ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

18.03.2021 м. ДніпроСправа № 904/3308/20

За позовом Керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури (51900, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. І. Ясюковича, буд.2) в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 10, ідентифікаційний код 38621185) в особі Дніпровського державного технічного університету (51918, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Дніпробудівська, буд. 2, ідентифікаційний код 02070737)

до відповідача-1 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Центральна, буд. 6, ідентифікаційний код 42767945)

до відповідача-2 Приватного акціонерного товариства "Київстар" (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 53, ідентифікаційний код 21673832)

про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна №12/02-4247-ОД від 25.02.2011 та зобов`язання звільнити окремне нерухоме майно

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача-1: Іванченко І.С., виписка ЄДР, представник

Від відповідача-2: Чернець І.А., довіреність, адвокат

В засіданні бере участь: Шустова В.А., службове посвідчення, представник

СУТЬ СПОРУ:

Керівник Дніпродзержинської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України в особі Дніпровського державного технічного університету з позовною заявою №04/31-3448вих-20 від 18.06.2020 про:

- визнання недійсним договору оренди державного майна № 12/02-4247-ОД, укладеного 25.02.2011 між Регіональним відділенням Фонду держмайна України у Дніпропетровській області та Закритим акціонерним товариством "Київстар Дж.Ес.Ем";

- зобов`язання Приватне акціонерне товариство "Київстар" звільнити окреме нерухоме майно (нежитлове вбудоване приміщення, частина даху) площею 51,0 м, розміщене за адресою: м. Кам`янське, вул. Дніпробудівська, 2, шляхом демонтажу обладнання: базової станції мобільного зв`язку та антенно-фідерних пристроїв.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договором №12/02-4247-ОД, частина приміщення закладу освіти передана орендареві для розташування обладнання базової станції мобільного зв`язку та антенно-фідерних пристроїв, що не відноситься до послуг освітнього призначення чи послуг, які нерозривно пов`язані забезпеченням освітнього процесу, тобто суперечить імперативній вимозі ч.5 ст. 63 Закону України "Про освіту".

Також Керівник Дніпродзержинської місцевої прокуратури зазначає, що згідно інформації Дніпровського державного технічного університету №107-01-23/17 від 10.04.2020, з якого прокурору стало відомо про існування спірного договору оренду, закладом освіти передача в оренду майна університету з Міністерством освіти і науки України не узгоджувалась, оскільки це питання належить до компетенції Регіонального відділення Фонду держмайна України. Однак, попри законодавчо визначену заборону передачі майна закладу освіти у користування для цілей, що не пов`язані з наданням освітніх послуг, Дніпровським державним технічним університетом, як балансоутримувачем державного майна, все ж погоджено передачу його в оренду ПрАТ "Київстар", внаслідок чого частина приміщення закладу освіти використовується не за освітнім призначенням.

Керівник Дніпродзержинської місцевої прокуратури вказує, що тривалі та неодноразово пролонговані орендні відносини між Регіональним відділенням Фонду держмайна по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях та ПрАТ "Київстар" свідчать про нездійснення захисту інтересів держави суб`єктом владних повноважень. Вказане виражається в усвідомленій пасивній поведінці Регіонального відділення ФДМУ, якому відомо про факт порушення інтересів держави, але всупереч цим інтересам, за їх захистом до суду не звертається. Зазначене дає підстави прокурору звертатися до суду за захистом інтересів держави, оскільки спеціально уповноважений орган державної влади, на якого покладено здійснення контролю за дотриманням законодавства при використанні об`єктів державної власності, фактично діяв всупереч вимогам Закону України "Про освіту" та фактично відмовився від захисту інтересів держави у даних спірних правовідносинах. У даному випадку має місце порушення економічних інтересів держави, у зв`язку з неправомірним використанням державного майна, а також порушення соціальних освітніх гарантій щодо створення належних умов навчання.

Ухвалою суду від 30.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/3308/20, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Ухвалою суду від 30.06.2020 зупинено провадження у справі №904/3308/20 за позовом Керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України в особі Дніпровського державного технічного університету до відповідача-1 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях; до відповідача-2 Приватного акціонерного товариства "Київстар" про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна №12/02-4247-ОД від 25.02.2011 та зобов`язання звільнити окремне нерухоме майно до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18.

