ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/793/20 пров. № А/857/1506/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Глушка І.В., Запотічного І.І,,

за участю секретаря Мельничук Б.Б.,

представника апелянта Оберишин В.З.,

представника позивача Стернюк В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року (ухвалене головуючим - суддею Сасевич О.М. о 10 год. 25 хв. у м. Львові, повний текст судового рішення складено 17 грудня 2020 року) у справі № 380/793/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2999 від 20.12.2019 «Про накладення штрафу на ТОВ «Львівгаз збут» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу та здійснення заходів державного регулювання».

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що відповідачем було безпідставно, за відсутності порушень зі сторони позивача, винесено щодо нього оспорювану постанову, яка базувалася на необґрунтованих висновках перевірки. Так, позивач зазначає, що ним було своєчасно надано регулятору звітність за 2 квартал 2018 року, що засвідчується відповідним письмовим повідомленням із розпискою одержувача звітності. Відтак, пп. 18 п. 2.1 глави 2 Ліцензійних умов порушено не було. Окрім того, ТОВ «Львівгаз збут» вважає, що воно належним чином виконало свій обов`язок зі сплати внеску на регулювання за І квартал 2018 року. Позивач наголошує на тому, що визначення розміру внеску здійснене відповідно до вимог чинного законодавства, враховуючи чистий дохід звітного періоду та відповідну ставку внеску на цей період. У зв`язку з чим, ним не було порушено пп. 20 п. 2.2 глави 2 Ліцензійних умов. Також позивач вказує на те, що він не допускав з власної вини порушень абз. 5 п. 2.3 глави 2 Ліцензійних умов. У цій частині ТОВ «Львівгаз збут» зазначає, що ним було проведено розрахунки з оптовими продавцями газу та операторами газотранспортної системи на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій і компенсацій було здійснено після надходження коштів з державного бюджету по фінансуванню пільг та субсидій. Позивач також вважає, що ним не було порушено п. 2 глави 2 розділу XI Кодексу ГТС у частині дотримання строків та періодів подання оператору газотранспортної системи номінацій, позаяк, відповідні затримки у 2017, 2018 роках були зумовлені технічними причинами й надалі всі строки в цій частини були дотримані та порушення не допускалися. ТОВ «Львівгаз збут» стверджує крім цього, що накладення штрафу за порушення п. 4.9 глави 4 Мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу в частині направлення інформації до НКРЕКП було необґрунтованим. Відповідні недоліки були зумовлені значним обсягом інформації та стислими термінами, а в подальшому відповідні порушення не допускалися.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 20.12.2019 № 2999 «Про накладення штрафу на ТОВ «Львівгаз збут» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу та здійснення заходів державного регулювання».

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було виконано свій обов`язок із своєчасного подання відповідної звітності. Щодо спірного питання про належність сплати внеску на регулювання за І квартал 2018 року, то суд першої інстанції прийшов до висновку, що з урахуванням Порядку №491 і ставки за постановою від 27.12.2017 № 1403, позивачем було обґрунтовано та правомірно визначено й сплачено внесок на регулювання, подано відповідну звітність. У частині стверджуваних порушень щодо несвоєчасних розрахунків із оптовими продавцями газу та операторами газотранспортної системи, суд першої інстанції вважає доводи ТОВ «Львівгаз збут» хибними, а тому, не знаходить підстав для висновку про належне виконання позивачем своїх зобов`язань по розрахунках за природній газ і його транспортування.

Разом з цим суд першої інстанції оцінюючи заявлені вимоги та, зваживши на підстави позову, його предмет, відзначив, що спірною постановою від 20.12.2019 №2 999 на позивача було накладено штраф у розмірі 51000 грн сукупно за кілька порушень. При цьому, окремі з цих стверджуваних порушень не знайшли належного підтвердження в ході судового розгляду цієї справи. У зв`язку з чим, враховуючи те, що застосована НКРЕКП відповідальність не може бути розмежована в залежності від порушення, допущеного позивачем, а суд не наділений повноваженнями притягувати до відповідальності за окремі порушення відповідно до приписів Закону України «Про ринок природного газу», суд дійшов висновку про можливе й необхідне визнати оспорювану постанову протиправною та скасувати в цілому.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що позивачем було несвоєчасно надано НКРЕКП звітності щодо провадження господарської діяльності з постачання природного газу за 2 квартал 2018 року. Така звітність була зареєстрована в регулятора (що вважається датою подання) зі спливом визначеного строку, що само по собі свідчить про порушення. Водночас вважає, що надання форми звітності N 5- НКРЕКП-газ-моніторинг (квартальна) до територіального органу НКРЕКП у Львівській області, не може свідчити про належне виконання Ліцензійних умов, що свідчить про незастосування судом першої інстанції вимог п. 3 Інструкції щодо заповнення форми звітності N 5- НКРЕКП-газ-моніторинг (квартальна) «Звіт про діяльність постачальника природного газу», затвердженої постановою НКРЕКП від 07.07.2016 № 1234, відповідно до якого Форма N 5 направляється постачальником до НКРЕКП на паперових носіях на адресу: 03057, м. Київ, вул. Смоленська, 19, та в електронному вигляді (файл Excel згідно з формою, розробленою НКРЕКП) на адресу: m5qas@nerc.qov.ua. Крім цього, НКРЕКП вважає, що ТОВ «Львівгаз збут» некоректно визначено розмір внеску на регулювання за 1 квартал 2018 року й заниженого його. На думку відповідача, позивачем обраховано відповідний внесок без дотримання чітких вимог закону та рішень регулятора.

Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та надав пояснення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що постановою НКРЕКП від 30.11.2018 №1584 було затверджено План здійснення заходів державного контролю суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, на 2019 рік. Відповідно до такого Плану, у 2019 році повинна проводитися перевірка дотримання вимог законодавства та ліцензійних умов у сфері енергетики ТОВ «Львівгаз збут» (дата початку заходу 02.12.2019, тривалість 10 днів). Постановою від 30.08.2019 №1779 НКРЕКП було вирішено провести відповідні перевірки суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у тому числі ТОВ «Львівгаз збут». На проведення перевірки позивача НКРЕКП видано посвідчення від 11.11.2019 № 422.

Як засвідчується матеріалами справи, планова перевірка ТОВ «Львівгаз збут» розпочалася 02.12.2019, а завершилася - 13.12.2019. За наслідками такої перевірки оформлено акт, складений за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері енергетики та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу від 13.12.2019 № 464.

У такому акті від 13.12.2019 № 464 про результати перевірки зафіксовано ряд порушень зі сторони ТОВ «Львівгаз збут», а саме:

1) пп. 18 п. 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині складання звітності, затвердженої НКРЕКП, щодо провадження господарської діяльності з постачання природного газу та подання її до НКРЕКП у встановленому порядку;

2) пп. 20 п. 2.2 глави 2 Ліцензійних умов щодо обов`язку ліцензіата сплачувати щоквартально, протягом перших 30 днів кварталу, наступного за звітним, внески на регулювання, що визначаються НКРЕКП;

3) п. 2.1 глави 2 Ліцензійних умов щодо здійснення господарської діяльності з постачання природного газу з дотриманням вимог Правил постачання природного газу, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, які регулюють ринок природного газу, а саме, п. 4.9 глави 4 Стандартів та вимог в частині направлення інформації, визначеної у п.п. 4.1, 4.6 та 4.8 цієї глави, постачальником до НКРЕКП на паперових носіях та в електронному вигляді, а також до її територіальних органів за місцезнаходженням постачальника;

п. 2.1 глави 2 Ліцензійних умов у частині здійснення господарської діяльності з постачання природного газу з дотриманням вимог Правил постачання природного газу, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, які регулюють ринок природного газу, а саме виконання вимоги п. 2 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГТС щодо дотримання термінів подачі номінацій;

п. 2.1 глави 2 Ліцензійних умов у частині здійснення господарської діяльності з постачання природного газу з дотриманням вимог Правил постачання природного газу, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, які регулюють ринок природного газу, а саме дотримання п. 5 Порядку розрахунку та встановлення ставки внесків на регулювання, затвердженого постановою НКРЕКП від 06.04.2017 № 491, у частині визначення суми внеску на регулювання за І квартал, ІІ квартал, ІІІ квартал та ІV квартал 2018 року;

4)абз. 5 п. 2.3 глави 2 Ліцензійних умов у частині здійснення розрахунків із оптовими продавцем, на якого покладені обов`язки для забезпечення загально суспільних інтересів, у строки та на умовах визначених договором купівлі-продажу природного газу;

5)пп. 22 п. 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині здійснення розрахунків із оператором газотранспортної системи за надані послуги транспортування у строки та на умовах визначених договором транспортування природного газу.

