РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 березня 2021 року м. Рівне№460/8992/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискіна С.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доЦентру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі відповідач 1), Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації (далі відповідач 2), в якому просив:

-визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради та Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щорічної до 5 травня разової грошової допомоги як учаснику бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком за період з 2016 по 2020 роки включно, з урахуванням попередньо виплаченої до 5 травня допомоги, за період з 2016 по 2020 роки включно;

-зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради та Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну до 5 травня разову грошову допомогу як учаснику бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком за період з 2016 по 2020 роки включно, з урахуванням попередньо виплаченої до 5 травня допомоги за період з 2016 по 2020 роки.

Мотивуючи вимоги позову зазначав, що з 2016 року набув право на отримання грошової допомоги як учасник бойових дій. Відповідно до рішення Конституційного Суду від 27.02.2020 №3-р/2020 грошова допомога учасникам бойових дій повинна виплачуватись у розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком. Повідомляв, що він отримував допомогу в меншому розмірі, ніж передбачено законом. З метою врегулювання питання щодо недорахування та виплати належної суми грошової допомоги, позивач звернувся до відповідачів з відповідними заявами. Однак відповідачі відмовили у виплаті належної позивачу грошової допомоги. За таких обставин, позивач просив позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 14.12.2020 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін (письмове провадження).

Ухвалою суду від 14.12.2020 провадження у справі було зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20 (№Пз/9901/14/20).

Позиція відповідача 1 щодо позовних вимог висловлена ним у відзиві на позов від 21.01.2021, в зазначав, що не наділений повноваженнями щодо здійснення перерахунку розміру щорічної одноразової грошової допомоги до 05 травня у 2020 році. Повідомив, що в 2020 році позивачем була отримана щорічна одноразова грошова допомога до 05 травня в розмірі 1390,00грн. Крім того, відповідач 1 зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до суду. Просив суд позовні вимоги залишити без задоволення (а.с.33-34).

Відповідач 2 відзиву не подавав, проте надіслав до суду заяву, в якій зазначав, що він не є належним відповідачем у справі (а.с.32).

26.01.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, яка судом до уваги не береться, оскільки у відповідності до вимог ч.3 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Ухвалою суду від 08.02.2021 провадження у справі поновлено.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши позовну заяву, відзив на неї та долучені матеріали, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив таке.

ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 16.09.2015 (а.с. 13).

Позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради, від якого в 2020 році він отримав грошову допомогу до 5 травня у сумі 1390,00 грн., що не є спірним у справі.

04.11.2020 позивач звернувся до відповідача 1 із заявою, в якій просив у місячний строк нарахувати та виплатити йому щорічну до 5 травня разову грошову допомогу як учаснику бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком за період з 2016 по 2020 роки включно (а.с.17).

Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради листом від 13.11.2020 №Б-2715 повідомило позивача про виплату допомоги у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України. Водночас, зазначив, що у нього не має повноважень щодо здійснення перерахунку розміру щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році (а.с.16).

24.11.2020 позивач звернувся до відповідача 2 із заявою, в якій просив у місячний строк нарахувати та виплатити йому щорічну до 5 травня разову грошову допомогу як учаснику бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком за період з 2016 по 2020 роки включно (а.с.17).

Листом від 25.11.2020 №01-42-10/99 Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації повідомив позивача, що у 2020 році ним не здійснювалося нарахування допомоги до 05 травня. Разом з тим, рекомендовано позивачу звернутися з цього питання в управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради (а.с.18).

Не погодившись з нарахуванням та виплатою йому щорічної разової грошової допомоги у меншому розмірі, ніж передбачено ч.5 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", позивач звернувся до суду з даним позовом.

Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон №3551-XII).

Цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Пільги учасникам бойових дій встановлені ст.12 вказаного Закону №3551-XII.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону №3551-XII (в редакції Закону України від 25.12.1998у №367-XIV "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Згідно з ч.5 ст.13 Закону №3551-XII (в редакції Закону України від 25.12.1998 №367-XIV "Про внесення змін до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") щорічно до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи сім мінімальних пенсій за віком.

Як визначено статтею 17 цього Закону, фінансування витрат, пов`язаних з введенням його в дію, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України від 28.12.2007 №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (набрав чинності 01.01.2008) частину п`яту статті 12 та частину п`яту статті 13 Закону №3551-XII викладено у новій редакції, за змістом якої разова грошова допомога учасникам бойових дій та інвалідам війни до 5 травня виплачується щорічно у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 у справі №1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Надалі Законом України від 28.12.2014 №79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (набрав чинності 01.01.2015) розділ І "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з ч.1 ст.17-1 Закону №3551-XII щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

З метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні (на кожен бюджетний рік) постанови, а саме: №147 від 31.03.2015, №141 від 02.03.2016, №233 від 05.04.2017, №170 від 14.03.2018, №237 від 20.03.2019 та №112 від 19.02.2020, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій.

Так, постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" №112 від 19.02.2020 (набрала чинності 25.02.2020) визначено розмір виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій - 1390 гривень.

Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Конституційний Суд України у цьому рішенні вказав, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України. Встановлення пунктом 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.

Суд зазначає, що разова грошова допомога учасникам бойових дій та особам з інвалідністю внаслідок війни є доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Стаття 1 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів № 11 та № 14 (04.11.1950), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Суханов та Ільченко проти України" (заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).

