справа № 369/5879/18

головуючий у суді І інстанції Ковальчук Л.М.

провадження № 22-ц/824/1172/2021

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 березня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Сліпченко О.І., Сушко Л.П.,

за участю секретаря судового засідання: Сердюк К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 жовтня 2019 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: державний нотаріус Києво?Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області Яхно М.Є., про визнання особи спадкоємцем і визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, -

в с т а н о в и в :

У травні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, державний нотаріус Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області Яхно М.Є., про визнання особи спадкоємцем і визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.

Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Останній на праві власності належав жилий будинок АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 09 липня 1999 року Києво?Святошинською районною державною нотаріальною конторою Київської області за реєстровим № 1325 та зареєстрованого в Києво?Святошинському бюро технічної інвентаризації, дублікат якого видано 04 вересня 2015 року державним нотаріусом Ірпінської міської державної нотаріальної контори, Київської області Журавель А.М., в.о. державного нотаріуса Київського обласного державного нотаріального архіву.

Спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 був її син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 , який фактично прийняв спадщину, так як вступив в управління і володіння спадковим майном - на момент відкриття спадщини був зареєстрований та проживав разом з матір`ю в спадковому будинку, прийняв до управління та користування її речі, і крім того, він не заявляв про відмову від спадщини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 13 травня 2017 року.

Після його смерті відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 ), у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області із заявою про прийняття спадщини, оскільки він є єдиним спадкоємцем за законом.

Однак, 07 лютого 2018 року державним нотаріусом Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області Яхно М.Є. йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказаний жилий будинок (постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 07 лютого 2018 року № 230/02-31).

Підставою для відмови стало те, що спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 прийняв фактично його рідний брат ОСОБА_4 (до усиновлення - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) шляхом проживання разом із спадкоємцем за однією адресою на час відкриття спадщини.

ОСОБА_1 та померла ОСОБА_2 (до одруження - ОСОБА_6 ) були рідними братом та сестрою. А померлому ОСОБА_3 позивач був рідним дядьком.

Відповідно до статті 1263 ЦК України у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

Позивач вказував, що ОСОБА_5 (після усиновлення ОСОБА_4 ) перебував у навчально-виховному закладі Дитячий будинок «Колиска дитячої надії» з 18 квітня 2001 року по 18 листопада 2008 року. З 2008 року він був усиновлений. Померлий 12 травня 2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (до усиновлення - ОСОБА_5 ) з 2001 року не спілкувалися та не підтримували зв`язку.

За таких обставин внаслідок усиновлення усиновлений втрачає правовий зв`язок з його кровними родичами, і в цьому випадку не може претендувати на спадок.

Враховуючи викладене, позивач ОСОБА_1 просив визнати його спадкоємцем третьої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Боярка, Києво-Святошинського району, Київської області, та визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , належний померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , спадкоємцем за законом на 1/2 частку спадщини після якої був її син ОСОБА_3 , 1981 року народження, який спадщину після смерті матері фактично прийняв, але юридично не оформив своїх спадкових прав, та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 жовтня 2019 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Свої висновки суд першої інстанції обґрунтував тим, що ОСОБА_1 звертаючись до суду з цим позовом, просив визнати за ним право власності на спірний будинок без урахування інтересів спадкоємця за законом ОСОБА_4 (до усиновлення- ОСОБА_5 ).

А також, суд першої інстанції звернув увагу на те, що відповідно до Технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду по АДРЕСА_1 , містяться відомості про самочинно побудовані приміщення, тому якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (частина 1 статті 376 ЦК), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 жовтня 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, що суперечить нормам матеріального та процесуального права, рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин справи та неправильним дослідженням доказів, які мають значення для справи і тому підлягає скасуванню.

Судом першої інстанції не було досліджено довідку № 696 від 07 травня 2018 року Служби у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області. Відповідно до цієї довідки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , усиновлений у 2008 році.

ОСОБА_5 (після усиновлення ОСОБА_4 ) з періоду усиновлення, тобто з 18 листопада 2008 року, взагалі був відсутній на території України, адже проживав і проживає по цей день за її межами разом з усиновлювачами, тобто зі своїми прийомними батьками.

Також, судом першої інстанції не досліджено Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії вих. № 230/02-31 від 07 лютого 2018 року та рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 листопада 2008 року, відповідно до якого були внесені зміни до відомостей актового запису про усиновлення. Таким чином, внаслідок усиновлення усиновлений втрачає правовий зв`язок з його кровними родичами та, в даному випадку, не може претендувати на спадок.

Боярська міська рада Києво-Святошинського району Київської області подала відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти її задоволення.

Зазначає, що з доводами ОСОБА_1 не погоджується, оскільки з матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що мати ОСОБА_5 (після усиновлення - ОСОБА_4 ) ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а малолітній ОСОБА_5 був усиновлений лише у 2008 році, і тому на час відкриття спадщини він мав право успадкувати майно після смерті своєї матері, яке належало їй за життя на час смерті. Враховуючи, що він був малолітнім, то за захистом його прав на спадкування мали звернутись до нотаріуса його законні представники чи орган опіки та піклування.