Постановою НКРЕКП від 20.12.2019 № 2999 «Про накладення штрафу на ТОВ «ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу та здійснення заходів державного регулювання», на підставі акта від 13.12.2019 № 464, на позивача накладено штраф у розмірі 51000 грн за сукупністю всіх виявлених порушень, які зафіксовані в акті перевірки (про що вказано вище)

Позивач вважаючи прийняту постанову відповідача протиправною, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Правовий статус НКРЕКП, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення регулює Закон України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22.09.2016 № 1540-VIII (далі - Закон України №1540-VIII).

Частиною 1 ст.1 Закону України № 1540-VIII визначено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно ст. 3 Закону України №1540-VIII, регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1)нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2)ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3)формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4)державного контролю та застосування заходів впливу; 5)використання інших засобів, передбачених законом.

Основними завданнями Регулятора є: 1)забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 2)сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; 3)сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав; 4)забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; 5)сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури; 6)реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; 7)сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища; 8)створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 9)сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг; 10)інші завдання, передбачені законом.

Частинами 1-3 ст.19 Закону України №1540-VIII передбачено, що регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю. Перевірка проводиться на підставі рішення Регулятора. Для проведення перевірки створюється комісія з перевірки, що складається не менш як із трьох представників центрального апарату та/або територіальних органів Регулятора.

Згідно з ч. 4 ст. 19 Закону України №1540-VIII, під час здійснення державного контролю Регулятор має право: 1)вимагати від суб`єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог цього Закону та законів, що регулюють діяльність у сфері енергетики та комунальних послуг, і ліцензійних умов; 2)фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу; 3)вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю; 4)призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, копії документів, відомості з питань, що виникають під час державного контролю; 5)приймати обов`язкові до виконання суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, рішення про усунення виявлених порушень; 6)накладати штрафні санкції та вживати заходів, передбачених законом.

Відповідно до ч.5 ст.19 Закону України № 1540-VIII, за результатами перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується членами комісії з перевірки.

У разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання Регулятора, за результатами якого Регулятор приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, санкції, передбаченої цим Законом.

Як визначено ч.2 ст.22 Закону України № 1540-VIII, за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді: 1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; 2) накладення штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії.

Відповідно до ч. 3 цієї ж статті, у разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор у 30-денний строк з дня складення акта перевірки розглядає питання відповідальності суб`єкта господарювання, його посадових осіб на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання санкцій та/або застосування адміністративного стягнення до посадової особи такого суб`єкта господарювання. При застосуванні санкцій Регулятор має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив.

Згідно ч. 4 ст. 22 Закону України № 1540-VIII, регулятор застосовує штрафні санкції до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у розмірах, встановлених цим Законом, законами України «Про ринок електричної енергії», «Про природні монополії», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про ринок природного газу», «Про теплопостачання».

Статтею 59 Закону України «Про ринок природного газу» визначено відповідальність за порушення законодавства, що регулює функціонування ринку природного газу.

Так, відповідно до її ч. 3 у разі скоєння правопорушення на ринку природного газу до відповідних суб`єктів ринку природного газу можуть застосовуватися санкції у виді: 1)попередження про необхідність усунення порушень; 2)штрафу; 3)зупинення дії ліцензії; 4)анулювання ліцензії.

Як передбачає ч.7 цієї ж статті, рішення про накладення санкцій Регулятором оскаржуються в судовому порядку.

Так враховуючи вимоги апеляційної скарги та у відповідності до ст. 308 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про перегляд в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а саме щодо порушення позивачем строку звітності за 2 квартал 2018 року та не виконання ним обов`язку зі сплати внеску на регулювання за І квартал 2018 року.

Стосовно порушення пп.18 п. 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині складання звітності, затвердженої НКРЕКП, щодо провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та подання її до НКРЕКП у встановленому порядку, суд зазначає наступне.

Постановою НКРЕКП від 07.07.2016 № 1234 затверджено форми звітності №5-НКРЕКП-газ-моніторинг (квартальна) «Звіт про діяльність постачальника природного газу». Відповідно до п. 1 розділу ІІ Інструкції щодо заповнення форми звітності №5-НКРЕКП-газ-моніторинг (квартальна) «Звіт про діяльність постачальника природного газу», затвердженої постановою НКРЕКП від 07.07.2016 № 1234, форма №5 складається постачальниками станом на останнє число звітного періоду і подається до НКРЕКП не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним періодом. Датою подачі форми №5 вважається дата її реєстрації в НКРЕКП.

