокуратури та Національної поліції.

1.9 У відзиві Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області, який надійшов до суду 02.06.2020 року, викладено заперечення проти позову, яке обґрунтовано тим, що орган Казначейства не може відповідати за дії органів досудового розслідування, а сам факт того що Державна казначейська служба є органом , який здійснює безспірне списання коштів з Держави на підставі судового рішення , не свідчить про необхідність зазначення відомостей про суб`єкта виконання такого рішення що роз`яснено у правової позиції Верховного Суду 06.02.2019 по справі №199/6713/14ц яка відповідає правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 по справі №910/23967/16; у позивача відсутнє право на відшкодування матеріальної шкоди на підставі положень Закону України « Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та як у жодному рішенні суду відсутнє встановлення факту незаконності накладення арешту, а сам факт задоволення апеляційної скарги щодо скасування арешту не свідчить про протиправність дій органів досудового слідства, прокуратури; крім того позивач намагався укласти правочин хоча знав про існування арешту; позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між завданням матеріальної шкоди та діями посадових осіб органів досудового слідства а також не доведено наявність самої матеріальної шкоди.

2. Процесуальні дії у справі

2.1 Позовна заява ОСОБА_1 до Держави Україна в особі: Міністерства юстиції України, Прокуратури Івано-Франківської області, Головного управління Національної поліції в івано-Франківської області, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової шкоди, у вигляді упущеної вигоди в загальній сумі 9941400,5 ( дев`ять мільйонів дев`ятсот сорок одна тисяча чотириста) гривень 50 копійок, яка заподіяна в рамках незаконного кримінального переслідування його як адвоката, по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №12015090150000043 від 17.02.2015 року за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 289 КК України, шляхом завідомо незаконного арешту його нерухомого майна. накладеного ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Хоростіль Р.В. від 05 квітня 2016 р. по справі № 344/4147/16-к, який тривав до вилучення відомостей про даний арешт з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 27.03.2020 року. Майнову шкоду ОСОБА_1 , у спосіб надання судом розпорядження Державній казначейській службі України безспірно списати з Державного бюджету України на банківський рахунок ОСОБА_1 зазначену суму надійшла до Київського районного суду м. Одеси 02.04 .2002 року.

2.2 Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського районного суду м. Одеси від 02.04.2020 року головуючим визначено Луняченко В.О.

2.3 Ухвалою суду від 13.04.2020 року відкрито провадження у цивільної справі за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання на 25.05.2020 року, та витребувано з Івано-Франківського міського суду копії матеріалів та технічних записів судових засідань про арешт майна позивача.

2.4 04.05.2020 року з Івано-Франківського міського суду на виконання ухвали надійшли копії матеріалів та технічних записів судових засідань про арешт майна позивача.

2.5 13.05.2020 року надійшов відзив представника ГУНП в Івано-Франківській області.

2.6 19.05.2020 року надійшов відзив представника Міністерства юстиції України.

2.7 22.05.2020 року надійшов відзив прокуратури Івано-Франківської області.

2.8 25.05.2020 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення підготовчого судового засідання у зв`язку із перебуванням позивача в лікарні.

Підготовче провадження було продовжено та об`явлено перерву до 18.06.2020 року.

2.9 01.06.2020 року від ОСОБА_1 надійшло до суду відповідь на відзив представника Міністерства юстиції України, в якою просить суд повідомити Вищу Раду правосуддя та Генерального прокурора про безпардонне втручання в діяльність суду чиновника, який у справі ніхто, проте дає вказівки судді як вирішити справу.

2.10 02.06.2020 року надійшов відзив представника Державної казначейської служби України.

2.11 03.06.2020 року від ОСОБА_1 ( в копіях для відома Генеральному прокурору України та Державному бюро розслідувань) подана заява з процесуальних питань про процесуальні зловживання зі сторони прокурора Івано-Франківської області і Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області , службові особи яких вчинили засідку в м. Одесі на позивача, спробували його побити , прикріпили бойову гранату з розтяжками до поштового ящика позивача, здійснювали психічне залякування приватного нотаріуса та осіб, з якими було позивачем укладено договори оренди, у зв`язку із чим позивача просить суд вжити заходи щодо припинення представництва інтересів держави у суді прокурора Івано-Франківської області, підпорядкованим йому прокурорам та працівникам Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області.

