Дата документу 16.03.2021 Справа № 310/7482/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №310/7482/17 Головуючий у 1 інстанції: Дністрян О.м.

Провадження № 22-ц/807/454/21 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«16» березня 2021 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

Подліянової Г.С.,

секретар: Волчанова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Товариства зобмеженою відповідальністю«Порше Мобіліті» на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 жовтня 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2017 року ТОВ «Порше Мобіліті» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що між товариством та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 50009541 від 03 липня 2013 року про надання відповідачу кредиту у сумі 254 560,80 грн., що еквівалентно 31200 доларів США, та додаткового кредиту у сумі 85 914,25 грн., що еквівалентно 10530 доларів США, строком на 60 місяців із встановленням змінної процентної ставки за користування кредитними коштами.

Оскільки позичальник належним чином не виконала свої зобов`язання за кредитним договором, то кредитор звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06 вересня 2016 року, яке набрало законної сили, стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» заборгованість за кредитним договором від 03 липня 2013 року у розмірі 659975,35 грн., а саме: 544236,33 грн. - заборгованість за кредитом, 54189,67 грн. - штраф, 2493,92 грн. - пеня, 6327,85 грн. - три проценти річних, 13172,15 грн. - інфляційні втрати, 33794,96 грн. - заборгованість за додатковим кредитом, 1249,05 грн. - пеня за додатковим кредитом, 374,72 грн. - три проценти річних за додатковим кредитом, 4 136,70 грн. - інфляційні втрати за додатковим кредитом.

ОСОБА_1 вищевказане рішення суду не виконала, тому у неї станом на час подання позовної заяви у цій справі утворилась нова заборгованість у розмірі 316529,53 грн., а саме: 99210,56 грн. - відсотки за користування кредитом за період з 20 вересня 2015 року по 02 жовтня 2017 року, 15623,08 грн. - три проценти річних за кредитом за період з 07 вересня 2016 року по 02 жовтня 2017 року, 78553,82 грн. - інфляційні втрати за кредитом за період з 07 вересня 2016 року по 02 жовтня 2017 року, 107894,73 грн. - заборгованість за додатковим кредитом за період з жовтня 2015 року по листопад 2017 року, 12055,27 грн. - три проценти річних за додатковим кредитом, 9528,30 грн. - інфляційні втрати за додатковим кредитом.

На підставі викладеного ТОВ «Порше Мобіліті» просило стягнути зі ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 316529,53 грн.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 жовтня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користьТОВ «ПоршеМобіліті» сумузаборгованості закредитним договором№ 50009541від 03липня 2013року врозмірі 94176,90грн.,з яких:15623,08грн. 3%річних відсуми простроченоїосновної заборгованостіза періодз 07вересня 2016року по02жовтня 2017року, 78553,82 грн. інфляційні втрати від суми простроченої основної заборгованості за період з 07 вересня 2016 року по 02 жовтня 2017 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ТОВ «Порше Мобіліті» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06 вересня 2016 року у справі №310/9979/15-ц встановлено розмір боргу в сумі 544236,33 грн., відповідач рішення суду не виконала, добровільно заборгованість не погасила, судом першої інстанції неправильно застосовані положення ст.ст. 526, 599, 611, 1048, 1054 ЦК України, не застосовані положення ст.ст. 1046, 1049 ЦК України, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення відсотків за користування кредитом є безпідставним, судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено у стягненні заборгованості за додатковим кредитом, порушення судом норм процесуального права, просило скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні частини позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитними коштами, заборгованості за несплаченими платежами за додатковим кредитом, 3% річних за прострочення зобов`язання з повернення додаткового кредиту, інфляційних втрат за прострочення зобов`язання з повернення додаткового кредиту та ухвалити нове рішення про задоволення цих вимог. В решті рішення суду не оскаржено.

ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує на безпідставність вимог товариства про стягнення відсотків після спрямування вимог про дострокове повернення кредиту та на необґрунтованість вимог товариства про стягнення додаткового кредиту з усіма нарахуваннями за ст. 625 ЦК України у зв`язку з відсутністю доказів про здійснення позивачем страхових платежів.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 23 січня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «Порше Мобіліті» задоволено частково.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 жовтня 2018 року в оскаржуваній частині щодо відмови у стягненні заборгованості за додатковим кредитом з урахуванням інфляції та 3 % річних скасовано.

