ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.03.2021Справа № 910/19682/20Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УНІКА"

до відповідача ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "Ю.ЕС.АЙ."

про стягнення 26 453,24 грн.,

без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УНІКА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "Ю.ЕС.АЙ." про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку суброгації в розмірі 26 453,24 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що ним як страховиком транспортного засобу "GREAT WALL", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 26 453,24 грн., внаслідок чого до позивача на підставі статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача як особи, якою застраховано цивільно-правову відповідальність водія, якого було визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

22.01.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому сторона заперечила проти позову, посилаючись на те, що відповідач на момент звернення до суду з даним позовом не прострочив виплату страхового відшкодування позивачу, оскільки заява про страхове відшкодування була отримана ним тільки 12.10.2020. Крім того, у своєму відзиві відповідач заперечив щодо стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу в зв`язку з їх неспівмірністю, а також вказав на те, що деякі послуги, які були включені в акт надання послуг, не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги.

Беручи до уваги запровадження карантину та особливого режиму роботи суду, зважаючи на період перебування судді Приходько І.В. у відпустці, завершальний розгляд справи здійснювався 17.03.2021.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

18.06.2019 між позивачем (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до якого позивачем були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією транспортного засобу "GREAT WALL", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

29.05.2020 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля "GREAT WALL", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та транспортного засобу "КОБАЛЬТ FRF 1039B/C07", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 .

Внаслідок даного ДТП було пошкоджено транспортний засіб "GREAT WALL", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був застрахований позивачем.

На підтвердження обставин вчинення ДТП позивач посилається на повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол), відповідно до якої водій транспортного засобу "КОБАЛЬТ FRF 1039B/C07", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_2 визнав свою вину у скоєнні ДТП.

Страховим актом № 00357130 від 25.06.2020 було затверджено суму страхового відшкодування у розмірі 29 053,24 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем на виконання договору добровільного страхування наземного транспорту фактично було виплачено на користь страхувальника страхове відшкодування у розмірі 29 053,24 грн. згідно платіжного доручення № 158205 від 26.06.2020.

Таким чином, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи, якою є ОСОБА_2 , який визнав себе винним у скоєнні ДТП, про що безпосередньо зазначив у повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) від 29.05.2020.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 1 статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "КОБАЛЬТ FRF 1039B/C07", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована відповідачем, згідно відповідного Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АО/4166396.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов`язаннях: у деліктному зобов`язанні винуватця; у зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов`язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду № 910/7449/17 від 05 червня 2018 року.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" від 17.02.2011 були внесені зміни та доповнення до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", які дозволили учасникам дорожнього руху, при скоєні ДТП, за наявності встановлених пунктом 33.2 статті 33 наведеного Закону обставин, спільно складати повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду ("Європротокол") без інформування відповідних підрозділів Національної поліції про її настання.

Відповідно до пункту 33.2 статті 33 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що кореспондується з абзацом 3 пункту 2.11 Правил дорожнього руху України, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Згідно з розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17.11.2011 № 698 "Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України " , затверджено максимальні розміри страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України: на період з дня набрання чинності цим розпорядженням до 31 грудня 2012 року в розмірі 10000 гривень потерпілому; з 1 січня 2013 року - 25000 гривень потерпілому, з 01 лютого 2016 року - 50 000 гривень потерпілому.

У такому разі, водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідний підрозділ МВС України про її настання.

На виконання умов Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплат страхового відшкодування", Моторним (транспортним) страховим бюро України було встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МСТБУ від 11.08.2011 №274/2011 Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до зазначеної Інструкції, у Європротоколі зазначаються фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспортної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.

Як вбачається з Європротоколу від 29.05.2020, останній складений обома учасниками ДТП. У частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб Б, не містить виправлень, у відповідних пунктах зазначено дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема ДТП, визначені обставини ДТП для пояснення цієї схеми, а також відсутні будь-які відмітки про наявність з боку сторін зауважень стосовно відомостей, які зазначені у даному Європротоколі.

Крім того, саме лише факт складання та підписання обома учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколу), вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння.

Водій автомобіля "КОБАЛЬТ FRF 1039B/C07", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 визнав свою вину у вчиненні ДТП, яке відбулось 29.05.2020, про що міститься відмітка в пункті 14 повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Суд зазначає, що відповідно до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

У зв`язку з тим, що між учасниками ДТП спільно складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, водій, винний у вчиненні ДТП, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Отже, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, складене учасниками ДТП відповідно до норм чинного законодавства, і є належним доказом вини особи, що скоїла ДТП, у зв`язку з чим завдана шкода підлягає відшкодуванню.

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу АО/4166396, а також положення статей 12, 22, 29 Закону, статей 9, 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1192 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що у відповідача в зв`язку з настанням ДТП виник обов`язок відшкодувати позивачу шкоду в розмірі суми, право на вимогу якої перейшло до останнього.

У той же час суд зазначає, що відповідно до статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

У відповідності до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Беручи до уваги підтверджену матеріалами справи суму сплаченого позивачем страхового відшкодування у розмірі 29053,24 грн., а також враховуючи встановлений полісом АО/4166396 ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, у розмірі 130 000,00 грн. та франшизи - 2600,00 грн., суд дійшов висновку про те, що у відповідача в зв`язку з настанням ДТП виник обов`язок відшкодувати позивачу шкоду в розмірі 26 453,24 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилався на те, що вищевказана заява позивача про виплату страхового відшкодування була отримана ним 12.10.2020, у зв`язку з чим граничний строк для прийняття рішення та виплати страхового відшкодування не настав, а позивач передчасно звернувся до суду з даним позовом.

Пунктом 36.2 статті 36 Закону визначено, що страховик (МТСБУ) зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову в його здійсненні протягом 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Як було зазначено вище, заяву про страхове відшкодування відповідач отримав 12.10.2020, тоді як позов надійшов до суду 14 грудня 2020 року, а відзив відповідача на позовну заяву - 22 січня 2021 року. Отже до дати ухвалення цього рішення пройшло більше 90 днів, а отже у відповідача на час вирішення даного спору по суті настав обов`язок щодо прийняття рішення про здійснення (відмову в здійсненні) страхового відшкодування.

Проте доказів повної або часткової виплати відповідачем страхового відшкодування на користь позивача в порядку суброгації матеріали справи не місять.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 2.1 договору про порядок взаємного врегулювання регресних вимог від 30 вересня 2019 року, укладеного між позивачем та відповідачем, регресна претензія (заява) про відшкодування витрат подається разом з документами, зазначеними в розділі І цього правочину. Сторони узгодили, що строк розгляду та здійснення платежу за претензіями (заявами) про відшкодування витрат не може перевищувати місячного терміну з дня отримання останнього документа відповідно до переліку зазначеного в розділі 1 даної угоди.

Окремо судом враховано, що у випадку, якщо особа впродовж строків, визначених положеннями Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 465/4287/15, від 21.08.2018 у справі № 227/3573/16-ц).

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача суми відшкодування в розмірі 26 453,24 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, з огляду на приписи вищезазначених норм законодавства, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 26 453,24 грн. матеріальної шкоди є правомірними, обґрунтованими та доведеними, а відтак підлягають задоволенню.

Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд звертає увагу, що за приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові від 22.10.2020 Верховного Суду по справі №910/9187/19.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 грудня 2019 року між Товариством та адвокатським бюро "Адвокатське бюро Олександра Лисова "Еквіт" (далі - Бюро) було укладено договір про надання правової допомоги № 1/19ю, за умовами якого останнє зобов`язалося надавати позивачу юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним правочином.

Дія цього правочину припиняється 10 грудня 2020 року (пункт 6.2 договору).

Перелік страхових справ, прийнятих від Товариства адвокатським бюро "Адвокатське бюро Олександра Лисова "Еквіт" з метою надання передбачених цим договором юридичних послуг, визначено сторонами цього договору у додатку № 1 до нього. До вказаного додатку було включено дану страхову подію.