2.12 Від заступника прокурора Івано-Франківської області 05.06.2020 року надійшов відзив на позов.

2.13 09.06.2020 року надійшли додаткові письмові пояснення на позов від представника ГУНП в Івано-Франківській області.

2.14 Також 09.06.2020 року від ОСОБА_1 надійшла до суду заява з процесуальних питань в якої він просить суд унаслідок здійснення процесуальних зловживань прокуратурою Івано-Франківської області , Головним управління Національної поліції в Івано-Франківській області невідкладно постановити ухвалу про заборону цих суб`єктів бути в судовому засіданні увесь час розгляду справи судом та замінити неналежних представників відповідача на Генеральну прокуратуру України та Міністерство внутрішніх справ України.

2.15 Від представника Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеси) надійшло 18.06.2020 року клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю представника в іншому процесі, та подано письмове заперечення на відповідь на відзив.

2.16 З прокуратури Івано-Франківської області надійшло заперечення проти заяви позивача з процесуальних питань.

2.17 У підготовчому засіданні 18.06.2020 року судом було роз`яснено позивачу його права про визначення кола відповідачів яких він вважає належними по даної справі , та ним було заявлено відвід представнику прокуратури Івано-Франківської області представнику прокуратури Одеській області, який був присутній у засіданні за довіреністю наданої виконуючим обов`язку прокурора Івано-Франківської області.

2.18 Судом було продовжено підготовче провадження та об`явлено перерву у підготовчому засіданні до 03.09.2020 року для надання позивачу строку визначитись із позицією щодо учасників справи.

2.19 26.06.2020 року від позивача надійшло клопотання про доручення доказів та заява про припинення участі у справі певних представників держави які розпочали зловживання процесуальними правами , втрутилися в діяльність суду з метою добитися від суду бажаного їм рішення. Згідно даної заяви позивач просить суд вивести із справи представників держави прокуратуру Івано-Франківської області, Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області з підстав наявності в їх діях ознак положень ст.. 376 КК України, винести окрему ухвалу в ДБР про наявність підстав для відкриття відносно них кримінального провадження за фактичне втручання в діяльність судових органів.

2.20 У підготовчому засіданні ОСОБА_1 підтримав свою заяву від 09.06.2020 року та 26.06.2020 року.

2.21 Під час розгляду даних заяв позивача було чітко визначено, що виключення зазначених суб`єктів держави заявляється не у зв`язку із тим, що вони є неналежними представниками держави у даної категорії справ а саме у зв`язку із зловживанням представниками даних установ своїми процесуальними правами.

2.22 Ухвалою суду 03.09.2020 року було відмовлено у задоволенні заяв ОСОБА_1 від 09.06., 18.06., 26.06. 2020 року про відвід представнику прокуратури, заборону представникам прокуратури Івано-Франківської області та Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області бути в судовому засіданні увесь час розгляду справи судом, припинення участі у справі певних представників держави які розпочали зловживання процесуальними правами , втрутилися в діяльність суду з метою добитися від суду бажаного їм рішення та негайного звернення до Генерального прокурора України та Державного бюро розслідувань з окремою ухвалою.

2.23 05.10.2020 року від ОСОБА_1 надійшла заява про зміну представників учасників справи.

2.24 Ухвалою суду від 12.10.2020 року заява ОСОБА_1 була задоволена частково. Визначено що у цивільної справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконним кримінальним переслідуванням, що полягає в заподіянні збитків у вигляді втраченої вигоди у розмірі 9941400,5 гривень із-за завідомо незаконного арешту майна слідчим суддею Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області належним представником Держави України є Міністерство юстиції України, Івано-Франківська обласна прокуратура ( колишня назва прокуратура Івано-Франківської області ) і Державна казначейська служба України, та вилучити з кола представників Держави Україна по даної справі Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області. Відмовлено у задоволені клопотання про визнання недійсними процесуальних документів поданих під час підготовчого судового засідання представниками Івано-Франківської обласної прокуратури ( колишня назва прокуратура Івано-Франківської області ), Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області.

