ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 553/757/20 Номер провадження 22-ц/814/328/21Головуючий у 1-й інстанції Чистик І. О. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Бондаревської С.М., Пилипчук Л.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін у приміщенні суду в м. Полтаві апеляційну скаргу представникаТОВ "Армантіс"-адвоката ГлушкоМ.С. та апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішенняЛенінського районногосуду м.Полтави від18листопада 2020року ухвалене суддею Чистик І.О. в період часу ?17.11.2020 року з 14:10:20 год до 18.11.2020 року до 09:04:10 год

в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Армантіс» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції;

В квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ «Армантіс» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі , середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У своєму позові прохав, визнати незаконним та скасувати наказ директора ТОВ «Армантіс» №30-03/20 від 30 березня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади «Представник з реклами» з 01 квітня 2020 року згідно п.1ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням посади. Поновити ОСОБА_1 на посаді представник з реклами ТОВ «Армантіс» з 01 квітня 2020 року. Стягнути з ТОВ «Армантіс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу. Стягнути з ТОВ «Армантіс» на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 10000 гривень. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати.

Зазначав, що в порушення вимог ст. 49-2 КЗПП України він не був попереджений за два місяці про майбутнє звільнення та йому не пропонували жодних вакантних посад. Крім того вказував , що в останні два місяці роботи йому не в повному обсязі виплачували заробітну плату.

Рішенням Ленінськогорайонного судум.Полтави від18.11.2020року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Армантіс» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу- задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ директора ТОВ «Армантіс» №30-03/20 від 30 березня 2020 року про звільнення з 01 квітня 2020 року ОСОБА_1 з посади представник з реклами згідно ч.1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді представник з реклами в ТОВ «Армантіс».

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді представника з реклами в ТОВ «Армантіс».

Стягнуто з ТОВ «Армантіс» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02 квітня 2020 року по 18 листопада 2020 року, в розмірі 36403 грн. 20 коп. яка визначена без утримання податків й інших обов`язкових платежів.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з ТОВ «Армантіс» на користь ОСОБА_1 заборгованості з заробітної в межах суми платежу за один місяць.

Стягнуто з ТОВ «Армантіс» на користь держави судовий збір в розмірі 2522 грн. 40 коп.

Стягнуто з ТОВ «Армантіс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

короткого змісту вимог апеляційної скарги;

В апеляційній скарзі ТОВ «Армантіс» прохають, скасувати рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 18.11.2020 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 прохаєскасувати рішенняЛенінського районногосуду м.Полтави від18.11.2020року в частиністягнення зТОВ «Армантіс»на користь ОСОБА_1 36403грн.20коп.середнього заробіткуза часвимушеного прогулуза періодз 02квітня 2020року по18листопада 2020року,яка визначенабез утриманняподатків йінших обов`язковихплатежів таухвалити новерішення увідповідній частині,яким стягнутиз ТОВ«Армантіс» накористь ОСОБА_1 143618грн.15коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період 02 квітня 2020 року по 18 листопада 2020 року, яка визначена без утримання податків й інших обов`язкових платежів.

узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;

В апеляційній скарзі ТОВ «Армантіс» зазначає, що ними було дотримано процедури звільнення позивача з займаної посади, в матеріалах справи наявні всі необхідні докази, які на думку апелянта досліджено судом упереджено по відношенню до самого роботодавця, скаржника по справі.

Зазначає, що про скорочення посади «представник з реклами» позивача було повідомлено скаржником належним чином та в строки, передбачені чинним законодавством України, шляхом відправлення цінного поштового повідомлення з описом вкладення у цінний лист від 31.01.2020 року.

Сам наказ від 30.03.2020 року №30-03/20 про звільнення відповідача з займаної посади від 01.04.2020 року разом з оригіналом трудової книжки було направлено відповідачу в день його звільнення - 01.04.2020 року, що підтверджується описом вкладення в цінний лист та квитанцією про відправку від 01.04.2020 року.

Звертає увагу суду, що місцезнаходження скаржника за фактичною адресою розташоване в м. Києві, а саме : 02002, м. Київ,вул. Микільсько-Слобідська, буд.1а, офіс 308/1, а місце роботи позивача по справі територіально знаходиться у місті Полтаві, де останній і зареєстрований, тому попередження (повідомлення) від 31.03.2020 року про скорочення посади позивачу було надіслано поштовим відправленням .

