СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2021 р. Справа № 913/602/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді суддів: За участю секретаря судового засідання: За участю представників сторін: від позивача: від відповідача:Чернота Л. Ф. Пушай В.І., Радіонова О. О. Солдатова М.Ю. Верхацький І. В. (адвокат) на підставі довіреності №14-335 від 22.12.2020 року та свідоцтва серії КС №6888/10 від 05.09.2018 року про право на заняття адвокатською діяльністю Андрєєв А. М. (адвокат) на підставі довіреності №15 від 29.12.2020 року та свідоцтва №986 від 28.07.2011 року про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого на підставі рішення №13 від 23.06.2011 року Луганської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури розглянувши апеляційну скаргу (вх.№515Л/3) Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київна ухвалу Господарського суду Луганської області постановлену20.01.2021 року у м. Харковіу справі№913/602/20 (суддя Зюбанова Н. М.) за позовом до проАкціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Луганськгаз, м. Сєвєродонецьк, Луганська область стягнення 1 445 915 272,98 грн. В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом №39/5-2509-20 від 13.10.2020 про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Луганськгаз» суму основного боргу за договором купівлі-продажу природного газу від 14.11.2018 №18-528-Н в розмірі 1 445 915 272,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача, в період листопад 2018-липень 2020 року, природний газ на загальну суму 2 383 532 421,92 грн., що підтверджується відповідними актами приймання передачі природного газу.

В свою чергу, оплату за переданий газ відповідач здійснив лише частково, на суму 937 617 148,94 грн., та не виконав зобов`язання у строк визначений договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 6.1 договору. Станом на дату подання позову, розмір основного бору становить 1 445 915 272,98 грн.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом, відповідно до ч.1 ст. 4 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 20.01.2021 року у справі №913/602/20 залишено без задоволення клопотання відповідача Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Луганськгаз про закриття провадження у справі.

Клопотання відповідача про призначення судової економічної експертизи задоволено.

Призначено у справі судову економічну експертизу про визначення обсягів та вартості природного газу, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз (84100, м. Слов`янськ, Донецька область, вул. Поштова, 67) та безпосередньо експерту, атестованому відповідно до Закону України Про судову експертизу та внесеному до державного Реєстру атестованих судових експертів.

Ухвалено експертній установі подати суду Висновок та засвідчену копію документу у підтвердження повноважень безпосереднього виконавця експертизи за результатами експертизи, а також надіслати копії Висновку сторонам у справі.

Попереджено особу, яка проводитиме експертизу, про кримінальну відповідальність, передбачену ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на неї обов`язків.

На вирішення судової економічної експертизи поставлено питання:

- чи підтверджується матеріалами справи заборгованість АТ Оператор газорозподільної системи Луганськгаз у сумі 1 445 915 272,98 грн. за природний газ, отриманий ним у лютому 2019 року - липні 2020 року, враховуючи необхідність його обліку за показниками комерційних вузлів обліку відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем?

- який фактично обсяг та вартість природного газу, що отриманий АТ Оператор газорозподільної системи Луганськгаз від АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України у лютому 2019 року - липні 2020 року за показами комерційних вузлів обліку відповідно до Кодексу газорозподільних систем та яка фактична заборгованість АТ Оператор газорозподільної системи Луганськгаз за цей період?

Зобов`язано відповідача здійснити оплату судової експертизи відповідно до оформленого експертною установою рахунку, докази подати суду (засвідчені копії платіжних документів).

Зобов`язано АТ Оператор газорозподільної системи Луганськгаз забезпечити надання усієї технічної документації, яка є необхідною для експертного дослідження.

Ухвалено надіслати Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз копії договору №18-528-Н від 14.11.2018 з додатковими угодами №№ 1-27, актів приймання-передачі природного газу на території підконтрольній українській владі від 28.02.2019, 31.03.2019, 30.04.2019, 31.05.2019, 30.06.2019, 31.07.2019, 31.08.2019, 30.09.2019, 31.10.2019, 30.11.2019, 31.12.2019, 31.01.2020, 29.02.2020, 31.03.2020, 30.04.2020, 31.05.2020, 30.06.2020, 31.07.2020.

Провадження у справі зупинено до одержання висновку експерта за результатами проведення призначеної судової економічної експертизи.