2.25 У підготовчому засіданні 19.11.2020 року судом задоволено клопотання про доручення до матеріалів справи висновку експерта №20-5813 судово-технічної експертизи документів яким визначено що договір оренди нежитлових приміщень та об`єктів нерухомості з викупом №347/2016 від 04.05.2016 року на 8 аркушах є оригіналом та аркуші даного документа заміні не піддавались.

2.26 У підготовчому засіданні 19.11.2020 року судом було закрите підготовче провадження та справа призначена до розгляду по суті на 08.12.2020 року.

2.27 У зв`язку із знаходженням головуючого на лікарняному розгляд справи перенесено на 18.02.2021 року.

2.28 У судовому засіданні 18.02.2021 року були надані пояснення позивачем та представниками міністерства юстиції України та прокуратури, проголошено відзив казначейської служби України. досліджені докази по справі та за клопотанням позивача для надання додаткового обґрунтування розміру матеріальної шкоди об`явлено перерва судового засідання до 11.03.2021 року.

2.29 У судовому засіданні 11.03.2021 року судом було залучено до матеріалів справи додаткові письмові пояснення позивача та закінчено розгляд справи.

3. Фактичні обставини, встановлені судом та оцінка доказів

3.1 ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 325, зареєстрованому 03.04.2015 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавель М.В. на праві приватної власності належать нежитлові будівлі , складовим частинами яких є: розчинно-бетонний вузол, деревообробний цех, цех металоконструкцій, склад ГСМ загальної площею 1066,9 кв.м. та прирельсова площадка площею 4200 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . Дані обставини підтверджені витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( т. 1 а/с 19).

3.2 Згідно договору оренди землі, серія та номер : б/н , від 17.08.2015 року, укладеного з Городенківською міською радою ОСОБА_1 є орендатором земельної ділянки площею 0,42 га ( витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права т.1 а/с 22 ).

3.3 Згідно договору оренди землі, серія та номер : б/н , від 17.08.2015 року, укладеного з Городенківською міською радою ОСОБА_1 є орендатором земельної ділянки площею 1,838 га, за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджено витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права ( т.1 а/с 21).

3.4 При огляді матеріалів судового провадження по справі 344/4147/16к направленого на виконання ухвали суду Івано-Франківським міським судом встановлено що за змістом витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.02.2015 року зареєстровано кримінальне провадження : 12015090150000043 по заяві від 16.02.2015 року жителя с. Ясенів-Пільний Городенківського району про незаконне заволодіння невідомими особами на території ПрАТ « Зернопродукт МХП « Перспектив» із застосуванням насильства до охоронця трактором МТЗ « білорус»-892 та викрадення двох акумуляторних батарей ( аркуш провадження 3 ).

3.5 В рамках даного кримінального провадження на підставі клопотання від 31.03.2016 року слідчого СВ СУ ГУНП Луканюка І.Б підписаного прокурором у кримінальному провадженні прокурором відділу прокуратури Івано-Франківської області Баландіної Ю.Ю. про накладення арешту на майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 , якому 10.03.2015 року вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 289 КК України ( аркуш провадження 2 ) ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Хоростіль Р.В. 05.04.2016 року накладено арешт на: 1) складові частини нерухомого майна: розчинно-бетонний вузол, «А»; деревообробний цех, «Б»; цех металоконструкцій, «В»; склад ГСМ, «Г», прирельсова площадка, «І», загальною площею 1066,9 кв.м., які розміщені на земельних ділянках кадастрові номери: 2621610100:01:011:023 та 2621610100:01:011:024 за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) 1/6 квартири за адресою: АДРЕСА_2 ; - які на праві приватної власності належать ОСОБА_1 , заборонивши розпоряджатися таким майном ( аркуш провадження 37, копія міститься у т. 1 а/с 25).

