КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2021 року м. Київ

Унікальний номер справи № 359/1367/20

Апеляційне провадження 22-ц/824/4743/2021

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача: Махлай Л.Д.,

суддів: Кравець В.А., Мазурик О.Ф.

при секретарі: Гойденко Д.В.

сторони

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану через представника ОСОБА_3 , на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Муранової - Лесів І.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування житловим будинком,

в с т а н о в и в :

у лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив встановити порядок користування житловим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та виділити у його користування: прихожу площею 20,3 кв м, коридор площею 4,4 кв м, житлову кімнату площею 14,3 кв м, загальною площею 39,0 кв м, що розташовані на 2-ому поверсі (мансарда) та житлову кімнату площею 11,3 кв м, що розташована на першому поверсі житлового будинку, всього загальною площею 50, 3 кв м;

виділити у користування ОСОБА_2 : вітальню площею 26,1 кв м, кухню площею 19,7 кв м, всього загальною площею 45,8 кв м, що розташовані на першому поверсі житлового будинку; залишити у спільному користуванні приміщення: веранду площею 10,5 кв м, східці площею 5,4 кв м, котельню площею 7,7 кв м, санвузол площею 7,0 кв м, що розташовані на першому поверсі вищевказаного будинку.

В обґрунтування позову зазначав, що 15.10.2013 рішенням Бориспільського міськрайонного суду задоволено позов та визнано за ним право власності 1/2 частину будинку, що розташований в АДРЕСА_1 , 1/2 частину земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,249 га, яка розташована у с. Любарці, кадастровий номер 3220884801:01:005:0013, та 1/2 частини земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,25 га, яка розташована в с. Любарці, кадастровий номер 3220884801:01:005:0014. Зазначеним майном він не може користуватися, оскільки з дозволу ОСОБА_2 в будинку проживають невідомі йому особи. Поліцією встановлено, що в даному будинку проживають ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду 12.08.2019, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 03.12.2019 вказані особи виселені із будинку.

Зазначає, що порядок користування житловим будинком та земельними ділянками не визначено, тому він має побоювання, що його права знову будуть порушені відповідачкою. Виділення йому у користування однієї з житлових кімнат, що розташовані на першому поверсі житлового будинку зумовлене тим, що разом із ним проживає його матір - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є ветераном війни, та через похилий вік і наявні захворювання фактично не зможе підійматись по сходах на другий поверх. Зазначена в технічному плані кухня не є кухнею, а використовується як окрема житлова кімната, у той же час, газова плита встановлена у котельні, та саме котельня використовується як кухня. Відповідачка у житловому будинку тривалий час не проживала й здавала його в оренду без його згоди та відома, чим створила перешкоди у користуванні належною йому частиною житлового будинку.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24.12.2020позов задоволено. Встановлено наступний порядок користування житловим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 : виділено у користування ОСОБА_1 прихожу площею 20,3 кв м, коридор площею 4,4 кв м, житлову кімнату площею 14,3 кв м, загальною площею 39,0 кв м, що розташовані на 2-ому поверсі (мансарда) та житлову кімнату площею 11,3 кв м, що розташована на першому поверсі житлового будинку, всього загальною площею 50, 3 кв м; виділено у користування ОСОБА_2 вітальню площею 26,1 кв м, кухню площею 19,7 кв м, всього загальною площею 45,8 кв м, що розташовані на першому поверсі житлового будинку; залишено у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 веранду площею 10,5 кв м, східці площею 5,4 кв м, котельню площею 7,7 кв м, санвузол площею 7,0 кв м. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_2 через представника подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що позивачем при зверненні до суду додав копію технічного паспорта на садибний житловий будинок. Дана копія технічного паспорту була врахована у рішенні Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14.10.2014, яке набрало законної сили та яким встановлено, що у будинку самовільно проведено реконструкцію та перебудову внаслідок чого змінено внутрішню житлову площу. На першому аркуші технічного паспорту від 21.02.2012 міститься відмітка про наявність самовільно проведеної реконструкції та перебудови, внаслідок чого змінена внутрішня площа будинку. Крім того, в технічному паспорті від 21.02.2012 та від 06.08.2020 відсутній штамп з номером та датою рішення, на підставі якого було узаконено самовільне будівництво. Вона як співвласник будинку не надавала заяву щодо узаконення будівництва. Реконструкція та перебудова будинку є самочинним будівництвом, а позовні вимоги щодо користування будинком можуть розглядатись виключно щодо площі будинку, що знаходиться у власності сторін відповідно до договору купівлі - продажу та рішень судів. Проте позивачем заявлено вимоги, щодо нерухомого майна, до складу якого входить самочинно збудовані об`єкти, право власності на які не набуто. Суд під час попереднього засідання та під час судового розгляду неодноразово досліджував технічні паспорти та перевіряв технічну можливість виділення у користування кімнати у запропонованому позивачем варіанті, а також робив неодноразові перерви з метою уточнення позовних вимог, або надання висновку будівельно - технічної експертизи про можливість проведення будь - яких будівельних робіт з метою облаштування проходу до житлової кімнати, що розташована на першому поверсі. Проте позивач не уточнював свої позовні вимоги та не зазначив яким чином можливе спільне користування будинком, якщо виділено у користування неізольовану прохідну кімнату - кухню. Суд також відступив від принципу рівності часток.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін посилаючись на його законність та обґрунтованість. Вважає посилання апелянта на рішення суду від 15.10.2013, в якому встановлено наявність самовільного будівництва окремих приміщень, що були позначені в технічному паспорті складеному 21.02.2012 необгрунтованими. З метою усунення наявних недоліків спірного нерухомого майна, було проведено необхідні будівельно - технічні роботи та усунено всі наявні недоліки побудованого нерухомого майна. В подальшому з метою узаконення вказаного будинку він звернувся до Бориспільської районної ради Бориспільське районне «Бюро технічної інвентаризації», та 06.08.2020 спеціалістами складено технічний паспорт. Результатами технічного обстеження встановлено відповідність наявних на земельній ділянці будівель та споруд вимогам будівельних норм та правил, та технічний паспорт не має жодних відміток про наявність самовільно побудованих споруд. Протягом всього судового розгляду, ні відповідачкою ні її представником не запропоновано будь - яких варіантів користування житловим будинком. Єдиним наміром відповідачки є здача будинку в оренду без його згоди, та отримання доходу. Незважаючи на те, що відповідач вказує на самочинне будівництво ця обставина протягом багатьох років її не турбувала, та вона здавала будинок в оренду. Вона не приймала жодної матеріальної участі як у будівництві, так і під час приведення будинку у належний будівельно - технічний стан. Жодних скарг з приводу самовільного будівництва до державних органів не подавала. Відповідач жодних клопотань про призначення судової будівельно - технічної експертизи не заявляла та самостійно до спеціаліста, який би міг виготовити та надати суду висновок щодо можливих варіантів надання кожному співвласнику у користування наявних у будинку площ та кімнат не зверталася.

У судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_3 підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

Позивач та його представник ОСОБА_8 просили апеляційну скаргу залишити без задоволення. А рішення суду першої інстанції - без змін посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15.10.2013 визнано право власності та виділено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частині будинку, який розташований за адресою : АДРЕСА_1 , по 1/2 частині земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,249 га та по 1/2 частині земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, загальною площею 0,25 га, які розташовані за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Любарці.

24.02.2014 вказане рішення в цій частині рішенням Апеляційного суду Київської області залишено без змін.

Згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.09.2016 індексний номер витягу 43743601, на підставі вищевказаного рішення за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 1/2 частину житлового будинку в АДРЕСА_1 , загальною площею 126,7 кв м, житловою площею 51,7 кв м, та з наступним описом нерухомого майна : «А-1» - житловий будинок з мансандрою (1970) (прибудова 2007), «Г» «Д» «Е» - сарай, «Л» - навіс» «М» - літня кухня, «К» - веранда, «Н» - погріб з шийкою №1 - 1 вимощення, № 2 № 7 - огорожа, О - колодязь питний, П - колонка питна, Р С - яма вигрібна, який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 3220884801:01:005:0014 цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га.