Інші учасники справи, повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.

Під час апеляційного розгляду справи до Київського апеляційного суду надійшло клопотання про витребуванням доказів, а саме рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 листопада 2008 року щодо усиновлення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Обговоривши заявлене клопотання та враховуючи обставини справи, колегія апеляційного суду протокольною ухвалою задовольнила клопотання про витребування доказів, а саме: рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 листопада 2008 року щодо усиновлення ОСОБА_5 ( ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , з Києво-Святошинського районного суду Київської області та за можливості знеособлення цього рішення.

На виконання протокольної ухвали на адресу Київського апеляційного суду надійшло вказане рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно з Дубліката Свідоцтва про право на спадщину за законом від 09 липня 1999 року ОСОБА_2 було видано вказане Свідоцтво на спадкове майно після смерті її матері ОСОБА_8 , що складається з будинку житловою площею 42,1 кв.м., убиральні «В», огорожа №1-2, розташованого у АДРЕСА_1 (а.с. 96 т. 1).

Згідно з Витягу з Реєстру права власності на нерухоме майно від 10 червня 2003 року ОСОБА_2 на праві приватної власності належало домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа будинку становить 78,3 кв.м., жила площа становить 42, 1 кв.м, сарай «Б», убиральня «В», огорожа №1-3 (надалі по тексту - домоволодіння) (а.с. 72 т. 1).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дітьми ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (Свідоцтво про народження від 16 листопада 1981 року серії НОМЕР_4 та Свідоцтво про народження від 07 грудня 1999 року серії НОМЕР_5 відповідно а.с. 7,8 т. 1).

ОСОБА_1 та померла ОСОБА_2 (до одруження - ОСОБА_6 ) були рідними братом та сестрою, що підтверджується відповідно Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 від 06 жовтня 1964 року та Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7 від 04 червня 1999 року (а.с. 13, 14 т. 1).

Позивач був рідним дядьком померлому ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_8 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Ржищівського міського управління юстиції 07 листопада 2006 року (а.с. 16 т. 1).

На підставі викладених норм права та досліджених доказів, колегія апеляційного суду встановила, що після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини 1 статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Доказів перебування померлої ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі або залишення заповіту матеріали справи не містять.

Отже, спадкоємцями за законом за померлою ОСОБА_2 є спадкоємці першої черги - рідні діти померлої: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в рівних частинах по Ѕ.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина 5 статті 1268 ЦК України ), а саме з 06 жовтня 2006 року.

Відповідно до частини 1 статті 1269 ЦК України (в редакції на момент відкриття спадщини) спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

З наявної в матеріалах копії спадкової справи № 74/2007 щодо майна померлої ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_3 прийняв спадщину, звернувшись 04 квітня 2007 року із заявою до Ржищівської міської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті своєї матері (а.с. 80-98 т. 1).

Відповідно до частини 1 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами 2-4 статті 1273 цього Кодексу (частина 4 цієї статті).

Відповідно до частин 2-4 статті 1273 ЦК України фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування. Неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування. Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування.

На підставі викладених норм права та досліджених доказів, колегія апеляційного суду також встановила, що малолітня дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якому на момент смерті матері виповнилося 8 років, вважається такими, що прийняв спадщину 06 жовтня 2006 року в силу частини 4 статті 1273 ЦК України. Випадків, передбачених частинами 2-4 статті 1273 цього Кодексу, колегією апеляційного суду не встановлено.

Отже, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 06 жовтня 2006 року в порядку спадкування набули право власності по Ѕ частині кожен на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_5 , який з 29 грудня 1998 року був зареєстрований за вказаною адресою, перебував у навчально-виховному закладі Дитячий будинок «Колиска дитячої надії» з 18 квітня 2001 року по 18 листопада 2008 року, що підтверджується довідкою, виданої Службою у справах дітей та сім`ї від 04 липня 2018 року,

З 2008 року ОСОБА_5 (після усиновлення ОСОБА_4 ) був усиновлений, що підтверджується довідкою № 696 від 07 травня 2018 року Служби у справах дітей та сім`ї.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_3 , виданого Виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, 13 травня 2017 року (а.с. 76 т. 1).

Після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилася спадщина на Ѕ частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини 1 статті 1260 ЦК України у разі спадкування за законом усиновлений та його нащадки, з одного боку, та усиновлювач і його родичі - з другого, прирівнюються до родичів за походженням.

Усиновлений та його нащадки не спадкують за законом після смерті батьків усиновленого, інших його родичів за походженням по висхідній лінії (частина 2 цієї статті).

Якщо за рішенням суду про усиновлення збережений правовий зв`язок між усиновленим та його бабою, дідом, братом та сестрою за походженням, то у разі смерті його баби, діда за походженням усиновлений має право на спадкування за правом представлення, а у разі смерті його брата, сестри за походженням - має право на спадкування як спадкоємець другої черги (частина 3 цієї статті).