Призначаючи у справі судову експертизу, суд першої інстанції послався на те, що в межах предмета доказування у справі встановлення обсягу фактично переданого відповідачу природного газу у спірний період відповідно до умов договору, який передбачає його визначення виключно за показами комерційних вузлів обліку, є надзвичайно важливим для справедливого вирішення спору щодо розміру заборгованості Відповідача, а відтак для законного й обґрунтованого рішення. З`ясування цих питань потребує спеціальних знань для економічного дослідження величин обсягу спожитого природного газу та для його розрахунку. З огляду на те, що для проведення експертизи потрібен час, а також враховуючи обмежені строки підготовчого провадження, на час проведення експертизи провадження у справі доцільно зупинити.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ 07.02.2021 року звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №39/5-943-21 від 03.02.2021 року, в якій просить:

- прийняти апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на ухвалу Господарського суду Луганської області від 20.01.2021 року у справі №913/602/20 до апеляційного провадження;

- скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 20.01.2021 року у справі №913/602/20 в частині призначення у справі судової економічної експертизи та зупинення провадження у справі та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні клопотання Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Луганськгаз про призначення судової економічної експертизи;

- справу №913/602/20 повернути до Господарського суду Луганської області для продовження розгляду;

- відшкодувати за рахунок Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Луганськгаз понесені Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України судові витрати.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник не погоджується з висновком господарського суду про те, що в межах предмета доказування у справі встановлення обсягу фактично переданого відповідачу природного газу у спірний період відповідно до умов договору, який передбачає його визначення виключно за показами комерційних вузлів обліку, є надзвичайно важливим для справедливого вирішення спору щодо розміру заборгованості відповідача, а відтак для законного й обґрунтованого рішення.

Водночас, на думку скаржника, предметом доказування у даній справі є факт здійснення господарської операції з поставки природного газу, на яку суму, а також факт здійснення оплати за таку поставку та розмір заборгованості, що лишається несплаченою. Вказані обставини встановлюються дослідженням відповідного Договору постачання природного газу, актів приймання-передачі природного газу (в яких узгоджена сторонами сума поставки у відповідному місяці) та виписок по рахунку НАК Нафтогаз України (що підтверджує суми фактичної оплати Відповідачем). При дослідженні вказаних доказів, судом може бути встановлена сума заборгованості за Договором, шляхом віднімання загальної суми оплати від загальної суми поставки. Такі обставини суд може встановити і без призначення судово-економічної експертизи, оскільки матеріали справи містять всі належні та допустимі докази для об`єктивного розгляду справи без застосування спеціальних знань. З питання призначення експертизи з аналогічних питань, Скаржник посилається на висновки Верховного Суду у постанові від 02.07.2020 р. у справі № 925/1641/17.

При цьому скаржник зазначає, що в період дії спірного договору, сторонами підписано низку актів приймання-передачі природного газу, які відповідачем не оскаржуються. Тобто, відповідач фактично визнав факт отримання природного газу у відповідних об`ємах на відповідні суми, що визначені в цих актах. Однак, при пред`явленні позивачем позову щодо стягнення заборгованості за договором, відповідач змінив своє ставлення до цих актів та вважає, що об`єми та суми визначені в них невірно, що, на його думку, може бути підтверджено відповідною експертизою.

Скаржник наголошує на тому, що фактично суд поставив під сумнів узгоджені сторонами акти приймання-передачі природного газу та поставив експерту питання, які фактично мав би самостійно вирішити, шляхом математичного розрахунку при дослідженні доказів у справі.

Скаржник зазначає, що в оскаржуваному рішенні судом не зазначено сукупність підстав для призначення експертизи, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Також поставлені судом питання не змінюють прав та обов`язків сторін за договором, не спростовують факту отримання відповідачем природного газу та не звільняють його від обов`язку оплати отриманого по договору товару (природного газу).

Крім того, недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Відтак, на думку скаржника, вирішення даного спору не потребує спеціальних знань у іншій області, ніж право, матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення справи по суті, дати оплати, походження коштів та їх цільове призначення підтверджуєтся виписками по договору та платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи, а тому ухвала від 20.01.2021 р. про призначення експертизи є незаконною та прийнятою з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 99 та 100 ГПК України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2021 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Чернота Л. Ф., судді: Зубченко І. В., Радіонова О. О.

Порядок та форма звернення з апеляційною скаргою до апеляційного господарського суду визначені Главою 1 Розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 256 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, Господарським судом Луганської області 20.01.2021 року постановлено оскаржувану ухвалу. Повний текст ухвали складено та підписано 25.01.2021 року. Отже, останнім днем строку на подання апеляційної скарги на вказану ухвалу, з урахуванням вищенаведених приписів Господарського процесуального кодексу України, є 04.02.2021 року.

Позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою 07.02.2021 року, про що свідчить дата оформлення, вказана на експрес-накладній на поштовому конверті, в якому апеляційна скарга надійшла до суду, тобто з пропуском десятиденного строку, передбаченого статтею 256 Господарського процесуального кодексу України, на 3 дні.

В апеляційній скарзі заявник зазначає, що копію оскаржуваної ухвали ним було отримано 29.01.2021 року, в підтвердження додає копію першої сторінки оскаржуваної ухвали з вхідним штампом та датою (вх.№1502/12-21 від 29.01.2021), копію поштового конверта, в якому така ухвала надійшла на його адресу (трек-номер 6102254127484) та роздруківку з сайту Укрпошта щодо вручення поштового відправлення (штрих-кодовий ідентифікатор 6102254127484).

Зазначені обставини також підтверджуються наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що позивачем дійсно отримано оскаржувану ухвалу суду 29.01.2021 року (а. с. 217, т. 5).

Окрім того, вказує, що лише після отримання повного тексту та ознайомлення зі змістом ухвали, позивач визначився із підставами її оскарження до суду апеляційної інстанції.

Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України зазначає, що внаслідок зазначених обставин апеляційна скарга подана протягом десятиденного строку з дня вручення оскаржуваної ухвали, який закінчується 08.02.2021, а тому, відповідно до приписів ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апелянт має право на оскарження ухвали суду шляхом поновлення пропущеного строку.

Враховуючи наведені обставини, позивач вважає, що у даному випадку наявні підстави для відкриття провадження у справі відповідно до ст. 262 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ним подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня вручення оскаржуваної ухвали, тобто в межах строків, встановлених статтею 256 Господарського процесуального кодексу України, і заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Вимога щодо подачі апеляційної скарги в межах встановленого на це строку, а також можливість його поновлення судом в разі доведеності поважності причин такого пропуску передбачена у ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відмова заявнику у відновленні процесуального строку є обмеженням гарантованого статтями 55, 129 Конституції України права на судовий захист та права на оскарження судового рішення.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судова колегія апеляційної інстанції, враховуючи приписи Європейського суду з прав людини, вважає, що за даною справою апелянтом пред`явлено непряме клопотання (implied request) про відновлення процесуального строку. Припущення зворотного є вираженням надмірного формалізму. Більш того, з урахуванням причини, по якій заявник не подав скаргу у встановлений строк, національним судам належало відновити строк для подання скарги за їх власною ініціативою (GEORGIY MIKOLAYEVICH MIHKHALKOV V. RUSSIA, №4543/04, §56, ЭСПЛ, від 01 квітня 2010 року).

Враховуючи вищевикладені обставини, наведені позивачем в апеляційній скарзі причини пропуску строку, враховуючи незначний термін такого пропуску, що становить 3 дні, Східний апеляційний господарський суд вважає за можливе задовольнити клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Луганської області від 20.01.2021 року у справі №913/602/20, оскільки позивач звернувся із апеляційною скаргою в межах десятиденного терміну з дня отримання повного тексту оскаржуваної ухвали суду.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ на ухвалу Господарського суду Луганської області від 20.01.2021 року у справі №913/602/20 відповідає вимогам статті 258 Господарського процесуального кодексу України, підстави для залишення її без руху, повернення або відмови у відкритті апеляційного провадження відсутні.

Заперечень проти відкриття апеляційного провадження в порядку ч. 2 ст. 262 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.

Питання про відкриття апеляційного провадження у справі вирішується не пізніше п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або заяви про усунення недоліків, поданої у порядку, передбаченому статтею 260 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 262 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів визначилась про можливість відкриття апеляційного провадження у справі №913/602/20 та призначення апеляційної скарги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ до розгляду з повідомленням учасників справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 року відкрито апеляційне провадження у справі №913/602/20 та призначено апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ на ухвалу Господарського суду Луганської області від 20.01.2021 року у справі №913/602/20 до розгляду на 10.03.2021 року о 14:00 год. Явка представників учасників справи визнана необов`язковою.

24.02.2021 року на електронну адресу суду від представника Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України адвоката Верхацького Ігоря Володимировича надійшла заява №39/5-1549-21 від 24.02.2021 року про участь у судовому засіданні 10.03.2021 року о 14:00 год. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення, розміщеного за посиланням vkz.court.gov.ua (EаsyCon).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 року задоволено заяву представника Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України адвоката Верхацького Ігоря Володимировича про участь в режимі відеоконференції у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №913/602/20, який відбудеться "10" березня 2021 р. о 14:00 год., у залі судового засідання №111.

