Справа № 638/169/21

Провадження № 2/638/133/21

РІШЕННЯ

Іменем України

18 березня 2021 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова ускладі:

головуючого суддіЛатки І.П.,

за участю секретарясудового засідання Котельнікової А.Р.,

учасники справи:

позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач ОСОБА_3 ,

розглянувши в загальному позовному провадженні у залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення частки в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

У січні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3 про визначення частки в порядку спадкування, в обґрунтування якого зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачів ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилась спадщина, а саме квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачами як спадкоємцями першої черги були подані відповідні заяви про прийняття спадщини приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Зубарєву І.Ю. разом з відповідними документами, що підтверджують право власності спадкодавця на квартиру. Натомість, 21 грудня 2020 року позивачі отримали постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, згідно яких підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії слугував той факт, що квартира АДРЕСА_2 , була придбана в період перебування спадкодавця в зареєстрованому шлюбі з відповідачем.

На запит приватного нотаріуса згідно інформації, викладеній у постановах, кооперативне об`єднання «Єдність» повідомило, що першим членом кооперативного об`єднання був батько померлої ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , який всього виплатив пай у розмірі 6143 рубля. 15 березня 1991 року ОСОБА_5 подав заяву до правління житлово-будівельного кооперативу про переведення паю на ОСОБА_4 (до шлюбу ОСОБА_6 ). В період з 15 березня 1991 року по 20 січня 1992 року пай у розмірі 9510 рублів було виплачено ОСОБА_4 .

Позивачі просили нотаріуса оформити спадщину, що належить їм відповідно до закону, але згідно вищеназваними постановами приватного нотаріуса Зубарева І.Ю. відмовлено позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, саме на 1/2 частки кожному вказаної квартири.

Також, позивачі зазначили, що померла спадкодавець ОСОБА_4 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 у період з 15 вересня 1984 року по 02 грудня 2010 року. ОСОБА_4 15 грудня 2015 року звернулась із відповідною заявою про державну реєстрацію права власності на вказану квартиру, тому право власності на квартиру померлий спадкодавець отримав лише 15 грудня 2015 року, коли факт перебування у шлюбі був відсутній.

Позивачі просили суд визначити розмір частки, що належить ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після померлої матері ОСОБА_4 , 1/2 частки житлової квартири АДРЕСА_2 ; визначити розмір частки, що належить ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після померлої матері ОСОБА_4 , 1/2 частки житлової квартири АДРЕСА_2 .

У відзивіна позовнузаяву відповідач зазначив, що після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина лише у вигляді 1/2 частки вказаної квартири, оскільки ця квартира придбана в період перебування спадкодавця та відповідача в шлюбі та останній є власником 1/2 частки квартири, так як у нього та померлої виникло право спільної власності на пай.

Також, відповідач посилається на те, що позивачами не надано доказів звернення до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини в установлений законом строк.

Крім того, відповідач вказує на те, що надані позивачами документи в якості доказів не засвідчені належним чином, а тому не можуть слугувати в якості доказів.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином і в установленому законом порядку.

Від позивача ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачів ОСОБА_4 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 29 січня 2018 року.

ОСОБА_4 на праві власності належала квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності від 26 квітня 2007 року.

Пайовий внесок за вказану квартиру становив 15653 карб. і був виплачений в 1992 році в повному обсязі, про шо свідчить копія довідки від 27 березня 2018 року № 06, видана Кооперативним об`єднанням «Єдність».

З 15 вересня 1984 року по 02 грудня 2010 року ОСОБА_4 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який розірвано заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова 02 грудня 2010 року.

У встановлений законом строк за зверненням спадкоємців відкрита спадкова справа № 10/2018. Спадкоємцями, які мають право на спадкування є діти спадкодавця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується постановами приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Зубарєву І.Ю. від 21 грудня 2020 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії за № 171/02-31 та № № 172/02-31.

У вказаних постановах зазначено, що для встановлення складу спадкового майна нотаріусом зроблено запит до Кооперативного об`єднання «Єдність» за вих. № 107/02-14 від 28 березня 2018 року щодо виплати першого, поточного та останнього пайового внеску (виплати) із зазначенням конкретної дати виплат за квартиру АДРЕСА_2 .

