ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.03.2021Справа № 910/18228/20Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК"

до відповідача-1 ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПРОДЮСЕРСЬКИЙ ЦЕНТР "ЦИРК УКРАЇНИ"

до відповідача-2 ОСОБА_1

про стягнення 124 462,97 грн.,

без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПРОДЮСЕРСЬКИЙ ЦЕНТР "ЦИРК УКРАЇНИ" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення з обох відповідачів заборгованості за кредитним договором у розмірі 124 462,97 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення позичальником - відповідачем-1 зобов`язань щодо повного і своєчасного повернення кредиту за договором від 30.07.2019, внаслідок чого у відповідача-1 утворилась заборгованість. Також позивач вказує, що обов`язок повернути вказану заборгованість виник і у поручителя (відповідача-2) в силу договору поруки № POR1564468820319 від 30.07.2019, яким забезпечувалось зобов`язання зі своєчасного повернення кредиту.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 до Відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Центру обслуговування Прозорий офіс Броварської міської ради Київської області направлено запит щодо доступу до персональних даних фізичної особи (відповдіача-2) за формою, наведеною в додатку №3 до Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою КМУ № 207 від 02.03.2016.

14.12.2020 до Господарського суду міста Києва від Відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Центру обслуговування «Прозорий офіс» Броварської міської ради Київської області надійшла інформація щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 .

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, ухвалою було встановлено строк відповідачам, який становить 15 днів з дня вручення вказаної ухвали, для подачі до суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, а також усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

Частиною 1 статті 161 ГПК України визначено, що при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Згідно частині 2 статті 161 ГПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

В свою чергу, станом на день вирішення даного спору відзиву, або будь-яких інших заяв по суті справи, так само як і доказів повного або часткового погашення заборгованості, контррозрахунку позовних вимог, відповідачами до суду подано не було.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 була надіслана рекомендованим листом з повідомленнями про вручення поштового відправлення №0105477202760 на юридичну адресу місцезнаходження відповідача-1, яка зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Повідомленням про вручення поштового відправлення №0105477202760 підтверджується, що 05.01.2021 відповідач-1 отримав ухвалу суду. Разом з цим, відзиву або будь-яких інших заяв або клопотань станом на момент ухвалення даного рішення відповідач-1 до суду не надав.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 також була надіслана рекомендованим листом з повідомленнями про вручення поштового відправлення №0105477202752 на адресу зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача-2, яка зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям, що надійшли від Відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Центру обслуговування «Прозорий офіс» Броварської міської ради Київської області.

Разом з цим, 03.02.2021 конверт з поштовим відправленням №0105477202752 повернувся до суду без вручення з поміткою: «за закінченням терміну зберігання».

За приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки вважається днем вручення відповідачу ухвали суду в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

У даному випадку судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України).

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Разом з цим, згідно з ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідачі у визначений судом строк не подали відзив на позов, не надали жодних заяв по суті справи, а відтак не скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Беручи до уваги запровадження карантину та особливого режиму роботи суду, зважаючи на період перебування судді Приходько І.В. у відпустці, завершальний розгляд справи здійснювався 17.03.2021.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

30.07.2019 ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПРОДЮСЕРСЬКИЙ ЦЕНТР "ЦИРК УКРАЇНИ" (клієнт) звернулось до АТ КБ "Приватбанк" (банк) із заявою про приєднання до Умов та правил надання послуги "Куб" (далі - Умови), відповідно до яких клієнт приєднується до розділу 3.2.8 вказаних Умов та правил, що розміщені на сайті банку http://pb.ua, приймає на себе всі зобов`язання, зазначені у цих Умовах та укладає кредитний договір.

Відповідно до п. 1.9 заяви укладення кредитного договору здійснюється шляхом підписання клієнтом цієї заяви накладенням електронного цифрового підпису в системі «Приват 24 для бізнесу», сервісу Paperless або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладання сторонами кредитного договору.

Спір у справі виник через твердження позивача про порушення позичальником - відповідачем-1 зобов`язань щодо повного і своєчасного повернення кредиту за договором від 30.07.2019, внаслідок чого утворилась спірна заборгованість. Також позивач вказує, що обов`язок повернути вказану заборгованість виник і у поручителя - відповідача-2 (фізичної особи) в силу договору поруки № POR1564468820319 від 30.07.2019, яким забезпечувалось повернення кредиту.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування, тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач-1, підписавши 30.07.2019 відповідну заяву, приєднався до розділу 3.2.8 Умов та правил, що розміщені на сайті банку http://pb.ua, чим уклав із банком кредитний договір.