У зв`язку з відпусткою судді Зубченко І.В., відповідно до ст. 126 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», і на виконання рішення зборів суддів Східного апеляційного господарського суду №1 від 02.10.2018 р., №2 від 16.10.2018 р. здійснено заміну зазначеного судді у складі колегії суддів у справі №913/602/20 шляхом автоматизованого розподілу.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2021 сфоромовано склад колегії суддів (за наявності): головуючий суддя Чернота Л.Ф., судді: Медуниця О.Є., Радіонова О.О.

05.03.2021 року від Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» (в межах строку), надійшов відзив на апеляційну скаргу №01-02-45/445, в якому відповідач не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

АТ «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» не погоджується з доводами викладеними в апеляційній скарзі стосовно того, що він фактично визнав факт отримання природного газу у відповідних об`ємах на відповідні суми, які визначені в цих актах, оскільки Відповідачем не визначались власноруч об`єми природного газу, а за основу для складання актів приймання-передачі брались об`єми, які визначались Операторами ГРМ і як вбачається з матеріалів справи визначення цих об`ємів не відповідає умовам договору.

Так, відповідач зазначає, що чинним законодавством чітко розмежовані поняття комерційного вузла обліку та норм споживання і відповідно визначення об`ємів, за нормами споживання чи за показниками комерційних вузлів обліку.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 р. № 867 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу» у період дії договору на АТ «Луганськгаз було покладено спеціальні обов`язки на постачання природного газу побутовим споживачм та релігійним організаціям на території ліцензованої діяльності.

Відповідач наполягає на тому, що в матеріалах справи містяться лише акти приймання-передачі природного газу, складені між позивачем та відповідачем та інформація стосовно розрахунків за договором, з яких судом не можливо відокремити об`єми природного газу, які визначені Операторами ГРМ за нормами споживання та за лічильниками природного газу. Зазначені дані можливо буде встановити при проведенні експертизи.

На переконання відповідача, для встановлення обставин, які відносяться до предмету доведення у даній справі, необхідним є здійснення аналізу специфіки роботи ринку природного газу, а також дослідження великого обсягу документів, які будуть подані відповідачем, з метою повного, всебічного розгляду обставин справи, для роз`яснення питань, що виникли при вирішенні спору та потребують спеціальних знань. В даному випадку предметом спору є стягнення заборгованості за договором і для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи слід дослідити всі його умови, весь період його дії, порядок та причини утворення заборгованості, встановити порядок визначення об`ємів природного газу не за той чи інший період, а саме за весь період його дії.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на висновок Верховного Суду у постанові від 02.07.2019 р. у справі № 925/164/17, відповідач вважає безпідставним, оскільки, в зазначеній справі розглядалось питання нарахування штрафних санкцій і судом було зазначено, що для правильного визначення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат не потребує спеціальних знань, оскільки їх розмір визначається математичним шляхом.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2021 року, розгляд апеляційної скарги відкладено на 17 березня 2021 року о 12:30 год. Задоволено заяву представника Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України адвоката Верхацького Ігоря Володимировича про участь в режимі відеоконференції у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №913/602/20.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2021 року заяву судді Медуниці О.Є., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), про самовідвід у справі №913/602/20 задоволено. Справу №913/602/20 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2021 сфоромовано склад колегії суддів (за наявності): головуючий суддя Чернота Л.Ф., судді: Пушай В.І., Радіонова О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2021 року, прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ на ухвалу господарського суду Луганської області від 20.01.2021 року у справі №913/602/20 у новому складі суду.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 17.03.2021 року представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від 20.01.2021 року по справі №913/602/20 про призначення експертизи та зупинення провадження у справі. Направити справу №913/602/20 до господарського суду Луганськї області для продовження розгляду. Судові витрати покласти на відповідача.

Представник відповідача заперечував проти вимог, викладених в апеляційній скарзі, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу. Відзначив, що у зв`язку із сумлінним виконанням АТ «Луганськгаз» своїх зобов`язань перед АТ «НАК «Нафтогаз України» в частині розрахунків за природний газ, у Товариства після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 №143 «Питання споживання природного газу» виникла переплата. Це сало підствою для звернення до позивача з листом від 22.10.2020 р., в якому відповідач просив позивача здійснити відповідні коригування заборгованостиі та штрафних санкцій в обліку АТ «Нафтогаз України». Звертає увагу суду, що за його розрахунком існує переплата у розмірі 11 518 306,40 грн., яка позивачем у своїх розрахунках за позовом не врахована.

