ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про закриття апеляційного провадження

"16" березня 2021 р. Справа № 911/1075/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Владимиренко С.В.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання: Ващенка В.А.

за участю представників учасників апеляційного провадження:

від позивача: Момотюк А.І.

від відповідача: не з`явився

від скаржника: Цибіков О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "РВС Банк"

на рішення Господарського суду Київської області від 11.07.2019 (суддя Конюх О.В.)

у справі № 911/1075/19 Господарського суду Київської області

за позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боюр-Постач"

про стягнення 23 781,60 грн

ВСТАНОВИВ:

1. У квітні 2019 Міністерство оборони України (далі - Міністерство, позивач), звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боюр-Постач" (далі - ТОВ "Боюр-Постач", відповідач) про стягнення 23 781,60 грн пені за прострочення поставки товару за договором про поставку товарів для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/2/18/15 від 10.04.2018 (далі - Договір поставки).

2. Рішенням Господарського суду Київської області від 11.07.2019 у справі № 911/1075/19 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Боюр-Постач" на користь Міністерства 23 781,60 грн пені та 1 921,00 грн судового збору.

3. У січні 2021 року до Північного апеляційного господарського суду звернулось з апеляційною скаргою Акціонерне товариство "РВС Банк" (далі - АТ "РВС Банк", банк, апелянт, скаржник), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 11.07.2019 у справі № 911/1075/19, та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позову Міністерства оборони України.

4. Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не залучив його до участі у справі № 911/1075/19, тоді як оскаржуване рішення вплинуло на його права та обов`язки у спірних правовідносинах, що відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

5. АТ "РВС Банк" посилається на те, що звертаючись із позовом у цій справі, Міністерство приховало від суду те, що 17.12.2018 уклало з ТОВ "Боюр-Постач" додаткову угоду № 1 до Договору поставки, а 28.01.2019 - додаткову угоду № 2, якими сторони змінили строк дії договору та строк поставок. Також приховано те, що після внесення вказаних змін сторони повністю виконали свої зобов`язання та претензій не мали.

6. Міністерство в порушення вимог ст.ст. 50, 51 ГПК України усвідомлювало, що внаслідок ухвалення судового рішення воно набуде право звернутися із вимогою до АТ "РВС Банк" як до гаранта, однак не сповістило банк про відкриття провадження у справі і не просило суд залучити його до участі у справі як третю особу. Отже, Міністерство і ТОВ "Боюр-Постач" штучно створили підстави для встановлення судовим рішенням порушення умов договору поставки для покладення на банк обов`язку безпідставно оплатити суму гарантії у розмірі 335 250,00 грн, що є неправомірним та впливає на права та обов`язки Банку.

7. Оскарження в апеляційному порядку прийнятого у цій справі рішення є єдиним способом захисту від незаконного стягнення з АТ "РВС Банк" суми по гарантії, адже вказаним рішенням встановлено преюдиційні обставини порушення умов договору поставки, тоді як суд не дослідив реальних обставин у справі, тому апеляційне оскарження забезпечить реальний доступ до правосуддя й реалізацію права банку на справедливий суд.

8. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 справа № 911/1075/19 передана колегії суддів у складі: Демидова А.М. - головуючий, Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.

9. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 поновлено АТ "РВС Банк" пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 11.07.2019 у справі № 911/1075/19; відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою; зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 11.07.2019 у справі № 911/1075/19 до закінчення її перегляду в апеляційному порядку; розгляд апеляційної скарги призначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 22.02.2021.

10. Ухвалою від 15.02.2021 Північний апеляційний господарський суд за клопотанням скаржника розгляд зазначеної апеляційної скарги АТ "РВС Банк" призначив у судовому засіданні на 16.03.2021 о 10 год. 00 хв.

11. У судове засідання, призначене на 16.03.2021, з`явились представники позивача та скаржника. Представник відповідача у судове засідання 16.03.2021 не з`явився, хоча відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання ухвалою суду від 15.02.2021; про причини його нез`явлення суд не повідомлений.

12. Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та скаржника, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про закриття апеляційного провадження, з огляду на таке.

13. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абз. 3 пп. 3 п. 3.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

14. Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

15. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (п. 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", заява № 3236/03).

