РІШЕННЯ

Іменем України

09 березня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/893/18 Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді Ноувен М.П.,

за участю секретаря судового засідання Одинець І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №927/893/18, розгляд якої здійснено у порядку загального позовного провадження

за первісним позовом

Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

вул. Б.Хмельницького,6, м. Київ, 01001

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут"

вул. Любецька,68,м.Чернігів, 14021;

про стягнення 67 908,04 грн;

за зустрічним позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут"

вул. Любецька,68, м. Чернігів, 14021,

до відповідача: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НафтогазУкраїни",

вул. Б.Хмельницького,6, м. Київ, 01001;

про визнання недійсною окремої частини договору № 16-461-Н купівлі-продажу природного газу від 28.10.2016;

за участю:

представника позивача (відповідача за зустрічним позовом): Бернацької О.В.,

представника відповідача (позивача за зустрічним позовом): Прохоренко М.М.;

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" про стягнення 67 908,04 грн, у тому числі 55 924,27 пені, 11 983,77 грн 3 % річних.

11.01.2019 на адресу суду надійшов зустрічний позов №Crz 007.2-Ск-17386-1218 від 27.12.2018 Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання недійсною окремої частини договору, а саме: визнати частково недійсним пункт 6.1. Договору № 16-461-Н купівлі - продажу природного газу від 28.10.2016, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут", а саме:

- текст пункту 6.1. Договору абзацу 3: "… і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. У разі, якщо продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують 5 денний строк".

- текст пункту 6.1 Договору абз. 6 повністю "Покупець зберігає за собою право надати акт звіряння розрахунків, передбачений в абзаці четвертому цього пункту, до закінчення 90 (дев`яностого) дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем, в якому була здійснена купівлі-продаж природного газу. При цьому, у випадку, якщо покупець надасть продавцеві передбачений абзацом четвертим цього пункту акт звіряння не пізніше 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу але до закінчення 90 днів, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, то розрахунок за придбаний покупцем газ, в частині суми зазначеної в такому акті звіряння, буде здійснюватися в порядку, передбаченому абзацом третім цього пункту, але з такими особливостями. З дати надання продавцеві покупцем зазначеного вище акту звіряння, припиняється нарахування неустойки, 3% річних, а також інфляційних збитків на суму, зазначену в такому акті звіряння, на період з дати надання акту звіряння продавцеві і до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за придбаний покупцем природний газ в частині, що підлягає оплаті за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20 (Офіційний вісник України, 2005 р. № 2, ст.. 88), має бути здійснений до закінчення 90 (дев`яностого) дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівлі-продаж природного газу, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5 денний строк".

- текст пункту 6.1. Договору абз.7 повністю: "Покупець може ініціювати проведення розрахунків за природний газ за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р № 20 і після спливу 90 денного строку, передбаченого абзацом 3 цього пункту".

- текст пункту 6.1. Договору абз. 8 повністю "сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р № 20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5 денний строк".

Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.12.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 15.01.2019, встановлено сторонам строки на подання відзиву на позов, відповіді на відзив.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 15.01.2019 зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження до спільного розгляду з первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» про стягнення 67 908,04 грн у межах провадження у справі № 927/893/18, здійснено перехід справи № 927/893/18 за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" про стягнення 67 908,04 грн до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.02.2019. встановлено сторонам строки для подання відзиву на зустрічну позовну заяву та відповіді на відзив.

У судовому засіданні 05.02.2019 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 19.02.2019.

У підготовче засідання 19.02.2019 прибув представник ПАТ "НАК "Нафтогаз України" Вознюк Є.В.

Судом не допущено до участі у справі Вознюка Є.В. як повноважного представника, оскільки станом на 19.02.2019 представник ПАТ "НАК "Нафтогаз України" Вознюк Є.В. не надав доказів на підтвердження того, що він є адвокатом.

У судовому засіданні 19.02.2019 суд постановив ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів, про відкладення підготовчого засідання до 26.03.2019.

У судовому засіданні 26.03.2019 суд постановив ухвалу про зупинення провадження у справі 927/893/18 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/9959/18 Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 28.11.2020 провадження у справі поновлено, підготовче засідання призначено на 12.01.2021.

У судовому засіданні 12.01.2021 суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви до 26.01.2021.

У судовому засіданні 26.01.2021 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 09.02.2021.

У судовому засіданні 09.02.2021 суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви до 09.03.2021.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в суді.

У судовому засіданні 09.03.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України.

Позиція учасників справи. Заяви та клопотання сторін.

Щодо первісного позову.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 16-461-Н від 28.10.2016.

04.01.2019 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов № 147007.2-Ск-63-0119 від 03.01.2019 в якому відповідач проти позовних вимог заперечує у повному обсязі.

Так, відповідач посилається на наступне:

- розрахунки між Сторонами за Договором були здійснені: шляхом укладення спільних протокольних рішень (далі-СПР) про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів отриманих від головних розпорядників місцевих бюджетів, та здійсненням перерахунків сум коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання, згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідними постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП);

- на виконання Закону України "Про ринок природного газу" та постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 р. № 792 "Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ" ТОВ "Чернігівгаз збут" було відкрито в ВАТ "Державний ощадний банк України" поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від населення;

- державою визначено спеціальний режим проведення взаєморозрахунків, що, по суті, усуває Відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматизованому перерахунку зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки Позивача за визначеними нормативами;

- у Відповідача відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з Позивачем за придбаний природний газ, гарантований постачальник отримує грошовий ресурс для розрахунку з оптовим Продавцем за природний газ лише після здійснення споживачами природного газу (населенням) повних розрахунків за весь обсяг спожитого газу;

- Відповідач може здійснити розрахунок перед Позивачем за умовами договору лише через поточний рахунок із спеціальним режимом використання в межах коштів, передбачених нормативом перерахування коштів, затверджених НКРЕКП, при цьому сам Відповідач самостійно не має можливості вплинути на проведення розрахунків за спожитий природний газ населенням, оскільки всі кошти, які потрапляли на рахунок Товариства, уповноваженим банком самостійно розподіляються згідно затвердженого постановами НКРЕКП алгоритму та перераховуються на рахунок Позивача;

- Відповідач, дотримуючись умов Договору, виконав зобов`язання з оплати в порядку, визначеному умовами даного Договору та з дотриманням імперативних норм діючого законодавства України, так як останній є суб`єктом ринку природного газу, діяльність якого підпорядкована відповідним спеціалізованим нормам законодавства, а тому наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені ст. ст. 549, 624, 625 ЦК України не застосовуються.

- постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20 та спільним наказом Міненерговугілля та Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688 прямо передбачено, що Позивач та Відповідач у цій справі є учасниками розрахунків, які проводяться за рахунок коштів державного бюджету;

- підтвердженням факту виникнення господарського зобов`язання по отриманню бюджетного відшкодування на суму наданих Відповідачем пільг та субсидій, є Спільні протокольні рішення. Учасниками такого зобов`язання є Головне управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, Департамент фінансів Чернігівської області державної адміністрації, Позивач та Відповідач;

- на виконання Порядків за участю як Позивача так і Відповідача було укладено спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету. Зокрема, між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Чернігівській області, Департаментом фінансів Чернігівської обласної державної адміністрації, ТОВ «Чернігівгаз збут» та НАК «Нафтогаз України» було підписано спільні протокольні рішення. При цьому, спільні протокольні рішення і платіжні доручення про перерахування ТОВ "Чернігівгаз збут" Позивачу отриманих по ланцюгу коштів у вигляді пільг та субсидій населенню (враховуючи приписи Порядків) здійснюються в межах Договору, укладеного між сторонами і одночасно є процедурою погашення зобов`язань ТОВ " Чернігівгаз збут " перед ПАТ "НАК «Нафтогаз України" з остаточної оплати вартості поставленого природного газу у визначеному місяці в розмірі отриманих по спільному протокольному рішенню сум пільг та субсидій населенню;

- дії сторін з питань остаточних розрахунків за Договором за їх взаємною згодою і домовленістю з метою надання населенню права на отримання пільг по оплаті природного газу були підпорядковані вимогам спільних протокольних рішень і спеціальних нормативно-правових актів.

Тобто, виконання сторонами спільних протокольних рішень, а також положень Постанови КМУ № 20 та Порядку, затвердженого наказом Міненерговугілля та Мінфіну № 493/688, враховуючи зміст протокольних рішень і первинних документів, складених на його виконання, а також виконання умов Договору засвідчує, що сторони фактично погодились, що оплата за договором проводиться шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі спільного протокольного рішення, а день проведення таких розрахунків був одночасно і днем погашення заборгованості за природний газ за Договором.

У свою чергу Відповідач чітко виконував положення спільних протокольних рішень, що свідчить про належне виконання останнім своїх зобов`язань за Договором.

- відсутність вини (як обов`язкового елементу складу правопорушення), тягне за собою відсутність відповідальності, в тому числі у вигляді господарських санкцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.

Зокрема, Кабінетом Міністрів України 04.03.2002 року прийнято постанову № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету".

Перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення проводиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов`язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.

Остаточне фінансування нарахованих пільг та субсидій в період дії Договору № 16-461-Н від 28.10.2016 року побутовим споживачам природного газу відповідно до постанови № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" відбулось тільки 31.01.2018 року, що підтверджується випискою по рахунку від 31.01.2018 .

Так, згідно платіжного доручення №1 від 31.01.2018 року було перераховано 101994950,50 грн за природний газ відповідно до Постанови КМУ №256 від 04.03.2002 року, Наказу МінФіну №1 від 04.01.2018 року, договору № 16-461-Н від 28.10.2018 на користь позивача.

Таким чином, визначені в п. 6.1. Договору умови проведення розрахунків між ТОВ "Чернігівгаз збут" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є такими, що заздалегідь виключають можливість сторін впливати на їх виконання.

Суд приймає відзив на позов до розгляду, оскільки останній подано у встановлені судом строки.

Справа розглядається з урахуванням поданого відзиву.

17.01.2019 на адресу Господарського суду Чернігівської області від позивача надійшла відповідь на відзив № 14/4-78 від 14.01.2019, відповідно до якої позивач свої позовні вимоги підтримує, вважає їх правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивач зазначає, що сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 № 20 не змінює строків та умов розрахунків за спірним договором.

Враховуючи приписи п. 6.3 Договору, позицію Верховного Суду з питань впливу спеціальних рахунків на порядок проведення розрахунків, визначеним умовами договорів, Відповідач повинен нести відповідальність, визначену умовами договору щодо сплати пені та чинним законодавством у вигляді сплати 3% річних та інфляційної складової.

Суд приймає відповідь на відзив до розгляду, оскільки останній подано з дотриманням строків.

17.01.2019 на адресу суду від позивача за первісним позовом надійшли пояснення № 14/4-79 від 14.01.2019 на виконання п. 7 ухвали від 17.12.2019, відповідно до яких позивач зазначає, що при виготовленні позовної заяви останнім було допущено технічну описку, а саме: помилково зазначено суму пені у розмірі 67 908,04 грн. Так, розмір нарахованої до стягнення пені за неналежне виконання відповідачем умов договору складає 55 924,27 грн за зобов`язаннями грудня 2016 року з 26.01.2017 по 15.02.2018.

Позивачем заявлено клопотання про поновлення строку для надання пояснень.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 19.02.2019 клопотання про поновлення пропущеного строку задоволено судом, поновлено строк для надання пояснень.