Представник відповідача просив апеляційну скаргу АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду господарського суду Луганської області від 20.01.2021 року у справі №913/602/20 без змін.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Приписами статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог ст. ст. 222, 223 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснювалося за допомогою технічних засобів фіксації та було складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Приписами статей 2, 11 Господарського процесуального кодексу України закріплено вказаний конституційний принцип та передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права; розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч.ч. 1, 2 ст. 11 ГПК України).

Крім того, згідно із частиною 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ГПК України).

Отже, під час здійснення судочинства суд у своїй діяльності повинен не лише правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін, а й додержуватись норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як зазначалося раніше, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Луганськгаз» суму основного боргу за договором купівлі-продажу природного газу №18-528-Н від 14.11.2018 в розмірі 1 445 915 272,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у межах спірного договору позивачем у період з листопада 2018 року по липень 2020 року було передано у власність Відповідача природного газу на загальну суму 2 383 532 421,92 грн., на підтвердження чого ним надано акти приймання-передачі природного газу за цей період часу. Оплату за переданий газ відповідач здійснив частково на суму 2 383 532 421,92 грн., чим порушив умови п. 6.1 договору та заборгував 1 445 915 272,98 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне.

Протягом довготривалого часу відповідач закуповував у позивача природний газ для потреб населення, в тому числі, для споживачів без газових лічильників. Відповідно до пункту 3 глави 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, затверджених постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 р., якщо побутовий споживач за договором розподілу природного газу не забезпечений лічильником газу, фактичний об`єм спожитого (розподіленого) природного газу по об`єму побутового споживача за відповідний календарний місяць визначається за нормами споживання. Відповідні норми споживання затверджуються Кабінетом Міністрів України. На думку відповідача, оскільки обсяги газу, реалізованого побутовим споживачам, включали об`єми газу як за показниками лічильників, так і за нормами споживання, то відповідно й обсяги газу, закупленого у позивача за договором, також включали об`єми, визначені за показниками лічильників та за нормами споживання. За умовами укладеного між сторонами спірного договору продавець зобов`язався передати у власність покупця, а останній - прийняти й оплатити газ на умовах договору (п. 1.1 договору). Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації побутовим споживачам (п. 1.2 договору). Закуплений газ у подальшому постачався побутовим споживачам (з лічильниками та без лічильників газу). Побутові споживачі, не забезпечені лічильниками газу, здійснювали розрахунки за нормами споживання природного газу, які затверджувалися постановами Кабінету Міністрів України.

Відповідач зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України №619 від 08.06.1996 р. були встановлені норми споживання газу населенню у разі відсутності газових лічильників. Постановою Кабінету Міністрів України № 237 від 29.04.2015 були змінені норми споживання природного газу, які встановлені постановою Кабінету Міністрів України № 619 від 08.06.1996 р. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2015 у справі №826/16447/15, залишеною без змін поставною Вищого адміністративного суду України від 28.01.2016 р., визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 237 від 29.04.2015 р. У подальшому постановою Кабінету Міністрів України № 203 від 23.03.2016 р. затверджено нові норми споживання природного газу населення у разі відсутності газових лічильників. Постановою Кабінету Міністрів України № 609 від 18.08.2017 р. були внесені зміни до постанови № 203 від 23.03.2016 в частині норм споживання природного газу. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2018 р. у справі № 826/2507/18, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2018 р., визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України №203 від 23.03.2016 р.

З огляду на те, що постанови Кабінету Міністрів України № 237 від 29.04.2015 р. та №203 від 23.03.2016 р. визнані нечинними, то відповідач вважає, що саме за нормами споживання, встановленими постановою Кабінету Міністрів України №619 від 08.06.1996 р., повинні здійснюватися розрахунки між позивачем та відповідачем за спірним договором.

Також відповідач посилається на те, що 27.02.2019 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 143, якою встановлено заборону нараховувати заборгованість та штрафні санкції на різницю між нормами споживання за постановою Кабінету Міністрів України № 619 та постановами Кабінету Міністрів України № 237 та № 203. Зокрема, за цією урядовою постановою: не допускається нарахування та облік заборгованості на особовому рахунку побутового споживача за природний газ, яка виникла у зв`язку з втратою чинності постановами Кабінету Міністрів України від 29.04.2015 р. № 237 "Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" та від 23.03.2016 р. № 203 "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників"; не нараховуються постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів заборгованість за природний газ у межах норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1996 р. №619, в редакції, що діяла до 01.10.2014 р., а також штрафні санкції, 3 відсотки річних та інфляційні втрати, нараховані на таку заборгованість.