Дослідивши рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 листопада 2008 року щодо усиновлення ОСОБА_5 ( ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , колегія апеляційного суду встановила, що рішенням суду про усиновлення правовий зв`язок між усиновленим та його братом за походженням, - не збережений.

Отже, колегія апеляційного встановила, що усиновлений ОСОБА_5 (після усиновлення - ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , не має право на спадкування після рідного брата за походженням, померлого ОСОБА_3 .

Відповідно до частини 1 статті 1263 ЦК України у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

30 червня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся із заявою до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 його рідного племінника ОСОБА_3 (спадкова справи № 290/2017 заведена Києво-Святошинською районною державною нотаріальною конторою до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 а.с. 75-80 т. 1).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 07 лютого 2018 року державним нотаріусом Яхно М.Є. Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори відмовлено ОСОБА_1 у видачі йому свідоцтва про право на спадщину за законом на вказаний жилий будинок.

Нотаріусом зазначено в постанові, що спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 прийняв фактично його рідний брат ОСОБА_4 (до усиновлення - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) шляхом проживання разом із спадкодавцем за однією адресою на час відкриття спадщини, що підтверджується довідкою, виданою Відділом реєстрації місця проживання громадян та формування і ведення реєстру територіальної громади виконавчого комітету Боярської міської ради Києво-Святошинського району, Київської області 21 вересня 2017 року за номером 770.

Також, нотаріусом вказано, що у поданій же 07 лютого 2018 року до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області заяві ОСОБА_1 просив видати йому без урахування інтересів спадкоємця за законом ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за законом на вказаний жилий будинок.

Підсумовуючи викладене, колегія апеляційного суду вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_5 ( ОСОБА_7 ) прийняв спадщину за померлим ОСОБА_3 шляхом фактичного проживання за вказаною вище адресою, не відповідає положенням частин 1-4 статті 1260 ЦК України.

На підставі викладених норм права та досліджених доказів, колегія апеляційного суду встановила, що позивач ОСОБА_1 має право на спадкування в третю чергу після померлого племінника ОСОБА_3 , оскільки на момент смерті його племінника інших спадкоємців не встановлено.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

За даними Технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду містяться відомості про самочинно переобладнанні приміщення 1-1, 1-11, 1-10, 1-9, 1-8 (18 травня 2002 року) та відомості про їх узаконення (05 грудня 2002 року) рішенням Боярського виконкому (а.с. 139 т. 1).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частина 2 статті 3 цього Закону визначає, що державна реєстрація гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Тобто такі права мають підтверджуватися відповідними правовстановлюючими документами, а право власності має бути зареєстрованим належним чином, відповідно до закону, оскільки такою реєстрацією держава визнає наявність цих прав і гарантує їх достовірність.

Разом з тим, будь-яких доказів про здійснення державної реєстрації вказаних приміщень 1-1, 1-11, 1-10, 1-9, 1-8 за померлою ОСОБА_2 та померлим ОСОБА_3 , позивачем не надано, отже докази, що Ѕ частина вказаного майна входить до складу спадщини відсутні.

Наявність приміщень 1-1, 1-11, 1-10, 1-9, 1-8 у Технічному паспорті паспорту без належного їх документального оформлення не може бути підставою для включення до складу майна спадкодавця ОСОБА_3 , та відповідно передаватись у спадщину.

Колегія апеляційного суду дійшла висновку про те, що реалізація права спадкоємця на оформлення права власності в порядку спадкування на Ѕ частину майна: приміщення 1-1, 1-11, 1-10, 1-9, 1-8, що входять до складу домоволодіння, відбувається відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, та можливість реалізувати це право не втрачена.

Разом з тим, колегія апеляційного суду враховує, що після смерті племінника ОСОБА_3 відкрилася спадщина на Ѕ частину домоволодіння, тому саме на цю частину колегія апеляційного суду визнає позивача спадкоємцем третьої черги за померлим.

Інша Ѕ частина домоволодіння набута в порядку спадкування та належить усиновленому ОСОБА_5 ( ОСОБА_7 ) на праві приватної власності та до складу спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 , - не входить.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина 4 цієї статті).

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 жовтня 2019 року скасувати з ухваленням нового судового рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадкоємцем третьої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Боярка, Києво-Святошинського району, Київської області.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на Ѕ частину житлового будинку «А» № 70/2 загальною площею 78,3 кв.м., житловою площею 42,1 кв.м., сарай «Б», убиральню «В», огорожа №1-3, розташованого по АДРЕСА_1 , належний померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , спадкоємцем за законом на Ѕ частку спадщини після якої був її син ОСОБА_3 , 1981 року народження, який спадщину після смерті матері фактично прийняв, але юридично не оформив своїх спадкових прав, та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17 березня 2021 року.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Л.П.Сушко

О.І.Сліпченко