Позовні вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» в цій частині задоволено.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» за кредитним договором № 50009541 від 03 липня 2013 року суму заборгованості за період з жовтня 2015 року по листопад 2017 року за несплаченими платежами за додатковим кредитом в розмірі 107894 гривні 73 копійки, 3% річних за прострочення зобов`язання з повернення додаткового кредиту в розмірі 3192 гривні 07 копійок, інфляційні втрати у зв`язку з простроченням повернення додаткового кредиту в сумі 12055 гривень 27 копійок, а всього 123142 гривні 67 копійок.

У зв`язку з цим вважати стягнутою зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» загальну суму заборгованості у розмірі 217318 гривень 97 копійок.

В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишено без змін.

В решті рішення суду першої інстанції не оскаржувалось та не переглядалось.

Постановою Верховного Суду від 11 листопада 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Запорізького апеляційного суду від 23 січня 2019 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

За змістом п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За приписами ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 03 липня 2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого кредитор зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 254 560,80 грн., що еквівалентно 31 200 доларів США, на придбання автомобіля та додатковий кредит у розмірі 85 914,25 грн., що еквівалентно 10 530 доларів США, на сплату страхових платежів строком на 60 місяців (до 03 липня 2018 року) з встановленням змінної процентної ставки за користування кредитними коштами. Сторони погодили погашення кредиту щомісячними черговими платежами.

Відповідач зобов`язався прийняти кредитні кошти, належним чином використовувати та повернути позивачеві кредит у повному обсязі шляхом здійснення щомісячних платежів відповідно до умов договору та згідно з графіком погашення кредиту, що становить невід`ємну частину договору.

Відповідно до пункту 1.3.1 загальних умов кредитування, що становлять невід`ємну частину кредитного договору, та ОСОБА_1 зобов`язалася здійснювати щомісячні платежі відповідно до графіку погашення. Розмір платежів, що підлягають сплаті відповідачем, визначено відповідно до виставлених компанією рахунків у гривні, при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів в іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту, обмінного курсу, чинного станом на робочий день, що передує дню виставлення рахунку.

Згідно з пунктами 1.4.2, 2.4, 2.5 загальних умов кредитування повернення кредиту та процентів за його використання здійснюється шляхом сплати чергових платежів в обсязі та терміни, встановлені графіком погашення кредиту по договору не пізніше п`ятнадцятого числа кожного місяця на підставі виставленого рахунку. Період нарахування процентів починається з першого календарного дня місяця та закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються за методом «30/360» відповідно до графіку погашення кредиту.

Пунктом 3.2.1 загальних умов кредитування передбачено, що у випадку порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу (або його частини) з повернення кредиту відповідно до графіку погашення кредиту та (або) сплати за користування кредитом на строк щонайменше один календарний місяць позивач має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань між сторонами укладено договір застави транспортного засобу від 12 липня 2013 року, предметом якого є автомобіль марки Volkswagen Tiguan.

У зв`язку з порушенням ОСОБА_1 умов кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати нарахованих відсотків у ОСОБА_1 виникла заборгованість за кредитним договором, яка за розрахунком ТОВ «Порше Мобіліті» станом на29вересня 2015року становила 679 938,06 грн. та складалася з: загальної суми заборгованості за кредитом у розмірі 544 236,33 грн., штрафу - 54 189,67 грн., пені - 2 493,92 грн., три проценти річних - 6 327,85 грн., збитків - 16 200 грн., інфляційних втрат - 16 906,13 грн., суми додаткового кредиту - 33 794,96 грн., пені за додатковим кредитом - 1 249,05 грн., три проценти річних за додатковим кредитом - 374,72 грн., інфляційних втрат - 4 165,43 грн.

ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до ТОВ «Порше Мобіліті», в якому просила визнати недійсним кредитний договір від 03 липня 2013 року.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06вересня 2016року всправі №310/9979/15-ц первісний позов ТОВ «Порше Мобіліті» задоволено частково.