За розрахунками відповідача у нього існує за спірним договором переплата у сумі 11 518 306,40 грн. У зв`язку із тим, що в матеріалах справи містяться лише акти приймання-передачі природного газу та інформація стосовно розрахунків за договором, з яких судом неможливо відокремити об`єми природного газу, які визначені за нормами споживання та за лічильниками природного газу. Зазначені дані, на думку останнього можливо буде встановити при проведенні експертизи.

За твердженням відповідача, з урахуванням викладеного ним, відображено в наданих позивачу актах приймання-передачі об`єми природного газу, що визначені як за показами лічильників, так і за нормами споживання, що не відповідає умовам п. 4.1 договору.

Враховуючи наведене, відповідачем було подане суду першої інстанції клопотання про призначення судово-економічної експертизи для визначення дійсних об`ємів природного газу, зазначених в актах приймання-передачі природного газу (том 5, а.с.166-168). Вважає, що відповідь на питання потребує спеціальних знань та надасть змогу суду отримати підтвердження розміру заборгованості АТ «Луганськгаз» перед АТ «НАК «Нафтогаз України».

Необхідність проведення судової експертизи заявник обґрунтовує наступним.

Відповідно до п. 5 ч. 4 розділу IX Кодексу ГРМ Оператор ГРМ в установленому законодавством порядку передає інформацію про об`єм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період Оператору ГТС з метою її використання суб`єктами ринку природного газу. Визначені за умовами цього Кодексу та договору порядок розподілу природного газу, об`єми та обсяги розподілу й споживання природного газу є обов`язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником.

Із листопада 2018 року по липень 2020 року діяли норми споживання природного газу, встановлені постановою КМУ від 08.06.1996 р. №619 (листопад 2018 року - січень 2019 року) та постановою КМУ від 27.02.2019 р. № 143 (лютий 2019 року - липень 2020 року). На підставі зазначених нормативно-правових актів Оператори ГРМ визначають об`єми спожитого природного газу населенням за показами лічильників природного газу та нормами споживання і передають їх АТ «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз», а останнє, в свою чергу, бере ці показники за основу для складання актів приймання-передачі з продавцем природного газу - АТ "НАК "Нафтогаз України".

Відповідно до умов договору № 18-528-Н від 14.11.2018 року купівлі-продажу природного газу, АТ «ЛУГАНСЬКГАЗ» закуповувало у АТ НАК НАФТОГАЗ УКРАЇНИ природний газ для потреб населення, в тому числі, для споживачів, у яких відсутні встановлені прилади обліку природного газу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2015 № 237 "Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" (далі - постанова № 237) до вищевказаних норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених Постановою №619, були внесені зміни, згідно з якими зменшено наведені норми споживання природного газу населенням, а саме, при використанні газової плити за наявності централізованого гарячого водопостачання - 3 м3 людино-місяць; при використанні газової плити у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача - 4,5 м3 людино-місяць; при використанні газової плити та водонагрівача - 9 м3 людино-місяць.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2015 по справі №826/16447/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015 та постановою Вищого адміністративного суду України від 28.01.2016, було задоволено адміністративний позов фізичних осіб до КМУ і визнано незаконною та нечинною постанову № 237.

В подальшому, Кабінетом Міністрів України 23.03.2016 було прийнято постанову №203 "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" (далі - Постанова № 203), пунктом 1 якої було затверджено нові норми споживання.

Відповідно до п. 2 зазначеної постанови були внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2016 № 316 та встановлено, що застосування норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених пунктом 1 цієї постанови, здійснюється з 1 лютого 2016 року.

Пунктом 1 переліку постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 року № 204 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 р. №409 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України", було визнано такою, що втратила чинність Постанову № 619.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2017 № 609 були внесені зміни до постанови №203, у додатку до Постанови у графі "норма споживання" цифри "4,4", "7", "14" замінено відповідно цифрами "3,3", "5,4" і "10,5".

Зазначена Постанова №203 також була оскаржена до Окружного суду м. Києва (справа № 826/2507/18).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2018 року залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2018 року, визнано протиправною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 № 203 Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників.

Оскільки суди у справах № 826/16447/15 та 826/2507/18 визнали протиправними та нечинними постанови КМУ №237 та №203 (вказані постанови знижувати норми споживання) з моменту їх прийняття (тобто такі постанови не породжують правових наслідків з моменту їх прийняття), діючими за цей період залишалися норми, встаноні Постановою КМУ № 619.

