Справа № 638/986/21

Провадження № 2/638/2945/21

РІШЕННЯ

Іменем України

18 березня 2021 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова ускладі:

головуючого суддіЛатки І.П.,

за участю секретарясудового засідання Котельнікової А.Р.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві, про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві, про відшкодування моральної шкоди, в обґрунтування якого зазначив, що 25 червня 2018 року він звернувся до уповноваженої особи прокуратури із заявою про вчинені прокурором прокуратури Харківської області ОСОБА_2 кримінальні правопорушення. Але уповноважена особа прокуратури протягом 24 годин після подання заяви не внесла відомості до ЄРДР, що були викладені в заяві про кримінальні правопорушення від 25 червня 2018 року, в результаті чого він був змушений звернутися до Червонозаводського районного суду м. Харкова за захистом своїх прав та витрачати свій час.

29 серпня 2018 року слідчий суддя Червонозаводського районного суду м. Харкова постановив ухвалу, якою зобов`язав уповноважену особу прокуратури внести відповідні відомості до ЄРДР, викладені в заяві від 25 червня.2018 року.

04 вересня 2018 року посадова особа прокуратури внесла відомості до ЄРДР за № 42018220000001022 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст.367 КК України.

В даному кримінальному провадженні слідчими неодноразово приймалися рішення про його закриття, які скасовувалися слідчими суддями Червонозаводського районного суду м. Харкова 27 червня 2019 року, 02 березня 2020 року із зазначенням у судових рішеннях конкретних недоліків досудового розслідування, проте слідчих дій на виконання судових рішень слідчими проведено не було, зазначені недоліки досудового розслідування не усунені, зокрема, не проведений допит ОСОБА_1 .

В 2020 року матеріали кримінального провадження № 42018220000001022 направлені до СУ ТУ ДБР в м. Полтаві для проведення досудового розслідування та поручено слідчому Либань А.М.

27 червня 2020 року позивач звернувся з клопотанням, в якому просив про допит його в якості потерпілого в кримінальному провадженні № 42018220000001022 й видати пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого. Але слідчий Дибань А.М. на протязі трьох днів після отримання клопотання не розглянув клопотання і до часу звернення із позовом не надіслав на адресу позивача інформацію про прийняте рішення по клопотанню від 27 червня 2020 року.

У вересні 2020 року Октябрський районний суд м. Полтави, розглянувши скаргу позивача на бездіяльність слідчого Дибань А.М., яка полягає у не розгляді клопотання від 27 червня 2020 року у кримінальному провадженні № 42018220000001022, встановив, що слідчим було допущено бездіяльність при розгляді клопотання від 27 червня 2020 року та зобов`язав слідчого Дибань А.М. розглянути клопотання від 27 червня 2020 року, про результати його розгляду повідомити заявника або винесенням відповідного процесуального рішення.

21 жовтня 2020 року позивач вдруге надіслав слідчому Дибань А.М. клопотання, в якому просив виконати ухвалу Октябрського райсуду м. Полтави від 30 вересня 2020 року, визнати його потерпілим по кримінальному провадженню № 42018220000001022. Але слідчий Дибань А.М. не проінформував його про результати розгляду клопотання від 21 жовтня 2020 року, чим, на думку позивача, порушив його конституційне та процесуальне право на доступ до правосуддя.

07 листопада 2020 року та 14 грудня 2020 року позивач знов звернувся до слідчого Дибань А.М. з клопотанням виконати ухвалу Октябрського райсуду м. Полтави від 30 вересня 2020 року, допитати його в якості потерпілого и видати пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого. Але слідчий Дибань А.М. не проінформував його про результати розгляду клопотань.

Позивач зазначає, що слідчий відповідача, не зважаючи на ухвали суду, його клопотання, докази в кримінальному провадженні, навмисно продовжує свою бездіяльність і не проводить досудове розслідування у розумні строки, що спричиняє позивачу моральне страждання, оскільки з вини слідчого його порушені права не поновлені, порушення закону не припинено, досудове розслідування у кримінального проваджений проводиться неналежним чином через систематичну бездіяльність слідчого, він вимушений витрачати свій особистий час та повинен був протягом тривалого часу звертатися до суду з скаргами на бездіяльність слідчого, у зв`язку з і чим переніс глибокі моральні страждання, він був позбавлений відчуття безпеки, правової стабільності, верховенства закону, порушено його психологічне благополуччя, він був беззаконно позбавлений конституційного права на доступ до правосуддя.

Позивач просив суд стягнути з державного бюджету України через Державну казначейську службу України компенсацію моральної шкоди в розмірі 303750 грн, завданою тривалою бездіяльністю слідчого.

У відзивіна позовнузаяву відповідач зазначив, що в ході проведення досудового розслідування вказаного кримінального провадження слідчим ТУ ДБР у м. Полтаві проведено в повній мірі низку процесуальних дій з метою встановлення істини та події кримінального правопорушення, а доводи позивача зводяться до незгоди з прийняттям процесуальних рішень слідчим в кримінальному провадженні. Крім того, позивачем не доведено протиправність дій або бездіяльності відповідача.

