В свою чергу Довіритель за умовами Договору зобов`язаний, зокрема, 2.2.1 видати Повіреному у день підписання цього Договору довіреність на право здійснення дій відповідно до умов цього Договору; забезпечити Повіреного протягом трьох робочих днів після підписання цього Договору всіма необхідними для укладення договорів страхування (полісів) нормативними документами, а саме: безоплатно надавати Повіреному бланки договорів страхування (полісів), копії своїх ліцензій, правил страхування, інформаційні й інші матеріали, необхідні для повноцінного виконання Повіреним своїх зобов`язань за умовами цього Договору. Передавання бланків договорів (полісів) Повіреному здійснюється Довірителем за актом передачі бланків договорів (полісів) із зазначенням дати передавання, кількості та номерів, за формою, визначеною у додатку 3 до цього Договору; 2.2.3 надавати Повіреному необхідну консультацію та роз`яснювальну допомогу, пов`язану з виконанням доручення Довірителя; 2.2.4 інформувати Повіреного про всі зміни в умовах страхування, тарифах і протягом п`яти робочих днів з дня внесення змін і (або) вступу в дію нового документа, що має відношення до предмету цього Договору, забезпечувати Повіреного необхідними методичними й іншими матеріалами; 2.2.5 за наявності зауважень, заперечень тощо до звіту Повіреного у п`ятиденний строк з дня одержання звіту повідомити про це Повіреного; 2.2.6 сплачувати Повіреному винагороду у строку, визначений розділом 4 цього Договору; 2.2.7 окремо погоджувати та сплачувати Повіреному винагороду, передбаченому пунктом 2.1.8 цього Договору.

Умови взаєморозрахунків сторін визначені у розділі 4 Договору. Згідно п.п. 4.1-4.4 Договору встановлено, що виплата комісійної винагороди здійснюється на підставі акта виконаних робіт, складеного за формою, визначеною в додатку 1 до цього Договору; Довіритель виплачує Повіреному винагороду за укладені Повіреним та сплачені договори страхування (поліси) за результатами звітного місяця на підставі акта виконаних робіт. Винагорода Повіреному сплачується один раз на місяць не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. Винагорода виплачується Повіреному за умови своєчасного надходження належним чином оформлених та заповнених щодекадних звітів Повіреного про виконання доручення за цим Договором та надання всіх необхідних документів відповідно до пункту 3.2 цього Договору. Якщо встановлений день виплати винагороди Повіреному є неробочим, святковим або вихідним днем, то Довіритель здійснює виплату винагороди Повіреному в перший робочий день, наступний за неробочим, святковим або вихідним днем.

Пунктом 4.5 Договору визначений максимальний розмір комісійної винагороди Повіреного за видами страхування, із зазначенням виду страхування та максимальної комісійної винагороди, % від страхового платежу (за умови застосування затверджених базових тарифів).

Згідно п. 3.1 Договору Повірений зобов`язаний складати звіт за формою, наведеною у додатку 2, та надавати його Довірителеві в письмовій формі в одному примірнику до кінця: одинадцятого числа звітного місяця - про договори страхування (поліси), укладені (оформлені) з першого до десяте число звітного місяця включно; двадцять першого числа звітного місяця - про договори страхування (поліси), укладені (оформлені) з одинадцятого по двадцяте число звітного місяця включно; першого числа місяця, наступного за звітним, про договори страхування (поліси), укладені (оформлені) з двадцять першого по тридцять перше (28, 29, 30) число звітного місяця включно.

Відповідно до п. 3.2 Договору до звіту додаються оригінали укладених договорів страхування (полісів) за звітний період, копії квитанцій про внесення готівкових коштів в банк на розрахунковий рахунок Довірителя або копії платіжних доручень, засвідчені печаткою банку, примірники зіпсованих, анульованих договорів страхування (полісів), заяви, фотографії та інші передбачені документи.

Звіт про рух полісів (додаток №5) Повірений надає Довірителю до першого числа місяця, наступного за звітним (п. 3.3 Договору). Якщо день надання звіту припадає на святковий, неробочий або вихідний день, днем надання звіту буде перший робочий день після святкового, неробочого або вихідного дня (п. 3.4 Договору). Довіритель приймає від Повіреного укладені договори ті усі документи, зазначені в п. 3.2 цього Договору та звіт, наданий Повіреним, і за відсутності зауважень і заперечень, підписує його (п. 3.5 Договору).

Додатковою угодою №1 від 06.08.2019 сторони доповнили п. 4.5 Договору ще одним видом страхування - страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. (т.1, а.с. 77).

