Єдиний унікальний номер справи 333/5939/20

Номер провадження 2/333/729/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

01 лютого 2021 року місто Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді: Стоматова Е.Г., за участю секретаря судового засідання Курочкіної І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя, в спрощеному позовному провадженні, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), третя особа, що не заявляє самостійних вимог - Комунарський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (69104, м. Запоріжжя, вул.. Європейська, буд. 16) про часткове звільнення від сплати заборгованості по аліментам, припинення стягнення аліментів та зміну їх розміру, стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

26 жовтня 2020 ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2 , про часткове звільнення від сплати заборгованості по аліментам, припинення стягнення аліментів та зміну їх розміру, стягнення аліментів.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що вони з 14.02.2004 року перебували з відповідачем в зареєстрованому шлюбі. Розірвано шлюб 11.03.2008 року на підставі рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя. Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26.2.2008 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_5 та стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей, у розмірі 1/3 частини від його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення ними повноліття, починаючи з 21.01.2008 року.

У 2012 році ОСОБА_2 змінила своє місце проживання, й разом з дітьми виїхала на проживання до м. Мелітополя. В подальшому відповідач перевезла дітей проживати до своєї матері за адресою: АДРЕСА_2, де їх залишила.

З квітня 2015 року неповнолітній син - ОСОБА_4 , переїхав жити до позивача. Неповнолітня донька - ОСОБА_3 залишилася жити з відповідачем.

З 2015 року, ОСОБА_1 проживає разом із сином за адресою: АДРЕСА_1 , окремо від відповідача.

За період з часу прийняття рішення про стягнення аліментів станом на сьогоднішній день накопичилась заборгованість.

Враховуючи той факт, що ОСОБА_4 проживає разом із батьком, утримання дитини забезпечує батько, мати дитини фінансової допомоги не надає, відтак втрачено суттєву ознаку для стягнення аліментів - окреме проживання. Повне ж утримання дитини так само є суттєвою ознакою, що має значення, та у сукупності вказане є підставою для звільнення позивача від заборгованості по аліментах.

Враховуючи загальний розмір заборгованості з 01.04.2015 року по 31.08.2020 року в розмірі 174 907,15 гривень, що становить суму із розрахунку на двох дітей, позивач просить частково звільнити від сплати заборгованості по аліментах в розмірі 87 453,58 гривень.

З квітня 2015 року неповнолітній ОСОБА_4 , постійно проживає з позивачем, а не з матір`ю, на користь якої за рішенням суду були стягнуті аліменти з позивача на користь відповідача. Позивач здійснює заходи, щодо утримання дитини, і при цьому, продовжує відбуватися нарахування аліментів до сплати на користь матері дитини - відповідача, яка фактично не забезпечує утримання дитини через її не проживання з нею. Позивач вважає, що вказані обставини свідчать про зміну сімейного та матеріального стану, як стягувача, так і боржника, істотно впливають на перерозподіл їх прав та обов`язків як батьків, зокрема, вказують про відсутність підстав для подальшого стягнення з позивача аліментів на користь відповідача на утримання їх неповнолітнього сина. Вважає, що є підстави для захисту прав споживача, та припинення стягнення аліментів з нього на користь відповідача на утримання малолітнього ОСОБА_4 за рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26.02.2008 року по справі № 2-763/08.

Також, вважає, що наявні підстави для зміни розміру аліментів, які були стягнуто за рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26.02.2008 року по справі № 2-763/08 в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) та стягнути з позивача на користь відповідача аліменти в розмірі ј частини заробітку (доходу) на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 . Та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 в розмірі ј частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи від дня подання даного позову до суду і до повноліття дитини.

У судове засідання позивач не з`явився, але від представника позивача надійшла до суду заява про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечують.

У судове засідання відповідач не з`явилась, хоча про час, день та місце слухання справи була повідомлена в установленому законом порядку, про причини неявки суду не повідомила. Заяв, клопотань, які б перешкоджали розгляду справи суду або заперечень стосовно позовних вимог позивача не надала.

