Справа № 761/5362/20

Провадження № 2/761/1561/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

20 січня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

секретаря судового засідання - Мехеди А.В.,

за участю:

представника позивача - Сивак Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Браво» про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

17 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м .Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Браво» про стягнення коштів, у якому просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Браво» на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 250 000 спеціальних прав запозичень, що еквівалентно 8 440 850,00 грн. за шкоду завдану його здоров`ю.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 14 червня 2018 року, позивач, в якості пасажира, знаходився на борту повітряного судна UR - CPR, експлуатантом якого є ТОВ «Авіакомпанія Браво», рейс 4406 «Анталія-Київ», який здійснював переліт з Республіки Туреччина в Україну. Під час заходу на посадку в аеропорту МА «Київ» (Жуляни) вищезазначене повітряне судно зазнало аварії, в результаті якої позивачу спричинено тілесні ушкодження. Внаслідок даної авіакатастрофи ОСОБА_1 отримав наступні тілесні ушкодження: закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, забій м`яких тканин передньої поверхні правої гомілки та обох ліктьових ділянок із підшкірними крововиливами. року. 03.07.2018 року позивач на адресу відповідача направив претензію про виплату коштів за шкоду, завдану здоров`ю. ТОВ «Авіакомпанія Браво» листом від 01.08.2018 №1.6-251 зазначило, що найближчим часом, на підставі звіту комісії Бюро з розслідування авіаційних подій, що проводить розслідування вказаної авіаційної події, надасть відповідь щодо претензійних вимог. Однак, незважаючи на вищезазначене, на сьогоднішній день, відповідь на дану претензію так і не надходила, що свідчить про відсутність у відповідача наміру виплатити кошти за шкоду, заподіяну здоров`ю позивача. На підставі наведеного позивач звернувся з відповідним позовом.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20 лютого 2020 року було відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09 листопада 2020 року було закрито підготовче провадження у справі, призначено до розгляду по суті.

Представник позивача. в судовому засіданні просив суд позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Браво» своїх представників в судове засідання не забезпечив, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

За таких підстав судом визнано за можливе розглядати справу на підставі доказів, наявних у матеріалах справі, та за погодженням сторін, третіх осіб й згідно поданих ними заяв.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив.

За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Судом встановлено, що 14 червня 2018 року, ОСОБА_1 , в якості пасажира, знаходився на борту повітряного судна UR - CPR, експлуатантом якого є ТОВ «Авіакомпанія Браво», рейс 4406 «Анталія-Київ», який здійснював переліт з Республіки Туреччина в Україну.

Як зазначає позивач, під час заходу на посадку в аеропорту МА «Київ» (Жуляни) вищезазначене повітряне судно зазнало аварії, в результаті якої позивачеві спричинено тілесні ушкодження.

Внаслідок даної авіакатастрофи ОСОБА_1 отримав наступні тілесні ушкодження: закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, забій м`яких тканин передньої поверхні правої гомілки та обох ліктьових ділянок із підшкірними крововиливами, що підтверджується висновком Комунального закладу Тернопільської районної ради «Тернопільське районне територіальне медичне об`єднання» від 16.06.2018 року.

18.06.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області з заявою про вчинення кримінального правопорушення щодо заподіяння останньому тілесних ушкоджень внаслідок вищезазначеної авіакатастрофи.

Тернопільський відділ поліції ГУНП в Тернопільській області листом від 20.06.2018 повідомив ОСОБА_1 , що матеріали ЄО №19550 від 19.06.2018 року, зареєстровані за заявою, направлені за належністю до Солом`янського управління поліції ГУНП в м. Києві.

Як вбачається з копії листа Солом`янського управління поліції ГУНП у м. Києві від 31.07.2018 №03887125/55-2018, що матеріали дослідної перевірки за заявою ОСОБА_1 від 19.06.2018 приєднано до матеріалів кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018100090006584 від 15.06.2018 року.

03.07.2018 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію про виплату коштів за шкоду, завдану здоров`ю, відповідно до якої просив виплатити в добровільному порядку компенсацію шкоди, які спричинила тілесні ушкодження під час авіаперевезення на повітряному судні UR - CPR, рейс 4406 «Анталія-Київ», в розмірі 11 310 спеціальних прав запозичень.

Відповідач у справі, ТОВ «Авіакомпанія Браво» листом від 01.08.2018 №1.6-251 зазначив, що на підставі звіту комісії Бюро з розслідування авіаційних подій, що проводить розслідування вказаної авіаційної події, позивачу буде надано відповідь щодо його претензійних вимог.

За вимогами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 3 Повітряного кодексу України, ст. 42 Закону України «Про транспорт», ст. 10 ЦК України, ст. 3 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено - чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України; якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені Законами України (Кодексами України), застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про правонаступництво України» від 12.09.1991 року Україна підтвердила свої зобов`язання за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР та СРСР до проголошення незалежності.

За вимогами ст.11 Повітряного кодексу України, ст. 908 ЦК України, при виконанні повітряних перевезень, перевізник зобов`язаний дотримуватись Загальних правил повітряних перевезень, які визначають Умови перевезення та відповідальність перевізника, зокрема. За перевезення пасажирів і багажу. Також ст. 908 ЦК України передбачає, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За ст. 910 ЦК України договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов`язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу. Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 100 Повітряного кодексу України авіаперевізник несе відповідальність за втрату або шкоду, заподіяну під час перевезення пасажирів, багажу, вантажу та пошти відповідно до вимог і правил, передбачених міжнародними договорами України, законодавством України, в тому числі авіаційними правилами України, розмір якої має бути однаковим для внутрішніх і для міжнародних рейсів.