08.09.2019 відповідач видав довіреність на ім`я Горельцева Андрія Володимировича на підставі та на умовах Договору доручення №0305-АП від 06.08.2019 здійснювати від імені Довірителя наступні дії: 1. Рекламувати, консультувати та пропонувати потенційним клієнтам послуги Довірителя. 2. Проводити переговори з фізичними та юридичними особами щодо укладення договорів страхування із Довірителем, із застосування затверджених тарифів та умов страхування. 3. Готувати, подавати документи та приймати участь у торгах щодо тендерів, які проводяться через систему «PROZORRO», використовуючи кабінет Довірителя на веб-сайті zakupki.prom.ua. (т.1, а.с. 78).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 1000 ЦК України визначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1002 ЦК України повірений має право на плату за виконання свого обов`язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим (ч. 1 ст. 1004 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 1005 ЦК України повірений повинен виконати дане йому доручення особисто.

Відповідно до ст. 1006 ЦК України повірений зобов`язаний: 1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; 2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; 3) негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 15 Закону України «Про страхування» страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти. Страхові агенти - фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов`язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

В силу приписів вказаної норми страховими брокерами є юридичні особи або фізичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб`єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник. Страхові брокери - фізичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб`єкти підприємницької діяльності, не мають права отримувати та перераховувати страхові платежі, страхові виплати та виплати страхового відшкодування.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в розділі «види діяльності» Фізичної особи-підприємця Горельцева Андрія Володимировича вказано « 66.22 Діяльність страхових агентів і брокерів».

Основна відмінність між страховим брокером та агентом полягає в тому, що брокер діє в інтересах клієнта, а агент діє в інтересах конкретного страховика, представляючи його інтереси перед клієнтом.

Таким чином, у даному випадку позивач є саме страховим агентом, а не страховим брокером на підставі укладеного Договору, про що місцевий господарський суд надав невірну правову оцінку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.1996 №1523 «Про порядок провадження страхової діяльності страховими посередниками» визначено, що агентська діяльність - діяльність суб`єктів підприємницької діяльності, уповноважених діяти від імені та на підставі доручення одного або більше страховиків, щодо рекламування, консультування, пропонування страхувальникам страхових послуг та проведення роботи, пов`язаної з укладенням та виконанням договорів страхування (підготовка і укладення договорів страхування, виконання робіт з обслуговування договорів), у тому числі оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхових сум або страхового відшкодування, а також здійснення цих виплат. У разі коли договір страхування укладається при посередництві страхового агента, суб`єкти цивільно-правових відносин повинні дотримуватися таких вимог: страховий агент, що отримує страхові платежі від страхувальників, зобов`язаний перерахувати ці кошти на рахунок страховика протягом двох робочих днів після отримання відповідних страхових платежів, а також оформити договір страхування не пізніше одного робочого дня з моменту отримання страхового платежу; страховий агент зобов`язаний щодекадно подавати страховику відомості про укладені договори страхування та розміри отриманих платежів.

Сторони за п.п. 4.1-4.3 Договору погодили, що виплата комісійної винагороди здійснюється на підставі акта виконаних робіт, складеного за формою, визначеною в додатку 1 до цього Договору; Довіритель виплачує Повіреному винагороду за укладені Повіреним та сплачені договори страхування (поліси) за результатами звітного місяця на підставі акта виконаних робіт. Винагорода Повіреному сплачується один раз на місяць не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. Винагорода виплачується Повіреному за умови своєчасного надходження належним чином оформлених та заповнених щодекадних звітів Повіреного про виконання доручення за цим Договором та надання всіх необхідних документів відповідно до пункту 3.2 цього Договору. До звіту додаються оригінали укладених договорів страхування (полісів) за звітний період, копії квитанцій про внесення готівкових коштів в банк на розрахунковий рахунок Довірителя або копії платіжних доручень, засвідчені печаткою банку, примірники зіпсованих, анульованих договорів страхування (полісів), заяви, фотографії та інші передбачені документи.

Позивачем заявлено до стягнення 428 815,24 грн винагороди згідно Актів виконаних робіт №3 від 26.12.2019 на суму 1 320,00 грн, сума страхового платежу, що надійшов на рахунок страховика - 6000,00 грн; №4 від 26.12.2019 на суму 660,00 грн, сума страхового платежу, що надійшов на рахунок страховика - 3 000,00 грн; №5 від 26.12.2019 на суму 14 626,39 грн, сума страхового платежу, що надійшов на рахунок страховика - 97 062,88 грн; №6 від 27.12.2019 на суму 412 205,85 грн, сума страхового платежу, що надійшов на рахунок страховика - 1 657 057,08 грн. (т.1, а.с. 44-51).

Вказані акти відповідач відмовився підписувати, про що повідомив позивача листами №42-03 від 11.01.2020, №255-02 від 25.02.2020 через відсутність відповідно до умов договору підстав для їх підписання та виплати комісійної винагороди за ними. (т.1, а.с. 52, 54).