До суду 24.07.2020 надійшов відзив відповідача-2 яким просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на наступне. Прокурором не було надано доказів які б підтверджували факт, того що прокурор у встановленому порядку звертався до позивача з попереднім повідомленням про звернення до суду в інтересах держави за захистом нібито порушених законних прав та інтересів. До позову не надано будь-яких документів які б можна було вважати належним доказом надсилання прокурором Міністерству освіти і науки України попереднього повідомлення №04/31-3356вих20 від 16.06.2020 про подачу позову в інтересах держави поштою або вручення його нарочно.

Також відповідач-2 зазначає, що Закон України "Про оренду державного та комунального майна", Закон України "Про освіту", Закон України "Про вищу освіту", постанова Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності", у їх системному поєднанні, дозволяють передавати в оренду будівлі, споруди, окремі тимчасово вільні приміщення і площі, інше рухоме та нерухоме майно або обладнання, за умови, що такі об`єкти тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності та у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі. З норм ДБН В.2.2.-3-97 та ДБН В.2.6-14-97 вбачається, що для проведення навчально-виховного, навчально-наукового, навчально-виробничого процесів за своїм цільовим призначенням ні електрощитові ні, дах взагалі не можуть бути застосовані, з чого слідує що передані в оренду за спірним договором ті частини приміщення які взагалі не можуть бути задіяно в учбовому процесі.

Відповідач-2 звертає увагу на те, що кошти отримані позивачем-2 за спірним договором оренди з 2011р. по 2020р., як додатковий доход від передачі в оренду частини даху та електрощитової, що не використовуються ля навчального процесу, є для університету нагальним та необхідним.

До суду 25.08.2020 надійшла відповідь виконувача обов`язків керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури на відзив в якій зазначає, що листом до Міністерства освіти і науки №04/31-2438 вих-20 від 06.05.2020 у якому запитувалось про причини невжиття Міністерством самостійно заходів представницького характеру, спрямованих на визнання вказаного договору оренди недійсним. Тобто, вже з травня 2020 року позивачу-1 було достеменно відомо про наявність порушень вимог діючого законодавства при укладенні договору. Станом на час подачі позову до суду відповіді від Міністерства не надходило. Після спливу більш як місячного терміну з часу надсилання вказаного листа, на виконання вимог ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до якої прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень, керівником Дніпродзержинської місцевої прокуратури 16.06.2020 за №04/31-3356 вих-20 направлено відповідне повідомлення до Міністерства освіти і науки України. Станом на час подачі позову до суду відповіді від Міністерства не надходило.

Також виконувач обов`язків керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури вказує, що будь-яких доказів погодження з органом управління майно при продовженні спірного договору оренди відповідачем-2 не надано. Як додаткове джерело фінансування навчальних закладів законом передбачена можливість залучати, у тому числі, доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання. Проте, надання в оренду таких приміщень, споруд, обладнання, що тимчасово не задіяні, дозволяється лише для їх використання, пов`язаного з навчально-виховним процесом відповідного навчального закладу, за умови, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

До суду 02.09.2020 надійшли заперечення відповідача-2 на відповідь прокурора на відзив в яких звертає увагу суду на відсутність доказів надіслання повідомлення позивачу-1 свідчить про невиконання прокурором свого обов`язку (передбаченого ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру"), попередньо, до звернення до суду, повідомити про це суб`єкта владних повноважень, а саме Міністерство освіти і науки України, про свій намір здійснити представництво інтересів держави шляхом подання позовної заяви в інтересах Міністерства освіти і науки України. Таким чином, відповідач-2 вважає, що не здійснивши попереднього повідомлення, у розумні строки, позивача-1, про наявність підстав для представництва, прокурор тим самим позбавив позивача-1 можливості їх оскарження. Тобто прокурор позбавив суб`єкта владних повноважень права на спростування обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Крім того, відповідач-2 звертає увагу, що за договором оренди №12/02-4247-ОД від 25.02.2011 надано в оренду частину даху та використовує відповідач-2 лише зовнішню поверхню даху, що не є приміщенням в розумінні постанови Кабінету Міністрів України №1442 від 28.01.2004 "Про затвердження Національного стандарту №2 "Оцінка нерухомого майна". Прокурор звертаючись з позовом про визнання недійсним договору оренди не обґрунтовує та не доводить які саме права та охоронювані законом інтереси держави порушує договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 25.02.2011 №12/02-4247-ОД.