Пунктом 1 глави 1 розділу XXVI Правил повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу, затверджених наказом Державної авіаційної служби України №1239 від 26.11.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.02.2019 за № 141/33112 (надалі - Правила), передбачено, що авіаперевізник відповідає за шкоду, яка спричинила загибель або тілесне ушкодження пасажира, виключно у разі, якщо подія, яка стала причиною загибелі або тілесного ушкодження, відбулася на борту повітряного судна або під час посадки чи висадки пасажира на/з борт(у) повітряного судна.

Главою 4 розділу XXVI цих Правил визначено, що авіаперевізник не може виключити чи обмежити свою відповідальність за шкоду, яка спричинила загибель або тілесне ушкодження пасажира, за умов, зазначених у главі 1 цього розділу, сумою у розмірі 250000 СПЗ для кожного пасажира, а розділом XXVII цих Правил передбачені загальні положення щодо порядку пред`явлення претензій та подачі позовів, й зокрема зазначено, що позов про відшкодування завданої авіаперевізником шкоди під час повітряного перевезення може бути поданий відповідно до умов і меж відповідальності, які передбачені Монреальською конвенцією та законодавством України, без шкоди правам інших осіб на звернення до суду (Закон України «Про приєднання України до Конвенції про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень» від 17.12.2008).

Відповідно до розділу XXVII Правил, перерахунок сум, зазначених у СПЗ, у національну валюту здійснюється відповідно до вартості валют у СПЗ згідно з курсом Національного банку України на дату ухвалення судового рішення чи прийняття авіаперевізником рішення щодо претензії пасажира.

Частинами 1-4 ст.12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Жодних доказів, які б спростовували висновки суду про недоведеність та необґрунтованість підстав для стягнення моральної шкоди, позивачка не надала, в тому числі, не довела вчинення відповідачем протиправного діяння та факту заподіяння моральної шкоди діями відповідача.

Згідно з вимогами ст.76-81 ЦПК України, засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що позивачкою не було надано жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 76-81 ЦПК України на підтвердження своїх позовних вимог.

Суд зазначає, що хоча позивачем і було надано висновок Комунального закладу Тернопільської районної ради «Тернопільське районне територіальне медичне об`єднання» від 16.06.2018 року, про те, що ОСОБА_1 отримав наступні тілесні ушкодження: закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, забій м`яких тканин передньої поверхні правої гомілки та обох ліктьових ділянок із підшкірними крововиливами.

Одночасно з цим в матеріалах справи відсутні підтвердження того, що вказані тілесні ушкодження позивачем було отримано внаслідок аварії повітряного судна.

Наведене також витікає з того, що листом від 14.06.2018 року ТОВ «Авіакомпанія Браво» зазначило, що рейс ТОВ «Авіакомпанія БРАВО» № 4406 від 14 червня 2018р, при посадці в аеропорту МА «Київ» (Жуляни) виникла авіаційна подія без людських жертв, що призвело до серйозного пошкодження ПС, а саме борт R-CPR під час посадки перемістився за межі злітно-посадкової смуги, під час якого було пошкоджено шасі та ліве крило, літак перемістився зі зламаним шасі на зелену зону. В цьому листі зазначено, що пасажири самостійно покидали ПС через аварійні трапи та аварійні виходи.

Позивач у своєму позові зазначив, що в засобах масової інформації розміщено повідомлення про те, що СК «Експо страхування» спільно з перестрахувальником Lloyd's of London, визнали аварію повітряного судна McDonnell Douglas MD-83 страховим випадком на підставі розслідування проведеного за участю Національного бюро розслідування авіаційних подій та інцидентів з цивільними суднами, однак , як вбачається з матеріалів справи, доказів на підтвердження вищенаведеного позивачем не було надано.

Також суд критично ставиться до тверджень позивача щодо вини ТОВ «Авіакомпанія БРАВО», оскільки звіт комісії Бюро з розслідування авіаційних подій в матеріалах справи відсутній на момент розгляду справи, а відтак не є за можливе встановити, що саме ТОВ «Авіакомпанія БРАВО» несе відповідальність за шкоду, завдану внаслідок авіаційної події без людських жертв, та повинне відшкодовувати позивачеві шкоду у відповідності до глави 4 розділу XXVI Правил повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу.

Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З вищезазначених норм слідує, що суди повинні належним чином обґрунтовувати свої рішення.

Аналогічна позиція підтримується і практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 року, де зазначено про те, що Європейський Суд встановив порушення ст. 6 Конвенції, у тому числі через те, що національні суди не дали відповідь на аргументи заявниці стосовно правдивості показів свідків та дійсності документів, хоча ці докази були визначальними для рішення по справі.

Слід також зазначити, що однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З урахуванням вищевикладеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач в позові, як на підставу для його задоволення, є суперечливими та не знайшли свого підтвердження, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі ст.ст. 15, 10, 16, 908, 910 ЦК України, ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 3, 11, 100 Повітряного кодексу України, ст. 42 Закону України «Про транспорт», , ст. 3 Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст.ст. 2, 4, 10-13, 17-19, 76-81, 133, 137, 141, 258-259, 263-268, 272-273, 352, 354-355 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Браво» про стягнення коштів - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_1 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Браво», місце знаходження - 04116, м. Київ, вул. Шулявська, буд. 7, код ЄДРПОУ - 32259588,

Повний текст рішення складений 15 лютого 2021 року.

Суддя: