Справа № 583/1346/20

2/583/21/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2021 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючогосудді Ярошенко Т.О.

з участю секретаря судового засідання Алєксєєнко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду в місті Охтирка цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про встановлення факту неналежного виконання умов спадкового договору із застосуванням наслідків такого невиконання, скасування державної реєстрації права приватної власності та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, -

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог.

17.04.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним спадкового договору, мотивуючи свої вимоги тим, що є рідним сином ОСОБА_3 , яка проживала у квартирі АДРЕСА_3 . В 2017 році мати повідомила, що склала заповіт на його користь. Крім того, вказала, що у 2016 році у нотаріуса ОСОБА_4 вже складала заповіт на користь ОСОБА_2 з метою розрахунку за догляд та надання допомоги матері, як людині похилого віку. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла. 13.02.2019 позивач у квартирі матері виявив ксерокопію спадкового договору. Того ж дня він звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за заповітом. 28.10.2019 приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу Сумської області відмовлено у вчиненні нотаріальної дії. Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно квартира АДРЕСА_3 на підставі спадкового договору від 15.09.2016, оформленого та посвідченого приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу Сумської області Багацькою О.М., передана у приватну власність ОСОБА_2 . Однак, відповідач умови спадкового договору не виконала, тривалий час не навідувалася до ОСОБА_3 , не надавала їй належну соціальну, фізичну, медичну та матеріальну допомогу, не несла витрати, пов`язані з лікуванням відчужувача, не сплачувала щомісячно по 300 грн. на утримання відчужувача. Крім того, ОСОБА_2 не здійснила поховання відчужувача за християнськими звичаями, не встановила пам`ятник на могилі померлої. Відчужувач ОСОБА_3 при житті не була забезпечена належним виконанням умов спадкового договору, а передбачені спадковим договором зобов`язання з боку набувача не були достатньо забезпечувальними для відчужувача. Тому, в подальшому 27.04.2017 ОСОБА_3 склала заповіт на користь рідного сина.

13.05.2020 представником позивача подана позовна заява про збільшення позовних вимог, з урахуванням яких позивач просить встановити факт невиконання набувачем ОСОБА_2 умов спадкового договору від 15.09.2016, укладеного за життя з відчужувачем ОСОБА_5 , посвідченого приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу Багацькою О.М., зареєстрованого в реєстрі за № 87, визнавши при цьому ОСОБА_2 такою, що втратила право на набуття у приватну власність майна відчужувача ОСОБА_3 на об`єкт нерухомого майна у вигляді квартири АДРЕСА_3 , відповідно до положень та умов спадкового договору від 15.09.2016, внаслідок неналежного виконання договірних умов зазначеного спадкового договору набувачем ОСОБА_2 перед відчужувачем ОСОБА_5 за життя відчужувача та з дня смерті відчужувача ОСОБА_3 , починаючи з 02.02.2019. Визнати незаконним та скасувати державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна у вигляді квартири АДРЕСА_3 , на підставі вказаного спадкового договору від 15.09.2016, посвідченого приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу Багацькою О.М., зареєстрованого за № 87, та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 48085072 від 05.08.2019, прийнятого приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу Багацькою О.М., внаслідок неналежного виконання договірних умов зазначеного спадкового договору набувачем ОСОБА_2 перед відчужувачем ОСОБА_5 за життя відчужувача та з дня смерті відчужувача ОСОБА_3 , починаючи з 02.02.2019.

Процесуальні дії у справі.

21.04.2020 ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання. Крім цього, відповідачці встановлено строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

13.05.2020 представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог.

14.05.2020 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині визнання недійсним з моменту укладення та нотаріального оформлення спадкового договору від 15.09.2016 серії НВХ № 911365, посвідченого приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу Багацькою О.М., зареєстрованого в реєстрі за № 87, між ОСОБА_5 , як відчужувачем, та ОСОБА_2 , як набувачем, залишено без розгляду.

Крім того, клопотання відповідачки ОСОБА_2 задоволено, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту неналежного виконання договірних умов із застосуванням наслідків такого невиконання, скасування державної реєстрації права приватної власності на підставі спадкового договору передано на розгляд до Великописарівського районного суду Сумської області.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду від 09.06.2020 в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_6 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту неналежного виконання договірних умов із застосуванням наслідків такого невиконання, скасування державної реєстрації права приватної власності відмовлено за необґрунтованістю.