Згідно відповіді на запит, наданої Кооперативним об`єднанням «Єдність», 22 січня 2019 року, вих. № 23, перший, поточні та останній пайові внески за вищевказану квартиру сплатила член кооперативу «Роща-7» ОСОБА_4 20 січня 1992 року.

Згідно відповіді на запит, наданої кооперативним об`єднанням «Єдність» 08 лютого 2019 року, вих. № 59, перший пайовий внесок в розмірі 4700 руб. був сплачений ОСОБА_5 13 січня 1986 року. В період з 1988 року по 15 березня 1991 року ОСОБА_5 виплатив пай в розмірі 1443 руб. Всього ОСОБА_5 за вищевказану квартиру виплатив 6143 руб. 15 березня 1991 року ОСОБА_5 подав заяву до правління ЖБК «Роща» про переведення паю на ОСОБА_7 . З 15 березня 1991 року по 20 січня 1992 року пай в розмірі 9510 руб. виплачено ОСОБА_4 .

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Згідно з частиною першоюстатті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи неінакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, вмежах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку, є набуття спадкодавцем зазначеного права в установленому законом порядку.

Встановлено, що у встановлений законом строк за зверненням спадкоємців відкрита спадкова справа № 10/2018. Спадкоємцями, які мають право на спадкування є діти спадкодавця ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Також установлено, що з 15 вересня 1984 року по 02 грудня 2010 року ОСОБА_4 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який розірвано заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова 02 грудня 2010 року.

Відповідно до статті 112 ЦК Української РСР майно може належати на праві спільної власності двом або кільком громадянам.

Згідно частини першої статті 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України (втратив чинність з 01 січня 2004 року, діяв під час сплати вартості спірної квартири) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

У свою чергу частиною першою статті 28 КпШС України визначено, що в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Частинами першою та третьою статті 15 Закону України «Про власність» (який був чинний під час сплати вартості спірної квартири) визначено, що член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесокза квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Статтею 16 Закону України «Про власність» встановлено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і КпШС України.

Наведене вище відображає зміст презумпції спільної сумісної власності подружжя, спростування якої є процесуальним обов`язком особи, яка з нею не погоджується.

Судом встановлено, що у період перебування шлюбу ОСОБА_4 з ОСОБА_3 з 15 березня 1991 року по 20 січня 1992 року пай в розмірі 9510 руб. Стосовно вказаної квартири виплачено ОСОБА_4 . Свідоцтво про право власності на спірну квартиру видано ОСОБА_4 26 квітня 2007 року.

Отже, спірна квартира набута ОСОБА_4 та ОСОБА_3 під час шлюбу.

В обгрунтування позову позивачами зазначено, що ОСОБА_4 15 грудня 2015 року звернулась із відповідною заявою про державну реєстрацію права власності на вказану квартиру, тому право власності на квартиру померлий спадкодавець отримав лише 15 грудня 2015 року, коли факт перебування у шлюбі був відсутній, тому вищезазначена квартира була власністю лише ОСОБА_4 .

Проте, дане твердження є помилковим з огляду на те, що право власності на спірну квартиру за ОСОБА_4 було зареєстровано 26 квітня 2007 року, про що свідчить копія свідоцтва про право власності від 26 квітня 2007 року.

При цьому, посилання позивачів на те, що право власності на квартиру померлий спадкодавець отримав лише 15 грудня 2015 року після державної реєстрації права власності на вказану квартиру є суб`єктивним тлумаченням позивачами норм діючого законодавства, оскільки реєстрація права власності до 2013 року не проводилася. Проте, дана обставина не свідчить про відсутність підстав існування права власності на спірну квартиру до 15 грудня 2015 року.

Розірвання шлюбу також не свідчить про припинення права власності, оскільки після розлучення майно продовжує залишатися спільним з відповідним правовим режимом, оскільки воно було набуто за час шлюбу.

У пунктах 6, 6-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 вересня 1987 року № 9 «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» судам роз`яснено, що при розгляді спорів про поділ квартири між подружжям, яке розлучилося, слід керуватися статтею 146 ЖК Української РСР, статтею 15 Закону України «Про власність», пунктом 43 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 року № 186, і статтями 22, 24, 28, 29 КпШС України, ураховувати, зокрема те, що пай, внесений подружжям в житлово-будівельному кооперативі у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів, та після повної сплати пайового внеску - квартира, є їхнім спільним майном і підлягає поділу на загальних підставах. При цьому внесений одним з подружжя до вступу в шлюб (після розірвання шлюбу) пай є його особистим майном.

