ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2021 року м.Харків Справа № 913/266/20(601/988/19)

Господарський суд Луганської області у складі судді Масловського С.В., розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область),

до відповідача -1- ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ),

відповідача -2 ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ),

відповідача 3- Товариство з обмеженою відповідальністю "Калина" (місцезнаходження: вул. Лосятинська, буд. 8, м. Почаїв, Кременецький район, Тернопільська область)

про стягнення 90353 грн 28 коп.

в межах справи №913/266/20 за заявою кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС-Металл" (місцезнаходження: вул. Чавдар Єлизавети, буд. 13, кв. 37, м. Київ, 02140)

до боржника - Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)

про банкрутство.

Секретар судового засідання Ведькало М.С.

У засіданні брали участь:

від позивача представник не прибув;

від відповідача -1 - представник не прибув;

від відповідача -2 - представник не прибув;

від відповідача -3 представник не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

21.05.2019 Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" звернулось до Кременецького районного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ "Калина" в якому просить:

- стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Калина" заборгованості за кредитним договором №01/12 від 13.08.2012 в розмірі 90353 грн 28 коп., в тому числі заборгованість за кредитом в розмірі 41804,00 грн, заборгованість за відсотками в розмірі 31390,47 грн, пеня в розмірі 17158,81 грн, інфляційні нарахування в розмірі 18352,14 грн.

В обґрунтування поданого позову, позивачем зазначено, що 13.07.2016 рішенням загальних зборів акціонерів товариства ПАТ "Укрінбанк" змінено найменування товариства на ПАТ "Укрінком", викладено статут в новій редакції та змінено місцезнаходження товариства.

28.03.2017 рішенням загальних зборів акціонерів товариства ПАТ "Укрінком" змінено найменування товариства на ПАТ "Українська інноваційна компанія", викладено статут в новій редакції.

На даний час в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань юридичної особи з назвою ПАТ "Український інноваційний банк" не існує, під ідентифікаційним кодом юридичної особи 05839888 зареєстроване Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія".

13.08.2012 між позивачем та ОСОБА_3 (11.06.2014 змінено прізвище на Мінська на підставі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 ), було укладено кредитний договір №01/12, відповідно до якого банк надав позичальнику в тимчасове платне користування кредитні кошти в розмірі 150000,00 грн, а позичальник зобов`язався погасити кредит щомісячно рівними частинами в розмірі 2459,00 грн, сплатити проценти за користування кредитними коштами у розмірі 25% річних, та повернути кредит не пізніше 11.08.2017.

В якості забезпечення виконання основного зобов`язання між ПАТ "Український інноваційний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Калина" та ОСОБА_2 були укладені договори поруки.

У зв`язку з тривалим невиконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, позивач звернувся до суду з позовом в якому просить солідарно стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Калина" заборгованість за кредитним договором №01/12 від 13.08.2012 в розмірі 90353 грн 28 коп., в тому числі заборгованість за кредитом в розмірі 41804,00 грн, заборгованість за відсотками в розмірі 31390,47 грн, пеня в розмірі 17158,81 грн, інфляційні нарахування в розмірі 18352,14 грн.

Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 19.06.2019 відкрито провадження у цивільній справі №601/988/19 за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ "Калина" про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №01/12 від 13.08.2012 в розмірі 90353 грн 28 коп; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Розгляд справи неодноразово відкладався та зупинялось провадження у справі.

Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 13.10.2020 матеріали цивільної справи №601/988/19 за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Калина" про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, передано у порядку ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства до Господарського суду Луганської області, в провадженні якого перебуває справа №913/266/20 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія".

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.11.2020 матеріали справи №913/266/20(601/988/19) передано на розгляд судді Масловському С.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404, код ЄДРПОУ 05839888); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія"; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів до 01.11.2020; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Дашко Ігоря Валерійовича.

15.05.2020 оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про відкриття провадження у справі № 913/266/20 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404).

01.06.2020 на адресу Господарського суду Луганської області від Публічного акціонерного товариства Українська інноваційна компанія надійшла апеляційна скарга №548/1В від 28.05.2020 на ухвалу Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 по справі № 913/266/20 про відкриття провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства Українська інноваційна компанія.

03.06.2020 матеріали справи надіслано до Східного апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Українська інноваційна компанія.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Українська інноваційна компанія залишено без руху, з метою усунення недоліків, протягом 10 днів з моменту отримання ухвали, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 31530 грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 відмовлено Публічному акціонерному товариству Українська інноваційна компанія у задоволенні клопотання про розстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Апеляційну скаргу повернуто без розгляду.