АТ «Луганськгаз» здійснювало закупівлю природного газу у АТ «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» за нормами споживання, встановленими Постановою КМУ №619. В той же час, в період лютого 2016 року до січня 2019 року (включно) АТ «Луганськгаз» здійснювало постачання природного газу побутовим споживачам, у яких відсутні встановлені прилади обліку природного газу, за нормами встановленими постановами Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 р. № 237 та від 23 березня 2016 р. № 203.

Тобто, в наданих позивачу актах приймання-передачі природного газу відповідачем відображено об`єми природного газу, визначені як за показами лічильників споживачів, так і за нормами споживання, що не відповідає умовам п. 4.1 договору.

Позивач заперечив проти задоволення клопотання про призначення судово-економічної експертизи, оскільки такі обставини суд може встановити й без призначення судово-економічної експертизи, а матеріали справи містять усі належні й допустимі докази для об`єктивного розгляду справи без застосування спеціальних знань. Клопотання Відповідача про призначення судової експертизи не містить достатнього обґрунтування потреби у спеціальних знаннях для встановлення обставин, що входять до предмету доказування (заперечення том 5, а.с. 185-191).

Відповідно до ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Відповідно до ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи (ст. 100 ГПК України).

Приписами статті 1 Закону України "Про судову експертизу" визначено, що судовою експертизою є дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" від 01.06.2006, яке відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судом як джерело права, зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури. Більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строки для їх отримання.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Як зазначає місцевий господарський суд, клопотання відповідача про призначення судової експертизи має на меті з`ясування фактичного обсягу природного газу та його вартості, придбаного ним у позивача у період з листопада 2018 року по липень 2020 року.

При цьому господарським судом було враховано, що природний газ, який продається позивачем відповідачу за укладеним між сторонами спірним договором, використовується останнім виключно для постачання побутовим споживачам (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору кількість природного газу, яка передається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2494.

Згідно з абзацом 2 пункту 1 глави 1 розділу IX Кодексу газорозподільних систем порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об`ємів і обсягів) по об`єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється згідно з договором розподілу природного газу, укладеним між споживачем та Оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цього Кодексу. Порядок комерційного обліку газу по об`єктах побутових споживачів (населення) визначений главою 4 розділу IX Кодексу газорозподільних систем.

За змістом пунктів 1, 3 глави 4 розділу IX цього Кодексу визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі лічильника природного газу з урахуванням вимого цього Кодексу та договору.

Для визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу сприймаються дані лічильника газу Оператора ГРМ.

У разі відсутності лічильника газу в Оператора ГРМ приймаються дані лічильника газу побутового споживача.

При цьому Оператор ГРМ має право протягом експлуатації лічильника газу та відповідно до вимог цього Кодексу здійснювати контрольне зняття показань ЗВТ (лічильника газу) для контролю та перевірки його показань.

Якщо побутовий споживач за договором розподілу природного газу не забезпечений лічильником газу, фактичний об`єм спожитого (розподіленого) природного газу по об`єкту побутового споживача за відповідний календарний місяць визначається за нормами споживання.

Визначені об`єми споживання природного газу за нормами споживання у розрізі календарних місяців мають бути зазначені Оператором ГРМ в персоніфікованих даних заяви-приєднання до договору розподілу природного газу.

При цьому місячні об`єми споживання мають бути зазначені за величиною об`єму природного газу (м куб.) та величиною обсягу енергії за трьома одиницями виміру (кВТ*год, ГКал, МДж), що визначаються згідно з вимогами цього Кодексу.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи з урахуванням предмету, підстав позовних вимог та заперечень на них, зважаючи на докази, долучені сторонами до матеріалів справи, вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку, що в межах предмета доказування у справі - встановлення обсягу фактично переданого відповідачу природного газу у спірний період відповідно до умов договору, який передбачає його визначення виключно за показами комерційних вузлів обліку, є важливим для вирішення спору щодо розміру заборгованості відповідача, а відтак для законного й обґрунтованого рішення. При цьому, з`ясування цих питань потребує спеціальних знань для економічного дослідження величин обсягу спожитого природного газу та для його розрахунку.

Судова колегія апеляційної інстанції також враховує, що рішення у конкретній справі приймається господарським судом за результатами дослідження безпосередньо цим судом належних і допустимих доказів, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи. Виходячи із принципу диспозитивності господарського судочинства, місцевий господарський суд наділений виключною компетенцією щодо оцінки доказів при розгляді справи по суті. Така оцінка повинна ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні доказів у судовому процесі, з врахуванням сукупності всіх обставин. У випадку, якщо суд приходить до висновку, що для надання оцінки певним обставинам справи необхідні спеціальні знання, суд вправі призначити судову експертизу.