У зв`язку із наведеним виник спір про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» на користь Фізичної особи-підприємця Горельцева Андріа Володимировича 428 815,24 грн боргу за Договором доручення №0305-АП від 06.08.2019 та 7170,35 грн 3% річних ні підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так умовами Договору сторони погодили, що виплата комісійної винагороди здійснюється на підставі акта виконаних робіт, складеного за формою, визначеною в додатку 1 до цього Договору; Довіритель виплачує Повіреному винагороду за укладені Повіреним та сплачені договори страхування (поліси) за результатами звітного місяця на підставі акта виконаних робіт. Винагорода Повіреному сплачується один раз на місяць не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. Винагорода виплачується Повіреному за умови своєчасного надходження належним чином оформлених та заповнених щодекадних звітів Повіреного про виконання доручення за цим Договором та надання всіх необхідних документів відповідно до пункту 3.2 цього Договору. До звіту додаються оригінали укладених договорів страхування (полісів) за звітний період, копії квитанцій про внесення готівкових коштів в банк на розрахунковий рахунок Довірителя або копії платіжних доручень, засвідчені печаткою банку, примірники зіпсованих, анульованих договорів страхування (полісів), заяви, фотографії та інші передбачені документи (п.п. 4.1-4.3, 3.2 Договору).

Обов`язок по складанню звітів Договором покладено на Повіреного (п. 3.1 Договору).

Позивачем в порушення приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не подано належних та допустимих доказів в порушення ст.ст. 76, 77 ГПК України виконання п. 3.2 Договору, а саме надання до звіту укладені договори страхування (полісів) за звітний період, копії квитанцій про внесення готівкових коштів в банк на розрахунковий рахунок Довірителя або копії платіжних доручень, засвідчені печаткою банку, примірники зіпсованих, анульованих договорів страхування (полісів), заяви, фотографії та інші передбачені документи.

Судом апеляційної інстанції надано оцінку наданим позивачем звітам та встановлено, що звіти мають невідповідності, оскільки за умовами договору до звіту включаються отримання повіреним або довірителем страхової виплати, з наданих позивачем звітів прослідковується включення останнім до звітів відомостей щодо страхувальників із зазначенням дат сплати страхової винагороди, які не сплачені на дату складення звітів, проте за умовами Договору до звіту має бути включена вже сплачена сума, з відповідним документальним підтвердженням, а саме: квитанції про внесення готівкових коштів в банк на розрахунковий рахунок Довірителя або копії платіжних доручень, засвідчені печаткою банку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і, власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Верховний Суд у своїй постанові від 27.02.2019 у справі №922/1163/18 дійшов правового висновку про наступне.

Положення ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто первинні документи повинні містити відомості, які підтверджують вчинення господарської операції, на виконання якої вони складаються, у зв`язку з чим вчинення певної господарської операції фіксуватиметься документально, що в сукупності свідчить про підтвердження між учасниками такої операції певних прав та обов`язків, зокрема, і щодо обов`язку сплатити певну суму коштів, яка складатиме еквівалент певної вартості наданих послуг.

При цьому, Верховний Суд зазначає, що належне документальне оформлення вчинення господарської операції є складовою фінансової дисципліни, яка має підтримуватись учасниками будь-яких правовідносин, враховуючи вимоги Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

Надані позивачем звіти не відповідають приписам вищезазначених норм, не є первинними документами та не можуть бути належними та допустимими доказами згідно ст.ст. 76, 77 ГПК України вчинення господарської операції, в даному випадку, доказом надання послуг за Договором, оскільки не містять інформації, що б давала змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні цієї господарської операції зі сторони відповідача, а саме не вказана посада, прізвище, ім`я та по батькові особи підпис якої від імені відповідача міститься на цих звітах. Таким чином, суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про те, що звіти є належними та допустимими доказами виконання позивачем своїх обов`язків, які зумовлюють обов`язок відповідача сплатити позивачу винагороду.

Окрім того, згідно довіреності від 08.09.2019, виданої відповідачем на ім`я Горельцева Андрія Володимировича, останньому надано право здійснювати від імені Довірителя наступні дії: 1. Рекламувати, консультувати та пропонувати потенційним клієнтам послуги Довірителя. 2. Проводити переговори з фізичними та юридичними особами щодо укладення договорів страхування із Довірителем, із застосування затверджених тарифів та умов страхування. 3. Готувати, подавати документи та приймати участь у торгах щодо тендерів, які проводяться через систему «PROZORRO», використовуючи кабінет Довірителя на веб-сайті zakupki.prom.ua, попри те, що вказані дії не відповідають умовами укладеного між сторонами Договору, за п. 1.1 якого встановлено, що позивачу довірено виконувати наступні дії, а саме: укладати договори страхування (поліси); проводити самостійний пошук потенційних клієнтів; пропонувати потенційним клієнтам страхові послуги Довірителя; підписувати договори страхування (поліси) у межах повноважень, наданих довіреністю, та видавати їх страхувальникам; забезпечувати перераховування страхових платежів за договорами страхування (полісами) на рахунок Довірителя; проводити консультацію та роз`яснювальну роботу серед потенційних клієнтів (далі - страхувальник) щодо укладення договорів страхування; надавати довірителю звітність відповідно до розділу 3 цього Договору.