16. Водночас у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 (пункти 37-38) у справі "Мушта проти України" зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

17. Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 800/570/17.

18. АТ "РВС Банк", яке звернулось до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 11.07.2019 у справі № 911/1075/19, є особою, яка не брала участі у цій справі.

19. Відповідно до ч. 1 ст. 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

20. Згідно з ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

21. Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

22. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

23. Разом з тим, судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та/або обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов`язки цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах.

24. Слід враховувати і те, що рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 904/5618/17, від 11.07.2018 у справі № 5023/4734/12, від 21.09.2018 у справі № 909/68/18, від 18.12.2018 у справі № 911/1316/17, від 27.02.2019 у справі № 903/825/18, від 09.07.2019 у справі № 905/257/18, від 12.09.2019 у справі № 905/946/18, від 12.09.2019 у справі № 905/947/18, від 09.10.2020 у справі № 910/12465/18, від 06.11.2020 у справі № 910/12490/18, від 23.11.2020 у справі № 914/1643/19.

25. Вирішення судом питання про права, інтереси та (або) обов`язки особи, не залученої до участі у справі, буде мати місце, якщо такі права, інтереси та (або) обов`язки особи виникають саме із оскарженого судового рішення, а не із інших юридичних фактів, із яких виходив суд, приймаючи своє рішення.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 916/2179/17.

26. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

27. Отже, після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно.

28. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасовує судове рішення на підставі пп. 4 ч. 3 ст. 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

29. Якщо ж судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд вправі закрити апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112, від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16, у постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 910/21451/16.

30. Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права, інтереси та (або) обов`язки скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи як третю особу та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/22354/15, від 19.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 06.12.2018 у справі № 910/22354/15.

31. Предметом позову у цій справі є вимога про стягнення з ТОВ "Боюр-Постач" на користь Міністерства 23 781,60 грн пені за прострочення поставки товару за договором про поставку товарів для державних потреб.

32. При вирішенні спору місцевий господарський суд встановив, що 10.04.2018 між Міністерством і ТОВ "Боюр-Постач" укладено договір № 286/2/18/15 про поставку товарів для державних потреб (далі - договір поставки), відповідно до умов якого:

- постачальник зобов`язується у 2018 році поставити замовнику кухонне приладдя, товари для дому та господарства і приладдя для закладів громадського харчування (одноразовий посуд), а саме: лот 3 Столові прибори і тарілки одноразового використання (ложки столові одноразові пластикові), зазначений у специфікації, а замовник - забезпечити приймання та оплату товару у асортименті, кількості та у строки, встановлені цим договором (п. 1.1 договору);

- ціна, кількість, асортимент та строки постачання товару визначаються специфікацією, викладеною у такій редакції: лот 3 Столові прибори і тарілки одноразового використання (ложки столові одноразові пластикові), строк постачання до 20.04.2018, загальна кількість 22 350, загальна сума вартості продукції 5 587 500,00 грн, ціна товару з ПДВ 6 705 000,00 грн (п. 1.2 договору);

- товар постачається на умовах DDP склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів Інкотермс у редакції 2010 року згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо. Строк поставки товару визначений у специфікації до договору у п.1.2 (п. 5.1 договору);

- місцем поставки товару є військові частини Міністерства оборони України, що зазначені у рознарядці Міністерства, яка є невід`ємною частиною цього договору, згідно з розрахунком поставки та обов`язковим дотриманням передбачених нею вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів замовника та черговості відвантажень. Постачальнику надається право, за попередньою письмовою згодою замовника, на дострокове постачання товару в обсягах, передбачених договором. Постачання товару одержувачу замовника постачальник зобов`язаний провести з обов`язковим виконанням передбачених вимог щодо асортименту, кількості, якості, черговості поставок у кожній окремо відвантаженій партії. Витрати щодо перевезення товару до місця приймання одержувачем замовника несе постачальник. Розвантаження товару в місці приймання здійснюється одержувачем замовника (п. 5.2 договору);

- за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотків вартості недопоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості договору (п. 7.3.3 договору);

- договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2018 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п. 10.1 договору).