Зазначає, що підтвердженням про факт ознайомлення позивача з попередженням про звільнення від 31.03.2020 року саме за два місяці безпосередньо до самого звільнення є його різке зниження працездатності, як найманого працівника, та нехтування власними посадовими обов`язками саме після того як він дізнався про наміри роботодавця скоротити займану ним посаду.

Зазначені обставини підтверджуються рядом доповідних записок безпосереднього керівника ОСОБА_1 , менеджера з питань регіонального розвитку ТОВ «Армантіс», ОСОБА_2 , від 04.02.2020 року та від 26.02.2020 року. а також, доповідної записки директора, ОСОБА_3 від 05.02.2020 року.

Вказують, що у повідомленні про скорочення посади від 31.01.2020 року, вихідний №1 зазначається, що у ТОВ «Армантіс» відсутні вакантні посади, які б могли бути запропоновані позивачу для подальшого працевлаштування, в разі наявності таких посад позивача буде повідомлено додатково, в строк протягом двох місяців до моменту вимушеного звільнення працівника.

В скарзі вказують, що на теперішній час ТОВ «Армантіс» не здійснює власну господарську діяльність у місті Полтава та в Полтавській області, попит на продукцію, маркетинговий супровід якої забезпечує ТОВ «Армантіс» є тут не значним та таким, що не дозволяє рентабельно утримувати штатного співробітника - «представник з реклами».

В апеляційнійскарзі ОСОБА_1 зазначає, що протягом всього періоду роботи в ТОВ «Армантіс» йому виплачувалася заробітна плата в розмірі 18634 грн., що підтверджується довідкою Пенсійного Фонду України за формою ОК-7 від 19.02.2020 року про заробіток ОСОБА_1 за період 2018-2020 року. Однак, з січня по 01.04.2020 року ОСОБА_1 отримував заробітну плату у мінімальному розмірі 4723 грн. Про жодні зміни істотних умов праці, а саме у структурі заробітної плати і штатного розпису роботодавець апелянта не повідомляв. В зв`язку з вищевикладеним, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення заробітної плати- справа №553/387/20 за позовом ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати .

В ході судового розгляду справи він заявив клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки з`ясування питання щодо його заробітної плати є істотним , та має значення при вирішенні його позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час незаконного звільнення.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 25.06.2020 року провадження у справі № 553/757/20 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 553/387/20.

За ініціативою суду Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави 09.09.2020 року поновлено провадження у даній справі, що він вважає незаконним та самостійне відновлення місцевим судом провадження у справі , призвело до невірного вирішення питання щодо стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вказує, що рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 07.12.2020 року у справі 553/387/20 встановлено, що зменшення відповідачем заробітної плати шляхом зменшення його посадового окладу без його повідомлення про це його у встановлений законом строк є грубим порушенням норм КЗпП України, ЗУ «Про оплату праці».

В своїй скарзі апелянт з посиланням на зазначене судове рішення наводить розрахунок середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, що складає 143618 грн. 15 коп., який підлягає стягненню на його користь.

встановлених судомпершої інстанціїта неоспоренихобставин,а такожобставин,встановлених судомапеляційної інстанції,і визначенихвідповідно доних правовідносин; доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу

Судом встановлено, що 01 січня 2019 року між ТОВ «Армантіс» в особі директора ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено трудовий договір у відповідності до якого ОСОБА_1 прийнятий на посаду «Представника з реклами».

Наказом директора ТОВ «Армантіс» від 31 січня 2020 року № 31-01/20 було визначено про скорочення з 1 квітня 2020 року посаду представника з реклами.

01 квітня 2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади «Представник з реклами» згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням посади на підставі наказу № 30-03/20 від 30 березня 2020 року.

Визнаючи наказ про звільнення ОСОБА_1 з роботи незаконним , місцевий суд дійшов висновку, що в порушення вимог ч.1 ст. 49-2 КЗПП України , відповідач належним чином не попередив ОСОБА_1 за два місяці про майбутнє звільнення , що є підставою для поновлення його на роботі.