Згідно ч. 1 ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Отже, надання за довіреністю повноважень, які не передбачені договором, суперечить вимогам Закону. Посилання суду першої інстанції на те, що довіреність №96 від 08.08.2019 не визнана у судовому порядку недійсною, а отже є належним та допустимим доказом, апеляційним судом оцінюється критично, оскільки вказана довіреність не відповідає умовам Договору, а тому не може надавати позивачу повноважень щодо вчинення дій, які не передбачені умовами Договору, оскарження її в судовому порядку не є необхідним, так як перш за все позивач виконує свої повноваження на підставі укладеного Договору доручення.

Доводи позивача про те, що умовами Договору йому надані повноваження, що не обмежуються підписанням договору страхування, апеляційним судом до уваги не приймається, оскільки готування, подання документів та прийняття участі у торгах щодо тендерів, які проводяться через систему «PROZORRO» не може здійснюватися страховим агентом на підставі Договору доручення №0305-АП від 06.08.2019, які за Законом України «Про страхування» діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов`язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань.

Також не заслуговують на увагу доводи позивача про фактичне виконання ним умов Договору, оскільки матеріали даної справи не містять належних та допустимих доказів виконання позивачем умов Договору доручення №0305-АП від 06.08.2019, а саме: договорів страхування (полісів), квитанцій про внесення готівкових коштів в банк на розрахунковий рахунок Довірителя або платіжні доручення, засвідчені печаткою банку, примірники зіпсованих, анульованих договорів страхування (полісів), заяви, фотографії та інші передбачені документи.

Посилання відповідача на заяву свідка від 09.06.2020 (т.1, а.с. 135-139), не заслуговує на увагу, оскільки всупереч ч.3 ст.88 ГПК України підпис свідка на заяві не посвідчено нотаріально.

Щодо доказів на підтвердження виконання умов Договору, на які посилається позивач, такі як Акт №147082 передачі бланків від 22.11.2019 (т.2, а.с. 61), то вказаний Акт свідчить про передачу бланків, проте не містить посилань на спірний Договір, що позбавляє позивача можливості стверджувати, що бланки для тендера НАБУ, ідентифікатор закупівлі: UA-2019-10-29-003016-в передані в межах виконання Договору.

Щодо наданих позивачем копій з електронного листування, то Верховний Суду під час розгляду справи №904/2882/18 встановив, що роздруківка електронної переписки не може вважатись електронними документами. За результатом аналізу доказів, суд дійшов до висновку, що переписки з відповідачем (паперова копія знімку екрану монітору комп`ютера) не є належним доказом відправлення позивачем та отримання відповідачем письмової заявки про надання послуг за договором. З копії знімку екрану монітору комп`ютера не вбачається, лист якого саме змісту було відправлено на електронну адресу. Роздруківка електронної переписки не можуть вважатись електронними документами (копіями електронних документів) в розумінні частини 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», відповідно до якої електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. (постанова Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №904/2882/18).

Надані листи ПрАТ «СК «Брокбізнес» №1919/2-03 від 26.11.2019, №1804/1-03 від 04.11.2019, №1804/2-03 від 04.11.2019 також не свідчать про виконання позивачем Договору із надання послуг. Посилання позивача на те, що на Договорі №006-0011827/05НГ/105 добровільного страхування наземного транспорту від 25.11.2019 міститься його підпис не заслуговує на увагу, оскільки вказаний Договір містить підписи підписантів, сторін за вказаним договором, а нанесені підписи на копії вказаного Договору належать невідомим особам. (т. 2, а.с. 68-77).

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позовні вимоги документально не обґрунтовані, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Апеляційним господарським судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2020 у справі №910/5915/20 підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2020 у справі №910/5915/20 підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Фізичну особу - підприємця Горельцова Андрія Володимировича.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2020 у справі № 910/5915/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Горельцева Андрія Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» (код Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 20344871, 04050, м. Київ, вул. Білоруська, б. 3) 9 809,71 грн (дев`ять тисяч вісімсот дев`ять гривень сімдесят одну копійку) судового збору за розгляд апеляційної скарги.

3. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

4. Матеріали справи № 910/5915/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 19.03.2021.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

І.П. Ходаківська