В той же час, Публічне акціонерне товариство Український інноваційний банк звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 у справі №913/266/20 про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ ЮС-Металл у відкритті провадження у справі про банкрутство ПАТ Українська інноваційна компанія.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 у справі №913/266/20 про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ ЮС-Металл у відкритті провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства Українська інноваційна компанія.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства Український інноваційний банк та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 у справі №913/266/20 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 09.11.2020 справу №913/266/20 (601/988/19) прийнято до провадження; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 02.12.2020 об 11 год. 20 хв.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 у справі №913/266/20 скасовано. Справу №913/266/20 направлено на новий апеляційний розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

У судовому засіданні 02.12.2020 постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 12.01.2021 об 11 год. 00 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 12.01.2021 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 27.01.2021 о 15 год. 20 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 27.01.2021 постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 16.02.2021 о 14 год. 30 хв., яку відповідно до ч.5 ст.233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 16.02.2021 постановлено ухвалу про оголошення перерви з розгляду справи по суті на 09.03.2021 о 14 год. 20 хв., яку відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

Відповідачі проти позову заперечили з підстав викладених у відзиві на позовну заяву виходячи з нижчевикладеного.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16, зазначено, що відповідно до змісту положень банківського законодавства лише реорганізація банку передбачає правонаступництво. Способи реорганізації банку передбачені статтею 26 Закону України "Про банки і банківську діяльність". До реорганізації не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи.

Зміна назви акціонерного товариства (банку) без зміни його організаційно-правової форми, виключення з його назви слова «банк», виключення з видів його діяльності «діяльності комерційних банків» (КВЕД: 64.19) не є ані перетворенням цієї юридичної особи в розумінні статті 108 ЦК України (статті 87 Закону про акціонерні товариства), ані виділом в розумінні статті 109 ЦК України (статті 86 Закону про акціонерні товариства), ані припиненням шляхом злиття, приєднання або поділу в розумінні статті 106 ЦК України (статей 83-85 Закону про акціонерні товариства). Попри те, що правовий висновок щодо застосування норм права у справі № 914/3587/14 (постанова від 24 квітня 2019 року) Велика Палата Верховного Суду зробила стосовно зміни найменування (типу) акціонерних товариств з відкритого або закритого на публічне або приватне, Велика Палата Верховного Суду не бачить підстав відходити від правового висновку, зробленого у мотивувальній частині зазначеного судового рішення (пункт 50), відповідно до якого сама лише зміна найменування (типу) юридичної особи не означає її реорганізації, зокрема, перетворення, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи.

Отже, в результаті організаційних змін банку від 13 липня 2016 року та від 28 березня 2017 року нова банківська установа відповідно до вимог статті 17 Закону про банки не утворилась.

Власники ПАТ «Український інноваційний банк», приймаючи рішення про відмову від «банківської діяльності», висловили своє бажання припинити таку діяльність, яка є складовою спеціальної правосуб`єктності банку як юридичної особи, але вони не звернулись до існуючої процедури ліквідації банку за їх рішенням, передбаченої статтею 78 Закону про банки, погодження якої з боку НБУ неможливе в силу чинності у відповідного банку статусу проблемного, що відповідає як статті 78 Закону про банки так і пункту 2.4 глави 2 розділу ІІІ Положення про заходи впливу.

Банківське законодавство не передбачає правонаступництво у разі ліквідації банку. Крім того, з урахуванням частини шостої статті 77 Закону про банки, частини третьої статті 53 Закону про гарантування вкладів, пункту 3.1 глави 3 розділу ІІІ Положення про заходи впливу ліквідація банку ані за ініціативою НБУ, ані за ініціативою власників банку не може вважатись завершеною, оскільки не відповідає вимогам цих нормативних положень, що визначають момент закінчення ліквідації банку.

Правочину між ПАТ «Український інноваційний банк» та ПАТ «УКРІНКОМ» щодо передачі прав та обов`язків банку не відбулось, правонаступництва в розумінні процедури реорганізації також. Іншої передбаченої статтею 512 ЦК України зміни кредитора в особі ПАТ «Український інноваційний банк» на ПАТ «УКРІНКОМ» (ПАТ «Українська інноваційна компанія») не доведено.

Законом не передбачено виключення з назви банку слова «банк» після відкликання ліцензії банку. Банківським законодавством передбачена послідовність процедур для випадку відкликання банківської ліцензії. Перебування банку у цих процедурах з наявним у його назві словом «банк» не порушує мети спеціальних вимог до назви банку та слова «банк» у його назві, оскільки відсутність банківської ліцензії припиняє банківську діяльність банку але не припиняє сам банк з його існуючими правами та обов`язками, які виникли в результаті банківської діяльності до відкликання банківської ліцензії.