Так позивач, на своєчасність подання звітності за ІІ квартал 2018 року покликається на повідомленням про вручення.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами, що згідно повідомлення-розписки про вручення відправлення спецзв`язку від 09.07.2018 № 112, адресоване НКРЕКП (вул.Смоленська, 19, м.Київ). У графі «одержав» проставлено: дата 20.07.2018, підпис, прізвище та ініціали ОСОБА_1 , що скріплено відбитком печатки НКРЕКП для пакетів.

Відтак позивачем було виконано свій обов`язок із своєчасного подання відповідної звітності.

При цьому, суд першої інстанції критично оцінив доводи відповідача, з чим погоджується апеляційний суд, про те, що наведені докази не засвідчують подання саме форми №5 за ІІ квартал 2018 року, позаяк, обов`язок доказування в цій категорії справ покладено на відповідача (суб`єкта владних повноважень), який повинен належними й допустимими доказами спростувати доводи позивача та довести правомірність своїх дій чи рішень. Однак, на підтвердження своєї тези відповідачем не надано жодного доказу

Так зокрема відповідач зазначає, що спірна звітність зареєстрована НКРЕКП 20.07.2018 року, проте (як стверджує відповідач), у його територіальному органі.

Разом з цим ч. 3 ст. 1 Закону України №1540-VIII, роботу Регулятора забезпечують його центральний апарат і територіальні органи. А тому, наявність відповідних звітних матеріалів у територіальному органі свідчить про їх надходження до НКРЕКП і очевидну можливість їх аналізу та систематизації.

Більш того, суд першої інстанції вірно зазначив, що не вбачається перешкод у можливості (за нагальної потреби) передачі відповідної звітності від територіального органу до центрального апарату, для чого в тому числі наявні сучасні засоби зв`язку.

Відтак, звітність направлялась до НКРЕКП та його територіального органу в Львівській області вчасно, у строки , зазначені вище, що підтверджується повідомлення-розписки про вручення відправлення спецзв`язку та доводами відповідача.

Щодо належної сплати позивачем внеску на регулювання за І квартал 2018 року колегія зазначає наступне.

Частинами 1-4 ст.13 Закону № 1540-VIII (акти в рішенні наводяться у відповідних редакціях, застосовних до спірних правовідносин за часом) визначено, що платниками внесків на регулювання є суб`єкти господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, визначену статтею 2 цього Закону.

Базою нарахування внеску на регулювання є чистий дохід платників внеску на регулювання від діяльності, що регулюється Регулятором, за звітний квартал.

Ставка внеску на регулювання визначається Регулятором щорічно шляхом ділення планового обсягу потреб у фінансуванні Регулятора на чистий дохід платників внеску на регулювання від діяльності, що регулюється Регулятором, за попередній рік.

Ставка внеску на регулювання підлягає перегляду Регулятором щоквартально з урахуванням обсягу чистого доходу платників внеску на регулювання від діяльності, що регулюється Регулятором, за попередній квартал.

Ставка внеску на регулювання не може перевищувати 0,1 відсотка чистого доходу платника внеску на регулювання від діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг за попередній квартал.

Відповідно до Закону України № 1540-VIII, Закону України «Про джерела фінансування органів державної влади» НКРЕКП було прийнято постанову від 06.04.2017 року № 491 від «Про затвердження Порядку розрахунку та встановлення ставки внесків на регулювання», яким установлено методику визначення ставки внесків на регулювання та механізм сплати сум внесків на регулювання, які сплачуються суб`єктами господарювання, державне регулювання яких здійснюється НКРЕКП.

Відповідно до п. 1 Порядку № 491, він визначає методику визначення ставки внесків на регулювання та механізм сплати сум внесків на регулювання, які сплачуються суб`єктами господарювання, державне регулювання яких здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Цим же пунктом Порядку № 491 дано визначення вживаним у ньому термінам, а саме: попередній квартал - квартал, що передує звітному (період, за який платники внеску подають звітні дані про чистий дохід); звітний квартал - базовий період для нарахування суми внеску на регулювання (квартал, в якому здійснюється розрахунок ставки внеску); поточний квартал - квартал, наступний за звітним (період, в якому здійснюється сплата внеску).

Згідно з п.2 Порядку № 491, внески на регулювання сплачуються суб`єктами господарювання, які зазначені в Реєстрі суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, діяльність яких регулюється Регулятором незалежно від форм власності (далі - платники внеску), зокрема: з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії; з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки LNG, постачання природного газу; з транспортування нафти, нафтопродуктів та інших речовин трубопровідним транспортом; з виробництва теплової енергії на теплогенеруючих установках, включаючи установки для комбінованого виробництва теплової та електричної енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах понад рівень, що встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами); з централізованого водопостачання та водовідведення в обсягах понад рівень, що встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами).

