СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2021 р. Справа № 922/5169/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Пушай В.І., суддя Радіонова О.О.

за участю секретаря судового засідання Полупан Ю.В.

за участю:

прокурора - Бойко В.В., посвідчення № 057663 від 22.10.2020

представника позивача - не з`явився

представників відповідача - Демидова Д.Ю. (особисто); адвоката Матат Ю.І. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ДН №5377 від 27.02.2019, довіреність № б/н від 16.02.2021)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Демидова Дмитра Юрійовича, м. Харків (вх. №128 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 08.12.2020 у справі № 922/5169/13 (суддя Шатерніков М.І.; повний текст рішення виготовлено та підписано 14.12.2020)

за заявою виконувача обов`язків прокурора Харківської області (вх.№ 23 від 13.08.2019) про перегляд рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2016 за нововиявленими обставинами

за позовом Прокурора Дзержинського району (61072, м. Харків, вул. Тобольська, 55а) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 2 пов., 1 під.)

до Фізичної особи-підприємця Демидова Дмитра Юрійовича ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 3515080,69 грн

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2013 року прокурор Дзержинського району м. Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ФОП Демидова Дмитра Юрійовича, щодо стягнення з відповідача на користь державного бюджету України 3515080,69 грн. шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що під час перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства при здійсненні ФОП Демидовим Д. Ю. підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_2 виявлено розміщення відходів на відкритому ґрунті двох земельних ділянок, які розміщені біля належного відповідачу приміщення, про що державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державною екологічною інспекцією у Харківській області складено акт обстеження засміченої земельної ділянки, яким встановлено порушення ФОП Демидовим Д.Ю. вимог статті 35 Закону України «Про охорону земель», статей 17, 33 Закону України «Про відходи» та статей 40, 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

За наслідками виявлених порушень постановою уповноваженої особи Держекоінспекції у Харківській області від 14.05.2013 № 07-26-358 Демидова Д. Ю., було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого статті 1885 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн, а також видано припис про усунення порушень.

Заподіяну державі внаслідок вказаного порушення природоохоронного законодавства шкоду, зумовлену засміченням земельних ресурсів відходами, на загальну суму 3 515 080,69 грн ФОП Демидов Д. Ю. не відшкодував.

Правовою підставою позову прокурор визначив статті 1166 Цивільного кодексу України, статті 35, 36, 56 Закону України «Про охорону земель», статті 17, 33, 42, 43 Закону України «Про відходи», статті 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.02.2014 у справі №922/5169/13 (суддя Погорелова О.В.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з ФОП Демидова Дмитра Юрійовича на користь державного бюджету України в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області - 3515080,69 грн. на р/р 33116331700003, УДКСУ в Дзержинському районі м.Харкова, код ЄДРПОУ 37999701, для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності», символ звітності 331 в установі банку - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011. Стягнуто з ФОП Демидова Дмитра Юрійовича на користь Державного бюджету України 70301,61 грн. судового збору.

У цьому рішенні місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки усунення засмічення є обов`язком відповідача, що не може бути підставою для звільнення його від відповідальності, відповідно до положень частин четвертої та п`ятої статті 68 статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статті 56 Закону України «Про охорону земель», статті 43 Закону України «Про відходи», статті 1166 Цивільного кодексу України, а факт невиконання вимог природоохоронного законодавства відповідачем є доведеним.

В основу прийнятого Господарським судом Харківської області рішення від 04.02.2014 у цій справі було покладено, зокрема, матеріали перевірки Держекоінспекції в Харківській області: акт перевірки № 518/01-03/07-11 від 11.04.2013, який, як зазначив суд, є підставою для розрахунку розміру заподіяної державі шкоди на підставі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства № 171 від 27.10.1997. Розмір відшкодування визначено судом першої інстанції за висновком судово-економічної експертизи № 6220 від 12.07.2013.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2014 у справі № 922/5169/13 рішення Господарського суду Харківської області від 04.02.2014 змінено, а саме: викладено абзац третій резолютивної частини рішення в іншій редакції в частині визначення рахунку на який підлягає зарахуванню стягнута з ФОП Демидова Д. Ю. шкода, заподіяна державі внаслідок засмічення земельної ділянки, в сумі 3 515 080,69 грн. В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 04.02.2014 залишено без змін.

04 липня 2014 року на виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19 червня 2014 року було видано відповідний наказ.

25.10.2016 від ФОП Демидова Д.Ю. до суду надійшла заява за нововиявленими обставинами (вх.№32), в якій останній просив суд: 1. Відновити строк на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Харківської області від « 04» лютого 2014 р. по справі №922/5169/13; рішення господарського суду Харківської області від « 04» лютого 2014 р. по справі № 922/5169/13 скасувати і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову; судові витрати, понесені ФОП Демидовим Дмитром Юрійовичем, що складаються із сплачених сум судового збору, стягнути на користь останнього з позивача по справі № 922/5169/13.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.12.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.02.1017, заяву ФОП Демидова Д. Ю. про перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 04.02.2014 за нововиявленими обставинами задоволено. Рішення Господарського суду Харківської області від 04.02.2014 у справі № 922/5169/13 скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора.

Мотивуючи відмову у позові суд послався на те, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2016 у справі № 820/11047/15, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2016, задоволено позов ФОП Демидова Д. Ю. та визнано протиправними дії Державної екологічної інспекції у Харківській області, що виявилися у проведенні позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами ФОП Демидова Д. Ю. за адресою: АДРЕСА_2, результати якої відображені в акті № 518/01-03/07-11 від 11.04.2013.

13.08.2019 до Господарського суду Харківської області від виконувача обов`язків прокурора Харківської області надійшла заява про перегляд рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2016 за нововиявленими обставинами (вх. №23 від 13.08.2019 року).

Прокурор зазначив, що рішення суду першої інстанції від 07.12.2016 у цій справі про відмову в задоволенні позову ґрунтується на обставинах протиправності дій Державної екологічної інспекції у Харківській області при проведенні перевірки, що було встановлено постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2016 та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2016 у справі № 820/11047/15.

Підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами прокурор вказав скасування постановою Верховного Суду від 15.07.2019 постанови окружного адміністративного суду від 16.05.2016 та ухвали апеляційного адміністративного суду від 01.08.2016 у справі № 820/11047/15, які були підставою для ухвалення рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2016 про відмову у задоволенні позовних вимог.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.09.2019 у справі № 922/5169/13 задоволено заяву виконувача обов`язків прокурора Харківської області про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2016. Скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2016 про перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 04.02.2014 за нововиявленими обставинами, на підставі заяви ФОП Демідова Д.Ю. Ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог прокурора у повному обсязі. Стягнуто з ФОП Демидова Д. Ю. до спеціального фонду Державного бюджету України, до спеціального фонду обласного бюджету Харківської обласної ради та до спеціального фонду місцевого бюджету Дзержинської районної ради м. Харкова шкоду, заподіяну державі внаслідок засмічення земельної ділянки, в сумі 3515080,69 грн, із зарахуванням коштів на відповідний аналітичний рахунок, відкритий в головному управлінні Державного казначейства України у Харківській області за балансовим рахунком 3311.

У цьому рішенні суд першої інстанції дійшов висновку про те, що прокурором, відповідно до пункту 1 частини другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України, доведено належними та допустимими доказами існування нововиявлених обставин (ухвалення Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду постанови від 15.07.2019 у справі № 820/11047/15), які в установленому порядку спростовують факти, що були покладено в основу судового рішення від 07.12.2016 у справі № 922/5169/13.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 25.09.2019 у справі № 922/5169/13 - без змін.

Мотивуючи постанову апеляційний суд вказав, що ухвалення Верховним Судом постанови від 15.07.2019 у справі № 820/11047/15 є нововиявленою обставиною у цій справі № 922/5169/13, оскільки вказаною постановою скасовано судові рішення, які були підставою для прийняття Господарським судом Харківської області рішення від 07.12.2016 у справі № 820/11047/15. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення заяви прокурора, скасування рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2014 у справі № 922/5169/13 та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 22.10.2020 касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Демидова Дмитра Юрійовича задоволено частково, скасовано повністю постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 25.09.2019 у справі № 922/5169/13. Справу № 922/5169/13 направлено на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Направляючи справу на новий розгляд суд касаційної інстанції зазначив, що скасування судових рішень попередніх інстанцій у справі № 820/11047/15 та відмову у позові Верховний Суд мотивував неможливістю самостійного оскарження дій контролюючого органу щодо проведення перевірки, як таких що не породжують правових наслідків для суб`єкта господарювання, відтак обставин, що можуть мати преюдиційне значення для вирішення спору у даній справі суд касаційної інстанції у справі № 820/11047/15 не встановив. Однак суди попередніх інстанцій при розгляді справи № 922/5169/13 не врахували вимог щодо всебічного з`ясування природи нововиявлених обставин та лише послалися на скасування Верховним Судом постанови від 16.05.2016 та ухвали від 01.08.2016 у адміністративній справі № 820/11047/15, як на достатню підставу задоволення позовних вимог, не урахувавши мотивів скасування цих судових рішень та без надання обґрунтованої оцінки значенню нововиявлених обставин у взаємозв`язку з іншими обставинами та запереченнями відповідача.

Верховний Суд не погодився із висновками суду апеляційної інстанції, вказавши на не дослідження останнім всіх доводів відповідача та нез`ясування тієї обставини, чи має вирішальне значення скасування судових рішень у справі № 820/11047/15 для вирішення спору, за наявності в матеріалах справи заперечень відповідача стосовно протиправності та необґрунтованості висновків за результатами перевірки з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства, оформлених актом № 518/01-03/07-11 від 11.04.2013.

За вказівками Верховного Суду під час нового розгляду справи необхідним є надання вмотивованої оцінки значенню нововиявлених обставин та їх достатності у сукупності з іншими обставинами справи для висновку про скасування судового рішення та задоволення позову, та вирішення питання щодо наявності або відсутності підстав для задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами за результатами оцінки у сукупності всіх чинників, що мають значення для вирішення цієї справи.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.12.2020 у справі № 922/5169/13 заяву виконуючого обов`язки прокурора Харківської області (вх.№ 23 від 13.08.2019) про перегляд рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2016 за нововиявленими обставинами задоволено. Скасовано рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2016 року про перегляд рішення господарського суду Харківської області від 04.02.2014 року за нововиявленими обставинами, на підставі заяви ФОП Демідова Д.Ю. (вх. № 32). Ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Демидова Дмитра Юрійовича до спеціального фонду Державного бюджету України, до спеціального фонду обласного бюджету Харківської обласної ради та до спеціального фонду місцевого бюджету Дзержинської районної ради м. Харкова шкоду, заподіяну державі внаслідок засмічення земельної ділянки, в сумі 3515080,69 грн., із зарахуванням коштів на відповідний аналітичний рахунок, відкритий в головному управлінні Державного казначейства України у Харківській області за балансовим рахунком 3311. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Демідова Дмитра Юрійовича в дохід державного бюджету України (одержувач коштів: Головне управління казначейства у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, рахунок UA908999980313111256000026001, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) 70301,61 грн. судового збору. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Демідова Дмитра Юрійовича на користь прокуратури Харківської області 103230,00 грн. судового збору за подачу заяви до суду першої інстанції. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Демідова Дмитра Юрійовича на користь Державної екологічної інспекції у Харківській області 75702,00 грн. судового збору сплаченого на користь ФОП Демідова Д.Ю. на підставі судового рішення.

Рішення суду першої інстанції мотивоване зокрема тим, що оскільки судові рішення адміністративної інстанції, які були підставою для ухвалення рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2016 у справі № 922/5169/13, скасовані, тому вказане рішення підлягає перегляду за нововиявленими обставинами та скасуванню на підставі п. 3 ч. 2 ст. 320 ГПК України, зважаючи на сам факт прийняття постанови Верховним Судом від 15.07.2019 та скасування судових рішень попередніх інстанцій та відмову у позові в адміністративній справі № 820/11047/15.

ФОП Демидов Д.Ю. із даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушенням та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Харківської області від 08.12.2020 у справі № 922/5169/13 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви виконуючого обов`язки прокурора Харківської області (вх.№ 23 від 13.08.2019) про перегляд рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2016 за нововиявленими обставинами.

Свої апеляційні вимоги відповідач обґрунтовує тим, що суд першої інстанції в порушення ч. 1 ст. 316 ГПК України проігнорував обов`язкові вказівки, що містяться у постанові Верховного Суду, як і не взяв до уваги мотиви, з яких суд касаційної інстанції скасував попередні судові рішення; зробив висновки, які прямо суперечить як положенням 86, 236 ГПК України, п. 8.6. постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» від 26.12.2011 № 17, так і правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 22.10.2020.

Відповідач стверджує про невстановлення судом у діях ФОП Демидова Д.Ю. усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки) та ступеню вини останнього у розумінні статті 1193 Цивільного кодексу України.

Так, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що за ФОП Демидовим Д.Ю. не зареєстровано ні право власності, ні право постійного користування, ні право оренди земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_2, що підтверджується листом Управління Держземагентства у м. Харкові Харківської області від 13.06.2014 № 1458/07 та листом Управління Держземагентства у м. Харкові Харківської області від 08.10.2014 № 4519/08. До того ж, згідно листа Держземагентства у м. Харкові Харківської області від 13.06.2014 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 в управлінні обліковуються правовстановлюючий документ на право користування (оренди) землею за іншими особами. Ці особи взагалі не були встановлені ані під час перевірки, ані в подальшому при вирішенні питання про стягнення з ФОП Демидова Д.Ю. шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Скаржник наполягає, що обставини відсутності на час виникнення спірних правовідносин реєстрації за ФОП Демидовим Д.Ю. права власності, права постійного користування, чи права оренди земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_2; факт реєстрації права користування (оренди) вищевказаною земельною ділянкою за іншими особами на час виникнення спірних правовідносин) підлягають встановленню під час апеляційного провадження, а докази, на підставі яких встановлюється наявність цих обставин (лист Управління Держземагентства у м. Харкові Харківської області від 13.06.14 № 1458/07 та лист Управління Держземагентства у м. Харкові Харківської області від 08.10.2014 № 4519/08) - дослідженню під час апеляційного провадження, про що відповідач заявляє відповідне клопотання.

Відповідач зазначає, що ці докази не були подані ним до суду першої інстанції у визначений судом строк (до 07.12.2020) з поважних причин, через перебування на стаціонарному лікуванні у медичному закладі та неможливість подання до суду заяв по суті правовідносин, що склались між сторонами щодо предмету спору з урахуванням вказівок Верховного Суду, викладених в постанові Верховного Суду від 22.10.2020 у справі № 922/5169/13. Однак незважаючи на направлення 07.12.2020 заяви про відкладення розгляду справи з 08.12.2020 на інший день, а також заяви із повідомленням про хворобу та перебування на стаціонарному лікуванні, відсутність змоги своєчасно подати суду відповідну заяву (до якого відповідач планував долучити зазначені докази), судом першої інстанції 08.12.2020 проведено судовий розгляд справи, за наслідками якого постановлено оскаржуване рішення, чим порушено засади змагальності сторін, свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості при розгляді справи № 922/5169/13.

Також відповідач звертає увагу на безпідставність висновків суду першої інстанції про підтверджений матеріалами справи факт здійснення засмічення земельної ділянки, встановлення відповідних підстав для застосування у спірних правовідносинах приписів статті 1166 Цивільного кодексу України та визначення розміру завданої шкоди, тоді як позивачем, враховуючи позицію Верховного Суду у справі № 905/31/17 (постанова від 25.10.2018), не доведено, що тимчасове розміщення відходів (відходи деревини, залишки віконних рам, поліетилену, тирса, побутові відходи), які виявлені згідно акту перевірки на відкритому ґрунті біля приміщення ФОП Демидова Д.Ю. і відносяться до 4 класу небезпеки (мало небезпечні), призвело або могло призвести до забруднення навколишнього природного середовища, а також до прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров`я людини, через те, що сміття мало ознаки забруднюючих елементів. При цьому перевірку було проведено без присутності ФОП Демидова Д.Ю., останній акт перевірки не підписував, і в подальшому отримав копію цього акта засобами поштового зв`язку, а сама перевірка була проведена на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2, за якою в управлінні Держземагентства у м. Харкові Харківської області обліковувався правовстановлюючий документ на право користування (оренди) землею за іншими особами. Позивачем під час судового розгляду не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, яку саме земельну ділянку було перевірено та кому вона належить. Останній лише зазначив, що перевірявся ФОП Демидов Д.Ю.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2021 для розгляду справи № 922/5169/13 сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Пушай В.І., суддя Радіонова О.О.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 11.01.2021 відкрито апеляційне провадження у справі № 922/5169/13; запропоновано іншим учасникам справи строк до 25.01.2021 для подання відзивів на апеляційну скаргу; справу № 922/5169/13 призначено до апеляційного розгляду на 16.02.2021 об 11:30 год.

19.01.2021 позивачем надано суду відзив на апеляційну скаргу (вх. № 644), в якому із доводами скаржника він не згоден, просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Позивач зазначив, що саме відповідач повинен відповідати за позовом у даній справі, адже актом перевірки від 10.04.2013 №518/01-03/07-11 підтверджується, що негативні наслідки настали саме внаслідок його господарської діяльності.

Позивач вважає, що у діях ФОП Демидова Д.Ю. наявні всі підстави для покладення на нього відповідальності за заподіяну шкоду, зокрема (1) протиправна поведінка (полягає у неналежному виконанні відповідачем обов`язків щодо захисту земель від засмічення та забруднення земельних ресурсів), (2) вина (полягає у засміченні земельних ділянок, що підтверджується актом перевірки, приписом, протоколом про адміністративне правопорушення, постановою про накладення адміністративного стягнення); (3) наявна сама шкода, яка обрахована відповідно до Методики; (4) причинний зв`язок, що виражений у заподіяні вказаної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача.

Засмічення земельних ділянок саме внаслідок господарської діяльності ФОП Демидова Д.Ю., в результаті чого заподіяно шкоду в розмірі 3515080,69 грн, підтверджено належними та допустимими доказами.

Стосовно правомірності нарахування шкоди Інспекція вважає, що матеріали даної господарської справи повністю узгоджуються із позицією Верховного Суду у постанові № 905/2992/16 від 05.04.2018, так як акт перевірки підписаний без зауважень, а ФОП Демидова Д.Ю. притягнуто до адміністративної відповідальності, який сплатив штраф добровільно, що свідчить про засмічення земельної ділянки.

25.01.2021 В.о. Керівником Харківської місцевої прокуратури № 1 надано відзив на апеляційну скаргу (вх. № 940). За змістом відзиву прокуратура повністю підтримує висновки та мотиви суду першої інстанції, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 951 від 25.01.2021) Харківська обласна прокуратура вважає доводи відповідача безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права, а оскаржуване рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, оскільки у спірних правовідносинах наявні підстави для задоволення заяви та позову прокурора (на теперішній час не існує судового рішення, яким визнано протиправними дії Держекоінспекції під час проведення перевірки, результати якої відображено у відповідному акті № 518/01-03/07-11 від 11.04.2013). Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем здійснено засмічення земельної ділянки та встановлені відповідні підстави для застосування у спірних правовідносинах приписів статті 1166 Цивільного кодексу України. З огляду на факт порушення відповідачем вимог законодавства, прямого причинного зв`язку та встановлення розміру шкоди, у спірних правовідносинах наявні підстави для стягнення з відповідача шкоди в розмірі 3515080,69 грн, заподіяної внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природнього середовища. Більше того, прокурор вважає, що у спірних правовідносинах відповідачем не спростовано доводи прокурора та позивача про те, що засмічення земельних ділянок сталося внаслідок здійснення відповідачем власної господарської діяльності. Доводи відповідача про те, що у нього відсутнє зареєстроване речове право на засмічені земельні ділянки, жодним чином не звільняє його від відповідальності за порушення природоохоронного законодавства.