Також, відповідач посилається на те, що порушене право позивача на визнання його потерпілим відновлено шляхом оскарження бездіяльності слідчих в порядку, визначеному КПК України, не тягне наслідків цивільно-правового характеру і не може бути доказом моральної шкоди у даній справі. Крім того, позивачем не надані докази на підтвердження завданої моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач позовну заяву підтримав, просив задовільнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши позивача, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду від 27 червня 2019 року скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову слідчого прокуратури Харківської області про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018220000001022 скасовано, матеріали кримінального провадження повернуто слідчому для продовження досудового розслідування.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду від 02 березня 2020 року скаргу ОСОБА_1 на постанову старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області радника юстиції Малінка В.Є. від 29 серпня 2019 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018220000001022 від 04 вересня 2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.364, ч. 1 ст.365, ч. 1 ст.366, ч. 1 ст.367 КК України,задоволено. Постанову старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області радника юстиції Малінка В.Є. від 29 серпня 2019 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018220000001022 від 04 вересня 2018 року , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.364, ч. 1 ст.365, ч. 1 ст.366, ч. 1 ст.367 КК України, скасовано.

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 30 вересня 2020 року зобов`язано уповноважену службову особу ТУ ДБР розташованого у м. Полтаві, яка здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018220000001022, розглянути клопотання ОСОБА_1 від 27 червня 2020 року в порядку, передбаченому статтею 220 КПК України, з повідомленням про результати його розгляду або винесенням відповідного процесуального рішення.

21 жовтня 2020 року, 07 листопада 2020 року, 14 грудня 2020 року позивач звертався із клопотаннями до слідчого ТУ ДБР у м. Полтаві про визнання його потерпілим по кримінальному провадженню № 42018220000001022 та допиту в якості свідка.

У статті 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини першоїстатті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Частиною першоюстатті 1174 ЦК Українипередбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовуєтьсядержавою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

В пункті 10-1постанови ПленумуВерховногоСудуУкраїни №4від31.03.1995року«Пропрактику розглядусудамицивільнихсправ запозовамипровідшкодування моральноїшкоди» зазначено, що при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першоїстатті 175 ЦПК Україниу позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Предмет позову- це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.

Предметом позовуу ційсправі єстягнення з державного бюджету України через Державну казначейську службу України компенсацію моральної шкоди, завданою тривалою бездіяльністю слідчого

Відповідно до статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд приймає до уваги висновок висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року щодо суб`єктного складу учасників справи у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, а саме залучення до участі у справі в якості відповідача державу як учасника цивільних правовідносин.

У пункті 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц зроблено висновок, щоналежним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

Таким чином, оскільки позивачем у цій справі заявлено позов про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням органу державної влади, то належним відповідачем у цій справі є держава Україна як учасник цивільних відносин.

Згідно частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначив відповідачем Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві.

Згідно частини другоїстатті 48 ЦПК Українипозивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а такождержава.

Статтею 2 ЦК України передбачено, що учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Відповідно до ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 зазначено, що держава може вступати як у цивільні (господарські), так і у адміністративні правовідносини. У випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом. У випадку, коли держава вступає в адміністративні правовідносини, вона діє через свої органи як суб`єкт владних повноважень. Отже, поведінка органів, через які діє держава у цивільних або адміністративних відносинах, розглядається як поведінка держави у цивільних або адміністративних відносинах. При цьому відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, як у цивільних, так і в адміністративних відносинах органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах.

Згідно ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (ч. 4 ст. 51 ЦПК України).

Із системного аналізу зазначених норм права вбачається, що у разі пред`явлення позову до неналежного відповідача, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів або замінювати первісного відповідача належним відповідачем, та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. ЦПК Українисаме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 січня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві, про відшкодування моральної шкоди, та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін по справі в судове засідання.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 звертаючись до суду із позовом не зазначив відповідачем державу Україна в особі відповідних органів та клопотань у передбачений ЦПК України спосіб і строк про залучення до участі у справі в якості відповідача державу Україна як учасника цивільних відносин позивач, який приймав участь у розгляді справи, не заявляв, хоча судом йому роз`яснювалося положення статті 51 ЦПК України.

Крім того, в позовній заяві відповідач сам зазначає про те, що обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу.

Як до початку першого судового засідання, так і в судових засіданнях, які відбувались 25 лютого 2021 року та 18 березня 2021 року позивачем не було заявлено клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем або залучення до участі у справі співвідповідача, як то передбачено положеннями ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України. Суд же позбавлений можливості без відповідного клопотання позивача, поданого у передбачений ст. 51 ЦПК України строк, самостійно заміняти первісного відповідача належним відповідачем або залучати до участі у справі співвідповідача.

Отже, позивачем не заявлялось у строки, передбачені ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України, клопотання про залучення відповідачем державу України.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що позивачем позов заявлений до неналежного відповідача.

Оскільки позивач пред`явив позов до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві, яке є неналежним відповідачем, із клопотанням про заміну первісного відповідача належним відповідачем або залучення до участі у справі співвідповідача позивач не звернувся у строки та в порядку, передбаченому діючим цивільним процесуальним законодавством, а суд не наділений повноваженнями самостійно залучати до участі у справі співвідповідача або заміняти первісного відповідача належним відповідачем, тому суд приходить до висновку, що Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві, є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки вимоги заявлено не до того відповідача, який має відповідати за цим позовом, що має наслідком відмову в задоволенні позовних вимог.

Правовий висновок щодо обґрунтованості відмови у позові, пред`явленого до неналежного відповідача, викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц.

При цьому, позивач не позбавлений права звернутися до суду з аналогічним позовом до належних учасників справи, а саме держави Україна з вимогою про відшкодування моральної шкоди за рахунок коштів держави, тому його право на судовий захист, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, не порушено.

З урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору та у задоволенні позову відмовлено, тому відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 7,10,12, 13, 76, 81, 263-265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві, про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Із урахуванням пункту 15.5Перехідних положень ЦПК України(в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017) рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19 березня 2021 року.

Суддя І.П. Латка