Також місцевий суд встановив, що у відповідності з вимогами ПКМ України № 100 від 8 лютого 1995 року середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці роботи , лютий 2020 року та березень 2020 року, становить 4723 грн., та на користь ОСОБА_1 на підставі вимог ч. 2 ст. 235 КЗПП України підлягає стягненню за 158 робочих днів вимушеного прогулу 36403 грн. 20 коп. середньомісячної заробітної плати.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною третьою статті 49-2 КЗпП України передбачено, що одночасноз попередженнямпро звільненняу зв`язкуіз змінамив організаціївиробництва іпраці власникабо уповноваженийним органпропонує працівниковііншу роботуна томуж підприємстві,в установі,організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Розглядаючи трудові спори, пов"язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов"язані з"ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

В матеріалах справи наявне попередження адресоване ОСОБА_1 про скорочення його посади з 1 квітня 2020 року. ( а. с. 16).

Як у відзиві на позовну заяву так, і в апеляційній скарзі ТОВ «Армантіс» зазначає, про те, що копію даного попередження вони направили на адресу відповідача 31.01.2020 року.

(а.с.41, 179)

На підтвердження факту направлення даного попередження ними було долучено опис вкладення до цінного листа на адресу ОСОБА_1 АДРЕСА_1 .

( а. с. 52)

Заперечуючи проти отримання вказаного повідомлення ОСОБА_4 зазначив , що попередження про майбутнє звільнення він отримав лише в квітні 2020 року , разом з копією наказу про його звільнення .

( а. с. 64)

У відповідності з вимогами ст. 12 ЦПК України Цивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін. Учасникисправи маютьрівні праващодо здійсненнявсіх процесуальнихправ таобов`язків,передбачених законом. Кожна сторонаповинна довестиобставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням вимог Конвенції № 158 Міжнародної організації праці, « Про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця», вимог трудового законодавства у справах , у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Оцінюючи покази сторін та наявні в матеріалах справи докази апеляційний суд вважає, що висновки місцевого суду в тій частині, що відповідачем не доведено належним чином факт попередження працівника за два місяці про майбутнє вивільнення є вірним.

Долучений до матеріалів справи опис вкладення до цінного листа на адресу ОСОБА_1 АДРЕСА_1 . , не свідчить про отримання ОСОБА_1 цього листа.

Долучена до матеріалів справи квитанція про відправлення поштового повідомлення від 31.01.2020 року № 215600426655 не дає змоги встановити факт вручення працівниками Укрпошти вказаного поштового відправлення.

Згідно з сайтом Укрпошти ( https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) Дані про відправлення за номером 215600426655на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі.

Інших доказів на підтвердження факту вручення ОСОБА_1 попередження про майбутнє звільнення відповідачем не надано.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235 та статті 240 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення позивача відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду України у справі №6-33цс14.

Як роз`яснено в п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.92 «Про практикурозгляду судамитрудових спорів» при недодержанні строку попередження працівника про звільнення, якщо він не підлягає поновленню на роботі з інших підстав, суд змінює дату його звільнення, зарахувавши строк попередження, протягом якого він працював.

Роз`яснення надане в постанові Пленуму Верховного Суду України щодо зміни дати звільнення в даному випадку застосоване бути не може, оскільки відповідач взагалі не дотримався процедури попередження працівника про майбутнє вивільнення.

Вручення попередження про майбутнє звільнення після самого звільнення з роботи , не можна визнати належним виконанням вимог ст. 49-2 КЗПП України.

Враховуючи недотримання відповідачем вимог ст. 49-2 КЗПП України , апеляційний суд вважає, що висновки місцевого суду в частині відновлення порушеного права ОСОБА_1 саме шляхом поновлення його на роботі є вірними.

Доводи відповідача про дотримання ними процедури звільнення працівника свого підтвердження не знайшли.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Частиною 2 ст. 235 КЗпП України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці", п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

При цьому згідно з п. 5 наведеного вище Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства.

Як вбачається з поданого позову та клопотань позивача , заявлених під час розгляду справи в місцевому суді , ОСОБА_1 неодноразово зазначав про незаконність зменшення йому заробітної плати, що впливає на вирішення питання щодо розміру середнього заробітку.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 25.06.2020 року провадження у справі № 553/757/20 було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 553/387/20., за позовом ОСОБА_1 до ТОВ « Армантіс» про стягнення заборгованості по заробітній платі.

З матеріалів справи вбачається , що за ініціативою суду Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави 09.09.2020 року було поновлено провадження у справі.

