Провадження №2/760/4881/21

у справі №760/28408/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2021 Солом`янський районний суд м.Києва

у складі головуючого судді-Букіної О.М.

при секретарі -Цигановій Ю.М.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання незаконними та скасування рішень про застосування дисциплінарних стягнень та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом до Національного банку України та просить визнати незаконними і скасувати:

-рішення №45-рд від 02.10.2020р. «Про надання оцінки Радою Національного банку України діям ОСОБА_1 , першого заступника Голови Національного банку України», яким Рада НБУ вирішила висловити недовіру ОСОБА_1 на посаді першого заступника Голови Національного банку України за порушення розпорядчих актів Національного банку, Кодексу етики, Правил внутрішнього трудового розпорядку, вимог статті 139 Кодексу законів про працю України;

- рішення №47-рд від 02.10.2020р. «Про порушення трудової дисципліни ОСОБА_1 , першим заступником Голови Національного банку України», яким Рада НБУ за порушення розпорядчих актів Національного банку України, Кодексу етики, Правил внутрішнього трудового розпорядку, вимог статті 139 КЗпП України та з урахуванням листа Голови НБУ від 02.10.2020р. за №В/13-0005/70628 вирішила застосувати до ОСОБА_1 , першого заступника Голови Національного банку України дисциплінарне стягнення у вигляді догани відповідно до статей 139, 147 та 147-1 Кодексу законів про працю України;

- стягнути з Національного банку України на користь до ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує незаконністю розпорядчих актів, тобто рішення №45-рд від 02.10.2020р. «Про надання оцінки Радою Національного банку України діям ОСОБА_1 , першого заступника Голови Національного банку України», рішення №47-рд від 02.10.2020р. «Про порушення трудової дисципліни ОСОБА_1 , першим заступником Голови Національного банку України», з підстав відсутності у органу, тобто Ради Національного банку України визначених Законом повноважень, які реалізовані останнім у цих розпорядчих актах, порушенням процедури притягнення позивача, як працівника Національного банку України до дисциплінарної відповідальності, застосуванням до позивача заходу стягнення (висловлення недовіри), яке не передбачене Законом та будь-якими розпорядчими документами Національного банку України, відсутністю правових підстав для накладення на позивача дисциплінарного стягнення у зв`язку з відсутністю в її діях складу дисциплінарного проступку.

23.12.2020 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу визначено до провадження головуючому судді Букіній О.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 01.02.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі.

04.03.2021 року до Солом`янського районного суду м. Києва надійшов відзив на позовну заяву від відповідача Національного банку України.

У даному відзиві відповідач просить, зокрема, закрити провадження в частині позовних вимог позивача про визнання незаконним та скасування рішення №45-рд від 02.10.2020р. «Про надання оцінки Радою Національного банку України діям ОСОБА_1 , першого заступника Голови Національного банку України».

Клопотання обґрунтовує тим, що рішення №45-рд від 02.10.2020р. вмотивоване тим, що право особи на висловлення їй недовіри не підлягає судовому захисту, оскільки закон не встановлює та не ідентифікує ознаки недовіри, дане поняття є оціночним та прийняте за внутрішнім переконанням Ради Національного банку України.

Крім того, посилається, що оспорюване рішення не містить посилання на ст. 147 Кодексу законів про працю, отже, не було дисциплінарним стягненням.

При цьому, відповідач у відзиві посилається на правову позицію, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019р. у справі № 688/3487/16-а та просить закрити в цій частині провадження, відповідно до п. 1 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

17.03.2021 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідача в якому останній вважає доводи відповідача необґрунтованими та просить задовольнити позов у повному обсязі.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Оцінюючи доводи відповідача про те, що рішення Ради Національного банку України №45-рд від 02.10.2020 року не може бути предметом судового контролю, а право позивача не підлягає судовому захисту, суд вважає за необхідне зазначити.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Доступом до правосуддя є здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права, так і на те, що справа будь-якої особи буде розглянута і вирішена судом.

Можливість судового розгляду та доступ до правосуддя є гарантією законності дій державних органів та їх посадових осіб.

Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. За вказаних вище обставин, суд вважає, що оспорюване рішення не може залишатися поза межами судового контролю, а право особи, яка вона вважає порушеним, підлягає судовому захисту.