Пояснення позивача прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

22.01.2019 від відповідача на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив № 147007.2-Ск-881-0119 від 21.01.2019, відповідно до яких відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Так, відповідач зазначає, що підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, НАК «Нафтогаз України» у такий спосіб виявив згоду здійснити розрахунки відповідно до Порядку і тим самим погодився зі зміною порядку та строків проведення розрахунків за наданий ним газ за договором від 28.10.2016 № 16-461-Н.

ТОВ «Чернігівгаз збут» належним чином виконувались умови спільних протокольних рішень, а тому відсутні підстави для нарахування 3% річних, пені на суми, перераховані спільними протокольними рішеннями.

Як убачається із наданих товариством доказів оплат по договору, ТОВ «Чернігівгз збут» повністю оплатило заборгованість по договору, зокрема, з поточного рахунку із спеціальним режимом використання 282 149 058,18 грн, по відшкодуванню за спеціальними протокольними рішеннями 1 339 971630,00 та 101 994 950,50 грн відшкодування по Постанові КМУ від 04.03.2002 № 256.

22.03.2019 відповідачем подано клопотання про долучення документів (копій судових рішень) до матеріалів справи.

Суд долучив документи до матеріалів справи.

22.03.2019 відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 826/9959/18.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 26.03.2019 провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/9959/18.

26.03.2019 ТОВ «Чернігівгаз збут» подано клопотання про зменшення розміру пені на 99%.

Своє клопотання заявник обґрунтовує тим, що ТОВ «Чернігівгаз збут» є стратегічно важливим підприємством, оскільки у відповідності до постанов КМУ № 758 від 01.10.2015 та №187 від 22.03.2017 являється єдиним постачальником природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям на території м. Чернігова та Чернігівської області.

Суд прийняв клопотання до розгляду та долучив до матеріалів справи.

01.04.2019 від позивача надійшло заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.

Суд долучив клопотання до матеріалів справи.

05.04.2019 від позивача надійшло заперечення на клопотання про зменшення пені.

Суд долучив заперечення до матеріалів справи.

05.04.2019 від позивача надійшло заперечення щодо долучення до матеріалів справи копій судових рішень, доданих відповідачем до клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Своє заперечення позивач обґрунтовує тим, що відповідно до норм ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Суд прийняв заперечення позивача до розгляду та долучив до матеріалів справи.

12.01.2021 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/9665/16.

Своє клопотання відповідач обґрунтовує тим, що у справі № 826/9665/16 розглядаються позовні вимоги, які полягають у скасуванні постанови Кабінету Міністрів України № 315 від 27.04.2016 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758», якою встановлювалась формула формування цін на природний газ для побутових споживачів та релігійних організацій та яка має остаточний вплив на ціну газу, що був придбаний ТОВ «Чернігівгаз збут» у АТ «НАК «Нафтогаз України», зокрема за договором № 16-461-Н.

Отже, результат розгляду справи №826/9665/16, зокрема, задоволення адміністративного позову може повернути правовідносини осіб до такого стану, якими вони були до моменту прийняття спірної постанови, а відтак прямо вплине на формування ціни за договорами поставки природного газу у період з травня 2016 року по листопад 2018 року та відповідно й на формування ціни за Договором № 16-461-Н, який є предметом розгляду у справі № 927/893/18.

20.01.2021 від позивача надійшли заперечення на заяву про зупинення провадження у справі.

Так, позивач зазначає, що у матеріалах справи міститься достатньо доказів, що дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом розгляду даної справи.

Крім того, позивач зазначає, що визнання у судовому порядку протиправним правового акта органу державної влади не має правовим наслідком автоматичне здійснення перерахунку вартості отриманого та оплаченого природного газу за цінам, що були визначені Кабінетом Мністрів України на попередній період, визнання судом протиправним правового акта органу державної влади не має наслідком нечинність договорів, укладених на виконання вказаного акта, у разі набрання рішенням суду у справі №826/9665/16 законної сили відповідач матиме підстави для перегляду судових рішень з даної справи за нововиявленими обставинами.

З огляду на вищевикладене, підстави для зупинення провадження у справі № 927/893/18 відсутні.

У судовому засіданні 26.01.2021 суд протокольно постановив ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Судом враховані заперечення позивача стосовно заявленого клопотання, а також норми процесуального законодавства стосовно того, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Щодо зустрічного позову.

Позовні вимоги ТОВ «Чернігівгаз збут» обґрунтовує тим, що окремі положення пункту 6.1 Договору купівлі-продажу природного газу № 16-461-Н від 28.10.2016 суперечать Порядку перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20; Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженому Наказом Міненерговугілля та Мінфіну №693/688 від 03.08.2015; Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002.

04.02.2019 на адресу Господарського суду Чернігівської області надійшов відзив на зустрічну позовну заяву №14/4-273 від 01.02.2019, відповідно до якої ПАТ "НАК "Нафтогаз України" зазначає, що викладені позивачем позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими, недоведеними належними та допустимими доказами, а відтак такими, що не підлягають задоволенню.

Так, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» зазначає, що за результатами досягнення згоди з усіх істотних умов договору сторони уклали договір, який став обов`язковим для виконання сторонами.

ТОВ «Чернігівгаз збут» вчинило дії, які свідчать про схвалення Договору, зокрема, прийнято поставлений відповідачем природний газ, підписано акти приймання-передачі природного газу, проведено оплату прийнятого природного газу.

При укладенні сторонами договору не було порушено приписів ст. 203, 215 ЦК України, договір відповідає вимогам чинного законодавства, у подальшому був схвалений ТОВ «Чернігівгаз збут», сторонами умови договору в частині поставки природного газу та оплати його вартості виконані, твердження ТОВ «Чернігівгаз збут» про часткову недійсність п. 6.1. Договору спростовується документами, що додані до первісної позовної заяви та нормами чинного законодавства України, а тому відсутні правові підстави для визнання Договору недійсним в частині.