Апеляційний суд зазначає, що місцевий суд належним чином не мотивував підстави для відновлення провадження у справі, хоча питання щодо належного розміру заробітної плати за два останні місця має істотне значення для розгляду справи.

Як вбачається з долучених до апеляційної скарги судових рішень , Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 7 грудня 2020 року у справі № 553/387/20., , яке залишено без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року, позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено та стягнуто з ТОВ « Армантіс» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за січень, лютий, березень 2020 року в розмірі 417333 грн.

Цим же судовим рішенням було встановлено , що заробітна плата ОСОБА_1 в лютому та березні 2020 року повинна становити по 18 634 грн. в місяць.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише увиняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Апеляційний суд зазначає, що неврахування місцевим судом доводів позивача ОСОБА_1 про невірну виплату йому заробітної плату за два останні місяці роботи , з врахуванням ухвал місцевого суду про зупинення провадження у справі до вирішення вказаного питання та самостійного відновлення судом провадження у справі призвели до порушення права Журавльова на справедливий суд, порушення принципу змагальності сторін та позбавлення ОСОБА_1 можливості долучити вказані судові рішення до ухвалення рішення місцевим судом.

Для відновлення порушеного права , належним та ефективним способом є врахування апеляційним судом цих судових рішень, хоча вони й були ухвалені в грудні 2020 року .

При обрахуванні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, місцевий суд з огляду на дату звільнення позивача 1 квітня 2020 року для визначення середньоденної заробітної плати взяв за основу розрахункові відомості та платіжні доручення в яких було зазначено , що фактично ОСОБА_1 отримано в лютому 2020 року - 4 723 гривні 00 коп., березень 2020 року - 4 723 гривні 00 коп., разом - 9 446 гривень.

Апеляційним судом встановлено , що середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 в за останні два місяці роботи лютий, березень 2020 року склала 18 634 грн. в місяць.

Середньоденна заробітна плата становить :(18634 грн.+18634) :41 (20 днів лютий 2020 року + 21 день (березень 2020 року) = 908, 98 коп.

Час вимушеного прогул складає 158 робочих днів : : з 2 по 30 квітня 2020 року - 20 днів (20 квітня 2020 року вихідний), травень 2020 року - 19 днів (1 та 11 травня 2020 рок вихідні), червень 2020 року - 20 днів (8 та 29 червня 2020 року вихідні), липень 2020 року - 23 дні, серпень 2020 року - 20 днів (24 вихідний, вересень 2020 року - 22 дні, жовтень 2020 року - 21 день (14 жовтня 2020 року вихідний), з 1 по 18 листопада 2020 року - 13 днів.

Стягненню звідповідача накористь позивачапідлягає середнійзаробіток завесь часвимушеного прогулув розмірі 143618,84 грн. ( 908,98грн. х 158 робочих днів).

мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).,(Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи ТОВ « Армантіс » про те, що у них дійсно мало місце скорочення чисельності штату, що у ОСОБА_1 відсутнє переважне право на поновлення на роботі свого підтвердження не знайшли.

Поновлюючи ОСОБА_1 на роботі судами встановлено порушення процедур звільнення ОСОБА_5 неповідомлення за два місяці про майбутнє звільнення .( детальний аналіз зазначеного порушення проведено вище).

Інших порушень вимог КЗПП України судами встановлено не було.

Щодо витрат на правничу допомогу

Є необґрунтованими доводи апелянта про непропорційне вирішення місцевим судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

У відповідності з вимогами ст. 141 ЦПК України Судовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються : у разі задоволення позову - на відповідача.

Як вбачається з рішення місцевого суду , позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені у повному обсязі. В прохальній частині позовної заяви ОСОБА_1 прохав стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу без зазначення конкретної суми.

Розмір середнього заробітку обраховується місцевим судом у відповідності з вимогами ПКМ України № 100 від 8 лютого 1995 року.

Як зазначено вище та встановлено апеляційним судом розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 повинен становити 143618,84 грн, що повністю відповідає розрахунку проведеного позивачем у мотивувальній частині позовної заяви.

Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені в повному обсязі.