До суду 23.10.2020 подано клопотання прокурора про поновлення провадження у справі №904/3308/20 оскільки обставини, що викликали зупинення провадження у справі усунуто. Великою палатою Верховного Суду від 26.05.2020 ухвалено постанову, якою касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області задоволено, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2019 у справі №912/2385/18 скасовано з направленням справи №912/2385/18 до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

В Єдиному державному реєстрі судових рішень розміщено повний текст постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 (оприлюднено 20.07.2020). Постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц містить наступні висновки. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший, другий і третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини другої статті 45 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року). Аналогічний припис закріплений у частині четвертій статті 56 ЦПК України, чинного з 15 грудня 2017 року.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 містить наступні висновки. Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Ухвалою суду від 03.11.2020 поновлено провадження у справі №904/3308/20 та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 01.12.2020 о 14:30год.

На електрону пошту суду 01.12.2020 надійшло клопотання відповідача-2 про відкладення розгляд справи у зв`язку з тим, що представництво інтересів Приватного акціонерного товариства "Київстар" у східному регіоні, зокрема у місті Дніпро, здійснює адвокат Чернець Ірина Андріївна, яка знаходиться на лікарняному з 23.11.2020 та об`єктивно не зможе прийняти участь у судовому засіданні призначеному на 01.12.2020 о 14:30 год. по справі №904/3308/20 з метою дотримання карантинних заходів та запобігання поширенню інфекції коронавірусу.

На електрону пошту суду 01.11.2020 надійшло клопотання Дніпровського державного технічного університету про відкладення розгляду справи у зв`язку з запровадженням карантину в Україні та хворобою особи, яка здійснює само представництво Дніпровського державного технічного університету.

Внаслідок складності цього спору та у зв`язку з необхідністю визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, суд 01.12.2020 вирішив розглядати справу №904/3308/20 за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи та призначив підготовче засідання на 12 січня 2021 року о 12:00 год.

До суду 16.12.2020 відповідачем-2 подана заява про застосування строків позовної давності. Заява обґрунтована тим, що оскільки вимоги прокурора є похідними від вимог органу, який має повноваження щодо управління майном, саме який надав згоду на укладання спірного договору оренди - Міністерство освіти та науки України, тому перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався відповідний орган державної влади, а не прокурор, тобто з 25 лютого 2011 року. Враховуючи те, що оспорюваний договір оренди нерухомого майна №12/02-4247-ОД було укладено 25.02.2011, а позовна заява за вих.№ 04/31-3448вих20 прокурором була подана до Господарського суду Дніпропетровської області 18.06.2020, відповідач-2 вважає, що дана позовна заява була подана прокурором з порушенням строку позовної давності. Бо перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину починається згідно ч.1 ст.261 ЦК України, від дня коли особа довідалася або могла довідатися про вчинення цього правочину. Загальна позовна давність (строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу) встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (статті 256, 257, 267 ЦК України).

Також відповідачем-2 до суду 04.01.2021 подані пояснення та докази щодо того, чи можливо застосовувати до спірних правовідносинах частину 2 статті 7 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-ХХІІ від 10.04.1992 та ст. 764 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент укладення додаткової угоди від 13.06.2018 про продовження строку дії оспорюваного договору з 25.01.2018 по 24.12.2021 включно). Так, Міністерство освіти та науки України, як орган уповноважений управляти державним майном, отримало лист Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській області від 12.01.2018 №07-02-00175 (вх.№1737/0/2-18 від 23.01.2018) щодо продовження терміну дії договору оренди державного нерухомого майна від 25.02.2011 №12/02-4247-ОД. Та відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" Міністерство не направляло письмового попередження про намір органу управління використовувати зазначене у запиті майно для власних потреб, до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, Дніпровського державного технічного університету та Приватного акціонерного товариства "Київстар", про що свідчить відповідь Міністерства освіти і науки України за вих. №1/11-9256 від 21.12.2020 на адвокатський запит (оригінал листа МОН буде надано суду в судовому засіданні). З урахуванням того, що Міністерство освіти та науки України, у відповідь на лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області №07-02-00175 від 12.01.2018, яке отримало 23.01.2018 не повідомило, ані Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, ані Приватне акціонерне товариство "Київстар" про наявність заперечень щодо подальшого продовження, договору оренди №12/02-4247-ОД від 25.02.2011, тому в силу вимог ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" N 2269-ХП від 10.04.1992 та ст.764 ЦК України, строк дії оспорюваного договору було продовжено за мовчазною згодою органу уповноваженого управляти державним майном.

