Справа № 204/2078/21

Провадження № 2/204/1174/21

УХВАЛА

іменем України

19 березня 2021 року м. Дніпро

Суддя Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська Книш А.В., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Верховного Суду, Дніпропетровського окружного адміністративного суду, Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, Третього апеляційного адміністративного суду, Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення моральної і матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Верховного Суду, Дніпропетровського окружного адміністративного суду, Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, Третього апеляційного адміністративного суду, Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення моральної і матеріальної шкоди.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі в частині пред`явлених позовних вимог до Верховного Суду, Дніпропетровського окружного адміністративного суду, Третього апеляційного адміністративного суду судом враховується наступне.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В даному випадку судом враховуються висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду 20 листопада 2019 року під час розгляду справи 454/3208/16-ц.

Згідно з частиною одинадцятою статті 49 Закону України від 7 липня 2010 року N 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» за шкоду, завдану судом, відповідає держава на підставах та в порядку, встановлених законом. Тлумачення норми свідчить, що на законодавчому рівні встановлено імунітет суду, і він не може бути відповідачем у цивільній справі. Наявність імунітету, за своєю суттю, є засобом, який гарантує належне функціонування системи правосуддя і дозволяє судам виконувати свою судову функцію незалежно та неупереджено.

Європейський суд з прав людини зауважив, що питання імунітету суддів вже зустрічалося при розгляді однієї зі справ, і в ній Суд дійшов висновку, що такий імунітет мав законну мету, оскільки був засобом забезпечення належного здійснення правосуддя. Суд також постановив, що з огляду на обставини тієї справи таке обмеження було пропорційним (Плахтєєв та Плахтєєва проти України (Plakhteyev and Plakhteyeva v. Ukraine), N 20347/03, § 36, від 12 березня 2009 року).

Висновок про недопустимість суду бути відповідачем у цивільній справі дозволяє зробити і тлумачення статей 1174 і 1176 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-IV (далі - ЦК України). Відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суду, покладається на державу, а не на суд.

Схожий висновок було зроблено і Верховним Судом України. Зокрема, у постанові Верховного Суду України від 1 березня 2017 року у справі N 6-3139цс16 вказано, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Належним відповідачем у спорах про відшкодування шкоди, заподіяної судом, може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.

Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняється і тягне відповідальність, установлену законом (частини перша та третя статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Закони України не передбачають можливості розгляду у суді позовних вимог про визнання незаконними дій/бездіяльності іншого суду після отримання останнім позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду чи про зобов`язання іншого суду до вчинення процесуальних дій, оскільки такі дії/бездіяльність є пов`язаними з розглядом судової справи навіть після його завершення. Вирішення у суді спору за такими позовними вимогами буде втручанням у здійснення правосуддя іншим судом.

Оскарження діяльності суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій.

Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.

Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.

Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

Приписи "заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства" (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), "позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства" (пункт 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України) стосуються як позовів, які не можуть розглядатися за правилами відповідно цивільного чи адміністративного судочинства, так і тих позовів, які взагалі не можуть розглядатися судами.

Позовні вимоги про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), а також вимоги про зобов`язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій не можуть розглядатися за правилами будь-якого судочинства.

Позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду, можуть бути предметом розгляду у випадках, передбачених статтею 1176 ЦК України.

У разі надходження позовної заяви з вимогами про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), про зобов`язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій або про відшкодування завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду (судді) шкоди з підстав, не передбачених статтею 1176 ЦК України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України).

Позивач в своєму позові посилається, у тому числі, на частину шосту статті 1173 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 186 ЦПК України суддявідмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене, у відкритті провадження у справі в частині пред`явлених позовних вимог до Верховного Суду, Дніпропетровського окружного адміністративного суду, Третього апеляційного адміністративного суду слід відмовити.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі в частині пред`явлених позовних вимог до Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення моральної і матеріальної шкоди судом враховується наступне.

Відповідно до ч.2 ст.27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Зареєстрованим місцезнаходженням відповідача Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області є м. Дніпро, вул. Челюскіна, 1, що відноситься до Шевченківського району міста Дніпра.

Судом також враховується, що відповідачі Кабінет Міністрів України та Міністерство юстиції України зазначені в позові формально, будь-які позовні вимоги до них не пред`явлені.

Таким чином, враховуючи виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до вказаних відповідачів, дана справа не підсудна Красногвардійському районному суду м.Дніпропетровська.

Згідно ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншого суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

За наведених обставин, позовна заява повинна бути за територіальною юрисдикцією (підсудністю) передана на розгляд за місцезнаходженням відповідача Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області до Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська.

Керуючись ст.ст.27, 30, 31, п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Верховного Суду, Дніпропетровського окружного адміністративного суду, Третього апеляційного адміністративного суду про стягнення моральної і матеріальної шкоди.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення моральної і матеріальної шкоди, передати на розгляд Бабушкінському районному суду міста Дніпропетровська.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: