-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
Справа № 493/788/18
Провадження № 2/493/34/21
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2021 року м.Балта Одеської області
Балтський районний суд Одеської області в складі
ГОЛОВУЮЧОГО СУДДІ ІЛЬНІЦЬКОЇ О.М.
ЗА УЧАСТЮ СЕКРЕТАРЯ АНТОСЮК Н.В.
ПОЗИВАЧА ОСОБА_1
ПРЕДСТАВНИКА ПОЗИВАЧА ОСОБА_2
ПРЕДСТАВНИКА ВІДПОВІДАЧА ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування квартири,
В С Т А Н О В И В :
24.04.2018 ОСОБА_6 звернулася до Балтського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування квартири (т.1 а.с.3-5).
Ухвалою судді Балтського районного суду Одеської області Тітової Т.П. від 26.04.2018 позовна заява залишена без руху (т.1 а.с.12).
02.05.2018 позивач надала до суду матеріали на виконання ухвали судді (т.1 а.с.15).
Ухвалою судді від 17.05.2018 відкрите провадження у справі, постановлено провести розгляд справи в порядку загального судового провадження, призначене підготовче судове засідання (т.1 а.с.29).
24.07.2018 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (т.1 а.с.67-70).
Ухвалою суду від 17.08.2018 закрите підготовче засідання, справа призначена до судового розгляду (т.1 а.с.80).
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2018 справу передано судді Ільніцькій О.М. (т.1 а..с.122).
Ухвалою судді Балтського районного суду Одеської області Ільніцької О.М. від 23.10.2018 справу прийнято до свого провадження та призначене підготовче судове засідання (т.1 а.с.123).
Ухвалою суду від 20.02.2019 провадження у справі зупинене у зв`язку із захворюванням позивача ОСОБА_6 (т.1 а.с.166).
Ухвалою суду від 18.07.2019 поновлене провадження у справі (т.1 а.с.220).
Ухвалою суду від 18.07.2019 замінено позивача ОСОБА_6 на ОСОБА_4 у зв`язку зі смертю первісного позивача (т.1 а.с.221-222).
Ухвалою від 19.07.2019 частково задоволено заяву позивача ОСОБА_4 про забезпечення позову (т.2 а.с.14-16).
Ухвалою суду від 29.07.2019 провадження у справі зупинене до встановлення всіх правонаступників ОСОБА_6 (т.2 а.с.34).
11.12.2019 позивач ОСОБА_4 подала до суду заяву про збільшення позовних вимог (т.2 а.с.46-52), а 28.07.2020 заяву про виправлення описки (т.2 а.с.169-175).
Ухвалою суду від 22.01.2020 поновлене провадження у справі (т.2 а.с.120).
Ухвалою суду від 19.02.2020 закрите підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду (т.2 а.с.130).
В судовому засіданні позивач ОСОБА_4 та її представник адвокат Кресюн В.А. позов підтримали та пояснили, що ОСОБА_6 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 . Згідно договору дарування від 25.05.2007 між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , посвідченого приватним нотаріусом Балтського районного нотаріального округу Одеської області Смірновою Н.С., зареєстрованого в реєстрі за №1873, ОСОБА_6 подарувала належну їй квартиру ОСОБА_5 .
Вказаний договір вважають недійсним, так як на момент його укладення ОСОБА_6 вважала, що це є договір довічного утримання, за яким ОСОБА_5 мав доглядати її до смерті, а після її смерті - квартира перейде у власність відповідача.
В силу похилого віку та поганого стану здоров`я вона не розуміла різницю між договором дарування та довічного утримання.
ОСОБА_6 після укладення оспорюваного договору продовжувала проживати в своїй квартирі та сплачувати комунальні послуги, іншого житла вона не мала. Спочатку ОСОБА_5 надавав їй допомогу, якої вона потребувала через поганий стан здоров`я, але згодом стосунки між ними погіршилися, відповідач перестав надавати їй допомогу. В квітні 2018 року ОСОБА_6 дізналася про те, що був укладений договір дарування квартири, а не договір довічного утримання, тому звернулася до суду з позовом про визнання договору дарування недійсним на підставі ст..229 ЦК України, так як договір дарування був укладений внаслідок помилки.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла. ОСОБА_4 є її спадкоємицею за заповітом від 01.11.2018.
На цій підставі позивач просить визнати недійсним договір дарування квартири від 25.05.2007 та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на квартиру.
Відповідач ОСОБА_5 та його представник адвокат Івасишин В.П. позов не визнали та пояснили, що ОСОБА_6 добровільно уклала договір дарування квартири, усвідомлювала сутність цього правочину, передала квартиру у власність ОСОБА_5 безоплатно та без будь-яких умов. За згодою ОСОБА_5 ОСОБА_6 продовжувала проживати у цій квартирі до смерті. Він надавав необхідну допомогу ОСОБА_6 по господарству та при необхідності її лікування, але це не було умовою для переходу до нього права власності на квартиру, сплачував комунальні послуги за квартиру.
