Номер провадження 2/754/776/21

Справа №754/6863/20

РІШЕННЯ

Іменем України

16 березня 2021 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого - судді: Сенюти В.О.

при секретарі: Кліванської М.Г.

за участю:

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Руднік Наталія Миколаївна про визнання недійсним договору, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Деснянського районного суду м. Києва із позовом до відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округ Руднік Н.М. про визнання договору недійним.

Подану позовну заяву обґрунтовано тим, що 25.05.2017 року ОСОБА_4 скоїв умисне вбивство ОСОБА_6 - чоловік позивача. Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 20.06.2019 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні умисного вбивства, призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі, частково задоволено цивільний позов ОСОБА_1 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди, стягнуто з ОСОБА_4 на користь кожного позивача по 300000 грн. Ухвалою Київського апеляційного суду від 20.03.2020 року залишено без змін вирок першої інстанції. ОСОБА_4 перебуваючи під вартою, 01.12.2017 року подарував Ѕ частину належної йому квартири АДРЕСА_1 своїй дружині ОСОБА_5 . Вказаний договір дарування було вчинено з метою уникнення відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 та її неповнолітнім дітям ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . На підставі викладеного, позивач просить визнати договір дарування Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 , вчинений 01.12.2017 року і посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Руднік Н.М. - недійсним.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 24.06.2020 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 19.01.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача подану позовну заяву підтримав, просив позов задовольнити з викладених підстав. Вказавши, що діями ОСОБА_4 , скоєння вбивства чоловіка позивачки 25.05.2017 року, внаслідок яких у нього з`явились зобов`язання відшкодувати моральну шкоду. ОСОБА_4 знав про можливість засудження за цей злочин і стягнення із нього моральної шкоди. Таким чином, дарування ОСОБА_4 частини квартири своїй дружині, після скоєння вбивства, під час перебування під вартою і після подачі ОСОБА_1 цивільного позову до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди - було правочином без правової, фактичної, економічної мети, тобто фіктивним, спрямованим на уникнення юридичної відповідальності.

Представник відповідача ОСОБА_5 - адвокат Галич О.М. проти задоволення позову заперечував. На адресу Деснянського районного суду м. Києва було подано відзив на позовну заяву. Вказано, що укладення договору дарування частини квартири на ім`я ОСОБА_5 вказує на настання правових наслідків, оскільки після їх здійснення, дарувальником було втрачено право власності на Ѕ частини квартири. Під час укладення договору дарування частини квартири, нотаріусом було перевірено відсутність будь-яких обмежень щодо вчинення вказаної нотаріальної дії. На момент укладення спірного договору, відповідач ОСОБА_4 не був боржником по жодному зобов`язанню з відшкодування шкоди. Крім того, вартість подарованої частини квартири не покриває розмір заборгованості ОСОБА_4 перед ОСОБА_1 , договір було укладено до постановлення вироку, та відповідач не міг знати, яка сума буде стягнута за вироком суду.

Відповідач ОСОБА_4 був повідомлений належним чином про день, час та місце судового розгляду справи. Відповідач ОСОБА_4 отримав ухвалу про відкриття провадження, судову повістку та позовну заяву із додатками, про що свідчить розписка (а.с.95-96).

Вислухавши вступне слово представника позивача, представника відповідача, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 25.05.2017 року ОСОБА_4 знаходячись у квартирі АДРЕСА_2 на ґрунті довготривалих особистих неприязних відносин вчинив умисне вбивство ОСОБА_6 , який доводився позивачу ОСОБА_1 чоловіком. ОСОБА_4 з 25.05.2017 року перебував під вартою.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, 17.10.2017 року ОСОБА_1 , яка діяла від свого імені та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , згідно ст.. 128 КПК України подала позовну заяву про відшкодування моральної шкоди (а.с.17).

Відповідно до вироку Деснянського районного суду м. Києва від 20.06.2019 року, ОСОБА_4 визнано винуватим у пред`явленому обвинувачені за ч. 1 ст. 115 КК України та призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі. Вказаним вироком задоволено частково цивільний позов ОСОБА_1 , та ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивачів по 300000,00 грн. моральної шкоди.

Ухвалою Київського апеляційного суду м. Києва від 12.03.2020 року вирок Деснянського районного суду м. Києва від 20.06.2019 року стосовно ОСОБА_4 залишено без змін.

З письмових матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_4 та його малолітньому сину ОСОБА_9 в рівних частках на підставі договору дарування квартири від 08.01.2007 року (а.с.132-133).

З копії довіреності (а.с.164-165) вбачається, що 13.11.2017 року ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_10 представляти його інтереси в тому числі щодо дарування належної йому на праві власності частки на квартиру АДРЕСА_1 .

01.12.2017 року ОСОБА_4 , від імені якого, на підставі довіреності діяла ОСОБА_10 уклали із ОСОБА_5 договір дарування Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Руднік Н.М. (а.с.128-131).

Позивач просить визнати договір дарування від 01.12.2017 року недійсним, оскільки останній суперечить ч. 5 ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст.. 215, 234 ЦК України.

Відповідно до ст.202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до ст. 717 ЦК країни за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Дарунком можуть бути рухомі речі, у тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі (ч.1 ст.718 ЦК).

Відповідно до ч.2 ст.719 ЦК договір дарування нерухомої речі укладається в письмовій формі й підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно ч. 1 ст. 722 ЦК України право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.

За змістом ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: уведення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням чч.1 та 5 ст.203 ЦК, що, за правилами ст.215 цього кодексу, є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст.234 ЦК.

Вказану позицію висловив ВС у постанові від 17.07.2019 року № 299/396/17.

Таким чином, відповідач ОСОБА_4 , відчужуючи належну йому на праві власності Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 своїй дружині ОСОБА_5 , був обізнаний про звернення ОСОБА_1 із цивільним позовом про відшкодування моральної шкоди (довіреність була видана через 27 днів, а договір дарування був укладений через 44 дні після подачі цивільного позову). Отже, ОСОБА_4 міг передбачити наслідки для себе у випадку задоволення вказаного позову.

Враховуючи строки видачі довіреності, укладення договору дарування, безгрошовість спірного договору, суд дійшов висновку про те, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 уклали спірний договір дарування без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися вказаним договором.

Отже, укладення договору дарування від 01.12.2017 року між відповідачами, такі дії сторін договору направлені на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близької особи з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок можливого судового рішення про стягнення коштів.

Доводи представника відповідача ОСОБА_5 викладені у відзиві на позовну заяву та висловлені у судовому засіданні суд сприймає критично, оскільки всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України доказів на підтвердження вказаному представником відповідача суду надано не було, письмові матеріали справи не містять.

Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної заяви та задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір по 420,40 грн. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 12, 13,76-81, 141, 263, 265, 354 ЦПК України, ст.ст. 202, 203, 2115, 234, 717-719 ЦК України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Руднік Наталія Миколаївна про визнання недійсним договору - задовольнити.

Визнати договір дарування Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 від 01 грудня 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Руднік Наталії Миколаївни - недійсним.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420,40 грн.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.

Позивач: ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Руднік Наталія Миколаївна: адреса: АДРЕСА_5 .

Повний текст рішення суду виготовлено: 18.03.2021 року.

Суддя: В.О.Сенюта