Харківська обласна прокуратура зазначає, що відповідач мав можливість та достатньо часу (майже 3 тижні) на реалізацію свого права на подання правової позиції у спорі та відповідних доказів на її підтвердження. Крім того, ухвалою суду від 19.11.2020 явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалася, а тому враховуючи відсутність клопотань про продовження чи поновлення строків на подання процесуальних документів від відповідача (а отже відсутність у суду об`єктивної можливості встановити наявність чи відсутність бажання відповідача подати такі до суду), обмежені строки на розгляд заяви, а також те, що у наданих відповідачем клопотаннях про відкладення судового засідання не наведено обставин, які б свідчили про необхідність його явки у судове засідання, судом правомірно розглянуто заяву 08.12.2020 та ухвалено законне рішення.

09.02.2021 відповідач надав письмові пояснення (вх. № 1705), в яких зазначає, що доводи Державної екологічної інспекції у Харківській області, Харківської місцевої прокуратури № 1 та Харківської обласної прокуратури, викладені у відзивах на апеляційну скаргу, є безпідставними та не можуть бути взяті судом до уваги. Наголошує, що формальна констатація факту скасування судових рішень касаційним судом не є достатньою підставою для задоволення позову прокурора. Натомість правомірності дій з проведення перевірки та даним, встановленим при її проведенні, може бути надана оцінка судом при вирішенні спору про стягнення сум збитків, в основу яких покладені результати перевірки та складені розрахунки. Відповідач стверджує, що матеріали справи про адміністративне правопорушення встановлюють лише вину відповідача у невиконанні вимог припису Держекоінспекції від 10.04.2013, а не у засміченні земель відходами. Позивачем не враховано висновку про застосування норми права (викладеної у ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України) у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у справі № 905/31/17 від 25 жовтня 2018 року про необхідність доведення саме позивачем наявності правових підстав для стягнення шкоди.

На переконання відповідача ані постанова про накладення адміністративного стягнення № 07-26-358 від 14.05.2013, винесена державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища, ані ухвала Дзержинського районного суду міста Харкова від 16.09.2014 про звільнення від кримінальної відповідальності в силу приписів ч. 6 ст. 75 ГПК України не є доказами, що підтверджують нібито винуватість відповідача у вчиненні діянь, про які зазначає прокурор.

У судовому засіданні 16.02.2021 оголошено перерву до 09.03.2021 об 11:30 год.

В судове засідання 09.03.2021 з`явилися прокурор та представники відповідача, які надали пояснення у справі.

Позивач явку повноважного представника у судове засідання 09.03.2021 не забезпечив, про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином (повідомлення про вручення № 61022 5453977 4).

Відповідно до частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників в судове засідання 09.03.2021 судом обов`язковою не визнавалась, а у справі матеріалів достатньо для перегляду оскаржуваного рішення за апеляційною скаргою відповідача, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами за відсутністю представника позивача.

Апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини п`ятої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами частини другої цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі та пояснення учасників справи у відповідності до приписів частини першої статті 210 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи, розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні 09.03.2021 пояснення прокурора та уповноважених представників відповідача, які підтримали свої правові позиції по справі, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги ФОП Демидова Д.О., зважаючи на таке.

Як свідчать матеріали справи, 13.08.2019 до Господарського суду Харківської області від виконувача обов`язків прокурора Харківської області надійшла заява про перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2016 за нововиявленими обставинами.

За змістом заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами Прокурор зазначив, що рішення суду першої інстанції від 07.12.2016 у цій справі про відмову в задоволенні позову ґрунтується на обставинах протиправності дій Державної екологічної інспекції у Харківській області при проведенні перевірки, що було встановлено постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2016 та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2016 у справі № 820/11047/15.

У якості правової підстави для перегляду рішення за нововиявленими обставинами прокурор вказав скасування постановою Верховного Суду від 15.07.2019 постанови окружного адміністративного суду від 16.05.2016 та ухвали апеляційного адміністративного суду від 01.08.2016 у справі № 820/11047/15, які були підставою для ухвалення рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2016 про відмову у задоволенні позовних вимог.

Отже, об`єктом розгляду у даній справі є вказана заява прокурора про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2016, у зв`язку із скасуванням судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення.

Відповідно до частини другої статті 325 Господарського процесуального кодексу України справа за заявою про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

При розгляді вказаної заяви прокурора судом першої інстанції встановлено, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2016 та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2016 у справі № 820/11047/15, були визнані Господарським судом Харківської області у рішенні від 07.12.2016 нововиявленими обставинами при розгляді заяви ФОП Демидова Д.Ю. про перегляд рішення від 04.02.2014 у справі № 922/5169/13 за нововиявленими обставинами, що мало наслідком скасування рішення від 04.02.2014 та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора щодо стягнення з відповідача шкоди.

Судом першої інстанції також зазначено, що рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2016 у справі № 922/5169/13, яким скасовано первісне рішення по даній справі від 04.02.2014, мотивовано виключно тим, що у справі № 820/11047/15 судами першої та апеляційної інстанції, підтверджено протиправність дій Державної екологічної інспекції у Харківській області, що виявилися у проведенні позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами ФО-П Демидова Д.Ю. за адресою: 61145, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 337, результати якої відображені в акті №518/01-03/07-11 від 11.04.2013.

Отже за висновком суду першої інстанції, саме факти щодо незаконності дій Державної екологічної інспекції у Харківській області, встановлені рішеннями першої та другої інстанцій в адміністративній справі, визнані істотними при прийнятті рішення від 07.12.2016 у справі № 922/5169/13.

Проте, враховуючи, що судові рішення суду першої та апеляційної інстанції у справі № 820/11047/15, які були підставою для ухвалення рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2016 у справі № 922/5169/13, були скасовані Верховним Судом згідно постанови від 15.07.2019, то вказане має наслідком перегляд справи № 922/5169/13 за заявою прокурора за нововиявленими обставинами та скасування рішення від 07.12.2016 у справі № 922/5169/13 на підставі пункту 3 частини другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас судом першої інстанції визнано, що по відношенню до рішення Господарського суду Харківської області у справі № 922/5169/13 від 04.02.2014 вказані обставини не є нововиявленими та жодним чином не впливають на прийняте у справі рішення та можуть бути лише підставою для переоцінки доказів, оцінених судом у процесі первісного розгляду справи № 922/5169/13 з ухваленням відповідного рішення від 04.02.2014 у справі № 922/5169/13, яке у подальшому було змінено Харківським апеляційним господарським судом у постанові від 19.06.2014. Вказане за висновками суду першої інстанції виключає можливість та підстави для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами (у даному випадку рішення суду першої інстанції у справі № 922/5169/13 від 04.02.2014 та постанови апеляційної інстанції від 19.06.2014) та можливості судом першої інстанції надавати переоцінку доказам, оціненим судом у процесі розгляду справи.

Крім того суд першої інстанції зазначив, що обставинам та доводам здійснення засмічення земельної ділянки, вже була надана оцінка судами першої та апеляційної інстанції при первісному розгляді справи та встановлено відповідні підстави для застосування у спірних правовідносинах приписів статті 1166 Цивільного кодексу України і визначено відповідний розмір завданої шкоди, натомість межі перегляду рішення за нововиявленими обставинами унеможливлюють повторну оцінку вищевказаних доводів.

Відповідач не згоден із вказаними висновками суду першої інстанції та просить переглянути його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що формальна констатація факту скасування судових рішень судом касаційної інстанції в адміністративній справі, не є достатньо підставою для задоволення позову у даній господарській справі, оскільки позивачем не доведено наявності усіх підстав, за наявності яких може наставати відповідальність відповідача за завдану шкоду.

Надаючи оцінку значенню нововиявлених обставин та їх достатності у сукупності з іншими обставинами справи, вирішуючи питання щодо наявності або відсутності підстав для задоволення заяви прокурора про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, оцінюючи у сукупності всі чинники, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та беручи до уваги викладені у постанові Верховного Суду від 22.10.2020 у цій справі мотивування та вказівки, як того вимагають приписи частини першої статті 316 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви прокурора і скасування судового рішення від 07.12.2016 за нововиявленими обставинами та задоволення позову у даній справі, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами - окрема форма судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин. До нововиявлених обставин належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.

Такими підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами згідно з частиною другою статті 320 Господарського процесуального кодексу України є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Відповідно до частини четвертої статті 320 Господарського процесуального кодексу України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Отже, передбачений главою 3 Розділу ІV Господарського процесуального кодексу України перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є окремою формою судового процесу, що має свої особливості. Процесуальним законодавством не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі, тобто господарський суд переглядає судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення.

При перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина п`ята статті 320 Господарського процесуального кодексу України).

На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї.

Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя, як така, не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) за умови відсутності зловживання (див. пп. 27 - 28 рішення від 18.11.2004 у справі «Праведная проти Росії» N69529/01 та п. 46 рішення від 06.12.2005 у справі «Попов проти Молдови» N 2). Однак, при цьому Суд наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст.6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (див. рішення Суду у справі «Брумареску проти Румунії» від 28.10.1999). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду.

Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (див. п.п. 51 - 52 рішення Суду у справі «Рябих проти Росії» від 24.06.2003; ухвала Суду щодо прийнятності заяви N 62608/00 «Агротехсервіс проти України»; п.п. 42-44 рішення Суду у справі «Желтяков проти України» від 09.06.2011).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (див. пп. 27 - 34 рішення Суду у справі «Праведная проти Росії» від 18.11.2004).

Відповідно до частини четвертої статті 325 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 320 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд: 1) ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду; 2) приймає постанову - якщо переглядалася постанова суду; 3) постановляє ухвалу - якщо переглядалася ухвала суду.

З наведеного вбачається, що прийняття та розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не обумовлює обов`язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається.

Результат перегляду повинен виснововуватись з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, їх вирішального значення у взаємозв`язку з іншими обставинами справи для правильного вирішення спору.

Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Як вже зазначалося, підставою для перегляду судового рішення місцевого суду від 07.12.2016 за нововиявленими обставинами, прокурор вважає постанову Верховного Суду від 15.07.2019 у справі № 820/11047/15 про скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2016 та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2016, які були підставою для прийняття Господарським судом Харківської області рішення від 07.12.2016 у справі № 922/5169/13.

В адміністративній справі № 820/11047/15 постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2016, задоволено позов ФОП Демидова Д. Ю. та визнано протиправними дії Державної екологічної інспекції у Харківській області, що виявилися у проведенні позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами ФОП Демидова Д. Ю. за адресою: АДРЕСА_2, результати якої відображені в акті № 518/01-03/07-11 від 11.04.2013.

Постановою Верховного Суду від 15.07.2019 у справі № 820/11047/15 скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2016, ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій Верховний Суд вказав, зокрема, що за встановлених у справі обставин акт перевірки та акт обстеження засмічення, а також дії по проведенню перевірки, у разі допуску посадових осіб контролюючого органу до її проведення, не породжують правових наслідків для суб`єкта господарювання, оскільки акти є носіями доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог природоохоронного законодавства, на підставі яких приймається відповідне рішення контролюючого органу, а оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо складання актів та проведення перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі актів.

У справі № 820/11047/15 Верховний Суд, скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій та відмовляючи у позові, також мотивував своє рішення неможливістю самостійного оскарження дій контролюючого органу щодо проведення перевірки, як таких що не породжують правових наслідків для суб`єкта господарювання.

Таким чином, жодних обставин, що можуть мати преюдиційне значення для вирішення спору у даній господарській справі № 922/5169/13, суд касаційної інстанції у справі № 820/11047/15 не встановив, тому колегія суддів апеляційної інстанції вважає посилання місцевого господарського суду на скасування Верховним Судом постанови від 16.05.2016 та ухвали від 01.08.2016 в адміністративній справі № 820/11047/15, як на достатню підставу для задоволення заяви прокурора та безумовне задоволення позовних вимог у справі № 922/5169/13, передчасними.

Під час вирішення питань щодо правової природи юридичних фактів як нововиявлених обставин, їх істотності та вирішального значення або належності, допустимості та вірогідності доказів на підтвердження цих обставин необхідно керуватися правилами статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного, об`єктивного їх дослідження та з`ясування.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, прокуратурою Дзержинського району міста Харкова, на підставі постанови № 64 про проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів, від 25.09.2013 № 04-28-1078вих13 із залученням фахівців Державної екологічної інспекції в Харківській області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства при здійсненні ФОП Демидовим Д.Ю. підприємницької діяльності за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 337.

У процесі перевірки державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Харківської області Держекоінспекції у Харківській області Дорошенко А.С. 10.04.2013 обстежив земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Під час обстеження виявлено розміщення відходів на відкритому ґрунті двох земельних ділянок (одна земельна ділянка - площею 86,66 кв. м, друга ділянка - площею 237,12 кв. м). Обстеженням зафіксовано, що вказані відходи розміщені біля належного ФОП Демидову Д.Ю. приміщення та складено акт обстеження засміченої земельної ділянки, яким встановлено порушення вимог статті 35 Закону України «Про охорону земель», статей 17, 33 Закону України «Про відходи» та статей 40, 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Результати проведеної Держекоінспекцією у Харківській області перевірки зафіксовані в акті перевірки № 518/01-03/07-11 від 11.04.2013 з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

З метою усунення порушень виявлених під час здійснення перевірки, Держекоінспекцією було винесено припис від 10.04.2013, яким зобов`язано відповідача ліквідувати смітник, однак у встановлені приписом строки відповідач не виконав ці вимоги.

За наслідками виявлених порушень природоохоронного законодавства (невиконання вимог припису) державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Харківської області були складені протокол про адміністративне правопорушення № 001386 від 14.05.2013 та постанова про накладання адміністративного стягнення № 07-26-358 від 14.05.2013, згідно з якою Демидова Д. Ю., було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого статті 1885 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн.

Інспекцією розраховано шкоду, заподіяну державі внаслідок вказаного порушення природоохоронного законодавства, зумовлену засміченням земельних ресурсів відходами, згідно з вимогами Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 27.10.1997 № 171 (далі - Методика № 171), на загальну суму 3515080,69 грн (по земельній ділянці площею 86,66 кв. м - 653611,38 грн, по земельній ділянці площею 237,12 кв. м - 2861469,31 грн).

У позовній заяві прокурор послався на те, що вказані земельні ділянки знаходяться у межах земельної ділянки, наданої в оренду ФОП Демидову Д. Ю. рішенням Харківської міської ради від 27.04.2005 № 88/05 строком до 01.04.2030.

Державною екологічною інспекцією 27.05.2013 листом № 3898/01-24/07-13 відповідачу надіслано претензії № 148 та № 149 разом із розрахунком шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, зумовленої засміченням земельних ресурсів відходами.

Прокуратурою району 01.06.2013 за фактом службової недбалості внесені відомості до ЄРДР за № 42013220090000102 за кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 367 КК України.

Згідно з висновком судово-економічної експертизи № 6220 від 12.07.2013, проведеної в рамках досудового розслідування, розмір шкоди внаслідок засмічення земель, що знаходяться на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2, розраховано в загальній сумі 3515080,69 грн.

Згідно з ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 16.09.2013 кримінальне провадження № 42013220090000102 відносно Демидова Д. Ю. у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 367 КК України, закрито у зв`язку із звільненням від кримінальної відповідальності у зв`язку із зміною обстановки, тобто з нереабілітуючих підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що Демидов Д.Ю. вжив заходи з ліквідації засмічення відходами і привів земельну ділянку загальною площею 323,78 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , у належний стан.

Предметом спору у даній справі № 922/5169/13 є вимога по стягнення шкоди, обумовленої засміченням земельних ділянок.

Позовні вимоги мотивовані нормами ст. ст. 17, 33 Закону України «Про відходи», ст. ст. 35, 46 «Про охорону земель», ст. ст. 20, 55, 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та положеннями «Методики визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства» (наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 р. № 171 із змінами, внесеними Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007 р. № 149; далі - Методика № 171).

В підтвердження заявленого позову прокурором було надано матеріали перевірки Держекоінспекції в Харківській області, зокрема Акт перевірки № 518/01-03/07-11 від 11.04.2013, який став підставою для розрахунку розміру заподіяної державі шкоди на підставі Методики № 171.

Прокурор та позивач вважають, що вказана шкода була завдана ФОП Демидовим Д.Ю. державі внаслідок безпосередньої господарської діяльності останнього. Вказують, що саме ФОП Демидов Д.Ю. повинен відповідати за позовом у даній справі щодо відшкодування шкоди внаслідок засмічення земель, незважаючи на те, що земельна ділянка не перебуває у нього в користуванні, оскільки негативні наслідки настали саме внаслідок його господарської діяльності, про що свідчить акт перевірки №518/01-03/07-11, складений позивачем.

Підставою для звернення прокурора з позовом стало вчинення відповідачем правопорушення, зафіксованого Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 518/01-03/07-11 (т. 1 а.с. 15-26) з додатком - Актом обстеження засміченої земельної ділянки № 518/01-03/07-11 зем від 11.04.2013 (т. 1 а.с. 27-28).

Інспекція наголошує, що чинним законодавством України не передбачено, яке засмічення земельної ділянки призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, так як сам факт знаходження на земельній ділянці сторонніх предметів, матеріалів і сміття без відповідних дозволів та зберігання їх без дотримання вимог та умов зазначених вище вже призводить до забруднення навколишнього природного середовища.

З`ясовуючи природу нововиявлених обставин, ураховуючи мотиви скасування судових рішень у справі № 820/11047/15 та надаючи правову оцінку значенню нововиявлених обставин у взаємозв`язку з іншими обставинами справи та запереченнями відповідача, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що для правильного вирішення цієї справи поряд із наведеними позивачем та прокурором доводами є вкрай необхідним врахування заперечень відповідача стосовно протиправності та необґрунтованості висновків позивача за результатами перевірки з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства, оформлених актом № 518/01-03/07-11 від 11.04.2013.

Також з метою найбільш повного розкриття заперечень відповідача є неодмінним врахування та дослідження наданих останнім до апеляційної скарги доказів, що не були надані до суду першої інстанції з поважних причин, обґрунтованість яких вичерпно наведено у скарзі.

Як свідчить зміст Акту № 518/01-03/07-11 від 11.04.2013 до перевірки ФОП Демидовим Д.Ю. не було надано правовстановлюючих документів на земельні ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , як і не було надано під час обстеження документів на приміщення за вказаною адресою, що посвідчують право власності чи користування ФОП Демидова Д.Ю. цим приміщенням.

Отже, вказаною перевіркою не було досліджено прав та обов`язків відповідача щодо земельної ділянки, засміченою відходами, і якої шкоди завдано державі, як і не з`ясовано, на якій правовій підставі ФОП Демидов Д.Ю. користувався земельною ділянкою за вказаною адресою.

З цього приводу відповідач обґрунтовано зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин за ним не було зареєстровано право власності/постійного користування/оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, в той час як право користування (оренди) вищевказаною земельною ділянкою було зареєстровано за іншими особами.

Вказані обставини мають вагоме значення для правильного вирішення справи, оскільки виходячи з приписів статті 17 Закону України «Про відходи», ч. 1 статті 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та статті 35 Закону України «Про охорону земель», обов`язковим чинником для притягнення саме відповідача у даній справі до відповідальності і саме у заявленому до стягнення розмірі (обсязі) за недотримання/порушення вимог природоохоронного законодавства, повинно бути наявне у останнього право власності чи користування, у тому числі на підставі оренди, зазначеної земельної ділянки.

Перевіривши аргументи скаржника колегія суддів вважає, що відповідач довів належними та допустимими доказами обставини відсутності на час виникнення спірних правовідносин реєстрації за ФОП Демидовим Д.Ю. права власності або права постійного користування, чи права оренди земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_2, що підтверджується інформацією Управління Держземагентства у м. Харкові Харківської області, наведеною у листі від 08.10.2014 № 4519/08.

Також відповідачем належно підтверджено, що на час виникнення спірних правовідносин, за гр. Демидовим Д.Ю. в Управлінні Держземагенства у м. Харків не обліковувалися правовстановлюючі документи на право власності або право користування на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 . Натомість право користування (оренди) вищевказаною земельною ділянкою було зареєстровано за іншими особами, що підтверджується листом Управління Держземагентства у м. Харкові Харківської області від 13.06.2014 № 1458/07.

Отже перевірка була проведена позивачем на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2, за якою в управлінні Держземагентства у м. Харкові Харківської області обліковувалися правовстановлюючі документи на право користування (оренди) землею за іншими особами.

Ці особи взагалі не були встановлені позивачем під час перевірки, що унеможливлює встановлення конкретної особи, винної у засміченні земельних ділянок побутовими відходами та встановлення дійсного розміру шкоди, зумовленої засміченням ділянок, що перевірялися.

Позивачем під час судового розгляду справи жодним чином не доведено, яку саме земельну ділянку ним було перевірено та кому вона належить, тоді як в акті вказано, що перевіряється ФОП Демидов Д.Ю.

Таким чином доводи позивача щодо виявленого і зафіксованого в акті засмічення спростовуються запереченнями відповідача.

Посилання прокурора та позивача на знаходження цієї земельної ділянки в межах наданої в оренду ФОП Демидову Д.Ю. рішенням Харківської міської ради від 27.04.2005 № 88/05 строком до 01.04.2030 земельної ділянки для експлуатації та обслуговування меблевого цеху (т.1 а.с.157), не спростовують обставин користування цією земельною ділянкою іншими особами.

Ураховуючи сукупність вказаних вище обставин, у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави вважати, що Актом перевірки № 518/01-03/07-11 від 11.04.2013 достеменно підтверджується засмічення земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_2 саме ФОП Демидовим Д.Ю. і тільки внаслідок господарської діяльності останнього, а не інших суб`єктів господарювання, які мали право користуватися вказаною земельною ділянкою для здійснення своєї господарської діяльності.

Матеріали інспекційної перевірки не відповідають фактичним обставинам справи та не можуть підтверджувати заподіяння державі шкоди саме ФОП Демидовим Д.Ю. в результаті тільки його протиправних дій із засмічення земельних ділянок.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити, що на момент виникнення спірних правовідносин процедуру проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів визначено Порядком організації та проведення перевірок суб`єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженим Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 № 464 (далі - Порядок № 464).

Пунктом 1.4 Порядку № 464 визначено, що акт перевірки - документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб`єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Відповідно до п. 4.13 Порядку № 464 в редакції, чинній на час проведення Інспекцією перевірки дотримання вимог Закону України «Про відходи» відповідачем, за результатами проведеної перевірки, в тому числі спільної з іншими органами державного нагляду (контролю), державним інспектором складається акт перевірки вимог природоохоронного законодавства.

Не допускається включення до акта перевірки інформації або висновків, які не підтверджені документально, пропозицій, а також інформації, наданої правоохоронними органами (п. 4.14 Порядку № 464).

До акта перевірки додаються (за наявності) порівняльні таблиці, графіки, схеми, оформлені належним чином, підписані та надані посадовими особами суб`єкта господарювання, що перевіряється (пункт 4.15 Порядку № 464).

Як свідчать матеріали справи та обґрунтовано зазначає відповідач, він не був присутній під час перевірки та акт перевірки не підписував; акт перевірки № 518/01-03/07-11 не містить точних відомостей щодо об`єкта перевірки, засобів за допомогою яких проводилося вимірювання, а отже й площ засмічених ділянок; відсутній протокол вимірювання та додатки до акту перевірки із схематичним та візуальним зображенням; показник нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що зазнала засмічення, також не підтверджено належними доказами.

Колегія суддів враховує і те, що окрім акта перевірки від 11.04.2013 жодні інші надані прокурором та позивачем документи не підтверджують, яким чином була визначена площа засмічених земельних ділянок та об`єм відходів, які знаходились на цих площах. У матеріалах перевірки відсутні відомості щодо порядку та методики визначення площі засмічених земельних ділянок та об`ємів відходів при здійсненні перевірки саме на території відповідача.

Відповідно до п. 3.3 Методики № 171 факти забруднення (засмічення) земель, встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель. Порядок визначення розмірів шкоди, завданої засміченням земель, визначено розділом 5 Методики № 171.

Згідно з пунктом 5.1 Методики № 171 розміри шкоди внаслідок засмічення земель обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель, протягом шести місяців з дня виявлення.

На підставі Акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства у відповідності з положеннями Методики № 171, позивачем здійснено розрахунок розміру збитків, заподіяних відповідачем державі внаслідок засмічення земельних ділянок відходами, розмір яких становить 3515080,69 гривень.

Однак з`ясовані судом апеляційної інстанції обставини спростовують висновки інспекційної перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства, результати якої покладені в основу заявленого позову, а отже сума збитків та складені розрахунки, в обґрунтування яких наведено дані результатів вказаної перевірки, не підтверджені прокурором та позивачем.

Наявність акту перевірки, акту обстеження земельної ділянки та припису, не є беззаперечними та достатніми доказами для визначення належності події, виявленої та зафіксованої в акті, - безпосереднього невиконання та порушення ФОП Демидовим Д.Ю. вимог природоохоронного законодавства.

Відсутність доказів існування судового рішення, яким би було визнано протиправними дії Держекоінспекції під час проведення перевірки, результати якої відображено у відповідному акті № 518/01-03/07-11 від 11.04.2013, на чому наполягає прокурор, не може бути підставою для безумовного задоволення позовних вимог у цій справі № 922/5169/13, які ґрунтуються на даних акта перевірки, до якого включено інформацію та висновки, що не підтверджені документально.

Основний доказ прокурора та позивача - акт перевірки поряд із ґрунтовними запереченнями відповідача, не є належним фіксуванням факту виявленого у сфері охорони навколишнього природного середовища правопорушення.

Поряд із цим, із матеріалів справи вбачається, що при ухваленні рішення від 07.12.2016 суд першої інстанції, враховуючи зміст постанови апеляційної інстанції від 16.05.2016 у справі № 820/11047/15 щодо включення до акту перевірки інформації та висновків, які не підтверджені документально, дійшов висновку про задоволення заяви ФОП Демидова Д.Ю. про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами від 04.02.2014, наслідком чого стало скасування вказаного рішення та ухвалення нового про відмову у задоволені позову прокурора.