3.6 Згідно договору оренди нежитлових приміщень та об`єкта нерухомості з викупом №347/2016 від 04.05.2016 року, укладеного у простої письмової формі, ОСОБА_1 як орендодавець взяв на себе зобов`язання передати фізичної особі-підприємцю ОСОБА_2 в строкове оплатне користування з викупом наявний у орендодавця та розміщений на земельних ділянках із кадастровими номерами 2621610100:01:011:023 та 2621610100:01:011:024 єдиний майновий комплекс, який складається із розчинно-бетонного вузла, деревообробного цеху, цеху металоконструкцій, складу ГСМ та при рельсової площадки за адресою: АДРЕСА_1 . Вартість комплексу визначена згідно незалежної оцінки, у 4056068 грн. і 1111569 грн., та протягом трьох років орендар взяв на себе зобов`язання сплачувати орендодавцю щомісячну орендну плату у розмірі 96021 грн.( з розрахунку 90 грн. за оренду одного квадратного метру нерухомого майна яке складається із розчинно-бетонного вузла, деревообробного цеху, цеху металоконструкцій і складу ГСМ та у розмірі 126000 грн. ( з розрахунку 30 грн. за один квадратний метр при рельсової площадки ), а також податкові платежі і податок на земельні ділянки. Після закінчення строку дії договору, за умови сплати всіх платежів, згідно умов договору, орендар набуває право власності на увесь єдиний майновий комплекс об`єкти орендованого нерухомого майна ( т.1 а/с 31).

3.7 06.05.2016 року сторони уклали додаткову угоду до договору №347/2016 , у зв`язку із неможливістю зареєструвати договір через внесення до Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомостей про арешт майна на підставі ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Хоростіль Р.В. 05.04.2016 року ( т.1 а/с 35).

3.8 Листом від 16.05.2016 року ФОП ОСОБА_3 відмовилась від подальшого виконання договору №347/2016 від 04.05.2016 у зв`язку із наявністю арешту майнового комплексу та небажання чикати коли з`явиться можливість реєстрації договору у відповідності до вимог закону ( т.1 а/с 36).

3.9 15.10.2019 року між ОСОБА_1 як орендодавцем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 як орендатором, у простої письмової формі укладено договір оренди №226/2019 нежитлових приміщень та об`єкта нерухомості з викупом, згідно умов якого орендодавець взяв на себе зобов`язання передати фізичної орендатору в строкове оплатне користування з викупом наявний у орендодавця та розміщений на земельних ділянках із кадастровими номерами 2621610100:01:011:023 та 2621610100:01:011:024 єдиний майновий комплекс, який складається із розчинно-бетонного вузла, деревообробного цеху, цеху металоконструкцій, складу ГСМ та прирельсової площадки за адресою: Івано-Франківська область, Городенківський район, місто Городенка, вулиця Будівельна, 4. Вартість комплексу визначена згідно незалежної оцінки, у 4056068грн. і 1111569 грн., та протягом трьох років орендар взяв на себе зобов`язання сплачувати орендодавцю щомісячну орендну плату у розмірі 128028 грн.( з розрахунку 120 грн. за оренду одного квадратного метру нерухомого майна яке складається із розчинно-бетонного вузла, деревообробного цеху, цеху металоконструкцій і складу ГСМ та у розмірі 210000 грн. ( з розрахунку 50 грн. за один квадратний метр при рельсової площадки ), а також податкові платежі і податок на земельні ділянки. Після закінчення строку дії договору, за умови сплати всіх платежів, згідно умов договору, орендар набуває право власності на весь єдиний майновий комплекс об`єкти орендованого нерухомого майна ( т.1 а/с 39).