Постановою Сумського апеляційного суду від 30.06.2020 скасовано ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14.05.2020 в частині передачі справи на розгляд до Великописарівського районного суду Сумської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту невиконання умов спадкового договору, визнання набувача такою, що втратила право на квартиру внаслідок неналежного виконання умов спадкового договору, скасування державної реєстрації права приватної власності на квартиру та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, направлено до Охтирського міськрайонного суду Сумської області для продовження розгляду зі стадії підготовчого засідання.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду від 09.07.2020 в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення в справі відмовлено за необґрунтованістю, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту неналежного виконання умов спадкового договору із застосуванням наслідків такого невиконання, скасування державної реєстрації права приватної власності та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень прийнято до провадження. Позовну заяву про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 залишено без руху, в зв`язку з несплатою судового збору. Справу передано до канцелярії суду для визначення складу суду для розгляду заяви ОСОБА_6 про відвід головуючому судді.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13.07.2020 в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 про відвід судді відмовлено за безпідставністю.

20.07.2020 представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 надано квитанцію про сплату судового збору.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23.07.2020 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог до спільного розгляду та призначено підготовче судове засідання.

30.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 28.01.2021 року.

Протокольною ухвалою суду 28.01.2021 року за заявою представника відповідача розгляд справи відкладено на 17.03.2021 року.

В судовому представник позивача ОСОБА_6 позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позові. В подальшому подав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Відповідачка та її представник, будучи повідомленими про розгляд справи в установленому законом порядку, про що в справі маються письмові розписки (а.с.179-180), в судове засідання не з`явилися, будь-яких заяв від них не надійшло.

За таких обставин суд вважає можливим розгляд справи проводити у відсутність відповідачки.

Враховуючи, що відповідачка належним чином повідомлена про розгляд справи, не з`явилася в судове засідання без повідомлення причин, відзиву не подала, представник позивача не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів відповідно до положень ст. ст.280-281 ЦПК України.

Відповідно до положень ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд проаналізував матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, дійшов наступного висновку.

Фактичні обставини справи, встановлені судом та мотиви суду.

Судом встановлено, що позивач є сином ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_3 від 13.01.1957 (а.с.14).

Згідно технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_3 , виготовленого ТОВ «Бюро технічної інвентаризації та експертиз» 27.09.2016, ОСОБА_3 належала квартира АДРЕСА_3 , зокрема Ѕ частина на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Охтирської міської ради 13.07.1993 та Ѕ частина на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Охтирською держнотконторою 26.12.1994, реєстр 1-3471 (а.с.22-24).

15.09.2016 ОСОБА_3 (відчужувач) та ОСОБА_2 (набувач), уклали спадковий договір, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов`язується виконувати передбачені в цьому договорі умови і в разі смерті відчужувача ОСОБА_3 набуває право власності на майно, що є особистою власністю відчужувача, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_4 .

Згідно п. 6 вказаного договору сторони підтвердили, що вони не визнані недієздатними чи обмежено дієздатними; укладення договору відповідає їхнім інтересам; волевиявлення є вільним, усвідомленим і відповідає їхній внутрішній волі; умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін; договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені в ньому; чоловік (дружина) кожної сторони згодний з укладенням цього договору (в разі якщо це має місто в даному договорі).

Відчужував зобов`язується: зберігати предмет договору у належному стані, не демонтувати електротехнічне обладнання, вікна, двері, на момент його огляду Набувачем, попередити набувача про право третіх осіб на предмет договору, негайно попереджати набувача про будь-які обставини, які прямо або опосередковано можуть вплинути на виконання цього договору, не вселяти в квартиру інших осіб без письмової згоди набувача, допустити набувача до проведення ремонту квартири у разі виникнення такої потреби.

Згідно п. 8 Спадкового договору, набувач зобов`язується: нести витрати, пов`язані з лікуванням відчужувача; поховати відчужувача за християнськими звичаями; встановити пам`ятник на могилі; надати право постійного проживання до часу смерті відчужувачу; сплачувати щомісячно по 300 грн. на утримання відчужувача.

Право власності на предмет договору переходить до набувача після смерті відчужувача, право власності набувача на предмет договору підлягає державній реєстрації у відповідності до вимог ст.182, ст. 210 ЦК України.

У зв`язку з посвідченням цього договору, приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу Багацькою О.М. накладається заборона на відчуження предмету договору (п.12) (а.с.28-29).

27.10.2017 ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу Ковальчук В.М., зареєстрований в реєстрі за №1811, яким на випадок своєї смерті все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, все те, що буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, вона заповіла позивачу ОСОБА_1 (а.с. 15).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 04.02.2019 (а.с.17).

Згідно свідоцтва про поховання реєстраційний номер 76 від 02.02.2019 ОСОБА_7 здійснила поховання ОСОБА_3 02.02.2019 на кладовищі Соборному в м. Охтирка, вулиця Піщана, про що в книзі реєстрації поховань та перепоховань померлих громадян зроблений відповідний запис 02.02.2019 за № 64 (а.с.16).