Суд прийняв відзив на зустрічну позовну заяву до розгляду, останній поданий з дотриманням встановлених строків.

12.02.2019 на адресу суду від ТОВ "Чернігівгаз Збут" надійшла відповідь на відзив №147007.1-Ск-2772-0219 від 11.02.2019, яка прийнята судом до розгляду, оскільки подана з дотриманням встановлених строків.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Обставини справи, встановлені судом.

Щодо первісного позову:

28.10.2016 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 16-461-Н (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язувався передати покупцеві у 2016-2017 роках природний газ, а Покупець зобов`язувався прийняти та оплатити його на умовах цього Договору (п. 1.1. Договору).

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №226 змінено тип Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

Пунктом 1.2. Договору визначено що природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам.

Відповідно до п. 2.1. договору продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 455 000,000 тис.куб.метрів, у тому числі за місяцями (тис.куб.метрів): жовтень 2016 року 50 000,000; листопад 2016 року 60 000,000; грудень 2016 року 80 000,000; січень 2017 року 110 000,000; лютий 2017 року 80 000,000; березень 2017 року 75 000,000.

В пункті 3.2 договору сторони узгодили, що приймання-передача природного газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці купівлі-продажу, оформлюється актом приймання-передачі.

Згідно з п. 5.1. Договору ціна за 1 000 куб. метрів природного газу, який передається за цим договором, без урахування податку на додану вартість у розмірі 20 відсотків, тарифів на транспортування і розподіл природного газу, торгової націнки постачальника газу із спеціальними обов`язками (включно) становить 4 939,60 грн. за 1 000 куб. метрів природного газу, крім того податок на додану вартість у розмірі 20 відсотків.

У разі зміни ціни природного газу або порядку її визначення (пункт 5.1 цього договору) нова ціна застосовується сторонами під час складання актів приймання-передачі природного газу та проведення розрахунків за цим договором з моменту набрання чинності відповідним рішенням Кабінету міністрів України (п. 5.2. Договору).

Загальна сума вартості природного газу за цим Договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

Відповідно до п. 6.1. Договору встановлено, що оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.

Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (Офіційний вісник України, 2005 р., № 2, ст.88) і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. У разі, якщо продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк.

Вартість фактично переданого природного газу, яка підлягає сплаті грошовими коштами за процедурою, передбаченою абзацом третім цього пункту, визначається на підставі актів звіряння розрахунків (в тому числі, коригуючих актів) за відповідний місяць, підписаних покупцем та розпорядником коштів місцевого бюджету, оригінали яких надаються покупцем продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.

У разі не надання покупцем продавцеві до 25 числа (включно) передбачених в абзаці четвертому цього пункту актів звіряння розрахунків за відповідний місяць, остаточний розрахунок за весь фактично переданий у відповідному місяці купівлі-продажу природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.

Покупець зберігає за собою право надати акт звіряння розрахунків, передбачений в абзаці четвертому цього пункту до закінчення 90 (дев`яностого) дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівля-продаж природного газу. При цьому, у випадку, якщо покупець надасть продавцеві, передбачений абзацом четвертим цього пункту, акт звіряння пізніше 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу, але до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, то розрахунок за придбаний покупцем газ, в частині суми зазначеної в такому акті звіряння, буде здійснюватись в порядку, передбаченому абзацом третім цього пункту, але з такими особливостями. З дати надання продавцеві покупцем зазначеного вище акту звіряння, припиняється нарахування продавцем неустойки, 3% річних, а також інфляційних збитків на суму, зазначену в такому акті звіряння, на період з дати надання акту звіряння продавцеві і до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за придбаний покупцем природний газ в частині, що підлягає оплаті за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20 (Офіційний вісник України, 2005 р., № 2, ст. 88), має бути здійснений до закінчення 90 (дев`яностого) дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівля-продаж природного газу, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк.

Покупець може ініціювати проведення розрахунку за придбаний природний газ за процедурою передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20 і після спливу 90 денного строку, передбаченого абзацом 3 цього пункту.

Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів який перевищують цей 5 денний строк.

Згідно з п. 6.2. Договору оплата за природний газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП.

Пунктом 6.3. Договору встановлено, що за наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця.

Відповідно до п. 7.1. Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

У разі невиконання покупцем пункту 6.1. договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення. (п. 7.2. Договору).

Пунктом 11.1 визначено, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за їх наявності), поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 жовтня 2016 року, і діє в частині продажу природного газу до 31 березня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Вказаний Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору №16-461-Н від 28.10.2016 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за період з жовтня 2016 року по березень 2017 року передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" прийняло природний газ на загальну суму 1 724 115 638,68 грн., що підтверджується Актами приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.10.2016 року за жовтень 2016 року на суму 151 948 288,28, від 30.11.2016 року за листопад 2016 року на суму 274 917 156,53 грн., від 31.12.2016 року за грудень 2016 року на суму 350 949 769,73 грн, від 31.01.2017 року за січень 2017 року на суму 391 540 258,97 грн, від 28.02.2017 року за лютий 2017 року на суму 325 531 099,87 грн, від 31.03.2017 року за березень 2017 року на суму 229 229 065,30 грн. Зазначені вище акти приймання-передачі природного газу за жовтень 2016 року березень 2017 року підписані представниками продавця і покупця і скріплені печатками підприємств. (том 1 арк.с. 23-28).

Розрахунки за отриманий природний газ проведені в повному обсязі. Однак, на думку позивача, відповідач свої зобов`язання щодо оплати отриманого природного газу виконав, порушивши строки сплати за отриманий природний газ, а тому, на підставі п.7.2. договору та керуючись ст.625 ЦК України, позивачем заявлено позов про стягнення із відповідача 55 924,27 грн пені, 11 983,77 грн 3% річних за період прострочення виконання грошового зобов`язання за грудень 2016 року та нараховано:

за період з 26.01.2017 по 06.02.2017 на суму 12 034 903,53грн нараховано 55 393,53грн. пені та 11870,04грн. річних;

за період з 07.02.2017 по 15.02.2017 на суму 153 747,12грн нараховано 530,74 грн пені та 113,73грн річних.

При цьому, судом встановлено, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" від 11.01.2005 року №20, між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Чернігівській області, Департаментом фінансів Чернігівської облдержадміністрації, Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підписані Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20, та проведені відповідні оплати, а саме:

1. Спільне протокольне рішення №2987 від 21.11.2016 року про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20 на суму 17 703 630,00 грн; проведено оплату згідно платіжного доручення №42 від 22.11.2016р. на суму 17 703 630,00 грн (том 2 арк.с. 217-219);

2. Спільне протокольне рішення №3523 від 20.12.2016 року про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20 на суму 50 000 000,00 грн; проведено оплату згідно платіжного доручення №53 від 22.12.2016 року на суму 50 000 000 грн (том 2 арк.с. 220-222);

3. Спільне протокольне рішення №3525 від 20.12.2016 року про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20 на суму 37 000 000,00 грн; проведено оплату згідно платіжного доручення №55 від 22.12.2016 року на суму 37 000 000,00 грн (том 2 арк.с.223-225);

4. Спільне протокольне рішення №569 від 20.01.2017 року (далі - СПР №569) про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20 на суму 50 000 000,00 грн; проведено оплату згідно платіжного доручення №60 від 23.01.2017 року на суму 50 000 000,00 грн (том 2 арк.с. 226-228);

5. Спільне протокольне рішення №570 від 20.01.2017 року (далі - СПР №570) про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20 на суму 50 000 000,00 грн; проведено оплату згідно платіжного доручення №59 від 06.02.2017 року на суму 50 000 000,00 грн (том 2 арк.с. 229-231);

6. Спільне протокольне рішення №575 від 20.01.2017 року про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20 на суму 70 000 000,00 грн; проведено оплату згідно платіжного доручення №66 від 28.02.2017 року на суму 70 000 000,00 грн (том 2 арк.с. 232-234);

7. Спільне протокольне рішення №576 від 20.01.2017 року про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20 на суму 100 000 000,00 грн; проведено оплату згідно платіжного доручення №63 від 28.02.2017 року на суму 100 000 000,00 грн (том 2 арк.с. 235-237);

8. Спільне протокольне рішення №577 від 20.01.2017 року про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20 на суму 100 000 000,00 грн; проведено оплату згідно платіжного доручення №64 від 28.02.2017 року на суму 100 000 000,00 грн (том 2 арк.с. 238-240);

9. Спільне протокольне рішення №578 від 20.01.2017 року про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20 на суму 100 000 000,00 грн; проведено оплату згідно платіжного доручення №65 від 28.02.2017 року на суму 100 000 000,00 грн. (том 2 арк.с. 241-243);

10. Спільне протокольне рішення №579 від 20.01.2017 року про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20 на суму 50 000 000,00 грн; проведено оплату згідно платіжного доручення №62 від 23.01.2017 року на суму 50 000 000,00 грн (том 2 арк.с. 244-246);

11. Спільне протокольне рішення №580 від 20.01.2017 року про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20 на суму 50 000 000,00 грн; проведено оплату згідно платіжного доручення №61 від 23.01.2017 року на суму 50 000 000,00 грн (том 2 арк.с. 247-249);

12. Спільне протокольне рішення №1296 від 20.02.2017 року про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20 на суму 30 600 000,00 грн; проведено оплату згідно платіжного доручення №77 від 10.05.2017 року на суму 30 600 000,00 грн (том 2 арк.с. 250-252);

13. Спільне протокольне рішення №1297 від 20.02.2017 року про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20 на суму 50 000 000,00 грн; проведено оплату згідно платіжного доручення №76 від 22.02.2017 року на суму 50 000 000,00 грн (том 2 арк.с. 253-255);

14. Спільне протокольне рішення №1298 від 20.02.2017 року про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20 на суму 50 000 000,00 грн; проведено оплату згідно платіжного доручення №75 від 22.02.2017 року на суму 50 000 000,00 грн (том 2 арк.с. 256-258);

15. Спільне протокольне рішення №1299 від 20.02.2017 року про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20 на суму 50 000 000,00 грн; проведено оплату згідно платіжного доручення №74 від 22.02.2017 року на суму 50 000 000,00 грн (том 2 арк.с. 259-261);

16. Спільне протокольне рішення №1300 від 20.02.2017 року про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20 на суму 50 000 000,00 грн; проведено оплату згідно платіжного доручення №72 від 22.02.2017 року на суму 50 000 000,00 грн (том 2 арк.с. 262-264);

17. Спільне протокольне рішення №1301 від 20.02.2017 року про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20 на суму 50 000 000,00 грн; проведено оплату згідно платіжного доручення №71 від 10.07.2017 року на суму 50 000 000,00 грн (том 2 арк.с. 265-267);

18. Спільне протокольне рішення №1302 від 20.02.2017 року про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20 на суму 50 000 000,00 грн; проведено оплату згідно платіжного доручення №86 від 06.07.2017 року на суму 50 000 000,00 грн (том 2 арк.с. 268-270);

19. Спільне протокольне рішення №1878 від 20.03.2017 року про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20 на суму 26 417 000,00 грн; проведено оплату згідно платіжного доручення №87 від 21.03.2017 року на суму 26 417 000,00 грн (том 2 арк.с. 271-273);

20. Спільне протокольне рішення №1879 від 20.03.2017 року про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20 на суму 50 000 000,00 грн; проведено оплату згідно платіжного доручення №72 від 21.08.2017 року на суму 50 000 000,00 грн (том 2 арк.с. 274-276);

21. Спільне протокольне рішення №1880 від 20.03.2017 року про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20 на суму 47 000 000,00 грн; проведено оплату згідно платіжного доручення №73 від 21.08.2017 року на суму 47 000 000,00 грн (том 2 арк.с. 277-279);