Також відповідач-2 зазначає, що заборона на здачу в оренду, визначена п.3.19. ДсанПіН 5.5.2.008-01, зазначена щодо територій, будівель, приміщень шкіл та не розповсюджується на будівлі, приміщення і т.п. позивача-2, як закладу вищої освіти.

Крім того, відповідач-2 зазначає, що отримав висновки санітарно-епідеміологічної станції на розміщення обладнання на приміщенні закладу освіти. Це підтверджується, санітарним паспортом №49/140211, який було отримано в 2011 році при укладені оспорюваного договору та санітарним паспортом від 11.02.2017, що чинний і на момент розгляду даного спору.

До суду 11.01.2021 відповідачем-1 подано клопотання про залишення позовної заяви керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури від 18.06.2020 №04/31-3448вих.20 без розгляду оскільки, звертаючись з даним позовом до суду, прокурором не дотримано порядку повідомлення компетентного органу про наявність підстав для подання ним позовної заяви та звернення до суду від його імені, як передбачено ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Як зазначено прокурором у відповіді на відзив від 21.08.2020 №04/31-4839вих20, з позовом до суду він звернувся 18.06.2020, а до матеріалів справи надав чек від 19.06.2020 №00015475100049 про те, що надіслав якийсь лист до Міністерства науки і освіти України, а доказів надсилання листа від 16.06.2020 №04/31-3356вих20 на адресу позивача-1 до матеріалів справи не надано. Враховуючи вищенаведені висновки, відповідач-2 вважає, що прокурором не доведено нездійснення чи неналежного здійснення Міністерством освіти і науки України захисту інтересів держави у спірних правовідносинах. Таким чином не здійснивши попереднього повідомлення, у розумні строки, позивача-1, про наявність підстав для представництва, прокурором не виконано вимог ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", тим самим позбавивши можливості компетентного органу відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, а саме аргументовано повідомити прокурора про відсутність такого порушення інтересів держави, що є не достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Також відповідачем-1 до суду 12.01.2021 до суду подано відзив на позовну заяву яким просить суд визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву та поновити його, в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Відповідач-1 зазначає, що на момент укладення договору оренди №12/02-4247-ОД від 25.02.2011 та на момент закінчення його строку дії (24.01.2018) в редакції додаткової угоди від 19.05.2015 до зазначеного договору правовідносини щодо продовження дії договору регулювались Законом України "Про оренду державного та комунального майна" N 2269-ХІІ від 10.04.1992. Крім того, відповідач-1 повідомляє, що підготовка відзиву Регіонального відділення передбачає обмін інформацією з профільними структурними підрозділами, а тому вимагає більш тривалого строку для підготовки відзиву.

На електрону пошту суду 12.01.2021 надійшло клопотання Дніпровського державного технічного університету про відкладення розгляду справи у зв`язку з локдауном з 8 по 24 січня та продовженням дії карантину та режиму надзвичайної ситуації які раніше ввів через пандемію коронавірусу до 28.02.2021.

Прокурор та представники позивачів у підготовче засідання 12.01.2021 не з`явилися.

Підготовче засідання 12.01.2021 відкладено на 09.02.2021 о 11:30 год.

До суду 02.02.2021 надійшло клопотання Міністерства освіти і науки України про відкладення розгляду справи, що призначений на 09.02.2021 о 11:30 на іншу дату.

На електрону пошту суду 09.02.2021 надійшло клопотання Дніпровського державного технічного університету про відкладення розгляду справи у зв`язку з запровадженням карантину в Україні та хворобою особи, яка здійснює само представництво Дніпровського державного технічного університету.

Відповідачем-2 до суду 09.02.2021 подані заперечення на відповідь прокурора на відзив в яких зазначає, що з урахуванням того, що Міністерство освіти та науки України, у відповідь на лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області №07-02-00175 від 12.01.2018 не повідомило, ані Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, ані Приватне акціонерне товариство "Київстар" про наявність заперечень щодо подальшого продовження договору оренди №12/02-4247-ОД від 25.02.2011, враховуючи додаткову угоду від 13.06.2018 до договору оренди №12/02-4247-ОД, цей договір є пролонгованим по 24.12.2021.

У підготовчому засіданні 09.02.2021 прокурор відділу та представники відповідачів звернулись до суду із заявою про розгляд справи №904/3308/20 в розумні строки з урахуванням обставин справи та задля вчинення процесуальних дій.

У підготовчому засіданні 09.02.2021продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 18.03.2021 о 11:30 год.