У судове засідання представник третьої особи не з`явився, хоча про час, день та місце слухання справи був повідомлений в установленому законом порядку, про причини неявки суду не повідомив. Заяв, клопотань, які б перешкоджали розгляду справи суду або заперечень стосовно позовних вимог позивача не надав.

У зв`язку з неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого пристрою не здійснювалося.

Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Таким чином, згідно з вимогами ст.ст.128,131 ЦПК України, відповідач повідомлений про час та місце слухання справи за адресою його місця проживання чи місця перебування, зареєстрованого у встановленому законом порядку та не з`явився у судове засідання без поважних причин.

Прийнявши до уваги заяву позивача, суд ухвалою від 01 лютого 2021 року постановив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Суд, вивчивши позовні вимоги позивача, перевіривши наявні в матеріалах справи докази, взявши до уваги заяву позивача, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 81, 76 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими, електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 14.02.2004 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 від 14.02.2004 року виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Комунарського районного управління юстиції м. Запоріжжя, актовий запис № 45 (а.с. 11).

Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_3 , батьками якої є: батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого повторно Комунарським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 313, дата видачі 04.08.2015 року (а.с.12).

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_4 , батьками якого є: батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого повторно Комунарським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 295, дата видачі 04.08.2015 року (а.с.12).

11 березня 2008 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_4 , виданим Комунарським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, Україна, від 11.03.2008 року (а.с.14).

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26.02.2008 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей, у розмірі 1/3 частини від його заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення ними повноліття, починаючи з 21.01.2008 року.

Ухвалою Комунарськогро районного суду м. Запоріжжя від 01.08.2013 року заяву представника Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції державного виконавця Божко Катерини Ігорівни про видачу дублікату виконавчого листа по цивільній справі №2-763/2008 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів - задоволено. Видано дублікат виконавчого листа по справі №2-763/2008, а саме: виконавчого листа №2-763 на виконання рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26.02.2008 року про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини від його заробітку(доходу) щомісяця, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення ними повноліття, починаючи з 21.01.2008 року і до досягнення ними повноліття (а.с.18-21).

Згідно акту про місце проживання громадянина від 03.08.2015 року виданого начальником Центру обслуговування абонентів №12 В.О. Педенко, за результатами обстеження комісією та зі слів сусідів за адресою: кв. АДРЕСА_1 з 05.04.2015 року по теперішній час проживає ОСОБА_4 , 2005 року народження (а.с.25).

Відповідно до розрахунку заборгованості виданого державним виконавцем Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Лаврухіним В.М. станом на 31.08.2020 року за період з 01.04.2015 року по 31.08.2020 року за виконавчим документом № 2-763/08 від 111.03.2008 року становить 174 907 гривень 15 копійок (а.с. 16-17).

Згідно довідки про зняття з реєстрації місця проживання № 928 від 23.05.2019 року виданої спеціалістом з реєстрації Виконавчого комітету Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області Логіновою С.В., ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знято з реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 , вибув до нового місця проживання: АДРЕСА_1 , з 23.05.2019 року (а.с.34).

Відповідно до довідки № 01-13/111 від 18.08.2020 року виданою директором школи ОСОБА_9, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно навчається у Запорізькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 84 Запорізької міської ради Запорізької області з вересня 2015 року. За період навчання хлопця в закладі освіти мати не з`явилась, батьківські збори не відвідувала. Батько , ОСОБА_1 , протягом навчання дитини у школі, цікавився успіхами сина, відвідував батьківські збори, спілкувався з учителем (а.с. 26).

Відповідно до ч. 4 ст. 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Згідно з ч. 2 ст. 188 Сімейного кодексу України батьки можуть бути звільнені від зобов`язання утримувати дитину тільки за рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Відповідно до положень ст. 160 СК України, яка визначає право батьків на визначення місця проживання дитини: - місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків; - місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини; - якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно із статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства», батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Визначальним у вирішенні даної позовної вимоги є принцип Міжнародної декларації прав дитини, проголошеною Генеральною асамблеєю ООН «дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір`ю».