За змістом положень банківського законодавства (зокрема, статей 5, 74, 79 Закону про банки) недоліки в процедурах, зокрема виведення банку з ринку, можуть усуватись як незаконні та такі, що можуть порушувати права банку. Але самі по собі такі недоліки не можуть бути підставою для скасування загальної процедури виведення банку з ринку, поновлення його банківської ліцензії за наявності статусу проблемного (напр. частина десята статті 40, частина шоста статті 41, частина дванадцята статті 42 Закону про гарантування вкладів). Відповідне не спростовується зазначеною прогалиною в правовому регулюванні питання відкликання банківської ліцензії.

Реорганізація банку в іншу особу, або передача прав та обов`язків банку іншій особі за іншими правочинами, навіть зміна назви, якщо це тягне трансформацію носія таких прав та обов`язків, має проводитись у спосіб, який відповідає закону, а за наявності прогалин в законодавчому регулюванні загальним принципам законодавства, в першу чергу спеціального, яке регулює банківську діяльність як специфічний вид діяльності. Не можуть ставитись діями однієї особи під загрозу система банківського нагляду, встановлена банківським законодавством, та реалізація мети цього законодавства.

Якщо юридична особа бажає припинити банківську діяльність, то вона має як банк вийти з ринку за процедурами, які передбачені законодавством, що регулює здійснення банківської діяльності в Україні, для виведення банку з ринку під наглядом НБУ та за участю Фонду.

Рішення про здійснення змін у статуті відповідного банку є підставою для державної реєстрації цих змін лише за умови дотримання встановленої законом процедури погодження таких змін. Дії щодо реєстрації змін до статуту банку мають здійснюватися відповідно до частини першої статті 68 Конституції України та частин другої, третьої статті 13 ЦК України, не руйнуючи систему координації та організації банківського ринку, передбачену банківським законодавством, зокрема Законом про банки та Законом про гарантування вкладів. Порушення такого порядку не відповідає публічному порядку, а також ставить під загрозу гарантовані права інших осіб, передбачені законодавством.

Отже, перехід прав та обов`язків від ПАТ «Український інноваційний банк» до ПАТ «УКРІНКОМ» та наступних осіб, які заявляли про своє отримання прав та обов`язків цього банку, не міг відбуватись лише на підставі виключення кредитною установою із своєї назви слова «банк» та виключення з видів своє діяльності «банківської діяльності» без дотримання вимог банківського законодавства. Організаційні зміни банку від 13 липня 2016 року та від 28 березня 2017 року не відповідають вимогам банківського законодавства.

Припинення банком банківської діяльності можливе виключно у порядку, передбаченому Законом про банки та Законом про гарантування вкладів шляхом: ліквідації банку за рішенням власників після надання на це згоди НБУ, за відсутності ознак, за якими цей банк може бути віднесено до категорії проблемного або неплатоспроможного, або виведення неплатоспроможного банку з ринку під контролем Фонду у разі віднесення НБУ такого банку до категорії проблемних або неплатоспроможних.

Скасування судом або визнання неправомірним (незаконним) рішення Фонду про запровадження тимчасової адміністрації чи початок процедури ліквідації банку не означає автоматичного припинення управління банком Фондом.

Управління банком Фондом у такому разі припиняється лише після прийняття НБУ рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, відновлення банківської ліцензії і повернення банку під нагляд НБУ.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16, відповідачі зазначають, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" не є правонаступником ПАТ ", а тому не має право звертатися до суду з даним позовом.

Також, у своєму відзиві на позовну заяву, відповідачі просять застосувати строк позовної давності з огляду на наступне.

Відповідно до умов кредитного договору №01/12 від 13.08.2012 повернення кредиту здійснюється щомісячними рівними частинами в розмірі 2459 грн 00 коп.

Відповідачами зазначено, що оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу, а відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Разом з позовною заявою, позивачем надано розрахунок заборгованості за договором, відповідно до якого останній платіж в розмірі 1300 грн 00 коп. був здійснений відповідачем -1 30.11.2015, тобто перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу.

Однак з позовною заявою ПАТ "Українська інноваційна компанія" звернулось до суду лише 17.05.2019, тобто з пропуском позовної давності, яка відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України встановлена тривалістю у три роки, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Луганської області, -

ВСТАНОВИВ:

13.08.2012 між Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" (банк за договором) та ОСОБА_3 (11.06.2014 змінено прізвище на Мінська на підставі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , позичальник за договором), було укладено кредитний договір №01/12, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит на поточні потреби в розмірі 150000 грн 00 коп. на строк 60 місяців з 13.08.2012 по 11.08.2017.

