Справа №521/13878/20

Провадження №2/521/891/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2021 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Тополевої Ю.В.,

за участю секретаря Черненко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про встановлення факту припинення трудових відносин,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до ФОП ОСОБА_2 про визнання трудових відносин припиненими, в якому просила встановити факт припинення трудових відносин між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 31 грудня 2018 року, зобов`язати ФОП ОСОБА_2 внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 про звільнення із займаної посади з 31 грудня 2018 року, відповідно до визначеної законодавством форми звітності, а також стягнути судові витрати.

Позов обґрунтований наступними обставинами. 03 серпня 2018 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено трудовий договір між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю. За період з серпня 2018 року по грудень 2018 року ОСОБА_1 працювала найманим працівником у ФОП ОСОБА_2 , однак, запис в трудову книжку про звільнення з роботи ФОП ОСОБА_2 не внесено. Позивач зазначає, що 24 липня 2020 року на адресу ФОП ОСОБА_2 направлено заяву-повідомлення про розірвання трудових відносин, однак відповіді не отримано, запис в трудову книжку не внесено. Вказує, що такими діями ФОП ОСОБА_2 порушує її трудові права, адже остання позбавлена можливості укладення трудових відносин з новим роботодавцем, тому змушена звернутися до суду з метою захисту своїх прав.

Позивач та її представник у відкрите судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином. В матеріалах справи міститься заява представника позивача, в якій міститься клопотання про розгляд справи за відсутності позивача.

Відповідач у відкрите судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлялась належним чином. 02 березня 2021 року подала до суду заяву, в якій позов визнала в повному обсязі, просила розгляд справи проводити у її відсутність.

Суд, вивчивши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, вивчивши нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини, проаналізувавши і оцінивши докази в їх сукупності вважає, що позовні вимоги належить задовольнити в повному обсязі з наступних підстав.

Правовідносини між сторонами виникли внаслідок припинення трудових відносин та регулюються Главою ІІІ КЗпП України.

Судом встановлено, що 03 серпня 2018 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено трудовий договір між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю (а.с. 13, 44-45).

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до п. 4 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38,39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40,41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45);

Відповідно до ст.38КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116цього Кодексу.

Відповідно до п. 8 Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, затвердженого Міністерством праці та соціальної політики України № 260 від 08.06.2001 року (зі змінами, внесеними наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 14.10.2010р. № 320, наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 16.09.2014 року № 660) у разі закінчення строку трудового договору або припинення його достроково в трудовому договорі, фізична особа-підприємець робить запис про підстави його припинення з посиланням на відповідні статті КзпП України, про що сторони сповіщають центр зайнятості незалежно від місця реєстрації трудового договору.

Позивач заявляє, що з грудня 2018 року припинила працювати найманим працівником у ФОП ОСОБА_2 , з 01 січня 2019 року заробітної плати не отримує, однак, запис в трудову книжку про звільнення з роботи ФОП ОСОБА_2 не внесено.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 направила відповідачу заяву про її звільнення з посади за власним бажанням з 31 грудня 2018 року, проте на момент звернення із позовом, відповіді від ФОП ОСОБА_2 не надходило.

Не вирішення ФОП ОСОБА_2 питання про звільнення позивача є порушенням її права на звільнення за власним бажанням, яке гарантоване ст. 38 КЗпП.

У ч.ч. 1, 2ст. 43 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.

Відповідно до вимогст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободнікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

Згідно із приписами ч. 1ст. 3 КЗпП Українизаконодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

У ч. 2ст. 22 КЗпП Українивстановлено, що відповідно доКонституції Українибудь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Згідно ч. 2, чт. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суд, враховуючи викладені обставини та визнання відповідачем позову, яке прийняте судом, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про встановлення факту припинення трудових відносин ґрунтується на вимогах закону та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1681,60 гривень підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.с. 38 КЗпП України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 258-259, 267, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві від 24 лютого 1998 року, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 про встановлення факту припинення трудових відносин задовольнити.

Встановити факт припинення трудових відносин між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 31 грудня 2018 року.

Зобов`язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 про звільнення із займаної посади з 31 грудня 2018 року.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1681 (одну тисячу шістсот вісімдесят одну) гривню 60 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд міста Одеси протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 17 березня 2021 року.

Суддя: Ю.В. Тополева