Частиною 2 статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

З резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 встановлено, що окреме положення пункту 26 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Отже, з 27.02.2020 норми і положення, зокрема ст.12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII, не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. У даному випадку застосуванню підлягають положення ст.12 Закону №3551-XII в редакції Закону №367-XIV "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", частиною п`ятою якої встановлено виплату разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 № 294-IX установлено у 2020 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2020 року - 1638 гривень.

За таких обставин, з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 №3-р/2020 розмір разової грошової допомоги до 5 травня учаснику бойових дій у 2020 році становить 8190,00 грн.

Отже, виплата позивачу разової грошової допомоги у сумі 1390,00 грн. не відповідає ст.12 Закону №3551-ХІІ та свідчить про порушення його прав на отримання цієї допомоги у належному розмірі.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 29.09.2020 по справі №440/2722/20, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до подібних спірних правовідносин (ч.5 ст.242 КАС України).

При цьому, це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Враховуючи те, що разову грошову допомогу позивачу виплачено у розмірі, меншому ніж передбачено ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суд дійшов висновку про порушення відповідачем 1 прав позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі.

Таким чином, бездіяльність відповідача 1, що полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу як учаснику бойових дій щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком є протиправною.

При цьому, суд наголошує, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач, не можуть змінювати приписів Закону №3551-ХІІ.

Для захисту прав позивача слід зобов`язати відповідача 1 здійснити перерахунок та виплату (з врахування виплачених сум) недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

Щодо позовних вимог про зобов`язання провести перерахунок та виплату недоплаченої щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки, то суд зазначає наступне.

Набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов`язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє.

Таким чином, перерахунок, який просить здійснити позивач, обумовлений відновленням раніше порушених його прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 по справі №1-247/2018(3393/18).

Отже, саме з 2020 року, у якому ухвалено Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 по справі №1-247/2018(3393/18), у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Таким чином, до вказаного часу відповідач 1 діяв в межах законодавства, а відтак у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача 1 щодо нарахування та виплати щорічної одноразової грошової допомоги до 05 травня у зменшеному розмірі за 2016-2019 роки, про зобов`язання відповідача 1 здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити позивачу недоплачену щорічну разову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018, 2019 роки відповідно до ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з виплатою різниці між перерахованою та виплаченою грошовою допомогою слід відмовити.

Стосовно тверджень відповідача 1 про те, що Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради не наділене повноваженнями для перерахунку і виплати грошової допомоги, то суд вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.

За приписами ст.17-1 Закону №3551-XII щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Відповідно до пп.41 п.4 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №423, Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики), відповідно до покладених на нього завдань організовує виплату до 5 травня разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідно до абз.1 та 2 п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 за №112 Мінсоцполітики виплати організовує шляхом перерахування коштів структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення), які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення), центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

Районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв`язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах, зокрема: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1390 гривень.

Пунктом 2 вказаної Постанови установлено забезпечити подання до 23.03.2020 районним органам соціального захисту населення переліків осіб, які мають право на отримання грошової допомоги: Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Національною гвардією, Національною поліцією, Державною податковою службою, Державною митною службою, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Міністерством юстиції, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державною спеціальною службою транспорту, Офісом Генерального прокурора, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями, підприємствами, установами, організаціями - щодо осіб, які не перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду України; Пенсійним фондом України - щодо осіб, які перебувають на обліку в його органах.

Як зазначає сам відповідач 1, Міністерство соціальної політики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які і здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни.

Отже, органами, уповноваженими здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня, є Управління соціального захисту населення за місцем проживання позивача та Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Рівненській області.

В даному випадку, безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги позивачу як учаснику бойових дій в сумі 1390,00 грн. здійснило Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради, що підтверджується дослідженими судом матеріалами справи.

При цьому, Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Рівненській області не здійснював виплат спірної грошової допомоги та вчиняв дій чи бездіяльності, що порушували б право позивача на такі виплати, а тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо відповідача 2.

Стосовно доводів відповідача 1 про порушення позивачем строку звернення до суду з цим позовом, то суд відхиляє їх як безпідставні, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1, 2ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до відповідача 1 із заявою про здійснення перерахунку та виплату як учаснику бойових дій грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у належному розмірі 04.11.2020, а відповідач 1 відмовив у здійсненні таких листом від 13.11.2020. З позовом до суду про визнання таких дій щодо відмови у здійсненні виплати грошової допомоги позивач звернувся 08.12.2020, а отже в межах шестимісячного строку, встановленого ст. 122 КАС України. За таких обставин, доводи відповідача щодо пропуску строку звернення до суду спростовуються наявними в справі матеріалами.

Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для правильного вирішення спору по суті, не впливають на встановлені в ході розгляду справи обставини і не спростовують викладених висновків суду.

Згідно з ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач 1 не виконав процесуального обов`язку доказування своєї позиції та не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, підстави зобов`язувати суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення відсутні.

Підстави для застосування судом положень ст.139 КАС України відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", а доказів понесення інших судових витрат учасниками справи суду не надано.

Керуючись ст.241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради (вул.Соборна, 12, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 03195441), Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації (вул. 16 Липня, 79, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 05392737) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 як учаснику бойових дій щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 18 березня 2021 року

Суддя С.А. Борискін