Суд апеляційної інстанції до винесення рішення у справі щодо суті спору, відповідно до вимог чинного законодавства, не має права та не повинен давати суду першої інстанції як вказівок щодо того, які рішення потрібно приймати в конкретній справі, так і вказівок щодо обставин, які необхідно встановити для вирішення справи, а також наводити власні висновки про те, які обставини не доказуються при розгляді цієї справи, та коригувати питання, визначені судом першої інстанції.

Під час розгляду справи суд першої інстанції повинен діяти незалежно та неупереджено, здійснюючи оцінку доказів відповідно до своїх внутрішніх переконань, безпосередньо, повно, всебічно, об`єктивно в їх сукупності, керуючись законом. Надання судом апеляційної інстанції вказівок щодо достовірності та належності тих чи інших доказів може бути розцінено як втручання у компетенцію суду першої інстанції, що не узгоджується з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

В господарському процесі суд, сторони, інші учасники можуть здійснювати ті дії, які передбачені господарськими процесуальними нормами. Роль і значення процесуальної форми полягає в тому, щоб забезпечити захист існуючих прав сторін та гарантувати винесення законних і обґрунтованих рішень.

Господарський процес являє собою єдність процесуальних прав і обов`язків господарського суду, сторін та інших учасників процесу. Процесуальна форма є нормативно встановленим порядком здійснення правосуддя.

Тобто, переглядаючи ухвалу про призначення експертизи, суд апеляційної інстанції надає оцінку відповідності чи невідповідності такої процесуальної дії вимогам чинного законодавства.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands від 27.10.1993 р. ( n. 33 ), та Ankerl v. Switzerland від 23.10.1996 р. ( n. 38 ) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе становище, ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень.

Крім того, принцип змагальності тісно пов`язаний з принципом рівності, тоді як рівноправність сторін - один із необхідних елементів принципу змагальності, "без якого змагальність як принцип не існує". Рівноправність сторін є суттю змагальності, бо тільки через рівні можливості сторін можлива реалізація принципу змагальності.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Дульський проти України" від 01.06.2006 р. ( заява № 61679/00 ), зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури. Більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та визначає строк для їх отримання.

В силу ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність та допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Отже, керуючись наведеними принципами, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність призначення у справі судової експертизи, для з`ясування дійсних правовідносин між сторонами, яка поряд з іншими доказами надасть йому можливість повно, всебічно та об`єктивно перевірити всі обставини справи, на які посилаються учасники та вирішити визначені ст. 237 ГПК України питання, що є необхідним для ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення.

Положення ч. 4 ст. 99 ГПК України передбачають, що питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

Отже, з урахуванням принципу диспозитивності в господарському судочинстві сторони наділені правом запропонувати суду питання, які, на їх думку, мають бути поставлені перед експертом, але остаточне коло питань визначає суд.

В свою чергу, позивачем не було надано своєї редакції питань, які слід було поставити на вирішення експерта для з`ясування точного розміру заборгованості відповідача.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 02.07.2020 р. у справі № 925/1641/17 відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки правові позиції Верховного Суду, викладені у названій постанові, не є релевантними до обставин цієї справи та відповідне судове рішення приймалося за іншої фактично-доказової бази.

Враховуючи викладене, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, судова колегія погоджується з наявністю правових підстав для призначення судової експертизи у даній справі.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження по справі зупиняється у випадках, встановлених п. 2 ч. 1 ст. 228 цього Кодексу - на час проведення експертизи.

Зупинення провадження у справі це тимчасове і повне припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху судового процесу. Зупинення провадження у справі на час проведення судової експертизи є правом господарського суду відповідно п. 2 ч. 1 ст. 228 ГПК України.

Колегія суддів вважає, що з урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано зупинив провадження у справі на час проведення експертизи.

Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.

За таких обставин, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Луганської області від 20.01.2021р. у справі №913/602/20 підлягає залишенню без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 86,99, 129, 228, 229, 237, 255, 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду Луганської області від 20.01.2021 р. у справі №913/602/20 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Луганської області від 20.01.2021 р. у справі №913/602/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку встановленому ГПК України.

У судовому засіданні 17.03.2021р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 18.03.2021 р.

Головуючий суддя Л.Ф. Чернота

Суддя В.І. Пушай

Суддя О.О. Радіонова