До суду 11.02.2021 надійшла заява Керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури про зміну позовних вимог в порядку ч.3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України якою просить суд:

- визнати недійсним додаткову угоду від 13.06.2018 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-4247-ОД від 25.02.2011 укладену між Регіональним відділенням Фонду держмайна України у Дніпропетровській області та ПрАТ "Київстар";

- зобов`язати Приватне акціонерне товариство "Київстар" звільнити та повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна по Дніпропетровській, Зваорізькій, Кіровоградській областях окреме нерухоме майно (нежитлове вбудоване приміщення, частина даху) площею 51,0 м, розміщене за адресою: м. Кам`янське, вул. Дніпробудівська, 2, шляхом демонтажу обладнання: базової станції мобільного зв`язку та антенно-фідерних пристроїв.

Заява обґрунтована тим, що 13.06.2018 сторонами був укладений новий договір, а не продовжено дію договору від 25.02.2011 №12/02-4247-ОД. Зазначене підтверджується як матеріалами справи, так і визначається самим відповідачем-1 - Регіональним відділенням Фонду держмайна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях. При укладені додаткової угоди сторонами грубо порушено положення ст. 9, ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-ХІІ від 10.04.1992 (в редакції, що діяла на час укладення додаткової угоди), п.п. 30, 32 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності". З урахуванням положень ч.2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір від 25.02.2011 №12/02-4247-ОД припинив свою дію 24.01.2018. РВ ФДМУ по Дніпропетровській області та ПрАТ "Київстар" уклали додаткову угоду від 13.06.2018 якою укладено новий договір строком дії на 3 роки. Тобто сторонами фактично укладено новий договір на інший строк без дозволу органу управління державним майном та з порушенням встановленого ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-ХІІ порядку.

Таким чином, Керівник Дніпродзержинської місцевої прокуратури, враховуючи, що договір оренди від 25.02.2011 №12/02-4247-О припинив свою дію - 24.01.2018, вважає недоцільним визнання його недійсним, а інтересів держави в даному випадку підлягають захисту шляхом визнання недійсною додаткової угоди від 13.06.2018 підписана від імені ПрАТ "Київстар" провідним спеціалістом - Бігун С.О.

До суду 18.03.2021 відповідачем-2 подані заперечення на заяву про зміну позовних вимог посилаючись на те, що прокурор змінює не лише позовні вимоги, а і підстави на яких вона ґрунтується, і це свідчить про одночасну зміну предмета і підстав позову. Прокурор одночасно змінює предмет і підстави позову бо фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, а це за своєю суттю - вже новий позов. Тому за такої ситуації прокурор змінює як предмет позову, так і підстави позову, що забороняється Господарським процесуальним кодексом України.

Крім того, відповідач-2 зазначає, що прокурор заявляючи вимогу про визнання недійсною додаткову угоду від 13.06.2018 обрав неналежний спосіб захисту. Визнання недійсною додаткову угоду від 13.06.2018 якою продовжено дію договору оренди №12/02-4247-ОД від 25.02.2011, не приведе до припинення орендних відносин між відповідачем-1 та відповідачем-2, які продовжились на підставі ч.2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-ХІІ від 10.04.1992 і ст. 764 Цивільного кодексу України.

Щодо порушення інтересів держави, необхідності їх захисту, відповідач-2 зазначає, що прокурор заявляючи позовну заяву про визнання недійсним договору оренди №12/02-4247-ОД від 25.02.2011 і додаткової угоди від 13.06.2018 тим самим шкодить інтересам держави, бо демонтаж обладнання ПрАТ "Київстар", що встановлено на підставі оспорюваного договору зриває виконання концепції цифровізації, яка представлена Міністерством цифровий трасформації, і передбачає, що протягом трьох років 4G-зв`язок охопить всі дороги і сільські райони, Wi-Fi буде в кожній лікарні, школі і бібліотеці, тобто доступу до швидкісного Інтернету буде у кожного громадянина, де б він не знаходився. Щоб створити повноцінне "державна в смартфоні", тобто онлайн-доступ до всіх державних ресурсів, реєстрів, повний електронний документообіг.