22. Спільне протокольне рішення №1881 від 20.03.2017 року про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20 на суму 48 000 000,00 грн; проведено оплату згідно платіжного доручення №77 від 12.09.2017 року на суму 48 000 000,00 грн (том 2 арк.с. 280-282);

23. Спільне протокольне рішення №1882 від 20.03.2017 року про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20 на суму 46 000 000,00 грн; проведено оплату згідно платіжного доручення №78 від 14.09.2017 року на суму 46 000 000,00 грн (том 2 арк.с. 283-285);

24. Спільне протокольне рішення №1883 від 20.03.2017 року про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20 на суму 45 000 000,00 грн; проведено оплату згідно платіжного доручення №79 від 15.09.2017 року на суму 45 000 000,00 грн (том 2 арк.с. 286-288);

25. Спільне протокольне рішення №2433 від 20.04.2017 року про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20 на суму 70 000 000,00 грн; проведено оплату згідно платіжного доручення №91 від 20.12.2017 року на суму 70 000 000,00 грн (том 2 арк.с. 289-291);

26. Спільне протокольне рішення №2436 від 20.04.2017 року про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20 на суму 2 251 000,00 грн; проведено оплату згідно платіжного доручення №91 від 28.07.2017 року на суму 2 251 000,00 грн (том 2 арк.с. 292-294).

Крім того у відповідності до Постанови № 256 від 04.03.2002 року з позивачем були проведені розрахунки в сумі 101 994 950,50 грн згідно з платіжним дорученням № 1 від 31.01.2018 року.

Про направлення відповідачем на користь позивача оригіналів зведених реєстрів актів звірки розрахунків за надані населенню пільги і субсидії по газу свідчать супровідні листи з відміткою щодо отримання: лист від 18.11.2016 за № Crz1.3-СЛ-2630-1116 отримано позивачем 21.11.2016 вх.№ 2428/17-16, лист від 20.12.2016 за № Crz1.3-СЛ-3110-1216 отримано позивачем 20.12.2016 вх.№ 2659/17-16, лист від 19.01.2017 за № Crz1.3-СЛ-261-0117 отримано позивачем 23.01.2017 вх.№ 165-17-17, лист від 17.02.2017 за № Crz1.3-СЛ-824-0217 отримано позивачем 20.02.2017 вх.№ 415/17-17, лист від 19.04.2017 за № Crz1.3-СЛ-2241-0417 отримано позивачем 20.04.2017 вх.№ 863/17-17; лист від 21.03.2016 за № Crz1.3-СЛ-1813-0317 направлено відповідачем позивачу кур`єрською доставкою.

Нормативно-правове обґрунтування по первісному позову

За змістом статей 11, 629 ЦК України вбачається, що договір є однією із підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями частини першої статті 265 ГК України визначено поняття договору поставки як договору, за яким одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення (частина друга статті 265 ГК України).

Пунктами 27, 31, 37 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" №329-VIII від 09.04.2015 визначено, що природний газ, нафтовий (попутний) газ, газ (метан) вугільних родовищ та газ сланцевих товщ, газ колекторів щільних порід, газ центрально-басейнового типу (далі - природний газ) - суміш вуглеводнів та невуглеводневих компонентів, що перебуває у газоподібному стані за стандартних умов (тиск - 760 міліметрів ртутного стовпа і температура - 20 градусів за Цельсієм) і є товарною продукцією; постачальником природного газу є суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; споживач - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про ринок природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (частина третя статті 12 цього Закону).

Частиною другою статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" до обов`язків споживачів природного газу віднесено забезпечення своєчасної та повної оплати вартості природного газу згідно з умовами договорів. У разі порушення або невиконання своїх обов`язків споживач несе відповідальність згідно із законом (частина третя статті 13 цього Закону).

Отже, постачання природного газу споживачам є різновидом господарської діяльності, що здійснюється на підставі договору постачання, який укладається між постачальником та покупцем (споживачем) із визначенням взаємних прав та обов`язків сторін такого господарського договору. Законодавцем до обов`язків споживача віднесено забезпечення своєчасної та повної оплати вартості придбаного (спожитого) природного газу, невиконання чи неналежне виконання якого тягне за собою наслідки у вигляді відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Статтею 12 ГК України передбачено, що держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є, зокрема, регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ, що видобувається в Україні.

Таке регулювання визначено Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 (далі - Постанова Уряду №20), який діяв на час спірних правовідносин і втратив чинність з 01.01.2018.

За змістом Постанови Уряду №20 вбачається, що держава взяла на себе бюджетне зобов`язання з відшкодування частини витрат теплопостачальних організацій, пов`язаних з виробництвом і постачанням теплової енергії та гарячої води населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме на оплату послуг тепло-, водопостачання.

Пунктом 6 Постанови Уряду №20 визначено, що органи Державної казначейської служби України (далі - Казначейство) на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів перераховують кошти на рахунки постачальників ресурсів (товарів, послуг). Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків (пункт 7 Постанови Уряду №20).

Спільним наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Міністерства фінансів України від 03.08.2015 №493/688 затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію (далі - Порядок №493, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає взаємовідносини, зокрема, між органами Казначейства, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, НАК "Нафтогаз України" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, послуги з постачання, розподілу та транспортування природного газу, що проводяться відповідно до Порядку №20.

Згідно з пунктом 1.2 Порядку №493, розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків (далі - СПР), форми яких наведені у додатках 1, 2, 3 до цього Порядку.

За змістом пункту 1.5 Порядку №493 вбачається, що НАК "Нафтогаз України" підписує з учасниками розрахунків СПР протягом п`яти робочих днів. Учасник розрахунку має право відмовитися від підписання СПР виключно за умови відсутності боргу перед учасником за товари/послуги, який планується погасити відповідно до Порядку. Останній учасник розрахунків не пізніше наступного дня після підписання СПР повідомляє інших учасників про підписання та направляє їм підписані СПР.

