ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________________________

Справа №636/1112/20

Провадження №2/636/319/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2021 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Оболєнської С.А.,

секретаря судового засідання Гамоліної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Чугуєві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання договору дарування недійсним, переведення прав покупця, визнання права власності,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати недійсним договір дарування від 14.09.2007 року; перевести на нього права покупця за договором купівлі-продажу 19/20 частин будівель від 14.09.2007 року на Ѕ частину 19/20 частин комплексу будівель за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ним право власності на Ѕ частину 19/20 частин комплексу будівель за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 14.09.2007 року між ним та відповідачем укладено договір дарування, згідно умов якого він подарував відповідачу 250000,00 грн. Відповідач ОСОБА_2 є його сином, та вони домовилися, про те, що в подальшому відповідач придбає на ім`я позивача частину об`єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , однак відповідач не виконав обіцянку, а натомість придбав на своє імя Ѕ частину 19/20 частин комплексу будівель за адресою: АДРЕСА_1 . Просить визнати правочин договір дарування від 14.09.2007 року недійсним з підстав ч.1 ст.203, ч.1 ст.125 ЦК України та застосувати наслідки недійсності правочину.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області залучено до участі у справі треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

В поясненнях до позову третьої особи ОСОБА_4 , її представником ОСОБА_5 зазначено, що договір дарування є нікчемним, оскільки недодержано вимог закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, тому просить в задоволенні позовних вимог відмовити. Щодо вимоги про переведення прав покупця, то вона є похідною від основної, тому в її задоволенні теж слід відмовити. Також ОСОБА_4 пояснює, що вона з відповідачем перебувала у шлюбі на момент придбання 19/20 частин комплексу будівель за адресою: АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 14.09.2007 року, це нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя, тому просить в задоволенні позовних вимог відмовити (а.с. 129-130).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 10.12.2020 року справу розподілено судді ОСОБА_6 .

Ухвалою судді Чугуївського міського суду Харківської області Оболєнської С.А. від 15.12.2020 року справу призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 04.02.2021 р. закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

Позивач надіслав на електронну пошту суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просить позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_7 надіслав на електронну пошту суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Третя особа ОСОБА_3 надіслав на електронну пошту суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просить позовні вимоги не задовольняти.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 5 ст. 719 ЦК України договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п`ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Суд зазначає, що належних доказів дарування ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 250 000 гривень ОСОБА_2 позивачем суду надано не було, оскільки копія договору дарування від 14.09.2007 року, яка міститься в матеріалах справи нотаріально не посвідчена.

Нормами ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

У статті 77 ЦПК України вказано про належність доказів:

1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

2. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

3. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

У статті 78 ЦПК України зазначено про допустимість доказів:

1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Про достатність доказів вказано у ст. 80 ЦПК України:

1. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Положення частини четвертої статті 203 ЦК України встановлює, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст.219 ЦК України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемний.

Згідно чч. 1 та 2 статті 215ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, оспорюваний договір дарування від 14.09.2007 року, підписаний сторонами, є в цілому нікчемним, тобто розглядається з точки зору права як такий, що юридично не створив будь-яких правових наслідків, окрім тих, що пов`язані з його недійсністю. Нікчемний договір є недійсним разом з усіма його умовами та не створює для сторін зобов`язань, що в ньому закріплені.

Відповідно до цієї норми визнання недійсним нікчемного договору закон не передбачає.

Нікчемний договір не породжує тих прав і обов`язків, настання яких бажали сторони, і визнання такого договору недійсним судом не вимагається.

Зазначений договір є юридично нікчемним в цілому в силу порушення імперативних вимог щодо його обов`язкового нотаріального посвідчення. Нікчемний договір є недійсним разом з усіма його умовами та не створює для сторін зобов`язань.

Спірний договір є нікчемним правочином, а тому не підлягає визнанню недійсним в судовому порядку. Якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину, без визнання нікчемного правочину недійсним.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року (справа №404/4702/18-ц).

Таким чином, в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору дарування від 14.09.2007 року суд відмовляє, оскільки вона позивачем не доведена жодним належним та допустимим доказом, а навпаки спростована дослідженими документами. Відповідно не підлягають задоволенню і похідні від цього вимоги про переведення на позивача права покупця за договором купівлі-продажу та визнання за ним право власності на Ѕ частину 19/20 частин комплексу будівель за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 13, 76-81, 141, 263, 265, 268 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання договору дарування недійсним, переведення прав покупця, визнання права власності відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до або через Чугуївський міський суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 ,адреса проживання: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 .

Третя особа: ОСОБА_4 ,адреса проживання: АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_3 .

Третя особа: ОСОБА_3 ,адреса проживання: АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_4 .

Повний текс рішення виготовлений 15 березня 2021 року.

Суддя: С.А. Оболєнська