3.10 Згідно копії рішення від 16.10.2019 року державний реєстратор прав на нерухоме майно ОСОБА_5 відмовив у державної реєстрації договору оренди від 15.10.2019 року у зв`язку із наявність обтяження на вказане майно ( арешт нерухомого майна ) Аналогічна відмова у державної реєстрації була зроблена 30.10.2019 року державним реєстратором Скіцько З.В. ( т.1 а/с 45,46 ).

3.11 Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04.10.2019 року у справі №342/994/16к було повернуто обвинувальний акт по кримінальному провадженню щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_6 за ч. 2ст. 289 КК, зокрема на підставі того що повідомлення про підозру ОСОБА_1 було вручене 10.03.2016 року слідчим Луканюком І.Б. , що суперечить приписам ч.1 ст. 278 КПК України, так як письмове повідомлення про підозру адвокату повинна вручатись прокурором в день її складення, а тому ОСОБА_1 не може вважатись таким, якому у передбаченому чинним законодавством порядку повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, а отже, обвинувальний акт складено щодо особи, яка не набула статусу підозрюваного ( т.1 а/с 47). В даної частині ухвала про повернення обвинувального акту залишена без змін ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду 28.11.2019 року ( т.1 а/с 49).

3.12 28.01.2020 року приватним нотаріусом Журавель М.В. відмовлено у вчиненні нотаріальних дій посвідчення договору оренди у зв`язку із наявністю обтяжень ( арешту майна ) ( т.1 а/с 55).

3.13 Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 16.03.2020 року задоволена апеляційна скарга ОСОБА_1 , у зв`язку із не перебуванням ОСОБА_1 в статусі підозрюваного чи обвинуваченого та враховуючи що причини пропуску строку на апеляційне оскарження перебування в ізоляторі тимчасового тримання, визнані судом поважними, та скасована ухвала слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 05 квітня 2016 року про накладення арешту на : 1) складові частини нерухомого майна: розчинно-бетонний вузол, «А»; деревообробний цех, «Б»; цех металоконструкцій, «В»; склад ГСМ, «Г», прирельсова площадка, «І», загальною площею 1066,9 кв.м., які розміщені на земельних ділянках кадастрові номери: 2621610100:01:011:023 та 2621610100:01:011:024 за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) 1/6 квартири за адресою: АДРЕСА_2 ; - які на праві приватної власності належать ОСОБА_1 , шляхом заборони розпоряджатися таким майном ( копія т.1 а/с 58;оригінал - аркуш провадження 190).

3.14 У судовому засіданні 18.02.2021 року ОСОБА_1 пояснив що вимоги стосовно матеріальної шкоди не пов`язані із зміною вартості нерухомого майна а після скасування ухвали про накладення арешту він уклав новий договір оренди із викупом з третьою особою на умовах схожих із договором оренди від 15.10.2019 року, але це до справи не відноситься тому документів про даний договір він не надавав ( т.2 а/с 183).

4. Норми права , якими врегульовані спірні правовідносини

Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК ).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема,Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК ).

У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Конституція України, як основний закон, закріплює в Україні засади державної політики, спрямованої, насамперед, на забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як принцип всієї практичної діяльності держави, всіх її органів та посадових осіб за статтею 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість функціонування держави, їх утвердження і забезпечення і є головним обов`язком держави.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що держава закріплює право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Рішенням Конституційного Суду України від 3 жовтня 2001 року по справі № 1-36/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) встановлено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової ( матеріальної ) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування у відповідності до вимог ст.22 ЦК України

Згідно положень частини другої зазначеної статті збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі ( ч.3 ст. 22 ЦК України).

За загальними положеннями, передбаченимистаттею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Положеннями частин першої, другої, шостої та сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Згідно з пунктами 1, 5 частини першої статті 3 цього Закону у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, а також моральна шкода.

Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 частини першої статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади) (частина перша статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Частинами першою та другою статті 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції. У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

5. Обґрунтування мотивів рішення суду с оцінкою аргументів сторін

5.1 Предметом розгляду даної справи є вимоги про стягнення матеріальної шкоди заподіяної внаслідок незаконного рішення суду ( ухвали про арешт нерухомого майна позивача ) постановленого в рамках кримінального провадження.