Сукупна вартість кредиту складається з плати за користування кредитними коштами, яка встановлюється в розмірі 25% річних. При нарахуванні процентів приймається фактична кількість днів в місяця та році, а також враховується день видачі і не враховується день повернення кредиту (п.1.3.1 договору); разової комісійної винагороди за оформлення кредиту в розмірі 1% від суми кредиту, яка сплачується позичальником одноразово в день надання кредиту (п.1.3.2. договору).

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно в останній робочий день поточного місяця. Проценти за кредитом нараховуються щомісячно на фактичну заборгованість по кредиту за період що розпочинається з дати виникнення заборгованості за кредитом по обліку банку і закінчується останнім календарним днем поточного місяця, за який нараховуються проценти. Будь який наступний період нарахування процентів в подальшому є період з першого по останній календарний день поточного місяця та до повного погашення заборгованості за кредитом (п.1.4. договору).

Нараховані проценти сплачуються позичальником з першого по десяте число (включно) кожного наступного місяця за місяцем нарахування процентів та одночасно з остаточним поверненням кредиту шляхом внесення готівкових коштів у касу банку або шляхом безготівкового перерахування на рахунок банку. У разі якщо десяте число місяця є святковим та неробочим днем, то позичальник зобов`язаний сплатити суму нарахованих процентів, в перший робочий день, який слідує за десятим числом місяця (п.1.5. договору).

Погашення заборгованості позичальника за договором здійснюється в наступній черговості: прострочена заборгованість за нарахованими процентами, прострочена заборгованість за кредитом, строкова заборгованість за нарахованими процентами, строкова заборгованість за кредитом, пеня за порушення строків повернення кредиту, сплата процентів, штраф тощо (п.1.6. договору).

Повернення кредиту здійснюється щомісячно рівними частинами в розмірі 2459 грн, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту. Розмір останнього платежу по остаточному погашенню кредиту дорівнює залишку заборгованості по кредиту на дату остаточного погашення та може відрізнятись від розміру щомісячного платежу по кредиту (п. 1.7. договору).

У забезпечення виконання зобов`язання позичальника за договором банком укладаються:

- договори поруки з однією фізичною особою: ОСОБА_2 (договір поруки №01/12/ФО-П від 13.08.2012) та юридичною особою: Товариством з обмеженою відповідальністю "Калина" (договір поруки №01/12/ЮО-П від 13.08.2012);

- договір застави легкового автомобілю Mitsubishi Colt 2004 року випуску, що належить ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 ), заставною вартість 68678,00 грн;

- договір застави малотоннажного фургону ГАЗ 2705 2003 року випуску, що належить ОСОБА_2 , загальною вартістю 33555,00 грн;

- договір застави майнових прав на надходження виручки (орендної плати) на поточний рахунок ТОВ "Калина", відкритий в Почаївському відділенні ПАТ "Укрінбанк", за умови обов`язкового відкриття рахунку (п.2.1. договору). Документи, що встановлюють забезпечення є додатками до договору та його невід`ємною частиною (п.2.2. договору).

У разі несвоєчасного погашення кредиту та (або) процентів за його користування позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, що діє у період прострочення. (п.4.1. договору); термін позовної давності для стягнення штрафних санкцій (неустойки), визначених сторонами за порушення зобов`язань відповідно до договору, установлюється в три роки (п.4.3. договору).

13.08.2012 між Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" (кредитор за договором) та юридичною особою Товариством з обмеженою відповідальністю "Калина" (поручитель за договором) та ОСОБА_3 (позичальник за договором) було укладено договір поруки №01/12-ЮО-П, відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань по кредитному договору №01/12 від 13.08.2012, укладеного між кредитором та позичальником, умовами якого передбачено надання позичальнику кредиту в сумі 150000,00 грн на поточні потреби, з граничним терміном повернення кредиту 11.08.2017 (включно), зі сплатою процентів в розмірі 25% річних від суми фактичної заборгованості за кредитом та інших платежів, передбачених кредитним договором.

Поручитель зобов`язується нести перед кредитором солідарну з позичальником відповідальність за невиконання (порушення) останнім зобов`язань за кредитним договором (п.1.2. договору).

Поручитель зобов`язаний самостійно контролювати виконання позичальником умов кредитного договору (своєчасне повернення кредиту, сплату процентів за користування кредитом, пені та інших платежів), для чого він має право звертатись до кредитора за відповідною інформацією (п.2.1. договору); у випадку неповернення позичальником кредиту, не сплати процентів за кредитом, пені та інших платежів в сумі та строки, передбачені кредитним договором, поручитель зобов`язується зробити це за позичальника протягом п`яти робочих днів з дня порушення (невиконання, неповного виконання, неналежного виконання) позичальником відповідних умов кредитного договору (п.2.2. договору); у випадку якщо позичальник прострочив погашення кредиту та здійснення інших платежів, передбачених кредитним договором, поручитель зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми (п.2.3. договору); при неперерахуванні коштів на рахунок кредитора у вказаний в п.2.2. договору строк, кредитор має право пред`явити позов до поручителя згідно з чинним законодавством України (п.2.4. договору).