Зазначене свідчить про адміністративно-правове регулювання відносин щодо механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату природного газу.

Постановою Об`єднаної палати Верховного Суду від 31.05.2019 року по справі №924/296/18 судом надано ряд правових висновків щодо впливу спільних протокольних рішень (далі - СПР) на договірні відносини з постачання природного газу.

Так, судом зазначено, що запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності). Визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

Тобто правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти, до яких належить і Порядок від 11.01.2005 № 20.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування, чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

Таким чином, Об`єднана палата Верховного Суду виокремлює кошти, сплачені спільними протокольними рішеннями та кошти, сплачені у звичайному порядку. І лише в частині, яка була сплачена за рахунок коштів державного бюджету, договірні відносини зазнають регулюючого впливу.

З матеріалів справи встановлено, що вартість поставленого природного газу за Договором № 16-461-Н від 28.10.2016 року була оплачена відповідачем: частково шляхом перерахування коштів на рахунок позивача в порядку, встановленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, в межах строків оплати, визначених в п. 6.1 договору; за рахунок коштів Державного бюджету, отриманих на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України.

З матеріалів справи, а саме розрахунку Позивача вбачається, що пеня в сумі 55 393,53грн та 11870,04грн річних нараховані на заборгованість в сумі 12034903,53грн, що була погашена, як зазначає Позивач, 07.02.2021 двома платежами по 50 000 000 грн, з яких і відбулось зарахування наявної заборгованості (том.1 аркуш справи 31.).

Суд звертає увагу, що вказані платежі були здійснені на підставі постанови Уряду №20 від 11.01.2005 та СПР №569 та СПР №570 від 20.01.2017.

В пунктах 2.2, 2.3, 2.4, 2,5 СПР №569 та СПР №570 визначено, що Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду Державного Бюджету України Стороні 1 (Головному управлінню Державної казначейської служби України в Чернігівській області) у сумі 50 000 000 грн з приміткою «Постанова Уряду від 11.01.2005 № 20». Сторона 1 перераховує Стороні 2 (Департаменту фінансів Чернігівської обласної державної адміністрації) кошти у сумі 50 000 000 грн із записом у графі «призначення платежу» «за жовтень-грудень 2016 року «с» 50 000 000 грн Постанова Уряду від 11.01.205 № 20». Сторона 2 (Департамент фінансів Чернігівської обласної державної адміністрації) перераховує через місцеві фінансові управління та структурні підрозділи з питань соціального захисту населення райдержадміністрацій та/або органів місцевого самоврядування Стороні 3 кошти за субсидії у сумі 50 000 000 грн, із записом у графі «Призначення платежу» «за природний газ, за жовтень-грудень 2016 року» «с» 50 000 000 грн, Постанова Уряду від 11.01.05 №20».

Відтак, своїми діями та додатковими поясненнями, сторони визнали ту обставину, що заборгованість в сумі 12 034 903,53грн це грошові зобов`язання між сторонами Договору в частині, яку держава компенсувала за рахунок коштів державного бюджету.

Так, за змістом розділу 3 Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, сторони зобов`язалися перерахувати кошти наступній стороні не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок; забезпечити проведення розрахунків відповідно до спільного протокольного рішення та з урахуванням укладених договорів на рахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Державної казначейської служби своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти за схемою, передбаченою спільним протокольним рішенням.

Для застосування санкцій, передбачених договором та наслідків за порушення грошового зобов`язання, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, за зобов`язаннями, які компенсує держава, необхідно щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених сторонами Спільними протокольними рішеннями.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що підписавши Спільні протокольні рішення, сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за поставлений за договором природний газ на суми спільних протокольних рішень, в які увійшла і заборгованість в сумі 12 034 903,53 грн, а отже, відсутні підстави для нарахування пені в сумі 55 393,53 грн, передбачених умовами договору купівлі-продажу природного газу, та наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України у вигляді річних в сумі 11870,04грн за період прострочення виконання грошового зобов`язання з 26.01.2017 по 06.02.2017.

Що стосується нарахування 530,74 грн пені та 113,73грн річних за період з 07.02.2017 по 15.02.2017 на суму 153 747,12грн, позивач зазначає, що зарахування вказаної суми відбулось 16.02.2017 платежем в 23 990 579,49 грн з призначенням платежу: оплата за природний газ для потреб населення за 17 рік згідно дог.№16-461=Н від 28.10.2016, п.КМУ від 30.09.2015 за №792.

Отже, Позивач зазначає, що погашення боргу відбувалось поза межами постанови Уряду №20, а саме власними коштами Відповідача.

Відповідач вказану обставину заперечує та зазначає, що перерахування відбувалось з рахунків із спеціальним режимом використання, що надходять як плата за спожитий природний газ від споживачів, а тому останній не може впливати на своєчасність перерахування зазначених коштів.

Відповідно до п. 6 ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу" для проведення розрахунків за спожитий природний газ постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов`язків, покладених на таких продавців, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від споживачів.

Уповноважені банки, що обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання визначаються Кабінетом Міністрів України.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 792 визначено уповноваженими банками, які обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, до спеціальних обов`язків яких включено обов`язок з постачання природного газу, та їх структурних підрозділів, а також оптових продавців, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам для виконання спеціальних обов`язків, покладених на таких продавців, Відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" та Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України".

