печерський районний суд міста києва

Справа № 944/6419/19-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 року Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Бусик О.Л.

при секретарі судових засідань -Диба І.Б.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідачі: Кабінет Міністрів України, Державна казначейська служба України

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2019 року позивач звернувся до Яворівського районного суду Львівської області з позовом до Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, в якому просив стягнути з держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України на користь позивача заподіяну майнову шкоду, завдану в результаті прийняття Кабінетом Міністрів України пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким категоріям осіб» та змін до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (нормативно-правового акта), що були визнані незаконними і скасовані в розмірі 35449,91 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103).

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 103 постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»(далі - Закон) до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704).

Пунктом 2 Постанови № 103 постановлено виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01.01.2018 у таких розмірах: з 01 січня 2018 року - 50 відсотків; з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 01 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.

Також, Постановою Кабінету Міністрів України № 103 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Постанова КМ України №45), а саме, у Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженому Постановою КМУ № 45: - пункт 5 викладено в наступній редакції: «Під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням»; - додаток 2 до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» викладено в новій редакції, в якій довідка про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, не містить такі складові грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зобов`язано Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правого акта протиправним та нечинним в окремій його частині у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.

У зв`язку з дією у період часу з 01 березня 2018 року по 01 червня 2018 року незаконної постанови Кабінету Міністрів України № 103, окремі пункти якої в подальшому було визнано судом протиправним та скасовано, йому зараховувалося та виплачувалося пенсія у менших розмірах.

Майнова шкода, завдана йому пунктами 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, які були визнані протиправними та скасовані судом 12 грудня 2018 року, полягає у недоотриманому ним доходу у вигляді пенсії військовослужбовця за вказаний період у загальному розмірі 35449,91 грн, який би він реально одержав, якщо б вищевказані пункти Постанови Кабінету Міністрів України № 103 не діяли.

Посилаючись на положення ст. 56 Конституції України, ст.ст. 1166, 1175 ЦК України позивач просив про задоволення позову.

Ухвалою Яворі вського районного суду Львівської області від 27 грудня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 передано за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 05 лютого 2020 року у відкритті провадження у справі відмовлено.

07 квітня 2020 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу суду від 05 лютого 2020 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 05 лютого 2020 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2020 року у справі відкрито провадження для розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

04 березня 2021 року від Кабінету Міністрів України надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач зазначає, що умови та розміри перерахунку пенсії визначаються Кабінетом Міністрів України відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», тому посилання позивача щодо стягнення з Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України заподіяної матеріальної шкоди в розмірі 35449, 91 грн. є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах законодавства. У задоволенні позову просив відмовити.

В судове засідання позивач не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідача - Кабінету Міністрів України подав заяву про проведення судового засідання у його відсутності, у задоволенні позову просив відмовити.

Представник відповідача - Державної казначейської служби в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з положеннями ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках; учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд установив, що згідно з наказом заступника Міністерства Оборони України №43 від 12 жовтня 2005 року майора ОСОБА_1 , міського голову міста Яворова Львівської області звільнено у запас за пунктом 67, підпункту б (за станом здоров`я), з правом носіння військової форми одягу.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 103 постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) до 01 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704).

Пунктом 2 Постанови № 103 постановлено виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01.01.2018 у таких розмірах: з 01 січня 2018 року - 50 відсотків; з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 01 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.

Також, Постановою Кабінету Міністрів України № 103 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Постанова КМ України №45), а саме, у Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженому Постановою КМУ № 45: - пункт 5 викладено в наступній редакції: «Під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням»; - додаток 2 до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» викладено в новій редакції, в якій довідка про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, не містить такі складові грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зобов`язано Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правого акта протиправним та нечинним в окремій його частині у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.

Відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 20 грудня 2018 року № 8, яка видана виконавчим комітетом Яворівської міської ради, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 363 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268» розмір грошового забезпечення за нормами чинними на 10 травня 2018 року за посадою міського голови становить:

- посадовий оклад - 5100 грн;

- підвищення посадового окладу - 2400 грн;

- оклад за військовим званням (майор) - 1410 грн;

- надбавка за вислугу років (45 %) - 4009,5 грн;

- надбавка за виконання особливо важливих завдань (50 %) - 6479,75 грн;

- премія (300 %) - 22500 грн.