Стягнуто зі ОСОБА_1 накористь ТОВ«Порше Мобіліті»у рахунокзаборгованості закредитним договоромвід 03липня 2013року станомна 29вересня 2015року 659 975,35 грн., що складається із: загальної суми заборгованості за кредитом - 544 236,33 грн., штрафу - 54 189,67 грн., пені - 24 93,92 грн., трьох процентів річних - 6 327,85 грн., інфляційних втрат - 13 172,15 грн., основної суми додаткового кредиту - 33 794,96 грн., пені за додатковим кредитом - 1 249,05 грн., трьох процентів річних за додатковим кредитом - 374,72 грн., інфляційних втрат - 4 136,70 грн. У задоволенні решти первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Зазначене рішення залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 16 листопада 2016 року.

Постановою Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 16 листопада 2016 року в частині вирішення первісного позову ТОВ «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та збитків за кредитним договором скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06 вересня 2016 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ «Порше Мобіліті» про визнання недійсним кредитного договору залишено без змін.

Відповідно до статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно зі статтею 526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Статтею 610ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилами ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у господарській, цивільній, або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 26 лютого 2020 року рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06 вересня 2016 року в частині в частині вирішення первісного позову ТОВ «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та збитків за кредитним договором скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» у рахунок заборгованості за кредитним договором № 50009541 від 03 липня 2013 року 587 116,31 грн., з яких: 525 567,67 грн. - заборгованість за кредитом, 2493,92 грн. - за пенею, 6327,85 грн. - три проценти річних, 13 172,15 грн. - інфляційні витрати, 33794,95грн.-заборгованість задодатковим кредитом, 1249,05 грн. - пеня за додатковим кредитом, 374,72 грн. - три проценти річних за додатковим кредитом, 4136 грн. - інфляційні витрати за додатковим кредитом. У задоволенні решти позовних вимог ТОВ «Порше Мобіліті» про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

При цьому апеляційний суд у постанові від 26 лютого 2020 року дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано, що сума основного боргу ОСОБА_1 за договором станом на29вересня 2015року (подання позовної заяви) становить 525567 грн. та складається з 484900,14грн. (дострокове повернення кредиту у розмірі еквіваленту 22 450, 12 доларів США, що відповідно до обмінного курсу валют 21,599 доларів США) + 40667,53грн. (заборгованість за несплаченими щомісячними платежами у січні-березні 2015 року).

Отже, обставини, встановлені постановою Запорізького апеляційного суду від 26 лютого 2020 року щодо розміру основної та додаткової заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 50009541, укладеним між сторонами 03 липня 2013 року, за приписами ч. 4 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Таким чином, судовим рішенням від 06.09.2016 року достроково стягнуто всю суму за кредитним договором, укладеним між сторонами.

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов`язання до настання строку виконання, визначеного договором.

Повідомлення (вимога) про дострокове повернення кредиту, яка направляється позичальнику є формою досудового вирішення спору між контрагентами та вимогою сторони, права або законні інтереси якої порушено, про добровільне (безпосереднє) врегулювання спору, вказує назміну строкувиконання основногозобов`язанняй встановлюєобов`язоккредитора пред`явитипозов доборжника протягомтрьох років,якщо іншене визначенокредитним договором (статті 257, 259 ЦК України). Недотримання вказаних вимог може нести ризик лише для кредитора про втрату в майбутньому права на задоволення своїх вимог у примусовому порядку через суд.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливувизначеного договоромстроку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд України в постанові від 27 січня у справі №6-771цс15 зазначив, що норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки простроченого грошового зобов`язання, визначеного в гривнях.

Однак з наданого позивачем розрахунку вбачається, що інфляційні втрати у зв`язку з неповерненням суми були нараховані виключно на рахунки в українській гривні, зокрема, на суму неповернутого за рішенням суду від 06.09.2016 року (в частині, яка не скасована постановою Запорізького апеляційного суду від 26 лютого 2020 року) основного боргу в розмірі 484900,14 грн.

З огляду на зазначене, інфляційні втрати, які були нараховані позивачем, відповідно до розрахунку заборгованості та становлять 78 553,82 грн. за основним кредитом правомірно стягнуті судом першої інстанції.

Отже, кредитор на власний розсуд змінив умови основного кредитного договору щодо строку повернення кредиту, визнавши його таким, що настав, у зв`язку з чим припинились умови договору щодо сплати періодичних платежів, порядку сплати та порядку здійснення нарахувань на тіло кредиту.

Встановивши, що ОСОБА_1 не виконує рішення суду від 06.09.2016 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення 3% річних від суми простроченої основної заборгованості за період з 07.09.2016 року по 02.10.2017 року в сумі 15 623,08 грн. та інфляційні втрати від суми простроченої основної заборгованості за період з 07.09.2016 року по 02.10.2017 року в розмірі 78 553,82 грн.