В матеріалах справи наявний належним чином оформлений договір про надання професійної правничої допомоги з адвокатським бюро «Катерини Григоренко» від 15.04.2020 року, копія свідоцтва адвоката Григоренка К.І., ордер на представництво в місцевому суді, акт виконаних робіт, квитанції про їх оплату ( а.с.24-31)

ТОВ « Армантіс» належними доказами не підтверджено необґрунтованість понесених витрат на надання правової допомоги.

Підстави для зміни розміру витрат на правничу допомогу відсутні.

Щодо наявності інших процесуальних порушень

Як вбачається з матеріалів справи розгляд справи місцевим судом проводився в порядку спрощеного провадження, що відповідає вимогам п.2 ч.1 ст. 274 ЦПК України.

Ухвалою місцевого суду від 30.04.2020 року було відкрито провадження у справі та судовий розгляд срав призначено на 28.05.2020 року.

27.05.2020 року представником ТОВ « Армантіс подано клопотання про відкладення розгляду справ та розгляд справи в режимі відеоконференції ( а.с.74, 78), які судом були задоволені ( а. с. 83). Судове засідання було відкладено на 25.06.2020 року. В подальшому провадження у справі було призупинено, а після відновлення провадження судове засідання призначено на 17.09.2020 року .

16.09.2020 року відповідачем знову було подано клопотання про відкладення розгляду справ та проведення судового засідання в режимі відеоконференції, ( а.с. 105,115) . Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 30 вересня 2009 року в призначенні відеоконференції було відмовлено ( а. с. 118-119.) Судове засідання призначено на 12.10.2020 року.

09.10.2020 року представником відповідача знову заявлено клопотання про відкладення розгляду справи (а.с.123). Розгляд справи відкладено на 29.10.2020 року.

24.10.2020 року представником відповідача знов заявлено клопотання про відкладення розгляду справи ( а. с. 133). Розгляд справи відкладено на 17.11.2020 року.

17.11.2020 року представником відповідача заявлено чергове клопотання про відкладення розгляду справи( а. с. 142).

Враховуючи неодноразове відкладення розгляду справи за клопотаннями відповідача у справі, апеляційний суд вважає, що відповідач, юридична особа, мала реальну можливість забезпечити явку свого представника в судове засідання, однак диспозитивно розпорядившись своїм правом їх представник в судове засідання не зявився.

Посилання на ту обставину, що їх представник захворів на «Сovid 19» не було поважною причиною неявка сторони в судове засідання. Юридична особа зобов`язана була в такому випадку забезпечити явку іншого представника.

В листопаді 2020 року в Україні, зокрема в м. Києві та Полтаві не було введено червоної зони карантину.

Повторні неявки відповідача в судове засідання незалежно від причини неявки не є підставою для нерозгляду справи.

У відповідності з вимогами ч.4 ст. 223 ЦПК України У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

З врахуванням вищезазначених доводів апеляційний суд вважає , що апеляційна скарга ТОВ « Армантіс» задоволенню не підлягає, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни судовогорішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи , що при вирішенні питання про стягнення середнього заобітку за час вимушеного прогулу , місцевим судом допущено порушення норм процесуального права, які вплинули на правильність визначення цього заробітку, рішення місцевого суду в цій частин підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Щодо судових витрат

Враховуючи що в задоволенні апеяційної скарги ТОВ « Армантіс» необхідно відмовити понесені ними вирати під час апеляційного розгляду справи відшкодуванню не підлягають.

При подачі апеляцйної скарги ОСОБА_1 судовий збір за апеляційне оскарження рішення суду в розмірі ( 2522грн. * 150%) 3783 грн. не сплачував , оскільки у відповідності з вимогами Закону України « Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений .

Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягаєдо задоволення, тому зазначена сума підлягає стягненнюна користь держави зТОВ «Армантіс».

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, п.4 ч.12 ст. 376, ст. , 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника ТОВ "Армантіс" - адвоката Глушко М.С. залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 18 листопада 2020 року в частині стягнення з ТОВ «Армантіс» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу - скасувати.

Стягнути з ТОВ « Армантіс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 квітня 2020 року по 18 листопада 2020 року, в розмірі 143618,84 грн. яка визначена без утримання податків й інших обов`язкових платежів.

Стягнути з ТОВ « Армантіс» на користь держави 3783 грн. судового збору за апеляційний розгляд справи.

В іншій частині рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 18 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

Головуючий суддя П.С. Абрамов

Судді С.М. Бондаревська

Л.І. Пилипчук