У випадку неперерахування суми заборгованості в строки, передбачені в п.2.2. договору, поручитель сплачує кредитору пеню, яка нараховується на суму несвоєчасно сплаченої заборгованості із розрахунку фактичної кількості днів її існування в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (п.3.1. договору).

13.08.2012 між Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" (кредитор за договором) та ОСОБА_2 (поручитель за договором) та ОСОБА_3 (позичальник за договором) було укладено договір поруки №01/12-ФО-П, відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань по кредитному договору №01/12 від 13.08.2012, укладеного між кредитором та позичальником, умовами якого передбачено надання позичальнику кредиту в сумі 150000,00 грн на поточні потреби, з граничним терміном повернення кредиту 11.08.2017 (включно), зі сплатою процентів в розмірі 25% річних від суми фактичної заборгованості за кредитом та інших платежів, передбачених кредитним договором.

Поручитель зобов`язується нести перед кредитором солідарну з позичальником відповідальність за невиконання (порушення) останнім зобов`язань за кредитним договором (п.1.2. договору).

Поручитель зобов`язаний самостійно контролювати виконання позичальником умов кредитного договору (своєчасне повернення кредиту, сплату процентів за користування кредитом, пені та інших платежів), для чого він має право звертатись до кредитора за відповідною інформацією (п.2.1. договору); у випадку неповернення позичальником кредиту, не сплати процентів за кредитом, пені та інших платежів в сумі та строки, передбачені кредитним договором, поручитель зобов`язується зробити це за позичальника протягом п`яти робочих днів з дня порушення (невиконання, неповного виконання, неналежного виконання) позичальником відповідних умов кредитного договору (п.2.2. договору); у випадку якщо позичальник прострочив погашення кредиту та здійснення інших платежів, передбачених кредитним договором, поручитель зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми (п.2.3. договору); при неперерахуванні коштів на рахунок кредитора у вказаний в п.2.2. договору строк, кредитор має право пред`явити позов до поручителя згідно з чинним законодавством України (п.2.4. договору).

У випадку неперерахування суми заборгованості в строки, передбачені в п.2.2. договору, поручитель сплачує кредитору пеню, яка нараховується на суму несвоєчасно сплаченої заборгованості із розрахунку фактичної кількості днів її існування в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (п.3.1. договору).

На виконання умов кредитного договору, на підставі заяви на видачу готівки №4539322 від 13.08.2011, відповідно до виписки по особовому рахунку, банк перерахував позичальнику - ОСОБА_1 кредитні кошти в загальному розмірі 150000 грн 00 коп.

Позичальник зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів виконав не в повному обсязі, та відповідно до виписки по особовому рахунку, повернув кредитні кошти в розмірі 109981 грн 74 коп. (за період з 10.09.2012 по 30.11.2015), у зв`язку з чим, утворилась заборгованість в розмірі 73194 грн 47 коп., яка складається із заборгованості за кредитом 41804 грн 69 коп., заборгованості за відсотками 31390 грн 47 коп.

15.02.2019 Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" надіслало відповідачам повідомлення №119/1В про порушення основного зобов`язання, в якому вимагало від позичальника та поручителів негайно, але не пізніше десяти днів з дати направлення вимоги, погасити кредитору всю наявну заборгованість за кредитним договором в розмірі 141524 грн 17 коп. (в тому числі заборгованість за кредитом 54820,01 грн, заборгованість по процентам 48128,25 грн, пеня 25835,99 грн, інфляційні нарахування 12739,92 грн), в іншому випадку кредитор буде змушений звернутись до суду за захистом порушених прав. Повідомлення про порушення основного зобов`язання залишилось без відповіді.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором, позивачем відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу України нараховані пеня в розмірі 17158 грн 81 коп. та інфляційні нарахування в розмірі 18352 грн 14 коп.

Станом на час розгляду даної справи, відповідачами доказів належного виконання зобов`язань за кредитним договором №01/12 від 13.08.2012 до суду надано не було.

З приводу посилання відповідачів на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №925/698/16 від 10 грудня 2019 року, суд зазначає наступне.