33. За умовами специфікації товар мав бути поставлений до 20.04.2018.

34. Відповідач здійснив поставку передбачених договором товарів, зокрема:

- за рахунком-фактурою № СФ-0025 від 25.04.2018 на суму 2 764 800,00 грн, підписаною обома сторонами видатковою накладною № РН-0025/59 від 25.04.2018 на суму 2 764 800,00 грн, актом приймання-передачі № 59 військового майна від 25.04.2018, повідомленням-підтвердженням № 158 отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених Міністерством у централізованому порядку від 25.04.2018;

- за рахунком-фактурою № СФ-0027 від 03.05.2018 на суму 1 060 200,00 грн, підписаною обома сторонами видатковою накладною № РН-0027 від 03.05.2018 на суму 1 060 200,00 грн, актом приймання-передачі № 62 військового майна від 03.05.2018, повідомленням-підтвердженням № 169 отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених Міністерством у централізованому порядку від 03.05.2018;

35. Таким чином, відповідач поставив позивачу обумовлений договором товар на загальну суму 4 885 200,00 грн із простроченням: по акту приймання-передачі № 62 від 03.05.2018 - на 11 календарних днів (з 21.04.2018 по 02.05.2018), по акту приймання-передачі № 59 від 25.04.2018 - на 4 календарні дні (з 21.04.2018 по 24.04.2018).

36. АТ "РВС Банк" в апеляційній скарзі посилається на те, що в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Боюр-Постач" за договором поставки банк надав Міністерству гарантію № 1709-18Г від 03.08.2018, відповідно до якої взяв на себе безумовні та безвідкличні зобов`язання виплатити бенефіціару суму у разі невиконання (неналежного виконання) принципалом (ТОВ "Боюр-Постач") умов договору поставки, але в будь-якому разі суму 335 250,00 грн протягом 10 робочих днів з моменту отримання письмової вимоги бенефіціара (з доданими до неї документами).

37. Військовий прокурор Київського гарнізону звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про стягнення з АТ "РВС Банк" суми банківської гарантії. Як на підставу позовних вимог прокурор посилається на те, що факт порушення строків поставки встановлено рішенням у справі № 911/1075/19.

38. На підставі викладеного апелянт вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 11.07.2019 у справі № 911/1075/19 впливає на права та обов`язки банку.

39. Відповідно до ст. 560 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

40. Водночас, ст. 562 ЦК України встановлено, що зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

41. Стаття 562 ЦК України, в якій закріплено вищезазначений принцип, є спеціальною у порівнянні із ч. 2 ст. 548 ЦК України, якою закріплено загальний принцип акцесорності для всіх видів забезпечення виконання зобов`язань, які є додатковими до основного договору, що забезпечується і в повній мірі залежать від нього.

42. Гарантія, згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, є одним із видів забезпечення основного зобов`язання.

43. Водночас, за змістом ст. 546 ЦК України, законодавець вказує на незалежність зобов`язання гаранта сплатити бенефіціару визначену суму від основного договору.

44. Таким чином, гарантія підпадає під самостійне правове регулювання та не залежить від впливу основного зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.10.2020 у справі № 904/1156/19.

45. Крім того, згідно зі ст. 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

46. Зважаючи на викладене, матеріали справи і доводи скаржника не свідчать про те, що суд першої інстанції вирішив питання про права, інтереси та/або обов`язки АТ "РВС Банк", що надавало б йому право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції на підставі приписів ч. 1 ст. 254 ГПК України.

47. За таких обставин, з огляду на те, що скаржник не є учасником даної справи, і оскаржуваним рішенням суду першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов`язки АТ "РВС Банк" не вирішувалося, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що АТ "РВС Банк" не є суб`єктом оскарження у розумінні ст. 254 ГПК України, у зв`язку з чим апеляційне провадження за його апеляційною скаргою підлягає закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 17, 234, 235, 254, 264 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "РВС Банк" на рішення Господарського суду Київської області від 11.07.2019 у справі № 911/1075/19.

2. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 11.07.2019 у справі № 911/1075/19.

3. Матеріали справи № 911/1075/19 повернути до Господарського суду Київської області.

4. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 19.03.2021.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

І.П. Ходаківська