Пунктом 3 Порядку №491 передбачено, що планова ставка внеску на регулювання визначається НКРЕКП щорічно до 01 травня поточного року (у відсотках, не більше ніж три знаки після коми) шляхом ділення планового (прогнозованого) обсягу потреби у фінансуванні на наступний рік на чистий дохід платників внеску від провадження діяльності, що регулюється НКРЕКП, за попередній рік за формулою

V = P/D*100 %, (1)

де V - планова ставка внеску на регулювання; Р - плановий обсяг потреб у фінансуванні НКРЕКП на наступний бюджетний рік відповідно до проекту кошторису НРКЕКП; D - сума чистого доходу платників внеску на регулювання від провадження діяльності, що регулюється НКРЕКП, за попередній рік.

Визначена НКРЕКП річна (планова) ставка внеску на регулювання оформляється постановою та не може перевищувати 0,1 відсотка чистого доходу платника внеску на регулювання від провадження діяльності, що регулюється НКРЕКП.

У відповідності з п.4 Порядку №491, ставка внеску на регулювання переглядається НКРЕКП щоквартально, з урахуванням наповнення доходної частини затвердженого кошторису НКРЕКП, не пізніше ніж в останній робочий день третього місяця звітного кварталу за формулою

Vkv = Pkv/Dkv*100 %, (2)

де Vkv - ставка внеску на регулювання, яка не може перевищувати 0,1 відсотка чистого доходу платника внеску на регулювання від провадження діяльності, що регулюється НКРЕКП; Рkv - 1/4 планового обсягу потреби у фінансуванні НКРЕКП на бюджетний рік відповідно до затвердженого кошторису НРКЕКП; Dkv - сума чистого доходу (база нарахування) платників внеску на регулювання від провадження діяльності, що регулюється НКРЕКП, за попередній квартал.

Ставка внеску на регулювання оформляється щокварталу постановою НКРЕКП.

Як передбачено п. 5 Порядку №491, сума внеску на регулювання визначається платником внеску щоквартально за формулою

Rkv = Dkv* Vkv/100 %, (3)

де Dkv - сума чистого доходу платника внеску від провадження діяльності, що регулюється НКРЕКП, за звітний квартал; Vkv - ставка внеску на регулювання, визначена постановою НКРЕКП.

Базою нарахування суми внеску на регулювання є чистий дохід платника внеску на регулювання від провадження діяльності, що регулюється НКРЕКП, за звітний квартал.

Відповідно до п.7 Порядку №491, внески на регулювання сплачуються щоквартально суб`єктами господарювання до спеціального фонду державного бюджету протягом перших 30 днів поточного кварталу, наступного за звітним. Сплачені понад необхідний розмір внески на регулювання не підлягають поверненню і враховуються при сплаті внеску на регулювання в наступних періодах.

Платники внеску подають до структурних підрозділів НКРЕКП на територіях звіт про сплату внеску на регулювання не пізніше другого робочого дня після встановленого строку сплати, за формою згідно з додатком 2.

Відтак враховуючи наведене вище колегія суддів зазначає, що звітним роком зі сплати внеску на регулювання на 2018 рік є 2018 рік, звітними кварталами зі сплати внеску на регулювання у 2018 році є 1, 2, 3 та 4 квартали 2018 року.

Першим звітним кварталом у 2018 році є 1 квартал 2018 року, а тому для розрахунку суми внеску на регулювання за звітний 1 квартал 2018 року береться чистий дохід саме за цей квартал, оскільки саме звітний, а не попередній квартал включено до формули розрахунку внеску в п. Порядку № 491. Ставка внеску, яка підлягає застосуванню в формулі, визначена Порядком № 491 «Vkv - ставка внеску на регулювання, визначена постановою НКРЕКП».

Постановою НКРЕКП від 27.12.2017 №1403 було визначено ставку внеску на регулювання на І квартал 2018 в розмірі 0,073 відсотки.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що у 2018 році внесок на регулювання за І квартал 2018 року сплачується до 30.04.2018 з урахуванням ставки, яка затверджена Постановою НКРЕКП від 27.12.2017 №1403 та розрахована з урахуванням обсягу чистого доходу платників внеску на регулювання від діяльності, що регулюються Регулятором.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року у справі № 380/793/20 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді І. В. Глушко І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 18 березня 2021 року