Висновки суду про відмову в задоволенні позову про стягнення відсотків у сумі 99210,56 грн., які товариство продовжувало нараховувати на стягнуте судовим рішенням від 06.09.2016 року тіло кредиту за подальший період, ґрунтуються на правової позиції, висловленої Верховним Судом в постановах від 28 березня 2018 року у справі №444/95/12 (провадження №14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі №310/1153/13ц (провадження№14-145цс18), згідно з якою право кредитора нараховувати передбачені договором проценти припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В такому разі кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч.2 ст.625ЦК України.

З огляду на встановлені обставини, доводи апеляційної скарги в частині неправомірної відмови судом в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом за період з 20 вересня 2015 року по 02 жовтня 2017 року в сумі 99210,56 грн. колегія суддів вважає неприйнятними.

Щодо доводівапеляційної скаргив частинінеобґрунтованої відмовисудом у стягненнізаборгованості задодатковим кредитом в сумі 107 894,73 грн., 3% річних за прострочення зобов`язання з повернення додаткового кредиту в сумі 3192,07 грн. та інфляційних втрат за прострочення зобов`язання за додатковим кредитом в сумі 12 055,27грн., колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, що згідно з укладеним між сторонами кредитним договором від 03 липня 2013 року ТОВ «Порше Мобіліті» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит на придбання автомобіля та додатковий кредит на сплату страхових платежів.

Пунктом 5.5 Кредитного договору позичальник зобов`язався забезпечити страхування майна, яким забезпечено виконання зобов`язань позичальника за Кредитним договором (автомобіля) протягом усьогостроку діїКредитного договору в страховій компанії, яка авторизована Компанією.

Згідно з пунктами 10.4, 10.5 загальних умов кредитування додатковий кредит надається позичальнику шляхом перерахування ТОВ «Порше Мобіліті» на користь страхової компанії, зазначеної у кредитному договорі або іншому документі, грошових коштів за страхові премії відповідно до договору страхування, що підлягають сплаті позивачем рівними місячними платежами. Банківські реквізити страхової компанії для перерахування платежів зазначаються у кредитному договорі або іншому документі.

На будь-який день фактична заборгованість позичальника за додатковим кредитом складає суму, перераховану страховику ТОВ «Порше Мобіліті» відповідно до кредитного договору і не погашену позичальником (пункт 10.7 загальних умов кредитування).

Відповідно до пункту 10.3 загальних умов кредитування, які є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, сума Додатковогокредиту дорівнюєсумі страховихплатежів, які має сплатити позичальник відповідно до договору страхування за весь час, що залишається до припинення Кредитного договору.

Враховуючи, що позивач, звернувшись до суду з позовом про дострокове стягнення всієї заборгованості за кредитним договором на підставі ч.2 ст.1050 ЦК України, змінив строк дії кредитного договору, визначивши його 29 вересня 2015 року (подання заяви до суду), колегія суддів дійшла висновку, що строк дії кредитного договору закінчився саме 29 вересня 2015 року.

За вказанихобставин,та згідноз положеннямипунктів 5.5та 10.3Кредитного договору,відповідно дояких позичальникзобов`язався забезпечитистрахування майна(автомобіля)та сплачуватистрахові платежі(Додатковийкредит)лише протягомдії Кредитногодоговору,позовні вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» про стягнення з відповідачки заборгованості за Додатковим кредитом в розмірі страхових платежів, нарахованих після припинення кредитного договору а саме в період з 07 вересня 2016 року по 02 жовтня 2017 року, які складають 107 894,73 грн., є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Оскільки зрозрахунку позивачавбачається,що позовнівимоги простягнення 3%річних задодатковим кредитомв сумі3192,07грн. таінфляційні втратиза додатковимкредитом всумі 12055,27грн.,є похіднимивід позовнихвимог простягнення заборгованостіза додатковимдоговором всумі 107894,73грн.,вказані вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» також не підлягають стягненню на користь позивача.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства зобмеженою відповідальністю«Порше Мобіліті» залишити без задоволення.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 жовтня 2018 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 18 березня 2021 року.

Головуючий А.В. Дашковська

Судді: О.М. Кримська

Г.С. Подліянова