ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.03.2021Справа № 910/17021/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., дослідивши матеріали справи

за позовом приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод»

до акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 12227,39 грн.,

Представники:

не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 12227,39 грн. збитків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, як вантажоодержувач, одержав вагон з недостачею внаслідок не забезпечення перевізником схоронності вантажу.

Суд відкрив провадження у справі № 910/17021/20 та постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

23.12.2020 відповідач подав суду відзив на позовну заяву та заяву про поновлення пропущеного процесуального строку на подачу відзиву на позовну заяву у зв`язку з карантинними обмеженнями.

За загальним правилом, заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України (ч. 2 ст. 118 ГПК України). Частиною 2 статті 119 ГПК України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

З метою забезпечення принципу змагальності (ст. 13 ГПК України), суд вважає за необхідне задовольнити заяву відповідача та продовжити йому процесуальний строк для подачі відзиву на позовну заяву.

Відповідач позовні вимоги відхилив з огляду на те, що позивач не надав документи щодо розміру дійсної вартості втрачено вантажу.

Позивач не погодився з доводами відповідача про відсутність документів щодо розміру вартості втрачено вантажу, пославшись у відповіді на відзив на доданий до позову акт прийому-передачі № 93308796 від 09.06.2020, який визначає вартість низько-летючого коксівного вугілля, схоронність якого не забезпечив перевізник.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позовних вимог, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

16.07.2018 приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (продавець) та приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» (покупець) уклали договір № 1428 поставки (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти і сплатити за продукцію, вказану в специфікаціях на умовах, наведених в цьому договорі.

У специфікації № 214 від 01.06.2020 до Договору сторони дійшли згоди у червні 2020 року поставити низько-летюче коксівне вугілля, умови поставки - FCA, порт Южний, ст. Берегова Одеської залізниці відповідно до міжнародних правил Інкотермс у редакції 2010 року, вантажоодержувач - ПРАТ «АКХЗ», станція Авдіївка Донецької залізниці.

За умовами Договору покупець набуває право власності на товар і несе ризики, що пов`язані з ним з дати постачання продукції.

Відповідно до акту прийому-передачі № 93308796 від 09.06.2020 позивачу поставлено 696,4 т низько-летючого коксівного вугілля вартістю за одну тонну 4569,28 грн (без ПДВ). Вказане спростовує доводи відповідача про відсутність документів щодо розміру дійсної вартості низько-летючого коксівного вугілля .

Відповідно до залізничної накладної № 40512741 на адресу приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» було відправлено вагон № 52878741 з вантажем - низько-летюче коксівне вугілля, маса вантажу 69550 кг.

Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут), та п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (далі - Правила), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна (залізнична) є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення.

Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

Згідно з п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Згідно із комерційним актом № 482803/108 від 13.06.2020, складеним на станції Авдіївка Донецької залізниці, по документу значиться вага нетто 69550 кг, тара 23200 кг. При перевантажуванні виявилося брутто 89200 кг, нетто 66000 кг, тара 23200 кг, що менше ваги накладної на 3550 кг. Вантаж прибув у справному вагоні, двері, люки щільно зачинені, течі вантажу немає. Поверхня вантажу укочена ковшом від вище бортів до нижче бортів на 10-20см, на поверхні вантажу є ковшові вм`ятини, маркування вапном слабке. Над 7 люком є виїмка 150см*280см*60см.

Згідно зі ст. 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, комерційні акти складаються для засвідчення (крім іншого) обставин невідповідності маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах.

Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.

Підпунктом 8 п. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Стаття 224 Господарського кодексу України зобов`язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Вимогами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Стаття 623 Цивільного кодексу України зобов`язує сторону, яка порушила зобов`язання відшкодувати завдані у результаті цього збитки

Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Статтею 52 Статуту встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.

Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно із статтею 113 Статуту, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ст. 114 Статуту).

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст. 129 Статуту).

Статутом залізниць України не передбачено доведення наявності збитків у позивача за втрачений вантаж, відповідальність залізниці перед одержувачем настає лише за факт втрати вантажу в розмірі його вартості, що підтверджується довідкою (або іншим документом вантажовідправника), що випливає з положень статті 115 Статуту залізниць України.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Приписами частини 3 статті 917 ЦК України визначено право перевізника відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.

Суд встановив, що вантаж прийнятий залізницею до перевезення без зауважень, оскільки залізнична накладна № 40512741 таких відміток не містить.

Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Вантажоодержувачем згідно із залізничною накладною № 40512741 є ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» .

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажів (ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

Розрахунок збитків, спричинених внаслідок недостачі, проведений позивачем з урахуванням Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000. (при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси зазначеної в перевізних документах (вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або вологому стані).

Згідно з вказаним розрахунком, перевіреним судом, сума недостачі вантажу складає 12227,39 грн. (3,550- (66,000*2))*5483,136).

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо перевезення довіреного йому вантажу, позивачу спричинені збитки в розмірі 12227,39 грн., які складаються з вартості відповідальної недостачі з ПДВ.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити повністю позов приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» до акціонерного товариства «Українська залізниця».

Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» (м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, 03150, код 40075815) на користь приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (проїзд Індустріальний, 1, м. Авдіївка, Донецька область, 86065, код 00191075) 12227,39 грн. збитків, 2102,00 грн. судового збору.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана в порядку, передбаченому підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України».

Суддя С. А. Ковтун