До матеріалів справи долучено рахунок на оплату від 9 грудня 2020 року № 88 на суму 5 000, 00 грн., а також підписаний між Товариством та адвокатським бюро "Адвокатське бюро Олександра Лисова "Еквіт" акт надання послуг від 9 грудня 2020 року № 88 за договором про надання правової допомоги від 11 грудня 2019 року № 1/19ю.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

На підтвердження того, що Лисов О.О. є адвокатом, позивачем до його позовної заяви було долучено копію відповідного свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 8 жовтня 2014 року серії КС № 5225/10, а також копію ордеру від 12 грудня 2019 року серії КС № 138664, що підтверджує повноваження наведеного адвоката на представництво інтересів позивача в суді.

На підтвердження фактичної сплати вищенаведеної суми винагороди в розмірі 5 000,00 грн. позивачем також було надано копію відповідного платіжного доручення від 10 грудня 2020 року № 001757.

Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що його позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а у разі наявності заперечень відповідача щодо співрозмірності заявленої суми компенсації також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

З матеріалів справи вбачається, що позивач уповноважив Бюро представляти його інтереси в суді по даному страховому випадку на підставі додатку № 1 до договору, який був укладений між цими сторонами 9 грудня 2020 року. У цей же день Бюро виставило позивачу рахунок на оплату послуг № 88. Крім того, представниками сторін підписано і скріплено печатками цих підприємств акт надання послуг № 88. Згідно з даним актом Бюро надало позивачу такі адвокатські послуги: виїзд в страхову компанію "Уніка", повний збір, аналіз та ознайомлення з усіма документами по страховій справі на суму 2 000,00 грн.; дослідження та оцінка переданих клієнтом до Бюро документів на предмет належності, допустимості, достовірності цих документів, як доказів у судовому провадженні, обрання способу захисту та інтересів клієнта, копіювання всіх наявних матеріалів у двох примірниках для подальшого направлення матеріалів до суду та відповідачу на суму 1 000,00 грн.; написання та подання позовної заяви до суду та копії відповідачу на суму 2 000,00 грн.

Однак, судом враховано, що вказана позовна заява була подана до суду не 9 грудня 2020 року (дата складання акта надання послуг), а 14 грудня 2020 року нарочним способом. Копію позовної позивачем з доданими до неї документами також було направлено відповідачу 14 грудня 2020 року, що підтверджується відбитком штемпеля підприємства поштового зв`язку на описі вкладення в цінний лист, доданого до позовної заяви. Отже вищевказані послуги були надані Бюро вже після підписання акта надання послуг від 9 грудня 2020 року № 88, а також після закінчення строку дії договору про надання правової допомоги від 11 грудня 2019 року № 1/19ю.

Крім того, вказані в акті від 9 грудня 2020 року № 88 в графі 1 роботи та послуги з аналізу та ознайомлення з усіма документами по страховій справі та послуги, зазначені у графі 2 - роботи та послуги з дослідження та оцінки переданих клієнтом до Бюро документів на предмет належності, допустимості та їх достовірності, як доказів у судовому провадженні, мають ототожнений характер.

З урахуванням предмету та підстав позову, виходячи з встановлених обставин, характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів справи, беручи до уваги факт розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін, наявність змістовних заперечень відповідача щодо заявленої суми компенсації, а також зважаючи на необхідність дотримання принципу співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов до висновку, що співмірною із складністю справи та наданими адвокатом послугами є сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн., а відтак саме зазначена суму підлягає стягненню на користь позивача.

Судовий збір покладається на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "Ю.ЕС.АЙ." (Україна, 04210, місто Київ, ПРОСПЕКТ ГЕРОЇВ СТАЛІНГРАДА , будинок 4, корпус 6А, ідентифікаційний код 32404600) на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УНІКА" (Україна, 04112, місто Київ, вул.Теліги Олени, будинок 6 літ.В, ідентифікаційний код 20033533) суму страхового відшкодування у розмірі 26 453,24 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 17.03.2021.

Суддя І.В. Приходько