Тому вважає, що підстав для визнання договору дарування квартири недійсним немає, так як умови договору відповідали волевиявленню ОСОБА_6 , яка усвідомлювала сутність правочину.
Суд, заслухавши доводи сторін, пояснення свідків, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, дійшов такого висновку.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , належала квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 17 травня 1995 року комісією по приватизації житлового фонду Балтської міської ради та свідоцтва про право на спадщину, виданого 12 липня 2000 року Кодимською державною нотаріальною конторою Одеської області (т.1 а.с.50-52).
25 травня 2007 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 укладений договір дарування квартири, посвідчений приватним нотаріусом Балтського районного нотаріального округу Одеської області Смірновою Н.С., зареєстрований в реєстрі №1873, згідно якого ОСОБА_6 подарувала, а ОСОБА_5 прийняв у дар квартиру під АДРЕСА_1 (т.1 а.49).
На підставі вказаного договору Балтським районним бюро технічної інвентаризації 14.06.2007 за ОСОБА_5 зареєстроване право власності на квартиру, реєстраційний номер 18802190 (т.1 а.с.16, 45).
Іншого житла у ОСОБА_6 не було. Після укладення договору дарування та державної реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_5 ОСОБА_6 до смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжувала проживати та була зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 .
Вказана обставина відповідачем не оспорюється.
Абонентські рахунки на водопостачання, газопостачання та електропостачання за вказаною адресою до липня 2018 року були оформлені на ОСОБА_6 , оплата комунальних послуг здійснювалася нею, що підтверджується відповідними відповідями КП «Балтаводоканал», АТ «Одесагаз», АТ «Одесаобленерго», розрахунковими книжками та квитанціями на оплату комунальних послуг (т.2 а.с.59, 60, 61, 68-100).
01.11.2018 ОСОБА_6 склала заповіт, яким на випадок своєї смерті заповіла все своє майно ОСОБА_4 (т.2 а.с.55).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, що підтверджується копією свідоцтва про її смерть (т.2 а.с.56).
ОСОБА_4 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 , звернувшись із відповідною заявою до нотаріуса (т.2 а.с.127).
Допитана в якості свідка ОСОБА_4 пояснила, що зі слів ОСОБА_6 їй відомо, що остання уклала договір довічного утримання, згідно якого ОСОБА_5 мав доглядати її до смерті, а після її смерті у ОСОБА_5 залишиться її квартира. ОСОБА_6 потребувала сторонньої допомоги, не могла сама пересуватися через травму стегна, але належного догляду ОСОБА_5 їй не надавав, тому вона у 2018 році почала піднімати питання щодо неналежного виконання ОСОБА_5 своїх обов`язків за договором, звернулася за допомогою до адвоката, тоді й з`ясувалося, що був оформлений договір дарування квартири, а не договір довічного утримання. Однак ОСОБА_6 стверджувала, що дарувати квартиру ОСОБА_5 вона наміру не мала, а хотіла укласти договір довічного утримання. До дня своєї смерті ОСОБА_6 проживала в спірній квартирі та оплачувала комунальні послуги.
Свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона тривалий час перебувала в дружніх стосунках з ОСОБА_6 , часто приходила до неї. ОСОБА_6 повідомляла їй, що в неї є опікун, з яким вона уклала договір довічного утримання, згідно якого домовилася про передачу квартири за договором довічного утримання, уклала договір довічного утримання, і якби вона подарувала йому квартиру, то він би міг вигнати її з квартири. ОСОБА_5 надавав допомогу ОСОБА_6 в ремонті даху, догляді за домашніми тваринами, але ОСОБА_6 потребувала більшої допомоги, та ОСОБА_5 ухилявся від її надання.
Свідок ОСОБА_8 пояснила, що вона проживала по-сусідству з ОСОБА_6 , допомагала їй, так як ОСОБА_6 хворіла, потребувала сторонньої допомоги, останнім часом пересувалася за допомогою ходунків. Доводилося викликати лікарів до ОСОБА_6 , робити їй уколи. ОСОБА_5 , який мав доглядати за нею, належної допомоги не надавав, через що у них почалися скандали. ОСОБА_6 розповідала, що підписала документ відносно квартири, але не читала його. У своїй квартирі ОСОБА_6 проживала до смерті.
Свідок ОСОБА_9 пояснила, що вона є соціальним працівником та в період з 2009 до 2019 року, тобто до смерті ОСОБА_6 , надавала їй допомогу, якої вона потребувала за станом здоров`я, оплачувала комунальні послуги від імені ОСОБА_6 , грошові кошти для цієї мети їй надавала ОСОБА_6 .
Свідок ОСОБА_10 пояснила, що вона до 2012 року спілкувалася з ОСОБА_6 , і та їй повідомляла, що зробила заповіт на користь ОСОБА_5 , так як останній доглядав її, а також що мала намір подарувати квартиру ОСОБА_5 .
