справа №619/1487/21

провадження №3/619/514/21

ПОСТАНОВА

іменем України

19 березня 2021 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складіголовуючого - суддіБолибока Є.А. розглянув у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення у відношенні: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ; яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 2041 КУпАП,

установив:

17 березня 2021 року о 16 год 00 хв в пункті пропуску «Гоптівка» на вхід в Україну прикордонним нарядом «Перевірка документів» виявлено громадянку України ОСОБА_2 , яка намагалася перетнути державний кордон України без відповідних документів для перетину державного кордону, а саме з використанням довідки про надання документів для подальшого оформлення і отримання паспорта громадянина України, на своє ім`я, яка не дає право на перетин державного кордону України, тобто порушила вимоги Постанови КМ України № 57 від 27.01.1995 «Про затвердження правил перетинання державного кордону громадянами України».

У судове засідання ОСОБА_2 не з`явилася. Матеріали, які надійшли до суду, містять заяву ОСОБА_2 з проханням справу розглядати у її відсутність та визнанням вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 2041 КУпАП.

Відповідно дост. 268 КУпАП неприбуття в судове засідання особи, що притягається до відповідальності ч. 1 ст. 2041 КУпАП, не перешкоджає судовому розгляду справи за його відсутністю.

Відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовуютьЄвропейську конвенцію з прав людинита основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод із урахуванням практики її застосування Європейським судом з прав людини поширюється також на справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності (Lutz v. Germany, § 182; Schmautzer v. Austria; Malige v. France).

Гарантії статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод включають зобов`язання суддів надавати достатні підстави для винесення рішень (H. v. Belgium (Н. проти Бельгії), § 53). Достатні підстави демонструють сторонам, що їхню справу було ретельно розглянуто.

Хоча національний суд користується певним правом розсуду, обираючи аргументи і приймаючи докази, він зобов`язаний обґрунтувати свої дії підставами для винесення рішень (Suominen v. Finland (Суомінен проти Фінляндії), § 36).

Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутньою на засіданні. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.

Практика Європейського суду з прав людини, у своїх рішеннях, вказує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Так, у п. 41 рішенні Європейського Суду з прав людини «Пономарьов проти України» заява № 3236/03 від 03 квітня 2008 року сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, п.27 рішення «Олександр Шевченко проти України» заява № 8371/02 від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» заява № 50966/99 від 14 жовтня 2003 року).

Стосовно справи про адміністративне правопорушення розумність таких інтервалів обумовлюється положеннями статей38,277 КУпАП, де зазначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається протягом доби з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи, а адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 2041 КУпАП, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше року з дня його вчинення.

З урахуванням викладеного, а також враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завданняКодексу України про адміністративні правопорушення.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення доказана у повному обсязі та підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, матеріалами справи про адміністративне правопорушення.

Своїми діями ОСОБА_2 вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч.1ст. 2041 КУпАП, тобто спроба незаконного перетинання державного кордону України без відповідних документів.

Згідно з ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Отже, з огляду на характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу ОСОБА_2 ступінь її вини за адміністративне правопорушення, суддя дійшов висновку про накладення адміністративного стягнення у виді мінімального штрафу, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 2041 КУпАП.

Відповідно до ст. 401 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до п.п. 5 п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI, ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення: 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року № 1082-IX, прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня 2021 року встановлений в розмірі 2270 гривні.

Так як на ОСОБА_2 накладається адміністративне стягнення, то відповідно до ст.401 КУпАП їй необхідно сплатити судовий збір.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2041 ч. 1, 283, 284 КУпАП, суддя

постановив:

Визнати ОСОБА_1 виною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 2041 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 (три тисячі чотириста) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 454,00 грн судового збору.

Роз`яснити, що штраф має бути сплачений порушником не пізніше 15 днів з дня вручення йому цієї постанови, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу у строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в поряду, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Є. А. Болибок