Належність квартири у будинку ЖБК до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом внесення подружжям паю в ЖБК під час шлюбу. Критеріями, які дозволяють надати квартирі в ЖБК режим спільного сумісного майна подружжя є також внесення паю: 1) у період сумісного проживання; 2) за рахунок спільних коштів.

Як встановлено судом, відповідно до відповіді на запит, наданої кооперативним об`єднанням «Єдність» 08 лютого 2019 року, вих. № 59, перший пайовий внесок в розмірі 4700 руб. був сплачений ОСОБА_5 13 січня 1986 року. В період з 1988 року по 15 березня 1991 року ОСОБА_5 виплатив пай в розмірі 1443 руб. Всього ОСОБА_5 за вищевказану квартиру виплатив 6143 руб. 15 березня 1991 року ОСОБА_5 подав заяву до правління ЖБК «Роща» про переведення паю на ОСОБА_7 . З 15 березня 1991 року по 20 січня 1992 року пай в розмірі 9510 руб. виплачено ОСОБА_4 , тобто в період перебування останньої у шлюбі з відповідачем.

Із урахуванням викладеного, слід дійти висновку, що частка паю за спірну квартиру, виплачена за рахунок спільних коштів колишнього подружжя, складає 60,75 % (9510 крб х 100 %/ 15654 руб) від загальної вартості паю (вартості квартири). Інша частина паю за квартиру у сумі 6143руб була сплачено батьком спадкодавця і ця частина паю складає 39,25 %.

Таким чином, частина паю, яка належала матері позивачів у спірній квартирі, складає 69,63 % (39,25 % + 30,38 %), а частка відповідача складає 30,38 %.

Отже, виходячи із розміру пайового внеску, сплаченого ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в період перебування в шлюбі з відповідачем, частка позивачіву спірній квартирі, яка належить їм у порядку спадкування після смерті їх матері, складає 60,75 % (7/10 частин) спірної квартири, відповідно частка відповідача у спірній квартири складає 30,38 % (3/10 частин).

З урахуванням викладеного, суд дійшов, що позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення частки в порядку спадкування підлягають частковому задоволенню, слід визначити за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після померлої матері ОСОБА_4 7/20 часток житлової квартири АДРЕСА_2 , визначити за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після померлої матері ОСОБА_4 7/20 часток житлової квартири АДРЕСА_2 .

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву про те, що надані позивачами документи в якості доказів не засвідчені належним чином, а тому не можуть слугувати в якості доказів, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Посилання відповідача на те, що позивачами не надано доказів звернення до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини в установлений законом строк, також є безпідставним, оскільки як зазначалось вище, в постановах державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії зазначено, що у встановлений законом строк за зверненням спадкоємців відкрита спадкова справа № 10/2018; спадкоємцями, які мають право на спадкування є діти спадкодавця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно частини 2статті 141 ЦПК Українистороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Понесені позивачами судові витрати підтверджується квитанцією № 16 від 11 січня 2021 року про сплату судового збору у сумі 908 грн.

Тому, у відповідності дост. 141 ЦПК Україниз відповідача підлягає стягненню на користь позивачів витрати по сплаті судового збору у розмірі 454 грн.

Керуючись ст. 7,10,12, 13, 76, 81,141, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 провизначення часткив порядкуспадкуваннязадовольнити частково.

Визначити за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , в порядку спадкування за законом після померлої матері ОСОБА_4 7/20 часток житлової квартири АДРЕСА_2 .

Визначити за ОСОБА_2 ,РНОКПП НОМЕР_3 ,який зареєстрованийза адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлої матері ОСОБА_4 7/20 часток житлової квартири АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 ,який зареєстрованийза адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , судовий збір в сумі 227 (двісті двадцять сім) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 ,який зареєстрованийза адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 ,РНОКПП НОМЕР_3 ,який зареєстрованийза адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір в сумі 227 (двісті двадцять сім) грн.

Із урахуванням пункту 15.5Перехідних положень ЦПК України(в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017) рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19 березня 2021 року.

Суддя І.П. Латка