5.2 Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Таким чином законодавцем визначено момент з якого особа, якої заподіяна відповідна шкода має право звертатись до суду із відповідними вимогами, а кримінальне провадження по якому здійснювались в якості заходу забезпечення кримінального провадження арешт майна позивача триває.

5.3 Однак, у даному випадку , суд застосовуючи до даних правовідносин принцип верховенства права, вважає, що належним способом захисту права є загальні положення цивільного права про відшкодування шкоди яке передбачає повне відшкодування заподіяної шкоди, а тому підлягає розгляду по суті вимоги про відшкодування шкоди заподіяної конкретним рішенням ( ухвалою ) суду, в період його дії до скасування, винесеним в рамках кримінального провадження яке не закінчено, та яке стосується збитків не визначених положеннями ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

5.4 Враховуючи предмет розгляду суд вважає, що системний аналіз положень статей 22, 1166,1176 ЦК України, дозволяє прийди до висновку що обов`язковими складовими предмета доказування по даним правовідносинам є: 1) наявність матеріальної шкоди ( збитків ) та їх розмір; 2 ) наявність прямого причинного зав`язку між матеріальної шкодою та діями / рішенням органів досудового слідства, прокуратури, суду ; 3) незаконність таких дій/рішення.

Послідовне дослідження кожної складової дозволяє суду встановити факт доведеності позовних вимог а тому відсутність доведеності наявності хоча б одної зі складових є підставою для відмови у задоволені позовних вимог в цілому.

5.5 При розгляді питання доведеності наявності матеріальної шкоди ( збитків ) та її розміру суд аналізує правовий характер правочинів не виконання яких у зв`язку із неможливістю їх нотаріального посвідчення та державної реєстрації ї привело, на думку позивача, до втрати доходів, які він міг отримати за звичайних обставин, якби його право не було порушено відповідним арештом майна ( втрачена вигода ).

5.6 Положеннями частини першої статті 210 ЦК України встановлено, що правочин, який підлягає державної реєстрації, є вчиненим з моменту такої реєстрації, а частиною першою статті 220 ЦК України визначає нікчемність договору у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення такого договору.

Таким чином договори оренди з викупом №347/2016 від 04.05.2016 року та №226/2019 від 15.10.2019 року не породжують правових наслідків, так як при обов`язковості нотаріального посвідчення таких договорів та їх державної реєстрації укладені були у простої письмової формі. Однак , враховуючи що предметом доведеності позовних вимог є саме факт неможливості нотаріального посвідчення даних договорів та їх державної реєстрації внаслідок обтяження даного майна ухвалою слідчого судді, суд надає оцінку даним договорам як таким, що могли бути укладені та зареєстровані при звичайних обставинах.

5.7 Зазначені договори оренди з викупом містять в собі елементи різних договорів найм (оренда) будівлі або іншої капітальної споруди ( врегульовано ст. 759, 762, 793, 794,796,797 ЦК України ) та купівлі-продажу із розстроченням платежу по якому права власності зберігається за продавцем до моменту повної оплати (врегульовано ст. 695,697 ЦК України ) , і у відповідності до положення ч.2 ст. 628 ЦК України до відносин сторін у такому змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі.

5.8 Наслідком укладення та належного виконання сторонами зазначених договорів є передача об`єктів нерухомості власником орендарю у користування на строк визначений договором, отримання власником як орендодавцем щомісячної орендної плати складовими якої є вартість майна та оплата за користуванням майном та перехід права власності до орендаря по закінченню дії договору.

Враховуючи зазначені умови договору дохід від подібного правочину власник майна має можливості отримати лише протягом дії одного договору, так як після виконання взаємних зобов`язань сторонами договору орендодавець втрачає право власності на об`єкт і не може продовжувати у подальшому отримувати дохід від даного об`єкту.

5.9 Дані обставини дозволяють суду зробити висновок що обґрунтування позивачем втрати доходу по декільком правочинів протягом дії арешти майна є необґрунтованим.