Істотними умовами даного кредитного договору є: розмір кредиту - 300 000 грн.; строк кредиту - 12 місяців з моменту видачі коштів; порядок погашення заборгованості за кредитом - щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів, включно із цим числом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 глави 71 ЦК України і не випливає із суті кредитного договору

Пунктом 3.2.8.1 Умов визначено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту "кредит Куб" для фінансування поточної діяльності клієнта, в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків, комісії та ін. винагород в обумовлені цим договором терміни. Кредитування клієнта здійснюється в межах встановленого банком ліміту кредитування, про який банк повідомляє клієнта через встановлені канали комунікацій. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в заяві про приєднання по умов та правил надання банківських послуг (далі заява), а також в системі Приват24.

Клієнт приєднується до послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом заяви в системі Приват24 або у сервісі "Paperless" або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору. Кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги.

Згідно з п. 3.2.8.3.1 Умов повернення кредиту здійснюється щомісячно шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених в заяві.

Відповідно до п. 3.2.8.9.1 Умов за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з п.п. 3.2.8.1, 3.2.8.3 цього договору клієнт сплачує проценти в розмірі, зазначеному в п. 3.2.8.3.2.

Судом встановлено, що на виконання умов кредитного договору, 30.07.2019 АТ КБ "Приватбанк" перерахувало на поточний рахунок відповідача-1 кредитні кошти у сумі 300 000,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою.

Проте, позичальник - ТОВ "ПРОДЮСЕРСЬКИЙ ЦЕНТР "ЦИРК УКРАЇНИ" виконав покладені на нього зобов`язання неналежним чином, суму кредиту повернув несвоєчасно та не у повному обсязі, у зв`язку з чим станом на 21.10.2020 у відповідача-1 виникла заборгованість за кредитним договором у сумі 124 462,97 грн., яка складається з:

- 123 640,96 грн. - заборгованість за кредитом;

- 630,43 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість;

- 191,58 грн. - заборгованість з пені.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Зважаючи на встановлені обставини у справі та наведені норми чинного законодавства, суд вважає, що з позичальника підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 124 462,97 грн.

Розглянувши позов в частині заявлених вимог про солідарне стягнення вказаної заборгованості з відповідача-1, а також з поручителя (відповідача-2), суд зазначає наступне.

За змістом ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки на підставі п. 2 ст. 554 ЦК України.

Судом встановлено, що за послугою "кредит Куб", наданою відповідачу-1 відповідно до Умов та правил надання банківських послуг, АТ КБ "Приватбанк", (кредитор) у якості забезпечення уклав з ОСОБА_1 (поручитель) договір поруки № POR1564468820319 від 30.07.2019 (далі - договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором щодо зобов`язання ТОВ "ПРОДЮСЕРСЬКИЙ ЦЕНТР "ЦИРК УКРАЇНИ" за угодою-приєднанням до розділу 3.2.8 Умов "кредит Куб" (далі - угода).

Згідно з п. 1.1.1 договору поруки вбачається, що поручитель відповідає за зобов`язаннями відповідача-1 по сплаті кредиту в розмірі 300 000,00 грн. Якщо під час виконання угоди зобов`язання боржника збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладенні цього договору надає свою згоду на збільшення зобов`язань за угодою в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Також у п. 1.5 договору поруки сторонами погоджено, що у випадку невиконання боржником зобов`язань за угодою-1 боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно з ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Отже, зважаючи на приписи чинного законодавства, умови договору поруки та встановлені у справі обставини, у поручителя - ОСОБА_1 виник солідарний обов`язок погасити заборгованість за кредитним договором у сумі 124 462,97 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачі доказів, які б підтверджували належне виконання ними своїх грошових зобов`язань за кредитним договором у сумі 124 462,97 грн. суду не надали, доводів позивача не спростували, обґрунтованого контррозрахунку позовних вимог відповідачами також надано не було. Враховуючи вищезазначені обставини у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідачі не скористалися правом на подання відзиву у визначений судом строк, не надали суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у них обов`язку сплатити заборгованість за кредитним договором від 30.07.2019, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідачів у порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути солідарно з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПРОДЮСЕРСЬКИЙ ЦЕНТР "ЦИРК УКРАЇНИ" (Україна, 01042, місто Київ, НОВОПЕЧЕРСЬКИЙ ПРОВУЛОК, будинок 3, корпус 2, офіс 9, ідентифікаційний код 40267970) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" (Україна, 01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 1Д, ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 30.07.2019 у загальному розмірі 124 462,97 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 17.03.2021.

Суддя І.В. Приходько