Аналіз положень Порядку відкриття (закриття) рахунків та Порядку проведення розрахунків, затверджених Постановою № 792, в сукупності з приписами частини шостої статті 11 Закону дозволяє дійти висновку, що хоча Постановою № 792 визначено спеціальний механізм проведення розрахунків, який усуває газопостачальні підприємства від розподілу коштів, сплачених споживачами за спожитий ними природний газ на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, однак положення Постанови № 792 не обмежують газопостачальні підприємства у можливості виконати свої обов`язки з оплати отриманого газу за договорами, укладеними з оптовими продавцями, шляхом здійснення розрахунків у інший спосіб, ніж з поточних рахунків із спеціальним режимом використання; не ставлять повноту та своєчасність виконання газопостачальними підприємствами договірних обов`язків з оплати отриманого газу на користь оптових продавців в залежність від оплати газу споживачами; не скасовують і не обмежують відповідальність споживачів перед газопостачальними підприємствами за невиконання обов`язків з оплати за спожитий газ; не змінюють строків здійснення розрахунків за договорами, укладеними між газопостачальними підприємствами та оптовими продавцями.

Отже, приписи постанови № 792 самі по собі не змінюють строків розрахунків за договором, не позбавляють відповідача можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до нього відповідальності, передбаченої умовами договору, зокрема, у вигляді пені за прострочення оплати природного газу та виникнення зобов`язань, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, з оплати боргу з урахуванням 3 % річних та встановленого індексу інфляції (Дана позиція викладена у постанові ВС від 26.06.20 № 904/1210/18).

В силу статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до вимог ст.ст. 73,74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як убачається зі змісту Договору сторони встановили (узгоджується з постановою ВС № 904/1210/18) що навіть при наявності рахунку зі спеціальним режимом використання (який встановлює порядок оплати, а не його строк), відповідач зобов`язаний оплатити поставлений газ у строк, обумовлений п. 6.1. договору (до 25 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 908/885/18 (пункти 6.23, 6.24) викладені правові висновки, що для нарахування пені на підставі договору, 3 % річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України необхідно, щоб відповідач здійснив оплату отриманих коштів поза межами порядку і строків, визначених СПР, а підставою для стягнення таких нарахувань за порушення грошового зобов`язання може бути наявність суми основного боргу, яка не була предметом регулювання СПР, та яка була несвоєчасно сплачена відповідачем за рахунок власних коштів.

Відповідачем не надано належних доказів вчасного здійснення оплат на підставі Договору.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача в частині стягнення 530,74 грн пені та 113,73 грн 3% річних за період прострочення виконання зобов`язання з 07.02.2017 по 15.02.2017 є правомірними, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

В решті вимог по стягненню 55 393,53 грн пені та 11 870,04 грн 3% річних позов задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання ТОВ «Чернігівгаз Збут» про зменшення розміру пені на 99% суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. У силу ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити: чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи ( у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки є правом суду, що за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин дозволяє суду, оцінивши надані сторони докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішувати питання про наявність чи відсутність у кожному конкретному випадку обставини, за яких можливе зменшення неустойки.

Враховуючи те, що розмір пені, присудженої до стягнення становить 530,74 грн, що не є надмірно великим і не перевищує розмір збитків, суд не вбачає підстав для зменшення розміру пені.

Отже, клопотання ТОВ «Чернігівгаз Збут» не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги ТОВ «Чернігівгаз Збут» про визнання частково недійсним п.6.1. договору від 28.10.2016 №16-461-Н, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 28.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз збут» та ПАТ «НАК "Нафтогаз України"» було укладено договір №16-461-Н постачання природного газу, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

Як убачається з матеріалів справи, сторони погодили всі істотні умови договору постачання природного газу, що не заперечується позивачем.

Так, ТОВ «Чернігівгаз збут» зокрема зазначає, що спірні пункти договору суперечать Порядку перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20; Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженому Наказом Міненерговугілля та Мінфіну № 693/688 від 03.08.2015; Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету. Затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002.

За змістом частини 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 і 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

При цьому невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов`язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Проте, Позивачем за зустрічним позовом не зазначено яким вимогам закону не відповідає чи суперечить пункту 6.1 Договору купівлі-продажу природного газу і не доведено належними та допустимими доказами, яким чином спірні положення Договору порушують його права.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що пункт 6.1 Договору купівлі-продажу природного газу в частині його оскарження не суперечить актам цивільного законодавства на момент його укладення, а виконання умов зазначеного договору шляхом прийняття природного газу, здійснення оплати за отриманий товар на умовах, визначених цим договором, свідчить про погодження та прийняття сторонами усіх умов оспорюваного договору.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31 травня 2019 року у справі №924/296/18.

Виходячи з викладеного, зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо судового збору за подання первісного позову.

З урахуванням того, що позовні вимоги АТ «НАК «Нафтогаз України» задоволені частково, з ТОВ «Чернігівгаз Збут» на користь АТ «НАК «Нафтогаз» підлягає стягненню 16,72 грн судового збору.

В решті 1 745,28 грн судовий збір покладається на АТ «НАК «Нафтогаз України».

Щодо судового збору за подання зустрічного позову.

У зв`язку з тим, що у задоволенні позовних вимог судом відмовлено у повному обсязі, судовий збір у сумі 1 762,00 грн покладається на ТОВ «Чернігівгаз Збут».

Керуючись ст. 129, 178, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», код 20077720 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз збут», код 39576385 про стягнення 67 908,04 грн заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз збут», вул. Любецька,68, м.Чернігів, 14021, код 39576385 на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», вул. Б.Хмельницького,6, м. Київ, 01001, код 20077720, 530,74 грн пені, 113,73 грн 3% річних, 16,72 грн судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову в частині стягнення 55 393,53 грн пені та 11 870,04 грн 3% річних відмовити.

5. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз забут», код 39576385 до Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», код 20077720 про визнання недійсною окремої частини договору № 16-461-Н купівлі-продажу природного газу від 28.10.2016 відмовити.

6. Судовий збір за подання зустрічного позову покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз збут».

Рішення набирає законної сили у строки, встановлені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України

Повне рішення складено та підписано 19.03.2021.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя М.П. Ноувен