В Ухвалі про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Публічного акціонерного товариства Українська інноваційна компанія від 03 червня 2020 року справа №3-88/2020(175/20), Конституційним Судом України зазначено, що постановою Великої Палати Верховного Суду у справі №925/698/16 від 10 грудня 2019 року скасовано рішення Господарського суду Черкаської області від 6 жовтня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 4 грудня 2017 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Таким чином, постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року не можна вважати остаточним судовим рішенням у справі.

В постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №922/2144/16 від 25 листопада 2020 року зазначено, що посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду №925/698/16 від 10.12.2019 є безпідставним, оскільки зазначеною постановою справу №925/698/16 передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, що не означає вирішення спору, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у такій справі та в судових рішеннях з них.

Також суд звертає увагу, що відповідно до сталої практики Верховного Суду, обставини встановлені у справі №925/698/16 не мають преюдиційного значення для справи, яка розглядається господарським судом Луганської області з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до п. 6.33 постанови ВП ВС №48/340 від 02.07.2019 зазначено, що суд не врахував належним чином, що в іншій справі №137/7 суди не визнали за державою права власності на спірне майно. При цьому Господарський суд міста Києва, з рішенням якого погодився Вищий господарський суд України, дійшов правильного висновку про те, що рішення у справі № 137/7 не вважається преюдиційним з двох причин. По-перше, склад учасників справи № 137/7 та цієї справи не є тотожним. По-друге, преюдиційне значення мають лише встановлені судом обставини, а не правової їх оцінки.

В п. 47 постанови ВС №761/29966/16-ц від 18.12.2019 зазначено, що звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

За таких обставин суд дійшов висновку, що посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №925/698/16 є безпідставним, оскільки направлення справи на новий розгляд свідчить про відсутність остаточного рішення та правового висновку, а обставини встановлені у справі не мають преюдиційного значення.

Відповідно до висновку викладеному у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у справі №826/14033/17 від 09.08.2019, ПАТ "Укрінком" є тією ж юридичною особою, яке довело свою ідентичність та безперервність юридичної особи, а зміна організаційно-правової форми не відбувалась, тому відсутній факт реорганізації юридичної особи, в ході якої згідно з ст. 27, 28 Закону України Про банки і банківську діяльність необхідне затвердження плану реорганізації та отримання дозволу від НБУ.

В даному випадку мало місце транслятивне (підсумоване) правонаслідування юридичної особи, враховуючи зміну назви, збереження ідентифікаційного коду юридичної особи та вступ у цивільний оборот нової, замість правопопередника зі збереженням обсягу правосуб`єктності в порядку правонаступництва.

Згідно з ст. 104 ЦКУ юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

В п. 50 постанови ВП ВС №914/3587/14 від 24.04.019 зазначено, що з аналізу зазначених положень убачається, що сама лише зміна найменування (типу) юридичної особи не означає її реорганізації, зокрема, перетворення, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи. Зміна типу акціонерного товариства з публічного на приватне (ПАТ Львівобленерго на ПрАТ Львівобленерго) не є його реорганізацією. Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів у порядку, визначеному Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Частиною 1 статті 10 ЗУ Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до п. 6 положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №118 інформаційний фонд Реєстру містить, зокрема, дані ідентифікаційні - ідентифікаційний код та найменування суб`єкта (п. 4), який зберігається за суб`єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним (п. 6).

Правонаступництво є перехід сукупності прав та обов`язків від одного суб`єкта правовідносин до іншого, в порядку та на умовах встановлених законом. Отже обов`язковою умовою правонаступництва, є наявність декількох окремих суб`єктів, дотримання процедури переходу прав та обов`язків встановленої законом, і як наслідок втрата прав та обов`язків однією особою, та набуття іншою.

В даному випадку відбулась зміна найменування юридичної особи, без зміни організаційно правової форми, що не є її реорганізацією та не є перетворенням. Оскільки код ЄДРПОУ є ідентифікуючою ознакою юридичною особи, яка залишається незмінною протягом усього часу його існування, суд дійшов висновку, що ПАТ Українська інноваційна компанія та ПАТ Укрінбанк є однією юридичною особою. Крім того, відповідно до імперативних приписів статті 10 ЗУ Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості внесені до єдиного державного реєстру вважаються достовірними, та можуть бути використанні у спорі з третьою особою.

За таких обставин суд погоджується з твердженнями відповідачів про те, що ПАТ Українська інноваційна компанія не є правонаступником ПАТ Укрінбанк, оскільки є однією юридичною особою з різними назвами.

У постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/8117/17 від 03 серпня 2018 зроблено висновок: 6.11 Ураховуючи зазначені положення законодавства, за установлених судами обставин про здійснення дій щодо реєстрації нової редакції статуту ПАТ "Укрінбанк", зміни назви на ПАТ "Укрінком", а в подальшому на ПАТ "Українська інноваційна компанія", зміни місцезнаходження товариства та видалення певних видів діяльності товариства на підставі рішень позачергових загальних зборів акціонерів, висновок судів попередніх інстанцій про правонаступництво ПАТ "Укрінком" і ПАТ "Українська інноваційна компанія" ПАТ "Укрінбанк" без дотримання відповідної процедури є помилковим і таким, що не відповідає положенням чинного законодавства. Матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження переходу до ПАТ "Українська інноваційна компанія" прав та обов`язків саме банківської установи - ПАТ "Укрінбанк" згідно із законодавчо встановленою процедурою. Водночас залишення позивачем у цьому випадку ідентифікаційного коду юридичної особи (05839888), який було присвоєно ПАТ "Укрінбанк", суперечить наведеному вище.

В постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №826/11199/16 від 19.04.2019 зазначено, що з огляду на вищевикладені норми, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо того, що повноваження щодо повного та виняткового управління банком виникає у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб після прийняття Національним банком України рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та в подальшому - рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

В той же час, станом на дату виникнення спірних правовідносин вказані рішення Правління Національного банку України скасовані в судовому порядку, що, в свою чергу, відновлює повноваження органів управління банку.

Відтак, колегія суддів вважає обґрунтованою позицію судів попередніх інстанції щодо наявності у органів управління банку права приймати рішення про зміну найменування, місцезнаходження, керівника, затвердження нової редакції Статуту тощо.

Предметом спору у справі №910/8117/17 було стягнення заборгованості, тоді як у справі №826/11199/16 позов було заявлено Фондом гарантування вкладів фізичних осіб про скасування державної реєстрації змін до установчих документів.

Суд враховує те, що правовий висновок у справі №826/11199/16 було сформовано пізніше, та враховує те, що саме у зазначеній справі до предмету доказування входили обставини на підтвердження або спростування законності проведення реєстраційних дій, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, та знайшли своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 ЦК України). Глава 7 ЦК України містить загальні положення про юридичну особу.

Відповідно до статті 91 Цивільна правоздатність юридичної особи ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Цивільна дієздатність юридичної особи ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Спеціальна правоздатність юридичних осіб (частина третя статті 91 ЦК України) встановлюється для юридичних осіб, які здійснюють окремі види діяльності, для здійснення яких законом передбачено отримання спеціального дозволу (ліцензії).

Правосуб`єктність юридичної особи та спеціальна правосуб`єктність, не є тотожними поняттями, а відрізняються умовами та моментом набуття, обсягом юридичних можливостей, та умовами припинення.

Згідно зі статтею 7 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності ліцензуванню, зокрема, підлягає банківська діяльність, діяльність з надання фінансових послуг та інша діяльність, ліцензування якої здійснює НБУ відповідно до закону.

Таким чином право на надання банківських або інших фінансових послуг, юридична особа набуває після отримання відповідної ліцензії.

В свою чергу підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені статтею 11 Цивільного кодексу України, однією з яких є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Судом встановлено що 13.08.2012 між ПАТ "Український інноваційний банк", яке в подальшому перейменовано на ПАТ Українська інноваційна компанія та ОСОБА_3 (11.06.2014 змінено прізвище на Мінська на підставі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 ) було укладено кредитний договір №01/12, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит на поточні потреби у розмірі 150000 грн 00 коп. до 11.08.2017.

В якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 13.08.2012 між ПАТ "Український інноваційний банк" та ТОВ "Калина", ОСОБА_2 було укладено договори поруки, відповідно до яких відповідач -2 та відповідач -3 поручились перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором №01/12 від 13.08.2012.

Постановою Правління Національного Банку України Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку №180 від 22.03.2016 року було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ Укрінбанк.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/5325/16 від 29.04.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016, визнано протиправною та скасовано постанову НБУ № 180 від 22.03.2016.

Станом на момент розгляду справи доказів повернення банківської ліцензії позивачу, та відновлення банківської діяльності - суду надано не було.

Отже станом на момент укладення договорів (13.08.2012) у позивача існувала банківська ліцензія, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Оскільки 22.03.2016 Постановою Правління НБУ №180 було відкликано банківську ліцензію, яка в подальшому хоча і була визнана протиправною та скасованою, обсяг цивільних прав та обов`язків юридичної особи змінився, адже саме з цієї дати позивач втратив право здійснювати банківську діяльність.