Свідок ОСОБА_11 пояснила, що вона до 2007 року спілкувалася із сім`єю ОСОБА_12 , зі слів яких їй відомо, що ОСОБА_6 просила, щоб вони доглядали за нею, а вона залишить їм свою квартиру, склавши заповіт. Через деякий час ОСОБА_6 виявила бажання подарувати квартиру. ОСОБА_6 говорила, що ОСОБА_12 будуть допомагати їй та дивитися за господарством. Вони носили їй їжу, ОСОБА_5 доглядав кіз, яких утримувала ОСОБА_6 .
Свідок ОСОБА_13 пояснила, що вона протягом тривалого часу (приблизно з 1999-2000 років до 2010-2012 років) приходила до ОСОБА_6 , якій допомагали по господарству ОСОБА_5 та його дружина. Стосунки між ними були добрими. У 2007 році (дата їй відома зі слів дружини ОСОБА_5 ) вона стала свідком розмови між ОСОБА_6 і подружжям ОСОБА_12 , зі змісту якого випливало, що ОСОБА_6 бажала «переписати» свою квартиру на ОСОБА_5 . Увечері того ж дня вона знову прийшла до ОСОБА_6 , де знаходилися, крім останньої, подружжя ОСОБА_12 та теща ОСОБА_5 , які сиділи за столом, ОСОБА_6 повідомила, що вона «переписала» квартиру на ОСОБА_5 , так як вони їй допомагають.
Сукупність вказаних доказів дають підстави суду для висновку, що ОСОБА_6 була особою похилого віку, потребувала сторонньої допомоги та мала намір передати належну їй квартиру ОСОБА_5 за умови, що останній буде доглядати її та надавати допомогу.
Доводи відповідача про те, що ОСОБА_6 усвідомлювала сутність договору дарування і не оспорювала його протягом тривалого часу, тобто з 2007 року до 2018 року, а подала позов тільки після того, як склала заповіт на користь ОСОБА_4 , суд знаходить неспроможними, так як зазначеними доказами підтверджено, що ОСОБА_6 мала намір укласти договір, за яким ОСОБА_5 мав доглядати її та надавати допомогу, а належна їй квартира перейде у його власність після її смерті. Крім того, заповіт на ім`я ОСОБА_4 нею був складений тільки 01.11.2018, тобто після звернення ОСОБА_6 до суду.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленічастинами першою - третьою,п`ятоюташостою статті 203цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочинуне можесуперечити цьомуКодексу,іншим актамцивільного законодавства,а такожінтересам державиі суспільства,його моральнимзасадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. ( ч.3 ст.203 ЦК України). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. (ч.5 ст.303 ЦК України).
Відповідно доч.1 ст..229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Як встановлено ст..717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
Отже, договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не тільки про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.
Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.
Таким чином ОСОБА_6 вважала, що при укладенні спірного договору було узгоджено надання їй ОСОБА_5 догляду та допомоги, як особі похилого віку, тобто фактично вона помилилася відносно правової природи правочину. Також будучи особою похилого віку, вона за станом здоров`я дійсно потребувала стороннього догляду, тому, укладаючи спірний договір, помилялася щодо правової природи правочину, прав та обов`язків, які виникнуть після його укладення між сторонами. На користь такого висновку свідчить і той факт, що ОСОБА_6 іншого житла не мала, з часу укладення оспорюваного правочину, тобто з 2007 року і до своєї смерті, тобто до 2019 року, проживала в квартирі, розташованій за адресою АДРЕСА_2 .
Про порушення свого права ОСОБА_6 стало відомо у 2018 році, що підтверджується показами свідків, її зверненням до Балтського ВП ГУНП в Одеській області (т.2 а.с.67), а також зважаючи на той факт, що у неї не було примірника оспорюваного договору дарування, так як один примірник залишався у приватного нотаріуса, другий видавався обдарованому, тобто ОСОБА_5 .
За таких обставин договір дарування квартири підлягає визнанню недійсним із застосуванням наслідків, передбачених ч.1 ст.216 ЦК України, а саме зобов`язання відповідача звільнити квартиру.
Враховуючи, що до закінчення судових дебатів у справі сторона позивача у справі зробила заяву про подання доказів понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, призначається судове засідання для вирішення питання про судові витрати.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 203, 215, 229, 627, 717 України, ст. 81,89, 141,259,263, 265 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування квартири задовольнити.
Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений 25.05.2007 між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Балтського районного нотаріального округу Одеської області Смірновою Н.С., зареєстрований в реєстрі за №1873.
Скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 від 14.06.2007, реєстраційний номер 18802190.
Зобов`язати ОСОБА_5 звільнити квартиру АДРЕСА_1 .
Арешт, накладений на квартиру АДРЕСА_1 ухвалою судді від 19.07.2019, після набрання рішенням законної сили скасувати.
Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 16 год. 30 хв 18 березня 2021 року в приміщенні Балтського районного суду.
Зобов`язати позивача ОСОБА_4 подати до суду докази щодо розміру понесених нею судових витрат в строк до 15 березня 2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішеннясудуподається через Балтський районний суд Одеської області.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складене 18 березня 2021 року.
СУДДЯ
скопійовано
-
скопійовано
-