Після смерті ОСОБА_3 заведено спадкову справу № 13/2019 (а.с.18).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 16.04.2020 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48085072 від 05.08.2019 приватним нотаріусом Багацькою О.М. зареєстровано право приватної власності на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_2 на підставі спадкового договору, виданого 15.09.2016 приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу Сумської області Багацькою О.М. (а.с.26).

Постановою приватного нотаріуса Охтирського міського нотаріального округу Сумської області Лебедєвої Л.М. від 28.10.2019 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.25).

Відповідно достатті 1302 ЦК Україниза спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а також державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (стаття 1304 ЦК України).

Згідностатті 1305 ЦК Українинабувач у спадковому договорі може бути зобов`язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття

Відповідно до ст. 1307 ЦК Українина майно,визначене успадковому договорі,нотаріус,який посвідчивцей договір,накладає заборонувідчуження. Заповіт,який відчужувачсклав щодомайна,вказаного успадковому договорі,є нікчемним. Відчужувачмає правопризначити особу,яка будездійснювати контрольза виконаннямспадкового договорупісля йогосмерті. У разі відсутності такої особи контроль за виконанням спадкового договору здійснює нотаріус за місцем відкриття спадщини.

Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень. Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача (стаття 1308 ЦК України).

Статтею 15 ЦК Українивизначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже,стаття 15 ЦК Українивизначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першоюстатті 8 Конституції Українипередбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованихКонституцієюі законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

В ст. 129 Конституції України гарантована реалізація принципу змагальності сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами 1, 3ст. 13 ЦПК Українипередбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ізпрактикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Згідно із частиною першоюстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостоюстатті 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частинах першій та другійстатті 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За приписами п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвстановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті6та статті13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру ( п. 36 рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства» ).

Відповідно дост.13Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі.

Згідно вимог п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п.1 роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", суд розглядає справи про встановлення фактів, коли такі факти породжують юридичні наслідки від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення, коли встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Згідно ч. 2 ст.315ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення

Проаналізувавши п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 № 5, для встановлення факту необхідна наявність певних умов, серед яких: встановлений факт повинен бути юридичним, тобто від його встановлення у особи виникають, змінюються або припиняються особисті чи майнові права; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, щодо її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документів, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану, тощо).

Судомна підставі досліджених доказіввстановлено, що ОСОБА_3 , як власниця квартири АДРЕСА_3 , розпорядилася нею на свій розсуд, уклавши 15.09.2016 спадковий договір із ОСОБА_2 , на яку відповіднодо п. 8договорупокладено обов`язки нести витрати, пов`язані з лікуванням відчужувача; поховати відчужувача за християнськими звичаями; встановити пам`ятник на могилі; надати право постійного проживання до часу смерті відчужувачу; сплачувати щомісячно по 300 грн. на утримання відчужувача.

Однак, як встановлено судом, відповідач в порушення умов спадкового договору, не поховала ОСОБА_3 , не встановила пам`ятник на її могилі.

Вказана обставина підтверджується відповідними вищевказаними письмовими доказами, наданими позивачем, які суд приймає до уваги як належні, допустимі та переконливі, які не спростовані в установленому законом порядку відповідачкою.

Як вже зазначалося судом вище, поховання ОСОБА_3 здійснено не відповідачкою, а ОСОБА_7 , що підтверджується відповідним свідоцтвом та свідчить про невиконання умов спадкового договору, передбаченого в п.8.

З наданих до позову фотографій також вбачається, що станом на травень 2020 року відповідачкою не встановлено пам`ятник на могилі ОСОБА_3 (а.с.63), що також свідчить про невиконання умов спадкового договору, передбаченого в п. 8.

Згідно зап.28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»перехід майна від відчужувача до набувача на підставі спадкового договору не є окремим видом спадкування, а тому на відносини сторін не поширюються відповідні правила про спадкування.

Приписамист. 1308 ЦК Українипередбачено, що спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.

За життя 27.10.2017, тобто майже через рік після укладення спадкового договору, ОСОБА_3 склала заповіт, яким все своє майно вона заповіла позивачу ОСОБА_1 , що також може свідчити про невиконання умов спадкового додоговору зі сторони відповідачки.

Крім того, суд враховує, що відповідачкою не спростовано викладені у позові обставини та додані докази в установленому законом порядку.

Відповідності до частини другоїстатті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(у редакції чинній на момент спірних правовідносин), у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостоїстатті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 361/4307/16-ц (провадження № 14-141цс18) зазначено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав (абзац 1 частини другоїстатті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Якщо позовна вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав чи скасування запису про проведену державну реєстрацію прав є похідною від спору щодо відповідного майна або майнових прав, і якщо цей спір належить до юрисдикції загального суду та переданий на його розгляд з вказаними вимогами, така справа має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

В той же час, згідно ізЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року,статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»викладено у новій редакції.

Так, відповідно до частини третьоїстатті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(у редакції, чинній з 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостоїстатті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України(у випадку, передбаченому підпунктом «а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, тлумачення наведеної норми права у чинній редакції (яка діє на час ухвалення судового рішення у цій справі), на відміну від положень частини другоїстатті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною уЗаконі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»до 16 січня 2020 року.

Зазначене узгоджується із правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського судувід 28 жовтня 2020 року у справі № 910/10963/19 та постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 154/883/19-ц.

Таким чином, наведені вище обставини дають суду підстави дійти висновку про встановлення факту невиконання набувачем ОСОБА_2 умов спадкового договору, укладеного 15.09.2016 з відповідачем ОСОБА_5 та ОСОБА_2 слід визнати такою, що втратила право на набуття у приватну власність майна відчужувача ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_3 , як наслідок неналежного виконання умов спадкового договору набувачем ОСОБА_2 перед відчужувачем ОСОБА_5 .

Крім того, слід визнати незаконним та скасувати державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_3 , та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 48085072 від 05.08.2019, прийнятого приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу Багацькою О.М. з вищевикладених підстав.

Позивач в позові вказує, що про існування спадкового договору він дізнався після смерті матері, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому він вважає, що строк позовної давності ним пропущений з поважних причин та просить його поновити.

Однак, суд вважає, що в даному випадку в розумінні положень ст.256, ст.257 ЦК України строк позовної давності не пропущений.

Висновок суду.

Таким чином, аналізуючи приведені докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінюючи у справі докази в цілому, так і кожний доказ, який міститься у справі, з урахуванням принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, балансу інтересів сторін, меж дозволеного втручання, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, з урахуванням наданих доказів, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача.

Щодо судових витрат.

У відповідності до ч. 1ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України) та витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (п. 4 ч. 3ст. 133 ЦПК України).

В силуст. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч. 3ст. 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Відповідно до ч. 8ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`ятнадцяти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.

Як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін доЦПК Українизаконодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Принцип змагальності, що діє у цивільному процесі, знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостоїстатті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх не співмірності.

На виконання вимог ч. 8ст. 141 ЦПК Українипредставник позивача надав договір про правничу допомогу від 17.04.2020 року, розрахункову квитанцію від 17.04.2020 року в сумі 5000 грн. та акт приймання передачі (звіт) виконаних робіт за договором про правничу допомогу (детальний опис) від 17.03.2021 року.

З урахуванням складності справи, її значенням для позивача, враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений адвокатом на виконання таких робіт, а також враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу, з урахуванням принципу розумності та справедливості, пропорційності, суд дійшов висновку, що заявлений представником позивача розмір таких витрат є обґрунтованим, а тому наявні підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу за рахунок відповідача на користь позивача в розмірі 5000 грн. Крім того, з відповідачки необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 2102 грн., а також 33 грн. - витрат за оплату витягу з державного реєстру речових прав, а всього з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути 7135 грн.

Згідно п. 1 ч. 2ст.141ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.12,13,81,128,130,141, 247, 259,263-265, 280-283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт невиконання набувачем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована АДРЕСА_2 ) умов спадкового договору від 15.09.2016 року, укладеного з відчужувачем ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу Багацькою О.М., зареєстрованого в реєстрі за № 87, визнавши ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована АДРЕСА_2 ) такою, що втратила право на набуття у приватну власність майна відчужувача ОСОБА_3 на об`єкт нерухомого майна у вигляді квартири АДРЕСА_3 , відповідно до положень та умов спадкового договору від 15 вересня 2016 року, внаслідок неналежного виконання договірних умов зазначеного спадкового договору.

Визнати незаконним та скасувати державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована АДРЕСА_2 ) на об`єкт нерухомого майна у вигляді квартири АДРЕСА_3 , на підставі спадкового договору від 15.09.2016, посвідченого приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу Багацькою О.М., зареєстрованого за № 87, та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 48085072 від 05.08.2019 року, прийнятого приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу Багацькою О.М., внаслідок неналежного виконання договірних умов зазначеного спадкового договору.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 ) судові витрати в сумі 7135 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його переглядякщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Охтирський міськрайонний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення складено 17 березня 2021 року.

Суддя Охтирського

міськрайонного суду Т.О.Ярошенко