Одночасно із цим, суд приймає до уваги що у договорах оренди з викупом №347/2016 від 04.05.2016 року та №226/2019 від 15.10.2019 року визначена однакова вартість самого майна, та зі слів позивача у 2020 року, після скасування обтяжень, при укладенні нового договору оренди із викупом вартість майна не була змінена.

5.10 Що стосується розміру не отриманої власником майна ( позивачем ) орендної плати за користування майном суд враховує, що у договорі №347/2016 від 04.05.2016 року сторонами визначений розмір орендної плати, яку орендатор повинен сплачувати протягом трьох років, у вигляді 96021 грн.( з розрахунку 90 грн. за оренду одного квадратного метру нерухомого майна яке складається із розчинно-бетонного вузла, деревообробного цеху, цеху металоконструкцій і складу ГСМ та у розмірі 126000 грн. ( з розрахунку 30 грн. за один квадратний метр при рельсової площадки ), а у договорі №226/2019 від 15.10.2019 року розмір орендної плати, яку орендодавець мав отримувати протягом трьох років визначена сторонами у вигляді 128028 грн.( з розрахунку 120 грн. за оренду одного квадратного метру нерухомого майна яке складається із розчинно-бетонного вузла, деревообробного цеху, цеху металоконструкцій і складу ГСМ та у розмірі 210000 грн. ( з розрахунку 50 грн. за один квадратний метр при рельсової площадки ).

Приймаючи до уваги, що зі слів позивача новий договір оренди із викупом, укладений після того як обтяження було знято, має умови схожі із договором №226/2019 від 15.10.2019 року, то після виконання цього договору власник майнового комплексу ( позивач ) протягом трьох років отримає дохід від орендної плати який перевищує розмір доходу який він мав отримати за умовами договору №347/2016 від 04.05.2016 року.

Враховуючи наведене суд вважає недоведеним під час розгляду даної справи наявність матеріальної шкоди у вигляді доходів неотриманнях у зв`язку із не укладенням та невиконанням договорів від 2016 та 2019 року, а тому у позовних вимогах в цілому повинно бути відмовлено без аналізу наявності інших складових предмету спору.

5.11 Посилання позивача на те, що неотримання ним зазначеного доходу саме в той час вплинуло на його матеріальне положення та у зв`язку із цим він не мав змоги використати гроші в час коли вони були вкрай необхідні не стосується предмету розгляду наявності матеріальної шкоди а може бути предметом доказування у справі при стягнення моральної шкоди.

5.12 При розгляді даної справи судом також враховується що позивачем не було доведене а ні факту зменшення вартості майна з 2016 року на 2020 рік а ні зміну розміру доходу за орендною платою який він отримує за новим договором порівняно із договорами 2016 та 2019 років.

Відповідно до вимог ст.ст. 13, 81,83 ЦПК саме на позивача покладений обов`язок доводити свої вимоги та подавати безпосередньо до суду докази якими обґрунтовуються його вимоги.

6.Розподіл судових витрат

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, у відповідності до вимог ч.3 ст. 133 ЦПК , належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача ( ч.1,2 ст. 141 ЦПК ).

В даному випадку відмова у задоволенні позовних вимог у повному обсязі є підставою для відмови у розподілу судових витрат понесених позивачем, розмір яких позивачем не визначений але про їх можливе існування зазначено у позові.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України ( код ЄДРПОУ 00015622, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13 ), Прокуратури Івано-Франківської області ( код ЄДРПОУ 03530483, місцезнаходження: 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, 11 ) Державної казначейської служби України ( код ЄДРПОУ 37567646, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6 ) про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконним кримінальним переслідуванням, що полягає в заподіянні збитків у вигляді втраченої вигоди у розмірі 9941 400,5 гривень із-за завідомо незаконного арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 квітня 2016 р. по справі № 344/4147/16-к.

Повне судове рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 19.03.2021 року.

Суддя Луняченко В. О.