Відтак постанова Верховного Суду від 15.07.2019 у справі № 820/11047/15 про відмову в позові ФОП Демидова Д.Ю. про визнання протиправними відповідних дій Державної екологічної інспекції у Харківській області, на переконання колегії суддів апеляційної інстанції не має вирішального значення для правильного розв`язання спору у даній справі і не має наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, що було прийняте Господарським судом Харківської області 07 грудня 2016 року (про відмову в позові) за заявою відповідача про перегляд рішення за нововиявленими обставинами від 04.02.2014 у справі № 922/5169/13.

Поряд із цим, перевіривши наведені в апеляційній скарзі аргументи та подані відповідачем докази, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, колегія суддів дійшла висновку, що прокурором та позивачем також не доведено обставин, що входять до предмету доказування у цій справі, оскільки не доведено у діях відповідача складу господарського правопорушення.

Відповідно до частини другої статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За наведеного, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 Цивільного кодексу України.

При цьому встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність є причиною, а збитки, яких зазнала потерпіла особа, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Як у випадках порушення зобов`язання за договором, так і за зобов`язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 Цивільного кодексу України) передбачає презумпцію вини правопорушника.

Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються, зокрема, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», Законом України «Про відходи», Законом України «Про охорону земель», Земельним кодексом України, а також іншим спеціальним законодавством.

Згідно зі статтею 35 Закону України «Про охорону земель» власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані зокрема: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку та забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бурянами, чагарниками і дрібноліссям.

За змістом статті 56 цього Закону юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Згідно зі статтею 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

За змістом частини першої статті 69 цього Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до положень природоохоронного законодавства умовою кваліфікації такого правопорушення як засмічення земель, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої таким засміченням, є доведення факту виявлення на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров`я людини.

Отже, забруднення навколишнього природного середовища, прямий чи опосередкований шкідливий вплив на здоров`я людини є кваліфікуючими ознаками правопорушення, за яке передбачено відповідальність. Подібні за змістом висновки щодо відшкодування шкоди та складу господарського правопорушення у природоохоронній сфері викладені у постановах Верховного Суду від 25.10.2018 у справі № 905/31/17, від 22.11.2018 у справі № 922/3507/16.

Колегія суддів вважає, що сам по собі виявлений позивачем факт наявності сміття не є достатнім для того, щоб вважати землю засміченою і як наслідок виникнення у відповідача обов`язку відшкодувати шкоду. Обов`язковою ознакою засмічення є таке засмічення земель, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 905/31/17 від 25 жовтня 2018 року.

Проте позивачем не було встановлено та підтверджено факт того, що засмічення призвело або могло призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Відповідної експертизи, яка б мала встановити наявність чи відсутність вказаного факту, призначено не було.

Прокурором та позивачем не спростовані доводи відповідача про те, що тимчасове розміщення відходів (відходи деревини, залишки віконних рам, поліетилену, тирса, побутові відходи), які виявлені згідно акту перевірки на відкритому ґрунті біля приміщення ФОП Демидова Д.Ю. і відносяться до 4 класу небезпеки (мало небезпечні), призвело або могло призвести до забруднення навколишнього природного середовища, а також до прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров`я людини, через те, що сміття мало ознаки забруднюючих елементів.

Акт перевірки № 518/01-03/07-11 від 11.04.2013 складено представником позивача одноособово без залучення до перевірки відповідача та незацікавлених у перевірці осіб.

У вказаному Акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства не зазначено документів, які б підтверджували висновок про розміщення відповідачем сторонніх предметів саме на відкритому ґрунті, тоді як відповідач протягом всього розгляду справи наголошував, що перелічене у акті обстеження сміття знаходилось не на відкритому ґрунті, а на бетонних плитах та асфальтованих майданчиках. Наведені відповідачем обставини під час перевірки не брались позивачем до уваги, як і не відображались у всіх інших документах, складених за результатами перевірки.

При цьому слід відзначити, що у випадках накладення адміністративних стягнень за невиконання вимог природоохоронного законодавства на відповідальних осіб підприємств, накладений штраф хоча і має матеріальний характер, але є лише заходом відповідальності, а не відшкодування шкоди. Тому матеріали справи про адміністративне правопорушення можуть лише підтверджувати вину відповідача у невиконанні вимог припису Держекоінспекції, а не у засміченні земель відходами.

Винесена державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища постанова про накладення адміністративного стягнення № 07-26-358 від 14.05.2013, хоча і підписана відповідачем власноруч, але вона не є належним доказом, що підтверджує винуватість відповідача у вчиненні діянь, про які зазначає прокурор.

Отже відповідачем доведено, що з його боку відсутня протиправна поведінка, як необхідна умова для застосування до нього встановленої законодавством відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Враховуючи викладене, виходячи з аналізу норм ГПК, положень чинного законодавства і встановлених фактичних у справі обставин, колегія суддів дійшла висновку, що у даній справі відсутні правові підстави для задоволення заяви прокурора про перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2016 у справі № 922/5169/13 за нововиявленими обставинами, скасування цього рішення з ухваленням нового про задоволення позову прокурора про стягнення з відповідача шкоди в розмірі 3515080,69 грн, обумовленої засміченням земельної ділянки.

Згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною першою статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частинами третьої, четвертої статті 325 Господарського процесуального кодексу України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

З огляду на викладене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване відповідачем рішення суду першої інстанції ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим на підставі пунктів 1, 2, 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям у справі нового рішення про відмову у задоволенні заяви про прокурора про перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2016 за нововиявленими обставинами, та залишення в силі рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2016 про перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 04.02.2014 за нововиявленими обставинами, на підставі заяви ФОП Демидова Д.Ю.

Керуючись статтями 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 277, ст. 281-284, 325 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Демидова Дмитра Юрійовича, м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 08.12.2020 у справі № 922/5169/13 задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 08.12.2020 у справі № 922/5169/13 скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні заяви виконувача обов`язків прокурора Харківської області (вх.№ 23 від 13.08.2019) про перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2016 у справі № 922/5169/13 за нововиявленими обставинами.

Рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2016 у справі № 922/5169/13 про перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 04.02.2014 за нововиявленими обставинами, на підставі заяви ФОП Демидова Д.Ю. (вх. № 32 від 25.10.2016), - залишити в силі.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 18.03.2021.

Головуючий суддя С.В. Барбашова

Суддя В.І. Пушай

Суддя О.О. Радіонова