На електрону пошту суду 18.03.2021 надішли пояснення Міністерства освіти і науки України в яких зазначає, що спірний договір від 25.02.2011 № 12/02-4247-ОД було укладено до 24.02.2012. Додатковими угодами від 18.06.2012, 12.03.2012, 10.11.2014, 19.05.2015, 13.06.2018 вказаний вище договір був пролонгований по 24.12.2021 включно. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області зверталось до Міністерство освіти і науки України щодо надання дозволу на продовження терміну дії договору оренди державного майна від 25.02.2011 №12/02-4247-ОД. Міністерством освіти і науки України листами від 19.03.2014 № 1/11-3767, від 23.04.2015 №1/11- 5934 було надано дозвіл на продовження терміну дії договору від 25.02.2011 № 12/02-4247-ОД. Листом від 12.01.2018 № 07-02-00175 (вх. № 1737/0/2-18 від 23.01.2020) Регіональне відділення ФДМУ по Дніпропетровській області звернулось до Міністерства, як до органу уповноваженому управляти державним майном щодо продовження терміну дії договору оренди державного нерухомого майна від 25.02.2011 № 12/02-4247-ОД. Ураховуючи вищевикладене та згідно Закону України "Про оренду державного та комунального майна" звертаємо увагу на те, що Міністерство не направляло письмове попередження про намір органу управління використовувати зазначені у запиті від 12.01.2018 № 07-02-00175 майно для власних потреб до Регіонального відділення, Балансоутримувача та Орендаря у визначені законодавством строки.

Таким чином, Міністерство освіти і науки України просить суд прийняти об`єктивне та законне рішення відповідно до чинного законодавства України та справу №904/3308/20 розглядати за відсутністю представника Міністерства.

На електрону пошту суду 18.03.2021 надійшло клопотання Дніпровського державного технічного університету про проведення судового засідання 18.03.2021 за відсутністю представника останнього.

Також Дніпровський державний технічний університет звернувся до суду із заявою про залишення позову без розгляду відповідно до ч.5 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України - позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду. Крім того, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень.

Суд з метою належного виконання свого процесуального обов`язку щодо розгляду справи по суті, керується ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, що кореспондується із ст. 129 Конституції України, за якою однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Згідно зі ст. 114 Господарського процесуального кодексу України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

За приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30 листопада 2006 року у справі "Красношапка проти України").

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 183 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196-205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених главою 3 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 183 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196-205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених главою 3 Господарського процесуального кодексу України. Суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного Господарського процесуального кодексу України строку підготовчого провадження у випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні (п.3 частини другої статті 183 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищенаведені обставини, суд, для надання можливості сторонам скористатися своїм процесуальним правом, вважає за необхідне відкласти підготовче засідання.

Керуючись ст.ст. 114, 119, 120, 121, 177-185, 234, 233, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Відкласти підготовче засідання на 06 квітня 2021 року о 11:30 год. Судове засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області за адресою: 49600, м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 1, 2-й поверх, кабінет № 2-209.

Викликати у судове засідання повноважних представників учасників справи, визнавши їх явку обов`язковою.

2. Запропонувати учасникам справи подати до суду:

Учасникам:

- оригінал письмового доказу, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, відповідно до ч. 6 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України (надати для огляду в судове засідання);

- належним чином засвідчені копії документів на підтвердження процесуальних повноважень їх представників відповідно до вимог передбачених статтею 60 Господарського процесуального кодексу України (оригінали надати для огляду в судове засідання).

3. Роз`яснити учасникам справи про обов`язок повідомити суд про причини неявки та про наслідки неявки в судове засідання на виклик суду, що передбачені статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, а саме:

- неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею;

- якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;

- у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

4. Роз`яснити учасникам, що відповідні заяви по суті справи повинні відповідати вимогам ст. 161-168 Господарського процесуального кодексу України та мають бути подані у строк, визначений в ухвалі.

5. Звернути увагу учасників справи, що заяви, клопотання і заперечення при розгляді справи судом подаються за правилами, встановленими статями 169, 170, 251 Господарського процесуального кодексу України.

6. Роз`яснити учасникам судового процесу наступне.

Учасники процесу мають можливість отримувати процесуальні документи в електронному вигляді паралельно з документами у паперовому вигляді.

Для отримання процесуальних документів в електронному вигляді потрібно:

- зареєструватися в системі обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу (завести поштову скриньку електронного суду), розміщеній на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: mail.gov.ua.

7. Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі з сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою суду: http://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/spisok/csz.

8. Попередити учасників справи про те, що відповідно до статті 135 Господарського процесуального кодексу України за ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення - 18.03.2021.

Відповідно до ч. 2 ст. 254 та ст. 255 Господарського процесуального кодексу України оскарження цієї ухвали окремо від рішення суду не допускається.

Суддя Е.М. Бондарєв