В свою чергу зобов`язання між позивачем та відповідачами виникли на підставі укладених договорів від 13.08.2012, в той час коли позивач мав статус банківської установи. Втрата банківської ліцензії позбавляє кредитора в подальшому здійснювати банківську діяльність, але не припиняє набутих прав та обов`язків. Так само втрата банківської ліцензії позивачем, не звільняє відповідачів від обов`язку належного виконання взятих не себе договірних зобов`язань.

Відповідно до статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Нормами чинного законодавства та договору, не передбачено такої підстави припинення існуючих зобов`язань, як відкликання банківської ліцензії, або внесення змін до статуту юридичної особи.

Враховуючи вищевикладене, оскільки ПАТ Укрінбанк та ПАТ Українська інноваційна компанія є однією юридичною особою, зобов`язання які виникли на підставі кредитного договору, договорів поруки належним чином виконані не були, та не були припинені, господарський суд Луганської області дійшов висновку, що саме позивачу належить право вимоги за кредитним договором.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Судом встановлено, що на виконання умов кредитного договору №01/12 від 13.08.2012 позивач перерахував відповідачу -1 ( ОСОБА_1 ) кредитні кошти в загальному розмірі 150000 грн 00 коп., що підтверджується випискою по особовим рахункам за період з 01.01.2000 по 14.07.2016, та не заперечується відповідачами.

Відповідач -1 ОСОБА_1 зобов`язання щодо повернення грошових коштів за договором виконувала не в повному обсязі та не своєчасно, у зв`язку з чим, утворилась заборгованість в розмірі 41804 грн 00 коп.

Станом на час розгляду даної справи, відповідачами доказів належного виконання зобов`язань за кредитним договором №01/12 від 13.08.2012 до суду надано не було.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимога про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором №01/12 від 13.08.2012 в розмірі 41804 грн 00 коп. є законною та обґрунтованою.

В той же час, відповідачами заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Умовами кредитного договору сторони погодили, що нараховані проценти сплачуються позичальником з першого по десяте число (включно) кожного наступного місяця за місяцем нарахування процентів та одночасно з остаточним поверненням кредиту шляхом внесення готівкових коштів у касу банку або шляхом безготівкового перерахування на рахунок банку. У разі якщо десяте число місяця є святковим та неробочим днем, то позичальник зобов`язаний сплатити суму нарахованих процентів, в перший робочий день, який слідує за десятим числом місяця.

Оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Отже, оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов`язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів з першого по десяте число кожного місяця впродовж строку кредитування (60 місяців), перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу.

А тому встановлення строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.

Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12.

Судом встановлено, що відповідно до виписки по особовому рахунку за період з 01.01.2000 по 14.07.2016, останній черговий платіж був здійснений відповідачем -1 - 30.11.2015 на суму 1300 грн 00 коп. Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором, наступний черговий платіж мав бути здійсненій відповідачем 1 10.12.2015 на суму 2459 грн 00 коп.

Відтак, починаючи з 11.12.2015 (наступний день, який слідує за 10 числом місяця в якому мав бути здійснений черговий платіж), у позивача виникло право стягнення заборгованості за черговий платежем за кредитним договором №01/12 від 13.08.2012.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що строк позовної давності в даному випадку сплив - 30.11.2018 року, в той час як позивач звернувся із вказаним позовом до суду в 17.05.2019, тобто після спливу позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено наявність порушеного права позивача, проте у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності, господарський суд дійшов висновку застосувати наслідки спливу такого строку, передбачені частиною четвертою статті 267 Цивільного кодексу України, та відмовити позивачу в задоволенні вимог в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Калина" заборгованості за кредитним договором №01/12 від 13.08.2012 в розмірі 41804 грн 00 коп. (основний борг за договором) на підставі ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Оскільки, господарський суд, дійшов висновку відмовити позивачу у задоволенні вимоги щодо солідарного стягнення з відповідачів основного боргу за кредитним договором на підставі ч.4 ст. 267 ЦК України, то похідна вимога про солідарне стягнення з відповідачів відсотків за користування кредитом в розмірі 31390,47 грн, пені в розмірі 17158,81 та інфляційних нарахувань в розмірі 18352,14 грн, не є законною та обґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Калина" про стягнення 90353 грн 28 коп. відмовити.

2. Витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному пп.17.5 п.17 ч.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Позивач: Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404, ідентифікаційний код юридичної особи 05839888)

Відповідач -1- ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 )

Відповідач -2 ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 )

Відповідач 3- Товариство з обмеженою відповідальністю "Калина" (місцезнаходження: вул. Лосятинська, буд. 8, м. Почаїв, Кременецький район, Тернопільська область, ідентифікаційний номер юридичної особи 21132935)

Повний текст рішення складено та підписано 19.03.2021.

Суддя С.В. Масловський