Згідно технічного паспорта на садибний (одноквартирний) житловий будинок по АДРЕСА_1 , який виготовлений станом на 06.08.2020 жилий будинок 1970 року забудови загальною площею 126,7 кв м, складається з: веранда - 10,5 кв м, сходинкова - 5,4 кв м, кухня - 19,7 кв м, житлова - 11,3 кв м, вітальня - 26, 1 кв м, котельня - 7,7 кв м, санвузол - 7,0 кв м, передпокій - 20,3 кв м, коридор - 4,4 кв м, житлова - 14,3 кв м.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що запропонований порядок користування житловим будинком можливий та доцільний, оскільки враховує інтереси обох сторін та максимально відповідає часткам сторін у будинку.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності, згідно ч. 1 ст. 356 ЦК України, є спільною частковою власністю.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

За обставинами справи встановлено, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15.10.2013 проведено поділ майна подружжя та визнано право власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частині спірного будинку. Вказане свідчить про те, що будинок перебуває у спільній частковій власності сторін та їх частки є рівними.

У червні 2014 року ОСОБА_1 уже звертався до суду з позовом про встановлення порядку користування спірним будинком та просив виділити йому у користування кухню площею 19,7 кв м, житлову кімнату площею 11,3 кв м, вітальню площею 26,1 кв м.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14.10.2014, яке набрало законної сили, у задоволенні позову відмовлено.

Даним рішенням, з посиланням на визнання обставин сторонами, та на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15.10.2013, встановлено, що у спірному будинку самовільно проведено реконструкцію та перебудову, а саме добудовано веранду «а-2», котельню «а-3», прибудову «А-1» та мансарду «А-1», внаслідок чого змінена внутрішня житлова площа будинку.

Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що встановлення порядку користування приміщеннями, які є самочинним будівництвом законом не передбачено.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 у даній справі, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Доводи позивача на те, що оскільки у технічному паспорті, виготовленому на його замовлення 06.08.2020 не вказано про самовільну реконструкцію будинку, то таке самовільне будівництво слід вважати узаконеним не можна визнати обґрунтованими, оскільки будь - яких доказів на підтвердження таких обставин не надано. Натомість у технічному паспорті від 06.08.2020 вказані ті ж самі приміщення та тієї ж площі, що і у технічному паспорті від 21.02.2012, у якому вказано, що прибудова «АI-1» площею 34,4 кв м, мансарда «АII-1» площею 59 кв м, веранда «а2» площею 22,3 кв м та котельня «а3» площею 10,3 кв м є самовільними будовами.

Будь - яких експертних висновків сторони не подавали. Судом було роз`яснено сторонам про їх право заявити клопотання про призначення у справі судової будівельно - технічної експертизи, проте такого клопотання від учасників справи не надійшло.

Крім того, позивач підтвердив, що кухня площею 19,7 кв м, яку суд виділив у користування відповідачці є прохідною та, що для того, щоб пройти до приміщень, які виділені йому у користування, він має користуватися кухнею, що виділена у користування відповідачки.

Відтак фактично кухня площею 19,7 кв м залишена у спільному користуванні сторін, проте її площа врахована у площу приміщень, які виділені у користування відповідачки.

Відтак встановлення порядку користування будинком, який запропоновано позивачем порушує принцип рівності часток співвласників будинку.

Доводи позивача про те, що він в майбутньому має намір провести перебудову, внаслідок якої кухня площею 19,7 кв м стане ізольованим приміщенням не можуть прийматися до уваги, оскільки рішення суду має ґрунтуватися на обставинах, які встановлені при розгляді справи, а не на обставинах, які можливо виникнуть в майбутньому.

Суд також не врахував, що позивач не має будь - яких перешкод у користуванні будинком в цілому, оскільки у будинку ніхто не проживає. Вказані обставини підтверджені позивачем при апеляційному розгляді.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у позові.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня 2020 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування житловим будинком відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення постанови до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду з підстав, визначених у ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлений 16.03.2021.

Головуючий Л. Д. Махлай

Судді В. А. Кравець

О. Ф. Мазурик