Щодо застосування до спірних правовідносин правової позиції, на яку посилається відповідач, суд вважає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019р. у справі № 688/3487/16-а, Велика Палата Верховного Суду встановивши наявність дискреційних повноважень у районної ради на висловлення недовіри голові відповідної місцевої державної адміністрації, передбаченої Законами (ч. 2, 3 ст. 72 Закону №280/97-ВР та ч. 7, 8 ст. 34 Закону №586- ХІV) та на передбачену законом можливість прийняття радою такого рішення про висловлення недовіри, дійшла до висновку про відсутність права суду втручатися у внутрішню компетенцію і надавати оцінку мотивам такого рішення ради, визначивши водночас межі судового контролю необхідністю перевірки дотримання визначеної законодавством процедури прийняття рішення.

Разом з тим, предметом позову у даній справі, зокрема, є вимоги щодо незаконності оспорюваного рішення №45-рд від 02.10.2020 року про висловлення недовіри з підстав перевищення Радою Національного банку України тих повноважень, вичерпний перелік яких наведений у статті 9 Закону України «Про Національний банк України», тобто, з підстав відсутності встановлених законом дискреційних повноважень у Ради Національного банку України.

Таким чином, наведена відповідачем правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019р. у справі № 688/3487/16-а, не може бути застосована судом у даній справі.

Верховний Суд у постанові від 17.06.2020 року у справі № 826/11415/16 виклав наступні правові позиції, зокрема:"93. На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення; 95. Водночас, акти Національного банку України не можуть бути поза судовим контролем, якщо особа вважає, що вони порушують її права та законні інтереси; 96. Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення".

Вбачається, що оспорюване рішення №45-рд від 02.10.2020р. «Про надання оцінки Радою Національного банку України діям ОСОБА_1 , першого заступника Голови Національного банку України» прийняте Радою Національного банку України.

Як вбачається зі змісту оспорюваного рішення №45-рд від 02.10.2020р., Рада Національного банку висловила недовіру позивачу за порушення розпорядчих актів Національного банку, Кодексу етики, Правил внутрішнього трудового розпорядку та вимог статті 139 Кодексу законів про працю України.

Зі змісту рішення №45-рд від 02.10.2020р. вбачається, що останнє не містить посилання на ст. 147 КЗпП України, тобто, висловлення недовіри не було дисциплінарним стягненням.

Таким чином, суд вважає, що спірні правовідносини у цій частині заявлених вимог не мають ознак трудового спору, що виключає можливість їх розгляду за правилами цивільного судочинства.

Обгрунтовуючи вимоги щодо незаконності оспорюваного рішення №45-рд від 02.10.2020р. і підстави для його скасування, позивач вказує на перевищення Радою Національного банку України тих повноважень, вичерпний перелік яких наведений у статті 9 Закону України «Про Національний банк України», тобто, посилається на відсутність дискреційних повноважень у цього керівного органу.

Крім того посилається на відсутність такого виду дисциплінарного стягнення (висловлення недовіри) у Кодексі законів про працю України та у локальних актах Національного банку України, мотивуючи порушення своїх прав тим, що це рішення Ради Національного банку є остаточним щодо позивача і має щодо неї правові наслідки.

Тобто, фактично позивач просить суд перевірити розпорядчий акт індивідуального характеру, прийнятий щодо неї суб`єктом владних повноважень, на відповідність вимогам Конституції України і законів України.

За вказаних вище обставин, суд вважає, що спір у частині оскарження рішення №45-рд від 02.10.2020р. має ознаки публічно-правового, що пов`язано як з особливим статусом відповідача - керівного та колегіального органу - Ради Національного банку України, який здійснив публічно-владні управлінські функції щодо позивача, так і зі змістом прийнятого щодо позивача рішення №45-рд від 02.10.2020р., який згідно вимог п.1 ч.1 ст.19 КАС України відноситься до юрисдикції адміністративного суду та має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про закриття провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання незаконним та скасування рішення Ради Національного банку України №45-рд від 02.10.2020 року «Про надання оцінки Радою Національного банку України діям ОСОБА_1 , першого заступника Голови Національного банку України» в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснити позивачу право на звернення до суду в частині заявлених вимог про визнання незаконним та скасування рішення Ради Національного банку України №45-рд від 02.10.2020 року «Про надання оцінки Радою Національного банку України діям ОСОБА_1 , першого заступника Голови Національного банку України» в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ст. ст. 255, 256 ЦПК України, ст. ст. 2, 4, 19 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання незаконним та скасування рішення Ради Національного банку України №45-рд від 02.10.2020 року «Про надання оцінки Радою Національного банку України діям Рожкової Катерини Вікторівни, першого заступника Голови Національного банку України» в порядку цивільного судочинства, закрити.

Роз`яснити позивачу право на звернення до суду в частині заявлених вимог про визнання незаконним та скасування рішення Ради Національного банку України №45-рд від 02.10.2020 року в порядку адміністративного судочинства.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 15 з дня її проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Суддя О.М. Букіна