ОСОБА_1 23 грудня 2018 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з заявою про перерахунок пенсії з 10 травня 2018 року відповідно вимог ч. 4 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 20 грудня 2018 року № 8, виданої виконавчим комітетом Яворівської міської ради. До заяви долучив довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 20.12.2018 № 8.

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області листом від 25 січня 2019 № 5361/П-20/07.05-06 повідомлено, що постанова Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 № 363 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268» не є рішенням Кабінету Міністрів України щодо перерахунку пенсій в розумінні Порядку про проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та не є підставою для - перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Чинним законодавством не передбачено індивідуального перерахунку пенсій військовослужбовцям за їхньою заявою. Підстав для проведення перерахунку пенсії відповідно до довідки від 20 грудня 2018 року № 9 немає, тому зазначену довідку - повернуто без виконання.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з набуттям чинності постанови Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 року № 363 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268»у відсотковому співвідношенні 62 % від загальної суми грошового забезпечення, зазначеного у довідці виконавчого комітету Яворівської міської ради Львівської області про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 20 грудня 2018 року № 8 з 10 травня 2018 року.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з набуттям чинності постанови Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 року № 363 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268»у відсотковому співвідношенні 62 % від загальної суми грошового забезпечення, зазначеного у довідці виконавчого комітету Яворівської міської ради Львівської області про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 20 грудня 2018 року № 8 з 10 травня 2018 року.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що у позивача, у зв`язку із підвищенням грошового забезпечення міського голови міста Яворова Львівської області, виникло право на перерахунок пенсії.

Звертаючись до суду з позовом позивач вказував на те, що Порядок №45 не передбачає повторної процедури перерахунку раніше призначеної пенсії у разі визнання окремих норм постанови №103 протиправними та нечинними. Внаслідок чого на даний час порушені права позивача щодо перерахунку раніше призначеної пенсії у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення на підставі Постанови №704, не відновлені. Тому виплата йому пенсії у меншому розмірі, ніж належало виплачуватися до внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України, які були визнані протиправними та скасовані судом -є шкодою, завданою йому в результаті прийняття органом державної влади нормативно-правового акту, що був визнаний незаконним та скасований, отже цю шкода має відшкодувати держава відповідно до ст.1175 ЦК України.

Відповідно до норм ч.ч. 1, 2, 4 ст. 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Позивач звернувся із вимогою про відшкодування майнової шкоди внаслідок дії нормативно-правового акта, дія якого скасована судовим рішенням.

Суд звертає увагу, що позивач не звертався до суду з вимогами про стягнення недоплаченого грошового забезпечення до органу, який проводить відповідні виплати військовослужбовцям. Натомість, звернувся з позовом про стягнення збитків, у розмірі недоотриманого грошового забезпечення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з відповідними змінами. Цей Акт визначає складові грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу ; порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони та іншими державними органами; встановлює розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та визначає порядок їх обчислення.

Надалі з 01 березня 2018 року, як зазначає позивач, військовослужбовцям, які проходили військову службу почалося нарахування грошового забезпечення згідно постанови № 704 зі змінами, внесеними згідно постанови № 103, проте вказані зміни (пункти1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 103) були скасовані судовим рішенням.

Вказані обставини і стали підставою для звернення позивача з позовом до держави Україна в особі відповідачів про відшкодування шкоди, заподіяної актом, що визнаний неконституційним, відповідно до приписів ст. 56 Конституції України, та ст.ст. 1166, 1175 ЦК України.

Згідно зі статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначає Цивільний кодекс України. Так у Цивільному кодексі України відшкодуванню шкоди присвячена глава 82, положення якої за своїм змістом є зобов`язаннями деліктного характеру або відносинами зобов`язальними і пов`язані з цивільно-правовою відповідальністю.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч.3).

У п.1 і п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» роз`яснено, що відповідно до ст.8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.

Як зазначено у статті 8 Конституції України, вона має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, а відтак суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституціїі в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі коли правовідносини, що розглядаються судом, законом України не врегульовано.

Відповідальність держави за зобов`язаннями визначено у Главі 11 ЦК України та ст.ст.1173-1175 ЦК України.

Згідно зі статтею 1175 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.

Ця норма є спеціальною по відношенню до положення статті 1173 Цивільного кодексу України, оскільки для її застосування необхідні певні особливі умови, а саме завдання шкоди в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта та визнання такого нормативно-правового акту незаконним та його скасування.

Визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування врегульовано в статті 21 Цивільного кодексу України. В частині другій цієї статті Кодексу зазначено, що суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Зміст статті 1175 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про її застосування у випадках, коли нормативно-правовий акт органу державної влади визнається незаконним і скасовується. Визнання Конституційним Судом України окремих положень закону неконституційними не вважається тотожним визнанню нормативно-правового акту незаконним.

Обравши такий спосіб захисту прав, як відшкодування завданої шкоди, позивач не довів складових деліктного правопорушення, що є підставою відповідальності держави, а саме визнання незаконними нормативно-правових актів органу державної влади, згідно яких здійснювалися вказані соціальні виплати позивачу.

Посилання позивача на положення ст.1175 ЦК України є безпідставним, оскільки вказана норма встановлює, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.

У свою чергу, шкода - це будь-яке знецінення блага, що охороняється правом, тому її поділяють на майнову і немайнову. Поряд із поняттям «шкода» законодавець використовує поняття «збитки».

Так, стаття 22 Цивільного кодексу України передбачає можливість відшкодування збитків особі у результаті порушення її цивільного права. Як визначено частиною другою означеної статті збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Отже, збитки це грошова оцінка шкоди, яка має місце у разі неможливості відшкодування шкоди в натурі, і стаття 22 ЦК України практично визначає лише такий спосіб захисту, як відшкодування збитків у результаті порушення саме цивільного права особи, тоді як предметом даного спору є відшкодування шкоди у вигляді недоотриманої пенсії.

Разом з цим такі виплати не можна вважати збитками у розумінні ст.22 ЦК України.

Суми виплати, заявлені позивачем (недоплачена сума грошового забезпечення), не підпадають під визначення збитків у статті 22 ЦК України та не можуть бути відшкодовані в порядку статті 25 Бюджетного кодексу України за рахунок коштів державного бюджету.

Відшкодування збитків та виплата недоотриманого грошового забезпечення військовослужбовців відносяться до різних сфер правового регулювання. При цьому частина друга статті 1 Цивільного кодексу України встановлює правило, згідно з яким до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. А тому норми статті 1175 Цивільного кодексу України навіть за аналогією закону застосуванню не підлягають.

При вирішенні спору суд також враховує висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №242/4741/16-ц, в якій, крім іншого, зазначено, що держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяну шкоду.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215 (Положення №215), Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Тобто, Державна казначейська служба України є суб`єктом владних повноважень та здійснює публічно-владні управлінські функції у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 вказаного вище Положення №215 Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Як вбачається, Казначейство, виконуючи свої повноваження, не здійснювало будь-яких протиправних дій відносно позивача, його прав та охоронюваних законом інтересів не порушувало.

Ураховуючи викладене, недоотримана позивачем пенсії, не може вважатися майновою шкодою в розумінні статті 1175 ЦК України, а відтак зазначені норми права не застосовуються до спірних правовідносин.

Правовою підставою для позову позивач зазначив ст. 1175 Цивільного кодексу України. Зазначена норма регулює недоговірні відносини - відносини, підставою виникнення яких є сам факт заподіяння шкоди. При цьому інші підстави виникнення зобов`язань відсутні.

З огляду на вищевикладене, належний розмір грошового забезпечення, не виплачений позивачеві, не є майновою шкодою. У разі недоотримання такої виплати особа повинна вимагати від відповідного органу звертатися з вимогою про стягнення цієї виплати, а не шкоди.

Аналіз наведених вище норм законодавства та фактично встановлені обставини у справі вказують на те, що підстави для задоволення позову про стягнення на користь позивача шляхом списання з рахунку Державної казначейської служби України шкоди, завданої актом, що визнаний протиправним та скасовано, відсутні.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку що позов є безпідставним, а тому у його задоволенні слід відмовити.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (рішення у справі «Гарсія Руїс проти Іспанії» (Garsia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26 із подальшими посиланнями).

Пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, а тому оскільки у задоволенні позову відмовлено, при цьому позивач звільнений від сплати судового збору, питання про відшкодування судового збору не підлягає вирішенню та покладається на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 55 Конституції України, ст.ст. 2, 15, 22,1166, 1173, 1175 ЦК України, ст. ст. 11-23,76-81, 89,95, 131, 141, 258-259, 263-265, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва до Київського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 18 березня 2021 року.

Суддя О.Л. Бусик