Згідно статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Так, принцип статті 6 Декларації прав дитини, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір`ю лише у винятковій ситуації, не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що випливає як зі змісту статті 141 СК України, так зі змісту Конвенції про права дитини, тим більш, що поняття «розлучення» не співпадає з поняттям «визначення місця проживання», оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, рівно як і батько дитини, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини батьки можуть реалізувати свої права шляхом домовленості між собою щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням. Обмеження у цьому разі стосується тільки місця проживання дитини до досягнення нею віку 14 років.

Згідно зі статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до положень статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Обов`язок батьків по утриманню своїх дітей виникає з моменту народження дитини і зберігається до досягнення ним повноліття і являє собою, як моральний так і правовий обов`язок батьків.

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За змістом даної статті обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно із ч. 2 ст. 273 СК України суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 СК України за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Звільнення від сплати аліментів є одним із способів припинення аліментного обов`язку.

Положення ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина 1 статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.

Відповідно до п. 17 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.

Аналогічна вимога диктується положеннями ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267 - 271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, а відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями ст. 273 СК України має на меті скасування їх присудження.

Відповідно ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-Ш, з відповідними змінами та доповненнями, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Судом встановлено, що син ОСОБА_4 , який проживав разом з матір`ю (відповідачем по справі) та перебував на його утриманні, перейшов проживати до батька (позивача), а тому відсутні підстави для продовження стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 . Тому стягнення аліментів з ОСОБА_4 повинні бути припинені.

Згідно статті 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справі про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Згідно з п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пп.1 п. 1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на час звернення позивача до суду з позовною заявою про стягнення аліментів складало 840,80 грн.

Згідно приписів п.3 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.

У відповідності до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору, суд дійшов висновку, що з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст. 10, 12, 141, 263, 264, 265, 268, 273, 430 ЦПК України, ст. 160, 180-183, 188, 191, 192, 197 СК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), третя особа, що не заявляє самостійних вимог - Комунарський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (69104, м. Запоріжжя, вул.. Європейська, буд. 16) про часткове звільнення від сплати заборгованості по аліментам, припинення стягнення аліментів та зміну їх розміру, стягнення аліментів - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) частково від заборгованості по сплаті аліментів за період з 01.04.2015р. по день винесення рішення, розмір якої станом на 31.08.2020 становить 87 453,58 грн. за виконавчим листом, виданим Комунарським районним судом, м. Запоріжжя 11.03.2008 по справі № 2-763/08, дублікат якого видано Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ухвалою від 01.08.2013 по справі № 333/4330/13-ц.

Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які стягуються на підставі рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26.02.2008 по справі № 2-763/08, та зменшити розмір аліментів, утримуваних з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: згідно з довідки з Державної податкової служби України: «надати РНОКПП фізичної особи не має можливості з причини: фізичну особу неможливо однозначно ідентифікувати», АДРЕСА_3 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 1/4 частини заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Відкликати з Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) виконавчий лист №2-763/08, від 11.03.2008 року, щодо стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини від його заробітку(доходу) щомісяця, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення ними повноліття, починаючи з 21.01.2008 року і до досягнення ними повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: згідно з довідки з Державної податкової служби України: «надати РНОКПП фізичної особи не має можливості з причини: фізичну особу неможливо однозначно ідентифікувати», АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 , аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі ј частини заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: згідно з довідки з Державної податкової служби України: «надати РНОКПП фізичної особи не має можливості з причини: фізичну особу неможливо однозначно ідентифікувати», АДРЕСА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 840 гривень 80 копійок (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Сторонам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Повний текст судового рішення складено 01 лютого 2021 року.

Суддя Комунарського районного суду

міста Запоріжжя Е.Г.Стоматов