Справа № 752/17299/20

Провадження № 2/752/3152/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

16 лютого 2021 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

у вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом, в якому просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь суму боргу за договором позики в сумі 142 000,00 грн. з урахуванням штрафу в розмірі 1 401,00 грн. та пені в розмірі 6 115,73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 10.05.2019 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нестеренко Л.О. за реєстровим № 798, за умовами якого ОСОБА_2 отримав позику в розмірі 142 000,00 грн. з її погашенням без нарахування процентів щомісячно у строк з 10 по 20 число календарного місяця частинами у розмірі 12 900,00 грн., починаючи з другого місяця від дати укладення цього договору, з остаточним поверненням суми позики не пізніше 09.05.2020 року.

Проте, ОСОБА_2 не виконав своїх зобов`язань за договором, що призвело до утворення боргу, що стало причиною для звернення до суду.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Хоменко В.С. від 18.09.2020 року відкрито провадження у справі з проведенням розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на 16.02.2021 року (а.с. 13).

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу з постановленням заочного рішення, проти чого не заперечує позивач, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 10.05.2019 року між сторонами у справі було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нестеренко Л.О. за реєстровим № 798, за умовами якого ОСОБА_2 отримав позику в розмірі 142 000,00 грн. з її погашенням без нарахування процентів щомісячно у строк з 10 по 20дчисло календарного місяця частинами у розмірі 12 900,00 грн., починаючи з другого місяця від дати укладення цього договору, з остаточним поверненням суми позики не пізніше 09.05.2020 року (а.с. 7-8).

Як зазначає позивач, відповідач не виконав належним чином своїх зобов`язань про повне повернення грошових коштів, про які йдеться в зазначеному вище договорі.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства.

Отже, приймаючи до уваги те, що позивач виконав свої зобов`язання за договором позики, надавши відповідачу грошові кошти, а відповідач не повернув вказані кошти у строк, передбачений договором, суд, зважаючи на те, що укладення договору позики на визначених у ньому умовах є результатом вільного волевиявлення сторін, в тому числі відповідача, шляхом вчинення свідомих дій та не суперечить вимогам чинного законодавства, дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність вимог позивача щодо стягнення з відповідача її суми в розмірі 142 000,00 грн.

Також, звертаючись до суду, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача штраф у розмірі 3% річних від простроченої суми - 1 401,00 грн., а також пеню в розмірі 6 115,73 грн.

Розглядаючи дані вимоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Згідно до ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно п. 4 договору сторони у справі дійшли згоди, що при несвоєчасному виконанні зобов`язання позикодавець вправі буде пред`явити цей договір до стягнення в строки і порядку, передбачені чинним законодавством України та вимагати при цьому повернення йому суми позики або частини позики, що залишилась несплаченою, з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити штраф у розмірі трьох процентів від простроченої суми.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З огляду на зазначене, враховуючи, що суд вважає встановленим факт порушення прав позивача, позовна вимога щодо стягнення штрафу в розмірі 1 401,00 грн. є законною і обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі. Доказів в розумінні ст. ст. 76-81 ЦПК України з боку відповідача на спростування позиції позивача з даного приводу не надано. Розрахунок відповідачем також не спростований, тому суд вважає за можливе покласти в основу судового рішення розрахунок штрафу, проведений позивачем.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом (ст. 551 ЦК України).

Частина 1 ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Разом з тим, слід зазначити, що однією з засад судочинства є, зокрема, визначена ст. 12 ЦПК України змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Однак, суд надходить до висновку про відсутність підстав для задоволення даної вимоги позивача з огляду на її недоведеність в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України, адже, договором позики не передбачено стягнення пені в разі невиконання боржником зобов`язань за договором. В разі відсутності таких домовленостей, позикодавець не може претендувати на стягнення цього виду неустойки, а позивачем в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України не доведено підстав для її стягнення, так само як її заявленого розміру.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, з ОСОБА_2 . на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 434,01,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 526, 1046-1050 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274-279, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором позики від 10.05.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нестеренко Л.О. за реєстровим № 798, в розмірі 142 000,00 грн. (сто сорок дві тисячі гривень 00 копійок), штраф у розмірі 1 401,00 грн. (одна тисяча чотириста одна гривня 00 копійок), а всього - 143 401,00 грн. (сто сорок три тисячі чотириста одна гривня 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 434,01 грн. (одна тисяча чотириста тридцять чотири гривні 01 копійка).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.С. Хоменко